Методична розробка лекції на тему : "Анатомія кишківника"

Анатомія кишечника

ПЛАН1) Загальна будова кишечника2) Тонкий кишечник. Його відділи3) Будова стінки тонкого кишечника4) Товстий кишечник. Його відділи5) Відмінності будови тонкого і товстого кишечника6) Дванадцятипала кишка7) Порожня кишка8) Сигмоподібна кишка9) Пряма кишка10) Рак кишечника11) Захворювання кишечника. Профілактика захворювань

ЦІЛЬКонкретизація уявлень про функціональну будову кишечника

задачі1) Навчитися називати відділи кишечника2) Вивчити латинські назви відділів3) Розглянути:-Будову кишечника-Відмінності будови тонкого і товстого кишечника-Функції кишечника

Анатомія кишечника. Будова. У кишечнику виділяють два великих відділи: тонкий і товстий кишечники. У свою чергу, вони розділяються на дрібніші ділянки. Обидва є м'язовими трубами, внутрішній шар містить лужний травний сік, нервові закінчення, кровоносні судини. Тонкий кишечник людини має 5 м завдовжки і 4 см в діаметрі і складається з дванадцятипалої, порожньої і клубової кишок. Товста кишка має в довжину 2 м, 6 см в діаметрі і складається зі сліпоїї, ободової, сигмоподібної і прямої кишок. Стінки. Стінки: зсередини: багатошаровий слизовий епітелій; внутрішня стінка: тонкий шар гладких м'язів; ззовні: сполучна тканина;ФункціїВміст кишківника повільно просувається за допомогою перистальтики (хвилеподібного руху).

Загальна будова кишечника. Кишечник - частина шлунково-кишкового тракту, що починається від воротаря шлунка і закінчується анальним отвором. Анатомічно в кишечнику виділяють два сегменти: тонка кишка товста кишка

Тонкий кишечник. Тонка кишка (intestinum tenue) -найдовший відділ травного тракту. Розташована між шлунком і товстим кишечником. У тонкій кишці химус піддається впливу кишкового соку, жовчі, секрету ПЖ: тут продукти переварювання всмоктуються в кровоносні і лімфатичні судини. Довжина тонкої кишки від 2,2 до 4,4 м. У тонкій кишці виділяють відділи: 12-ПК, худа кишка, клубова кишка. Худа і клубова кишка мають добре виражену брижі, тому розглядаються як брижова частина тонкої кишки.

Будова стінки тонкого кишечника

Товстий кишечник. Товста кишка (intestinum crassum) складається з трьох відділів: сліпа кишка, ободова кишка і пряма кишка. Ободова кишка складається з чотирьох частин: висхідної ободової кишки, поперечної ободової кишки, низхідної ободової кишки і сигмоподібної ободової кишки. Товста кишка розташована в черевній порожнині й у порожнині малого таза, її довжина коливається від 1,5 до 2 м. Діаметр сліпої кишки досягає 7 см, згодом діаметр товстої кишки поступово зменшується до 4 см у ділянці низхідної ободової кишки.

Відмінності будови. Товста кишка відрізняється від тонкої кишки за трьома зовнішніми структурними ознаками:1)На зовнішній поверхні наявні три поздовжні стрічки завширшки приблизно 1 см, утворені зовнішнім поздовжнім шаром м’язової оболонки – стрічки ободової кишки (taeniae coli). Ці стрічки починаються від основи червоподібного відростка, який відходить від сліпої кишки, і проходять вздовж товстої кишки до початку прямої кишки. Є такі стрічки ободової кишки:–             брижово-ободовокишкова стрічка (taеnia mesocolica) розташована в місці прикріплення брижі до поперечної ободової та сигмоподібної кишок, а також по лінії прикріплення висхідної та низхідної ободових кишок до задньої стінки черевної  порожнини;–             чепцева стрічка (taenia omentаlis) проходить по передній поверхні поперечної ободової кишки, в місці прикріплення великого чепця, а також у місці, де від ободової кишки відходять чепцеві привіски;–             вільна стрічка (taеnia lіbera) добре помітна на передній поверхні висхідної та низхідної ободових кишок, а також на нижній поверхні поперечної ободової кишки.2)Випини ободової кишки (haustra coli) розташовані між стрічками ободової кишки. Випини утворюються внаслідок невідповідності довжини стрічок і ділянок стінки кишки між стрічками, бо стрічки коротші. Окрім того, внутрішній коловий шар м’язової оболонки товстої кишки в ділянках випинів тонший, ніж між ними.3)Чепцеві привіски, або жирові привіски ободової кишки (appendices omentales; s. appendices adiposae coli), – це відростки очеревини довжиною до 4–5 см, заповнені жировою  клітковиною.

Дванадцятипала кишка. Дванадцятипа́ла ки́шка (duodénum) — початковий відділ тонкої кишки. У людини вона розташована одразу після воротаря шлунка. Характерна назва пов'язана з тим, що її довжина становить приблизно дванадцять поперечників пальця руки. Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально пов'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна протока підшлункової залози (у більшості, але не у всіх людей вона впадає в загальну жовчну протоку, в деяких йде окремо). Дванадцятипала кишка має особливу гістологічну будову слизової оболонки, що робить її епітелій стійкішим до агресивності як шлункової кислоти і пепсину, так і концентрованої жовчі і панкреатичних ферментів, ніж епітелій дистальніших відділів тонкої кишки. Будова епітелію дванадцятипалої кишки відрізняється також і від будови епітелію шлунка. Одна з основних функцій дванадцятипалої кишки полягає в приведенні p. H харчової кашки, що поступає з шлунка до лужного, щоб вона не дратувала дистальніші відділи тонкої кишки і була придатна для здійснення кишкового травлення. Саме у дванадцятипалій кишці і починається процес кишкового травлення.Інша найважливіша функція дванадцятипалої кишки полягає в ініціації і регулюванні секреції панкреатичних ферментів і жовчі залежно від кислотності і хімічного складу харчової кашки, що поступає в неї. Третя найважливіша функція дванадцятипалої кишки полягає в підтримці зворотного зв'язку з шлунком — здійсненні рефлекторного відкриття і закривання воротаря шлунка залежно від кислотності і хімізму харчової кашки, що поступає до неї, а також регулюванні кислотності і пептичної активності шлункового соку через секрецію гуморальних факторів, що впливають на секреторну функцію шлунка.

Порожня кишка. Поро́жня ки́шка ( jejunum) — гладком'язовий порожнистий орган, відділ тонкого кишечника. У стінці порожньої кишки розташовуються два шари м'язової тканини: зовнішній поздовжній і внутрішній циркулярний. Крім того, гладком'язові клітини є в слизовій оболонці кишки. Довжина порожньої кишки у дорослої людини сягає 0,9—1,8 м. У жінок вона коротша, ніж у чоловіків. У живої людини кишка перебуває в тонічно напруженому стані. Після смерті вона розтягується та її довжина може сягати 2,4 м. Петлі порожньої кишки розташовуються в лівій верхній частині черевної порожнини. Порожня кишка з усіх боків покрита очеревиною і, на відміну від дванадцятипалої кишки, має добре виражену брижу. Від дванадцятипалої кишки порожня відокремлюється дуоденоеюнальною Л-подібною складкою Трейтца (дуоденоеюнальним сфінктером). Кислотність у порожній кишці нейтральна або слаболужна і зазвичай перебуває в межах 7-8 р. Н.

Сигмоподібна кишка. Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoіdeum; грецьк. – romanum) розташована в лівій клубовій ямці, проходить вниз і присередньо від рівня клубового гребеня клубової кістки до рівня верхнього краю крижово-клубового суглоба і переходить у пряму кишку. Довжина сигмоподібної ободової кишки в дорослої людини коливається від 15 до 67 см. Кишка утворює дві петлі, форма і величина яких дуже мінлива, з характерними значними індивідуальними варіантами. Сигмоподібна ободова кишка покрита очеревиною з усіх боків (розташована інтраперитонеально), має брижу, що прикріплюється до задньої черевної стінки. Брижа забезпечує значну рухливість сигмоподібної кишки.

Пряма кишка. Пряма кишка (rectum; грецьк. – proctos) є кінцевим відділом товстої кишки і розташована в порожнині малого таза. У дорослих людей вона має довжину 14–20 см, а її діаметр коливається від 2,5 до 8 см. Верхньою межею прямої кишки є рівень між тілами ІІ і ІІІ крижових хребців, що відповідає верхньому краю крижово-клубового суглоба, а закінчується вона в промежинній ділянці відхідником. Більша частина прямої кишки (12–15 см) розташована над тазовою діафрагмою в порожнині малого таза. Найбільш розширений відділ цієї частини прямої кишки називається ампулою прямої кишки (ampulla reсti). Нижня частина прямої кишки завдовжки приблизно 2,5–4 см, розміщена під тазовою діафрагмою, називається відхідниковим каналом (canalis analis), який закінчується відхідником (anus) – отвором, що відкривається лише під час акту дефекації. Шкіра навколо відхідника утворює радіальні складки. Місце з’єднання цих двох частин називається відхідниковопрямокишковим з’єднанням (junctio anorectalis).

Рак кишечника. Колоректальний рак - це рак товстої кишки, яка є кінцевою частиною шлунково-кишкового тракту і включає в себе ободочную, сигмовидную і пряму кишку. Більшість випадків раку товстої кишки починається з невеликих доброякісних пухлин, які називаються аденоматозні поліпи і аденоми. Згодом деякі з цих поліпів можуть перероджуватися в злоякісну пухлину і ставати раком товстої кишки. Поліпи можуть не викликати симптомів, які симптоми малопомітні. З цієї причини лікарі рекомендують проводити регулярні скринінгові тести для запобігання раку товстої кишки, шляхом виявлення та видалення поліпів до того, як вони перетворяться в рак.

Захворювання кишечника. Фахівці виділяють захворювання тонкого і товстого кишечника, хвороби прямої кишки. Для кожної групи захворювань характерна своя клінічна картина і особливості. Захворювання кишечника можуть викликати різні чинники: запальні процеси; інфекційні агенти; аутоімунні порушення; глистяні інвазії; вроджені дефекти травлення; антибактеріальна терапія; порушення балансу мікрофлори кишечника; зловживання спиртними напоями; неправильне харчування (зловживання жирної, смаженої, копченої, гострої їжею, газованими напоями). обливості протікання патологічного процесу. Симптоми, при яких потрібно звернутися до лікаря: зниження апетиту; запори або діарея; біль при дефекації; анемія; регулярна печія, відрижка; підвищене газоутворення; нудота, блювота (частіше після їжі); хворобливі відчуття в животі; підвищена стомлюваність і загальна слабкість; схуднення без видимої причини; порушення психологічного фону (підвищена тривожність, дратівливість і т.д.); домішка в калових масах слизу або крові.

Профілактика захворювань кишечника. Перш за все, ви повинні зрозуміти одну просту істину – правильне харчування завжди є запорукою здоровʼя. Для того щоб максимально збагачувати організм потрібними вітамінами та мінералами, харчування повинно бути повноцінним та різноманітним та вживатися в правильний час. Цікавою для ознайомлення стане піраміда Шелдона, де зображені компоненти правильного харчування в залежності від частки, яку потрібно вжити за день. У правильному раціоні здорової активної людини повинне бути мʼясо, риба, овочі, фрукти та напої (в кількості не менше 1,5 літра на день). Окрім злагодженого режиму та вживання корисних продуктів, потрібно також звертати увагу ще й на інші профілактичні міри, такі як:вживання їжі оптимальної температури, яка не є надто гарячою або холодною. Високі температури часто викликають подразнення слизової оболонки;обмеження вживання жирів, особливо тугоплавких, щоб не накопичувати відкладення токсинів у печінці та підшлунковій залозі;включення в раціон кисломолочних продуктів, для того щоб насичувати потрібними корисними бактеріями кишківник;Слід також пам’ятати і про те, що людям з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту, необхідно регулярно відвідувати лікаря. На допомогу завжди прийде компетентний гастроентеролог.