Методична розробка «Формування етичних норм поведінки дітей дошкільного віку»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

Відділення професійної підготовки

Методична розробка на тему:

«Формування етичних норм поведінки дітей дошкільного віку»

                                           Підготувала:

Майстер виробничого навчання

                                                            Гупка Віра Михайлівна

Тернопіль

Вступ

Перебування дитини у товаристві однолітків є її основою соціалізації, набуття нею суспільних умінь: вміння налагодити спілкування, увійти в товариство однолітків, домовитися з ними, вміння висловлювати свої побажання, погоджувати з їх бажаннями та намірами інших, переконувати ровесників у правомірності своїх міркувань, пропозицій, уміння зважати на інтереси інших, ділитися іграшками, разом користуватися ними, вміння розподіляти ролі у грі. Ці найпростіші суспільні якості - перша сходинка на шляху розвитку загальнолюдських моральних якостей та християнських чеснот.

Формування у дітей моральних та християнських чеснот - це складний і довготривалий процес, який має бути насичений копіткою наполегливою працею над виробленням у дитини моральних устроїв, які не дадуть їй змоги чинити поза моральними правилами. Для того, щоб наша дитина була доброю, лагідною, ніжною, необхідне спілкування з нею ласкавими словами навіть тоді, коли вона ще у лоні матері. Новонароджена дитина не розуміє слів, проте вона реагує на тон мовлення. Одна і та сама фраза, промовлена з різною інтонацією, викликає відповідну реакцію дитини: або усмішку, або плач. Деякі народні заповіді щодо поведінки та основні християнські чесноти, виражені лаконічно у формі прислів’їв, приказок, підносять суть істин, що їх треба плекати змалечку, пам’ятати все своє життя, і якими треба завжди керуватися. Опанування дітьми християнськими та загальнолюдськими чеснотами, дотримання їх у повсякденному житті є доброю основою соціалізації дитини, тобто її адаптації до навколишнього середовища. Необхідно зважити на особливості дітей дошкільного віку. Адже моральна вихованість - складна категорія, що характеризується багатьма показниками і про рівні їх сформованості у дітей навіть старшого шкільного віку можна говорити лише умовно. Це пов’язано з нестійкістю та несформованістю психічних процесів, довільністю поведінки в різних ситуаціях і досить часто розбіжністю між значеннями моральних якостей і чеснот та їх дотримання між тим, що думає, знає дитина та її поведінкою.

Одним з важливих факторів, що впливає на формування позитивних моральних якостей та прагнення дітей до морального самовдосконалення, є добір активних форм взаємодії з дитиною.

Набір методів та методичних прийомів може бути різноманітним: це постановка перед дітьми певних запитань, створення проблемних ситуацій із самостійною оцінкою, різноманітні пізнавальні завдання та вправи морального спрямування. Ці методичні прийоми спрямовані на розвиток навички аналізувати моральну поведінку, порівнювати різні аналогічні життєві ситуації. У дітей потрібно розвивати такі загальнолюдські моральні

Форми роботи з дітьми по формуванню загальнолюдської моралі.

Ввічливість - моральна якість, що виражається у постійному поважному ставленні до оточуючих. Правил ввічливої поведінки потрібно навчати з раннього дитинства. Дітей перш за все необхідно познайомити з основними правилами ввічливості. І зразком у цьому мають бути взаємини між дорослими членами родини, дотримання етичних норм спілкування, коли дитині активно пропонується введення в активний словник слів, що належать до категорії мовленнєвого етикету та загальноприйнятих правил ввічливості.

Дитина ще не вміє говорити. Однак її вушко вловлює певні звуки і внаслідок цього виникають відповідні асоціації. Вранці, ввечері, у будь-яку пору дня потрібно вітатися з дитиною. Подаючи дитині іграшку сказати «будь ласка». Багаторазове повторення сприятиме засвоєнню елементарних ввічливих мовленнєвих норм. Систематично в іграх і на заняттях дорослий підкреслює, що ввічливість - це доброзичливість, а тому треба не тільки говорити ввічливі слова, а й переживати їх. Коли люди добрі, то вони й слова вимовляють ласкаво, доброзичливо, сердечно, тихим голосом. Будь - який вияв ввічливості для дитини має бути усвідомленою необхідністю. Тому створюючи відповідні ситуації (чи вітається вранці і прощається ввечері, чи дякує за обід чи іншу послугу) ми можемо перевірити наскільки наша дитина дотримується правил ввічливої поведінки. Ввічливості дітей потрібно вчити так само, як ми вчимо їх говорити, малювати, співати, грати на музичних інструментах. Навчати терпляче, наполегливо і систематично, використовуючи при цьому ігри та ігрові ситуації, під час трудової та інших видів діяльності. Головне завдання - навчати ввічливо вітатися і прощатися, дякувати за послугу, турботу, добирати правильні форми виявлення ввічливості: не  «пробачаюсь», а «пробачте», «будь ласка», «будьте ласкаві» і т.д. зі старшою дитиною доцільно вивчати кілька правил: з усіма близькими, знайомими треба вітатися, казати  «доброго ранку, дня, вечора» та ін., ввічливо попросити про якусь послугу, річ, яка сподобалась, а також подякувати. Ввічливість дітей повинна базуватися на щирості, доброзичливості, повазі до оточуючих, інакше вона перестане бути ознакою моральної поведінки. Потрібно пам’ятати, що навички ввічливості формуються дуже повільно, що виховання їх значною мірою залежить від наполегливості і майстерності педагогів та батьків, їхньої поваги до вихованців. Діти у ранньому віці ще не до кінця розуміють «дорослу інформацію», тому ми можемо пояснити значення ввічливості за допомогою казки чи віршика створюючи при цьому проблемні ситуації, завдання, запитання, вправи.

Пропонується проблемна ситуація:

Ромчикові тато подарував чудову гарну іграшкову машину. Вийшов хлопчик у двір. Підійшли діти і з цікавістю почали її розглядати. Раптом Сергійко вириваючи з рук Ромчика машинку, різко промовляє: «Дай мені, будь ласка, машинку!» Іграшка опинилася у Сергійкових руках, а Ромчик розгубився і заплакав.

Завдання: Чому заплакав Ромчик? Оціни вчинок. Пропонується малюнок із зображенням ситуації, де порушені правила ввічливості.

Висновок: Слово «будь ласка» означає прохання, а не вимогу. Його належить вимовляти тихо, м’яко, ласкаво, щоб було видно що ти просиш, а не віднімаєш.

Можна провести з дитиною такі дидактичні  вправи:

^   Продовж речення. Ввічливість - це...

^  Які це ввічливі слова? Назви їх і скажи, коли їх краще використовувати.

^ Промов фразу «доброго дня»  привітно, зневажливо, байдуже, сердито,

   лагідно. Чи хотів би ти, щоб з тобою віталися сердито, зневажливо, байдуже?

^  Добери правильно:

  Прокинувшись вранці, які слова ти скажеш мамі, татові, бабусі, дідусеві та іншим, кого зустрінеш?

 Які слова скажеш мамі, яка допомогла тобі одягнутися, приготувала сніданок?

 Якщо ненароком розлив чай або молоко, що скажеш мамі?

 Якщо тобі пропонують у гостях пообідати, а ти не хочеш. Як зробити так, щоб господарі не образилися?

^ До поданого слова добери слова з протилежним значенням. Ввічливий -...

^ Назви одним словом. Дівчинка, яка забуває привітатися? (неввічлива). Хлопчик, що вихоплює з рук дітей іграшки. (нечемний, невихований, неввічливий). Діти, що забувають казати  « дякую»,  «будь ласка». (неввічливі, невиховані, некультурні)

^ Змагання: Хто назве більше слів-вітань?

^ Побажай щось добре своїм рідним, друзям.

^ Напередодні Різдва вивчи декілька запропонованих віншувань.

Доброта

Добро - усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям: благо, доброта, корисна праця, відпочинок.

Доброта - чутливе, дружнє ставлення до людей: привітність, ласка, прихильність. Одним з варіантів формування у дитини такої якості, як доброта, може бути таким.

Пояснити дитині, що добро і зло живуть у хатинці, яка називається серцем. Якщо дитина робить добрі вчинки, то її серденько веселе, радіє і стає червоним, а коли погані, то серденько сумує і чорніє. Вдома батьки можуть виготовити разом з нею червоні і чорні сердечка. Хай малює самостійно вчиться оцінювати свої добрі і погані вчинки. В одну коробочку дитина відкладатиме за добрі вчинки червоні сердечка, а в другу - чорні. Наприкінці кожного тижня колективно підводимо підсумки. За добрі вчинки хвалимо. Якщо за тиждень назбирається більше чорних сердечок, промовляємо дитині: «Мені шкода, що у тебе більше чорних сердечок, ніж червоних. Сподіваюся, що наступного тижня ти порадуєш усіх нас своїми гарними вчинками і червоних сердечок буде більше». Кожного наступного тижня починаємо все спочатку. Згодом така наполеглива взаємодія з дитиною, яка не вимагає великих затрат часу і зусиль, дасть добрі плоди: у малюка виробиться звичка жити за законами добра.

Дидактичні вправи

^ Назви одним словом. Той, хто чинить добро (доброчинець).

^ Спробуй намалювати добро так, як ти собі уявляєш.

^ Візьми участь у доброчинній акції ( разом із татом і мамою підготуй подарунки для діток - сиріт, хворих, допоможи старенькій сусідці, допоможи бабусі поратися по господарству та ін.)

Запам’ятай кілька правил для своєї душі і намагайся їх дотримувати:

• Моя душа радіє, коли я роблю щось добре.
• Моя душа дуже гарна, коли вона чиста і в ній нема місця поганим вчинкам.
• Моїй душі любо та мило, коли вона комусь віддячила.

Можемо дитині запропонувати перевірити свої знання за допомогою питань:

 -Чому ввічливі слова називають чарівними?

-Які чарівні слова ти знаєш?

-Якими словами можемо висловити вдячність за послугу, надану допомогу тощо?

-Яку дитину називаємо ввічливою?

-Як ти оцінюєш свою поведінку?

-Чи задоволений ти собою?

-Яким би ти хотів бути?

-Що треба зробити самому, щоб тебе назвали ввічливим та вихованим?

Дружба

Дружба - стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і та.ін.

Дуже важливо сформувати у дітей почуття товариськості. Адже товариська людина легко вступає у контакт з іншими людьми, уміє підпорядковувати свої інтереси іншим. В основі товариськості, на думку Л.Островської , «лежать елементи дружелюбності, доброзичливості, привітності до людей...»

Відлюдькувата людина непомітно для себе робить своє життя похмурим. Вона весь час дратується через дрібниці. Так і дитина. Якщо в неї нема доброзичливості до ровесників, коли вона неприязно ставиться до них, то, зрозуміло, що й формування культури спілкування в такої дитини справа дуже «важка.»

Дорослі повинні допомогти дитині зрозуміти, що дружба базується на довір’ї, взаємовиручці, взаємодопомозі, співчутті. Вона не терпить жадібності, хитрощів, недоброзичливості.

Якщо у процесі дитячих ігор виникають конфлікти, завдання дорослих дати справедливу оцінку, підказати, як треба діяти, щоб уникати конфліктів, моделювати ігрові ситуації, щоб навчити дитину товариськості, виробленню вміння дружити, знаходити спільну мову зі своїми друзями.

Проблемна ситуація:

Оповідання   «Два товариші»

Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, виліз на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю і вдав, що мертвий. Ведмідь підійшов до нього і почав нюхати, а той і дихати перестав. Ведмідь понюхав його обличчя, подумав, що мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, той зліз із дерева і сміється:

• Ну що, - каже, - ведмідь тобі на вухо сказав?
• А він сказав мені, що погані ті люди, які в біді від товаришів тікають.

•      Читаємо дитині текст до кінця, не зачитуючи останньої фрази (відповіді другого товариша).
•      Ставимо запитання до дитини:  «Як ти міркуєш, що відповів другий товариш?»  Проаналізуй поведінку кожного із товаришів.
•      Чи можна першого товариша назвати справжнім другом?

Дидактичні вправи

^ До поданих слів добери слова з протилежним значенням: друг( недруг, ворог); дружити( сваритися )

^ Намалюй своїх найкращих друзів ( не лише людей, але й тварин, іграшки та ін.)

^ Складання творчих розповідей на тему  «Вірний приятель - то найбільший скарб.»

Перевір себе, який ти

•       Що таке дружба?
•       Чому кожна людина прагне знайти собі друга?
•       Кого можна назвати справжнім другом?
•       Як ти оцінюєш свою поведінку відносно своїх однолітків?
•       Чи задоволений ти стосунками, що склалися у тебе з своїми друзями?
•       Що треба робити, щоб усі захотіли з тобою дружити?

Також можна запропонувати дитині гру - казку "Теремок".

Лагідність

Лагідність - це коли людина спокійна, тиха, ніжна, ласкава.

Потрібно намагатися розмовляти з дітьми тихим, спокійним, лагідним голосом. Навіть малесеньке, здавалось би нічого не розуміючи немовля, вже реагує на інтонаційні відтінки нашого голосу. Навіть якщо ми у збудженому стані, ні в якому разі не дозволяти підвищувати собі тон. Основним правилом для нас повинна бути так звана «позиція десяти кроків». Перед тим як вихлюпнути на дитину своє незадоволення чи поганий настрій, потрібно подумки полічити десять кроків. Це дасть змогу нам трішки заспокоїтись і вибрати правильний тон для спілкування з дитиною. Тож потрібно навчати її «солодким»  ласкавим словам змалечку. Виховуючись у такій атмосфері, дитина буде доброю, лагідною, ніжною.

Проблемні ситуації

На фланелеграфі розігрується ситуація за казкою В.Сухомлинського «Півник». Увага акцентується на епізоді сварки курочок та курчаток.

Казка « Півень »

        Ходить півень - молодець, на голові гребінець. Ніс гостренький хоч куди, під носом борода. Ніс у півня долотцем, хвіст у півня - колісцем. На хвості має узори, а на ногах у нього шпори.

•         Курочка - хазяйка! Пістренькі, рябенькі, чорненькі, біленькі кудкудахточки! Збирайтеся з курчатками, курочками і півниками! Я вам зернятко знайшов! Ось яка моя любов.

Кури з курчатками збирались, розкудкудакались, посварилися і зернятко не поділили.

Півень - когутик непорядку не любить, зараз рідню помирив: Цю за хвіст, ту за дзьоб, сам зернятко вхопив, з’їв, на пліт підлетів, крилами замахав, на все село закричав: Ку - ку - рі - ку - у!

Запитання:

•      Чому кури з курчатками не скоштували зерняток?
•      Чия поведінка вам сподобалася?
•      Чи хотіли б ви бути такими, як курочки, чи як півники? Чому?
•      Як би мали повестися курчата і курочки?
•      Як ви гадаєте, добре бути сварливими чи лагідними?
•      Якими треба бути, щоб усі вас любили?

Дидактичні вправи

До поданих слів добери слова з протилежним значенням: сварливий (лагідний), ніжний (грубіян, сердитий).

^  Конкурс: Назви якомога більше лагідних слів.

Перевір себе, який ти

• яким краще бути: лагідним чи сварливим?
• як ти оцінюєш свою поведінку?
• чи задоволений ти собою?

• яким би ти хотів бути?
• що треба зробити самому, щоб сказали про тебе « лагідний, ніжний?» Милосердя

Милосердя - добре, співчутливе ставлення до кого-небудь; вияв жалості; помилування.

Колись мудрий Піфагор говорив: «Суворо покарай дитя, винне у вбивстві комахи, бо з цього починається людиновбивство» . Якщо змалечку не навчити дитяче серце милосердя, бажанням чинити милосердні вчинки, то виникне загроза перетворити його у бездушний твердий камінь, який ні до кого не матиме ні жалю, ні співчуття.

З раннього віку у дітей треба виховувати таку рису, як милосердя. Дати можливість малюкові в міру своїх сил і вікових можливостей проявляти співчуття та милосердя до всіх та до всього, що оточує дитину. Наприклад, у старенької бабусі болить голова. Можемо запропонувати доньці чи синові проявити милосердя: разом підготувати місце для відпочинку бабусі, не галасувати, подати чаю та ін.

Доречним може бути читання та аналіз текстів художньої літератури, що слугують доброю ілюстрацією милосердних вчинків. Доцільно акцентувати увагу малюка на кожному сердечному вчинкові як дорослих, так і дітей.

Дуже важливо формувати бажання допомогти, робити добро, не очікуючи за це жодної винагороди. Згодом це може дати добрі результати: дитина матиме постійну звичку йти добром у світ, проявляти турботу про інших. Це позбавить її від егоїзму, що у свою чергу є великою вадою у процесі соціалізації дитини, у входженні її у світ людей та людських стосунків.

Казка «Як здивувався Мурко» В. Сухомлинський

Був собі у бабусі старий - пристарий кіт Мурко. Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющив очі, спить, поклавши голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє.

На подвір’ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, замовкло. Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котячого кожушка.

Мурко відчув, що до нього хтось притулився. Розплющив очі - курча. І здивувався: та й сміливе ж каже!

Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?

•      Як ти гадаєш, що зробить котик?
•      Чи можна котика назвати милосердним? Чому?
•      Що треба зробити самому, щоб сказали, що ти милосердний?

Дидактичні вправи:

 ^ До поданих слів добери слова з протилежним значенням: злий, жорстокий (співчутливий, добрий, милосердний).

^ Назви одним словом. Той, хто співчуває у біді, готовий прийти на допомогу кожному, хто її потребує? (милосердний).

Перевір себе, який ти

•       Кого можна назвати милосердним?
•       Перевір, чи дотримуєш ти таких правил:

•       Сумного потішити;
•       Образу прощати;
•      Голодного нагодувати;
•       Спраглого напоїти;
•      Недужому допомогти.

•       Наведи приклади виконання цих правил.

Працьовитість

Праця - діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.

В Україні з давніх - давен панував культ праці. Він сприяв тому, що діти просто не могли не працювати: змалечку привчалися обслуговувати себе, прибирати в домівці, готувати їжу, шити, прясти,- господарювати на подвір’ї, в полі, доглядати за меншими братиками та сестричками. У процесі виконання трудових завдань та внаслідок спостережень за укладом життя родини, сільської чи міської громади, дитина виробляла навички спілкування, засвоювала моральні норми поведінки, людського співжиття, входила в атмосферу родинних та суспільних взаємин. Тобто опосередковано через працю відбувався процес ранньої соціалізації, етнізації та адаптації дитини до суспільних умов.

К.Ушинський висловив думку про те, що «...тіло, розум і серце людини вимагають праці..., а виховання повинно безупинно турбуватися, щоб з одного боку, відкрити вихованцеві можливість знайти собі корисну працю у світі, а з другого - викликати у нього невтомне бажання праці.» Дуже співзвучні з цим є узагальненні М. Стельмаховичем ідеї народної педагогіки щодо трудового виховання дитини, адже вони «...відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, причому такий сильний, щоб вихованець соромився власного байдикування, обурливо ставився до ледарів та нероб».

Привчаючи дитину до праці можна користуватися такими порадами:

•                   Привчати дитину до праці треба поступово, зважаючи на її вік та її

індивідуальні особливості.

•    Вивчаючи різноманітні жанри фольклору, акцентувати увагу на працьовитості та моральності тих персонажів, про які йдеться.
•    Формувати постійну потребу у діяльності, інтерес до праці та результатів власних трудових дій.
•   Виховувати зацікавлення трудовими процесами, способами виготовлення речей.
•   Ознайомлювати з різними професіями та організовувати зустрічі з майстрами своєї справи.
•   Постійно залучати дітей до виконання посильних трудових завдань у дитсадку та вдома.
• Виробляти навички аналізувати трудові завдання.
• Формування у дошкільників культуру та естетику праці.
•               Давати знання про правила поведінки під час спільної діяльності: не заважати один одному та допомагати, формувати уявлення про різні способи надання допомоги та ін.

Отже, залучення дітей до праці, включення їх у виконання посильних трудових завдань може стати основою формування багатьох соціальних важливих моральних якостей таких, як: бажання та вміння працювати, приносити комусь користь, повагу до людей праці та бережне ставлення до продуктів людської діяльності, вміння долати труднощі і власними зусиллями досягти бажаних результатів, відчуття задоволення своєю роботою.

Найголовніше завдання дорослих - ознайомити дітей із народними трудовими традиціями, виховувати шанобливе ставлення до будь якої праці, сформувати переконання: все, що необхідне для життя людей, створюється працею. Дорослі мають звертати увагу малят на якісь виконання трудових завдань,  доручень тощо. Допомога дитини в домашній праці незначна, однак варто використовувати будь-яку нагоду, щоб залучити її до праці, заохотити що-небудь робити разом з мамою, татом, бо така діяльність пробуджує у малят певні почуття, викликає позитивні емоції.

Казка «Чорні руки» В. Сухомлинський.

Бабуся місила тісто. Тісто було пишне, м’яке, біле.

Спечіть мені голуба, - просить Юрась.

Бабусині руки стали ліпити голуба. Ось з’явилися крила, тонкі, ніжні . А руки в бабусі чорні, зморщені, з висохлими пальцями. Не може онук очей відвести од них - наче вперше побачив бабусині руки.

Дістала бабуся голуба з печі, поставила перед онуком. А його і їсти жалко: білий, пишний, немовби ось-ось злетить.

-Бабусю, - питається Юрась, - чого руки у вас чорні - чорні, а голуб білий - білий?

• Якби в мене руки були білі, то не б ні тіста, ні голуба, - тихо сказала бабуся. Юрась і задивився на голуба. Потім каже:
• Дайте мені лопату, бабусю.
• Нащо?
• Піду в сад копати землю.
• Нащо ж її копати?
• Щоб руки почорніли.
• Бери, Юрасю, лопату.

Завдання

Розкажи про бабусині руки.

Чому голуб був білий, а бабусині руки-чорні?

     Чому Юрась пішов у сад копати землю?

Для чого Юрасеві чорні руки? ( Для того, щоб усі бачили, що він не білоручка, а працьовитий хлопчик)

    Що треба зробити самому, щоб сказали про тебе: працьовитий?

Дидактичні вправи

 ^ Ознайомлення з професіями. Відгадування загадок про   професії.

^ Що кому потрібно для роботи? Дітям роздають малюнки зображенням людей різних професій та малюнки із зображенням предметів, необхідних у тій чи іншій професії.

Дидактичне завдання: дібрати до кожного з професій відповідні знаряддя праці.

•                   Назви одним словом. Той, хто любить працювати.(Працьовитий).
•       До поданого слова добери слова з протилежним значенням: працьовитий ( ледачий, лінивий).

Скромність

Скромність-це якість людини, яка не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства і т. ін., хизуватися ними; не претендує на особливе становище.

Загальновідомо, що скромність проявляється у поведінці людини. Якщо змалечку у дитини не формувати цю якість, то у дорослому віці вона буде хворіти такою хворобою, як завищена самооцінка, самозакоханість, хвалькуватість. А це знову ж може погано позначитися на її стосунках з однолітками. Вона почуватиметься дискомфортно у людському середовищі.

 Як же формувати у дітей скромність? Починати треба із формування стриманості, вміння підпорядковувати свої бажання іншим, навчити дитину зважати на інтереси інших. Дуже важливо дорослим знати міру в похвалах. Ніколи не можна захвалювати дитину. Оцінка має бути справедливою, заохочувальною, але не хвалебною одою.

         Необхідно навчати дітей делікатності, тактовності, не допускати зверхнього ставлення до однолітків або до будь - кого. Звертати увагу

( звичайно, в індивідуальній бесіді, а не «на людях») про недоречність запитань, надмірну цікавість, нав’язування свого товариства, надмірні розповіді про родинні справи та ін.

Проблемна ситуація:

    Над зеленим лугом літали два метелика. Один - білий, другий - червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик каже: Мої крильця найгарніші, бо я схожий на білу хмаринку.

А червоний метелик каже:

• Ні, мої крильця найгарніші, бо я схожий на сонце.

Та зайшло сонце. Смеркло. І обидва метелики посіріли.

Запитання

•                               Хто з метеликів був гарнішим?
•                              Як можна назвати обох метеликів? ( хвальками ).

Перевір себе, який ти

 Чи вмієш підпорядковувати свої бажання  іншим?

 Чи можуть про тебе сказати, що ти делікатний, тактовний, стриманий?

Чи можна назвати скромним, делікатним і тактовним того, хто проявляє надмірну цікавість, нав’язує свої товариство, задає недоречні запитання, розповідає багато про родинні справи?

Прощення

Прощення - дія за значенням прощати, простити; поблажливість до кого –

 небудь, скасування кари; помилування.

Дуже важко жити людині, якщо вона не вміє прощати. Біблейська мудрість каже: якщо ти прощаєш, то і тобі проститься. Як важливо навчити дитину прощати. Це складне завдання, однак посильне. Гарним дієвим засобом виховання такої риси, як прощення, може бути приклад дорослих, що оточують дитину. Потрібно уникати ситуацій, коли дитина довго на когось ображається і носить «камінь за пазухою». Можна провести з дитиною бесіду: якщо ти, дитинко, носитимеш гнів і злість на когось, це перш за все зашкодить твоєму здоров’ю і здоров’ю тих людей, з якими ти часто спілкуєшся.

Проблемна ситуація:

Оксанка та Яринка гралися ляльками. Тут підбіг Андрійко. Він ненароком штовхнув одну з дівчаток. Оксанка розсердилася, розгнівалася і сказала: «Ти штовхаєшся! Я мамі скажу! Я з тобою дружити не буду!». Хлопчик розгубився і стояв, опустивши голову. Йому було соромно. Андрійко взяв Оксанку за руку і сказав: «Вибач, будь ласка! Я не хотів тебе штовхати. Я зробив це ненавмисно». Але дівчинка вперто не хотіла йому прощати. Вона ще голосніше закричала: «Ні! Я тобі не пробачу. Ти це навмисне зробив». Вона так рознервувалася, розплакалася, що аж голівка заболіла, а очі стали червоні від сліз.

•       Оціни поведінку хлопчика і дівчинки.
•      Як би ти вчинив, будучи на місці Оксанки?

Дидактичні вправи

Як повинна діяти дитина, коли хтось на неї образиться. Перевір себе, який ти.

    - Чи вмієш оцінювати свою поведінку?

• Чи вмієш ти пробачати чию - не будь провину, прощати?
• Чи проявляєш поблажливість до кого - не будь?

Співчуття

Співчуття - чуйне ставлення до чужого горя, до чиїхось переживань; почуття жалю, викликане чиїм - небудь нещастям.

Надзвичайно важливо виховувати у дітей співчуття, бажання турбуватися про когось, перейматися проблемами інших і виявляти бажання допомогти. Діти в одних і тих самих випадках можуть поводитися по - різному: в одних вони співчувають, в інших можуть пройти повз. Вони здебільшого близько сприймають те, що стосується їх самих або найближчого їхнього оточення. Необхідно створити такі умови у яких дитина може проявити співчуття. Навчати співчувати можна як на позитивних прикладах, так і на негативних. Методи та прийоми при формуванні співчуття мали б бути такими, які б викликали у дитини сором, біль, жаль, які б ставили дитину в умови скривдженого, спонукали переживати те, що переживає інший. При цьому не припустимі формалізм, одноманітність у їх виборі. Доречним буде використання творів художньої літератури та фольклору. Виховання співчуття неможливе без виховання доброти та милосердя, бажання проявити турботу про тих, хто потребує допомоги.

Казка «Рядниця»

Дідусь жив у сарайчику. Бабця померла, а рідні діти полишили його доживати віку у похилій старій хатині. Андрійко з татком вийшли у двір. Треба було дещо попоратись по господарству. Хлопчик залюбки допомагав у роботі. Та ось батько підвів голову і з сумом глянув на хатинку дідуся. Він покликав Андрійка і сказав: візьми, синку, ряднину, віднеси дідусеві, щоб він зміг накритися і не змерз. Хлопчик миттю кинувся виконувати таткове доручення. Йому і самому було жаль дідуся. Хлопчик розірвав ряднину навпіл. Одну половинку відніс дідусеві, а другу приніс батькові.

•       Що зробив? Навіщо розірвав ряднину? - спитав тато
•       Тату, а як ви постарієте, то я залишив, щоб вас накрити.

Завдання

•                  Чи можна хлопчика назвати добрим, милосердним, співчутливим?

Чому?

•      Який вчинок підтверджує, що хлопчик був турботливий?
•        У чому проявилося співчуття хлопчика до дідуся Дидактичні вправи

Добери слова з протилежним значенням: злий, жорстокий (співчутливий, добрий, милосердний)

          Назви одним словом: той, хто жаліє, співчуває у біді (співчутливий). Перевір себе, який ти.

• Пригадай випадки, коли тобі довелося проявити співчуття чи пожаліти когось.
•       Пригадай і розкажи про свою допомогу іншим.
•       Чи можна вважати тебе співчутливою дитиною?

Чесність

Чесність - чесна поведінка, чесне, самовіддане ставлення до когось, чогось.

Діти дуже чутливі до нечесних вчинків, негативно на них реагують. Однак вони не завжди, через малий життєвий досвід, можуть відрізняти чесний вчинок від безчесного.

Нечесність окремих дітей часто призводить до конфліктів у дитячих колективах, а нечесність дорослих, якщо вона виявлена дітьми, - до ослаблення або навіть втрати їхнього авторитету.

Важливим чинником формування чесності у дітей є морально - психологічна атмосфера в сім’ї, характер стосунків з батьками. Щоб сформувати таку моральну людську якість, як чесність перш за все, дорослі повинні подавати у цьому приклад. Дитина дуже тонко відчуває фальш. Наприклад, малюк звертається із запитанням до татуся. Однак батько не готовий дати дитині відповідь, і щоб не принизити, як гадає він, себе, свою гідність перед дитиною, вдається до обману. То чи не краще сказати дитині чесно: вибач, але я не можу зараз тобі відповісти. Я пошукаю відповідь у книгах. У такій ситуації батько дає дитині зрозуміти, що людина не може всього знати, а за розширенням знань необхідно звертатися до мудрих помічників - книг; дає зразок чесної поведінки, привчає дитину не лукавити, а говорити правду і разом з тим формує інтерес до книг.

За чесне визнання своєї вини дитину потрібно хвалити, хоча за негідний вчинок вона повинна нести відповідальність, але значно меншу, ніж тоді, коли прагне перекласти вину на іншого або йде шляхом обману.

Проблемні ситуації

Стародавня притча: Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм треба було розійтися. Вогонь сказав: « Якщо загубите мене і захочте знайти, то підіть у той бік, де відчувається тепло». Вода мовила: «А коли мій загубите слід, то шукайте разом з тими, хто хоче втамувати спрагу.» Честь стояла мовчки, слухаючи своїх друзів. «За якими ознаками тебе знайти, коли загубимо?» - запитали Вогонь і Вода. « Той, хто загубить мене, - тихо відповіла Честь, - уже ніколи знайти не зможе. Я буваю тільки з тими, хто мене не втрачає.»

Запитання.

•      Як ти оцінюєш свою поведінку?
•       Чи задоволений ти собою?
•      Яким би ти хотів бути?
•       Що треба зробити самому, щоб тебе назвали чесним?

Практичне завдання:

 Складання дітьми правил чесної дитини.

• Не можна обманювати.
• Потрібно говорити завжди правду.
• Краще не обіцяти, як слова не дотримати.

Дидактичні вправи

^ До поданих слів добери слова з протилежним значенням: чесний ( підлий).

^    Назви одним словом :

•     Людина, яка не робіть таких вчинків, що за них потім було б соромно?

     ( Чесна)

•     Людина, яка не приховує від своїх друзів, батьків, якщо зробила щось не так?   (Чесна).
•     Людина, яка має сміливість і мужність визнати свою провину, а не

перекладає її на інших? (Чесна ).

Перевір себе, який ти:

• Кого можна назвати чесним?
• Поміркуй, чи завжди ти говориш правду?

Висновок

  Отже, аналізуючи можна зробити такі висновки.

  Необхідність підготовки дитини до життя суспільстві повинно відбуватися з урахуванням виховання моральних якостей починаючи з раннього віку.

  Формувати у дітей початкові уявлення про норми моралі можна за допомогою різних методів та методичних прийомів: це читання літератури, проведення бесід, постановка перед дітьми певних запитань, створення проблемних ситуацій.             

  У своїй методичній розробці, під час роботи з дітьми, намагатися якнайбільше поєднувати моральну свідомість, моральні відносини в своєму спілкуванні з дітьми. Чим швидше гувернер, вихователь чи батьки навчать дітей любити навколишній світ тим швидше дитина матиме постійну звичку йти з добром у світ, проявляти турботу про інших.