Мета та завдання старшого шкільного віку

                                                Вступ

   Головною метою, над данною темою є формування фундаменту знань, про розвиток, анатомічну будову та адаптивного фізичного виховання учнів старшого шкільного віку. В курсовій роботі надається інформація необхідна   для визначення провідних понять мети та завдання учнів старшого шкільного віку, також керівниками навчально-тренувального процесу і учнями, дозволяє будувати ефективні взаємозв'язки між вчителем і учнем, що, у свою чергу, позитивно відображається на результатах навчально-виховного процесу. Мета фізичного виховання це забезпечення всебічно-фізичної підготовки, яка знадобиться школярам в дорослому житті, практичного використання набутих у школі знань , умінь і навичок  для зміцнення здоров'я , розвитку рухових якостей , організації корисного дозвілля  та активного відпочинку. Завданням фізичного виховання школярів є освітні- навчання і вдосконалення техніки фізичних вправ. У цей період акцентується увага не стільки на навчання новим руховим діям, скільки на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ. Виховні - виховання активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя, виховання вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості, рішучості, ініціативності.Оздоровчі - зміцнення і збереження здоров’я, підвищення працездатності, забезпечення оптимального розвитку рухових якостей та удосконалення будови тіла.

Розділ 1. Організація та мета фізичного виховання, старшого шкільного віку.

   До старшого шкільного віку відносять учнів 16-17 р., їх навчання в   загальноосвітній школі, припадає на 10-11 класи. Цей віковий період називають періодом ранньої юності. Останній етап ФВ школярів має назву: результативний етап спеціальної спрямованості. Мета фізичного виховання учнів старшого шкільного віку - забезпечення всебічної фізичної підготовки до вступу в доросле  життя , практичного використання набутих у школі знань , умінь і навичок для зміцнення здоров'я , розвитку рухових якостей , організації корисного дозвілля та активного відпочинку. Якщо хлопці і дівчата навчаються після закінчення 9 класу в СПТУ або ВНЗ І рівня акредитації, то ФВ повинно сприяти кращому і більш швидкому опануванню відповідною професією, озброєнню цієї категорії учнівської молоді знаннями, вміннями, навичками та загально фізичною підготовкою в цілому, які вони в майбутньому повинні використовувати у професійній діяльності.

Мета фізичного виховання витікає з основного завдання виховання, яке полягає в необхідності підготувати всебічно розвинутих, активних та здорових учнів.

   У сучасній школі можна виділити три рівні(етапи) фізичного виховання:

початковий етап (1 — 4 кл.) , освітній етап ( 5 — 9  кл.) , результативний етап спеціальної спрямованості ( 10 — 11 кл.) . На всих рівнях фізичне виховання здійснюється комплексно. Комплексний урок — це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках : засвоєння знань, оволодіння руховими діями , виховання вмінь самостійно займатись і  удосконалення фізичних якостей. Отже, учні отримують необхідні знання,  розвивають фізичні здібності, засвоюють техніку рухових дій, набувають умінь самостійно займатися   фізичними вправами. Але на результативному етапі спеціальної спрямованості висувають ті або інші завдання, що відповідають біологічним та психологічним можливостей учнів 16-17 років. На останьому етапі (10 — 11 класи), учні готуються   в доросле життя, практичного використання в ньому набутих у школі знань, умінь і навичок ( для виховання фізичих якостей, зміцнення здоров'я, організації дозвілля, регулювання рухової активності).  Старшокласники завершують курс фізкультурного всеобучу. Учитель стає для них наставником у розв'язуванні питань організації самостійних занять фізичними вправами. Уроки фізичної культури для старшокласників лише зумовлюють завдання, які треба вирішити. Тут їм надається допомога в  досягненні максимального результату у вивченні раніше вправ, підвищення  функціональних можливостей, рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

    У заняттях юнаками - старшокласниками  вправи є також  засобом підготовки до військової служби ( гімнастика, боротьба, легкоатлетичний біг, стрибки, кидання, подолання перешкод тощо). Дівчатам більш відповідають ритмічна і елементи художньої гімнастики, вправи з рівноваги танцювальні рухи. Велике значення у вихованні дівчат,  майбутніх жінок  та матерів, мають  гімнастичні вправи. Вони, як засіб фізичного виховання  повинні, забезпечити прекрасну будову тіла, розвинути грацію і  силу, підготувати до легких пологів та народження. Адже здоров'я матері є одним з вирішальних факторів, які зумовлюють народження ними дітей.  У свою чергу,  здоров'я діто-рідного віку формується протягом всього попереднього  періоду життя і, особливо, у підлітковому віці. Проте у  попередні роки  увага підліткової медичної служби зосереджувалося на хлопчиках - підлітках. Цей пріорітет був зумовленим їхньою майбутньою  військовою службою. І тільки останім часом почали усвідомлювати важливість збереження їхнього соматичного і  репродуктивного здоров'я. Вчитель повинен забезпечити методом наочності та доступності у вирішені освітніх, оздоровчих та виховних завдань. Кожен урок лише крок на довгому шляху, що веде до мети впровадження фізичної  культури в повсякденний побут.

    Великої уваги  потребують учні спеціальної медичної групи. Розповідаючи їм про користь фізичних вправ для організму здорової людини, показувати роль фізичної  культури у боротьбі з хворобами( недугами). Такі знання допоможуть школярам усвідомити, що заняття фізичними вправами спроможні відновити їхнє здоров'я і працездатність, що у свою чергу сприятиме піднесенню ефективності занять. Обов'язковою умовою є індивідуальний підхід і систематичний контроль стану здоров'я. Підготовка учнів до життя, праці і творчості закладається в загальносередньої освітньої школи. Для цього процес навчання та організаційна методика уроку повинні бути побудованні  так, щоб широко залучати учнів до самостійної творчої діяльності щодо засвоювання нових знань, та вдалого використання їх на практиці.  Отже для вікового розвитку старших учнів характерне досягнення високих темпів розвитку фізичного потенціалу в цілому. Відзначається найбільш інтенсивний ріст силових показників, витривалості і вдосконалення рухових координацій.

 Юнаки та дівчата дуже чутливі до сприйняття своєї зовнішності, будов тіла. Вони зіставляють свої фізичні дані з даними одноліток, оцінюють на скільки їхня зовнішність відповідає стереотипу чоловіка чи жінки. Необхідно пробуджувати та підтримувати інтерес учнів до фізичної досконалості, до занять різними видами спорту. Слід розповідати їм про “ідеал гармонії форм тіла” які пов'язані з тілобудовою та генетикою. 

Старший шкільний вік відрізняється від підліткового тим, що в цей період завершується статеве дозрівання. До 17 років в основному закінчується окостеніння більшої частини скелета. Ріст тіла в довжину уповільнюється та змінюється збільшенням поперекових розмірів. Пропорції тіла наближаються до показників дорослих. Спостерігається швидкий приріст м'язової маси. М'язи еластичні, мають гарну нервову регуляцію. Продовжується ріст маси серця, збільшується скоротлива здатність серцевого м'яза, збільшується ударний і хвилинний об'єми крові, поліпшується нервова та гуморальна регуляція серцево-судинної систем. У старшому шкільному віці дівчата та хлопці за основними антропометричними показниками ( ріст та вага) мають не тільки зовнішні, але і внутрішні відмінності. Так, дівчата старшого шкільного віку мають зріст у середньому на 10-12 см. нижчий, а масу тіла - на 5-8 кг меншу ніж хлопці. Існує велика різниця у розвитку мускулатури (маса м'язів стосовно маси тіла у дівчаток приблизно на 13% менша, ніж у хлопців) і в розвитку підшкірної тканини (на 10% більша). У дівчат тулуб відносно довший, а руки і  ноги – коротші, грудна клітка коротша і ширша, тип дихання грудний ( у хлопців – черевний). Поступаючись юнакам у силі, дівчата перевершують їх у точності координації рухів. Серце дівчат на 10-15% менше за масою та об'ємом, а ЧСС більше на 6-8 уд/хв. Життєва місткість легень теж на 1000 см кубічних менша. У зв'язку з менструаціями для них характерне періодичне послаблення працездатності організму. У 15-17 років завершується розвиток центральної нервової системи, зокрема, набагато поліпшується аналітична діяльність кори головного мозку, сприйняття стає більш осмисленим. Підвищується здатність до розуміння структури рухових дій і до точного відтворення рухів.

    Учні старших класів здатні виконувати за завданням вчителя різні фізичні вправи на основі лише словесних вказівок. Необхідно проводити індивідуальну оцінку фізичного розвитку старших школярів, щоб виявити серед них осіб із негармонійним фізичним розвитком і розробити для них рекомендації з оптимізації рухового режиму, харчування, оздоровленню режиму побуту, навчання і відпочинку. У цей період акцентується увага не стільки на навчання новим руховим діям, скільки на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ. Пріоритет у хлопців надається атлетичній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ. Пріоритет у дівчаток надається ритмічній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ. Щодо здатності до самостійного аналізу фізичних вправ у старшокласників, то  вчитель повинен їх всебічно розвивати. Навчання фізичних вправ він може будувати, спираючись на знання, зокрема набуті учнями на уроках фізики біології, хімії. У старшому шкільному віці існують сприятливі умови для розвитку силових можливостей юнаків і дівчат. В зв’язку з швидким приростом м'язової маси, опорноруховий апарат здатний витримувати значні навантаження. Виправдане застосування великих навантажень і вправ, що потребують статичних зусиль. Найбільш корисні вправи з обтяженням, що виконуються з прискоренням. Вони сприяють найбільшому приросту швидкісно-силових якостей. Дівчата повинні обережно підходити до виконання вправ з елементами натужування, які створюють великий внутрішньо-черевний тиск, шкідливо впливають на органи малого тазу (наприклад, піднімання й перенесення великої ваги, стрибки з великої висоти тощо). У даний період виникають сприятливі умови і для розвитку витривалості школярів до динамічної праці, оскільки продовжується ріст маси серця, збільшується скоротлива здатність серцевого м'яза, збільшується ударний і хвилинний об'єми крові, поліпшується нервова та гуморальна регуляція серцево-судинної систем. Вправи для загальної та швидкісної витривалості, служать основою підвищення працездатності школярів, розвивають вольові якості. Важливо розвивати динамічну витривалість не тільки юнакам, а й дівчатам. Недостатність і нерегулярне застосування вправ на витривалість призводять до послаблення серцевого м'яза, і будь-яка інтенсивна праця може зумовити перевантаження і хворобу серця. Методика проведення уроку мало чим відрізняється від занять з дорослими. Динаміка навантажень у багатьох випадках набуває рис, характерних для спортивного тренування. Зміст уроків, дозування навантажень, оцінка фізичної підготовки мають бути диференційовані з урахуванням статі учнів. Необхідно пробуджувати та підтримувати інтерес учнів до фізичної досконалості, до занять різноманітними  видами спорту. Юнаки тяжіють до переоцінки своїх фізичних можливостей. На початку бігу, наприклад, вони часто беруть надто високий темп, що несприятливо діє на організм. Дівчата частіше недооцінюють свої сили, недостатньо впевнені в собі  при виконанні вправ, які потребують сміливості,    рішучості. До того ж дівчата  відрізняються більшою, ніж юнаки, емоційною збудливістю, їм властива  підвищена чутливість. Вчитель повинен роз'яснювати школярам шкідливість   перенапруження сил. Ніколи не слід примушувати учнів тренуватися з максимальною інтенсивністю. Навантаження при тривалих вправах не повинно перевищувати 80-85% змагального. Важливо ретельно добирати вирази під час спілкування зі старшокласниками, необхідно враховувати, що більшість старшокласників мають більш-менш стійкі інтереси. Знання їхніх інтересів посилює ефект виховних впливів. Отже при організації фізичного виховання, в старшому шкільному віці методика проведення уроку наближається до методики занять з дорослими. Динаміка навантажень досягає рівня, характерного для спортивного тренування. У старших класах використовується весь арсенал засобів фізичного виховання, який значно розширюється в порівнянні з середнім шкільним віком. Широко використовуються технічні прийоми спортивних ігор; для дівчат — різні види аеробіки, художня гімнастика; для юнаків  - елементи боротьби, стройові прийоми військової підготовки і подолання перешкод, вправи на тренажерах, атлетизм.

Розділ 2. Забезпечення оптимального розвитку освітніх, оздоровчих та                виховних завдань.

     1.2. Завдання фізичного виховання в старшому шкільному віці.

Фізичне виховання відіграє значну роль у підготовці всебічного розвинення учнів, здатної до підтримання високої працездатності в процесі навчання. Старший шкільний вік вважається сприятливим для забезпечення всебічного розвитку всіх рухових якостей: гнучкість, витривалість, швидкість, спритність, сила. В учнів старшої школи досягається певний рівень фізичної та розумової працездатності, що дозволяє успішно освоювати фізкультурну програму навчання. У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об'єднанні у три групи: освітні, оздоровчі та виховні.

  У фізичному виховані старшокласників вирішуються такі освітні завдання, як  навчання та вдосконалення техніки фізичних вправ - у цей період акцентується увага не стільки на навчання новим руховим діям, скільки на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ. У хлопців пріоритет надається атлетичній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ. Пріоритет у дівчат надається ритмічній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ. Також до цих завдань  входить  озброєння учнів знаннями прикладного характеру, необхідними для підготовки до праці, служби в армії, придбання професії, гармонійного розвитку майбутньої матері. Формування навичок організації самостійних занять фізичними вправами, навичок судді та інструктора з окремих видів спорту.

 Освітня спрямованість фізичного виховання реалізується, перш за все, шляхом планомірною передачі вчителем і наступним засвоєнням учнями, певного обсягу знань, систематичних їх поповненням і поглибленням. Сучасні програми фізичного виховання передбачають досить широке коло фізкультурно - оздоровчих знань, що охоплювали б усі чинники розумної організації і забезпечення життєдіяльності, які в сукупності одержали назву '' здоровий спосіб життя'. Це знання про суть фізичної культури, її значення для особистості і суспільства принципи і правила раціонального використання її цінностей, знання суто прикладного характеру, які є необхідною передумовою усвідомленого засвоєння рухових умінь, формування навичок, ефективного використання фізичних можливостей у житті та фізкультурно гігієнічні знання. З метою засвоєння знань можуть проводитись спеціальні заняття. В різних країнах теоретичні заняття з питань фізичного виховання, які входять до шкільної програми називають по-різному : в США і Японії — це “Навчання здорового способу життя „ в Австрії - '' Навчання раціональної організації дозвілля'' у Фінляндії ''Формування навичок здорового способу життя ''. В інших країнах читаються й окремі курси з питань, що торкаються здоров'я і руховою активності. Серед них : ''Особисте здоров'я '' , '' Основи раціонального харчування ''. Грунтуючись на відповідних знаннях, у процесі фізичного виховання вирішуються завдання із системного формування і вдосконалення необхідних у житті рухових умінь та навичок. Осівтній сенс таких завдань визначив автор вчення про  '' фізичну освіту '' П.Ф Лесгафт. Він підкреслював, що було б помилково обмежувати фізичне виховання лише турботою про розвиток тілесних якостей людини. Не менш важливим є вміння свідомо аналізувати окремі рухи,  порівняти їх і об'єднувати в рухові дії та рухову діяльність, керувати ними і пристосовувати до перешкод, спритно і наполегливо долаючи їх. Іншими словами, необхідно навчатись з найменшими зусиллями і за найкоротший відрізок часу свідомо здійснювати найбільшу фізичну роботу. Без набуття рухових умінь і навичок не можливо домогтись успіху у практичній діяльності. Навіть звичайні фізичні задатки людини, які вона одержала від природи, так і залишаються не розвиненні, якщо не реалізувати їх у діяльності, пов'язавши з раціональними способами виконання рухових дій. Формуючись, як цілісно відрегульовані способи, управління рухами,  рухові уміння і навички є необхідними складовими рухових здібностей. Природна послідовність у формуванні індивідуальних рухових умінь і навичок така : на базі вроджених рухових можливостей і елементарних рухів формуються відносно прості рухові уміння, які закріплюючись, трансформуються в навички. Зі збільшенням числа і різноманітності набутих рухових умінь і навичок зростає можливість  швидкого становлення нових практичних умінь, що відповідають вимогам життя. Ця закономірність повинна враховуватись при реалізації освітніх завдань. На всіх етапах передбачається забезпечити базову фізичну освіту — формування вихідних і основних життєво важливих рухових умінь і навичок ( ходьба, біг, керування предметами, подолання перешкод тощо). На наступних  етапах вирішуються завдання із забезпечення індивідуальних умінь і навичок в обсязі, необхідному кожній людині та поглиблене вдосконалення умінь та навичок, спрямоване на спеціалізацію у видах діяльності  ( в тому числі і спортивній). При цьому, як предмет удосконалення використовуються не тільки ті рухові дії,  які знаходять застосування в повсякденній діяльності ( так звані прикладно - побудові та професійно-прикладні), але і ті, які не характеризуються прикладністю, але ефективні у плані різнобічної фізичної освіти та цінні для вдосконалення фізичних здібностей. Вирішення освітніх завдань не самоціль, їх реалізація спрямована на одержання максимального ефекту, від занять фізичними вправами в напрямку їх впливу на фізичну і духовну сферу людини, її здоров'я та довголіття.

  Оздоровчі завдання спрямовані на підвищення функціональних можливостей організму, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Дані завдання вирішують – забезпечення оптимального розвитку, властиві людині фізичних якостей, і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку '' фізичними '' прийнято називати вроджені ( передані за спадковістю ) морфо-функціональні властивості, завдяки яким, можлива фізична активність; Зміцнення і збереження здоров'я - завдання із зміцнення здоров'я вирішуються у процесі фізичного виховання на основі вдосконалення властивих кожній людині фізичних якостей, особливо тих, розвиток яких призводить до піднесення загального рівня функціональних можливостей організму. Але це не означає, що завдання зі зміцнення здоров'я і вдосконалення рухових здібностей у фізичному вихованні повністю співпадають, а їх реалізація не має своїх особливостей. Зокрема завдання із загартування та виховання навчального комплексу дотримуватись здорового способу життя, мають самостійне оздоровче значення і його реалізація передбачає спеціальну систему фізкультурно-оздоровчих  заходів; Удосконалення будови тіла і формування постави - у комплексі поставлених завдань з метою оптимізації індивідуального фізичного розвитку, передбачаються і конкретні завдання із вдосконалення будови тіла. Досконалі форми тіла певною мірою виражають, досконалість функцій організму. Одним із виразів нормального фізичного розвитку людини є риси тілесної краси, які свідчать про її життєві сили і тому мають ще й естетичну цінність. Проте, прагнення надати тіл, надто вражаючих форм виправдано лише, якщо це не стає окремою метою, а підпорядковане інтересам всебічного розвитку особи, й основним життєво важливим якостям і здібностям. В окремих випадках завдання з регулювання м'язових об'ємів, ваги тіла, виправлення постави можуть мати і лікувально-профілактичний чи лікувально-корегуючий ефекти; Забезпечення творчого довголіття, як наслідок вирішення попередніх завдань.

В єдності з реалізацією розглянутих специфічних завдань у процесі фізичного виховання вирішуються і загально-педагогічні — виховні завдання.   Виховні завдання учнів старшої школи передбачають - розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму; патріотичне та моральне загартування молоді, виховання волі та любові до праці; виховання вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості, рішучості.

Виховні завдання, які покликані вирішувати у процесі фізичного виховання кожного педагога, повинні забезпечити соціальне формування особи, виховання членів суспільства, відданих його ідеалам, які відстоюють його інтереси. Говорячи про якості вчителя, К.Д. Ушинський відзначав, що педагог повинен бути не тільки викладачем, а й насамперед, вихователем та наставником. Реалізація виховних завдань сприяє втіленню вікової мрії людства про гармонію у вихованні, якою вона представлялася кращим мислителям у різні часи та епохи. Об'єктивною основою органічного взаємозв'язку всіх сторін виховання, виступає єдність фізичного і духовного розвитку людини.

   Отже навчальний предмет “Основи здоров’я і фізична культура” у загальноосвітніх навчальних закладах спрямована на реалізацію оздоровчих, навчальних та виховних завдань. Для виконання поставлених завдань необхідно формувати знання з фізичної культури, позитивні мотиви і потребу до цих занять виховувати бажання систематично займатися фізичною культурою й отримувати задоволення від неї, у старшокласників спостерігається зміна структури особистісних мотивацій, зниження інтересу до занять фізичною культурою і спортом та як наслідок, зниження рухової активності і рівня здоров’я. Беручи до уваги невтішні дані стану здоров’я школярів старших класів та враховуючи вікові особливості дітей старшого шкільного віку, необхідно звернути увагу на: виховання в них інтересу і звички до занять фізичними вправами; виховання дбайливого ставлення до свого здоров’я; формування стійких мотиваційних настанов на здоровий спосіб життя; усвідомлення необхідності розвивати свої  фізичні здібності та рухові уміння і навички; виховання морально-вольових, психологічних якостей особистості та руховою активністю. Особливістю розвитку учнів старших класів є формування причинно-наслідкового мислення, а також власного самовираження. Через це старшокласникам надається можливість обирати фізичні вправи, вид спорту для поглибленого вивчення пріоритетного.

   Отже навчальний предмет “Основи здоров’я і фізична культура” у загальноосвітніх навчальних закладах спрямована на реалізацію оздоровчих, навчальних та виховних завдань. Для виконання поставлених завдань необхідно формувати знання з фізичної культури, позитивні мотиви і потребу до цих занять виховувати бажання систематично займатися фізичною культурою й отримувати задоволення від неї, у старшокласників спостерігається зміна структури особистісних мотивацій, зниження інтересу до занять фізичною культурою і спортом та як наслідок, зниження рухової активності і рівня здоров’я. Беручи до уваги невтішні дані стану здоров’я школярів старших класів та враховуючи вікові особливості дітей старшого шкільного віку, необхідно звернути увагу на: виховання в них інтересу і звички до занять фізичними вправами; виховання дбайливого ставлення до свого здоров’я; формування стійких мотиваційних настанов на здоровий спосіб життя; усвідомлення необхідності розвивати свої  фізичні здібності та рухові уміння і навички; виховання морально-вольових, психологічних якостей особистості та руховою активністю. Особливістю розвитку учнів старших класів є формування причинно-наслідкового мислення, а також власного самовираження. Через це старшокласникам надається можливість обирати фізичні вправи, вид спорту для поглибленого вивчення пріоритетного застосування в майбутній професії. Успіх занять фізичними вправами, улюбленим видом спорту з опорою на вихований інтерес до фізкультурно-спортивної діяльності, багато в чому визначався тим, наскільки глибоко вчителі фізичної культури і тренери враховували індивідуальні особливості фізичного розвитку своїх вихованців. Саме з урахуванням цих особливостей необхідно обирати форми, методи, прийоми творчої навчально-виховної діяльності. І.Д. Бех стверджує, що застосування на уроках фізичної культури підходів, щодо формування в учнів морально-ціннісного ставлення до свого здоров’я та здорового способу життя, зміцнення здоров’я надають можливість визначити найкращі шляхи впливу на мотиваційну (потрібнену) сферу учнів з метою активного впровадження здорового способу життя, як важливої соціальної умови організації життєдіяльності. Зазначимо, що інтересу до занять фізичною культурою – один із виявів складних процесів мотиваційної сфери. Успішна реалізація мотивів і цілей викликає у школярів натхнення успіхом, бажанням продовжити заняття за власною ініціативою, а інтерес до уроку фізкультури зменшується в старших класах, особливо в учнів, які  займаються в спортивних секціях. При цьому мотиви відвідування уроків з фізичної культури суттєво впливають на задоволення школярів цими уроками. Низька активність учнів на уроках фізкультури пояснюється не лише відсутністю інтересу до цього навчального предмету (особливо у старшо-класників), але й недостатньою професійною майстерністю вчителя Отже, низька рухової активності старшокласників пояснюється, недостатнім рівнем фізкультурної освіченості школярів, слабким організаційно-методичним і матеріально-технічним забезпеченням навчального процесу, недоліками в організації фізичного виховання в школі, недооцінкою вчителями важливості цього напрямку. Підвищення рухової активності, розвиток рухових умінь та навичок, може бути можливим лише за умови проведення систематичних, цілеспрямованих занять фізичними вправами, що мають тренувальні режими і мають розвивальний характер. У школі такими формами виступають уроки фізичної культури, секційні заняття та виконання самостійних домашніх завдань. Для вікового розвитку старших школярів характерне досягнення високих темпів розвитку фізичного потенціалу в цілому. Відзначається найбільш інтенсивний ріст силових показників, витривалості і вдосконалення рухових координацій.В старшому шкільному віці завершується розвиток ЦНС. Нервові процеси набувають більшої рухливості, протікання процесів збудження і гальмування стають більш врівноваженими. Значно покращується аналітична й синтетична діяльність кори головного мозку. Високого рівння досягає друга сигнальна система, що сприяє поглибленому навчанню учнів руховим діям, розвитку рухових якостей. В цьому віці можуть розповідати досить повно про виконання ними дії та про помилки, які вони допускаються.

    Словесний опис вправ набуває великого значення, коли в навчанні звертається увага на особливості структури руху, який вивчається. Це сприяє точнішому уявленню фізичної вправи, швидкому й правильному її виконанню. В порівнянні з підлітками, старшокласники стають більш спокійними, врівноваженими. В них більше проявляються інтереси до визначеної діяльності, безпосередньо пов‘язані на їх погляд з професією, яку вони обрали, прагнення до особистого удосконалення в обраному виді діяльності. Старшокласник в достатній мірі здатний свідомо управляти своїми діями: виконувати вправи з заданою координацією, м‘язовим напруженням, швидкістю протягом відносно тривалого часу, переборювати втомлення, почуття невпевненості, збентеженості, страху і т.ін. Увага старших школярів відзначається стійкістю. Юнаки й дівчата можуть витримувати увагу достатньо інтенсивно під час усього уроку,  що забезпечує виразне та ясне сприймання учбового матеріалу й осмислення його. Учні старших класів можуть одночасно сприймати складні дії, які складаються з декількох компонентів. Ця якість важлива для уроків ФК, для розуміння комбінацій вправ в гімнастиці, тактичних й технічних прийомів в спортивних іграх, складних легкоатлетичних вправ. Юнаки й дівчата вміють концентрувати свою увагу на окремих деталях тих чи інших вправ для точного й детального розгляду, а також розподілу його на декілька видів рухів, якщо це необхідно, й легко переключають свою увагу з одного об‘єкта на інший. Учні старших класів добре володіють довільною увагою, яка необхідна для рішення завдань, які мають відому складність, для того щоб не відволікатись, а також виникле на уроці втомлення. Довільна увага може переходити в недовільну. Спочатку учень заставляє себе силою волі слухати вчителя, слідкувати за ходом уроку, а потім пояснення, сам хід уроку, настільки приваблює його, що він займається з повною увагою без усяких зусиль і напружень. Викладач повинен враховувати й індивідуальні особливості учнів. В класі можуть бути учні з серйозними недоліками в увазі. Недостатня уважність хоча б одного учня, може на уроці ФК привести до тяжких травм, а також знизити ефективність навчання. Слід нагадувати учням про значення уваги під час занять фізичними вправами, приводити приклади. При проведенні уроків необхідно враховувати, що вправи, пов‘язані з більшим фізичним навантаженням викликають втомлення, знижують інтенсивність уваги. Матеріал уроку, який потребує більшої уваги, не слід давати після тривалого й інтенсивного навантаження Не слід випробовувати увагу старшокласників затягненими поясненнями й настановами. Лаконічне пояснення, опір на кмітливість, залучення уваги не тільки зовнішньою стороною рухів, але їх суть - важлива умова уваги учнів на уроці. Сприймання старшокласників визначається більшою організованістю, омисленністю, цілеспрямованістю. В спостереженнях за рухами учні не обмежуються зовнішньою стороною рухів, а підмічають більш скриті суттєві сторони фізичних вправ. Вони можуть самостійно проводити аналіз своїх та показам рухів. Однак, як і на інших уроках, спостереження старшоклаників повинні направлятись вчителем. Сприймання особистих рухів ускладнюються тим, що кінестезичні відчуття, які лежать в основі сприймання рухів, не відзначаються ні силою, ні чіткістю. При сприйманні рухів, які виконуються викладачем або іншими учнями, зорово частіше не можливо зрозуміти такі важливі компоненти рухів як зусилля, темп, швидкість, ритм і ін. Важливо навчити школярів аналізувати свої рухові відчуття, навчити самостійно вести спостереження.

 З цією метою слід ставити перед учнями завдання, пов‘язані з спостереженнями за рухами. Враховуючи короткочасність процесу виконання деяких рухів, необхідно для точного сприймання повторювати їх декілька разів. Повторення вимагають також складні й незнайомі вправи. Викладачу необхідно знати, які суттєві деталі й фази, рухи тяжко сприймаються учнями. В цих випадках корисно буде показати рухи так, щоб підкреслити той чи інший рух, не дивлячись на те, що це викривляє характер руху, який сопстерігається. Якщо, учні попереджені про це і дія або рух, будуть знову продемонстровані без викривлень, то про неправильне сприймання побоюватись не слід. В окремих випадках для уточнення рухів необхідно виконувати його в повільному темпі. В юнацькому віці покращується пам‘ять. Але невелика кількість годин, яка відводиться на урок ФК, відсутність спеціальної по вдосконаленню уміння запам‘ятовувати рухи - не дозволяють учням 11 класів досягати значних успіхів в підвищенні ефективності рухової пам‘яті. Рухова пам‘ять - це м‘язево-рухові образи-уявлення про вивчаючий рух, їх форму, величінь, амплітуду, швидкість, ритм. Точність запам‘ятовування рухів залежить від активності учнів під час вивчення. Для запам‘ятовування недостатньо просто повторювати рухи. Необхідно, щоб учні прагнули запам‘ятовувати їх. Важливо мобілізувати зусилля школярів для запам‘ятовування. Велику користь в цьому приносить самостійне відтворення запам‘ятованих рухів, після деяких повторень. Відтворюючи самостійно рух, що вивчається, учень виявляє, які деталі він не  зміг запам‘ятати. Це мобілізує активність учня, заставляє його бути більш уважним при подальшому вивченні вправ. Високий рівень розвитку мислення старших школярів та великий запас знань дозволяє вчителю використати і цю умову для міцного запам‘ятовування. Почуття старших школярів визначається глибиною, силою переживання й різноманітністю. В цьому віці великого розвитку набувають морально-вольові якості. Старшокласник оцінює не тільки вчинки, але переживання та якості особистості. В них розвивається почуття особистої гідності. Підвищується почуття відповідальності й обов‘язку, спонукається бажання до прояви наполегливості й завзятості в оволодінні програмою з ФК.

   Учні старших класів не завжди вміють правильно володіти своїми почуттями.  У юнаків та дівчат можна спостерігати часті зміни настрою, пов‘язані з глибшим сприйняттям різних явищ життя. Характер й воля починають формуватись рано, але в юнацькому віці характер набуває більшої стійкості й визначеності. Старших школярів приваблюють питання самовиховання. Вони прагнуть краще пізнати себе.

Вимоги до фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку, а також врахування біологічних та психологічних особливостей цієї вікової групи визначають наступні особливості методики уроків ФК:

   1.Груповий та індивідуальний методи організації учнів, під час розв‘язання освітніх завдань і фронтальний, позмінний та індивідуальний методи – при роботі над спеціальним розвитком рухових якостей. Це дає можливість забезпечити високий рівень загальної фізичної підготовки, поєднати навчання сучасної техніки рухів з цілеспрямованим тренуванням для розвитку рухових якостей, щоб успішно складати учбові та навчальні нормативи.

2. Роздільне проведення занять для юнаків і дівчат. Така організація навчальної роботи визначається відмінністю в їх анатомо-фізіологічних та  психологічних особливостях. Так в 17 років зріст юнаків більший ніж у дівчат в середньому на 10 см, ЖЕЛ - на 1000 см, сила - в 2-2,5 раза і т.д. Різними є їх схильності в руховій діяльності: в юнаків переважає інтерес до атлетизму і витривалості, у дівчат - до пластичних рухів.

3. Широке використання змагального методу, що визначається досить  високим рівнем фізичного розвитку, який наближається до даних дорослої

   людини, прагнення до фізичної досконалості. Змагальний метод застосовується у вигляді ―прикидок з окремих видів рухів на техніку і на результат, контрольних перевірок, а також внутрікласних спортивних змагань. Змагання, як частина навчального процесу є могутнім стимулом безперервного фізичного вдосконалення і дають можливість своєчасно викривати недоліки в технічній, тактичній, фізичній і вольовій підготовленості. Якщо змагання організовані правильно, вони сприяють формуванню колективізму, почуття гордості за свій клас і школу та ін. високі моральні якості.

4. Подальше поглиблення знань про значення фізичних вправ та інших засобів ФВ для систематичного використання їх в режимі дня. Таке поглиблення знань можливе завдяки загальному освітньому рівню старшокласників та нагромадженому досвіду. Знання про важливість рухового режиму, про спортивне тренування, загартування, про використання фізичних вправ для активного пояснення вчителя і особливо коли читають відповідну літературу. Структура  уроку в сатршому шкільному віці мало чим відрізняється від структури уроку в середньому шкільному віці. Але більш високі вимоги до фізичної підготовленості учнів, їх фізичні дані дають можливість значно збільшити навантаження. Уроки набувають більш вираженого тренувального характеру із завданням: удосконалюючи техніку виконання видів руху, більше розвивати силу, спритність, швидкість та інші рухові якості. Час на спеціальний розвиток цих якостей в основній частині уроку збільшується до 12-15 хвилин. Дотримання методичних вимог дасть можливість, в свою чергу, оволодіти контрольними якісними показниками рівня фізичної культури старшо-ника:

1. Знання теоретичних основ фізичного тренування та уміння застосовувати їх в практиці самостійної і колективної фізичної підготовки.

    2. Знання медико-біологічних основ фізичного тренування та уміння застосовувати їх при реалізації фізичної активності і при діагностиці свого стану.

    3.    Знання основних положень біомеханіки рухів людини та уміння аналізувати техніку фізичних, в тому числі спортивних вправ.

4. Переконання в особистій і загальноспеціальній необхідності систематичної фізичної активності.

5. Володіння руховими уміннями і навичками в межах вікових нормативів.

      6.     Досягнення рівня фізичної підготовленості, передбаченого віковими

           нормативами

  7.      Уміння користуватись тренажерами і організовувати з їх допомогою

          самостійне  фізичне тренування.

 8.     Систематично здійснювати фізичне тренування (не менше 3-х разів на тиждень) і заняття іншими формами оздоровчої і загальнозмінюючої фізичної активності.

     9. Не палити і не вживати алкоголю.

 Різні способи вирішення рухової задачі прийнято  називати технікою фізичних вправ, а стосовно до видів спорту – спортивною технікою. Вона характеризується ефективністю виконання рухової дії, володіє рядом особливостей, пов‘язаних з раціональним використанням рушійних сил, при своєчасному зменшенні дії гальмувальних сил. Л.П.Матвєєв техніку фізичних вправ визначив ―як засоби виконання рухової дії, за допомогою яких рухова задача вирішується доцільно, з якісно більшою ефективністю. З педагогічних позицій Б.А.Ашмарін під технікою фізичних вправ розуміє ―найбільш ефективний засіб виконання рухової дії. Одну і ту ж   рухову дію можна виконувати різними засобами, але тільки раціональними способами із них називають технікою. Наприклад, проплисти певну відстань можна різними способами, але досягти високого результату можна, оволодівши технікою певного способу. Якщо не володіти одним з класичних способів -   значить людині говорять, що технікою плавання вона не володіє. Ефективні способи виконання вибирають ті які відповідають: індивідуальним особливостям учня; рівню фізичної підготовки; поставлені задачі; якості спортивного інвентаря. Техніка фізичних вправ змінюється і вдосконалюється. Постійне прагнення до досягнення рекордних спортивних результатів, ріст фізичної підготовленості дитини, вдосконалення методів навчання і поглиблена розробка закономірностей рухів приводять до створення нових більш ефективних способів рухової дії. Зміна спортивної техніки пов‘язана із застосуванням більш досконалого спортивного інвентаря. Сучасна техніка відображає найбільш раціональну основу рухової дії, яка в рівній мірі однакова для всіх виконавців - стандартна техніка. Однак, стандартна техніка не виключає можливості індивідуальних відхилень в деяких елементах виконання, але в межах, які створюють основну рухову дію.

Основу техніки фізичної вправи складають рухи, які відображають його  відмінні ознаки від других рухових дій. Система подібних рухів є цілком обов‘язковою для виконання наміченої рухової дії. Невиконання одного з рухів веде за собою спотворення рухової дії в цілому. Наприклад, характер руху рук і тулуба визначає техніку нападаючого у волейболі, а ніг і тулуба в польоті - техніку стрибка в довжину з розбігу. В основі техніки виділяють ведучі рухи, тобто рухи, від яких в першу чергу залежить результативність рухової дії. Наприклад, відштовхування руками під час опорних стрибків. Деталі техніки складають ті рухи, які не є характерними тільки для даної рухової дії, чи можуть виконуватися з деякими варіантами (рухи рук під час кидання м‘яча в корзину, рухи ніг під час удару по м’ячу.

Висновки: 

Основним специфічним засобом фізичного виховання є фізичні вправи — рухові дії, які використовуються у відповідності з закономірностями фізичного виховання, які спрямовані на реалізацію мети та завдань фізичного виховання, та підпорядковані його закономірностям. Тільки за допомогою фізичних вправ здійснюється спрямований вплив на   формування і удосконалення рухових умінь та навичок, у придбанні знань в області теорії, методики і організації фізичної культури і спорту. зміцненні здоров’я та рухової активності.  розвитку особистості, що передбачає,  дотримування єдності різних сторін виховання фізичних, розумових, моральних, трудових і естетичних якостей та  різнобічну фізичну підготовку. Також вирішуються завдання освітні: озброєння школярів знаннями прикладного характеру, необхідними для підготовки до праці, служби в армії, придбання професії, гармонійного розвитку майбутньої матері. Навчання і вдосконалення техніки фізичних вправ; У цей період акцентується увага не стільки на навчання новим руховим діям, скільки на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ;  хлопців пріорітет надається атлетичній гімнастиці, спортивним іграм т.д; Пріоритет у дівчат надається ритмічній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ; Формування навичок організації самостійних занять фізичними вправами, навичок судді та інструктора з окремих видів спорту.

Оздоровчі завдання спрямовані на підвищення функціональних можливостей організму, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Дані завдання можна сформулювати таким чином: зміцнення і збереження здоров’я, підвищення працездатності старшокласників;

Виховні завдання: виховання почуття громадянської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню державності в Україні;

виховання активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя,виховання вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості, рішучості, ініціативності. Отже фізичне виховання для учнів старшої школи, дає змогу на саморозвиток та забезпечення всебічно-фізичної підготовки, яка знадобиться учням в дорослому