Методична робота "Розвиток критичного мислення на уроках літературного читання в початковій школі"

Про матеріал

Формування критичного мислення учнів в процесі навчання набуває особливо важливого значення не лише у зв'язку з новими задачами, поставленими перед школою в сучасних умовах. Багато педагогів прагне до пошуку оптимальних форм і методів навчання критичному мисленню. В роботі представлені такі прийоми: кластер, фішбон, інсерт, ромашка Блума, шість капелюшків мислення, сенкан.

Перегляд файлу

Розвиток критичного мислення

 на уроках літературного читання в початковій школі

Педагоги давно встановили, що основний акцент в навчанні повинен бути спрямований не на засвоєння учнями поданої інформації і механічне її запам’ятовування, а на розвиток мислення учнів. Формування критичного мислення учнів в процесі навчання набуває особливо важливого значення не лише у зв’язку з новими задачами, поставленими перед школою в сучасних умовах. В особистісно орієнтованій педагогіці способи формування критичного мислення повинні відповідати розвитку сучасного суспільства і посиленню уваги до внутрішнього світу особистості. Багато педагогів прагне до пошуку оптимальних форм і методів  навчання критичному мисленню.

На сьогоднішній день існує безліч визначень критичного мислення. Серед них можемо виділити наступні:

Лаконічні, але ті,  що позбавлені конкретики формулювання:

Критичне мислення – особливий вид розумової діяльності, який дозволяє людині зробити правильне судження про представлену йому точку зору або модель поведінки.

Визначення філософської орієнтації, що акцентує увагу на творчих аспектах:

Критичне мислення – послідовність розумових дій, що направлені на перевірку висловлювань або систем висловлювань, з метою з’ясування їхньої невідповідності тим фактам, нормам і цінностям, що ми приймаємо.

Механізм критичного мислення включає розумові операції, що визначають процес міркування та аргументації: постановка цілі, виявлення проблеми, висунення гіпотез, наведення аргументів, їх  обґрунтування, прогнозування наслідків, прийняття або неприйняття альтернативних точок зору. Він включає здатність застосовувати базові інтелектуальні уміння для синтезу, аналізу та оцінки складних та неоднозначних ситуацій та проблем.

Критичне мислення – це використання когнітивних технік або стратегій, що збільшують вірогідність досягнення бажаного кінцевого результату.

Критичне мислення починається з питань і проблем, а не з відповіді на питання вчителя. Людина потребує критичного мислення, яке допоможе їй жити серед людей, соціалізуватися.

Критичне мислення – це здібність, яку треба розвивати, вчити використовувати.

Існує думка, що критичне мислення близьке до логічного але повністю протилежне творчому (креативному) мисленню.

В молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток інтелекту дітей. Розвиваються такі функції, як мислення, сприйняття, пам'ять.

Розвивати мислення – значить розвивати вміння міркувати, думати. В цьому нам і допомагає критичне мислення. Особливість даної педагогічної технології полягає у тому, що учень сам конструює цей процес, спираючись на реальні і конкретні цілі, сам слідкує за направленням свого розвитку, сам визначає кінцевий результат. З іншого боку, використання даної стратегії орієнтовано на розвиток навичок вдумливої роботи з інформацією. Для розвитку критичного мислення необхідне створення і використання  спеціальних методичних інструментів. Структура даної технології досить логічна, так як її етапи відповідають закономірним етапам когнітивної діяльності особистості.

 Перша стадія – виклик (спонукання), коли визначається тема уроку, відбувається актуалізація вже набутих знань з даної теми, думки учнів, що вони хочуть дізнатися, або про що потрібно дізнатися, навіщо про це треба знати. З цією метою використовуються різні прийоми навчання, наприклад, складання кластеру або асоціацій, в якому наочно видно зв'язок ключового слова теми уроку з іншими поняттями або явищами.  Роль вчителя на даному етапі досить незначна, учні мають почувати себе комфортно.  На цьому етапі використовується прийом «мозковий штурм», який активізує увагу всіх учнів (і слабких, і сильних). У дітей з’являється інтерес до предмету розмови. На етапі виклику в учнів є можливість, спираючись на вже набуті знання, робити прогнози, самостійно визначити цілі пізнавальної діяльності на даному уроці.

Завдання:

  1. Актуалізувати вже набуті учнями знання та поняття у зв’язку з вивченим матеріалом.
  2. Спонукати пізнавальний інтерес, до предмету, що вивчається.
  3. Допомогти учням самим визначити напрямок при вивчені теми.

 

Другий етап – осмислення (пошук відповідей), пошук відповідей на питання, що були поставлені на початку уроку. Учень більше працює самостійно, в парах або групах. Якщо щось незрозуміло, він може звернутися за допомогою до вчителя. Це етап пізнання, де учень має змогу познайомитись з новою інформацією, ідеями або поняттями, пов’язати їх з вже набутими знаннями, активно відслідковувати свої міркування. Для цього використовують досить різноманітні прийоми: читання тексту з зупинками, складання таблиць, діаграм Венна, щоденників подвійного запису, розвиваюча лекція, доповіді в парах, «інсерт» - читання тексту з позначками і т.д.

Завдання:

  1. Допомогти активно сприймати матеріал, що вивчається.
  2. Допомогти співвідносити старі знання з новими.

 

Третя стадія – розмірковування (рефлексія) – допомагає встановити, наскільки дитина зрозуміла тему.  Учням задаємо як відкриті, так і закриті запитання. Відповіді, по можливості, мають бути повними та розширеними. Учні осмислюють все те, що вони вивчали в ході уроку, висловлюють думки та поняття через інформацію, яку вони отримали. Цей етап також реалізується за допомогою різних прийомів (стратегій): групова дискусія, написання міні-твору або есе, п’ятистрофного – сінквейна, кластера («пучок»), дискусійної карти, авторського стільця.

Відбувається цілісне осмислення, узагальнення та присвоєння отриманої інформації, вироблення власного відношення до матеріалу, що вивчається, виявлення ще непізнаного.                                                                          

Різноманітних методик та прийомів, що застосовуються на кожному етапі дуже багато. Зупинимось на тих, які можна успішно використовувати на уроках в початковій школі, починаючи вже з молодшого шкільного віку.

 

«Складання кластера»

  Кла́стер (англ. cluster) — група однакових або подібних елементів, зібраних разом або близько один до одного; в'я́зка, пучо́к, жмуто́к, па́чка (чогось однорідного). Дієслово — асоціюватися, збиратися групами, рости ґронами, товпитися.

Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочним ті розумові процеси, що відбуваються при зануренні в ту чи іншу тему. Кластер є відображенням нелінійної форми мислення.

Послідовність дій проста і логічна:

  1. Посеред чистого аркуша паперу (дошки) написати ключове слово або речення, яке є «серцем» ідеї, теми.
  2. Навколо «накидати» слова або речення, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять до даної теми (модель «планета та її супутники») .
  3. По мірі того, як з’являються записи, слова поєднуються прямими лініями з ключовим поняттям. В результаті вимальовується структура, яка графічно зображає наші міркування, виявляє інформаційне поле даної теми.

В роботі з кластерами необхідно дотримуватись наступних правил:

  • не боятися записувати усе, що приходить в голову. Давати волю уяві та інтуїції;
  • продовжувати роботу, до тих пір поки не закінчиться час або не вичерпаються ідеї;
  • намагатися побудувати якнайбільше зав’язків.
  • не слідувати заздалегідь написаному плану.

 

«Фішбон»

Слово «фішбон» дослівно переводиться як «рибна кістка». Ця стратегія допомагає учням «розбити» загальну проблемну тему на ряд причин та аргументів. Візуальне зображення цієї стратегії схоже на «рибну кістку» або, якщо її розмістити вертикально, - на ялинку.

C:\Users\Admin\Desktop\10.jpg

 

«Інсерт»

 Індивідуальна робота, самостійне читання матеріалу.

 Інсерт – з анлійської insert – «вставка, вклейка», «вставляти, вносити».

 Інсерт – це прийом такого маркування тексту, коли учні значками помічають те, що відоме, що заперечує їхні уявлення, що є цікавим і несподіваним, а також те, про що хочеться дізнатися більш детально.

 Вчитель звертається з проханням в процесі читання тексту робити помітки:

V-цю інформацію знав, знаю, згадав;

+ - це нова для мене інформація;

? – ця інформація для мене незрозуміла, в мене з’явились питання.

Читання з позначками. Кожному учню роздати текст, який він читає, робить на них позначки.

 

«Техніка постановки питань»

Велике значення в технології розвитку критичного мислення відводиться прийомам, що формують вміння працювати з питаннями. Питання – основна рушійна сила мислення. Учнів необхідно направляти до їх власної інтелектуальної енергії. Тільки діти, які ставлять перед собою питання чи задають їх, по-справжньому думають і прагнуть здобути знання. Рівень питань, що ми задаємо, визначає рівень нашого мислення. Щоб навчити учнів формулювати різноманітні типи питань використовується прийом «Ромашка запитань» або «Ромашка Блума». Для цього учнів потрібно заздалегідь познайомити з різними видами питань.  Учні формулюють питання з теми і записують їх на відповідних пелюстках ромашки.

Робота ведеться над складанням наступних типів питань:

Прості (буквальні) запитання — запитання, відповідаючи на які, потрібно назвати деякі факти, згадати і видати інформацію. 

Уточнюючі запитання – «наскільки я зрозумів….», «чи правильно я Вас зрозумів, що…»

Інтерпретуючі запитання (пояснюючі) – підштовхуючи учнів до інтерпретації, ми навчаємо їх навичок усвідомлення причин різних вчинків чи думок (чому?)

Оцінювальні запитання (порівняння) – необхідно використати, коли ви чуєте, що хтось із учнів висловлює сусіду по парті своє незадоволення чи задоволення від того, що відбулося на уроці.

Творчі запитання (прогноз) – «Як ви думаєте, що відбудеться далі…?»

Практичні запитання – «Як ми можемо…?» «Як би ви вчинили..?» 

C:\Users\Admin\Desktop\slide-27.jpg

  «Шість капелюшків мислення»

«Шість капелюшків мислення» – це одна із відомих методик, яку розробив спеціаліст із психології та творчості Едвард де Боно. Це доволі простий для розуміння інструмент, де капелюшки різного кольору є так званими візуальними підказками. У методі «шести капелюшків» мислення ділиться на шість різних режимів, кожний з яких представлений капелюхом свого кольору. 

Чому «Шість капелюшків»? По - перше, кожному із шести капелюхів відповідає свій власний, індивідуальний колір, який робить його помітним серед всіх інших, тому, змінюючи капелюх, ми «диригуємо оркестром своїх думок», надаємо їм потрібного напрямку. По - друге, капелюх дуже легко одягнути і зняти, тому одягання його мусить допомогти людині мати спокійний стан, зосередитися на виконання певних визначених операцій. 

C:\Users\Admin\Desktop\shist-kaeluchiv.jpg

Білий капелюшок.  Під час аналізу запропонованої ситуації оголошуються основні факти, відомості; не оголошується особисте ставлення до ситуації. Яка у нас є інформація? Яка нам потрібна інформація? 

Червоний капелюшок (вогонь). Емоції. Інтуїція, почуття, передчуття. Не потрібно давати обґрунтування почуттям. Які у мене з цього приводу виникають почуття? 

Зелений капелюшок. Творчість (відображення ситуації у вигляді вірша, пантоміми тощо),почуття гумору. Різноманітні ідеї. Нові ідеї. Пропозиції. Яка альтернатива? 

Чорний капелюшок. Критика, негативні сторони ситуації. Обережність. Чи правда це? Чи спрацює? Які недоліки? Що тут неправильно? Що б я змінив? Що було зайвим? 

Жовтий капелюшок. Переваги. Чому це потрібно зробити? Які переваги? Чому це можна зробити? Чому це спрацює? 

Синій капелюшок. Життєвий урок, який можна винести із ситуації. На етапі підбиття підсумків уроку « синій капелюх» може орієнтуватись на запитання: Що корисного винесли ви із роботи? Чому ви можете сказати, що цей урок важливий для вас? Де, в яких ситуаціях ви можете використовувати набутий досвід? 


          «Сенкан»

Слово «сенкан» походить від французського слова «п’ять» і означає «вірш, який складається з п’яти рядків». Використовується як спосіб синтезу матеріалу.  Сенкан – це не звичайний вірш, а вірш, написаний у відповідності з визначеними правилами:

  • стратегія передбачає використання “білого” вірша;
  • написання невеличкого слогану;
  •                        синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Алгоритм складання сенкану:

http://svitppt.com.ua/images/4/3789/960/img7.jpg

Зазвичай сенкан використовують на стадії рефлексії. Як показує досвід, сенкан може бути дуже карисним в якості:

  • інструменту для синтезу складної інформації;
  • способу оцінки понятійного багажу учнів;
  • засобу розвитку творчої виразності.

Використовуючи вищезазначені прийоми на уроках літературного читання, можливо досягти розвитку критичного мислення у школярів. Перед вчителем стоїть завдання – працювати на кінцевий результат, вчити дітей, щоб учень вмів знайти головне.

У світі, що весь час змінюється, учням необхідно вміти аналізувати інформацію і визначати, що являється головним, вміти висловлювати своє відношення до нових ідей та знань, давати поняття чогось нового, відкидати недоречну та непотрібну інформацію.

                                                                                 вчитель початкових класів

                                                                       Одеської СШ № 117

Сокур Ганна Олександрівна

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Кінд-Войтюк Наталія Василівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
18 липня 2018
Переглядів
1452
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку