МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА Інтерактивні технології навчання та методика їх упровадження в професійно-практичну підготовку

ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ М.ЖИТОМИРА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Інтерактивні технології навчання та методика їх упровадження

в професійно-практичну підготовку

Розробив: майстер виробничого навчання ЦПТО м. Житомира

 Мельниченко Сергій Степанович  

2023 р.

ЗМІСТ

Вступ………… ….…………………………………………………………..............5

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Сутність, мета і завдання технологій  інтерактивного навчання…………6

1.2. Інтерактивні форми організації діяльності учнів та методика їх реалізації у 

професійно-практичній підготовці…………………………………………….8

1.3.    Інтерактивні методи  професійно-практичної підготовки…………….9

1.3.1. Методи кооперативного навчання……………………………………..14

1.3.2. Інтерактивні вправи та інтерактивний тренінг…………………………16

1.3.3. Методика організації і проведення майстер-класів……………………19

          1.3.4. Аналіз конкретних (проблемних) ситуацій та методика розігрування  

           ролей…………………………………………………………………………20

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Методична розробка заняття (із застосуванням інтерактивних форм і  методів, що були охарактеризовані у теоретичній частині)...21

ВИСНОВКИ…………………………………………………….…………............32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…………....34

ВСТУП

         Впровадження інтерактивних технологій навчання в професійно-практичній підготовці  учнівської молоді тема актуальна,  адже використання даного напряму роботи підвищує якість отриманих учнями знань. Держава як ніколи потребує спеціалістів будівельних професій та якісної підготовки майбутніх спеціалістів для розбудови нашої держави після війни по європейським стандартам та відновлення  інфраструктури зруйнованих міст та сіл.  

 Мета роботи: на підставі аналізу сучасної літератури дослідити основні інтерактивні технології навчання та методику їх упровадження в професійно-практичну підготовку.

Завдання роботи:

     розкрити сутність, мету і завдання технологій  інтерактивного навчання;

     проаналізувати інтерактивні форми та методи  організації діяльності учнів та методику їх реалізації у  професійно-практичной підготовці;

     охарактеризувати методику організації і проведення інтерактивнихї методів,  інтерактивних вправ, інтерактивного тренінгу,  майстер-класу, аналізу конкретних (проблемних) ситуацій;

     продемонструвати досвід майстра виробничого навчання (на прикладі роботи у закладі професійної освіти).

Практична значимість. Педагогічний колектив професійно-технічних навчальних закладів під час підготовці майбутніх спеціалістів повинен забезпечити їм належні умовами для оволодіння ґрунтовними знаннями, професійними уміннями й навиками.  Сучасні майбутні спеціалісти будівельних професій мають володіти культурою дискусії, вміти приймати спільні колективні рішення, вміти доповідати з будь-якої теми. Сучасні вимоги до навчання  змінили рівень володіння головними розумовими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням. Саме запровадження технологій інтерактивного навчання в комплексі з іншими методика навчання і дають бажаний результат.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Сутність, мета і завдання технологій інтерактивного навчання.

Технологія навчання - упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого.

 Технологія, на відміну від методики:

• не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;
• не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;
• характеризується постійним зворотним зв’язком, коригуванням подальшої діяльності;
• охоплює чітко спланований очікуваний результат. [1].

Інтерактивне навчання  («Інтерактивний» з англ. - здатний до взаємодії) - це навчання, яке відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове), де і учень, і викладач є рівноправними суб’єктами навчального процесу, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють здійснювати. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання різноманітних життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, використання рольових ігор.

Мета технологій інтерактивного навчання - створення комфортних умов та сприятливого емоційного середовища для всіх учасників заняття, формування навичок роботи в команді та вміння висловлювати свої думки, виклик інтересу до навчання та внутрішньої мотивації, розкриття творчого потенціалу.

Принципи інтерактивного навчання:

• навчаючи інших, навчаюся сам;
• тісна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу;
• однакова участь всіх учасників;
• позитивна взаємодія;
• індивідуальна відповідальність.

Завдання технологій інтерактивного навчання - навчити учнів бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку інших, приймати рішення.                           

Для отримання бажаних результатів щодо засвоєння здобувачами освіти навчального матеріалу викладачі, майстри виробничого начання,  (класні керівники) постійно використовують різні технології інтерактивного навчання.

Серед інтерактивних методів широко використовуються такі як:

     мозковий штурм,

     мікрофон,

     коло ідей,

     робота в малих групах,

     «займи позицію»,

     пресметод,

     акваріум,

     подорож рольові ігри та інші.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (штат Меріленд, США) у 1980-х роках, показує нам, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття та волю. Результати цих досліджень зображено на схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання» (Мал.1) [4].

                          .

                                       Мал. 1 «Піраміда навчання»

1.2. Інтерактивні форми організації діяльності учнів та методика

їх реалізації у професійно-практичній підготовці.

Педагоги навчальних закладів відчувають потребу в освітніх іноваціях через те, що вже неможливо навчати за традиційними формами  та методами, коли педагог перебуває в центрі навчального процесу, а учні пасивно сприймають навчальний матеріал, виконуючі практичні та контрольні завдання, які не потребують розвитку конструктивно-кретичного мислення. Оволодіння здобувачами освіти  професійно-технічних навчальних закладів освіти ґрунтовними знаннями, професійними уміннями й навиками виступає однією з найважливіших проблем у професійній підготовці спеціалістів, тому викладачі (майстри виробничого навчання) в своїй роботі використовують різні інтерактивні форми організації навчальної діяльності.   

Інтерактивні форма організації діяльності учнів -  форма навчання, у процесі якого учні і викладач перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. [5].

                 Робота в парах і малих групах: «Ротаційні трійки», «Два-чотири –всі разом»,

         «Карафон», «Незакінчене речення», Ажурна пилка» (Мозаїка);

                 Навчання у групі: «Імітація», «Симуляція»;

                 Обговорення проблемних питань: «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Дебати»

Інтерактивні форми:

• Кейс-технологія. Case method, кейс-метод, метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу – це техніка навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних і бізнесситуацій. Ті, що навчаються повинні досліджувати ситуацію, розібрати.ся в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати найкраще з них [11].
• Перевернуте навчання. Перевернуте навчання – форма активного навчання, яка дозволяє «перевернути» звичний процес навчання таким чином: домашнім завданням для учнів є перегляд відповідних відеофрагментів з навчальним матеріалом наступного заняття учні самостійно проходять теоретичний матеріал, а у групі час використовується на виконання практичних завдань. 
• Сторітенлінг. Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідь історій.
• Технгологія квестів. Квест – інноваційна ігрова технологія навчання, яка вчить знаходити необхідну інформацію, аналізувати та систематизувати її, вирішувати поставлені завдання, часто проходячи послідовно певний маршрут (або виконуючи певні елементи єдиного сюжету) [6].
• Технологія «Кольорові капелюхи». «Шість капелюхів мислення» − це метод рольової гри. Одягаючи капелюх певного кольору (буквально або подумки), людина грає певну роль, яка їй відповідає, дивиться на себе збоку, а на проблему − з певної точки зору. Змінюючи капелюхи, змінює ролі, ракурс розгляду питання.

1.3.  Інтерактивні методи професійно-практичної підготовки.

Інтерактивні методи професійно-практичної підготовки, поділяються на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності учнів, забезпечують активну участь і взаємодію учасників одне з одним і з викладачем (майстром виробничого навчання) (Мал.2)

                                          Мал.2 «Інтерактивні методи»

 1. Технології  кооперативного навчання – це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За умов парної роботи всі учні отримують можливість висловлювати свою думку.  Робота в парах дає можливість учням подумати, обмінятись ідеями спочатку з партнером і лише потім озвучити їх перед групою. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критично мислити, вміння переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитись від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати завдання, які за інших умов потребують великої затрати часу. Наприклад – робота в групах. [7].

Робота в групах. Дискусії й обговорення можна проводити цілою групою. Проте вони набагато ефективніші, коли проводяться у групах, зокрема, якщо група велика, а час обмежений. Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок кожного учасника. Дискусія допомагає учням уточнити свої уявлення, усвідомити почуття і ставлення. Це дає змогу більше дізнатися одне про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує ймовірність того, що вони краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше зважатимуть на них. Робота у групах розвиває навички активного слухання, співпереживання, співраці, впевненої поведінки і толерантності. Для організації обговорення у групах викладач (майстер виробничого навчання):

• чітко формулює завдання: вивчити тему, обговорити ситуацію, проблему, сформулювати запитання, запропонувати ідеї або варіанти рішень, виконати проект, відпрацювати сценку чи спосіб дії;
• повідомляє, скільки часу відводиться на це завдання;
• формує групи (бажано з 2—6 осіб) різними способами;
• розташовує групи так, щоб учасники кожної сиділи поруч і добре чули одне одного;

Нижче наведено кілька додаткових рекомендацій для роботи із групами:

• Найкраще розпочати роботу з групами, які складаються з 2—4 осіб. У невеликих групах учням легше долати сором’язливість. Коли ви відчуваєте, що учасники набули впевненості, групи можна збільшити до 5—6 осіб.
• Краще не доручати учасникам формувати групи за власним бажанням, адже в такому разі «непопулярні» діти почуватимуться ображеними. Формуючи групи, стежте, щоб їхній склад змінювався якомога частіше.
• Наголосіть на важливості принципу «один за всіх, і всі за одного». Усі члени групи мають зробити свій внесок у вирішення поставленого завдання. Успіх групи залежить від внеску кожного.

    2. Технології кооперативно-групового навчання передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це такі форми роботи як: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Навчаючи – вчуся», «Кейс-метод, «Ажурна пилка». Наприклад  - мозковий штурм.

   Мозковий штурм — метод опитування, за якого приймаються будь-які відповіді учасників щодо обговорюваної теми. На першому етапі учасники активно висувають свої ідеї, зокрема й нереалістичні, фантастичні та нелогічні. Головне завдання — кількість ідей, а не їхня якість. На цьому етапі забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожну пропозицію приймають і записують на дошці чи аркуші паперу. Учасники знають, що від них не вимагають обґрунтування їхньої пропозиції або пояснення, чому вони так думають. Час для висунення ідей або кількість ідей зазвичай обмежені. Наприклад: «Давайте запишемо щонайменше десять способів…» або «Давайте сформулюємо якомога більше способів … за одну хвилину. Другий етап — оцінювання та обговорення ідей, ранжування їх за рівнем значущості, поділ на групи тощо. [2].

Переваги цього методу в тому, що він:

• дає змогу за короткий час зібрати максимальну кількість різних думок;
• допомагає залучити до роботи тих, хто зазвичай пасивний і соромиться брати участь у дискусіях;
• активізує уяву і творчі можливості учасників, уможливлює їх відхід від стереотипних уявлень і стандартних схем;
• є цікавим початком для наступного обговорення у групах.

Для організації мозкового штурму потрібно:

     сформулювати запитання, проблему чи ситуацію і запропонувати учасникам висловити свої  ідеї та пропозиції;

     обрати протоколіста або самому записувати висловлені ідеї;

     повідомити, що учасники можуть пропонувати будь-які ідеї, які спадають їм на думку;

     не обговорювати ідеї відразу після того, як їх запропоновано;

     записувати там, де їх буде добре видно;

     опрацювати спільно з учасниками список ідей: додати нові, вилучити ті, що не стосуються теми, розподілити ідеї за категоріями, відібрати найкращі тощо.

        3. Технології ситуативного моделювання (навчання у грі) – це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання учню можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки. Наприклад  - рольова гра. [10].

Рольова гра. Рольова гра — неформальна постановка, у процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуаці. Під час рольової гри учасники діють не від свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто. Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу «приміряти» їх на себе у безпечних умовах. Дія «під маскою» уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна розв’язати подібну ситуацію в реальному житті. Це також допомагає краще зрозуміти почуття уявного персонажа і розвинути навички емпатії (співпереживання). Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще зрозуміти і висловити свої почуття, не боячись розкритись і бути висміяним. Це чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, наближених до реальних. Рольова гра вимагає певних навичок від тренера і від учасників тренінгу.

Для організації рольової гри:

• описується модельна ситуація, яку треба інсценувати;
• учасникам пояснюють, як вони мають діяти, або запропонується сценарій;
• відбераються охочі або розкуті енергійні учасники, щоб продемонструвати сценку перед групою.
• використовуються допоміжні реквізити: капелюшки, картки з іменами, перуки, костюми, маски — усе, що можна виготовити на місці або приготовлене заздалегідь;
• якщо це можливо, обігрується ситуація з гумором;
• після закінчення сценки проводиться її обговорення;
• об’єднується група на підгрупи, надається можливість зіграти між собою цю чи подібну сценку. Так можна уникнути ніяковості, спричиненої необхідністю виступати перед усією групою.

4. Технології опрацювання дискусійних питань: важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія –широке публічне обговорення спірного питання. Мета: сприяння розвитку критичного мислення, яке дає можливість визначити власну позицію, формування навичкок відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Наприклад – дискусія.

Дискусія. Ця форма роботи потребує від викладача делікатності й толерантного ставлення. Цікавлячись думкою учнів  чи організовуючи групову дискусію, треба пам’ятати про неприпустимість втручання з метою різко заперечити або розкритикувати чиюсь думку. Якщо викладач  сприйматиме позитивно висловлювання учасників, вони з більшим бажанням братимуть участь в обговоренні. Намагайтесь уникати запитань, які потребують закритих відповідей «так» чи «ні». Якщо ви прагнете, щоб учасники говорили, ставте їм відкриті запитання, які вимагають пояснення своєї думки. Важливо також не поспішати й не вимагати від учасників негайної відповіді на запитання. Вони повинні мати час на роздуми, але не забагато. Для того щоб заняття проходили жваво, треба підтримувати темп. Для пожвавлення дискусії рекомендують перед обговоренням розповісти ситуацію з реального життя. [3].

1.3.1. Методи кооперативного навчання

Кооперативне навчання — метод навчання учнів, що оснований на співробітництві учнів у групах. При такому підході учні досягають успіхів у навчанні, лише за умови ефективної взаємодії між собою. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Практичний досвід переконує, що одним з пріоритетних елементів "Навчання разом" є оволодіння соціальними навичками. Міжособистісна взаємодія в групі породжує конфлікт думок, ідей, підходів, а вміле вирішення таких суперечок забезпечує навчальну мотивацію, глибше розуміння та краще запам’ятовування матеріалу, крім того учні  отримують досвід конструктивного розв’язання конфліктів на основі діалогової комунікації, вчаться аргументувати свою точку зору, переконувати партнерів по взаємодії. Отже, розвиток соціальних навичок міжособистісної взаємодії в групі є необхідним компонентом кооперативного навчання.  Практика показала, що ефективність технологій кооперативного навчання полягає ще й у тому, що учасники взаємодії плекають у собі доброзичливість, відсутність агресії; вільний прояв почуттів, який значно підвищує здатність до творчості; емпатію – вміння відчувати психологічний стан іншої людини, співчуття; способи ненасильницького спілкування – повагу до свободи вибору, зняття чи обмеження заборон, акцент на позитивному, заохочення співрозмовника, терпимість до помилок опонента під час вивчення нового матеріалу, довіру, авансування похвали; вміння розуміти, приймати і визнавати думку інших, установку децентрації – здатність стати на позицію іншого, навіть не погоджуючись з ним по суті проблеми; вміння сприймати ситуації (відповіді, пропозиції) не як гарні чи погані, а як такі, що вимагають роздумів, тобто сприймати їх як проблемні ситуації. Застосування технологій кооперативного навчання сприяє розвитку комунікативних компетентностей, навичок спілкування; розвитку критичного мислення, здатності аналізувати, зіставляти ситуації, приймати рішення; створює умови для самонавчання, самореалізації учнів. А головне − через груповий вплив на особистість, міжособистісне спілкування здійснюється соціалізація учнів.

Сьогодні існує велика кількість різноманітних моделей та методів кооперативного навчання, серед яких найбільш відомими є навчання в команді (Student Team Learning), метод Е. Аронсона "Мозаїка" (Jigsaw) та його модифікація (Jigsaw 2), розроблена Р. Славіним, навчання разом (Learning Together), кооперативні структури Кагана (Kagan Structures), групове дослідження (Group Investigation), метод різнобічних здібностей Е. Коен (Complex Instruction) та інші. Прийом критичного мислення для групової роботи та формування партнерських відносин.

Прийом «Мозаїка» зробить з групи учнів справжніх експертів у певній темі, окремого матеріалу, що дозволить згодом поділитися набутими знаннями з одногрупниками. Такий підхід допоможе учням зрозуміти та запам’ятати інформацію, в той час, коли вони розвивають свої навички співпраці. Оскільки учні будуть знати, що несуть відповідальність за отримання знань інших учнів, варто очікувати, що вони відчують більшу відповідальність та потребу у ефективній роботі. Використовуючи цей прийом, заздалегідь попередьте учнів про те, що згодом вони будуть працювати з інформацією, яку отримають один від одного. Закликайте кожного до участі у обробці, аналізі та осмисленні матеріалу.

 Метод  «Мозаїка»

 Навчальна група, ділиться на підгрупи.  Кожна підгрупа розглядає певну тему, однак кожен член групи бере на себе лише певний аспект, який вивчається їм найбільш інтенсивно. Таким чином, у кожній підгрупі існує лише один «експерт» із заданого аспекту проблеми. На цьому етапі кожна група отримує загальний поверхневий погляд на проблему, а «експерти» самостійно заглиблюються у певні аспекти. Через заданий час початкові групи розформовуються та утворюються нові, у які поєднуються «експерти» по кожному з аспектів проблеми. На цьому етапі відбувається обмін думками експертів, внаслідок чого їх розуміння питання поглиблюється і усуваються питання, що виникли на першому етапі вивчення проблеми. В результаті роботи на даній фазі «експерти» повинні засвоїти навчальний матеріал на такому рівні, який дозволив би їм усвідомлено та безпомилково передати зміст цього навчального матеріалу іншим учням, не посвяченим у конкретний аспект проблеми. На третьому етапі «експерти» повертаються до своїх початкових груп і передають отримані знання іншим членам групи (які не знайомі з цим аспектом проблеми, але є «експертами» з іншого аспекту). На цьому етапі учні навчаються уважно слухати своїх колег, самостійно пояснювати новий матеріал, ставити запитання та відповідати на них. На заключному етапі вчителем перевіряється рівень засвоєння всіх аспектів проблеми кожним членом групи. Контроль може відбуватися у будь-якій відомій формі та забезпечує сумлінність роботи «експертів».

1.3.2. Інтерактивні вправи та інтерактивний тренінг.

Інтерактивні вправи — це вправи, де і учень, і викладач  є рівноправними суб’єктами навчального процесу.

Регламент проведення інтерактивних вправ:

• інструктаж — 2-3 хвилини;
• об'єднання у групи та розподіл ролей — 1-2 хвилини;
• виконання власне завдання — 5-15 хвилин;
• презентація роботи — 3-15 хвилин;
• рефлексія — 1-2 хвилини.

Роль правил: проведення вправи дисциплінує учнів. Послідовне подання правил з обговореннями та уточненнями. Починає пропонувати викладач, а потім — учні. Після запису правила йде уточнення: «Чи всі учасники погоджуються з правилом? Чи всі зрозуміли вимоги?»

Приклади правил:

         Приходити вчасно.

         Бути позитивним.

         Говорити власні думки.

         Говорити по черзі, не перебиваючи інших.

         Бути терплячим, поважати інших.

Види інтерактивних вправ:

• Мікрофон
• Незакінчені речення
• Метод «Прес»
• Крісло автора
• Акваріум
• Ажурна пилка
• Шість капелюхів
• Два, чотири, всі разом
• Карусель
• Дебати
• Коло ідей
• Робота в парах
• Робота в групах
• Дискусія

Тренінг – це форма соціально-педагогічної діяльності, спрямована на набуття життєвої компетентності шляхом збагачення як знаннями, так і життєво-практичним та емоційно-особистісним досвідом завдяки використанню інтерактивних засобів навчання.

 Єдиної загальновизнаної класифікації тренінгів не існує, поділ можна проводити за різними ознаками, але можна виділити основні типи тренінгів за критерієм спрямованості впливу та змін: навички, психотерапевтичні, соціально- психологічний, бізнес-тренінг.

 На тренінговому занятті перевага віддається діяльності не викладача, а учнів, особистий досвід яких є основою для навчання. Не варто читати лекцій, доцільніше, якщо учні поділяться тим, що знають на цей момент, і самі відшукають та/або засвоять інформацію, якої не вистачає. На тренінгу викладач відіграє важливу роль фасилітатора (від англ. facilitate — допомагати, полегшувати, сприяти). Він скеровує діяльність та взаємодію учасників на вивчення теми та досягнення мети тренінгу. Учні мають чітко розуміти, чим зумовлений вибір теми заняття. Поясніть це так, щоб актуальність і важливість теми не викликали жодного сумніву. Учні також мають чітко розуміти кінцеву мету та способи її досягнення. [9].

Структура тренінгового заняття.

Кожен тренінг складається із трьох частин: вступної, основної та заключної (Мал.3). Тривалість тренінгу може бути різною – від 20 хвилин до 7-8 годин.

              Мал.3 «Структура тренінгового заняння»

1.3.3. Методика організації і проведення майстер-класів.

Майстер-клас— метод навчання та конкретне заняття із вдосконалення практичної майстерності, що проводиться фахівцем в певній галузі будь-якої діяльності для осіб, які, зазвичай, вже досягли достатнього рівня професіоналізму в цій сфері діяльності.

Дане поняття широко використовується в багатьох сферах діяльності людини, в тому числі й в освіті. Майстер-клас–це одна з форм ефективного професійного, активного навчання. Він відрізняється від семінару тим, що під час майстер-класу ведучий-спеціаліст розповідає і, що ще більш важливо, показує, як застосовувати на практиці конкретна технологія або метод.

Алгоритм технології проведення майстер-класу:

І. Підготовчо-організаційний етап.

ІІ. Основна частина.

1.Презентація педагогічного досвіду ведучого-спеціаліста:

• коротко характеризуються основні ідеї технології;

• описуються досягнення в роботі;

• доводиться результативність діяльності, яка свідчить про ефективність технології;

• визначаються проблеми та перспективи в роботі ведучого-спеціаліста.

2.Представлення системи роботи:

• описується система заходів у режимі технології, що презентується.

• визначаються основні прийоми роботи, які ведучий-спеціаліст буде демонструвати слухачам.

3. Проведення практичної частини:

• ведучий-спеціаліст проводить демонстрацію прийомів та методів ефективного виконання роботи;

• слухачі на цьому етапі засвоюють інформацію.

4. Моделювання:

• слухачі виконують самостійну роботу з конструювання власної моделі заходу

в режимі технології ведучого-спеціаліста;

• ведучого-спеціаліст виконує роль консультанта, організовує самостійну роботу слухачів і керує нею.

ІІІ. Афішування -представлення виконаних робіт. Рефлексія:  проводиться дискусія за результатами спільної діяльності слухачів і ведучого-спеціаліста.

1.3.4. Аналіз конкретних (проблемних) ситуацій та методика розігрування ролей.

Аналіз конкретних ситуацій (кейс-метод, кейс-стаді, метод ситуаційного аналізу) – метод навчання, який використовує опис реальних професійних, економічних, соціальних ситуацій.

Суть методу полягає в тому, що учасникам пропонують осмислити ситуацію, опис якої водночас не тільки відображає практичну професійну проблему, а й актуалізує комплекс знань, які необхідно засвоїти при розв'язанні цієї проблеми. Причому сама проблема не має однозначних вирішень.

Метод ситуаційного аналізу — техніка навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних і бізнес-ситуацій. Ті, що навчаються, повинні досліджувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати найкраще з них. [12].

Слово «Кейс» означає  — конкретий випадок, справа, ситуація, яку цікаво вивчити чи обговорити. Кейс представляє рольову систему.

Кейс як інструмент методу  – це опис конкретної ситуації, яка мала місце бути в тій чи іншій практиці, яка містить в собі деяку проблему, що потребує вирішення.

Кейс-заняття – це заняття, побудоване на спільному розгляді та обговоренні однієї або декількох проблем, явищ або тем. Під час заняття учні не тільки беруть активну участь у навчальному процесі, але можуть бачити практичне застосування отриманих знань.

Розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом "гри", виконання "ролі", яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом "проживання ситуації у ролі", яка вам дісталася та надає можливість діяти "як насправді". Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Методична розробка заняття (із застосуванням інтерактивних форм і  методів, що були охарактеризовані у теоретичній частині)

Тема: Заняття з елементами тренінгу «Ми - будівельники».

Мета: перевірити початковий рівень професійних знань та майстерності, оволодіння основними теоретичними знаннями; розвивати творчі здібності учнів, вміння нестандартно мислити, працювати в колетиві, сприяти розвитку ініціативи, вмінню долати труднощі для досягнення мети; виховувати організованості, дисциплінованості, сприяти позитивному ставленю до навчання та прищепити любов до професії.

Місце проведення: навчальна аудиторія.

Учасники: учні 1 курсу першого семестру, що почали навчання за професією «Столяр будівельний. Паркетник. Робітник з ремонту будинків».

Проводять: класний керівник, майстер виробничого навчання.

Наочні матеріали: мультимедійна дошка, презентація, фліпчарт, маркери, стікери.

План проведення заняття:

І.  Вступна частина:

     Виявлення очікувань;

     Повторення правил.

     ІІ. Основна частина:

       Теоретичний блок: інформаційне повідомлення, мозковий штурм, міні 

      лекція з елементами бесіди.

       Допоміжні вправи: об’єднання в групи.

       Практичний блок: робота в групах, аналіз історій та ситуацій.

ІІІ. Заключна частина:

       Підбиття підсумків;

       Зворотній зв'язок.

І. Вступна частина

Вступне слово класного керівника  та майстра в/н.

Бажаю доброго ранку  всім присітнім! Сьогодні буде проведене заняття з елементами тренінгу «Ми - будівельники». Професія будівельник почесна і дуже потрібна людям. Саме люди цієї професії побудувати великі міста, електростанції, фабрики, заводи та інше. Питання заняття будуть стосуватися вашої обраної професії. До нас в Центр професійно-технічної освіти ви прийшли з багажем певних знань, тому кожен зможе продемонструвати їх на сьогоднішньому занятті. [8].

Виявлення очікувань. Напишіть свої очікування на стікері, озвучте його/їх  біля дошки та розмістіть на стенді.

Визначення  правил заняття: На стенді в стовпчик на чильному місті маркером записуються правила заняття, які запропонують здобувачі освіти та будуть виконувати всі учасники заняття протягом всього тренінгу:

-         Бути доброзичливим;

-         Правило піднятої руки;

-         Говорить один – всі інші слухають;

-         Говорити від свого імені;

-         Добровільна активність.

ІІ. Основна частина

Інформаційне повідомлення.  Почнемо ми з інформації про знамениті і незвичайні, кращі результати роботи фахівців будівельної  професії України та інших країн світу. Ви вибрали цікавуі й складну професію. Треба багато знати,   наполегливо вчитися, щоб стати хорошим фахівцем, кожен з вас може розвивати в собі якості особистості, які допоможуть стати справжнім професіоналом в обраній справі.

Мозковий штурм.

-  Де знаходиться будівля в Україні у вигляді яйця? Що знаходиться в середині? (Музей в Коломиї) (Мал. 4-5);

-   Як називається вежа, яка стоїть не рівно, з часом все більше відхиляється? Назвіть місце де вона знаходиться. (Пізанська вежа в Італії) (Мал.6)

Міні  лекція з елементами бесіди. А  зараз про ці будівлі,  шедеври майстрів- будівельників  ви дійзаєтеся більш детально.

23 вересня 2000 року в Коломиї проводили Х Міжнародний гуцульський фестиваль, під час якого і відкрили новий музей. Через свою незвичну форму він одразу став візитівкою міста і справжньою туристичною меккою. Головний зал виконаний у формі велетенського яйця, заввишки 13,5 м та 10 м – у діаметрі. Будівля використовується як музей де представлені композиції з писанок. (Мал.4)              

                                Мал. 4 «Музей писанок в Коломиї»

  Головна виставкова зала виконана у формі яйця та розфарбована у червоний колір. Всі писанки розміщені групами, відповідно до регіону України, де вони були намальовані. Також музей писанки в Коломиї експонує розписані яйця, виготовлені українцями з цілого світу.

Як відомо, в цілому світі яйце теж вважають символом життя. Тому в музеї відведено окреме місце для писанок, які розмальовували і використовували в різних національних обрядах. Тут Ви побачите декоративні яйця й писанки з Білорусі, Чехії, Румунії, Словаччини, Польщі, фарфорове яйце з Франції, ізраїльські кам’яні яйця, весільні обрядові яйця з Алжиру, декоративні яйця з Данії, Індії, Китаю, Ізраїлю, США, Канади, Пакистану, Шрі-Ланки та Єгипту. (Мал 5)

                   Мал.5 «Декоративі яйця з різних регіонів України»

Однією з найбільш незвичайних будівель на світлі люди називають Пізанську вежу. Пізанська вежа - дзвонова вежа, частина ансамблю міського собору Санта-МаріяАссунта в місті Піза. Будівництво вежі велося в три етапи, починаючи з 9 серпня 1173 і з двома довгими перервами, тривало майже 200 років, до 1360 року. Вежа отримала прізвисько «Падаюча вежа» і всесвітню популярність завдяки тому, що вона сильно нахилена і як би «падає». Висота її становить 55,86 м, діаметр - 15 метрів. Ширина стін в основі складає 4,09 м і вгорі 2,48 м. Її маса оцінюється в 14453 т. Поточний нахил складає близько 5 ° (відхилення приблизно 4,9 м від вертикалі). Вежа має 294 сходинки. (Мал.5)

                                       Мал.5 Пізанська веда в Італії

       Раніше вважали, що нахил вежі був частиною проекту, але зараз ця версія спростована. Внаслідок нерівномірного осідання грунту вона накренилася ще в період будівництва. Перші ознаки нахилу були помічені, коли звели третій колонадне кільце - приблизно через 10 років після початку будівництва. Відхилення вже тоді досягло 5 сантиметрів, а просідання грунту 30-40 сантиметрів. Роботи вирішили зупинити. Будівництво вежі було продовжено понад століття після закладки першого каменя. Зараз в основному проводяться підземні роботи, які зміцнюють фундамент. Експерти стверджують, що вежа простоїть ще 250-300 років.

Довгий час в будівельній практиці людини в якості основних матеріалів залишалися камінь, глина і дерево. З середини 19 століття в якості універсального будівельного матеріалу використовувався цегла. У наш час в результаті впливу технічного прогресу будівництво перетворилося в розвинену індустріальну галузь господарства. Будівельні матеріали надходять на будівельні майданчики у вигляді готових елементів - фундаментних блоків, панелей стін, плит перекриттів, сходів і т.п., а самі майданчики перетворюються в монтажні. Всі конструкції потрапляють на будівельний майданчик до робітників різних будівельних спеціальностей: зварювальник, муляр,

маляр, тесляр і ін. Багато кваліфіковані робітники володіють відразу декількома спеціальностями.

Допоміжні вправи: об’єднання в групи. Присутнім здобувачам освіти пропонується об’єднатися в дві групи за принципом розрахунку на «Жовтий» та «Блакитний». Після чого вони займають відповідно «Жовті» праву сторону аудиторії, «Блакитні»  – ліву. Кожній команді спочатку треба презентувати себе, потім відповісти на питання вікторини, що стосується професії, розгадати загадки, ребуси та виконати нескладні завдання. За кожну правильну відповідь команді нараховується бал. Бали підраховує класний керівник,  після підведення підсумків визначається команда – переможець.

Практичний блок. Робота в групах. Вікторина з 4 турів  (Представлення команд. Бліц, Тест –опитування. Дешифратор. Загадки.) [13].

ВІКТОРИНА

1 тур. Представлення комнад.

Команди по черзі презентують себе. Цінується креативність, дотепність та змістовність представлення команди.

2 тур. Бліц. Тест – опитування

До вашої уваги пропонуються цікаві тестові питання. Відповідь треба давати швидко. Яка команда відповість на найбільшу кількість питань, та переможе у цьому раунді.

2.     Майстер з мастерком – це?

А) Столяр;

Б) Муляр;

В) Маляр;

Г) Електрик.

3.     Які стіни є в будівлі?

А) Закриті;

             Б) Глухі;

             В) Основні;

             Г) Стаціонарні.

4.     Як називається опорна стіна будинку?

А) Везуча;

Б) Ізольована;

В) Несуча;

Г) Глуха.

5.     Що говорять кранівнику, коли що небудь треба опустити до низу?

А) Майна!

Б) Віра!

В) Земля!

Г) Андеграунд!

6.     Що маляр використовує виконуючі зовнішні роботи?

А) Карету;

Б) Батут;

В) Люльку;

Г) Ходулі.

6. Який із літературних героїв жив на даху?

А) Лускунчик;

Б) Карлсон;

В) Мюнхаузен;

Г) Котигорошко.

7. Як називаються бруси, що слугують основою даху?

А) Сваї;

Б) Колони;

В) Стропила;

Г) Перила.

8. Як називається гребінь даху?

А) Коньок;

Б) Баранець;

В) Теля;

Г) Цуценя.

9. Що із перерахованого не є покрівельним матеріалом?

А) Шифер;

Б) Рубероїд;

В) Черепиця;

Г) Лінолеум.

10.  Який матеріал не використовується для покриття підлоги?

А) Лінолеум;

Б) Паркет;

В) Ламінат;

Г) Рубероїд.

11. Як називається найдавніший інструмент для переносу розчину?

 А) Ворон;

               Б) Сокіл;

               В) Сорока;

               Г) Стриж.

12.  Яка конструкція будівлі буває натяжною?

А) Стіна;

Б) Вікна;

В) Підлога;

Г) Стеля.

13. Як говорять про повністю побудований, готовий до заселення будинок?

А) Капітулює;

Б) Здається;

В) Програється;

Г) Продається.

                                 3 тур. Дешифратор

Під цифрами заховані слова, що стусуютьсяя будівельної професії. Ці слова закондовані за допомогою клавіатури мобільного телефону.

               Завдання для першої команди

             (Відповідь – Штукатур)

              Завдання для другої команди 

              (Відповідь – Шпаклівка)

4 тур. Загадки

             Усі ми любимо розгадувати загадки. Ось і зараз я пропоную кілька загадок, пов’язаних з будівництвом. Яка команда більше відгадає – та і переможе у раунді.

1. До нас у двір забрався кріт,

Риє землю біля воріт,

Тонну земля набере в рот

Якщо крот розкриє рот (Екскаватор)

2. Маленький кораблик

Туди-сюди катається

Із труби стрічка завивається (рубанок).

3. Сам деревяний,

Голова залізна,

Ломом забиває,

А полицею виймає (молоток).

4. Довгу шію поверну,

Вантаж важкенький підніму,

Де накажуть положу,

Людині я допоможу(кран).

5. Без рота, а зубів цілий ряд (пилка).

6. Вклоняється, вклоняється, а йде додому розтягнеться (Сокира)

7. Я є в печі, я є в трубі,

А ще в стіні,

Щоб моє імя вгадати,

Треба стіну змурувати (Цегла)

8. На зріст не величка,

Не пташка і не тварина,

Землю копає,

Будівельникув допомагає (Лопата).

9. Яке молоко не пьють? (Вапняне)

Підрахунок балів

            Усі ви гарно попрацювали, поки триває підрахунок балів, які отримали команди, пропоную вам послухати жарки про будівельників, будівництво й усе, що з ним пов’язане.

     Кранівник шостого  розряду забрав дитину з садочка не виходячи з роботи.

     Погода стоїть чудесна! Легкій квітневий вітерець ласкаво тріпає за вікном арматуру.

     Діалог двох початківців будівельникаів:

-         Знаєь як потрібно тримати молоток, щоб не вдарити себе по пальцю?

-         Ні.

-         Двома руками.

     Замовник на об’єкти приймає роботу у підрядника. Той підводить його до викопаної шахти діаметром 3 метри і глибиною 50 метрів, зазирає туди, а там на дні горить прожектор.

Замовника: Що це?

Підрядник: Ось креслення! З нього і робили!

Замовник, перевертаючи креслення на 180 градусів: Маяк це! МАЯК!

     На здачу житлового будинку приїзжає комісія і бачить якісь величезні коричневі кола. Нерівні з потьоками.

-Це що таке? - питає голова комісії,

-Все точно за проектом- каже виконроб.

-От бовдури! – каже голова, - Це ж архітектори каву на креслення ставили.

     Лежать на даху дві цеглини, стара і молода. Бачать внизу йде робітник. Стара цегла каже:

-         Дивись, ось мужик іде. Давай йому на голву впадемо!

-         Так він же в касці! – відповідає молода.

-         Ех ти, молодь зелена! Дивись, як треба! Ей, мужик!!!

-         Аааааа….

     На прийому у лікаря:

-         У жовчному у вас камінь, у сечі – пісок, у легенях – вапно…

-         Лікарю, скажіть, де у мене шпалери і я почну ремонт!

     Наш будівельник на головний шлунок працювати не хоче, а на ситий  -не може.

Оголошення  команди  – переможція

ІІІ. Заключна частина:

       Підбиття підсумків;

       Зворотній зв'язок. Здобувачам освіти пропонується розповісти цікаві незвичні історії з власного досвіду про будівництво чи ремонт будівель. Їх обговорення

ВИСНОВКИ

 На підставі аналізу сучасної літератури було досліджено інтерактивні технології навчання та методика їх упровадження в професійно-практичну підготовку.

Проведено аналіз педагогічної й методичної літератури та на основі цих данних виконано такі завдання:

     визначено сутність, мету і завдання технологій  інтерактивного навчання;

     охарактеризовано інтерактивні форми організації діяльності учнів та методика їх реалізації у професійно-практичній підготовки;

     перераховано інтерактивні методи  професійно-практичної підготовки;

     проаналізовано методи кооперативного навчання;

     розглянуто інтерактивні вправи, особливості  інтерактивного тренінгу; визначено методику організації і проведення майстер-класів;

     розкрито особливості аналізу конкретних (проблемних) ситуацій, методика розігрування ролей;

     виконано методичну розробку заняття із застосуванням інтерактивних форм і  методів, що були охарактеризовані у теоретичній частині.

В ході написання методичної розробки було встановлено, що використання інтерактивних технологій навчання та професійно підібрані методики їх упровадження в професійно-практичну підготовку безпосередньо впливає на якість підготовки молоді та  цілісність формування особистості майбутнього будівельни             

Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, а також після проведення практичного заняття,  дали можливість встановити, що за допомогою інтерактивних технологій здобувачі освіти мають змогу: аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й у такий спосіб зробити засвоєння знань доступнішим; навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати; навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання; вчитися будувати конструктивні взаємини у групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу; розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

 Підвищення ефективності підготовки фахівців у професійно-технічних навчальних закладах на сучасному етапі можлива лише за умови поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання. Це підтверджено на практичному занятті, яке проведено із здобувачами освіти Центру професійно-технічної освіти м.Житомира, методика проведення  якого зорієнтована на використанні сучасних інтерактивних технології навчання, мету якого було досягнуто: формувати стійкий інтерес до долі держави, формувати відчуття повноправності та самостійності, співпричетності до відновлення української території (міст та сіл), ідентифікації себе з українською нацією й реалізії своїх потенційних можливостей на благо України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.   Баханов К. О. Що ж таке технологія навчання? // Шлях освіти. –1999. –№3.- 24с

 2. Волинець А.Г. Сучасні педагогічні іновації і школа майбутнього // Рідна школа. – 1994. - №5.

3. Гін А.Прийоми педагогічної техніки.– Луганськ: Навч.книга, Янтар, 2004.-84с.

4. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб. Уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002. – 136 с.

5. Комар О. Інтерактивні технології- технології співпраці. К; Абрис,2022 – 247с.

      6. Кулішов В.С. Застосування квест-технології у професійно-теоретичній підготовці учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти: навчально-методичний посібник. Біла Церква: БІНПО УМО НАПН України, 2018. 81 с.

       7. Майорова І.Г. Впровадження інтерактивного навчання у професійну підготовку фахівців. Донецьк: ІПО ІПП УМО, 2012. 42 с.

8. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.:Кондор,2005.–667 с.

9.Пометун О. Як навчити учителів інтерактивних технологій: з досвіду

  проведення інтерактивних тренінгів у системі перепідготовки педагогічних кадрів

// Управління школою. - 2004.- № 31.

10.Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості / С.О. Сисо-єва. – К.: Міленіум, 2006. – 346 с

11.Ситуационный анализ, или анатомия кейс-метода /[под ред. д-ра социологических наук, профессора Ю.П. Сурмина]. – Киев: Центр инноваций и развития, 2002. – 286 с.

      12.Шевчук С.С. Інноваційні підходи до навчання професії: методичний посібник.  Донецьк: ІПО ІПП УМО АПНУ, 2009. 117с.

13.Універсальні інтелектуальнрі ігри// Педагогічна академія м.Софії. – 2001. - №1. – 32 с