Методична розробка " Формування лексичних навичок уроках німецької мови»

   Лексика в системі мовних засобів є одним з найважливіших компонентів мовної діяльності. Це визначає її важливе місце на кожному уроці іноземної мови.

Лексика – це той словесний матеріал, яким учні повинні навчитися легко і швидко оперувати у процесі спілкування німецької мовою, через це оволодіння нею – необхідна передумова використання мови як засобу спілкування. Основною метою навчання лексики є створення необхідних передумов для формування мовної діяльності.

    Формування лексичних навичок постійно знаходиться у плані зору учителя. Його завдання полягає у тому, щоб досягти повного засвоєння школярами програми лексичного мінімуму, закріпити в їх пам’яті словниковий запас на середньому етапі навчання.

Володіння іноземною мовою передбачає знання певної кількості слів. Проте, одного лише знання слів для здійснення мовної діяльності недостатньо. Можна знати багато слів, але не вміти їх використовувати під час спілкування. Для практичного використання лексики в мові потрібно піклуватися про розвиток в учнів автоматизовано підбирати слова під час мовлення та включати їх у синтагму і фразу, стежачи за правилами лексичної єдності німецької мови.

Відомо, що одного лише запам’ятовування лексики для практичного оволодіння мовою недостатньо: потрібно засвоїти слововживання. Це і важче і легше, ніж просте заучування вокабуляра. Важче тому, що слововживання потребує не тільки знання слів (der Tisch – стіл; стіл – der Tisch), але й уміння маніпулювати ними в ході висловлювань (die Tische lagen im Hof; die Familie saß am Tisch); легше тому, що маніпулювання лексикою в ході висловлювань дає можливість глибше її осмислювати і краще запам’ятовувати.

Отже, головне в навчанні лексики – досягти того, щоб учні оволоділи слововживанням. Це складне завдання вирішується у двох аспектах: необхідно не тільки вживати лексику у власному мовленні, а й розуміти її в мовленні інших. В методиці довгий час вважалось, що, навчившись говорити, ті, хто вивчають іноземну мову, тим більше здатні розуміти матеріал, який вживають. Проте мовна практика не підтверджує цієї думки. Виявляється, навіть добре засвоєне слово часто важко впізнати, так як на письмі, а особливо – в усному мовленні воно всюди "маскується" під новим оточенням, змінюючи своє основне значення і зовнішній вигляд, ніби повертаючись до нас своєю незвичайною стороною. Виявляється, що способи здійснення діяльності того, хто говорить, з одного боку, і діяльності того, хто слухає – з другого, мають свої особливості, які потребують диференційованого підходу в навчанні як при поясненні, так і, особливо, у вправах. Звідси випливає, що слова, які увійшли до словникового мінімуму учнів, повинні засвоюватися ними подвійно: як в інтересах говоріння (репродуктивний аспект), так і в інтересах читання і слухання (рецептивний аспект).

 Навчання лексики займає чи найважливіше значення у викладанні іноземної мови. І я намагаюся зацікавити учнів, сприяти виникненню бажання до вивчення німецької мови. Тому що, чим більший лексичний запас в учня, тим багатше його мовлення і учень зможе вільно спілкуватися, писати твори, виражати свої думки.

          Для того, щоб учні засвоїли лексичну одиницю я використовую таку послідовність:

• слуховий образ—той який ми чуємо;
• артикуляційний-який утворюється під час вимови слова
• зоровий—який зустрічаємо в процесі читання
• рукомоторний—який використовуємо коли пишемо

     Також  я використовую різні засоби з метою розкриття значення  слів і словосполучень

  1.Візуальні засоби унаочнення. У такий спосіб можна пояснити слова, що означають назви предметів, деяких їх якостей, дій.

2.Словесне пояснення значень рідною або іноземною мовами:

   а) розгорнуте визначення іноземною мовою(тітка—сестра мами або тата)

   б) описове пояснення рідною мовою значення нового слова(використовую, коли значення слів в іноземній і рідній мові не збігаються)

  в) пояснення нової лексики з опорою на контекст(цей спосіб доцільний при засвоєнні слів у процесі читання)

 г) використання словотворчих афіксів і інтернаціональних коренів.

 д) використання синонімів і антонімів.

Опрацьовуючи  нову лексичну одиницю  я використовую такі види роботи:

1. Хорове повторення за вчителем
2.  Кількаразове повторення за вчителем з опорою на образи унаочнення
3. Відповіді на питання:

а) загальні(хто, що), ті які вимагають відповіді так чи ні;

б) чи це  стіл  чи крісло, що дають можливість вибору;

в) питання, які передбачають визначення місцезнаходження предмета, якості, кольору

   4.Утворення речень з новими словами.

   5.З поданих слів вибрати те, яке зайве.

   6.Написаи правильно слово

   7.Замість крапок вставити потрібне слово в реченні.

   8.Поєднати слово з відповідною картинкою.

   9.Вгадати задумане слова

   10.Хто назве найбільше слів з певної теми.

   11.Скласти речення з правильним порядком слів.

   12.Знайти зашифроване слово в квадраті з букв.

   13.Розбити рядок з букв на слова.

   14.Розгадати кросворд.

   15.З’яднати слова з першої колонки(іменники) з словами другої(дієслова. прикметники).

   16.Заповнити пропуски у словах відповідними буквами

   17.Дописати відповідні артиклі до іменників.

   18.Вибрати правильний варіант перекладу.

   19.Розгадати  ребус.

   20.Скласти речення за картинкою, використовуючи назви позначених предметів(пропонуються сюжетні картинки, на якій певні предмети позначені цифрами)

   21.Розмістити слова за алфавітом

   22.Називають слово, інші на останню букву слово.

   23.Вибрати з поданого списку слів синоніми, антоніми.

    Для   кращого опрацювання та засвоєння лексичних одиниць практикую на уроках групову роботу та роботу в парах.

Ситуації при введенні і закріпленні нового лексичного матеріалу є сходинкою підготовки до реалізації ситуації в мовленні. При презентації вони можуть бути співвіднесені з ситуативними етюдами. При використанні ситуацій учні проявляють зацікавленість і намагаються варіативно використовувати словниковий запас іноземної мови. Вони легше і самостійніше вживали ті сполучення, які були введені у процесі презентації з опорою на ситуативні прийоми.

При такому поданні матеріалу, встановлюються лексичні зв’язки нових слів з уже вивченими, зокрема з дієсловами. Учні знайомляться зі сферою вживання нових слів у типових для них ситуаціях.

Можливість використання ситуативних прийомів у роботі з лексичним матеріалом на етапі презентації є однією із відповідей на питання про пошук шляхів, що забезпечують швидке включення нового матеріалу у мовлення.

Також використовую такі інтерактивні методи як, «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ».

Гра, як відомо, є провідною формою діяльності дитини не лише в молодшому шкільному віці, а й на початку навчання іноземної мови на середньому етапі. Не секрет, що багато видатні педагоги справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. У грі проявляються особливо повно і часом несподівано здібності людини, дитини особливо.

Гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Гра завжди передбачає прийняття рішення - як діяти, що сказати, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність граючих. Але що стосується дітей, гра для них, перш за все, - захоплююче заняття. Цим-то вона і приваблює вчителів, в тому числі і вчителів іноземної мови. У грі всі рівні. Вона доступна навіть слабким учням. Більш того, слабкий з мовної підготовки учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом більш важливим, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань - все це дає можливість хлопцям подолати сором'язливість, що заважає вільно вживати в мові чужу мову, і благотворно позначається на результатах навчання. Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом з тим виникає почуття задоволення.

Використовую такі ігри як «Вгадай слово», «Хто назве більше», «АВС», «Словесні пазли», «Пошукай і знайди», «Ланцюжок», «М’ячик »

Отже, головне в навчанні лексики – досягти того, щоб учні оволоділи слововживанням. Це складне завдання вирішується у двох аспектах: необхідно не тільки вживати лексику у власному мовленні, а й розуміти її в мовленні інших. В методиці довгий час вважалось, що, навчившись говорити, ті, хто вивчають іноземну мову, тим більше здатні розуміти матеріал, який вживають. Проте мовна практика не підтверджує цієї думки. Виявляється, навіть добре засвоєне слово часто важко впізнати, так як на письмі, а особливо – в усному мовленні воно всюди "маскується" під новим оточенням, змінюючи своє основне значення і зовнішній вигляд, ніби повертаючись до нас своєю незвичайною стороною. Виявляється, що способи здійснення діяльності того, хто говорить, з одного боку, і діяльності того, хто слухає – з другого, мають свої особливості, які потребують диференційованого підходу в навчанні як при поясненні, так і, особливо, у вправах. Звідси випливає, що слова, які увійшли до словникового мінімуму учнів, повинні засвоюватися ними подвійно: як в інтересах говоріння (репродуктивний аспект), так і в інтересах читання і слухання (рецептивний аспект).  Використання саме цих видів, форм роботи,  ігор  сприяє кращому засвоєнню і легшому опрацюванню і вивченню лексичних одиниць.