Методична родзинка "Рецепт «смачного" уроку (урок-парабола)

Рецепт «смачного» уроку

(урок-парабола)

Бути справжнім учителем  - ось завдання, яке ставить перед собою кожен педагог, готуючись до уроку. А що означає «бути справжнім учителем»? Дозволю собі  виділити найважливіші, на мій погляд, критерії. Зазначу, що порядок їх викладу для кожного окремого педагога свій, тому розташую їх у довільному порядку. Отже:

•  знати досконало свій предмет;
• володіти інноваційними методами навчання;
•  вміти раціонально використовувати 45 хвилин; 
• бачити в кожному учневі особистість, яку потрібно поважати;
• постійно займатися самоосвітою;
• прагнути будь-що отримати результат;
• володіти сучасними мультимедійними технологіями, щоб ними збагатити (але ніяк не перенаситити)  урок.

Навряд чи хтось із педагогів заперечить будь-який  із цих критеріїв, бо кожен  учитель (я щиро в це вірю) хоче досягти тієї вершини, яка зветься «ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ». Тільки володіючи вище зазначеними якостями, можна буде з впевненістю сказати, що урок «удався». Адже я вважаю, що урок чимось схожий на пиріг. Тільки якщо вдало підбереш  всі інгредієнти, дотримуючись потрібної кількості й технології, то пиріг (а відтак  урок) безумовно вийде смачним. А отже всі, хто його скуштують, отримають насолоду, а сам пекар-кондитер (не забуваймо про аналогію) отримає задоволення від своєї праці. Це означає, що йому захочеться ще й ще радувати навколишніх своїми кондитерськими шедеврами. Використовуючи таке порівняння (урок – пиріг, пекар – учитель), можна виділити   ще одну з найважливіших особливостей педагогічної вправності вчителя, а саме – задоволення від власного уроку. І ось тут у гру вступає вчительський талант, який повинен забезпечити виконання двох вимог: навчально-виховну (виконати програму, досягти результату) та особистісну (задовольнити вчительські амбіції).

Саме тому я вирішила шукати щось нове, те, що потішить моє вчительське честолюбство. А для цього потрібно вже й не так багато (а можливо, що це все-таки багато?):

• по-перше,  читання учнями творів (на превеликий жаль, змушена визнати, що на сьогодні – це  за радість вчителю), 
• по-друге, щоб учні всі працювали на уроці (нехай навіть кожен на своєму рівні),
• по-третє, критично й усвідомлено підходили до певних літературних епох, творів чи героїв,
• по-четверте, вміли аналізувати, зіставляти та інтерпретувати літературні явища з точки зору сучасності й навіть опираючись на власний життєвий досвід;
• по-п’яте, бажали (!) та вміли  відстоювати власні погляди  стосовно літературного простору. 

А якщо в школярів «горять» очі - це взагалі бальзам на мою педагогічну душу.  Адже це і є те, заради чого ми – педагоги – щоранку переступаємо поріг школи.

Таким «вдалим пирогом», тобто моєю творчою знахідкою, є урок-парабола. Це урок, який має повчальний зміст і особливу форму, яка рухається наче по кривій (параболі): починаючи з мотивації, розповідь поступово наближається до головної думки, а потім знову повертається до початку. 

Аналогічно до математичної параболи урок можна будувати вітками уверх або вниз, в залежності від мети уроку, тобто від того, що на думку вчителя є найважливішим. Якщо парабола , то урок має бути спрямованим на заглиблення в саму суть проблеми або завдання, яке вирішується на уроці, і тим самим має вивести на вищий рівень пізнання (наприклад, якоїсь моральної цінності). Якщо ж урок-парабола побудована  , то  мета такого уроку – визначення кульмінаційного моменту (можна не тільки конкретного твору, а й якоїсь чесноти чи вади персонажа або суспільства загалом, моральної або естетичної цінності чи навіть певного літературного поняття). Це означає, що структура уроку має бути такою, щоб підвести до цієї вершини (кульмінації), а далі проаналізувати, порівняти,  практично застосувати, і врешті-решт повернутися до того, з чого почали, тобто до мотивації.

Яка ж користь учителю від такого уроку? По-перше, для  написання плану-конспекту.  Перед тим, як розпочати роботу над поурочним планом, спершу потрібно накреслити необхідної форми параболу, на якій вказати основні етапи уроку, і тоді вже «нанизати» доцільними методами й прийомами. Тут вже ніколи не забудеш ні про наступність, ні про систематичність. Маючи перед очима таку схему, зовсім нескладно написати план-конспект. По-друге, дуже зручно у практичному використанні, адже «заглядати» у свої плани на уроці вже не потрібно, варто лише тримати цю схему у полі зору, і тоді нічого не забудеш й не переплутаєш.