Методична розробка "Активізація пізнавальної діяльності на уроках фізики"

              АКТИВІЗАЦІЯ  ПІЗНАВАЛЬНОЇ

                       ДІЯЛЬНОСТІ  УЧНІВ

                      НА  УРОКАХ  ФІЗИКИ

                                  ( з досвіду  роботи )

         учитель фізики

                                                      Зверховська Ніна Георгіївна

           Немає  учителя,  який,  ідучи  на  урок,  щоразу  не  задумувався  б  над  тим,  як  побудувати свою  роботу  так, щоб традиційний  навчальний матеріал не пройшов  повз свідомість учнів, а залишив  в  кожному із них ще одну часточку  знань із тієї бездонної  скарбниці ,  яку приберегла для нас Природа.   Адже  Природа  і  фізика –слова близнюки, слова  брати.  Не  випадково ж слово  «фізика»  в перекладі    з грецької  мови  означає  «природа».  Особливо сьогодні, в час бурхливого розвитку науки і техніки,  як ніколи,  молодому  поколінню  потрібні  міцні  і  ґрунтовні  знання  про навколишній  світ.  Дати ці знання, перетворити процес навчання  в  цікаву  і  посильну справу для кожного учня  і  є  основним завданням вчителя.

            Класична педагогіка  сверджує – ”Смертельний гріх вчителя – бути нудним”. Коли дитина навчається з-під палиці, вона завдає багато клопоту вчителеві, коли ж діти навчаються з охотою, то справа йде зовсім по-іншому. Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не тільки важка, але й практично неможлива. От чому в процесі навчання необхідно систематично збуджувати, розвивати і укріплювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як могутній засіб виховання.

         Досягти цього у вивченні фізики  можна лише за допомогою навчального фізичного експерименту.  Тому спостереження  і  досліди повинні бути основою вивчення фізики у середній школі.     Професор  А. Б. Млодзеєвський писав:  «Неможливо вивчити ботаніку не бачачи рослин, чи мінералогію, не бачачи мінералів; неможливо вивчити  і  фізику, не бачачи фізичних явищ, що демонструються на дослідах».

           На початку своєї роботи  в  школі  я  намагався  добирати  якнайбільше демонстрацій до кожного уроку.  Часом необхідні досліди показував два-три рази, щоб кожний учень засвоїв суть явища.  Та поступово прийшло розуміння того, що учні не тільки повинні  бачити досліди, показані учителем,  а  і  самі  їх виконувати.  Особливо це актуально для учнів  7-го класу, які роблять тільки перші кроки у пізнанні  навколишнього світу. Адже щоб закарбувати щось у пам’яті, одного зору мало, потрібно ще, коли це можливо, відчути на дотик.  Оскільки програмою передбачено достатню кількість фронтальних  лабораторних  робіт у  7  класі,  то на різних  етапах  вивчення  предмету  дітям пропонується таке домашнє  завдання:  з усього, що є під рукою, виготовити найпростіші фізичні прилади: мензурку,  терези,  динамометр  тощо.   Завдання  є  суто  добровільними   і  виготовлені  прилади повинні задовольняти  умови:  простота,  надійність,  зручність  у  користуванні,  естетичний вигляд.  Діти отримали великий простір для творчої конструкторської  діяльності.  Кожний підійшов до вирішення  поставленої проблеми  по-своєму:  мензурку  виготовляли  і  із скляних посудин  із наклеєною прозорою клейкою  стрічкою  шкалою, і   з  медичних  одноразових  шприців; терези – з олівця  та  лінійки, ниток  і  пластмасових кришок  та  ін. .  В  кінці  року    більшість учнів  мала свою  домашню  міні-лабораторію, за допомогою  якої можна виконувати багато різних  вимірювань   і дослідів.

           Наведений  приклад не означає, що залучення  учнів до експериментальних  досліджень повинно обмежуватись лише фронтальними дослідами та домашніми експериментальними  завданнями.     Навіть при проведенні демонстраційних дослідів бажана участь учнів (звичайно, із дотриманням правил техніки безпеки).   Так,  при вивченні теми «Теплові  двигуни»  в  10-му  класі,  учні  можуть  цілком самостійно скласти  установку  і  виконати  демонстрації  різних  моделей  теплових  двигунів, спираючись на знання, отримані ними при вивченні аналогічної теми  у  8-му  класі.  Як  правило,  на пропозицію вчителя  самим провести дослід відгукується багато бажаючих  і, спостерігаючи за їх роботою,  можна  виділити найбільш активних ,  призначивши  їх  потім своїми асистентами  (лаборантами).  Надалі  ці учні можуть постійно допомагати вчителеві при підготовці  і  проведенні дослідів, у  ремонті старих  і  створенні нових саморобних  фізичних приладів.  На даний час кількість приладів,  виготовлених  руками  учнів нашої школи  вже  досягло  кількох  десятків.

              Саме це дозволяє постійно поповнювати матеріально-технічну базу  нашого кабінету  фізики.  Наприклад,  два  роки тому  нами  була  здійснена  реконструкція системи  затемнення  вікон,  яка тепер повністю  автоматизована, як  і  підйомний екран.  Зараз закінчується робота над  відновленням  електричної мережі кабінету  і  підведенням  до учнівських робочих місць безпечної напруги  42 В .    Спільними   зусиллями  було  відремонтовано  і  повернуто  в  експлуатацію  такі  прилади  як  електронний  осцилограф  ОДШ-35,  високовольтний  перетворювач  напруги    «Розряд-1» ,  підсилювач  радіовузла  ТУ-50.   Деякі  пристрої  на електронних  лампах  були  модернізовані  з  використанням  напівпровідникових  приладів.  В  найближчому  майбутньому  плануємо  встановити  на  шкільному  радіовузлі  більш  потужний  підсилювач  низької  частоти на транзисторах.  Тому намагаюсь всілякими засобами підтримувати інтерес учнів до таких видів діяльності.  Зокрема,  при  демонстрації  саморобного  чи  відремонтованого приладу  обов’язково (!)  називаю  учня, який його виготовив  чи  відремонтував.  Це стимулює  набагато  більше, ніж навіть висока оцінка.

              Практично з моменту заснування Малої академії наук в нашій школі ми займаємося науковими  дослідженнями.   Це надзвичайно  корисна справа як і для учнів,  так і для їх наставників.   Багаторічний досвід показує, що ці форми роботи дозволяють вдосконалити навчально-виховний процес, дають не лише глибокі і міцні  знання, але й озброюють школярів практичним розумінням основ наук. Велике  значення при цьому  має творча пізнавальна діяльність учнів.  В її основі лежить процес вдосконалення знань, використання їх у нових ситуаціях, пошук відповіді на поставлену проблему.

        Творчість учнів у їх навчальній діяльності  проявляється тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її розв'язання.  Адже для духовної рівноваги кожної людини потрібна мета в житті, яку вона вважає важливою,  коли  отримує насолоду від праці, спрямованої на досягнення цієї мети.

            Значне місце у викладанні фізики, на мою думку, займає встановлення міжпредметних зв'язків між фізикою та іншими навчальними предметами. Це сприяє розвитку логічного мислення школярів, вчить їх порівнювати матеріал різних предметів, виділяти головне, узагаль­нювати, зіставляти нове з раніше вивченим , підвищує творчий потенціал процесу навчання, формує активну позицію учня  у пізнавальній діяльності. Форму­вання узагальнених міжпредметних понять сприяє підвищенню резуль­тативності навчання, усуває перевантаженість учителів та учнів, тобто є важливим фактором оптимізації навчально-виховного процесу.

            Прикладом міжпредметних зв'язків між фізикою та іноземними мовами є система позначень фізичних величин. Учні звикли до того, що переважна більшість фізичних величин позначається буквами латинського алфавіту. Але чому використовується саме він і чому певній величині відповідає саме це, а не інше   позначення,   пояснити можуть не завжди. Тому, ознайомлюючи семикласників з латинським алфавітом,  пояснюю, що на основі латинської мови виникло багато сучасних мов. А саме вона, поряд з грецькою, була і до цього часу залишається джерелом поповнення їх словникового запасу, в тому чис­лі і науково-технічної термінології.    Пізніше, під час активнішого засвоєння термінології  можна відзначити, що назви багатьох фізичних величин у ряді мов однотипні, їх графічно-фонетична схожість пояснюється генетичною спільністю. Латинським походженням деяких слів і пояснюється універсальність системи позначень фізичних величин.

Ця особливість фізичної термінології може бути використана при встановленні зв'язків між фізичною та іноземною мовою. Так, учні краще пам'ятатимуть позначення об'єму V, енергії Е та сили F, якщо знатимуть, що вони відповідають першим буквам англійського, фран­цузького volume, німецького Volumen (об'єм, ємність), англійського французького energie, німецького Energie (енергія), англійського, фран­цузького force (сила) тощо. 

Так, під час виконання лабораторних робіт учні користуються різноманітними приладами: барометром, гігрометром, ди­намометром, мікрометром, термометром тощо. Ця робота буде більш ефективною, якщо їй передуватимуть подані вчителем дані про зна­чення грецьких слів, з яких складаються назви приладів: βαρος — важкий, μετρεω — міряти, ύχρος — вологий, διναμις — сила, μιψρος — малий, τερμη — тепло.  Власне, розповідаючи про фізичне явище, вводячи нове поняття, фізичну  величину, термін, слід повністю розкривати значення  і  походження цього слова..  З цією  метою  ми  до кожної  теми  складаємо невеличкий словник, на який  учні відводять   4-5  сторінок  в  кінці   зошита  і  записують туди  фізичні  терміни  по мірі  їх  вивчення .  Наприклад:

            Запис  цих слів  мовою оригіналу  не тільки може викликати інтерес до вивчення  іноземних  мов,  а  й  сприяє кращому засвоєнню літер грецького  і  латинського  алфавітів, які  використовуються  для  позначення  фізичних величин   і    написання  формул.

           Сучасна людина живе та діє в умовах, які вимагають ви­сокого професіоналізму та значних інтелектуальних зу­силь для прийняття правильних рішень у різних життє­вих і робочих ситуаціях.  Якісно змінюється саме місце педагога в системі осві­ти, що спричиняється насамперед інтенсивною всебіч­ною комп'ютеризацією суспільного життя, в тому числі й навчального процесу.

            Інформаційний вибух призвів до ситуації, коли ні викладач вузу, ні тим більше  шкільний вчитель вже не залишаються єдиним джерелом  знань. Потужні комп'ютерні систе­ми, інтегровані в глобальні мережі, відкривають прин­ципово інші перспективи для творчості. Виникає про­блема часткового знецінювання традиційної освіти.  Змінюється й роль викладача. Якщо раніше він вико­нував в основному функцію накопичування та розпов­сюдження наукової інформації, то тепер йому потрібно перетворитися на фігуру, головне завдання якої — ке­рувати пізнавальною активністю учнів та контролюва­ти  її  результати.

            Тому ре­алізувати в навчанні сучасні технології вчителю - предметнику  може допомогти саме сучасний комп'ютер.

           Змістовна комп'ютерна підтримка уроку фізики може бути різноманітною:

                   •  відео й анімаційні фрагменти—демонстрації фізичних

                     явищ, класичних експериментів;

            Творчим завданням для учнів може бути створення слай­дів (опорних конспектів) до навчальних тем. Робота над ними дозволяє дітям не тільки глибше зрозуміти ма­теріал, але й сформувати додаткові вміння використо­вувати програми, що встановлені в комп'ютері.

        Для шкільного  курсу  фізики  ПК служить  засобом навчання, який реалізує свої дидактичні можливості тільки за наявності найякісніших навчаль­них програм і професійно грамотної організації вчите­лем пізнавальної діяльності учнів.  

          Сьогодні розроблено багато програм (у тому числі й віт­чизняних), які дозволяють використовувати звукову кар­ту ПК як інтерфейс для дослідження електромагнітних коливань. Тобто комп'ютер працює у режимі осцило­графа, генератора або спектрального аналізатора вхід­ного сигналу. Прикладом може бути одна з таких безкоштовних програм «Вір­туальний осцилограф та генератор», яка розроблена фірмою ІТМ (м. Харків) і розміщена на їхньому сайті. Програма  невибаглива до ресурсів, а головне — не обме­жена за властивостями. Саме використання цієї та подібних до неї програм дозволяє застосувати ПК для  вимірювання  різних  фізичних  величин  та демонстрації  багатьох  дослідів.

            Та   можливості  комп’ютера  не   обмежуються  тільки  цією програмою.    Зараз   існує  багато  педагогічних   програмних  засобів,  здатних  зробити   навчальний  процес  цікавим  і  змістовним.

             Таким  чином,  вивчення  фізики, безумовно,  повинно  мати  яскраво виражений  прикладний  характер ,  спрямоване  на  вироблення в учнів  не  тільки  теоретичних знань, а й , що надзвичайно важливо, практичних  умінь і навичок  . 

                Література

1. Н. М. Зверева. Активизация мышления учащихся на уроках физики. – Москва: Просвещение, 1980.
2. Методика преподавания физики в 7-8 классах средней школы. // Под ред. А. В. Усовой. – Москва: Просвещение, 1990.
3. Бугайов О.І., Коваль В.С. Комп’ютерна підтримка курсу фізики в середній школі: реальність і перспективи / О.І. Бугайов, В.С. Коваль //Фізика та астрономія в школі. – 2001. – №3.

        4.     http://www.itm.com.ua