Методи виявлення особливостей розвитку дитини та визначення необхідності подальших корекційних і розвиВальних стратегій.

Методи виявлення особливостей розвитку дитини та визначення 

необхідності подальших корекційних і розвиальних стратегій.

Пізнання починається з подиву

                              Аристотель

Перш ніж почати здійснювати систематичний вплив на розвиток дитини, необхідно зрозуміти поточний стан її розвитку. Для цього група фахівців, які безпосередньо працюють із дитиною, вивчає її здібності, сильні сторони, інтереси, захоплення, навички, потреби та труднощі, з якими вона стикається. Це пов'язано з тим, що тільки батьки можуть точно описати особистість дитини (самих батьків, можливо, необхідно переорієнтувати, щоб вони звернули увагу як на сильні сторони дитини, так і на її недоліки та оцінили її потенціал з погляду інтересів і навичок).

Кожен фахівець оцінює симптоми дитини у своїй галузі знань. Таким чином, психологи проводять тести, які дають інформацію про стан розвитку різних сторін психіки, але які, крім іншого, дають змогу визначити якісні показники, що характеризують соціально-емоційну сферу дитини:

- реакція на визнання;

- реакція на невдачу;

- емоційна рухливість;

- емоційні почуття у спілкуванні тощо.

Якісні показники, що характеризують діяльність дітей:

- наявність і збереження інтересу до завдання;

- розуміння інструкцій;

- незалежність виконання завдання;

- цілеспрямованість і активність;

- темп і динаміка діяльності, особливості регуляції діяльності;

- працездатність;

- прийняття допомоги.

Якісні показники когнітивних областей і психомоторних особливостей дитини:

- функції уваги, сприйняття, пам'яті, мислення та мовлення;

- особливості психомоторної сфери (стан сприйняття звуків, загальна моторика, дрібна моторика, зорово-моторна координації, моторна швидкість, пластичність, моторна імітація, тактильний контакт).

При визначенні особливостей психічної організації аутичних дітей необхідно спиратися на загальні закономірності розвитку [наприклад, 8; 9].

Логопеди та мовні терапевти оцінюють комунікативний і мовний статус розвитку дитини.

вокалізацію вона виявляє) і що вона може сказати, коли її активують дорослі (близько до її поточної та останньої зони мовного розвитку), щоб визначити її мовний потенціал. 

Стан когнітивної сфери дитини, зокрема, як дитина сприймає інформацію з довкілля, які аналізатори переважають, чи є узгодженість між слуховим і зоровим, зоровим і тактильним, слуховим і соматосенсорним та іншими аналізаторами, чи видно зв'язки між об'єктами довкілля, чи сформоване цілісне (полімодальне) сприйняття. Бажано, щоб корекційні педагоги зосередилися на фундаментальній характеристиці сенсорної інтеграції. Одним із завдань корекційного педагога може бути визначення того, який аналізатор (наприклад, зоровий, слуховий чи руховий) слід використовувати під час побудови освітнього процесу. Така робота дуже важлива для дітей з аутизмом, оскільки соматосенсорний і сенсорно-психомоторний рівні важливі для їхнього розвитку [1; 3; 16].

Безпосередній педагог (вихователь або вчитель) аналізує рівень знань, умінь і навичок дитини у спеціально організованій освітній діяльності та в домашній праці (наприклад, наскільки дитина розуміє кількісні пропорції та ознаках предметів, має здатність до продуктивної діяльності).

Другим об'єктом уваги має стати так звана проблемна поведінка дитини (на додаток до стану формування певних зон розвитку).

Це означає, що за певних обставин деякі діти з аутизмом можуть проявляти небажану поведінку, наприклад, кричати, падати на підлогу, вибігати з кімнати, кусати себе (або, рідше, кусати інших).

отримати те, що вона хоче).

3) Дитина хоче уваги.

Для аналізу розвитку небажаної поведінки в аутичних дітей корисно, щоб кожен дорослий кілька разів заповнив аркуш спостереження, в якому  зазначено наступне: обставини, за яких розпочалась поведінка (кімната, час доби, рівень шуму тощо), що відбулось до поведінки (ретельне спостереження за дитиною для збирання необхідної інформації допоможе визначити, що відбулось безпосередньо перед проблемною поведінкою), характер самої поведінки, що відбулося після поведінки (що зробив дорослий та що змінилось і зумовило зміну стану дитини), а також будь-яка інформація щодо того, що сталося з дитиною.

Отримані записи різних осіб можна порівняти та виявити певні закономірності. Такий аналіз може показати, що в певних місцях і в певних ситуаціях (час, місце, людина/конкретна людина, психологічний та емоційний стан, діяльність, лідерська позиція) діти проявляють/не проявляють подібну поведінку і який найкращий спосіб подолання таких проявів. Інформація, отримана під час спостереження, може показати, що зміна навколишнього середовища може запобігти появі небажаних симптомів, або поступово звести їх до нуля.

Третьою метою професійного та батьківського дослідження буде виявлення перешкод, що заважають дитині адаптуватися до освітнього процесу. Ці перешкоди визначаються спільно членами групи підтримки та виявляються шляхом аналізу «бар'єрів до навчання», характерних для аутичних дітей (метод VB-MAPP). Це: наглядовий контроль (коли дитина прагне наполягти на своєму, поводиться довільно, а дорослі їй потурають), відсутність навичок наслідування, відсутність навичок гри, неадекватні вимоги, залежність від підказки, залежність від заохочення, самостимуляція, гіперактивна поведінка, сенсорний захист тощо.

 Після обговорення в колективі вдається визначити найбільш помітні та стійкі перешкоди для розвитку дітей. Учасники групи підтримки обирають два-три бар'єри та вигадують власний зміст і алгоритм дій для подолання цих бар'єрів.

 Усі дані, зібрані членами групи підтримки, фахівцями та батьками, ретельно аналізуються, щоб отримати глибоке розуміння специфічних симптомів, здібностей, ресурсів розвитку та особливих освітніх потреб дитини. Матеріал буде поповнюватися новими фактами і деталями, які мають безпосередньо вплинути на розвиток подій в навколишньому середовищі (зниження дестабілізуючих чинників)  та психолого-педагогічних впливів на розвиток дитини (поліпшення адаптивних навичок).