Презентація (Філософсько – моральний конфлікт драми Педро Кальдерона «Життя – це сон» La vida es sueсo

Дар напрасный, дар случайный, Жизнь, зачем ты мне дана? Иль зачем судьбою тайной Ты на казнь осуждена? Кто меня враждебной властью Из ничтожества воззвал, Душу мне наполнил страстью, Ум сомненьем взволновал? (Олександр Пушкін)

«…Школою злостивості, дзеркалом розбещеності, академією безсоромності…» називав театр Кальдерона його співвітчизник Моратін-старший Лео Руане вважав Кальдерона «поетичним монархом» Август Вільгельм Шлегель визначив театр Кальдерона як недосяжний зразок вірності християнським ідеалам, зразок людського обов’язку та честі О.С.Пушкін відзначав, що «Кальдерон, Шекспір, Расін стоять на недосяжній височині – їх твори складають довічний предмет вивчення та захоплень»

Драма Кальдерона – це яскрава перлина літератури бароко

У чому особливості світоглядних принципів бароко ? Які ідеї складали основу світосприйняття? Оптимістична чи песимістична філософія Кальдерона?

Відомий філософ Відродження Еразм Ротердамський у праці « Порадник християнського воїна» («Руководство христианского воина») пише: «Прежде всего тебе следует постоянно и всегда помнить, что человеческая жизнь есть не что иное, как непрерывная борьба, и простые люди, души которых мир – обманщик улавливает обольстительнейшими забавами, сильно заблуждаются. Они устраивают несвоевременные празднества, как если бы уже одержали победу; удивительно, с какой беспечностью они живут не иначе как в наипрочнейшем мире, с каким спокойствием они безмятежно спят, когда на нас без конца нападает закованная в броню великая армия пороков, домагается нас всяческими способами, угрожает всяческими кознями».

«Жизнь, как день, мелькнет, когда из дитя Становится старик, и уже пора умирать. Век – что час, год – что миг один» КАЛЬДЕРОН

Никифор Крилов. Сплячий хлопчик «Життя - це сон» (ісп. La vida es sueсo)

Ж И Т Т Я – Ц Е С О Н Життя - особлива форма існування матерії; фізіологічне існування людини, живого; діяльність людини, суспільства; реальна дійсність; прояв діяльності, енергії Сон – фізіологічний стан спокою та відпочинку, при якому частково припиняється робота свідомості Життя – існування, діяльність, реальність Сон – існування, спокій, часткова бездіяльність свідомості життя – діяльність бездіяльності, а сон – бездіяльність діяльності Життя – ілюзія

З чого починається твір? Чи знає в’язень , за що його заточили?

Чи має Сехисмундо свободу? Яким питанням задається герой? Про яку свободу йде мова? Чи розрізняє на цьому етапі Сехисмундо зовнішню свободу від внутрішньої? Чи є у творі герої, які також не розрізняють форми свободи? До якого розуміння приходить Сехисмундо стосовно поняття «свобода»? Конфлікт між зовнішньою формою свободи та внутрішньою приходить до злиття цих форм

Яким чином принц опинився у в’язниці? Чому Басиліо вирішує повернути сина до палацу? Доведіть, що у силу долі, її незмінність вірять і решта героїв Хто з героїв знаходить вихід? Хто знає, як можна відвернути долю? До якої істини приходить принц? Яке протиріччя вирішує у творі Драматург? Висновок Доля, воля року та воля людини постійно перетинаються, суперечать одна одній, іноді суперечать самі собі ( це обумовлено барочним жанром). Проте найголовніше, що хотів донести до читачів Кальдерон, - це те , що неможна змінити волю року, якщо не змінив себе, рок знаходить тих, хто у горах шукає не християнське рішення

Що намагається з’ясувати стосовно себе , своєї натури принц? Яким чином? Що усвідомив? Усвідомив, що людина має постійно чинити добро, що людина – це зброя Бога У чому Сехисмундо звинувачує свого батька? Чи зміг принц подолати в собі звіра?

Які протиріччя намагаються вирішити герої драми? Боротьба добра і зла у людині Влада – народ; закон – почуття; влада – почуття Помста - прощення

Філософсько – моральний конфлікт драми Свобода зовнішня – внутрішня Доля – воля людини Людина - звір Добро - зло Влада – народ, закон - почуття Помста – прощення Людина - Бог Ілюзорна дійсність вища реальність, Життя Вічне

Більше трьох століть відділяє нас від часу, коли жив і творив Педро Кальдерон. Проте цікавість до його творів не зменшується. Песимістичні погляди на людське життя були близькі О.Пушкіну, Гете, модерністам, його твори не залишили байдужими братів Шлегель, вплинули на творчість Гуго фон Гофмансталя, Персі Біші Шеллі, Юліуша Словацького, Вільгельма Кюхельбекера

Жизнь - это сон Вся жизнь, порой, мне чуждый сон, Я словно лишний в ней игрок, Я жду когда прервётся он, Но это будет длинный срок. И я пока играю роль, То время, что назначит сон, И чувства: радость, горе, боль я приношу в свой мнимый дом. Все люди, мысли и пути, То лишь иллюзии во сне, И обязательно пройти Их нужно с ним наедине. В то время как прервётся сон Готов ты будешь обрести Без всех иллюзий новый дом, В него им больше не войти. Александр Зыкин

Святитель Игнатий Брянчанинов « Льстив, обманчив путь земной жизни: для начинающих он есть путем действительным; для совершивших его–путем самым кратким, обставленным пустыми сновиденьями. И славу, и богатство, и все прочие тленные приобретения и преимущества, на приобретения которых употребляет всю земную жизнь, все силы души и тела, ослепленный человек, он должен оставить в те минуты, в которые насильственно снимается с души одежда ее – тело. Удел всех людей на земле, удел неизбежный ни для кого – смерть. Мы страшимся ее, как лютейшего врага, мы горько оплакиваем похищаемых ею, а проводим жизнь так, как бы смерти вовсе не было, как бы мы были вечны на земле»