11 травня о 19:00Вебінар: Трудові відносини в закладі освіти: права, обов’язки та соціальні гарантії

Методична доповідь на тему : “Методика проведення уроку з фаху в музичній школі”

Про матеріал
Урок - це основна форма шкільного музичного навчання та виховання, завершеного у змістовному, організаційному та часовому відношенні. Загальною метою уроків музики є виховання гармонійно розвиненої особистості, естетичного ставлення до життя, до музичної культури тощо. Завданням уроку музики є розвиток здатності сприймати твори музичного мистецтва, набуття досвіду повноцінної музичної творчості, розвиток творчого ставлення до життя в цілому та художнього мислення. Урок з фаху в ДМШ - це особливий вид діяльності, не схожий на уроки в загальноосвітній школі. Урок з фаху є індивідуальна співпраця викладача та учня, метою якої є оволодіння грою на муз. інструменті, прищеплення любові до музики, розкриття творчих здібностей, розширення кругозору і, як наслідок, підвищення рівня інтелекту учня.
Перегляд файлу

 

 

Методична доповідь на тему :

 

 

 

 

 

 

“Методика проведення уроку з фаху
в музичній школі”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

підготувала викладач

Дитячої музичної школи № 35

 

БЄЛОДЄД Г.Є.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Київ

2021


Урок - це основна форма шкільного музичного навчання та виховання, завершеного у змістовному, організаційному та часовому відношенні.

Загальною метою уроків музики є виховання гармонійно розвиненої особистості, естетичного ставлення до життя, до музичної культури тощо.

Завданням уроку музики є розвиток здатності сприймати твори музичного мистецтва, набуття досвіду повноцінної музичної творчості, розвиток творчого ставлення до життя в цілому та художнього мислення.

Методами музичної педагогіки є спонукання до співпереживання, залучення до музичної творчості через світовідчуття авторів музичних творів.

Урок з фаху в ДМШ - це особливий вид діяльності, не схожий на уроки в загальноосвітній школі. Урок з фаху є індивідуальна співпраця викладача та учня, метою якої є оволодіння грою на муз. інструменті, прищеплення любові до музики, розкриття творчих здібностей, розширення кругозору і, як наслідок, підвищення рівня інтелекту учня.

Цілий комплекс важливих завдань, виникаючих перед вчителем під час проведення уроку, потребує максимальної концентрації його уваги на самому важливому, суттєвому аспекті, вмінні не витрачати жодної зайвої хвилини. Велику допомогу в вирішенні цих завдань дає попередня підготовка вчителя до уроку. Найбільш продуктивний той урок, який ретельно проміркованний, але ні в якому разі не означає,що урок треба проводити педантично та формально. Дуже часто самі учні вносять корективи в проведення уроку. Це потребує від викладача імпровизійності, гнучкості в застосуванні плану уроку, підлаштовуючи його до конкретних умов.

Г.Г Нейгауз якось сказав: “…чим яснішим є те, що треба зробити, тим яснішим є те, як це зробити”. Тому, чим ретельніше проміркований та підготовлений урок, тим легше його перебудувати.

Загальними принципами уроку з фаху є цілеспрямований педагогічний вплив, компетентність при формуванні необхідних знань, умінь та навичок та обов.язкова емоційно - образна атмосфера проведення уроку.

Завданням викладача з фаху є уміння зацікавити учня процесом оволодіння інструментом. Добитися цього набагато складніше в музичному мистецтві ніж в малюванні та танцях, в яких дитині простіше проявити творчий початок, де швидше відчуваються конкретні результати праці.

Урок з фаху складається з аналізу, редагування, оволодіння новими навичками (прийомами гри), новими знаннями. Також, це відпрацювання складних місць твору, оволодіння цілісністю навчального матеріалу або його частини. Самостійно учень повинен виконати вказівки, які вчитель зробив на уроці.

Мета уроку повинна бути у відповідності з метою навчання та освіти, і не завжди вона може зводитися тільки до передачи учням готових висновків. Кожний урок з фаху має свою мету, яка веде до досягнення однієї  більш глобальної цілі - навчити учня

оволодіти інструментом. Важливо пам'ятати, що учня необхідно саме навчити грати на фортепіано, нехай це будуть найпростіші твори, але вивчені самостійно, грамотно. Виконавець повинен осмислено передавати характер твору, його зміст, фразування, динамику та нюанси.

Коло питань, які педагог повинен ставити перед собою до початку уроку досить об'ємний. Про що треба поговорити з учнем до початку заняття (успішність, суспільне життя, про здоров’я);

- чи не треба змінити характер спілкування з учнем?

- які риси поведінки учня на уроці або на естраді були незадовільними?

- чого не вистачає учневі в його відношенні до музики в галузі самостійної роботи?

- як треба розташувати матеріал уроку? чи треба займатися вправами, читанням з листа, ансамблем?

- що конкретно треба пояснити та заграти учневі в кожному конкретному творі ?

- які допоміжні вправи педагог має показати учневі в зв язку з технічно важкими місцями у творах.

Педагог-піаніст Сафонов вимагав від педагогів самостійно составляти вправи.

Отже, кожний урок - це ланка у загальній системі знань. Кожний урок повинен підводити ітоги роботи учня за певний проміжок часу, давати творчий імпульс та матеріал для подальшої роботи. Це - загальна мета уроку.

Кожний урок повинен наповнювати учня виконавськими знаннями в галузі нотного тексту, засобів вивчення твору. Урок повинен ставити перед учнем нові завдання,які він не помітив під час домашньої роботи.

Дуже важливо, щоб активність педагога стимулювала активність учня. Якщо учень пасивний, то першочергова задача вчителя пробудити активність учня,навчити його знаходити та вирішувати виконавські завдання самостійно. Буває необхідним,щоб нові завдання частково вирішувалися на уроці, але неприпустимим є урок, який замінює самостійну роботу учня, все зводить до повторення та закріплення досягнутого на уроці. Кожний урок повинен давати учню емоційний заряд, збагачувати його впевненість в своїх можливостях. Якщо на уроці мають місце самі помилки, на які вказує вчитель, то це приводить до вольового та емоційного пригнічення.

Мова вчителя повинна бути чіткою, зрозумілою, спокійною та лагідною. Інтонація мови повинна висловлювати повагу та доброзичливість до учня, незалежно від віку дитини.

Кожний вчитель має досвід того, наскільки на уроці бракує часу. Тому не буде зайвим навчитися економії часу:

  • якщо учень працює свідомо, не обов'язково перевіряти все завдання, а тільки те, де потрібна допомога;
  • нема потреби дослуховувати твір до кінця, якщо зрозуміло,що учень не виконує вказівки минулого уроку, або забув про них. У цьому випадку можна перенести завдання на слідуючий урок або залишити учня доробити це завдання на уроці під наглядом педагога.

Але це лише в тому випадку, коли педагог впевнений, що учень не зможе виконати це завдання самостійно.

Говорячи про принципи роботи з учнем, Г. Нейгауз вказує: “Я пропоную учневі вивчати твір не тільки в цілому (це насамперед)..., а й у деталях, розкладаючи твір на його складові частини - гармонійну структуру, поліфонічну; окремо переглянути головне -  наприклад, мелодичну лінію, також “другорядіє“, наприклад, акомпанемент. Особливо уважно зупинитися на вирішальних “поворотах” твору. Наприклад, якщо це соната, на переході до другої теми (побічної), або до репризи, або до коди, загалом до основних віх формальної структури. За такою роботою учневі відкриваються дивовижні речі, нерозпізнані одразу красоти… Він починає розуміти, що твір прекрасний у цілому, прекрасний у кожній своїй деталі, що кожна “подробиця” має сенс, логіку, виразність, бо вона є органічною частиною цілого”.

Складна робота, яка вимагає зусиль учня, повинна змінюватися на роботу, яка добре відома, з якою він легко впорається. Це підтримає його інтерес до занять.

Особливої уваги заслуговує питання методики уроку з малими дітьми. Коли дитина знайомиться з інструментом, відразу з'являється багато нових завдань: посадка, постановка, засоби звуковидобування, ноти та інше. Важливо не прогавити основне: любов до музики, до музичних знань. Педагоги, які працюють з молодшими дітьми, чудово знають, як в силу вікових психофізиологічних особливостей дитини важко сконцентрувати її увагу на певному завданні та як утримати її увагу протягом всього уроку. Для концентрації уваги необхідно чередувати різні види та форми роботи: сольну та ансамблеву гру, рух під музику, спів тощо. Не слід забувати, що зацікавленість в роботі завжди присутня, коли перед учнем розкривається можливість самовираження. Самовиражаючись у грі, дитина настільки захоплюється роботою, що її увага стає одночасно і цілеспрямованою і невимушеною.

Слід враховувати,що у молодшого учня результат не може бути плодом довгого очікування. Дитина має потребу у практичному результаті вже сьогодні, інакше їй важко зрозуміти для чого вона повинна працювати. Впевненість, що зусилля привели до позитивного результату, який підтвердив викладач, подвоює волю учня та бажання навчатися грі на інструменті.

Не треба боятися експромтів в роботі. Якщо урок йде за планом, але Ви бачите необхідність щось переінакшити, очікуючи більшого ефекту, то робити це слід сміливіше. Коли все добре, ви впевнені в собі, а учень працює відмінно, ваші ідеї не будуть зайвими.

Ви відчуваєте “душу “ уроку, ви його автор, а це означає, що ви маєте право на творчість в повному сенсі цього слова.

 

 

 

Література:

              А.Шмидт - Шкловська “ Про виховання піаністичних навичок”

           

              Б. МИЛИЧ “ Про виховання учня - піаніста”

 

              А.Алексєєв “ Методика навчання грі на фортепіано”

   

І.М Рябов, О.І. Мурзіна “ Виховання та навчання в ДМШ.      Фортепіано 1 клас”      

 

docx
Додано
4 лютого
Переглядів
188
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку