Механізми лікувальної дії фізичних вправ

МЕХАНІЗМИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ДІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

Наукові досягнення фізіології, анатомії, біомеханіки, біохімії м’язової діяльності, спортивної медицини, теорії фізичного виховання і інших дисциплін дозволяють правильно оцінювати вплив фізичних вправ на організм людини. В організмі хворої людини відбуваються різні структурні і функціональні порушення, але одночасно посилюються захисні процеси, розвиваються компенсації, змінюється обмін речовин. Вимушена тривала гіподинамія може погіршити протікання хвороби, викликати ускладнення. Фізичні вправи, з однієї сторони, здійснюють безпосередньо лікувальний вплив (стимулюючи захисні механізми, прискорюючи і вдосконалюючи розвиток компенсації, покращуючи обмін речовин та відновлюють порушені функції), з іншої – зменшують несприятливі наслідки зниженої рухової активності.

 Здоровий організм наділений високою здатністю підлаштовуватися до змін умов зовнішнього середовища. При захворюваннях спостерігається подавлена і ослаблена пристосованість організму до навколишнього середовища. Свідоме фізичне тренування шляхом якої стимулюються фізіологічні процеси, збільшує можливість хворого організму до розвитку пристосувальних процесів.

 В розвитку пристосувальних реакцій під впливом дозованого фізичного навантаження головну роль грає нервова система. Нервова регуляція діяльності організму здійснюється шляхом рефлексів. Ця рефлекторна взаємодія існує між внутрішніми органами і ЦНС.

В оцінці фізіологічної дії фізичних вправ необхідно враховувати їх вплив на емоційний стан хворого.

Позитивні емоції, які виникають під час виконання фізичних вправ, стимулюють фізіологічні процеси в організмі хворого. Окрім, цього велику роль  грає гуморальний механізм.

При виконанні м’язової роботи в кров виділяються гормони (адреналін та інші) стимулюючи роботу серця, а метаболіти, утворившися в м’язах, розширюють артеріоли покращуючи їх кровопостачання.

Хімічно активні речовини впливають на нервову систему. Така взаємодія нервових і гуморальних впливів забезпечує загальну сприятливу реакцію організма хворої людини на різні види фізичних навантажень.

 В.К. Добровольський виявив чотири основні механізми лікувальної дії фізичних вправ:

• механізм тонізуючого впливу;
• механізм трофічної дії;
• механізм формування компенсацій;
• механізм нормалізації функцій.

Механізм тонізуючого впливу фізичних вправ

 Тонізуюча дія фізичних вправ полягає у зміні інтенсивності біологічних процесів в організмі під впливом дозованого м’язового навантаження.

При травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату, нервової системи, внутрішніх органів і інших патологічних станів загальний тонус організму змінюється, стан хворого постійно погіршується.

 Для прискорення виздоровлення необхідно стимулювати інтенсивність протікання основних процесів в організмі.

Тонізуюча дія фізичних вправ обумовлена тим, що зона рухів кори великих півкуль головного мозку, посилаючи імпульси руховому апарату, одночасно збуджує центри вегетативної нервової системи і в  результаті цього покращюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем; активізуються захисні сили в тому числі імунобіологічні; а також обмін речовин.

 Підвищення тонусу ЦНС, активності залоз внутрішньої секреції і рівня вегетативних функцій відбувається по принципу моторно-вісцеральних рефлексів. Фізичні вправи також впливають на психоемоційний статус хворого (підвищюють настрій, усвідомлення відновлення рухової активності, відволікають думки від хвороби)

 Стимулюючий вплив фізичних вправ знаходиться в прямій залежності від маси мязів, беручи участь в русі та інтенсивності роботи; позитивних емоцій, музичного супроводу, цікавих вправ, використання ігор.

 Крім загальнотонізуючої дії, деякі фізичні вправи сприяють направленому впливу стимулюючи першочергово функції певних органів і систем. Наприклад, вправи для мязів пресу, діафрагми і рухи ніг в тазостегнових суглобах посилюють перестальтику кишечника, а спеціальні дихальні вправи покращюють бронхіальну проходимість, вентиляцію легень і сприяють відходженню мокроти.

Механізм трофічної дії фізичних вправ

 При травмах і захворюваннях порушується обмін речовин, структура тканин і органів, функції органів та систем, то під впливом мязової діяльності покращюються обмінні процеси і процеси регенерації в організмі.

 Фізичні вправи стимулюють нервові центри обміну речовин, переналаштовують функцію вегетативних центрів, які в свою чергу покращюють трофіку внутрішніх органів і ОРА.

 Покращення обміну речовин зв’язано з посиленням крово та лімфообігом, збільшенням притоку крові до тканин, надходженням пластичних білкових фракцій, покращенням їх засвоєння.

 Трофічна дія фізичних вправ виражається у прискоренні процесів регенерації органа, тканини, системи і організма в цілому.

 Яскравим прикладом впливу занять лікувальною фізкультурою на регенеративні процеси в організмі може слугувати лікування переломів. Утворення кісткової мозолі при правильному складені відломків та іммобілізації  з використанням фізичних вправ сприяє більш швидкій регенерації кістки.

Фізичні вправи, підвищуючи кровообіг та обмін речовин, сприяють розсмоктуванню відмерлих елементів, стимулюють ріст з’єднувальної тканини і відновленню кровоносних судин. Під впливом таких вправ відбувається відновлення структури шкіри після хірургічного втручання, опіків, травм, затримується розвиток м’язової атрофії, тугорухливості суглобів і мязово-суглобових контрактур при  переломах, паралічах і парезах. В цьому випадку фізичні вправи сприяють направленій трофічній дії на певні органи. Так, рухи в суглобі покращують його трофіку і сприяють відновленню його будови і функцій, які він виконував.

 В працюючому м’язі відбувається розширення і збільшення числа функціонуючих капілярів, посилюється приток насиченої кисло родом і відтік венозної крові, підвищується швидкість крово і лімфо обігу. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення та прискорюються процеси регенерації.

Механізм формування компенсацій

При травмах і захворюваннях функція пошкодженого органа чи системи порушується, а регуляція процесів компенсації відбувається по рефлекторному механізму.

 Компенсація – це тимчасове або постійне заміщення порушених функцій.

 Формування компенсацій представляє собою біологічну властивість живих організмів. При порушені функції життєво важливого органу компенсаційні механізми включаються одразу. Раціональне дозування фізичних вправ сприяє раціональній компенсації.

 В залежності від характеру захворювання компенсації можуть бути тимчасовими або постійними.

Тимчасові компенсації необхідні на нетривалий час в період хвороби.

Постійні компенсації формуються на все життя при безповоротних змінах в організмі. Такі компенсації треба постійно удосконалювати за допомогою фізичних вправ, які сприяють появі нових моторно-вісцеральних зв’язків.

 Компенсаторні процеси проходять у два етапи: терміновий і постійний. Наприклад, при травмі правої руки хворий використовує ліву руку – в цьому випадку діє тимчасова компенсація. У виробленні стійкої постійної компенсації головну роль грає кора великих півкуль.

 Отже, процеси компенсації, а саме межі пристосовуваності людського організму індивідуальні і залежать від ряду умов, головними якими являються соціальні інтереси, вік, загальне самопочуття, функціональний стан нервової системи, рухова можливість, стан суглобово-м’язової чутливості.

Механізм нормалізації функцій

 Нормалізація функцій полягає у відновленні роботи окремого органа і всього організму під впливом фізичних вправ.

 Для повного ви здоровлення необхідно:

• відновити будову пошкодженого органу;
• нормалізувати його функцію;
• забезпечити правильну регуляцію всіх процесів в організмі.

На початку фізичні вправи допомагають відновити моторно-вісцеральні зв’язки, які в свою чергу мають нормалізуючий вплив на інші функції.

Фізичні навантаження підвищують збудливість рухових центрів в ЦНС, які подавляють патологічні імпульси, які йдуть від хворих органів, що дозволяє поступово нормалізувати діяльність внутрішніх органів, а також активізувати і відновити регулюючу функцію ендокринної системи.

Правильно підібране і точно дозоване фізичне навантаження в комплексі з іншими реабілітаційними методами буде сприяти нормалізації вегетативних функцій організма, відновленню рухових здібностей, знижених в період хвороби, і оптимальному функціонуванню всіх систем організма під час м’язової роботи.

Навантаження збільшується поступово, тим самим вдосконалюючи функції регуляторних вегетативних систем, опорно-рухового апарату і нервової системи, що в кінцевому результаті приводить до нормалізації всіх функцій організма вцілому.