Методична розробка "Атлас - визначник зимуючих птахів села Воютин"

 

Атлас  - визначник зимуючих птахів села Воютин

 

 

 

Підготувала: Горбачук Тетяна Вікторівна

Вчитель біології,

Класний керівник 5 класу

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вcтуп

1. Синиця  велика.
2. Снігур звичайний.
3. Качка крижень.     
4. Голуб дикий.
5. Горобець хатній.
6. Дятел  строкатий.
7. Сойка звичайна.
8. Сорока звичайна.
9. Шишкар ялиновий.
10. Чикотень.
11.  Чиж.
12. Горіхівка Кларка.
13. Вільшанка довірливоока.
14. Куріпка сіра.
15. Вюрок  канарковий.
16. Костогриз звичайний.
17.  Повзик  звичайний. 
18. Яструб великий.
19. Сова  звичайна.
20. Щиглик.
21. Крук.
22.  Ворона  чорна.
23. Горлиця садова.
24. Омелюх звичайний.
25.  Лебідь шипун.
26.  Шуліка рудий.

Висновок

 

Вступ

Головним завданням птахів, що зимують, є постійний пошук їжі і надійне місце для проживання, щоби була змога заховатися від холодів. Більшість видів летять у теплі країни. Для деяких птахів з півночі, такими теплими землями є територія саме нашої України. Також у деяких різновидів птахів прийнято збиратися в зграї і здійснювати так звані кочівлі, які дуже рідко, але трапляються далеко за межами гніздового ареалу. Розміри цих кочівель постійно змінюються, що залежить від наявності потрібної їжі. Деякі різновиди, які гніздяться в нашій країні (до прикладу, яструби, синиці), стають набагато помітніші всім містянам в зимову пору, так як збираються там у постійних пошуках потрібної їжі.

І тому ми, учні Воютинської школи, які неоднарозово приймали участь у конкурсах природничого циклу вирішили протягом зими проводити спостереження та скласти списки птахів які зимують на території села Воютин. Для цього сформували групу учнів з 6 класу, яку очолила Шевчук Юлія та відправились у довготривалі спостереження. Свої дослідження розпочали, ще у жовтні минулого року.

 Власні  дослідження  проводили  один раз на місяць на території села Воютин у шкільному парку, в якому зростають хвойні та листяні дерева, сосновий ліс, сад, болото поле. Для визначення видів птахів брали з собою атласи – визначники, та записники.  Під час досліджень звертали увагу на птахів, які мешкають на нашій території. При оформленні атласу вказували: назву птаха, фото, особливості будови, де зустрічали та коли, а також під час досліджень складали щоденники спостережень.

Шевчук Юлія проводить фенологічні спостереження у шкільному парку.

Протягом зимового періоду проводили підгодівлю птахів

 

Проводили спостереження за  зимуючими птахами

 

Назва виду: Синиця велика.

Фото птаха.   

Опис виду. Довжина тіла 100−170 мм, вага − 7−23 г. Дзьоб у синиць короткий, конусоподібний, зверху дещо заокруглений, з боків сплюснутий. Ніздрі прикриті коротким твердим щетинковидним пір'ям. Ноги сильні та товсті, з міцними пальцями та сильно загнутими кігтями, добре пристосованими для лазання по гілкам дерев. Крила порівняно короткі та тупі, мають 10 першорядних махових. Хвіст досить короткий, рівний або з невеликою вирізкою. Оперення густе та м'яке. Самці та самки забарвлені подібно. Молоді птахи відрізняються від старих лише блідішими тонами забарвлення. Линяння майже у всіх видів родини один раз на рік. Восени та взимку синички збираються і зграї, часто об’єднуючись і з іншими видами синиць. Таке суспільне життя допомагає пташкам оборонятись від хижаків та знаходити харчі. Синиці дуже голосисті і обмінюються між собою багатим набором свисту. У кінці зими зграйки починають розпадатися. Самці займають певну територію, а дещо пізніше і самиці вирушають на пошуки партнера. Раціон синиць досить різноманітний: навесні та влітку вони харчуються комахами та гусінню, а взимку – захованими під корою павуками та личинками. Також охоче поїдає різноманітне насіння.  Восени синички частенько ласують перестиглими плодами, а сніжною зимою злітаються до годівниць. У пошуках здобичі ці рухливі птахи бігають по гілках, часто навіть головою донизу.

 Де зустрічали:  ліс, парк, сад.

Коли: жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, березень.

Назва виду: Снігур звичайний.

Фото птаха:

Опис виду: Найкраще за все снігур оселяється в чагарникових заростях та густому підліску хвойних і листяних лісів. Його гнізда частенько можна знайти в молодих ялинових лісонасадженнях. Нижня частина тіла снігура  яскраво-червона, спинка сіра, хвіст чорний, є білі ділянки під та над хвостом, а крила чорні з білими смугами. Голова прикрашена чорною шапочкою. Дзьоб короткий, широкий, з гострими ріжучими краями. Очі маленькі, темні та дуже рухомі. Три пальці на лапах звернені вперед, один – назад. Самиці забарвлені простіше – в їх оперенні червоний колір заміщений коричнувато-сірим. Так само забарвлені і молоді птахи, тільки у них немає чорної шапочки.

Шлюбні пари у снігурів утворюються в кінці зими – на початку весни. Пара вибирає приховане місце подалі від чужих очей і починає будувати гніздо із дрібних гілочок, сухих травинок, моху, листя та корінців. У кінці квітня – на початку травня самиця відкладає 4-6 блакитнуватих яєць, всіяних бурими крапинками, і починає насиджувати, як тільки відкладе останнє. Протягом 12-14 днів самець постачає самицю їжею, а пташенята, які вилупились, залишаться в гнізді ще 14-18 днів. Снігурі тримаються парами навіть взимку, коли холод і брак їжі примушує їх збиватися в зграйки.

Де зустрічали: парк.

Коли:  січень.

Назва виду:   Качка крижень.

Фото птаха:

Опис виду: дзьоб плаский, оливковий з бурим кінцем, ноги оранжево-червоні з темнішими перетинками. Дзеркальце синє з пурпурним блиском, облямоване чорним і білим кольором. У самця в шлюбному наряді голова і шия переливчастого, перламутрового темно-зеленого кольору, на шиї білий ошийник. Спина бура, до хвоста колір переходить у чорний. Бічне криюче пір'я хвоста заломлене догори. Плечі сірі з бурими хвилястими лініями, воло і частина грудей буро-каштанового кольору. Решта нижньої частини сірувато-біла з темносірими плямами.

Після літнього линяння самець стає схожий на самицю, лише темніший. Самиця зверху ряба, темно-бурого кольору з буро-жовтуватими краями пір'я, знизу — рудувата з чорно-бурими плямами.

Довжина самця 63 см, самиця значно менша. Розмах крил 81 - 95 см, вага від 0,75 до 1,5 кг^.

Крижень живе переважно на прісних водах, особливо стоячих і зарослих очеретами, травою, хоча під час прольоту і взимку тримається і в морі біля берегів. Це обережний птах, який швидко літає, у разі потреби добре пірнає, вдень ховається, а вночі випливає на відкриті місця і робить перельоти на місця, де годується. Наприкінці літа крижень часто літає на хлібні поля. У містах, де він живе поруч з людиною, його поведінка може практично не відрізнятись від свійської птиці - маси птахів прилітають до людей, які їх підгодовують.

Під час розмноження крижні розбиваються на пари, але самець тримається біля самиці лише до того часу, коли вона сяде на яйця. Гніздо влаштовується в очереті, на купині, у дуплах, іноді навіть у воронячих і сорочих гніздах. Кладка зазвичай складається з 6-8, але іноді навіть 16 зеленувато-жовтуватих яєць. Насиджування триває 26-28 днів. Молодняк піднімається на крило у віці 2-х місяців.

Де зустрічали: прісна водойма.

Коли: грудень, січень.

 

Назва виду: Голуб дикий.

Фото птаха:

Опис виду: Це відносно великий птах - довжина тіла становить 29-36 см, розмах крил 50—67 см, вага 265—380 г. Оперення щільне, але при цьому пір'я слабо закріплено в шкірі. Забарвлення мінливе, особливо у міських напівдиких птахів — всього налічують 28 різновидів забарвлення, так званих морф. Як правило, голова, шия і груди попелясто-сизі із зеленуватим, жовтуватим або пурпурним металевим відливом на шиї і грудях. Такий же відлив може бути виражений на криючих крилах. Райдужка червона, оранжева або золотисто-жовта, при цьому її внутрішнє кільце блідіше. Навколо очей є ділянки неопереної, голубувато-сірої шкіри. Дзьоб шиферно-чорний, з яскраво вираженим білуватим кольором восковиці в основі. У голубів, що живуть в умовах дикої природи, тулуб світло-сірий, з білуватим надхвістям і двома виразними темними смугами на зовнішній стороні крил. Останні дві характеристики відрізняють скелястого голуба від споріднених йому голубів-синяків іприпутнів. Оперення міських і сільських птахів, що є здичавілими нащадками різних порід домашніх голубів, може мати різні відтінки майже білого і охристого до фіолетово-чорного, але зазвичай темніше і без якого-небудь певного малюнка. Крила широкі, загострені. Хвіст закруглений, зазвичай з темним закінченням і білою облямівкою по краях. Ноги мають відтінки від рожевого до сірувато-чорного, у деяких птахів частково вкриті пір'ям. Рух пальців знаходиться під свідомим контролем птаха, хоча і обмежений напрямками, у яких не виникає значної напруги протягом польоту.

Дорослі самки майже не відрізняються від самців, проте мають менш насичений металевий відлив, який до того ж відсутній на грудях. Молоді птахи перші 6-8 місяців життя виглядають тьмянішими, без глянцю, а їхня райдужка коричнева або сірувато-коричнева.

Де зустрічали: парк.

Коли: грудень, січень.

Назва виду:    Горобець хатній.

Фото птаха:

Опис виду:    Довжина тіла 16 см, маса 23-35 г. Загальне забарвлення оперення - зверху коричнювато-бура, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувата або сіра. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою. Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга.

Хатній горобець – товариський, компанійський птах, веде денний спосіб життя. На ночівлю зграї горобців влаштовуються в густих заростях чагарників, а весь денний час присвячують пошукам їжі, жваво стрибаючи по землі та гілках. На деревах вони з апетитом поїдають ніжні бруньки та зелень, а шмигаючи по газонах, дзьобають насіння бур’янів і часто навідуються до годівничок, щоб підживитися хлібними крихтами, зерном чи шматочками овочів. Восени їх раціон доповнюється дрібними плодами, наприклад ягодами бузини. Горобці піклуються чистоту пір’я і для того, щоб позбавитись від паразитів, часто купаються в піску або дрібних калюжах. Горобці дуже допитливі, але ніколи не забувають про обережність. Варто одній пташці злякано злетіти в повітря, як за нею кидається навтьоки вся зграйка.

Де зустрічали: парк, сад, ліс.

Коли: жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, березень.

Назва виду: Дятел строкатий.

Фото птаха:

Опис виду:    Довжина тіла становить 22-27 см, розмах крил – 42-47 см, вага складає 60-100 г. У забарвленні переважають чорні й білі тони, які в поєднанні з яскраво-червоним підхвістям надають птахові строкатого вигляду. Верх голови, спина і надхвістя чорні з синюватим блиском. Лоб, щоки, плечі бурувато-білі. Черево залежно від району проживання може бути світлішим або темнішим, мінячись від чисто білого до бурого або майже шоколадного. На плечах розташовані великі білі поля, між якими проходить чорна спинна смуга. Махові пера чорні з широкими білими плямами, які на складеному крилі утворюють п'ять поперечних світлих смуг. Хвіст чорний, за винятком двох крайніх стернових пір'їн, які білого кольору. Райдужна оболонка ока коричнева або червона, дзьобсвинцево-чорний, лапи темно-бурі. Самець відрізняється від самиці червоною поперечною смугою на потилиці. У молодих птахів незалежно від статі тім'я червоне з чорними поздовжніми штрихами. Хвіст середньої довжини, загострений і дуже жорсткий, тому що служить головним чином опорою при лазінні по стовбуру дерева. Дятел добре і швидко літає, проте у всіх випадках віддає перевагу лазінню по стовбуру, користуючись крилами лише для перельоту на сусіднє дерево.

 Де зустрічали: парк, сад, ліс.

Коли: жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, березень.

 

 

 Назва виду: Сойка звичайна.

Фото птаха:

Опис виду: Довжина тіла близько 34 см, вага 147—196 г. В природі сойка уникає відкритих місць, більше полюбляє перельоти з крони на крону. По землі пересувається невпевненими стрибками, тому внизу довго не затримується. Також сойка має здатність переймати звуки інших птахів (іноді і ссавців). У дикій природі сойка дуже обережна, потайлива і нерідко першою піднімає тривогу, попереджаючи лісових мешканців про наближення небезпеки. Політ у неї важкий і непевний. Будучи практично всеїдним птахом, сойка охоче поїдає всілякі насіння і ягоди, в тому числі ожину і кукурудзу, але для неї немає не світлі кращих ласощів, ніж жолуді. Восени вона їх старанно збирає і закопує в землю, роблячи запаси на зиму. Її комори найчастіше приховані під корінням дерев, в тріщинах кори або під шаром опалого листя; в такий же спосіб птах ховає лісові горішки й букове насіння. За один раз сойка може перенести в дзьобі й волі до 12 жолудів. Поживним доповненням до її раціону слугують різні комахи: жуки, оси, цвіркуни, їх личинки й павуки. У сезон гніздування сойки не проти підживитись яйцями та пташенятами, викраденими з чужих гнізд. Зазвичай сойки будують гнізда в кронах хвойних і листяних дерев, а також в густих чагарникових заростях. Нерідко добре замасковане і майже непомітне гніздо сойок розташоване на висоті метру над землею. Ці галасливі і балакучі птахи в період гніздування замовкають і поводяться дуже обережно.

Де зустрічали: парк.

Коли: грудень.

Назва виду: Сорока  звичайна (Pica Pica).

Фото птаха:

Опис виду: Довжина тіла: 40-45 см. Довжина хвоста: 20-22 см. Розмах крил: 50 см. Маса: 160-260 г. Звуки: голосний стрекіт. Сорока - типова мешканка зони помірного клімату.  Сороки охоче оселяються в перелісках посеред оброблених полів і лісових галявинах, але часто навідуються в сади і парки. Оскільки ці птахи легко пристосовуються до змін зовнішніх умов, їх популяціям ніщо не загрожує.  Більшість сорок живуть осіло - тільки невеликі групи цих птахів здійснюють сезонні міграції після того, як їх нащадки стануть самостійними. Поза гніздовим сезоном товариські сороки тримаються дрібними, але дуже галасливими зграйками, наповнюючи повітря своїм скреготливим галасом. З боку політ сороки може здатися повільним і важким, але насправді вона цілком пристойно володіє мистецтвом польоту. Сороки - птахи всеїдні, їх багатий раціон змінюється зі зміною пір року. Влітку вони харчуються комахами і їх личинками, павуками, слимаками та іншої безхребетною живністю, урізноманітнюючи «м'ясне меню» насінням і плодами; крім того, здобиччю сорок часто стають дрібні плазуни та ссавці. У зимову пору ці птахи рятуються від голоду, харчуючись недоїдками на смітниках, а в розпал гніздового сезону крадуть чужі яйця і пташенят.

Де зустрічали: парк, сад, ліс.

Коли: жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, березень.

Назва виду: Шишкар ялиновий (Loxia curvirostra).

Фото птаха:

Опис виду: Ялиновий шишкар – денний, рухливий птах хвойних і мішаних лісів, що пов`язане з тим, що харчується він насінням ялини, сосни або модрини. Іноді споживає насіння листяних дерев, а також бруньки, ягоди і комах. При малому урожаї ялинового насіння кочує, залітаючи далеко за межі гніздового ареалу. Птахи, як папуги, карабкаються по дереву з допомогою дзьоба і лап. Птах розміром з горобця. Самці і самки дуже відрізняються за забарвленням. Дорослий самець майже повністю яскраво-червоний. З віком забарвлення самця стає насиченішим. Самка сірувато-зелена, на спині помірна темна строкатість, поперек і надхвістя жовтувато-зелені. Молодий птах сірувато-білий, з густою темною строкатістю. Шишкар має велику голову, чіпкі лапи, що дозволяють йому підвішуватись на шишках вниз головою, і глибоко вирізаний хвіст. Птах легко визначається за незвичним дзьобом (як у соснового шишкаря, але не таким товстим і менш загнутим) – він хрестоподібний, верхня щелепа перехрещується з нижньою. Цікаво, що пташенята з`являються на світ з нормальним дзьобом, як у більшості птахів.  При наявності корму він може гніздитись навіть в люті морози. Гніздо з тонких гілок, моху, лишайників і шерсті будує тільки самка, розташовуючи його під пухнастою ялиновою гілкою, щоб захистити від холоду.

Де зустрічали: парк – ялини.

Коли: січень.

Назва виду: Чикотень (Turdus Pilaris).

Фото птаха:

Опис виду: Птах середнього розміру. Молодий птах зверху сірувато-бурий, зі світлими рисками; низ білуватий, на волі і боках тулуба темні плями. Від решти дроздів відрізняється поєднанням сірого і каштанового кольорів у забарвленні верху.

Поживу чикотні збирають під час гніздового періоду на землі. По землі переміщуються ривками, постійно крутячи головою і роздивляючись ґрунт, рухами дзьобу розкидають або навіть перевертають листя. Головною їжею є дощові черви і наземні молюски. У багатьох випадках дощовими червами живляться не лише дорослі птахи, але і вигодовують ними своїх пташенят. Поїдають чикотні також різних жуків, їх личинок, гусениць, лялечок, багатоніжок, мокриць та інших безхребетних, що живуть у ґрунті. Коли достигають ягоди, починаються масові кочівлі чикотнів, що збираються і зграї. У цей час вони поїдають полуницю, чорницю, смородину, вишні, малину. Восени вони можуть живитись м'якими і солодкими яблуками. Головним кормом чикотнів взимку є плоди горобини. Її врожаї визначають місця концентрації і умови зимівлі цих птахів у північних і центральних районах їх ареалу. Від цих урожаїв залежать не лише розміри кочівних і зимуючих зграй, а і загальна їх чисельність.             

Де зустрічали: парк, сад.

Коли: грудень, січень, лютий.

Назва виду: Чиж (Spinus Spinus).

Фото птаха:

Опис виду: Влітку чижі живуть парами; до осені збирається в більш-менш чисельні зграї. Взимку зграйками відкочовують на невеликі відстані, особливо долинами річок з чагарниками листяних дерев. Чижі переважно рослиноїдні птахи, і навіть пташенят вигодовують здебільшого насінням хвойних дерев, вільхи та різних трав, а також комахами, в тому числі такими дрібними як попелиці (збирають їх у воло).  Гніздиться окремими парами. Гніздо облаштовує найчастіше в розвилці верхніх густих гілок ялини або ж біля самого стовбура, дуже рідко - на березі і сосні, високо над землею. Гніздо за формою нагадує невелику напівкулясту споруду. Основним будівельним матеріалом служать тонкі сухі гілочки, корінці, стеблинки трав, мохів, волокна лубу. У повній кладці буває переважно 4-5 яєць. Вони досить мінливі за величиною, формою, забарвленням. Шкаралупа матова, блідо-блакитна або блідо-зеленувато-блакитна. По ній розкидані цятки та рисочки червоно-бурого і темно-коричневого кольору. Перші свіжі кладки з'являються на початку травня, але пік розмноження припадає на його середину. У більшості пар буває два виводки. Другу кладку можна спостерігати на початку другої половини червня. Насиджує протягом 12-14 діб самка. Її в цей час підгодовує вмістом вола самець. Молодняк залишає гніздо через 13-17 днів.

Де зустрічали: парк, сад.

Коли: листопад, січень.

Назва виду: Горіхівка  Кларка.

Фото птаха:

Опис виду: Загальна довжина досягає 30-36 см, цей птах важить 125-200 г. Має помірну голову, доволі довгий та тонкий дзьоб, витягнутий хвіст. Забарвлена у темний коричнево-бурий колір з білими плямами, яких немає тільки на верхній стороні голови. На кінці хвоста світла облямівка.Весняне пожвавлення і спорудження гнізд відбуваються ще за повного снігового покриву. Пари територіальні і селяться зазвичай не ближче кількох сотень метрів одна від іншої. Гніздиться окремими парами. Гнізда будують самка і самець разом на 20-30-річних смереках, зазвичай біля стовбура, на висоті 4-8 м, іноді до 15 -17 м. Одні з них бувають гарно схованими в густій хвої, інші, навпаки, абсолютно відкриті. Трапляються незвичні гнізда на землі, на скелях і навіть в мисливських хатинках. Досить об'ємисте гніздо споруджується здебільшого із сухих (нерідко з домішкою зелених) гілочок хвойних дерев (ялинових, часто покритих лишайниками), зазвичай з додаванням тонких гілочок листяних дерев (насамперед берези). Компактна гніздова чаша зміцнюється лубом, зеленим мохом, лишайниками. Кладка містить 2-5, частіше 3-4 яєць. Їх забарвлення - від світлого, майже білого, до зеленого, плями зазвичай дрібні бурі, їх небагато, а тому яйця виглядають дуже світлими. Рідко буває густа строкатість, кілька цяточок, або легка вуаль з дрібного висипу або пилу. Насиджування починається з відкладання 1-го чи 2-го яйця і триває 17-19 днів. Терміни гніздування розтягнуті. Найчастіше початок яйцекладки припадає на березень або першу декаду квітня. У році один виводок, але у випадку загибелі гнізда буває повторна кладка (у більш пізні терміни). Сидять почергово самець і самка; вночі - самка, в денний час - самець і самка. Біля гнізда поводяться обережно, тихо. Пташенята сидять у гнізді 3-4 тижні, батьки носять їм поживу у під'язиковому мішечку.

Де зустрічали: парк, сад.

Коли: листопад, січень.

Назва  виду. Вільшанка довірливоока.

Фото птаха.

Опис виду: Вільшанка – птах розміром з горобця. Має округлу форму тіла, рихле оперення і характерний вигляд: яскрава помаранчево-червона пляма охоплює груди, горло, “щоки” і лоб. Верх тіла оливковий, відділений від низу сіруватою смугою, що проходить показу ока, вниз через бік шиї і вола.  Дзьоб чорний. Ноги бурі, тонкі, високі і широко розставлені. Постава пряма, крила дещо опущені. З розпушеним оперенням, особливо взимку, шию не видно і птах схожий на кульку. Молодий птах зверху бурий, з рудуватими плямами. Пера горла, вола, грудей і боків тулуба рудувато-вохристі, з темно-бурою облямівкою.

На землі вільшанка малопомітна і, користуючись цим, вона майже весь час тримається в нижньому ярусі або знизу. Тут вона годується різноманітними дрібними гусеницями, жуками, метеликами, під опалим минулорічним листям знаходить дрібних земляних черв'яків, з зелені кущів знімає слимаків, тлю та інших листоїдів-шкідників.  Ловить мух, комарів, проте літаючих комах переслідує гірше, ніж бігаючих. Самці досить гарно співають у вечірні години, а також після настання темряви.

Де зустрічали: парк.

Коли: лютий.

Назва виду: Куріпка сіра (Perdix Perdix).

Фото птаха:

Опис виду: Сіра куріпка нагадує невелику курку, розміром дещо більше сизого голуба. Крила і хвіст порівняно короткі, заокруглені. Дзьоб жовтуватий, ноги жовтувато-сірі. Самці дещо більші за самок. У самця пера верху голови сірувато-коричневі, з дрібними повздовжніми білуватими штрихами. Шия сіра. Спина, поперек і надхвістя коричнево-сірі з тонкими коричневими поперечними смугами. Нижня частина тіла сіра з легкою білесою смугастістю. На боках тіла широкі коричневі поперечні смуги. Доросла самка за забарвленням подібна до самця, але відрізняється більшою кількістю білих ряботин на тім`ї, коричневим забарвленням зашийка і боків шиї, повздовжнім малюнком із світлих смуг на грудях. Дорослий самець має на череві каштанову підковоподібну пляму, яка у самок і молодих птахів виражена менше, або замінена темними плямами. Веде осілий спосіб життя. Птахи живуть сімейними групами з батьківської пари і їх потомства. Зимою окремі виводки з`єднуються в зграї по декілька десятків для спільного пошуку їжі. В сильні морози птахи збиваються в тісні купки в закритому від вітру місці. Так вони витрачають менше енергії, зігріваючи один одного. В кінці зими зграї розбиваються на пари, які повертаються на свої старі ділянки. Куріпка легко і швидко бігає по землі.

Де зустрічали: берег біля річки Чорногузки.

Коли: січень, лютий.

Назва виду: В'юрок канарковий.

Фото птаха.

Опис виду: Невеликий птах, розміром приблизно з горобця. У дорослого самця в шлюбному вбранні голова, задня частина шиї і спина чорні; поперек і надхвістя білі; горло, воло і частина верхніх покривних пер крил руді; боки тулуба рудуваті, з чорними плямами; груди і черево білі; на покривних перах крила біла пляма, вздовж основи чорних махових пер проходить біла смуга; стернові пера чорні; дзьоб чорний, ноги темно-бурі. У дорослого самця у позашлюбному вбранні голова і спина бурі, з темною строкатістю; білі плями і смуги на крилах з рудим відтінком; дзьоб жовтий, на кінці бурий; ноги світло-бурі. Доросла самка схожа на самця у позашлюбному вбранні. Але світліша, з сіруватими смугами на боках шиї. Молодий птах подібний до дорослої самки.  В Україні трапляється як зимуючий вид на всій території. Гніздовим біотопом в’юркові слугують ліси різноманітних типів, як високостовбурні, так і низькорослі, глухі і прояснені. Також він може гніздитись в стелюхових біло-берізняках, ялівцях, серед верболозів з густими заростями водянки (Еmреtrum nigrum).  

Де зустрічали: ліс, парк.

Коли: грудень, лютий.

 

Назва виду: Костогриз звичайний.

Фото птаха:

Опис виду: Костогриза легко визначити в природі за великою головою, масивному товстому дзьобу та своєрідному забарвленню: верх голови і спина коричневі, шия сіра, низ тіла бурувато-рожевий, на горлі добре помітна чорна пляма, а на чорних крилах і хвості - білі плями. У самки забарвлення не таке яскраве, все оперення з сірувато-зеленим відтінком.  Більшу частину дня він проводить на верхів'ях найвищих гілок дерев, особливо протягом сезону розмноження. Протягом всього його життя, костогриза можна застати на землі, тільки в пошуках насіння або ж в процесі пиття води, однак завжди біля дерев. Під час водопою чи споживання їжі, цей птах досить агресивний, як до особин свого, так і інших видів, навіть більших за себе птахів. Костогриз пильно охороняє свою маленьку територію, після того як вилупляться його пташенята, однак в період коли під його опікою не перебуває жоден нащадок, він може ставити вартовим цілого лісу. Така поведінка вважається еволюційною перевагою, даючи змогу колонії обороняти свої тили від раптової атаки гніздових хижаків. Живиться костогриз кісточками черемхи та вишні, менш охоче поїдає горобину та бузину, а також насіння граба, клена, чортополоху, соняшника, букові горішки. Завдяки міцному дзьобу він легко розколює шкарлупу горіхів та подрібнює кісточки плодових дерев.

Де зустрічали: парк.

Коли: грудень.

Назва виду:  Повзик  звичайний (Sitta europaea).

Фото виду:

Назва виду: Повзик за розміром менший від горобця. Верх тіла блакитнувато-сірий. Щоки, горло, воло, груди і черево білі, боки тулуба і підхвістя каштанові. Махові пера сірувато-бурі, стернові – чорні, крім сірих центральних, крайні пари біля верхівки білі. Від дзьоба через око проходить чорна смуга. Ноги жовтувато-бурі і сильні, пальці довгі і чіпкі. Хвіст короткий. Дзьоб темно-сірий, довгий, міцний і гострий.  Це вмілий дереволаз, що однаково впевнено рухається по стовбурам дерев як вверх, так і вниз головою. При цьому він ставить ноги одна позаду одної, але не разом. Досліджуючи кору, він постукує дзьобом, як дятел, або засовує його в щілину, щоб розширити отвір або відколоти лусочку. Міцним дзьобом повзик може подрібнювати жолуді, хітинові покриви комах, утримуючи їх лапами, або вкладаючи в тріщинки кори. Повзик майже всеїдний. Повзик має звичку ховати знайдену їжу, якщо її кількість перевищує його апетит. Осінню та на початку зими птахи тримаються поодинці, навіть уникаючи собі подібних. Проте, під час своїх осінніх і зимових кочівель повзики нерідко приєднуються до змішаних зграй синиць. Політ повзика стрибкоподібний, супроводжується постійними квапливими помахами. Літає птах зазвичай на короткі відстані. На землі пересувається стрибками.

Де зустрічали: парк.

Коли:  груден, січень, лютий.

Назва виду: Яструб великий (Accipiter gentlis).

Фото птаха:

Опис виду: За розміром дещо більший від сірої ворони. Виражений статевий диморфізм -самиці більші за самців. Забарвлення верху тіла темне, сіро-буре, нижня частина білувата з поперечними сірими смужками. У дорослого самця над очима виражені білі «брови». Колір очей у дорослих особин червоний або червоно-коричневий, у молодих особин - яскраво-жовтий. У молодих птахів верхня частина, голова і зовнішня частина крил бурі, груди білі з вертикальними бурими смугами. Маса самців 630-1100 г, довжина в середньому 55 см, розмах крил 98-104 см. Самиці трохи більші: маса – 860-1360 г, довжина - 61 см, розмах крил – 105-115 см.

Яструб великий – типовий лісовий мешканець. Він обирає ліси будь-якого типу з високими деревами. Досить часто селиться поряд з людиною. Місцями є доволі звичним, але рідко трапляється на очі через свою утаємниченість. В безлісих місцевостях зустрічається лише під час перельотів. Птахи, що гніздяться на території України – осілі. На місцях гніздування з`являється в березні. У районі гнізда тримається досить обережно і виказує себе лише криком і залишками їжі у місцях поїдання. Гніздо будують самі, або займають чужі. В гнізді або під ним часто можна помітити пір`я линяючої самки, рештки їжі. Одне гніздо може використовуватись протягом багатьох років. Повна кладка з 2-3 зеленувато-блакитних яєць. Насиджує переважно самиця протягом 38 діб. Самка знаходиться з пташенятами 25 діб. В цей час їх годує самець. У віці 35-45 діб пташенята починають літати. До 70 доби їх годують батьки, до 90-ї вони стають повністю самостійними. Статевозрілими молоді птахи стають у віці одного-трьох років.

Де зустрічали: над лісом.

Коли: грудень, лютий, березень.

Назва виду: Сова звичайна.

Фото птаха:

Опис виду: Звичайна сова вважається найпоширенішою зі всіх  сов. Вона охоче селиться як в глухих безлюдних куточках, так і поблизу людського житла.  В Україні  сова трапляється в лісовій та лісостеповій смузі, а також значній частині степової смуги. Птах середніх розмірів, з короткими крилами і коротким заокругленим хвостом. На голові 2 широкі продовгуваті смуги білого забарвлення з рябизною. Лицевий диск не обмежений і вгадується лише по структурі оперення або ж обмежений темною смугою. Очі доволі великі, чорні. Між очей над дзьобом валики з білого пір'я у вигляді півмісяців. Дзьоб сірий. Забарвлення буває сірим і рудим. У птахів сірого забарвлення спина буро-сіра, значно темніша ніж груди. На грудях великі продовгуваті темно-бурі або чорні плями, перекреслені тонкими поперечними штрихами. У рудої морфи спинна сторона бура, низ світліший, вохристо-рудий. Плямистість така ж як і у сірої морфи. На плечах, як правило, білі плями. У природі відрізняються від інших сов розмірами, великою крутою головою без «вушок». Пухові пташенята в першому вбранні білі з вохристим відтінком на спині. Довкола очей круглі сіруваті плями. Забарвлення голови світліше ніж забарвлення грудей. Звичайним совам властивий статевий диморфізм – самиці помітно більші за самців.

Де зустрічали: ліс.

Коли: грудень, березень.

Назва виду: Щиглик (Carduelis carduelis).

Фото птаха:

Опис виду: Щиглик – невеликий, завбільшки з горобця, строкатий птах, що легко впізнається за забарвленням.  Спина коричнева. Коричневий відтінок (плями) помітний також на білих грудях. Дзьоб жовтувато-білий. Ноги бурі. Самка забарвлена так само як самець, але її червона “маска” менша і блідіша, а чорна смуга на потилиці вужча. У молодих птахів на голові немає ні чорних, ні червоних тонів – вона вся коричнево-бура, з повздовжнім дрібним ряботинням. Таке ж ряботиння помітне на спині і грудях. Проте жовте дзеркальце на крилах виражене добре. Щиглик – дуже рухливий птах, що довго не перебуває на одному місці. На землю сідати не любить, а полюбляє літати. Політ хвилястий, пірнаючий. Восени і взимку зграї щигликів кочують по покинутим лукам, полям, де збирають насіння чортополоху, реп’яху та інших бур`янів, або ж спритно лазять по тоненьким гілочкам берези і вільхи, дістаючи насіння. Часто до зграй щигликів приєднуються і інші в`юркові. Зимові кочівлі щигликів цілком залежать від врожаю насіння і від снігопадів, що іноді засипають місця їх годівлі. Морозів птахи не бояться.

Де зустрічали: ліс, парк, поле.

Коли: грудень,  січень, березень.

 

 

Назва виду: Крук (Соrvus corax).

Фото птаха:

Опис виду.  В Україні можна зустріти повсюдно.  Крук  - один з найбільших представників своєї родини. Оперення однотонно чорне, з синювато-зеленим металічним відблиском. Веде осілий спосіб життя. Живуть усамітнено або шлюбними парами. Більшу частину року пари нерозлучні. Узимку птахи збираються у зграї. У польоті птахи виконують хитромудрі фігури вищого пілотажу. Гнізда найчастіше за все розміщуються у  кронах дерев. У березні самка відкладає 4-6 блакитно-зелених яєць, густо всіяних  сірими, бурими краплинками. Кладку насиджує самиця протягом 21 дня, харчується тим що приносить самець. Молодь вилітає із гнізда через 40 днів після появи на світ, але до початку наступного гніздового сезону, тримаються біля батьків. Розлучившись із ними, молодняк збирається в кочові зграї, щоб разом добувати харч, вдосконалювати майстерність польту та в повітряних іграх знайти собі пару.  Підшукавши пару, птахи вирушують на пошуки зручного місця гніздування.

Сьогодні у деяких країнах круки охороняються законом.

Де зустрічали: ліс.

Коли: грудень, січень.

Назва виду: Ворона  чорна (Соrvus cоrопе).

Фото птаха:

Опис виду. Оперення птаха повністю чорне, дзьоб масивний, ноги темоно-сірі. Властивий різноманітний раціон. Чорні ворони можуть ховати їжу на майбутнє, та кидати горіхи на тверде покриття. Взимку всі птахи можуть згуртовуватися у зграї. Також цим птахам властивий дивний інтерес до вогню. Пари складають раз на все життя. Гніздо зводиться з тонких гілок та хмизу переплетеного з ганчірям, кістками, прищепками, папером.  Вистилку в гнізді чорні ворони роблять з шерсті, вовни, трави. Самка відкладає в квітні і насиджує 4 -5 блоктних яєць. Протягом всього часу самець приносить поживу. Спершу пташенята годуються подрібленою батьками їжею, а згодом двоє батьків приносять  малятам хробаків та шматочки мяса. Пташенята набувають здатності літати за 35 днів, але ще деякий час лишаються поряд з батьками. Нерідко нащадки минулих років залишаються дапомагати рости  молодняку.

Де зустрічали:  над смітники, парк.

Коли:  жовтень, листопад,грудень, січень, лютий, березень.

Назва виду: Горлиця садова.

Фото птаха:

Опис виду. Горлиця садова – помітний і неполохливий птах. Мешка поряд з людиною уже в лютому-березні одним із перших сповіщає про прихід весни. Полюбляє місця з високими деревами. Зазвичай це старі парки, сквери, бульвари. Гніздиться птах окремими парами. До будівництва гнізда багато зусиль недокладають, вона часом виглядає як решето. Відразу після будівництва гнізда самка відкладає два яйця білого кольру. Деякі пари можуть за сезон привести три кладки. В окремих випадках може бути і четверта. Щоправда птахи вже досить виснажені турботами про потомство і фіологічних сил  у організу  значно менше. Тому в третіх – четвертих кладках зазвичай одне яйце. Виводячи по 2-4 виводки, одна пара горлиць загалом дає потомство з 4-6 пташенят. Це і є та продуктивність, котра гарантує виду стабільність  його існування в умовах людського середовища.

Де зустрічали: сад, парк.

Коли: грудень, січень, березень.

 

Назва виду: Омелюх звичайний.

Фото птаха:

 

Опис виду. Довжина тіла – 18-21 cм.  Розмах крил – 32-36 см  Вага – 50-65 г. Тривалість життя – до 10-15 років.Омелюх – птах з  м’яким пір’ям. Усі види омелюхів носять на голові чубчики. Чубчик омелюха звичайного має сірувато-червоне забарвлення. Основний тон оперення бурувато-сірий. Задня частина спини, куприк та надхвістя блакитнувато-сірі, а пір’я на грудях відрізняється червонуватим відтінком. Крила чорнуваті з жовтими рисками біля вершини, а також білою смугою нижче плеча. На кінцях другорядних махових пір’їн є характерні червоні пластинки. Тіло веретеноподібне. Хвіст короткий, закінчується широкою жовтою верхівковою смугою. Чорні сильні ноги оперені до цівки. Дзьоб чорного кольору, порівняно короткий і масивний. Поперек голови на рівні очей тягнеться чорна смуга, на горлі наявна невелика чорна маніжка.

Восени, коли молодь підросла, омелюхи збираються у великі зграї. На початку зими чисельність однієї зграї іноді досягає 200 особин, але в ході невпинних кочівель вона поступово розпадається на дрібні групи, які вже до кінця лютого нараховують не більше 50 птахів. Омелюхи ведуть кочовий спосіб життя: у листопаді прилітають до місць зимівлі, а у березні-квітні повертаються на північ до рідних місць гніздівлі.

Де зустрічали:  у парку на тополях.

Коли: грудень, січень, лютий.

 Назва виду: Лебідь шипун.

Фото птаха:

Опис виду. У дорослих птахів біле оперення, дуже довга шия, витягнуте тіло і середнього розміру голова з оранжево-червоним дзьобом, в основі якого знаходиться характерний чорний наріст. Шипуном цей вид названий завдяки звуку, який він видає, коли роздратований. У довжину може досягати 180 см, маса самок 5,5-6 кг, самців 8-13 кг, розмах крил лебедя-шипуна близько 240 см. Шия товща, ніж у лебедя-кликуна (Cygnus cygnus), тому здається коротшою. За способом життя шипун багато в чому схожий з лебедем-кликуном. Населяє зарослі водною рослинністю водойми - лимани, озера, іноді болота. Плаваючи, шипун часто згинає шию у формі букви «S».

Лебідь-шипун гніздиться біля води в очеретах на дрібних озерах або на заплавах великих річок далеко від людського житла. Пташенята, щойно вилупившись, усюди прямують за своєю матір'ю, часто сидячи в неї на спині.

Де зустрічали: прісна водойма.

Коли: листопад, грудень, січень, лютий, березень, квітень.

Назва виду: Шуліка рудий

Фото виду:

 

  Опис виду: Птах середніх розмірів, довжина тіла − 61−72 см, розмах крил – 175-200 см, масса – 900-1400 г. Верх тіла у дорослого птаха темно-бурий, низ − іржасто-рудий, з темними поздовжніми штрихами. Голова помітно світліша, ніж верх тіла.Очі бурштинового кольору. Дзьоб в основі жовтий, на кінці темно-сірий або чорний, гострий, загнутий вниз. Крила довгі, при плануванні витягнуті V-подібно. На споді крил, на першорядних махових перах великі білі плями, які добре помітні в польоті. Хвіст довгий, зверху − яскраво-рудий, знизу білуватий з глибоко вирізаний.Статевий диморфізм у забарвленні не виражений. У молодих птахів у перший рік життя груди і черевце світліші і розмиті, а виріз на хвості не так яскраво виражений.

Має зовнішню подібність з близьким до нього шулікою чорним (Milvus migrans). Найпомітніші відмінності можна помітити у будові хвоста: у шуліки рудого виріз хвоста глибший, тому краще помітний. Крім того, рудий шуліка виглядає дещо більшим та помітно світлішим.

Де зустрічали: над лісом

Коли: листопад, грудень, січень, лютий, березень, квітень.

Висновок

 

Провівши власні спостереження на території села Воютин нами  було досліджено, шкільний парк, ліс, поле, болото, річку, сад. Під час дослідженя  було зареєстровано  26 видів птахів, які зимують у нашому селі це:  синиці, снігурі, крижень,  голуби, горобці, дятели, сойки, сороки, шишкарі чикотень, чижі, горіхівки, вільшанки, куріпки, вюрок, костогриз, повзик, яструб, сова, щиглик, крук, ворони, горлиця омелюх, лебіді шуліка.

 Найчастіше зустричалися горобці, сороки, ворони, лебеді, синиці, їхні зграї часом сягали до 20  - 30 особин, навіть одного разу в січні на джерелі протягом тижня було близь 150 особ лебедів. Досить багото зі сторони смт. Торчин прилітає ворон, зграї яких сягають до 50 осіб. Найрідше взимку у Воютині можна було побачити снігурів, костогриза, вільшанку, шишкаря.

За час проведення досліджень учнями школи було розкидано близько 5 кілограм зерна у шкільні годівнички, також досить часто вирушаючи на природу брали з собою невеличкі шматочки сала, для того щоб підгодувати синиць.