Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.

На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка проходила у Женеві у 2008 р., відмічалося, що запровадження інклюзії в освітній сфері є не другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення більш інклюзивних суспільств.

Інклюзивна освіта – термін, який вперше прозвучав у Саламанкській декларації про принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами у червні 1994 року. Саме цей документ і став першим міжнародним документом, який наголосив на необхідності проведення освітніх реформ у напрямі інклюзивної освіти. У зверненні до всіх урядів наголошується, що пріоритетним з точки зору політики та бюджетних асигнувань має бути «реформування системи освіти, яке б дало змогу охопити навчанням усіх дітей, незважаючи на індивідуальні відмінності та труднощі; законодавчо визнати принцип інклюзивної освіти, який полягає в тому, що всі діти перебувають у звичайних школах, за винятком тих випадків, коли не можна вчинити інакше; всіляко заохочувати обмін досвідом з країнами, що мають інклюзивну систему навчання; сприяти участі батьків, громад, громадських організацій осіб з інвалідністю в процесах планування та прийняття рішень, що стосуються задоволення особливих навчальних потреб; всіляко сприяти розробці стратегій діагностування та визначення особливих потреб у дітей, а також розробляти науково-методичні аспекти інклюзивного навчання; значну увагу варто приділити підготовці педагогів до роботи в системі інклюзивної освіти».

В основі терміну «інклюзивна освіта» лежить соціальна модель розуміння інвалідності, яка трактує інвалідність, як поняття, яке еволюціонує, і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров`я, і бар`єрами, що існують у зовнішньому середовищі і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Соціальна модель розуміння інвалідності стала альтернативою медичній моделі розуміння інвалідності, яка в першу чергу була спрямована на корекцію розвитку осіб з особливостями психофізичного розвитку чи осіб з особливими потребами.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів, але в той же час створює відповідні умови для отримання якісної освіти для таких дітей. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для усіх учасників навчально-виховного процесу.

Інклюзивна освіта – це освітня технологія, яка передбачає навчання й виховання дітей з особливими потребами у звичайному навчально-виховному закладі, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності навчального процесу.

Для України інклюзивна освіта є педагогічної інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів – одним із міжнародних зобов`язань держави.

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як динамічний процес, який полягає в позитивному ставленні до різноманітності учнів у навчальному середовищі, сприйнятті індивідуальних особливостей розвитку дитини не як проблеми, а як можливостей для розвитку. Тому рух у напрямі інклюзії – це не тільки технічна або організаційна зміна, але і певна філософія в освіті.

Інклюзивне навчання ґрунтується на таких принципах:

•  кожна дитина має право на освіту;
•  кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та навчальні потреби;
•  освітні програми мають брати до уваги різноманіття характеристик і потреб дітей;
•  діти з ООП повинні мати доступ до навчання у звичайних освітніх установах;
•  заклади освіти зобов’язані створити умови навчання, що забезпечують потреби дитини;
•  звичайні заклади освіти є найбільш ефективним методом навчання з точки зору забезпечення потреб дитини, протидії дискримінації та розподілу державних коштів.

Таким чином, для розуміння інклюзії мають значення чотири ключові аспекти:

1.      Інклюзія – це процес. Її слід розглядати як неперервний пошук ефективних способів врахування питання багатоманітності. Інклюзія навчає співіснувати з відмінностями, які розглядаються як стимул для заохочення дітей і дорослих до навчання.

2.      Інклюзія спрямована на виявлення й усунення бар`єрів. Вона передбачає збір, узагальнення і оцінку інформації з великої кількості різних джерел з метою вдосконалення освітньої політики і практики, заохочення дітей і дорослих до навчання.

3.      Інклюзія створює умови для присутності, участі та досягнень усіх учнів. Термін «присутність» означає місце навчання дітей і те, наскільки регулярно вони його відвідують. Термін «участь» описує якість їхнього навчального досвіду і тому вимагає врахування думок тих, хто навчається. Термін «досягнення» стосується не лише результатів тестів чи екзаменів, а охоплює також результати навчання в межах усіх навчальних планів і програм (curriculum).

4.      Інклюзія вимагає підвищеної уваги до дітей «групи ризику», для яких існує вірогідність виключення чи низької успішності. Йдеться про моральний обов`язок вести ретельне спостереження за групами учнів, які за статистикою найчастіше потрапляють до «групи ризику», і, за потреби, вживати заходів для забезпечення їхньої присутності, участі та досягнень у системі загальної освіти.

Інклюзія як освітня концепція постійно розвивається, і є вкрай важливою для формування політики й стратегій, спрямованих на усунення причин і наслідків дискримінації, нерівності та виключення.

Важливим для розуміння інклюзії в освіті є інструмент моніторингу «Індекс інклюзії», який був розроблений у 2006 році британськими вченими Мелом Ейнскоу та Тоні Бутом за участю групи британських педагогів, батьків, працівників управлінь освіти, учених і представників громадських організацій людей з інвалідністю. На сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 34 мови і використовується у 15 країнах світу. У 2011 році «Індекс інклюзії» був перекладений на українську мову і, після його апробації, був схвалений для використання у дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України Науково-методичною комісією з професійної педагогіки, психології та змісту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

На сьогодні немає спільної узгодженої термінології категорій дітей з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами як на міжнародному, так і на національному рівні. Так, в українському законодавстві використовуються різні терміни: «діти/люди з порушеннями розумового та/або фізичного розвитку», «діти/люди з неповноправністю», «діти/люди з розумовою відсталістю», «особи з особливими потребами», «діти з особливостями психічного та фізичного розвитку» тощо.

Проте, керуючись засадничими принципами соціальної моделі розуміння інвалідності та останніми документами Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України у сфері інклюзивного навчання, пропонується до використання термін «діти (учні) з особливими освітніми потребами». Даний термін — special education needs (SEN) — також широко використовується країнами-членами Організації економічного розвитку та співпраці й ураховує дітей, які мають труднощі в навчанні, що пов’язані з порушеннями психофізичного розвитку, та дітей із соціально вразливих груп.

Умови, необхідні для успішного впровадження інклюзивної освіти:

•  застосування особистісно орієнтованих методів навчання (індивідуалізація, диференціація);
•  забезпечення безперешкодного доступу до будівель і приміщень такого закладу для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та дітей з вадами зору;
•  забезпечення необхідними навчально-методичними та індивідуальними технічними засобами навчання тощо

 

 

Алгоритм інклюзивного навчання:

    1. Зарахування учнів до закладу освіти здійснюється згідно з Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим МОН.

        2. Керівник закладу освіти на підставі заяви одного з батьків (інших законних представників) учня та висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (далі — висновок), утворює інклюзивний клас та організовує інклюзивне навчання з урахуванням рівня підтримки, рекомендованого інклюзивно-ресурсним центром.

        3. За наявності в закладі освіти кількох класів із здобувачами освіти одного року навчання учні розподіляються пропорційно між такими класами з урахуванням рівнів підтримки, а саме:

•  не більше одного учня, який потребує четвертого чи п’ятого рівня підтримки;
•  не більше двох учнів, які потребують третього рівня підтримки;
•  не більше трьох учнів, які потребують другого рівня підтримки.

        Учні, які потребують першого рівня підтримки, розподіляються між класами без урахування кількості таких осіб. До з’єднаного класу (класу-комплекту) учні зараховуються без урахування кількості таких осіб.

        За умови наявності в населеному пункті одного закладу освіти учні розподіляються між класами такого закладу освіти без урахування кількості таких осіб.

        4. Для учнів, які потребують підтримки в освітньому процесі, керівник закладу освіти формує команду психолого-педагогічного супроводу та забезпечує її роботу в закладі освіти.

        5. Для учнів, у яких виникають труднощі під час навчання та які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі, за рішенням закладу освіти надається підтримка першого рівня.

 

 

 

Поради спеціалістів.

        Усі діти приходять в цей світ, щоб пізнавати його, але всі вони різні. Ми не можемо вплинути на те, якою саме народиться дитина – ми можемо лише співпрацювати  з  природою,  щоб  дозволити.

дитині розвинутися відповідно до її потенціалу.

        Ми повинні простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує, із розумінням сприйняти їх такими, якими вони є, проникнутись їхнім світом і допомогти їм разом з усіма пізнавати, розвиватись і навчатись.

        За останні роки значно збільшилась кількість дітей, які мають проблеми зі здоров`ям. А батьки заклопотані щоденними турботами та засліплені бажанням  якнайкраще матеріально забезпечити своє дитя, не помічають очевидного, що їхня дитина відрізняється від своїх однолітків: пізніше почала сидіти, стояти, говорити перші слова.

        Важливо звернути увагу на те, як дитина спілкується з дорослим: чи вміє вона слухати і виконувати його завдання, чи може зосередитись на якомусь спільному з дорослим занятті, грі, чи може в разі труднощів скористатися допомогою і далі успішніше продовжувати заняття. 

        У батьків здебільшого немає можливостей для порівняння розвитку своєї дитини з розвитком інших дітей. До поведінки, знань та пізнавальних можливостей дітей у дошкільному віці чомусь ставляться значно менші вимоги, ніж у шкільному.  Усе це й призводить до втрати дорогоцінного часу, а необхідно якнайраніше звертатись до спеціалістів. Саме тому, будьте уважні до своїх чад: не зі сліпою любов’ю, а зі здоровим глуздом спостерігайте за розвитком та поведінкою ваших малюків.  Якщо вчасно виявити проблему, то швидше дитина почне отримувати кваліфіковану допомогу.

Поради батькам

        Дорогі батьки, не припускайтесь помилки! Приділяйте більше уваги розвитку дитини в дошкільному віці, не сподівайтесь, що вона «переросте», «виправиться», «дорозвинеться».

        Якщо дитина відвідує заклад дошкільної освіти, потрібно цікавитись та  з`ясувати у вихователя, чи засвоює малюк програмовий матеріал, які має труднощі, чи вміє гратися з товаришами, виконувати доручення. Якщо в процесі гри дошкільник імпульсивний, спочатку робить, а потім тільки починає думати, якщо активність на заняттях не завжди цілеспрямована, йому важко зосередитися на своїй діяльності, не розуміє з чого почати, як продовжити розпочату справу, швидко відволікається – ці особливості, а тим більше їх поєднання, вже можуть виявитися тривожним сигналом неблагополуччя у розвитку вашого малюка.

        Держава не стоїть осторонь у вирішення  таких проблем. У закладах  освіти функціонують інклюзивні  класи для дітей з особливими освітніми потребами, де надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові  послуги кваліфікованими спеціалістами: вчителями, асистентом вчителя, практичним психологом, вчителем-дефектологом, вчителем-логопедом.

        Діти з особливими освітніми потребами – це діти які мають відхилення психофізичного розвитку внаслідок порушення діяльності одного чи кількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого), а також внаслідок органічного ураження центральної нервової системи і потребують забезпечення додаткової корекційної підтримки в навчанні, що може бути надана дитині в умовах загальноосвітнього закладу освіти.

        Особа з особливими освітніми потребами – це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення права на освіту, сприяння розвитку особистості, поліпшення стану здоров’я та якості життя, підвищення рівня участі в житті громади.

Закон України «Про освіту»

        Зазвичай проблеми у розвитку дитини проявляються передусім у закладі освіти, тобто до цього моменту батьки та фахівці медичної сфери не звертали увагу на проблеми, відставання у фізичному, мовленнєвому та соціальному розвитку. У такому разі, при виявленні «особливих освітніх потреб» педагоги можуть радити батькам звернутися для вивчення дитини до більш «вузьких» фахівців, щоб встановити характер особливих освітніх потреб. Слід зауважити, що перше скринінгове дослідження дитини відбувається під час спостереження за дитиною, безпосередньо в закладі освіти.

        Первинну оцінку розвитку дитини та вивчення її особливостей і освітніх потреб здійснює команда супроводу в закладі освіти, а саме психолог, логопед або дефектолог. Нерідко фахівці команди супроводу в змозі подолати виявлені труднощі самотужки за умови, що до команди супроводу входять психолог, логопед або дефектолог (наприклад, якщо у дитини виявлене загальне недорозвинення мовлення ІІІ рівня, яке не обумовлене більш тяжким порушенням).

        У разі, якщо за результатами первинної оцінки дитини виявлені труднощі потребують включення її в процес інклюзивного навчання, то команда супроводу рекомендує батькам, або особам, що їх замінюють, пройти комплексне вивчення в інклюзивно-ресурсному центрі. Діагностичний процес повинен бути ефективним і пройти якомога швидше, щоб фахівці команди супроводу і педагоги змогли, адекватно оцінивши особливості дитини, розробити Індивідуальну програму розвитку і створити для дитини спеціальні умови освіти.

Інклюзивно-ресурсні центри можуть проводити комплексну оцінку за місцем навчання та/ або проживання (перебування) дитини (за бажанням батьків або осіб, що їх замінюють). Графік проведення комплексної оцінки обов’язково погоджується з керівником відповідного закладу освіти, закладу охорони здоров’я та батьками (одним з батьків) або законними представниками дитини за два тижні до початку її проведення.

Переваги інклюзивної освіти для дітей з ООП

• діти навчаються разом у звичайній школі;
•  поліпшується моторний, мовний, соціальний, емоційний розвиток дитини;
•  отримують можливість жити разом з батьками;
•  оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
•  навчання проводиться з орієнтацією на здібності та інтереси дітей;
•  у дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з однолітками;
•  отримують ефективну освіту, щоб жити повноцінним життям. 

 

 

Переваги дітей без ООП

• вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
•  налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
•  вчаться співробітництву;
•  вчаться поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Переваги для родин

•  батьки отримують інформацію про типовий і атиповий розвиток дітей;
•  родини одержують підтримку з боку інших батьків;
•  батьки беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань для дітей;
•  всі батьки стають частиною шкільної спільноти.

Асистент вчителя функції і обов’язки

Посада асистента вчителя є відносно новою для української школи. Вона розглядається в контексті інклюзивної освіти, адже головне завдання асистента вчителя – допомагати вчителеві навчати дітей з особливими    освітніми    потребами.    Робота асистента вчителя складна, багатогранна та динамічна і вимагає від нього певних знань, умінь та навичок. Зокрема ґрунтовних знань законодавчо-теоретичної бази до якої належать: основи законодавства України про освіту; міжнародні документи про права людини й дитини; державні стандарти освіти; індивідуальні аспекти розвитку дітей з особливими освітніми потребами; норми й правила ведення документації.

        Важливими є практичні навички асистента учителя: застосування професійних знань у діяльності; здійснення педагогічного супроводу дитини з ООП в умовах інклюзивного навчання; вміння налагоджувати міжособистісні стосунки між усіма суб’єктами освітнього процесу. Успішність професійної діяльності також залежить від особистісних якостей асистента вчителя до яких можна віднести: комунікативні та організаційні здібності; здатність співпереживати; ціннісні орієнтації. Посада асистента вчителя передбачена українським законодавством. Норма ставки асистента вчителя складає 1 ставка на клас, що дозволяє забезпечити належну організацію навчання учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі. Асистент учителя забезпечує особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для дітей з особливими потребами, але слід зазначити, що асистент учителя працює не з конкретною дитиною, а зі всім класом, у якому можуть бути й кілька дітей з особливими освітніми потребами. Важливим складником успішного функціонування інклюзивної системи освіти є командний підхід. З огляду на це роль асистента вчителя є значимою в забезпеченні успішного освітнього процесу: для учителів, дітей з особливими освітніми потребами та їхніх батьків і решти дітей у класі.

        Асистент учителя не тільки має бути свідомий до своїх обов’язків, сучасних методик викладання, а й повинен плекати низку цінностей та особистих якостей.

Асистент вчителя зобов’язаний:

•  дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учнями та їхніми батьками;
•  виконувати обов’язки, визначені установчими документами закладу освіти, трудовим договором та/або їхніми посадовими обов’язками;
•  забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів;
•  дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України «Про освіту»;
•  використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог законодавства;
•  володіти навичками з надання домедичної допомоги дітям;
•  постійно підвищувати свою педагогічну майстерність;
•  дотримуватися принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я та іншої особистої інформації про учасників освітнього процесу;
•  повідомляти про факти булінгу (цькування), свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів щодо його припинення;
•  забезпечувати особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами;
•  допомагати у навчанні не лише дитині з особливими освітніми потребами, а усім іншим учням класу;
•  брати участь у розбудові інклюзивного освітнього середовища разом з іншими педагогічними працівниками закладу освіти;
•  забезпечувати партнерство з вчителем та іншими учасниками освітнього процесу з метою виконання освітньої програми для досягнення усіма учнями класу результатів навчання.

Педагогічне навантаження асистента вчителя інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти – 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку.

В інклюзивному класі працюють один вчитель та один асистент вчителя. Для учнів з особливими освітніми потребами  потрібно використовувати особливу стимуляцію, щоб допомогти  їм зосередитись на сприйнятті матеріалу та виконанні завдань. Для результативного навчання вони потребують повноцінного задоволення різних потреб: візуальних, аудіальних, кінестетичних, процесуальних і поведінкових. Такою стимуляцією можуть стати використання адаптованих видів завдань, об’єднання учнів у підгрупи, ігрові методи. Присутність двох учителів у класі допоможе повноцінно реалізувати ці плани.

        Асистент вчителя є асистентом саме вчителя, а не дитини. Асистент вчителя допомагає іншому педагогічному працівникові при організації і реалізації навчального процесу, підтримує самостійність і активне залучення учня до усіх видів роботи, які здійснюються у закладі під час навчального процесу. Це означає, що він не прив’язаний до однієї чи кількох дітей, а працює з усім класом, звісно дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, пояснити завдання, але асистент вчителя так само може пояснити матеріал й іншим учням за потреби, відповідно до вимоги вчителя. Тобто для надання дітям підтримки, зокрема у формі додаткового часу чи місця, інструкцій чи матеріалів для навчання, асистент працює суто під керівництвом педагога.

        Як правило, педагоги викладають новий навчальний матеріал для дітей, а асистенти допомагають з дидактичними матеріалами, канцелярським приладдям, виконанням завдань чи проводять інструктаж з окремими дітьми або невеликими групами, попередньо узгодивши свої дії з вчителем. З цією метою вони регулярно зустрічаються для спільного обговорення планів занять та участі дітей з особливими освітніми потребами. Окрім того, своєю роботою асистент може звільнити більше часу вчителю для пояснень навчального матеріалу.

        Вчителі можуть звертатися до асистента з проханням про зворотний зв’язок для моніторингу успішності дітей, так як асистенти мають можливість спостерігати за дитиною та фіксувати труднощі чи досягнення для подальшого обговорення з педагогами доцільності навчальних стратегій.

Посадові обов’язки асистента вчителя

Відповідно до посадових обов’язків асистент учителя забезпечує соціально-педагогічний   супровід   дитини   з особливими освітніми потребами: разом з учителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи,  запроваджуючи  ефективні  форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців приймає участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами.

Посада передбачає, що асистент учителя має володіти знаннями про особливості розвитку дітей, різні види порушень і поведінкових проявів, можливостями врахування специфіки розвитку та вміннями ефективної реалізації стратегії залучення та підтримки дитини з особливими освітніми потребами, стимулювання в освітньому середовищі

        Основна функція асистента вчителя як педагогічного працівника – співпраця з учителем інклюзивного класу, аби допомогти приділити увагу кожному учню під час освітнього процесу.

Асистент учителя повинен уміти:

•  застосовувати професійні знання в практичній діяльності, здійснювати педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;
•  разом з іншими фахівцями складати та реалізовувати індивідуальну програму розвитку дитини;
•  вести спостереження та аналізувати динаміку розвитку учня;
•  налагоджувати міжособистісні стосунки між усіма суб’єктами навчально-виховної діяльності;
•  займатись посередницькою діяльністю у сфері виховання та соціальної допомоги.

Асистент учителя підпорядковується безпосередньо заступнику директора з навчально-виховної роботи.

        У своїй діяльності асистент учителя керується Конституцією України; указами Президента України; законами України; рішеннями Кабінету Міністрів України; наказами та іншими нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підпорядкованих їм органів управління освітою з питань, що стосуються загальної середньої освіти; правилами і нормами з охорони праці, пожежної безпеки; статутом і правилами внутрішнього розпорядку закладу освіти; наказами та розпорядженнями директора/завідувача закладу освіти; посадовою інструкцією.

        У межах професійної діяльності асистент учителя несе відповідальність за життя і здоров’я дітей з особливими освітніми потребами та інших дітей класу, дотримання їхніх прав і свобод, визначених законодавством України. Š

        Асистент учителя під керівництвом учителя може працювати з учнями індивідуально або в невеликих групах, проводячи різну роботу для підсилення та покращення засвоєння навчальної програми. Він також дає вчителям відповідні поради та пропозиції. Наприклад, асистент учителя може оцінювати дії учнів, складати перевірочні тести (але не інтерпретувати результати тестування), спостерігати за поведінкою учня під час освітнього процесу й вести нотатки, а також допомагати планувати освітню програму.

        Асистент учителя призначається на посаду та звільняється з неї наказом керівника закладу освіти.

         Асистент вчителя в межах свого педагогічного навантаження не надає корекційно-розвиткові та психолого-педагогічні послуги  не надає консультацій та завдань замість вчителя-логопеда, практичного психолога чи інших фахівців.

        Асистент вчителя не розробляє самостійно індивідуальну програму розвитку, не здійснює направлення батьків (інших законних представників) до вузьких спеціалістів, не змінює самостійно освітню траєкторію учня.

Функції асистента вчителя

організаційна

навчально-розвивальна

діагностична

прогностична

консультативна

Виконуючи організаційну функцію, асистент учителя:

•  допомагає в організації освітнього процесу в класі з інклюзивним навчанням;
•  надає допомогу учням з ООП в організації робочого місця;
•  проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;
•  допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю здобувача освіти;
•  є членом команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами;
•  співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами;
•  приймає участь у розробленні індивідуальної програми розвитку;
•  забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови освітнього процесу та праці;
•  постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

 веде встановлену педагогічну документацію.

 

Асистент учителя повинен мати:

•  розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність співчувати, співпереживати;
•  ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність;

 навички вирішення конфліктних ситуацій.

        Здійснюючи навчально-розвивальну функцію асистент учителя:

•  співпрацює з учителем;
•  надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб здобувачів освіти;
•  здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами;
•  дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію;
•  сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану;
•  стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їхньої участі в науковій, технічній, художній творчості;
•  створює освітні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

        У межах діагностичної функції асистент учителя:

•  разом з командою супроводу розробляє індивідуальну програму розвитку, вивчає особливості діяльності і розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учня;
•  оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

        При реалізації прогностичної функції асистент учителя:

•  на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини приймає участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

        Здійснюючи консультативну функцію асистент учителя:

•  постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу;
•  інформує членів команди супроводу та батьків про досягнення учня.

Взаємодія і розподіл обов’язків:

        Ефективні стосунки між учителем та його асистентом формуються на основі спільної відповідальності та залежать від рівня порозуміння та довіри між педагогами, від того, наскільки чітко вони розподіли свої ролі та усвідомлюють їх.

        Асистент учителя не повинен виконувати завдання, які є прерогативою вчителя – планування освітнього процесу, оцінювання навчальних завдань учнів, що передбачає професійну інтерпретацію результатів їх виконання.

        Працюючи в тандемі, учитель може запропонувати асистенту:

•  провести підбір навчальних завдань, які учень міг би виконати (але остаточне рішення про використання цих завдань прийматиме вчитель);
•  перевіряти вправи та тести на множинний вибір, інші види вправ/ запитань, де учень повинен дати єдину правильну відповідь;
•  зробити ксерокопії роздаткових матеріалів, виготовити наочність чи інші матеріали під керівництвом учителя.

        Здійснюючи професійну діяльність, асистент учителя має право:

•  самостійно обирати форми, методи, способи навчальної роботи, нешкідливі для здоров’я учнів;
•  брати участь у роботі методичних об’єднань, нарад, зборів закладу освіти та зборів інших органів самоврядування, в заходах, пов’язаних з організацією освітнього процесу;
•  обирати форми підвищення своєї кваліфікації; навчатися закладах вищої освіти і закладах системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
•  вносити керівництву закладу освіти і органам управління освітою пропозиції щодо поліпшення освітнього процесу;
•  бути членом професійних спілок та інших об’єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством;
•  порушувати питання захисту прав, професійної та людської честі і гідності.

Під час виконання своїх обов’язків асистент учителя взаємодіє з:

•  директором та заступниками директора закладу освіти; 
•  педагогічними працівниками закладу освіти;
•  практичним психологом закладу освіти та працівниками психологічної служби;
•  медичними працівниками закладу освіти та територіального закладу охорони здоров’я;
•  інклюзивно-ресурсним центром;
•  педагогічною радою та радою закладу освіти;
•  батьківським комітетом закладу освіти;
•  батьками дітей з особливими освітніми потребами;
•  громадськими організаціями, позашкільними та культурно-освітніми закладами;
•  службами у справах дітей;
• правоохоронними органами.

Під час виконання своїх обов’язків асистент учителя взаємодіє з:

•  директором та заступниками директора закладу освіти;
•  педагогічними працівниками закладу освіти; 
•  практичним психологом закладу освіти та працівниками психологічної служби;
•  медичними працівниками закладу освіти та територіального закладу охорони здоров’я;
•  інклюзивно-ресурсним центром;
•  педагогічною радою та радою закладу освіти;
•  батьківським комітетом закладу освіти; 
•  батьками дітей з особливими освітніми потребами;
•  громадськими організаціями, позашкільними та культурно-освітніми закладами;
•  службами у справах дітей; 
• правоохоронними органами.

Обов’язки вчителя	Спільні дії	Обов’язки асистента вчителя
Складати плани уроків та проводити заняття; описувати у конспекті уроку адаптації/ модифікації завдань  для учнів з ООП; оцінювати навчальні потреби дітей з ООП, їхні сильні та слабкі сторони; спостерігати/ контролювати освітній процес, за потреби допомагати учням з ООП; слідкувати за динамікою розвитку здобувачів освіти (в тому числі, дітей з ООП) та оцінювати її; контролювати виконання ІНП; надавати матеріали асистенту вчителя.	Ділитися спостереженнями, обговорювати можливості дитини з ООП, її слабкі та сильні сторони, прогнозувати очікувані результати; Брати участь у складанні ІПР; обговорювати окремі стратегії, методи, результати навчання; вносити необхідні зміни (адаптації/модифікації) до планів уроків з огляду на потреби учнів та відповідно до ІПР; залучати дітей з ООП до участі у спільній діяльності у класі; аналізувати ефективність застосованих методів навчання; обговорювати спостереження, пропозиції щодо доповнення і внесення змін до ІПР.	Спостерігати за особливостями психофізичного розвитку дитини з ООП; адаптувати/модифікувати навчальний матеріал; Виготовляти наочні, роздаткові та інші матеріали; допомагати учням, у яких виникають труднощі; формувати конкретні вміння, навички; контролювати виконання вправ на закріплення знань; ведення встановленої документації.

 

 

Напрямки діяльності асистента вчителя.

У професійній діяльності асистент учителя дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.

Допомога в дотриманні дисципліни:

•  допомагати вчителю створювати позитивну навчальну атмосферу;
•  взаємодіяти з учнями, сприяти їхньому навчанню і покращенню успішності;
•  заохочувати й хвалити;
•  мотивувати учнів;
•  пояснювати учням зразки бажаних вмінь і поведінки;
•  допомагати в забезпеченні стабільного підходу до навчання й демонструвати зразкову поведінку;
•  за потреби давати учню на вибір кілька варіантів рішення;
•  знати, враховувати особливості учня з особливими освітніми потребами й надавати йому індивідуальну допомогу/настанови;
•  допомагати включенню учнів з особливими потребами через забезпечення стабілізуючого впливу та відповідності програми;
•  допомагати у застосуванні призначених практичним психологом технік управління стресом;
•  допомагати контролювати поведінку на перервах, організовувати ігрову діяльність;
•  вчити правилам поведінки і загальноприйнятих норм поведінки  у школі.

Супровід здобувачів освіти з особливими освітніми потребами до ресурсної кімнати можуть здійснювати асистент учителя, асистент дитини (соціальний працівник, один з батьків (законний представник) або уповноважена особа), учитель-дефектолог, практичний психолог або інші педагогічні працівники закладу освіти.

        Заборонено залишати здобувачів освіти з особливими освітніми потребами в ресурсній кімнаті без нагляду.

 

 

Допомога у навчанні:

•  виконувати програми, дії, вправи та використовувати матеріали, які надає вчитель;
•  працювати в напрямі стратегії навчання, обраної вчителем;
•  допомагати у процесі включення учнів з особливими освітніми потребами;
•  допомагати учням – забезпечувати умови, необхідні для виконання звичних дій у школі/класі (наприклад, ведення записів);
•  перевіряти тести та  завдання;
•  допомагати вчителю під час виконання учнями об’єктивних тестів (так/ні, заповнити порожні місця, підібрати відповідник, питання множинного вибору) і детальних перевірок, а також допомагати учню під час виконання тестів;
•  допомагати учням під час фізичної діяльності – під час відпочинку й на перервах;
•  розповідати і читати оповідання учням, групам або класам, і слухати читання учнів;
•  допомагати учням шукати запропоновану вчителем додаткову літературу;
•  показувати учням, як правильно й безпечно користуватися обладнанням й інструментами;
•  модифікувати й адаптувати матеріали;
•  ще раз точно формулювати учням завдання, коли потрібно;
•  наводити учням приклади або моделі запитань;
•  створювати можливості для обговорень і взаємодії (наприклад, мозкові штурми);
•  допомагати учням оформлювати їхні письмові роботи;
•  підтримувати задані вчителем стандарти;
•  допомагати учням під час роботи на комп’ютері або під час використання іншого обладнання;
•  допомагати учням формувати організаційні вміння й уміння навчатися;
•  допомагати учням виконувати завдання, що дає вчитель-логопед, учитель-дефектолог, практичний психолог та інші;
•  перевіряти, щоб учні виконували завдання і вчасно їх здавали;
•  виконувати будь-які інші поставлені вчителем завдання, щоб заняття в класі проходили ефективно.

Допомога у спостереженні:

•  звертати увагу на сильні сторони здобувачів освіти та їхній стиль навчання;
•  фіксувати, як часто спостерігається певна поведінка у дитини з ООП;
•  спостерігати за будь-якими ознаками прогресу/регресу, які контролюються;
•  спостерігати за будь-якими складнощами/труднощами під час виконання завдань;
•  спостерігати за частотою проявів певної поведінки, яка контролюється;
•  спостерігати за відносинами учнів з однолітками та персоналом;
•  спостерігати за змінами в емоційному стані дитини з ООП;
•  звітувати про діяльність учня з особливими освітніми потребами.

        Організація класу (групи)/ та канцелярська допомога:

•  допомагати здійснювати ефективну діяльність у класі, надаючи канцелярську допомогу;
•  здійснювати загальний контроль/спостереження за учнями на шкільних майданчиках й у школі (наприклад, в туалетах, коридорах, столовій і т.д.);
•  видавати книги;
•  друкувати, копіювати матеріали для вчителя;
•  виставляти матеріали перед початком уроку;
•  брати матеріали в бібліотеці або інформаційному центрі;
•  за необхідності допомагати учням у їхніх фізичних потребах (наприклад, дотримуватися охайності, вдягати, мати ошатний вигляд, рухатися і т.д.);
•  контролювати пересування дітей з ООП по школі;
•  записувати завдання на дошці та ін.;
•  роздавати й збирати обладнання;
•  збирати зошити й тестові завдання;
•  вести збір матеріалів, їх облік і систематизацію (малюнки, аплікації, саморобки);
•  Контролювати поведінку учнів у класі;
•  допомагати вчителю контролювати поведінку під час виїздів за межі школи;
•  допомагати учням під час збору матеріалів, необхідних для домашніх завдань

Психолого- педагогічний супровід

З метою забезпечення ефективності освітнього процесу дітей з ООП, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти, утворюється команда психолого  -педагогічного супроводу (КППС).

Завдання команди психолого-педагогічного супроводу

•  збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання ІПР;
•  визначення напрямів психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, що можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновку ІРЦ, і забезпечення надання цих послуг;
•  розробка ІПР для кожної дитини з ООП і моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини;
•  надання методичної підтримки педагогічним працівникам закладу освіти з організації інклюзивного навчання;
•  створення належних умов для інтеграції дітей з ООП в освітнє середовище;
•  проведення консультативної роботи з батьками дітей з ООП щодо особливостей розвитку дитини, навчання і виховання;
•  проведення інформаційно-просвітницької роботи у закладі освіти серед педагогічних працівників, батьків, дітей з метою недопущення дискримінації і порушення прав дитини, формування дружнього і неупередженого ставлення до дітей з ООП.

        Результативність КППС залежить від координованості дій усіх її членів. В основі діяльності КППС є міждисциплінарний підхід, що передбачає взаємодію спеціалістів багатьох галузей (загальна і спеціальна освіта, соціальна педагогіка, психологія тощо) та дає змогу комплексно організувати процеси розвитку, виховання, навчання і соціалізації дитини.

 

 

Основні принципи діяльності КППС

•  повага до індивідуальних особливостей дитини з ООП;
•  дотримання інтересів дитини з ООП, недопущення дискримінації та порушення її прав;
•  командний підхід, міжвідомча співпраця;
•  активна співпраця з батьками дитини з ООП, залучення їх до освітнього процесу і розробки ІПР.

          Відповідно до висновку ІРЦ, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності),  КППС складає  ІПР дитини з ООП упродовж двох тижнів  з початку освітнього процесу. ІПР узгоджується з батьками і затверджується керівником закладу освіти.

        КППС переглядає ІПР з метою її коригування і визначення прогресу розвитку дитини у закладі загальної середньої освіти двічі на рік (у разі потреби – частіше).

        Відповідно до особливостей розвитку дитини з ООП КППС розробляє ІНП та ІПР у закладі загальної середньої освіти. КППС визначає способи адаптації (у разі потреби модифікації) освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенцій-них можливостей і з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини.

        Надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг здійснюється шляхом проведення індивідуальних і групових занять. У разі виникнення труднощів у реалізації ІПР КППС звертається до фахівців ІРЦ щодо надання методичної допомоги.

КППС формує та узгоджує з батьками розклад психолого-педагогічних, корекційно- розвиткових занять дитини з ООП, що проводяться педагогічними працівниками закладу освіти та/або залученими фахівцями ІРЦ, інших установ/закладів, фізичними особами, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері освіти.

        Отже, КППС  – це взаємоузгоджена комплексна діяльність фахівців за участі батьків дитини з ООП, спрямована на створення необхідних умов в освітньому процесі, з метою розвитку особистості дитини, засвоєння нею знань, умінь і навичок, її самореалізації та соціалізації.

        Особливістю діяльності КППС є індивідуальний підхід до вирішення завдань особистісного розвитку, навчання і виховання дитини.

         Організація роботи команди психолого-педагогічного супроводу

        Робота КППС здійснюється в межах основного робочого часу працівників.

        Однією з організаційних форм діяльності КППС є засідання її учасників, яке проводиться не менше трьох разів упродовж навчального року. У разі потреби скликаються позачергові засідання. Ініціювати позачергове засідання КППС може будь-хто з її учасників.

        Головою засідання КППС є директор або заступник директора з навчально- виховної роботи в закладі загальної середньої освіти.

        Рішення засідання КППС приймаються за результатами колегіального обговорення інформації кожного її учасника відкритим голосуванням (за умови присутності на засіданні не менше 2/3 від загального складу). Рішення засідання КППС оформлюється протоколом, який веде секретар засідання. Секретар призначається із числа складу постійних учасників КППС (зазвичай секретарем призначається асистент вчителя).

Психолого-педагогічний супровід – це комплексна система заходів з організації освітнього процесу і розвитку дитини, передбачена ІПР

         Склад психолого-педагогічного супроводу

        Склад КППС визначається з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП.

        Постійні учасники: директор або заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів (класний керівник), учителі-предметники, асистент учителя, практичний психолог, соціальний педагог, учитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), вчитель-реабілітолог і батьки або законні представники дитини з ООП та інші;

        Залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент дитини, спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей та інші.

        Загальне керівництво КППС покладається на директора або заступника директора з навчально-виховної роботи, який несе відповідальність за виконання покладених на КППС завдань і розподіл функцій між її учасниками.

Основні функції учасників команди супроводу

         Батьки дитини з ООП:

•  доведення інформації про дитину (стиль, спосіб навчання, успіхи, труднощі у виконанні домашніх завдань);
•  участь у роботі команди супроводу, в тому числі залучення до складання ІПР;
•  створення умов для навчання, виховання і розвитку дитини.

        Адміністрація закладу освіти:

•  формування складу команди супроводу;
•  призначення відповідальної особи щодо координації розробки ІПР;
•  контроль за виконанням рекомендацій Висновку ІРЦ;
•  залучення фахівців (в тому числі фахівців ІРЦ) для надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП;
•  контроль за виконанням завдань учасниками команди супроводу своїх функцій;
•  розроблення спільно з іншими учасниками команди супроводу індивідуального навчального плану дитини з ООП;
•  залучення батьків дитини з ООП до розроблення і погодження ІПР;
•  оцінка діяльності педагогічних працівників, залучених до реалізації ІПР;
•  моніторинг виконання ІПР.

        Практичний психолог:

•  вивчення і моніторинг психічного розвитку дитини з ООП;
•  психологічний супровід дитини з ООП;
•  надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП згідно з ІПР;
•  надання рекомендацій, консультацій та методичної допомоги педагогічним працівникам закладу освіти у роботі з дитиною з ООП;
•  консультативна робота з батьками дитини з ООП;
•  просвітницька робота щодо формування психологічної готовності в учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі.

Соціальний педагог:

•  соціально-педагогічний патронаж дитини з ООП та її батьків;
•  виявлення соціальних проблем, які потребують негайного вирішення, при потребі, направлення до відповідних фахівців з метою надання допомоги;
•  вивчення соціальних умов розвитку дитини з ООП;
•  соціалізація дитини з ООП, адаптація її у новому колективі;
•  інформування дитини з ООП і її батьків про мережу закладів позашкільної освіти, залучення дитини до участі у гуртках, секціях з урахуванням її можливостей;
•  надання рекомендацій учасникам освітнього процесу щодо шляхів ефективної інтеграції дитини з ООП в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі, подолання особистісних, міжособистісних конфліктів;
•  захист прав дитини з ООП,за відповідним дорученням представлення її інтересів у відповідних органах і службах.

        Вчителі-дефектологи (вчитель-логопед, сурдопедагог, тифлопедагог, олігофренопедагог), вчитель-реабілітолог:

•  надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП згідно з ІПР;
•  моніторинг досягнень у відповідній сфері розвитку дитини;
•  надання рекомендацій педагогічним працівникам щодо особливостей організації освітнього процесу, реалізації корекційно-розвиткових цілей в процесі навчання, визначених в ІПР та застосування адаптацій/модифікацій;
•  консультативна робота з батьками дитини з ООП.

        Медичний працівник закладу освіти:

•  інформування команди супроводу про стан здоров’я дитини та її психофізичні особливості;
•  за необхідністю здійснює збір додаткової інформації від батьків, закладу охорони здоров’я, щодо стану здоров’я дитини.

Вчитель початкових класів (класний керівник), вчителі-предметники:

•  забезпечення освітнього процесу дитини з ООП з урахуванням особливостей її розвитку та ІПР;
•  підготовка інформації для учасників засідання команди супроводу про особливості навчально-пізнавальної діяльності дитини з ООП, її сильні сторони та потреби, результати виконання дитиною навчальної програми/освітнього плану;
•  участь у підготовці індивідуального навчального плану дитини з ООП;
•  розробка індивідуальної навчальної програми;
•  визначення спільно з іншими педагогічними працівниками рівня досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР;
•  створення належного мікроклімату в колективі;
•  надання інформації батькам про стан засвоєння навчальної програми дитиною.

        Асистент вчителя:

•  спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;
•  участь в організації освітнього процесу дитини з ООП;
•  участь у розробці ІПР;
•  участь у підготовці індивідуального навчального плану та індивідуальної навчальної програми;
•  адаптація освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП;
•  оцінка спільно з вчителем рівня досягнень кінцевих цілей навчання, передбачених в ІПР;
•  підготовка інформації для учасників засідання команди супроводу за результатами спостереження  за дитиною з ООП що до її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб;
•  надання інформації батькам, педагогічним працівникам щодо особливостей розвитку дитини з ООП.

Інклюзивно-ресурсний центр

        Фахівці інклюзивно-ресурсних центрів, співпрацюючи із закладами освіти, допомагають в організації інклюзивного навчання.

         Алгоритм професійної взаємодії фахівців інклюзивно-ресурсного центру та команди супроводу закладу освіти:

•  ознайомлення фахівцями інклюзивно-ресурсного центру учасників команди супроводу з особливими освітніми потребами дитини. У разі необхідності – надання роз’яснення щодо особливостей освітніх потреб дитини;
•  надання фахівцями інклюзивно-ресурсного центру консультативної допомоги ко-манді супроводу з питань організації інклюзивного навчання, відповідно до визначе-них освітніх потреб; додаткових даних про дитину за підсумками комплексної оцінки;
•  участь фахівців інклюзивно-ресурсного центру у розробленні, впровадженні й моніторингу Індивідуальної програми розвитку (ІПР);
•  фахівці інклюзивно-ресурсного центру надають наставницьку підтримку з питань узгодження діяльності всіх членів команди супроводу;
•  здійснення фахівцями інклюзивно-ресурсного центру поточного (за потребою) і кінцевого (двічі на рік) моніторингу розвитку дитини за запитом команди супроводу з метою визначення динаміки розвитку дитини та необхідності коригування напрямів, умов, змісту надання освітніх послуг, відповідно до ІПР;
•  надання фахівцями інклюзивно-ресурсного центру психолого-педагогічних, корек-ційно-розвивальних послуг;
•  надання фахівцями інклюзивно-ресурсного центру методичної допомоги команді супроводу;
•  здійснення фахівцями інклюзивно-ресурсного центру просвітницької діяльності, яка передбачає профілактику запобігання порушень права дитини з особливими освітніми потребами на освіту.

Результативність інклюзивного навчання підтверджує необхідність залучення різнопрофільних фахівців з метою визначення індивідуальної освітньої траєкторії дитини з особливими освітніми потребами та забезпечення оптимальної корекційно-розвивальної складової частини освітнього процесу.

        Від взаємодії інклюзивно-ресурсного центру та команди психолого-педагогічного супроводу дитини в закладі освіти залежить ефективність надання психолого-педагогічних, корекційно-розвивальних послуг. До того ж командний підхід в інклюзії забезпечує єдність і цілісність усіх зусиль, необхідних для реалізації основної її мети – включення кожної дитини в освітній простір.

        Співпраця асистента вчителя, фахівців та батьків дитини відбувається постійно. Налагоджена робота всіх учасників команди виступає показником успішності інклюзії в закладі. Комунікація та обговорення важливих питань з усіма учасниками освітнього процесу є запорукою успішного впровадження інклюзивного навчання.

        В свою чергу асистент учителя виступає «посередником» між командою фахівців та батьками. Однією із головних функцій асистента вчителя є спостереження, тому асистент спостерігає за дитиною більше аніж всі фахівці. Зазвичай, асистент може надавати консультації батькам з питання успішності в освітньому процесі, взаємодії дитини у колективі однолітків та реалізації індивідуальної програми розвитку.

        Робота з дитиною в інклюзивному класі не означає працювати ізольовано сам на сам, беручи відповідальність лише на себе. Це означає, зокрема, бути членом команди та співпрацювати з колегами, бути партнером не лише у закладі освіти, а й за його межами.

        Всі члени команди психолого-педагогічного супроводу працюють над досягненням головної мети – підготовка дитини до самостійного життя

Слід розмежовувати посаду асистента вчителя та асистента дитини: перший підтримує вчителя в роботі з усіма учнями класу, другий супроводжує і допомагає дитині з особливими освітніми потребами.

Взаємодія вчителя і асистента спільне викладання

        Ефективні стосунки між учителем та асистентом учителя формуються на основі спільної відповідальності. Для формування ефективних стосунків учителі можуть використовувати різні стратегії.

Водночас основна відповідальність за формування стосунків покладається на керівника закладу освіти. З метою сприяння формуванню ефективних стосунків між учителем та асистентом учителя директор повинен розробити чіткі посадові інструкції для асистентів.

        Для створення здорової робочої атмосфери вчителі мають ефективно спілкуватися зі своїми асистентами. Розпочати слід з чіткого розуміння сторонами своїх ролей та обов’язків, а також створити можливості для їх постійного вільного обговорення. Також ефективна комунікація залежить від того, наскільки обидві сторони чують одна іншу та враховують отриману інформацію. Щоб робота асистентів учителів у класі була ефективною, вони мають знати про викладені вчителями цілі в індивідуальному навчальному плані (ІНП) учня, вміти бачити, що учень вже досяг поставлених цілей, і знати, як звітувати вчителю про свої спостереження.

        Спільне викладання – це така організація освітнього процесу в класі, коли два чи більше спеціаліста спільно проводять викладання у різноманітній групі учнів (серед яких є діти з особливими освітніми потребами) в єдиному фізичному просторі (класі).

         Асистент учителя спільно з учителем здійснює відповідні адаптації/модифікації навчального матеріалу для дитини з особливими освітніми потребами, де вчитель тільки допомагає своєму асистенту адаптувати або модифікувати матеріал чи спосіб подачі з урахуванням індивідуальних потреб дитини з особливими освітніми потреба-ми. Також вони разом змінюють організацію освітнього процесу у класі, використовуючи диференційоване, спільне викладання, що покращує успішність навчання не лише дитині з особливими освітніми потребами, а й інших здобувачів освіти.

Моделі спільного викладання

підтримуюче викладання

додаткове викладання

викладання в команді

паралельне викладання

Підтримуюче викладання: вчитель визначає організацію, зміст та цілі уроку, вміння та навички, якими мають оволодіти учні, асистент проводить окремі фрагменти уроків з малими групами, допомагає учням під час роботи над завданнями, додатково пояснює завдання, допомагає записати відповіді, особливо приділяючи увагу учням з ООП. Саме з такого підходу рекомендується починати спільне викладання, так як воно не вимагає багато часу на планування.

        Паралельне викладання: вчитель та асистент одночасно працюють з групами учнів у класі. Основною перевагою паралельного викладання є зменшення кількості учнів, з якими працює один учитель, що дає змогу індивідуалізувати освітній процес, шляхом залучення асистента, і краще врахувати потреби здобувачів освіти. Навчальний зміст для груп може бути як однаковим або змінюватись. При застосуванні паралельного викладання між учителем та асистентом відбувається обмін спостереженнями за прогресом у виконанні завдань здобувачами освіти.

        Додаткове викладання може застосовуватись тоді, коли асистентові необхідно додатково пояснити матеріал, що викладає вчитель. Асистент учителя в ході уроку може повторювати інформацію від учителя іншими словами, проводити попереднє заняття для учнів, які мають особливі освітні потреби, брати участь у представленні навчального матеріалу. Додаткове або взаємодоповнююче викладання є гарною нагодою для асистента отримати необхідну практику та підвищити впевненість у власних силах.

        Паралельне викладання – одночасне ведення уроку вчителем та асистентом. Такий метод викладання не буде ефективним без належного рівня довіри та комфортних взаємовідносин між учителем та асистентом.

        Педагоги мають бути готовими до узгодження стилів викладання.

Документація асистента вчителя.

        Документації асистента вчителя в інклюзивному класі не унормоване в українському законодавстві. У зв’язку з цим на заклад освіти затверджує свій перелік документації, зокрема й для асистента вчителя, враховуючи його посадові обов’язки.

1. Річний план роботи асистента вчителя

        Річний план роботи* асистента вчителя – документ, який передбачає усі види робіт, що визначені посадовою інструкцією та основними напрямками роботи (функціями): опис змісту діяльності і терміни виконання, особливості взаємодії з учителями інклюзивного класу та розподіл функцій між педагогами. План може містити такі розділи:

* Примірний зразок

I. Організаційна робота
1.
ІІ. Навчально-розвиткова і виховна робота
III. Діагностична робота
IV. Прогностична робота
V. Консультативно-комунікативна робота
VІ. Самоосвіта, обмін досвідом та ін.

        За аналогією може складатися Річний план роботи команди супроводу для злагодженої роботи протягом року.  Також в ньому є: зміст діяльності, терміни виконання, особливості взаємодії з учителями інклюзивного класу та  розподіл функцій між педагогами.

 

 

 

 

2. Графік роботи асистента вчителя

        У графіку* можуть зображуватися такі види діяльності асистента вчителя: навчальна робота, індивідуальний супровід, виховна робота, співпраця з педагогами, співпраця з батьками.

* Примірний зразок       

№ з/п
		понеділок	вівторок	середа	четвер	п’ятниця
1.	Освітня робота
2.	Індивідуальний супровід
3.	Виховна робота
4.	Співпраця з педагогами
5.	Співпраця з батьками
Всього		5	5	5	5	5	25

 

 3. Зведена таблиця (розклад уроків /вид діяльності)

        У зведеній таблиці** відзначається, на яких заняттях асистент працює в класі, а на яких займається заповненням необхідних документів.

** Примірний зразок       

День тижня	№  уроку	Урок	Вид діяльності
Понеділок	1.	Фізична культура	Ведення документації
	2.	Математика	Робота в класі

4. Список учнів з особливими освітніми потребами

        Сюди вносять імена дітей з ООП, соціально-педагогічний супровід які навчаються в класі. Вказуються такі дані: висновок інклюзивно-ресурсного центру про стан дитини з особливим освітніми потребами, психолого-педагогічний висновок, освітня програма, вид корекційних занять, кількість годин та особа, яка їх проводить.

*Примірний зразок

Прізвище, ім’я, по батькові
Дата народження
Адреса, телефон
Клас
Класний керівник
Асистент вчителя
№ особової справи
Нозологія. Клінічний діагноз.
Висновок ІРЦ
Навчальна програма
Корекційно-розвиткові заняття
Соціальний статус дитини

 

 

5. Таблиця обліку методичної роботи

        У таблиці обліку методичної роботи можуть бути такі відомості: дата, назва заходу, тема виступу.

6. План самоосвіти

        У плані самоосвіти ньому можна передбачити такі розділи: тема самоосвіти, джерела, дати проходження/перегляду курсів, опрацювання методичної літератури тощо.

 

7. Журнал (щоденник) спостережень*

        Однією з важливих функцій асистента вчителя є спостереження за динамікою розвитку учнів з особливими освітніми потребами. Результати спостережень фіксуються письмово кожен день.

*Примірний зразок

Дата	Урок	Академічні навички	Поведінка/настрій	Примітки

8. Журнал взаємодії  з батьками дитини з ООП

(Журнал консультацій, просвітницької діяльності)

        Ні в якому разі не применшуємо роль батьків, виховання і соціум, у якому знаходиться дитина поза межами навчального закладу. У Журналі взаємодії** фіксуються теми наданих консультацій, рекомендацій для батьків дитини з ООП. Це спосіб комунікації і взаємодії всіх учасників команди супроводу.

**Примірний зразок

Дата	Фахівець	Досягнення учня	Рекомендації вчителів, асистента вчителя, вчителя-логопеда, практичного психолога	Підпис батьків

 

9. Розклад уроків і корекційних занять

        Можна використати витяги з наказів по закладу.

10. Портфоліо

       Крім загального портфоліо НУШ, для дитини з ООП вкладається особисте портфоліо, яке дитина може наповнювати з допомогою асистента вчителя, проводити дослідницьку роботу (значення свого імені, розповідь про мрію, про майбутню професію, хобі, успіхи у навчанні, фото, риси характеру, власна творчість і т.д. ). Саме цим можна додатково вмотивувати дитину до навчання, адже тут важлива наочність.

        Головна мета ведення особистого портфоліо – відстеження прогресу у розвитку дитини з ООП та навчальних досягнень.

        Портфоліо дитини – папка з роботами дитини (малюнки, аплікації, робочі зошити, роботи на роздруківках) – матеріали, які допоможуть визначити прогрес дитини в освоєнні навичок наприкінці певного періоду (півріччя або навчального року).Š На сьогодні яких-небудь жорстко встановлених правил і вимог, що регламентують структуру портфоліо здобувача освіти, не існує.

11. Індивідуальна програма розвитку

        Передумовою у забезпеченні ефективності навчання дитини з ООП є індивідуалізація освітнього процесу з урахуванням її індивідуальних потреб і можливостей, здібностей та інтересів, що забезпечується шляхом розробки індивідуальної програми розвитку (ІПР).

        ІПР – документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини задля визначення конкретних стратегій і підходів до навчання.

Закон України «Про освіту»

12. Посадова інструкція

        Затверджена директором актуальна посадова інструкція.