Методична модель вивчення міфів у 6 класі (на матеріалі міфу «Дажбог»)

 

 

 

 

Методична модель вивчення міфів у 6 класі

(на матеріалі міфу «Дажбог»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

вчитель української мови та літератури

КЗ «Сватівський ліцей №6»

Каламайко Ольга Володимирівна

 

 

 

 

Мета:

• навчальна:  ознайомити учнів з міфами та міфічними істотами давньослов'янської міфології, дати уявлення про їх витоки; ознайомити школярів зі слов’янським міфом «Дажбог»; вдосконалювати навички свідомого виразного читання;
• розвивальна: розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення;
• виховна: виховувати бажання вивчати історію та культурну спадщину свого народу, традиції та вірування слов'ян.

 

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: ілюстрації до міфів та міфічних істот, вишитий рушник із символами Дажбога, підручник.

Теорія літератури: міф, фольклор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1.Вступне слово вчителя     

Наше століття є епохою великих наукових відкриттів та технічного прогресу. Ми знаємо, що таке Сонце, знаємо, від чого йде дощ, чому після нього з'являється веселка, чому дме вітер тощо. А раніше люди не могли пояснити причини багатьох явищ природи. Вони думали, що хтось має керувати всіма цими процесами: змушувати Сонце давати тепло та світло, посилати на землю дощ, сприяти гарному врожаю. Згідно з уявленнями наших пращурів, світом керували надприродні істоти — боги, а всі об'єкти персоніфікувалися, тобто мислилися як живі. З потреби пояснити роботу Всесвіту й виникли міфи — розповіді про богів, духів та інших нереальних істот. Міфи представляли накопичений людьми досвід про реалії нашого світу.

2.Бесіда з учнями

1. Як ви гадаєте, чому міфи та легенди належать до усної народної творчості? 

2. Чим міф відрізняється від легенди та казки? 

3. Знайдіть правильне визначення міфу:

                      1.  Міф – це …

                        а) казка, яка розповідає про вигаданих істот;

                        б) легенда про фантастичні події;

                        в) оповідь, що передає уявлення давніх людей про природні

                            явища і долю людську.

                  2. Слово «міф» походить із…

                      а) грецької мови;

                      б) латинської мови;

                      в) слов’янської мови.

4. Складання вірша – сенкана в групах.

Сенкан - це вірш, що складається з п’яти рядків:

Тема (звичайно іменник).

Опис (2 прикметники).                           Дія(3дієслова).                                                                                             Ставлення(фраза з чотирьох слів).

Синонім до першого слова (ніби робиться підсумок).

1. Міф.

2. Фантастичний, пізнавальний.

3. Навчає, розвиває, ознайомлює.

4. Найдавніші уявлення стародавніх людей.

5. Оповідка.

ІV. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

1.Слово вчителя

Зевс, Афіна, Афродіта, Аїд… – імена цих грецьких богів знає чи не кожен українець, навіть той, що ніколи не відкривав книгу міфів. Вони вже давно стали героями кінострічок, мультфільмів, персонажами літературних творів. Але, на жаль, далеко не кожен може похвалитися знанням своєї, слов’янської міфології. А вона, як виявляється, має багато спільного із грецькою…

2.Робота з ілюстраціями

Гея і Лада. Навіть у зображеннях богинь є багато спільного: обоє тримають у руках сфери, що символізують Землю. В обох у волоссі квіти.

Слов’янське божество Лада, як і грецька Гея, – матір усіх богів. Обидві богині уособлюють нове життя і плодючу землю-годувальницю. Лада є нічим іншим, як жіночим образом найвідомішого слов’янського бога Рода, чий культ існував віками. Перекази доносять до наших днів, що саме Род (Лада) породив (ла) увесь Всесвіт. Швидше за все в часи матріархату поклонялися Леї, а в період влади чоловіків її уособленням став Род. Культи Геї та Лади відігравали найбільшу роль у світосприйнятті давніх греків і слов’ян.

Мокоша і Деметра. Обидві богині тримають у пригорщах дари землі. На фоні зображають природу.

Слов’янська богиня Мокоша уособлювала жіночу долю, земне материнство, рукоділля, була покровителькою джерел і врожаю. Певний час існував цілий культ Богині-матері, що відійшов на другий план зі становленням патріархального суспільства. Відповідно до Мокоші у грецькій традиції можна протиставити Деметру. Для еллінів вона стала богинею шлюбу, родючості і хліборобства. Цікаво те, що її  дочка –  Персефона – була дружиною Аїда  – бога підземного царства мертвих, а Мокоша була жінкою Велеса, що окрім свого уособлення мистецтва, торгівлі та веселощів, був ще й богом потойбічного світу. Отже, спільні риси слов’янської і грецької міфологій прослідковуються не лише у однотипній ролі богів, а й у схожих родинних зв’язках між деякими з них.

Перун і Зевс – володарі блискавок.

Не можна не взяти до уваги слов’янського бога грому і блискавки Перуна. Проте знайти йому точну аналогію у грецькій міфології неможливо. З одного боку Перуна варто ототожнювати із верховним богом Зевсом. Логічно, адже зброєю Зевса теж є грім і блискавка, він, як і Перун, стоїть на чолі усіх богів. Проте, на відміну від Зевса, Перун не завжди був верховним богом. А сів він на трон разом із Володимиром Великим, який виокремив пантеон язичницьких богів до того, як ввів християнство. У справжніх слов’янських віруваннях Перун відігравав ту ж роль, що й грецький Арес – бог війни і бойової майстерності (варто зазначити, що до того, як Арес почав уособлювати війну, його природною сутністю були саме грім і блискавка). Князі Олег і Святослав почали поклонятися Перуну, адже змінили головні пріоритети слов’ян з культу Роду і злагоди на авангард війни і розширення територій.

Геката і Мара. На головах богинь сяють півмісяці, позаду – нічна темінь. Присутні елементи хижаків (Гекату завжди зображують із вовками, а на Марі іноді є хутро).

Така дволикість призводить до різних асоціативних порівнянь богинь. До прикладу, за словами кандидата історичних наук Михайла Козлова, Гекаті, окрім Мари, часто протиставляють нашу Бабу, що, на відмінну від інших богів, теж мала деякі двозначні призначення (заступниця старших жінок і наближена до царства мертвих).

Богиня ночі, темряви, страшних сновидінь і чорної магії Мара ототожнюється із грецькою Гекатою. Проте у них теж є невелика відмінність: Геката, хоч і вважається матір’ю усіх чудовиськ, все ж дарує мудрість і удачу на війні. Мара ж не відіграє жодної позитивної ролі для людей, навпаки, − зводить їх з життя. Ще один яскравий приклад відсутності чіткого розмежування на «білих» і «чорних» у греків.

Ярило і Діоніс. Червоні кольори в одязі, скіпетри і вічномолода зелень у ногах.

Дещо спільне мають і бог плотської пристрасті, життєвої енергії і весняного сонця Ярило та бог плодючості та виноробства Діоніс. Адже саме Діоніс приносив веселощі, радість людям, повертаючи жагу до життя. Обоє богів своїм приходом воскрешали землю після зимового сну, даруючи родючість.

Окрім вищезгаданих в обох міфологіях є ще багато схожих богів: символи вітру Стрибог та Еол, владики Сонця Хорс і Геліос та багато інших. Та звісно, не можна ніяк стверджувати, що ці міфології є ідентичними. Окрім багатьох спільних рис, у них є стільки ж відмінних.

3.Робота з таблицею

Заповніть таблицю на відповідність грецьких, римських і слов’янських богів, порівнявши їхнє зображення.

	Боги Греції	Боги Риму		Слов’янські боги
1.	Афродіта	Венера	богиня любові і краси	(Леля)
2.	Гефест	Вулкан	бог вогню і ковальського ремесла	(Сварог)
3.	Гея	Теллус	богиня землі	(Лада)
4.	Деметра	Церера	богиня полів і родючості	(Мокоша)
5.	Діоніс (Вакх)	Бахус, Лібер	бог виноградарства і виноробства	(Ярило)
6.	Зевс	Юпітер	верховний бог	(Перун)

 

4. Робота зі словником давньоукраїнської міфології  

1. Дажбог - бог сонця, світла, добра. 2. Стрибог  - бог вітру. 3. Сварог -  бог неба, заліза, ковальства, шлюбу. 4. Перун - бог грому й блискавки. 5. Берегиня - богиня добра й захисту від усякого зла. 6. Чорнобог - бог темряви, ночі, зими, зла. 7. Мара (Марена) - донька Чорнобога, богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб, смерті. 8. Велес - бог родючості та багатства.

5. Робота з різними видами мистецтв

Спробуйте визначити, користуючись набутими знаннями, яких богів зобразили митці та порівняйте їхні зображення у різних видах мистецтва.

(Тетяна Дидоренко. Рушник «Берегиня»)

(Тетяна Білокрилець. Лялька-мотанка «Берегиня»)

(Маріанна Любас. Витинанка «Берегиня»)

(Олексій Альошин. Перун)

(Альбін Поласек. Перун)

(Бог грому Перун)

(Микита Зігура. Велес)

(Бог родючості та багатства Велес)

 

6.Слово вчителя

 

У слов'янській міфології існують вищі та нижчі боги. Вищі управляли природними явищами та стихіями. Їх шанували та боялися, намагалися вмилостивити  жертвоприношеннями та молитвами. 

На Русі було три схожих бога Сонця - Дажбог, Хорс та Ярило. Яким чином вони розрізнялися? Дажбог був богом денного світла,  яке в будь-яку погоду світить в нашому світі. Він протистояв темряві. Одна з найкоротших молитов, які дійшли до нас, та з якою слов'яни зверталися до Дажбога: "Дай, Боже!" Дажбога зображували з левиною головою. 

 

 

Хорс - бог сонячного диска. Від його імені походять слова "хороший" та "хоровод". Йому поклонялися хлібороби.

 

Ярило був богом весняного світла, тепла та відродження життя. Його свято відзначалось у квітні. Цього дня парубка з рудим волоссям одягали в біле вбрання та плели йому вінок із перших польових квітів. 

7.Читання давньослов’янського міфу «Дажбог» вчителем

Син великого Сварога, славетний Дажбог-Сонце, довгі роки владарював над богами, людьми й над усім світом. Він був родоначальником русів-українців, першим їхнім князем і незмінним покровителем. Давні українці гордо казали про себе: «Ми внуки Дажбога — улюбленці богів, ... ми славимо Дажбога, і буде він наш по крові тіла...»
        Дажбог уособлював мужність, обличчя його уявлялося подібним до сонячного кола, із русявою бородою-промінчиками.
        У пожертву Дажбогові приносили млинці, полотно, дари полів і лісів, вино, гроші тощо.
        Йому молилися, звертаючись так: «Даж-боже наш трисвітлий! Славу творімо тобі, нехай летить вона птицею ясною, сповіщаючи всім предкам руським, що шануємо та поклоняємося Сонцю всевишньому, отцю кревному — Дажбогу нашому».

8.Повторне читання міфу учнями мовчки

9.Бесіда за змістом прочитаного міфу «Дажбог»

1. Хто такий Дажбог? Як у міфі його зображено? 2. Чому українці дуже шанували Дажбога? 3. Які уявлення давніх людей репрезентує цей міф? 4. Доведіть, що «Дажбог» — це міф, а не легенда. 5. Перекажіть міф про Дажбога. 5. Поділіть текст на частини (зачин, основна частина і кінцівка).

6.Які ще міфи слов’ян про Дажбога вам відомі? («Про Дажбога», «Дажбог і Рось», «Дажбог і Златогорка», «Дажбог і Марена», «Дажбог і Жива»). 7.Що нового ви дізналися з міфу? 8.Яке ще ім’я давнього слов’янського бога згадується в міфі? 9. Хто такий Сварог?

Довідка.

Дажбог (Даждьбог) – сонячне божество у східних слов’ян. У південних слов’ян – Божич. Податель добра і багатства, божество достатку.

Опікун громади й народу (“наділитель”, також “доля”, “щастя”, “майно”).

Дажбога вважали подателем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною. Функції Дажбога перейшли до Св.Миколи. Появу різних комах та плазунів навесні наші предки пояснювали тим, що Дажбог – верховний бог прадавніх українців – “відімкнув” землю. Для цього він посилав на землю пташок із ключами. У весняних обрядових піснях Дажбог причетний до відмикання весни:

– Ой, соловейку, ти ранній пташку,

Ой чого так рано із вир’їчка вийшов?

– Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав –

З правої ручейки – літо відмикати,

З лівої ручейки – зиму замикати…

Сварог - старший Син Роду. Бог-управитель Світу Правди. Завершив розпочате Родом творіння Миру. Бог-заступник Вирія (Слов'яно-Арійського райського саду), Небесного Асгарда (Граду Богів). На картині він витягує з вогню творіння - знов створене Сонце.

10.Доберіть назви до малюнків

11.Уявіть себе художником. Яку б ви створили ілюстрацію до міфу?

V. Підсумок уроку

1.Слово вчителя

Ось і закінчилась наша мандрівка в країну сивої давнини, але на цьому наша подорож у чарівний світ літератури не закінчується, адже попереду – нові зустрічі з її величністю Книгою.

І знов у мандри запросять вас книги

В далекі часи, в дивовижні країни.

Відкриються вам таємниці великі,

Знайдете ви справді безцінні перлини,

Нехай не минає вас байка чи казка,

хай міфи і вірші у душу вам линуть.

Та тільки уважно читайте, будь-ласка,

Тоді лиш почуєте слово нетлінне.

І мудрі поради, і жарти дотепні,

Й думки, що летять крізь кордони та мури –

Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

Усе, що дарує світ літератури.   (Ж.В.Клименко)

VII. Домашнє завдання

Підготувати розповідь про одного зі слов’янських богів.