Медіатехнології та їх вплив на сучасне життя

Здавалося б, чим довше працюєш у школі, тим більше досвіду набуваєш і тим легше тобі провести урок, захопити увагу дітей та всіляко привернути інтерес суспільства до вивчення твого предмету. Але ж і суспільство у своєму неперевершуваному темпі набуває все більш інформаційної підкутості, і його все ваще вразити. Упровадження інформаційних технологій набуває масштабного і комплексного. Сучасні діти не такі посидючі і звісно їх не зацікавити лише крейдою, дошкою та списуванням у зошит. Інтернет. Це слово у наші дні має магічний вплив на кожного. Надмірні інформаційні потоки сьогодення, що направляє на нас телебачення та все ж не можуть дорівнятися до того впливу який має на нас світова мережа. Нову українську школу теж важко уявити відірваною від єдиного світового простору. Одже і досвідчений вчитель вимогами сьогодення змушений пліч о пліч з дітьми опановувати новітні технології, отже медіаосвітні компоненти в умовах нашого сьогодення є архіважливими. Слід сказати, що важливу роль у формуванні медіаграмотності учнів відіграє позакласна робота. Через усілякі конкурси та наукові проекти учні здобувають вміння та навички створення медіапродуктів. Сучасний учитель прекрасно розуміє, що його завдання навчити учнів критичного мислення й оперування інформації, уміння аналізувати та оцінювати той відеоряд, що нам надсилає телебачення, розуміти їхню ціль і суть. Прекрасно усвідомлюємо, що засоби масової інформації не лише корисну та виважену інформацію але й шкідливий токсичний медіапродукт. З одного боку стало дуже легко отримати будь-яку інформацію, а з іншого теперішнє маніпулювання інформацією це найшкдливіший компонент, що можна собі уявити. Інтернет це наш друг і ворог. Він робить цю токсичну зброю доступною для всіх. Надлишок соціальних мереж вже не допомагає, а заважає сучасним школярам вчитися. І маємо дещо незвичайне. Нібито сотні сайтів, форумів та інших осередків комунікації, а люди не перестали почувати себе самотніми, а навпаки одинокість, депресія та відчуття самотності зросли. Тож навтачи дітей критичному мисленню, суб’єктивному баченню, щоб вони не піддавалися на перші ліпші провокації, а критично підходили до пошуку будь-якої інформації – це потрібно починати ще у школі. І тут на допомогу приходить концепція впровадження медіаосвіти, яку Президія Національної академії педагогічних наук україни схвалила минулого року. Ми розуміємо, що медіаосвіта є необхідною складовою теперішньої беспеки серед інформативного простору і має визначну роль у теперішньому та майбутньому виховані нашого підрастаючого покоління. І хоча робота із впровадження медіаосвіти лише розпочалася, дехто з педагогів має достатньо певних перемог в цій галузі. Всі ми чудово розуміємо, що інформаційна революція та глобалізація вплинули на наше світосприйняття у дуже значній мірі.  На будь-яку подію, що відбулася у світі ми реагуємо у залежності від того наскільки правдиво і з якого боку нам її змалювали телебачення та засоби масової інформації. Прикро, але ЗМІ не дуже турбуються відповідальністю, що покладена на них, преса стає все-більше жовтою, елементи маніпуляції та підтасовок набирають обертів. Тож медіаосвіта у даний час є прекрасним засобом захисту людини від неперевіреної інформації. Всі хто у наш час має дітей погодяться зі мною, що теперішнє покоління із більшим задоволенням проводить час вдома за планшетом чи ноутбуком ніж на свіжому повітрі у безпосередньому спілкуванні з однолітками. Але потрібно вчити дітей пошуку, засвоєнню та правильному застосуванню необхідної інформації. Комп’ютерні ігри з їх сценами насильства та псевдо образами успішних людей, що ведуть нездоровий спосіб життя, соціальні мережі якщо і непереповнені неадекватними персонажами, то мають їх у значній кількості. І тут на допомогу приходить педагог. Саме він навчить дитину правильному спілкуванню зуміє заохотити дитину до навчання та розповість, що інтернет це нелише ігри і розваги, адже в руках вчителя формування майбутнього погляду передової людини нашого суспільства на такі масштабні поняття як «добре і погано», інформаційну чесність та правдивість медіапродукту. Духовноморальне виховання учня є у наш час надзвичайно важливим і ця діяльність не йде об о біч сучасним медіатехнологіям. Тож усе складається до того, що шкільний курс гуманітарних дисциплін неможливий без елементів медійної освіти і тільки завдяки ним може задовольнити інтелектуальні потреби молодого покоління. Особисто для мене приємним відкриттям стала наявність тегів та їх використання у навчанні і написанні конспектів. Скласти речення, оповідання, тематичний словник, кросворд, словниковий диктант стало неможливо без використання хмари тегів. А всілякі граматичні додатки, словники, тестові завдання та тематичні ребуси значно полегшують проведення уроку та роблять його цікавим і доступним дітям. Тепер можна не просто прочитати оповідання, а переглянути відповідний мультик, тобто замінити аудіо сприйняття аудіо візуальним та збільшити відсоток якості засвоєння матеріалу. Різноманітні презентації та творчі проекти стали загальновживаними елементами сучасних уроків, саме завдяки використанню відповідних програм. Ще одним дивом сучасних медіа технологій виступає QR-код. Можливості його використання дуже широкі. Наприклад розклад у нашій школі перестав займати велечезний стенд і розміщується на листі альбомного формату та містить усю необхідну інформацію для батьків та учнів.

У своїй роботі намагаюся використовувати медіатехнології у повному обсязі. Серед творчих завдань створення проектів, постерів, колажів посідають чильне місце. Так молодші школярі отримують завдання виготовити листівку-запрошення на сімейне свято, листівку-привітання для своїх рідних чи родинне дерево, де фотоколаж буде надзвичайно доречним. Більш старші діти пробують свої сили у створенні презентацій за різноманітною тематикою, наприклад за темою власного хобі чи створюють фотопідбірки за темою «Як я провів канікули».  Дорослі вже у змозі самі створювати короткі відеоролики за самими різними тематиками: улюблений письменник, виразне читання поезії у тому числі власної, різноманітні лайфхаки з вивчення того чи іншого предмету. Як ми бачимо у той час коли медіа може мати знаки як плюс так і мінус, медіаосвіта є безперечно найнеобхіднішим та надзвичайно корисним заходом і вчитися правильному використанню корисно як досвдідченим педагогам так і початківцям. Медіаосвіта лише розправляє свої крила у просторі педагогіки але безперечно за нею майбутнє, тож давайте йти в ногу з епохою беручи від можливостей найкраще та отримуючи найкорисніше. Успіху нам свами у цьому та всього найкращого.