Методична розробка. Індивідуально-мотиваційний підхід вмкладачів у роботі зі студентами

МІНІСТЕРСТВО   ОСВІТИ   І   НАУКИ  УКРАЇНИ

Новомосковський фаховий коледж

Національної металургійної академії України

Циклова комісія металургійних   дисциплін

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

«МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ІНДИВІДУАЛЬНО – МОТИВАЦІЙНИЙ

ПІДХІД

ВИКЛАДАЧІВ У РОБОТІ ЗІ СТУДЕНТАМИ»

Новомосковськ, 2020

Анотація

В методичних рекомендаціях  розглянута  та обґрунтована актуальність і необхідність врахування індивідуальних та мотиваційних особливостей особистості в процесі навчання. Проаналізований досвід  педагогів та психологів різних часів з цього питання. Описані особистісні особливості та  їх відображення на навчальному потенціалі студентів.

Визначається поняття мотивації з точки зору різних вчених, розглянуті проблеми відсутності мотивації у студентів, емоційний аспект мотивації, види та техніка мотивів, а також подані поради щодо підвищення мотивації студентів при вивченні навчальних предметів та дисциплін для професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

ЗМІСТ

Вступ

Вважається, що виховання і навчання повинні максимально спиратися на індивідуальність. Необхідність індивідуального підходу з опорою на індивідуальні особливості викликана тією обставиною, що будь-який вплив на особистість проходить через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови», без урахування яких неможливий по-справжньому дієвий начально-виховний процес. Тому проблеми індивідуалізації у навчанні є актуальними та являються однією із головних передумов якісної освіти. Так як за навчальне середовище взято ВНЗ, то ще одним фактором актуальності врахування індивідуальних особливостей є студент. Студент, в першу чергу особистість, яка не тільки піддається педагогічному впливу в навчальному закладі, а й переживає свої внутрішні психологічні етапи розвитку, які супроводжуються проблемами і конфліктами. Час навчання у вузі збігається з другим періодом юності або першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистісних рис.

В даний час проблема підготовки висококваліфікованих фахівців набуває все більшого значення. Сучасне суспільство висуває випускнику ВНЗ високі вимоги, серед яких важливе місце займають професіоналізм, соціальна активність і творчий підхід до виконання робочих завдань. Процес вдосконалення підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної освіти досить складний та обумовлений декількома важливими факторами. Один її них – адекватність мотивації навчальної діяльності студентів цілям і завданням освітньої системи у ВНЗ. Питання формування мотивів до навчання, що є невід’ємним  елементом у майбутньому професійному розвитку, є актуальним тому, що сучасні студенти поступово втрачають стимул до навчальної діяльності.

Індивідуалізація навчання та її особливості

Однією з головних цілей освіти є забезпечення становлення професіонала, створення середовища для максимальної реалізації професійно-психологічного потенціалу, що визначає мобільність і конкурентоспроможність фахівця на ринку праці.

В умовах реформування процесу освіти в нашій країні особливого значення набуває проблема індивідуалізації навчання особистості в умовах вищої школи, виявлення мотиваційної складової особистості майбутнього фахівця, визначення соціальних і психологічних чинників, що зумовлює процес професійного становлення особистості студента.

Враховувати індивідуальні особливості студентів в процесі навчання - необхідна вимога. Це очевидно, так як студенти за різними показниками в значній мірі відрізняються один від одного.

Індивідуалізація навчання - це: 1) організація навчального процесу, при якому вибір способів, прийомів, темпу навчання обумовлюється індивідуальними особливостями студентів; 2) різні навчально-методичні, психолого-педагогічні та організаційно-управлінські заходи, що забезпечують індивідуальний підхід.

Індивідуалізація - облік індивідуальних особливостей студентів у навчальній роботі. Такими можуть бути різні фізичні і психічні властивості і стани особистості: особливості всіх пізнавальних процесів і пам'яті, властивості нервової системи, риси характеру і волі, мотивація, здібності, обдарованість і т.д.

Розглянемо особливості, які слід враховувати в першу чергу при індивідуалізації навчальної роботи.

По-перше, здатність до навчання, тобто загальні розумові здібності (в тому числі і креативність), а також спеціальні здібності. Сюди відносяться здатність запам'ятовувати матеріал, здатність проведення логічних операцій, а також здатність творчого мислення.

По-друге, навчальні вміння. Найбільш наочно всі вони виявляються в самостійній роботі студентів з навчальним матеріалом: при сприйнятті і обробці нового матеріалу, при виділенні з нього істотного, його структуруванні і зв'язуванні нового матеріалу, повторенні і його застосуванні. Таким чином, вони пов'язані зі всією навчально-пізнавальною діяльністю студентів в процесі навчання.

По-третє,  навченість, яка складається як з програмних, так і позапрограмних знань, умінь і навичок.

По-четверте, пізнавальні інтереси (на тлі загальної навчальної мотивації). За визначенням Г. І. Щукіна інтереси є «потужним побудником активності особистості» Вона показує, що пізнавальний інтерес: 1) може бути засобом навчання, 2) виступати в якості мотиву, 3) на більш високому рівні стає властивістю особистості. Врахування інтересів студентів потрібен і під іншим кутом зору: інтереси - це такі якості особистості, при яких формування індивідуальних відмінностей є спеціальним  виховним завданням.

Облік названих показників при індивідуалізації навчання важливий для всіх студентів. В окремих випадках до цих особливостей при індивідуальному підході додаються і такі чинники, які по відношенню до даного студента надають специфічний вплив на його навчальну діяльність.

Технологія індивідуального навчання - це така організація навчального процесу, при якій індивідуальний підхід і індивідуальна форма навчання є пріоритетними.

Перерахуємо такі технології індивідуалізації:

• Облік чинників, які обумовлюють неуспішність студентів (прогалини в знаннях, дефекти в мисленні, в навичках навчальної роботи, знижена працездатність і ін.).

• Способи подолання індивідуальних недоліків в знаннях, уміннях і навичках, в процесі мислення.

• Облік і подолання недоліків сімейного виховання, а також нерозвиненості мотивації, слабкості волі.

• Оптимізація навчального процесу стосовно здатним і обдарованим студентам.

• Надання свободи вибору ряду елементів процесу навчання.

• Формування навчальних навичок і умінь.

• Формування адекватної оцінки студентів.

• Використання технічних засобів навчання (інформаційно-комп'ютерні технології).

Індивідуальний підхід як принцип здійснюється в тій чи іншій мірі у всіх існуючих технологіях, тому індивідуалізацію навчання можна також вважати «проникаючою технологією».

Як було зазначено вище, нагальна необхідність індивідуалізації навчання обумовлена ​​великими індивідуальними відмінностями тих якостей студентів, від яких залежить результат навчання. Так само як рівень знань, умінь і навичок, навчальні вміння та здібності. За теорією розвитку розвиненим навчання може бути лише тоді, якщо представлені студенту завдання враховують вже досягнутий ним рівень. Одночасно саме такі завдання можуть його активізувати.

Оскільки індивідуалізація навчання студентів вимагає врахування названих особливостей, то її специфічними цілями є:

- збереження і подальший розвиток індивідуальності студента, його потенційних можливостей (здібностей);

- сприяння засобами індивідуалізації виконання навчальних програм кожним студентом, попередження неуспішності студентів;

- поліпшення навчальної мотивації і розвиток пізнавальних інтересів;

-формування особистісних якостей: самостійності, працьовитості, творчості.

Мотивація студентів як один із основних факторів успішної професійної підготовки

Мотивація - це внутрішня енергія, що включає активність людини в житті і на роботі. Вона грунтується на мотивах, під якими маються на увазі конкретні спонукання, стимули, які змушують особистість діяти і здійснювати вчинки. Якщо говорити про мотивацію студентів, то вона являє собою процеси, методи і засоби їх спонукання до пізнавальної діяльності, активного освоєння змісту освіти. Серед мотивів можуть виступати в зв'язці емоції і прагнення, інтереси і потреби, ідеали і установки. Тому мотиви являють собою складні динамічні системи, в яких здійснюються вибір і прийняття рішень, аналіз та оцінка вибору. Мотивація для студентів є найбільш ефективним способом поліпшити процес навчання. Мотиви є рушійними силами процесу навчання і засвоєння матеріалу. Мотивація до навчання досить непростий і неоднозначний процес зміни ставлення особистості, як до окремого предмету вивчення, так і до всього навчального процесу. Мотивація є головною рушійною силою в поведінці і діяльності людини, в тому числі, і в процесі формування майбутнього професіонала. Тому особливо важливим стає питання про стимули і мотиви саме навчально-професійної діяльності студентів.

Мотиви представляють одну з мобільних систем, на яку можна впливати. Навіть якщо вибір майбутньої професії студентом був зроблений не цілком самостійно і недостатньо усвідомлено, то, цілеспрямовано формуючи стійку систему мотивів діяльності, можна допомогти майбутньому фахівцю в професійній адаптації і професійному становленні. Ретельне вивчення мотивів вибору майбутньої професії надає  можливість коригувати мотиви навчання і впливати на професійне становлення студентів. Ефективність навчального процесу безпосередньо пов'язана з тим, наскільки висока мотивація і високий стимул оволодіння майбутньою професією. Навчальний процес відносять до складних видів діяльності, мотивів для навчання багато і вони можуть не тільки проявлятися окремо в кожній людині, але і зливатися в єдине, формуючи складні мотиваційні системи.

Зміни, що відбуваються в різних сферах діяльності людини, висувають все більш нові вимоги до організації та якості професійної освіти. Сучасний випускник вищого навчального закладу повинен не тільки володіти спеціальними знаннями, вміннями і навичками, а й відчувати потребу в досягненнях і успіху; знати, що він буде затребуваний на ринку праці. Тому студентам, на мій погляд, необхідно прищеплювати інтерес до накопичення знань, самостійної діяльності та безперервної самоосвіти. Щоб досягти цих цілей, у них повинна бути мотивація навчання. У даній методичній розробкі  предметом є мотивація студентів. Базою дослідження - студенти Новомосковського коледжу Національної металургійної академії України.

Однак, в процесі навчання, як студентами, так і викладачами, нажаль, допускаються помилки.

Розглянемо помилки, яких припускаються викладачі в процесі мотивування студентів:

Перша помилка - «Голі знання». Викладачі намагаються дати максимально можливу кількість «голих» знань, часто без обґрунтування їх необхідності. Однак студенту необхідно пояснити, яким чином ці знання йому знадобляться в майбутньому, інакше студент, що  навчається зі зрозумілих причин втрачає інтерес до предмету вивчення. Студент приходить до навчального закладу не тільки за знаннями, а й за тим, щоб стати хорошим працівником. Викладач повинен вміти довести студентам, що його предмет дійсно буде корисний студентам в їх майбутньій діяльності.

Друга помилка - відсутність зв'язку студент-викладач.

Якщо між студентом і викладачем не має ніякого контакту, то ні про яку мотивацію говорити не доводиться. Студенту дуже важливо, щоб викладач був його наставником

Третя помилка - відсутність поваги до студентів.

Цим грішать ті, які вважають своїх студентів ледарями, хоча часто у студента просто не виходить розібратися в предметі.

Існує наступна класифікація навчальної мотивації студентів:

- пізнавальні мотиви (придбання нових знань і стати більш ерудованим);

- широкі соціальні мотиви (виражаються в прагненні особистості самоствердитися в суспільстві, затвердити свій соціальний статус через вивчення);

- прагматичні мотиви (отримувати гідну винагороду за свою працю);

- професійно-ціннісні мотиви (розширення можливостей влаштуватися на перспективну і цікаву роботу);

- естетичні мотиви (отримання задоволення від навчання, розкриття своїх прихованих здібностей і талантів);

- статусно-позиційні мотиви (прагнення утвердитися в суспільстві через вивчення або громадську діяльність, отримати визнання оточуючих, зайняти певну посаду);

- комунікативні мотиви (розширення кола спілкування за допомогою підвищення свого інтелектуального рівня і нових знайомств);

- традиційно-історичні мотиви (стереотипи, які виникли в суспільстві і зміцнилися з плином часу);

- навчально-пізнавальні мотиви (орієнтація на способи добування знань, засвоєння конкретних навчальних предметів)

- мотиви соціального і особистісного престижу (орієнтація на певне положення в суспільстві);

- неусвідомлені мотиви (отримання освіти не за власним бажанням, а за впливом кого-небудь, засноване на повному нерозумінні сенсу одержуваної інформації і повної  відсутності інтересу до пізнавального процесу).

Відзначимо, що в системі навчальних мотивів переплітаються зовнішні і внутрішні мотиви.

До внутрішніх мотивів належать такі, як власний розвиток у процесі навчання; необхідно, щоб сам студент захотів щось зробити і зробив це, так як  дійсне джерело людини знаходиться в ньому самому.

Зовнішні мотиви лунають із боку батьків, викладачів, одногрупників, в якій навчається студент, оточення або суспільства, то  це навчання як вимушена поведінка і нерідко зустрічає внутрішній опір з боку студентів.

І тому вирішальне значення має надаватися не зовнішньому тискові, а внутрішнім спонукальним силам.

Як же підвищити мотивацію студентів?

Розглянемо деякі способи підвищення мотивації у студентів вищих навчальних закладів.

По-перше, студенту необхідно пояснити, яким чином знання, отримані у навчальному закладі, стануть в нагоді йому в майбутньому. Студент приходить до навчального закладу для того щоб стати хорошим фахівцем у своїй галузі. Тому викладач повинен вміти довести студентам, що його предмет дійсно буде корисний у його подальшій діяльності.

По-друге, студента необхідно не тільки зацікавити предметом, але і відкрити для нього можливості практичного використання знань.

По-третє, студенту дуже важливо, щоб викладач був його наставником, щоб до нього можна було звернутися за допомогою під час навчального процесу, обговорити хвилюючі його питання.

Прояв поваги до студентів. Який би не був студент, він в будь-якому випадку вимагає до себе відповідного ставлення.

Ці мотиви можуть зливатися, утворюючи загальну мотивацію для навчання.

Причини, що стимулюють людину і спонукають його до активної діяльності, в даному випадку - вчитися, - можуть бути найрізноманітніші.

Для того щоб студент по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним під час навчальної діяльності, були не тільки зрозумілі, а й внутрішньо прийняті ним, тобто щоб вони придбали значимість для студента. Так як дійсне джерело мотивації людини знаходиться в ньому самому, то необхідно, щоб він сам захотів щось зробити і зробив це. Тому основним мотивом навчання є внутрішня спонукальна сила.

Способи підвищення мотивації до навчання

 Мотивація особистим прикладом. Інтерес студента до дисциплін обумовлений не тільки професійністю піднесення навчального матеріалу, а й особистими якостями викладача. Викладач, який не запізнюється, доброзичливо ставиться, серйозно і відповідально виконує свою роботу, вчасно перевіряє самостійні та практичні студентів цінується.

Стримування своїх обіцянок. Не можна обманювати студентів. Якщо обіцяли показати фільм або зробити цікавий тест, провести гру або з'їздити на екскурсію, необхідно реалізувати намічені цілі.

Формування позитивного ставлення до професії. Провідною діяльністю періоду юності є вибір свого місця в житті і професійного призначення, тому необхідно підбадьорювати і схвалювати вибір студентів, акцентувати увагу на важливих професійних компетенціях і специфічних питаннях.

Доброзичливий, спокійний тон, створення позитивного мікроклімату в групі. Позитивний, привітний настрій, рівний доброзичливий тон - запорука ефективної праці. Інтонації має бути достатнью, щоб виділити важливе, зробити акцент, змусити задуматися.

Надання максимальної свободи студентам. Звичайно, тут свобода розуміється в специфічному сенсі. Дайте групі можливість вибрати метод поточного оцінювання знань, форму виконання індивідуальної самостійної роботи, тему доповіді або варіант завдання. Кожна людина бажає відчувати свою причетність до якогось процесу, усвідомлювати, що його точку зору беруть до уваги - це підвищує мотивацію.

Відзначати успіхи студентів і хвалити публічно, демонструвати досягнення студентів. Похвала, особливо публічна, з описом достоїнств і відмінних рис виконаної роботи додає студенту впевненості в собі, підвищує його внутрішню мотивацію і бажання знову досягати аналогічного результату, з часом його підвищуючи.

Зацікавленість особистим досвідом студентів у професійній діяльності та їх думкою з яких-небудь питань.  Інтерес викладача до студентів може бути взаємним. Обговорення будь-яких питань, спільне вирішення виникаючих проблем, організація дискусій та розгляд ситуаційних завдань - важливі методи не тільки організації навчального процесу, а й налагодження якісних комунікацій між викладачем і студентом.

Наявність зв'язки студент-викладач. Студенту дуже важливо, що б викладач був його наставником, що б до нього можна було звернутися за допомогою (мається на увазі, звичайно, навчальні питання) нехай навіть не зовсім з  коректним запитанням.

Повага до студентів. Який би не був студент, він в будь-якому випадку особистість, яка хоче до себе відповідного ставлення

Зацікавленість до предмету. Немає ніякого більш дієвого способу підвищити мотивацію студентів, чим зацікавити їх своїм предметом, дисципліною.

Чітко вироблена система організації навчального процесу є запорукою успішної мотивації. Студенти «звиклі» до викладача, до його вимог  будуть витрачати менше часу на організаційні моменти і осмислення того, що відбувається на занятті.

Повідомлення цілей занять. Інформування на початку заняття про те, чому студенти навчаться, уважно слухаючи і виконуючи завдання, направлено на формування внутрішніх стимулів мотивації. Можна навіть побудувати процес повідомлення цілей методом «від супротивного», тобто «Відволікаючись і неуважно слухаючи сьогодні, Ви ніколи не дізнаєтеся, що ...». Даний спосіб привертає увагу навіть самих непосидючих студентів.

Акцент на безпосередню сферу застосування отриманих знань. Повинен простежуватися «зв'язок теорії з життям», що підвищує інтерес і увагу студентів.

Не читати лекцію з підручника і не сидіти весь час за столом. Знову ж психологи довели, що людина з більшою успішністю сприймає розмовну мову, живу розповідь, бесіду. Викладач,  який уткнувся в книгу, не тільки не може стежити за реакцією аудиторії на свої слова, а й справляє враження незібраної, незнаючої, розгубленої людини. Знаходячусь постійно за власним столом, викладач, відгороджується цим столом від студентів. Створюється і візуальний бар'єр і психологічний. При відповіді біля дошки доповідача можна присісти на вільне місце за парту, ставши частиною слухаючої аудиторії.

Застосування різних форм організації діяльності студентів, чергування різних форм діяльності. З моменту зниження уваги, змінити вид діяльності: запропонувати завдання для самостійної роботи, попросити студентів висловити свою думку, переключити увагу на ілюстративний матеріал.

Диференційована система завдань дозволяє кожному студенту порівняти власний рівень оволодіння матеріалом зі складністю запропонованих завдань. Так, можливий вибір карток із завданнями, за виконання яких передбачається отримання оцінки «3», «4» або «5». Викладач бачить, як студенти оцінюють власну підготовку.

Постановка студентів в суб'єктів навчально-виховного процесу. При даній формі організації кожен студент виконує певну роль в процесі навчання. Це сприяє становленню мотивації цієї діяльності, що займається придбанням для студентів визнану цінність.

Посильні навчальні завдання. Занадто прості або занадто складні завдання викликають зниження мотивації і інтересу до освоєння нових компетенцій. Складність завдань повинна бути приблизною до рівню  знань аудиторії або трішечки вище, щоб дати можливість студентам можливість аналізувати і шукати інформацію самостійно.

Чітке і однозначне пояснення домашнього завдання. Гранично ясне формулювання завдання і пояснення його практичної значущості підвищують мотивацію до його виконання.

Порушують дисципліну готують доповіді. Невгамовне бажання студентів поговорити під час занять теж можна «заохотити», направивши їх енергію в позитивне русло. Такі студенти записують собі теми доповідей за поточною або майбутньою темами, отримуючи унікальну можливість розповісти про що-небудь всій аудиторії.

Використання навчальних фільмів в процесі навчання, навчання казками, бесідами, складання таблиць, схем, графіків. Викладачу необхідно комбінувати як аудіальні, так і візуальні засоби навчання.

Відвідування виставок і музеїв. Звичайно, різні форми проведення занять, диференційований підхід оцінки знань і інші методи підвищення інтересу до освітнього процесу ефективні. Але все ж група із задоволенням кудись поїде.

Відвідування об’єктів промислового виробництва. Під час проходження студентами ознайомлювальної практики, вкрай необхідне відвідування об’єктів промислового виробництва, для їх подальшого професійного направлення. Тобто, під час організованої екскурсії виробництвом у студентів є можливість більш детально ознайомитися зі своїм професійним вибіром. 

Організація конференцій, олімпіад, конкурсів, вікторин, ділових ігор. Застосувати отримані компетенції на практиці і отримати схвалення не тільки викладача, але ще і незалежного журі, отримати знаки уваги і відмінності, заявити про себе і виділитися - фактори, що забезпечують нашу потребу в самореалізації, самоактуалізації, самовдосконаленні.

Регулярна і безперервна система контролю з боку викладача. Надзвичайно важливим є систематичний контроль знань студентів. Мається  на увазі проведення більшості занять у формі комбінованих. Завдання викладача проводити регулярну перевірку рівня засвоєння знань студентів для підтримки мотивації.

Доводити до відома студентів критерії оцінки їх діяльності. Відповіді біля дошки, письмові роботи, тестування, практичні, лабораторні та контрольні роботи, домашнє завдання-все форми діяльності студентів піддають оцінці. Важливим моментом є пояснення студентам критеріїв оцінки їх робіт. Це дозволить домогтися справедливості в системі заохочення і покарання.

Публічність успішності кожного студента. В курсі своєї дисципліни чи предмету  викладач може вести облік, виконаних перевірочних робіт, без яких студент не допускається до складання підсумкового іспиту (заліку, контрольної роботи). На стенді в кабінеті розміщено таблицю, в ній прізвища студентів і кількість робіт (з оцінками), які вони виконали. Доступність результатів кожного для загального огляду мотивує студентів.

Обов'язковий захист практичних робіт для тих студентів, які не були на занятті. Для студентів, які не були  присутні в момент написання практичної роботи введена додаткова «складність»: роботу треба не тільки написати, виконати графічно  а й захистити (індивідуальна бесіда по темі з викладачем).

«Метод закритої дошки». Можлива відповідь студента у дошки таким чином, щоб аудиторія не бачила результати праці.  Словниковий диктант на знання  дисципліни або будь-яке інше завдання, аудиторія робить роботу в зошитах, а потім звіряє з варіантом на дошці, виробляє оцінювання та розбір помилок.

Розбирати помилки тестів, самостійних, практичних та контрольних робіт. Хороша звичка викладача - докладно зупинятися на найпоширеніших помилках студентів, обговорювати недоліки і спільними зусиллями знаходити правильні рішення. Залучення студентів до створення навчальних посібників, до організації навчальної діяльності. Добре і відмінно успішним студентам можна видавати індивідуальні завдання, що  пов'язані з відбіром та аналізом інформації з будь-яких питань. Студенти із задоволенням розбираються в нових поняттях, складають таблиці і навіть презентації на вибрані теми. Усвідомлення своєї важливості і корисності в організації навчального процесу підвищує мотивацію.

Організація перевірки студентами робіт своїх одногрупників. Після написання самостійної роботи можна запропонувати аудиторії обмінятися роботами і самим перевірити, поставити оцінку. Довіра підвищує мотивацію.

Надання студентам можливості оцінювати відповіді одногруппніков. Виступи біля дошки можна запропонувати оцінити аудиторії. В цьому випадку всі будуть уважно слухати відповідь, щоб винести свій вердикт.

Використання сучасних методів навчання (проектний, проблемний, дослідницький, навчання у співпраці, різнорівневі навчання та інші) .Разноманітність сучасних форм і методів організації навчальної діяльності підвищує мотивацію студентів.

В заключення щодо мотивації  студентів наведені наступні рекомендації по  підвищенню рівня мотивації до професійного становлення студентів

Рекомендації студентам щодо  підвищення самомотивації, наступні :

•   коли мотивація до навчання пропала, для початку необхідно розібратися, що послужило цьому причиною і спробувати вирішити проблему або самому, або за допомогою одногрупників;
•   однією з причин втрати мотивації може бути слабка віра в свої можливості і як наслідок поява страху невдач, то підвищення мотивації в такому випадку напряму залежить від віри в себе;
•   мотивація може знизитися, коли швидкість навчання не збігається з очікуваним темпом, тоді скласти свій власний темп;
•   мотивація може згаснути через відсутність отримання задоволення від процесу навчання, якщо частіше помічаєш свої невдачі, ніж успіхи, тоді важливо переключити увагу на маленькі успіхи і радіти будь-яким проміжним результатам;
•   важливо вірити в себе, продовжувати працювати над собою, не дивлячись ні на що, тільки тоді можливий успіх.

Таким чином, рекомендації щодо підвищення рівня мотивації прості і придатні для навчання  всім студентам.  Це, перш за все, підвищення зацікавленості студентів до дисципліни чи предмету і майбутньої спеціальності, як через професіоналізм викладача, так і методом рефлексії, підтримка творчого мікроклімату в групі, вірний  емоційний вплив на студентів, вірне застосування методів виховання та ін.

Рекомендації, спрямовані на вдосконалення процесу професійної підготовки студентів.

Перший курс:

•       створення у студентів адекватного уявлення про обрану професію;

•       допомога в усвідомленні суспільної значущості професії та прищеплення  

      любові до неї;

•       формування позитивного ставлення до своєї професії;
•       забезпечення успішної адаптації студентів до нових соціальних умов.

Другий курс:

•       знайомство з професійною діяльністю;
•       формування професійного ідеалу, умінь і навичок;
•       залучення студентів до професійної самоосвіти;
•       вміння аналізувати соціально значущі проблеми, збирати, зберігати та

      обробляти інформацію з використанням інформаційних автоматизованих  

      систем.

Третій курс:

•       закріплення позитивного ставлення до обраної професії;
•       формування у студентів адекватної самооцінки своєї професійної

      підготовленості;

•       формування відповідального ставлення у студентів до оволодіння професією.
•       розвиток самостійності в рішенні професійних завдань;
•       вдосконалення професійно-педагогічних умінь;
•       актуалізація професійних мотивів на змістовний бік діяльності;
•       підвищення вольової активності в пізнавальній і практичній діяльності;
•       конструювання навчальних занять з використанням    інноваційних  

      педагогічних технологій, методів і засобів педагогічного спостереження,  

      аналізу і оформлення зібраних даних.

Четвертий  курс:

•       формування свідомого ставлення до громадської та особистої значущості

      обраної професійної діяльності;

•       роз'яснення перспектив і підготовка студентів до продовження професійної

      самоосвіти в майбутній роботі;

•       підвищення вольової активності в оволодінні професією;
•       виховання рефлексивного ставлення до альтернативних поглядів і підходів   

 до      вивчення проблем професійної діяльності.

Висновок

З усього вище сказаного можна зробити наступний висновок: питання щодо урахування індивідуальних якостей особистості в цілому і зокрема студентів, стоїть одним з перших вирішуваних питань в структурі розвитку та навчання всебічно розвиненої й освіченої людини. До індивідуальних особливостей відносяться своєрідність відчуттів, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви; особливості інтересів, нахилів, здібностей, темпераменту, характеру особистості.

Необхідність індивідуального підходу викликана тією обставиною, що будь-який вплив на особистість переломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови», без урахування яких неможливий по-справжньому дієвий навчально-виховний процес.

Індивідуалізація лише тоді виконує свою справжню мету, коли студент виступає вже не як об'єкт, а як суб'єкт навчання, тобто виходячи зі своєї індивідуальності, знаходить у змісті і процесі навчання відповідні його інтересам і здібностям цілі і можливості їх самостійної реалізації у власній навчальній діяльності.

Аналіз теоретичних джерел дозволяє зробити висновок про те, що мотивація навчання розглядається, по – перше, як передумова й умова навчання, а по – друге, як результат навчальної діяльності.

Мотивація навчання, являючи собою особливий вид мотивації, характеризується складною структурою, однією з форм якої є структура внутрішньої (орієнтованої на процес і результат) і зовнішньої мотивації. Суттєвими є такі характеристики мотивації навчання, як її стійкість, зв'язок з рівнем інтелектуального розвитку і характером навчальної діяльності.Проблема формування мотивації одна з найважливіших умов успішності у досягненні результатів. Мотиваційний компонент приховує в собі великі можливості. Як свідчать дослідження психологів, мотиваційна сфера більш динамічна, ніж пізнавальна та інтелектуальна.

Саме тому студенти віддають переваги викладачам з високим рівнем педагогічної майстерності, які досягли певних професійних вершин, здатних дати практичні поради, корисні в подальшій трудовій кар'єрі молодого фахівця; через повагу до викладача підвищується зацікавленість студента до дисципліни чи предмету; студенти хотіли б бачити не тільки викладача-навчального, але і викладача-вихователя, здатного регулювати емоційний фон в навчальній групі, тому що доброзичлива атмосфера, взаємоповага обов'язково позитивно позначаться на її результатах навчання; визнання викладачем достоїнств відмінно зробленої роботи або добре підготовленої відповіді, особливо зроблене публічно, обов'язково додасть студенту впевненості в собі, підвищить його внутрішню мотивацію, а значить - зміцнить його бажання брати активну участь в педагогічному процесі.

«Ученість – це солодкий плід гіркого кореня».

                                                                                                                          Ісократ

Перелік використаних джерел

1. Годованюк Т.Л. Індивідуальне навчання у вищій школі: Монографія. – К.: НПУ імені Драгоманова,2010.-160с.

2.Тернопільська В.І., Коломієць Т.В., Піонтківська І.О. Довідник з виховної роботи зі студентами. –Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2014.-264с.

3. Степко М.Ф. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник / М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін.; за ред. В.Г. Кременя. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2004. – 384 с.

 4. Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: Зб. наук. праць / За ред. І.Я. Зязюна та Н.Г. Никало. – К., 2003. – 680 с.

5. Овчинников Б.В., Павлов К.В., Владимирова І.М. Ваш психологічний тип. – Спб, «Андрєєв і сини», 1994. – 235 с.

 6. Акімова М.К., Козлова В.Т. Облік психологічних особливостей учнів у процесі навчання / Питання психології. – 1988. – № 6.1. С. 71–77.

7. Сергєєв С.М., Рощупкін А.О. Урахування індивідуальних особливостей студентів у навчанні та вихованні. Стаття

8. Клочко, В. І. Формування мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів технічних спеціальностей : монографія / В. І. Клочко, А. А. Коломієць. – Вінниця : ВНТУ, 2012. – 188 с.

9. Кочарян, О. С. К 75 Структура мотивації навчальної діяльності студентів [Текст]: навч. посіб. / О. С. Кочарян, Є. В. Фролова, В. М. Павленко. – Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського «Харк. авіац. ін.-т, 2011.-40 с.

10. Аврамчук Л.А. Формування активної пізнавальної діяльності студентів // Педагогіка і психологія.–1997.–№3.–с.122–125.

11. Дубовицька Т.Д. Діагностика уровня професійної направленості студентів. // Психологічна наука і освіта.– 2004.– №2– с.82–86

12. Князян М. Формування пізнавальної мотивації дослідницької діяльності студентів. // Педагогіка і психологія професійної освіти.–2003.–№1.–с.173–181.

13. Лапки М.М., Яковлева Н.В. Мотивація навчальної діяльності і успішність  навчання студентів вузів.// Психологічний журнал.–1996.–№4.–с.134–140.

14. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формування мотивації студентів. М., 1990.

15. Токар Н.Ф. Динаміка мотивації в процесі професійної підготовки.// Педагогіка і психологія.– 1997.– №4.– с. 151–154