Методична розробка лекційного заняття на тему "Серцево-судинна система"

МОЗ УКРАЇНИ

Комунальний Вищий Навчальний Заклад

«КОВЕЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ ПО ТЕМІ : «КРОВООБІГ. СЕРЦЕ, СУДИНИ.

КОЛА КРОВООБІГУ».

підготувала

викладач анатомії

Хвіц Л.М.

                                                        Розглянуто і схвалено на засіданні

                                                      природничо-наукових дисциплін

                                                          Протокол №     від              2017 року

                                                            Голова комісії                 Михалик І.П.

Лютий,2017

Методична розробка лекційного заняття № 14

Тема :    Кровообіг. Серце, судини. Кола кровообігу.

Курс :   ІІ курс

Спеціальність :  «Акушерська  справа».

Кількість годин :  2 години.

  І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ :

     Тема з’ясовує процес кровообігу, структури, що його здійснюють, значення будови серця та судин, в зв’язку з функцією, шлях крові по великому  та малому колах кровообігу.

 Глибокі знання теми допоможуть кращому засвоєнню клінічних дисциплін, правильній постановці діагнозу, адже не знаючи будови та фізіологічних процесів, не можна бачити патологічних відхилень, в той час, як захворювання серцево-судинної системи є найпоширенішими в усіх країнах світу. Смертність від них становить від 49% до 54 %.

ІІ.  Навчальні цілі лекції :

 1.  Засвоїти будову серця та стінок судин, шлях великого та малого кола кровообігу.

2.  Вміти показати знання не тільки фактів, а й закономірних зв’язків, що існують між функцією і структурою органів серцево-судинної системи; між органами в системі; міжсистемою органів та іншими системами організму.

3.  Сформувати уяву про захворювання органів серцево-судинної системи, їх можливі причини та профілактичні заходи.

ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі):

1. Розвинути інтерес до подальшого вивчення розділу з ціллю самовдосконалення.
2. Переконати в необхідності знань теми для подальшого вивчення всіх клінічних дисциплін.
3. Сприяти розвитку гнучкого, критичного, прогностичного мислення майбутніх фахівців та їх вмінь вирішувати нові проблеми сучасної медичної практики.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

V. План та організаційна структура  лекції

VІ.  Зміст  лекційного  матеріалу :

1. Кровообіг – рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах. Дякуючи роботі серця, яке виконує роль невтомного насоса, кров перебуває в безперервному русі.

 Був час, коли люди не мали конкретних даних про рух крові в організмі. Еволюція відбувалась в напрямку розвитку теплокровності завдяки еволюційним новаціям : чотирикамерне серце, повна перетинка між лівою і правою половинками серця, два кола кровообігу. Система кровообігу забезпечує безперервну циркуляцію крові для виконання нею транспортних функцій, доставляє до тканин поживні речовини і кисень і видаляє продукти обміну. Крім того транспортує гормони, ферменти та інші речовини, які об’єднують організм в єдине ціле і здійснюють гуморальну регуляцію функцій.

 Система органів кровообігу підтримує сталість внутрішнього середовища організму.

 Через малу теплопровідність тканин, передача тепла від органів людського тіла (печінки, м’язів, тощо) до шкіри і навколишнього середовища здійснюється за рахунок кровообігу.

 2. Центральне місце в системі кровообігу займає серце. Це невтомний насос, який за добу перекачує 8,5 тис.літрів крові. Серце починає скорочуватись задовго до народження і продовжує скорочуватись протягом життя. Серце (cor) розміщене в грудній порожнині в нижньому відділі - переднього середостіння, в серцевій виямці лівої легені. В лівій половині грудної клітки знаходиться 2/3 серця і лише 1/3 лежить в правій половині. Порожнистий м’язовий орган має форму конуса, а тому має верхівку і основу. Верхівка спрямована вниз, вперед, вліво, а основа  - до верху, взад, направо.

 На серці розрізняють грудинно-реберну поверхню (попередню), діафрагмальну (нижню) і легеневі (бокові) поверхні, правий і лівий краї.

 Вінцева борозна проходить навколо серця на межі між передсердями і шлуночками. Міжшлуночкові борозни ідуть від вінцевої борозни в напрямку до верхівки серця : передня борозна на грудинно-реберній поверхні, а задня – на діафрагмальній поверхні.

 Рахують, що розміри серця відповідають в середньому складеній в кулак кисті руки даної людини. Маса серця у дорослих становить 220-400 г.

 Проекція серця на грудну клітку.

 Верхня межа серця – це верхній край хрящів ІІІ –пари ребер.

 Верхівка серця визначається в лівому п’ятому міжребер’ї на 1-2 см всередину від лівої серединно-ключичної лінії.

 Права межа проходить на 2 см правіше правого краю грудини від хряща ІІІ  ребра до хряща V ребра.

 Нижня межа серця – від верхнього краю хряща V ребра до верхівки серця.

 Ліва межа іде по дугоподібній лінії від хряща ІІІ ребра до проекції верхівки серця.

 /

 Серце, здійснюючи ритмічні скорочення і розслаблення забезпечує рух крові по порожнинах серця, а також нагнітає кров в артеріальні судини і засмоктує її з венозних судин, забезпечуючи кровообіг. Будова порожнистого м’язового органа відповідає функції. Порожнина серця оточена стінкою. Вона представлена 3 оболонками : внутрішньою, середньою і зовнішньою. Зверху серце покрите навколосерцевою сумкою, що носить назву перикард /запальний процес –  перикардит/ - це серозна оболонка, що складається з рихлої неоформленої сполучної тканини, вистеленої мезотелієм, клітини якого видіялють рідину подібну до сироватки крові, яка змащує поверхні, зменшуючи тертя. Вісцеральна пластинка перикарда носить назву епікард , вона являється зовнішньою оболонкою серця, має такуж саму будову, як перикард. Між перикардом і епікардом знаходиться щілина заповнена рідиною, що продукується клітинами мезотелію, яка зменшує тертя під час скорочення серця.

 Середня оболонка серця – міокард  /запальний процес її носить назву міокардит /. Вона побудована із спеціалізованої посмугованої м’язової тканини, яка скорочується мимовільно. Серцеві кардіоміоцити прямокутної форми і з’єднуються між собою за допомогою вставних дисків. Кожен міоцит має 1-2 ядра і велику кількість мітохондрій, це зумовлено тим значним навантаженням, яке випадає на долю серця протягом життя людини, що потребує великої кількості енергії, а мітохондрії є силовими станціями, що забезпечують  енергію.

 М’язова оболонка передсердь складається із 2-х шарів : поверхневого і глибокого, вона тонша м’язової оболонки шлуночків, що складається з 3-х шарів : зовнішнього, середнього і внутрішнього. Особливо товста м’язова оболонка лівого шлуночка, який виконує в порівнянні з правим шлуночком велику роботу – проштовхує кров в судини великого кола кровообігу.

 Глибокий м’язовий шар передсердь, внутрішній і зовнішній м’язовий шар шлуночків мають поздовжні м’язові пучки. А поверхневий шар передсердь і середній шар шлуночків має циркулярно розміщені пучки.

 Отже, м’язові волокна передсердь не переходять в м’язові волокна шлуночків, а тому передсердя і шлуночки скорочуються неодночасно (спочатку скорочуються передсердя, а тоді шлуночки).

 М’язові волокна міокарда прикріплюються до правого і лівого фіброзних кілець, які розміщені навколо передсердно-шлуночкових отворів. Скупчення фіброзної тканини є навколо отворів легеневого стовбура і аорти і у верхній частині міжшлуночкової оболонки. Фіброзні структури з’єднані між собою щільною сполучною тканиною і становлять скелет серця.

 Внутрішня оболонка серця – ендокард (ендокардит – запальний процес). Вона полідовно складається з ендотелію (вистилає оболонку),

сполучнотканинного підендотеліального шару, шару еластичних волокон і непосмугованих м’язових волокон та другого сполучнотканинного шару. Складки ендокарда утворюють клапани.

 Серце поздовжньою борозною ділиться на 2 ізольовані половини : праву або венозну /містить венозну кров/ і ліву – артеріальну, в якій тече артеріальна кров. Кожна половина серця складається з передсердя /atrium/ і шлуночка /ventriculus/. Передсердя відокремлені міжпередсердною перегородкою, а шлуночки – міжшлуночковою перегородкою. Передсердя з відповідними шлуночками з’єднуються отворами, через які при скороченні м’яза передсердь кров переходить в шлуночки.

 Праве передсердя являється порожниною в якому розрізняють власне праве передсердя і праве вушко. Кардіоміоцити вушок виділяють гормон аурікулін, він сприяє виведенню Na з сечею, а отже, зменшенню артеріального тиску. На внутрішній поверхні є ряд випуклостей /особливо в ділянці вушка/, які складаються з м’язової тканини /гребінчасті м’язи/. На міжпередсердній перегороці є овальна ямка (в період внутрішньоутробного розвитку в цьому місці був овальний отвір, який з’єднував праве передсердя з лівим). В порожнину правого передсердя відкривається верхня і нижня порожнисті вени, а також вінцевий синус – вена, що приносить кров від самого серця. Кров з порожнини правого передсердя надходить в правий шлуночок через передсердно-шлуночковий отвір.

 По краях правого передсердно-шлуночкового отвору розміщений тристулковий клапан, які являють собою 2 тоненькі листки ендокарда, а в проміжку сполучна тканина, поділені на 3 стулки. В момент переходу крові з передсердя в шлуночки стулки опускаються, прижимаються до стінок шлуночка і тим самим отвір відкривається. В період скорочення шлуночків, зворотнім рухом крові стулки клапанів піднімаються, їх вільні краї стулюються, герметично відокремлюючи шлуночок від передсердя. До вільних країв стулок прикріплюються сухожильні нитки, які беруть початок від сосочкових м’язів. Правий шлуночок містить три сосочкові м’язи. Силою скорочень м’язів стулки утримуюються один біля одного і не вивертаються в сторону передсердь. Порожнина шлуночка ділиться на 2 відділа : власне порожнину шлуночка та передній – артеріальний конус, який переходить в легеневу артерію, якою починається мале коло кровообігу. На межі між правим  шлуночком і легеневою артерією лежать 3 півмісяцеві клапани, які мають вигляд кишеньок, просвіти їх відкриті в сторону артерій . В патологічних умовах, коли клапани пропускають зворотній рух крові, говорять про недостатність клапана, може бути така патологія як стеноз (звуження отворів передсердно-шлуночкового та вічка легеневого стовбура).

 Ліве передсердя має теж вушко/ліве/. В ліве передсердя впадають 4 легеневі вени. Кров з лівого передсердя переходить в шлуночок через лівий передсердно-шлуночковий отвір, в ділянці якого знаходяться двостулкові клапани. Внутрішня поверхня передсердя гладка, гребінцеві м'язи розвинені в ділянці вушка.

 Лівий шлуночок займає вільну частину нижньої поверхні. Стінка лівого шлуночка в 2-3 рази товстіша правого (10-15 мм). Це пояснюється тим, що лівому шлуночку приходиться проштовхувати кров через тканини і органи

всього тіла, а правому тільки через легені. В основі лівого передсердно-шлуночкового отвору міститься двостулковий (мітральний) клапан. Своєю формою він нагадує головний убор римського папи – мітру, тому й назвали мітральним/. На внутрішній поверхні лівого шлуночка є добре виражені м’язові перегородки. З порожнини лівого шлуночка бере початок аорта, де розміщені три півмісяцеві клапани.

 Відносна самостійність (автономність), ритмічність та синхронність роботи серця забезпечується наявністю самозбуджуваної системи, названої провідною, або автономною. Провідна система серця побудована з унікальної тканини, що являє собою “гібрид” м’язової (наявність у клітинах актину й міозину, здатність до скорочення) і нервової тканин (наявність відростків, насиченість електролітами – іонами Ca²⁺, Na⁺, K⁺ та іншими, що робить ці клітини здатними генерувати потенціал дії і проводити його на потрібну відстань). Провідна система серця представлена такими утвореннями :

-         синусно-передсердний вузол, розташований біля місця, де верхня порожниста вена впадає у праве передсердя;

-         передсердно-шлуночковий вузол міститься в товщі міжпередсердної перегородки на межі передсердь і шлуночків;

-         передсердно-шлуночковий пучок, що має довжину 12-40 мм, починається стовбуром від передсердно-шлуночкового вузла і, пройшовши через міжшлуночкову перегородку, ділиться на дві ніжки, що йдуть по лівому і правому боках міжшлуночкової перегородки;

-         провідний серцевий міоцит – розгалужене продовження ніжок передсердно-шлуночкового пучка, які безпосередньо контактують з клітинами серцевого м’яза.

Синусно-передсердний вузол називають водієм ритму, бо саме в ньому приблизно через кожні 0,8 с унаслідок метаболічних процесів виникає потенціал дії – нервовий імпульс, який охоплює збудженням міокард передсердь (систола передсердь), через 0,1 с досягає передсердно-шлуночкового вузла, далі, пройшовши по передсердно-шлуночковому пучку, передається на його ніжки і, пробігаючи по провідних серцевих міоцитах, охоплює збудження шлуночків (систола шлуночків)

3.  Серцево-судинну систему, як транспортну систему кровообігу, розглядають в такій послідовності :

Серце  - аорта – артерії – артеріоли – прекапіляри – капіляри – посткапіляри – венули – вени – порожнисті вени    - серце.

 Від серця несуть кров  артерії. Вона під високим тиском рухається безперервним потоком. Ця потреба організму забезпечується особливостями будови стінок артерій.

 Стінка артерій побудована з трьох шарів : внутрішній (інтіма) – дуже тонкий, утворений одним шаром ендотеліальних     клітин, внутрішня поверхня абсолютно гладенька, що перешкоджає згортанню крові й утворенню тромбів в неушкодженій судині;

 Середній шар (медіа) – найтовстіший, містить велику кількість непосмугованих м’язових, еластичних і колагенових волокон, забезпечує міцність судин, адже стінка мусить стримувати тиск крові зсередини, а також

- 8 -

чинити опір м’язам і навколишнім тканинам, не даючи їм стиснути артерію ззовні (ця функція називається резистивною). Завдяки резистивній функції артерій регулюється артеріальний тиск та інтенсивність кровообігу в кожній ділянці тіла.

 Непосмуговані м’язові волокна середнього шару, скорочуючись і розслаблюючись, звужують і розширюють артерії, таким чином регулюють рух крові в них.

 Еластичні волокна надають артеріям пружності (особливо важливе значення це має для аорти і легеневої артерії, тому що саме від їх пружності залежить нормальна швидкість руху крові та наповнення судин великого та малого кола кровообігу.

 Періодичне виштовхування крові шлуночками завдяки пружності артерій перетворюється на безперервний рух крові по судинах.

 Пружність артерій зумовлює артеріальний пульс. Зовнішній шар – адвентиція, це рихла неоформлена сполучна тканина без мезотелію. Вона багата на кровоносні судини та нервові закінчення, відділяє судини від оточуючих тканин. Колагенові волокна середньої та зовнішньої оболонок утворюють сітку, яка чинить опір надмірному розтягненню судин.

 За функціональним призначенням і гістологічною будовою артерії поділяють на :

А) артерії еластичного типу (аорта, легенева артерія), переважають еластичні волокна;

Б) артерії еластично-м’язового типу (підключичні та сонні артерії) - добре виражена і еластична м'язова тканина;

В) артерії м’язового типу (середні та дрібні) – мають товсту м’язову оболонку, яка своїми скороченнями сприяє руху крові і одночасно регулює приток до органів і тканин. До судин м’язового  типу відносяться артеріоли. Тривале підвищення тонусу м’язової оболонки малих артерій і артеріол має місце при артеріальній гіпертонії – підвищенні артеріального тиску.

 Дрібні артерії, артеріоли, прекапіляри, капіляри, венули,,, дрібні вени – утворюють мікроциркуляторну ланку, вона займає центральне місце в серцево-судинній системі, так як виконує транскапілярний обмін, всі останні ланки лише доставляють кров.

 Значення мікроциркуляторної ланки надзвичайно велике :

-         фізіологічне – саме на рівні капілярів відбувається газообмін і обмін між поживними речовинами, вітамінами, гормонами, макро- і мікроелементами та іншими хімічними речовинами і метаболітами – шлаками;

-         клінічне – на рівні мікроциркуляторного русла відбуваються всі стадії процесу запалення : альтерація, ексудація, проліферація. Значна кількість капілярів у ділянці запалення розширюється, збільшується проникність їх стінок, активується функція перицитів – усе це сприяє обмеженню і згасанню процесу запалення, поновленню функцій уражених тканин і органів.

Капіляри називають істинними або справжніми судинами, оскільки саме на їх рівні забезпечується транскапілярний обмін. Він можливий дякуючи особливій будові капіляр. Стінка капіляр утворена одним шаром плоских ендотеліальних клітин на тонкій сполучнотканинній мембрані, володіє двосторонньою проникливістю. Проникливість – це активний процес, який забезпечує оптимальне середовище для нормальної життєдіяльності клітин організму.

 Між ендотеліальними клітинами і перикапілярною сполучною тканиною містяться перицити – клітини, що мають відростки – щупальці, якими вони міцно обіймають капіляр. Вчені мають досить наукових даних про те, що саме перицити здатні трансформуватися, перероджуватися в ендотеліальні клітини, забезпечуючи утворення і вростання в ушкоджені тканини нових капілярів. Перицити можуть перетворюватися на міоцити, внаслідок чого починає формуватися шар непосмугованих м’язових волокон. Трансформуються перицити також у різноманітні види фагоцитів, коли виникає потреба стимулювати імунну функцію (наприклад, при запальних гнійних процесах).

 Поперечний переріз всіх капіляр в 500-600 раз більший поперечного перерізу аорти, а тому кров в них рухаєтсья повільно 0,5 мм/сек, а отже, встигає віддати поживні речовини і кисень, та забрати відпрацьовані продукти обміну речовин.

 Загальна кількість капіляр в системі судин великого кола кровообігу становить 2  міліарда, протяжність 8 000 км, площа внутрішньої поверхні 25 м ² Така площа капіляр забезпечує високий рівень обмінних процесів. Капіляри мають форму шпильки, зрізаної або повної вісімки. В ньому розрізняють артеріальне і венозне коліно, а також вставну частину. В артеріальній частині капіляра тиск крові 35 мм рт.ст., а тому вода і розчинені в ній речовини фільтруються в міжклітинну рідину. У венозному кінці капіляра тиск крові 15 мм рт.ст., концентрація солей тут менша ніж в міжклітинній рідині, а тому в обміні приймає участь процес дифузії, тобто здійснюється рух молекул з високої концентрації туди, де вона нижча.

 Капіляри з’єднують артерії з венами. Вени - це судини по яких кров рухається до серця. Стінки побудовані з трьох шарів, так як і артерії (інтима, медія, адвентиція). Стінки їх тонкі і містять менше, ніж стінки артерій м’язових і еластичних волокон, тому вони менш еластичні й легко розтягуються, сумарний діаметр всіх вен в 2 рази більший, ніж у артерій, так як вени супутниці супроводжують артерії, а тому швидкість руху в них 0,25 мм/сек. Вени, по яких кров тече знизу вгору (нижня порожниста, клубові, стегнові вени) мають півмісяцеві клапани, задяки чому забезпечується течія крові лише в одному напрямку – до серця;

 Кров у венах тече під меншим тиском, ніж в артеріях, тому на рух крові у венах великий вплив здійснюють скелетні м’язи.

 За гістологічною будовою вени поділяють на :

А) вени м’язового типу (стегнова, клубові);

Б) м’язово-еластичного типу порожнисті вени, легеневі вени;

В) вени безм’язового типу (вени головного мозку, кісток, сітківки ока, селезінки,  плаценти  -  в них відсутній середній і зовнішній шар).

Закономірності руху крові по судинах.

 У відповідності із законами гідродинаміки рух крові визначається двома силами : різницею тисків на початку і в кінці судин (сприяє руху рідини по судині) і гідравлічним опорам, які протидіють току рідини. Відношення різниці тисків до опору визначає об’ємну швидкість руху рідини – об’єм рідини, яка протікає по судинах в одиницю часу, виражається простим рівнянням : Де Q – об’єм рідини, Р₁ – Р₂ – різниця тисків на початку і в кінці судини, по якій тече рідина; R – опір потоку. Ця залежність носить назву основного гідродинамічного закону, який формулюється так : кількість крові, яка протікає за одиницю часу через кровоносну систему тим більша, чим більша різниця тисків в її артеріальному і венозному кінцях і тим менший опір току крові. Основний гідродинамічний закон визначає і кровообіг вцілому, і рух крові по судинах окремих органів. Кількість крові, яка проходить за 1 хв. через судини великого кола кровообігу, залежить від різниці кров’яного тиску в аорті і порожніх венах і від загального опору кровотоку. Кількість крові, яка протікає через судини малого кола кровообігу, визначається різницею кров’яного тиску в легеневому стовбурі і венах і опором кровотоку в судинах легень. Накінець, кількість крові, яка проходиь через окремий орган, наприклад м’яз, мозок, нирки і т.д., залежить від різниці тисків в артеріях і венах того органа і опору рух укрові в його судинній мережі.

 Рух крові по венах від органів і тканин до серця забезпечується :

-         роботою серця як насоса;

-         негативним тиском у грудній порожнині, внаслідок чого під час вдихання повітря порожнисті вени розтягуються і тиск у них зменшується;

-         скороченням скелетних м’язів (м’язовий насос);

-         наявністю у венах клапанів, які побудовані і працюють за принципом півмісяцевих клапанів аорти і легеневого стовбура.

По капілярах кров рухається преривисто, що пов’язано із зміною просвіту артеріол і прекапілярних  сфінтерів.

         Артерії, капіляри і вени являють собою систему судин, по яким безперервно тече кров. Серце в цій системі являється насосом. При нормальній циркуляції крові у здорової людини приток крові до серця завжди дорівнює відтоку. В цих умовах через будь-який загальний елемент кровоносної системи : артерії, капіляри, вени повинна проходити однакова кількість крові. Найбільш швидко рухається кров у аорті. Тут швидкість течії складає 0,5 м/с. Самий повільний рух крові в капілярах – 0,5 мм/с. У венах швидкість руху збільшується  і  у великих венах складає 0,25 м/с. Така велика різниця руху крові в аорті, капілярах і венах обумовлена неоднаковою шириною загального перерізу кров’яного русла в його різних ділянках. Самою вузькою ділянкою кров’яного русла являється аорта. Сумарний просвіт капілярів в 600-800 разів перевищує просвіт аорти. З фізики відомо, що в замкнутій системі трубок швидкість руху в розширеній частині менший, ніж у вузькій. Цим пояснюється сповільнення руху крові в капілярах. У венозній частині кровоносної системи загальний просвіт судин по мірі наближення до серця зменшується. Однак, оскільки кожна артерія супроводжується двома венами, ширина просвіту більша, ніж артерій. Іншими словами, співвідношення загальної ширини русла вен і артерій складає 2 : 1, а тому швидкість руху крові у венах в 2 рази менша, ніж в артеріях.

 Мале коло кровообігу починається з порожнини правого шлуночка легеневим стовбуром, який поділяється на праву і ліву легеневі артерії, що несуть кров у легені. Легеневі артерії, розгалужуючись до рівня капілярів, густою сіткою обплутують легеневі міхурці – альвеоли. Між кров’ю і альвеолярним повітрям відбувається газообмін : із крові до легень потрапляє вуглекислий газ, а з легень у кров – кисень. Збагачена киснем кров повертається до лівого передсердя чотирма (по дві від правої та лівої легень ) легеневими венами. Фізіологічне значення малого кола кровообігу полягає в забезпеченні крові киснем і виведенні з крові вуглекислого газу.

 Велике коло кровообігу починається аортою з порожнини лівого шлуночка. Завдяки послідовному розгалуженню артерій, які беруть свій початок від аорти і поступово переходять в артеріоли і капіляри, це коло кровопостачає всі органи і тканини, забезпечує їх киснем і поживними речовинами. Перетворившись із артеріальної на венозну, кров збирається посткапілярами – венулами – венами у дві порожнисті вени :

-         нижню, що збирає кров від тулуба, нижніх кінцівок;

-         верхню, що збирає кров від голови, шиї та верхніх кінцівок.

Обидві порожнисті вени впадають у праве передсердя. Завдяки великому колу кровообігу тканини отримують кисень та поживні речовини і віддають метаболіти.

VI. Структурно-логічна схема теми

К Р О В О О Б І Г

Структури

Оболонки

Функції

Фактори,

що зумов-

люють рух

 крові

серцевий

цикл, лінійна

швидкість

кровотоку

причини, що

обумовлюють

кола

кровообігу

шлях

фізіологічне

значення

час

VIІ. Матеріали активізації студентів під час викладання лекції..

                                         З А Д А Ч І :

1.Поміркуйте, в кардіоміцитах є значно більше  мітохондрій, а ніж в інших клітинах. Яке фізіологічне значення має ця особливість ?

2.Під час систоли шлуночків тиск крові в них підвищується. Чому кров не повертається назад у передсердя ?

 3.Під час загальної паузи – діастоли – тиск крові в аорті та легеневому стовбурі зростає. Чому кров не повертається назад у шлуночки ?

1. При серцевій недостатності можуть збільшуватися розміри печінки і живота.  Який відділ серця переважно ушкоджується в таких випадках?

2. Типовим проявом серцевої недостатності являється набряк легень Який відділ серця пошкоджений ?

3. Кров із рани потерпілого витікає рівномірно і має темний колір. Яка судина ушкоджена ?

4. Кров із рани потерпілого витікає у вигляді пульсуючого струменя і має яскраво-червоний колір. Яка судина ушкоджена ?

5. Потерпілий блідне, у нього виступає холодний піт, пульс частішає і слабне. Про яку кровотечу свідчать такі симптоми ?

-          

VІІІ. Матеріали для самопідготовки студентів по темі, що викладені в лекції.

1.И.Д.Зверев “Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене человека”.

Тернистий шлях науки в напрямку відкриття 2-х кіл кровообігу ст.65 –68 (повідомлення)

2.Н.І.Сухомлин “Біологія”(в поняттях, термінах, таблицях, схемах). Еволюційний розвиток кровоносної системи ст.50-51 (повідомлення)

3.И.Д.Зверев “Книга для чтения по анатомии  физиологии и гигиене человека ст.74-75. Ембріональний розвиток серця і судин.

4.С.К.Ткаченко. “Педіатрія”. Вікові зміни серця. Ст.88-96

Матеріали для самопідготовки студентів по темі наступної лекції

1.С.А.Георгієва “Фізіологія” Серцевий цикл і його фази. Ст.68-69 (випереджаюче навчання)

2.С.А.Георгієва “Фізіологія” Регуляція діяльності серця та судин ст.77-80(випереджаюче навчання)

IХ.Література :

Основна:

1.Анатомія людини: Навч.посібник.-2-ге вид.,перероб.і допов

О.М.Очкуренко -К:Вища шк.,1992.-334 с.:іл..ст.218-224

2.Анатомія та фізіологія з основами патології:Київ«Здоровя»2013.ст.Р.Ф.Михалевич,ст..30-35.

Додаткова:

1.Анатомія та фізіологія з патологією :Тернопіль «Укрмедкнига»2002.,ст..323-327

2. Конспект лекцій