Методична доповідь "Поставлення зору і поставлення руки у процесі малювання початківця

Методична доповідь

з досвіду роботи викладача образотворчого і декоративно – прикладного мистецтва Броварської дитячої школи мистецтв

 Музиченко І. П.

«Поставлення зору і поставлення руки у процесі малювання початківця»

Найважливішим завданням у процесі навчання початківця є розвиток у нього здібності бачити і зображувати форму у просторі. «Вчитися рисувати – значить вчитися бачити, а бачити означає добре розуміти», - писав М. Ге.

Виховання здібності бачити визначається у художній педагогіці терміном «постановка зору». Задача постановки зору складається з ряду специфічних властивостей, необхідних художнику для «бачення натури». «Поставлення зору» учнів відбувається у процесі всього навчання рисунку з першого до останнього класу школи.

Для цього перш за все слід прищепити учням ті початкові навички, без яких неможлива будь – яка практична робота над рисунком і які в цілому можна назвати «поставленням руки».

При навчанні рисунку на постановку руки звертається, на жаль, дуже мало уваги, а між іншим, з правильно поставленою рукою пов’язане не лише оволодіння технікою рисунку, але й в якійсь мірі, і виховання здібності цілісного бачення.

Від того, як сидить учень за мольбертом і як він тримає у руці олівець, у великій мірі залежить все виконання учнем рисунку, його виразність і художня якість, тобто все те, що потім перетворюється в «артистичну» легкість виконання.

Мольберт встановлюють перед рисувальником фронтально, але так, щоб він не загороджував натуру. Для цього слід намагатися сідати боком, так, щоб натура була зліва від рисувальника: за такого положення витягнута рука не буде заважати дивитись на модель, що обов’язково трапиться, якщо модель буде знаходитися з правого боку.

Сидіти за мольбертом потрібно так, щоб, вивчаючи натуру, не змінювати точку зору. Рисувальник лише піднімає та опускає очі, залишаючи корпус у нерухомому положенні. При цьому роботи великого розміру зручніше виконувати стоячи.

Не слід встановлювати мольберт дуже близько до моделі. Відстань до моделі повинна становити не менше 2,5 – 3 її максимальних розмірів.

Під час роботи рисувальник повинен бачити свій рисунок повністю. Це одна з обов’язкових умов правильної роботи над рисунком, що дає можливість вчасно виявити і усувати помилки. Отже, рисувальник повинен розміщувати рисунок на певній відстані від своїх очей.

Відстань від очей рисувальника до мольберта, на якому закріплений аркуш, має становити довжину витягнутої руки, оскільки при витягнутій руці працювати зручніше, ніж при зігнутій. Однак, витягнута рука не повинна бути напруженою – вона повинна вільно і плавно рухатися від плеча, даючи можливість рисувальнику сидіти спокійно, не стомлюючись і краще зберігати свою постійну точку зору на рисунок і на натуру. При цьому рисунок повинен знаходитися під прямим кутом до центрального променя зору, тобто на найкоротшій відстані від площини рисунку. Таке розташування допоможе рисувальнику охопити свій рисунок поглядом якнайповніше і забезпечити можливість порівнювати його з моделлю , постійно уточнюючи пропорції, вірність побудови, перспективні скорочення і т. д. Крім того, рекомендується періодично перевіряти рисунок, відходячи від нього на 2-3 метри. А у разі, коли рисують, поклавши аркуш горизонтально на стіл, то над ним потрібно працювати стоячи або ж ставши коліньми на стілець.

Недоліком у роботі початківця часто є неправильне тримання олівця. Коли рисувальник працює над маленьким рисунком, який своїми розмірами не перебільшує сторінки шкільного зошита, то допускається сидіти за столом і розміщувати рисунок горизонтально на столі. У цьому випадку олівець тримають так само, як і ручку при письмі. Однак, звичка тримати олівець, як ручку, не відповідає процесу малювання на майже вертикальній поверхні закріпленого на мольберті аркуша, оскільки кисть руки при цьому відгинається назад, рука згинається у лікті, і, взагалі, напружується. Рисувати у такому положенні дуже незручно, рука швидко стомлюється.

Крім того, при неправильному положенні руки олівець знаходиться приблизно під кутом 40 – 45 до аркуша. У такому випадку початківець не має можливості регулювати товщину штрихів, оскільки натиск на олівець здійснюється всією кистю руки. І якщо при цьому початківець працює м’яким олівцем, лінії виходять грубими і жирними, а якщо твердим – лінії вдавлюються у папір, псують її поверхню. Долонь, що лежить на аркуші, розмазує рисунок, а головне – затуляє вже зроблене. Бажаючи захистити рисунок, рисувальник підкладає під долонь аркуш паперу – і ще більше затуляє рисунок, позбавляючи себе можливості бачити його під час роботи повністю, а це дуже важливо, бо не можна виконувати частину рисунка окремо, без зв’язку з раніше зробленим.

Отже, для роботи над рисунком, розміщеним на похилій дошці, потрібно привчити початківця тримати олівець так, щоб рука не спиралася на поверхню аркуша. Тримати олівець потрібно за не заструганий кінець між нігтьовими фалангами великого, вказівного і середнього пальців. Таке положення руки, кистіі пальців дозволяє торкатися поверхні рисунка лише олівцем або ж нігтьовою фалангою мізинця і зберігати необхідну відстань від роботи. Уникаючи дотику до рисунку всією рукою, у деяких випадках можна спиратися на кінчики мізинця і безіменного пальців. Тримаючи олівець у витягнутій руці (великий палець зверху, а чотири підтримують його знизу), рисувальник отримує можливість проводити не лише вертикальні та горизонтальні лінії, але й півкола. При цьому треба пам’ятати, що довгі лінії проводяться рухами всієї руки, лінії середньої довжини – рухами кисті, короткі лінії і штрихи – рухами пальців, що тримають олівець. Останній під час роботи повинен знаходитись під гострим кутом до аркуша паперу, тоді він легко ковзає по ньому, залишаючи за собою легку лінію. Правильне положення олівця зручне ще й тим, що під час роботи він сам загострюється о папір і завжди залишається гострим.

Олівець потрібно тримати так, щоб рухи руки не були обмеженими. На початку роботи його потрібно тримати далі від загостреної частини. Це дає можливість робити швидкі і довгі штрихи, необхідні на початковій стадії виконання рисунка, а також дозволяє увесь час бачити поле зображення. В міру просування роботи над рисунком. На момент закінчення й уточнення форми зображуваних  предметів, олівець у руці пересувають так, щоб його загострена частина була ближче до пальців. Так відпрацьовується твердість руки для проведення тонких штрихів та опрацювання дрібних деталей.

Не менш важливим моментом, ніж «поставлення руки» є «поставлення зору». Проблема цього питання полягає в тому, що потрібно виховати у початківця вміння бачити натуру цілісно, тобто, торкаючись олівцем  будь – якого місця на рисунку, не губити з поля зору всю натуру і весь рисунок в цілому.

Дивлячись на натуру, початківець не повинен впиратися поглядом в одне місце – він мусить споглядати її знизу вгору, зліва направо і навпаки, охоплюючи поглядом всю постановку.

Однак, на перший час такий спосіб може здатися надто важким для початківця. Тоді з метою його усвідомлення краще попрактикуватися на більш простому об’єкті.

На папері, закріпленому на стіні, креслимо коло діаметром не менше півтори метри і в центрі його робимо добре помітну крапку. Знаходячись на такій відстані від кола, звідки воно добре і повністю охоплюється поглядом, робимо наступні  вправи:

1. намагаємося дивитися на коло, не помічаючи крапки в центрі;
2. намагаємося бачити крапку в центрі і не помічати лінії кола;
3. дивлячись на крапку в центрі, намагаємося одночасно бачити й коло.

Ці вправи потрібно повторити декілька разів, доки початківець не навчиться керувати зором – вміння дивитися на натуру. Тоді вже він зрозуміє, як можна, дивлячись на деталь і малюючи її, бачити у той же час і всю постановку в цілому.

Елементарна грамота рисунку починається з вміння точно і гарно провести на аркуші паперу, правильно знайти на око розміри та співвідношення частин, розділити лінію і площину аркуша на пропорційні відрізки, а також з вміння композиційно розмістити на аркуші будь який рисунок, навіть найпростіший. Всього декілька ліній.

Розвитку цих початкових навичок і вмінь і присвячений цикл вправ з дисципліни «Рисунок» у 2 класі:

1. Побудова прямих ліній. Вправи.
2. Побудова кривих ліній. Вправи.
3. Поділ відрізків на рівні частини. Вправи.
4. Виконання вправ на відпрацювання штриха. Відпрацювання штриха під різним нахилом (вертикаль, горизонталь, діагональ).
5. Виконання рисунку – копії «Шахівниця».
6. Тональні градації. Виконання вправ на розтяжку тона. Удосконалення вміння передачі тону за допомогою згущення – розрідження штрихів.
7. Виконання рисунку – копії «Коло у квадраті»
8. Виконання рисунку – копії «Напівколо у квадраті»
9. Виконання рисунку – копії «Стилізована квітка»

Література:

1. Барщ А. рисунок в средней художественной школе. – М.: издательство Академии художеств СССр, 1963. – с.8, 11 – 12;
2. Кирцер Ю. М. Рисунок и живопись: практ. пособие. – М.: Высш. Школа, 1992. – с. 18;
3. Пармон Ф. М., Кондратенко Т. П. Рисунок и графика костюма. – М.: Легкпромбытиздат, 1987. – с. 23 – 24;
4. Школа изобразительного искуссва. Вып.5 – М.: Издательсво Академии художеств СССР, 1962. – с.18