Методична розробка «Методичні рекомендації по технічному моделюванню молодших школярів (випалювання)»

Управління освіти і науки Тернопільської міської ради

Комунальний заклад Тернопільської міської ради

«Станція юних техніків»

 

 

 

        на конкурс

 

 

Методична розробка

«Методичні рекомендації по технічному моделюванню молодших школярів (випалювання)»

 

 

 

Підготувала керівник

гуртка-методист

початкового технічного

моделювання і оріґамі

Стандрет Галина Несторівна

 

 

 

м. Тернопіль-2018

Зміст

1. Вступ           3

2. Методичні рекомендації по темі випалювання     5

3. Конспект заняття         9

4. Малюнки та ескізи для випалювання по дереву    14

5. Висновки           25

6. Бібліографія          26

7. Додатки           27

1.       Вступ

Сьогодення вимагає від позашкільного закладу творчого  вирішення будь-яких проблем, в тому числі і навчальних. Підготовка молодшого покоління до життя починається ще змалечку і триває упродовж усього життя періоду навчання в позашкільному закладі.

Вагома роль у цьому процесі належить заняттям з початкового технічного моделювання, основне завдання яких полягає у послідовному формуванні єдиного комплексу знань, умінь і навичок, які є основою первісної політехнічної підготовки молодших школярів.

Досить цікавим видом роботи є випалювання. Дана обробка дерева була відома ще у ІХ – Х ст. Дерево завжди любили і застосовували багато майстрів народних промислів. Для виготовлення художніх виробів і сувенірів використовують різні породи дерев.

Випалювання – один із найпоширеніших видів творчості серед дітей. Привабливість випалених виробів полягає саме у поєднанні випаленого візерунка з текстурою чистого дерева.

У другій половині XX століття, завдяки винаходу електричного пірографа — приладу для випалювання (гарячого гравіювання) — пірографія отримала розвиток як самостійна техніка не тільки в декоративно-прикладному мистецтві, але і в художній графіці. В той же час, пірографія по дереву є одним з найбільш популярних (поряд з вишиванням і ліпленням) видів дитячої та самодіяльної творчості в багатьох країнах світу.

В наші дні випалювання використовується і як самостійний прийом декорування дерев'яних виробів, і в поєднанні з іншими декоративними прийомами. Випалюванням можна отримувати дуже красиві декоративні ефекти і оформляти таким чином меблі, всілякі шкатулки, тарілки, обробні дошки, хлібниці і т. д. Крім того, за допомогою випалювання можна зробити чудові сувеніри, які стануть родзинкою дизайну інтер'єру в етно-стилі

Художне випалювання стало визнаною технікою оздоблення виробів із деревини.

Нескладність обладнання, наявність інструментів і пристосувань, матеріалів, доступність роботи дозволяють займатися випалюванням у гуртках.

Матеріал, запропонований в даній розробці буде цікавим і корисним.

Мета розробки - розкрити значення і суть поняття випалювання, сприяти формуванню самостійного рішення питань з виготовлення виробів та розвивати стійкий інтерес до творчої діяльності молодших школярів, що підвищить ефективність занять технічною творчістю.

2. Методичні рекомендації по темі випалювання

Випалювання – один з видів художньої обробки деревини.

Основним матеріалом для випалювання є дерево у всіх видах його переробки: дошки, бруски, фанера, деревостружкова плита (ДСП). Дошки і бруски краще вибирати добре просушені, випиляні з центральної частини стовбура.

Оздоблену випалюванням іграшку чи модель можна розфарбовувати і покривати безколірним лаком, від чого вони стають привабливішими і довго зберігають малюнок.

Вивчення цієї теми слід починати з показу художньо виконаних зразків випалюванням. Пояснити коли і для чого застосовується випалювання, які речі краще оздоблювати випалюванням, а які фарбами. Пояснити техніку випалювання.

Пояснити будову випалювача і правила техніки безпеки під час роботи з ним. Навчити дітей правильно користуватися випалювачем.

Для оздоблення виробів із фанери широко застосовується випалювання (інша назва цієї техніки – пірографія). Виконують його за допомогою розпеченого до певної температури металевого стрижня(пера), який залишає на поверхні деревини слід або знак певної форми. У гуртковій роботі чи шкільних майстернях для цього використовують спеціальний прилад – електричний випалювач. Він належить до нагрівальних електричних інструментів, у його корпус вмонтовано нагрівальну спіраль, від якої нагрівається металевий стрижень, що закінчується загостреною частиною – пером, яким на дерев’яній поверхні випалюють різні візерунки. Ручку з нагрівальним пером тримають у правій руці як олівець. Пером починають працювати, якщо воно розжарилось до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють регулятором від положення менше до більше або за напрямком стрілки, яка зображена на регуляторі.

Перед початком роботи перемикачем встановлюють необхідний ступінь розжарювання пера. Щоб лінія вийшла тонка, перо пересувають швидко і плавно, товста лінія вийде, якщо рухати перо повільно і з натиском. Чим менший нагрів пера, тим лінії будуть світлішими.

Для художнього випалювання більше підходять породи листяних дерев. До таких порід належать липа, клен, осика, вільха і береза. Краще всього, якщо матеріал заготовки має світлу деревину без блиску.

І так, ви підібрали потрібний матеріал, надали йому потрібну вам форму. Поверхню тепер потрібно підготувати: відшліфувати спочатку середньозернистим шліфувальним папером, а потім дрібнозернистим. Покладіть малюнок на матеріал точно по центру і накрийте зверху прозорою калькою. Кальку і малюнок закріпити на поверхні матеріалу двома кнопками з однієї сторони малюнка.

Піднісши малюнок разом з калькою, обережно вкладіть між малюнком і матеріалом копіювальний папір і закріпіть ввесь пакет кнопками по кутах.

Тепер добре заструганим, твердим олівцем обведіть малюнок. Крім того, через неї добре видно, яка частина малюнка вже переведена, а яку частину ще треба переносити на матеріал.

Умовно способи випалювання можна розділити на три основних види: контурне, силуетне і живописне або художне. Відрізняються вони один від одного в основному технікою виконання.

Контурне випалювання використовують багато початківців. Цей вид випалювання відносно простий і нагадує роботу олівцем при виконанні контурного малюнка на папері. Пам’ятайте, що при випалюванні не можна натискати на голку. Треба тільки злегка торкатися поверхні деревини: рухати голку слід плавно і рівномірно. Спочатку малюнок випалюють по зовнішньому контуру, а потім переходять до внутрішніх ліній і точок.

Ручку випалювача слід брати як звичайний олівець. За допомогою регулятора температури необхідно встановити необхідну ступінь напруження пера і можна приступати до роботи. Визначити готовність пера до роботи можна за його кольором— колір повинен бути темно-червоним.

Для отримання тонких ліній, перо випалювача слід вести швидко, для отримання товстих — більш повільно. Не можна занадто сильно притискати перо до поверхні деревини, занадто сповільнювати хід пера. По закінченню ведення лінії перо слід швидким рухом відірвати від поверхні.

Випалювати слід одночасно кілька різних ділянок. Це необхідно для того, щоб уникнути появи проміжних пропалень, які утворюються через сильне нагрівання деревини при випалюванні сусідніх ділянок візерунка. Тому необхідно повертатися до випалювання сусідніх ділянок лише через деякий час, щоб деревина встигла охолонути.

Змінюючи нахил і яскравість пера, можна отримати різні за товщиною і кольором лінії: від світло-коричневих до темних. Однак занадто обвуглені краї випаленої канавки говорять про занадто високу температуру пера. Закінчену роботу слід дуже обережно обробити дрібнозернистим наждачним папером. Після цього роботу можна розписати акварельними, масляними або акриловими фарбами, покрити воском або лаком

Оволодівши контурним випалюванням, переходимо до більш складного силуетного способу. Основний спосіб силуетного випалювання – заповнення малюнка крапочками. Коли набуті навики роботи, малюнок можна виконувати різними прийомами – затушовкою, рисками, крапками.

Художнє, чи малярське, випалювання ґрунтується на контурному і найбільше – силуетному випалюванні. Однак обмежуватися лише набутими навичками недостатньо. Завдання художнього випалювання у тому, щоб передати не лінію, а об'ємну форму, яку треба побудувати в уявлюваному просторі. Важливо показати, що навколо одні предмети перебувають ближче, інші – далі у глибину і між ними вільний простір. Матеріал зображуваних предметів передається з допомогою різноманітної техніки штриха, різних прийомів тушування.

Працюючи випалювальним апаратом, необхідно пам’ятати наступне:

випалювач розжарюється до дуже високої температури, тому при роботі обов'язково слід дотримуватися техніки безпеки та не допускати зіткнення частин одягу чи волосся з пером випалювача!

Ним можна обпектися або взагалі спалити увесь дім. Однак нічого такого не станеться, якщо слідувати всім заходам безпеки. А саме, тримати електричний випалювач, коли він увімкнутий, потрібно на спеціальній залізній підставці; коли ви ним малюєте — тримайте його тільки за пластикову ручку; і останнє — обов'язково вимикайте випалювач з мережі, коли закінчите роботу.

Перед включенням пристрою все повинно бути готове для випалювання.

Для роботи вибирайте самий світлий час дня. В вечірній час потрібно щоб було гарне освітлення.

Кожні 15-20 хвилин випалювач потрібно вимикати на 2-3 хвилини. Періодично провітрювати приміщення.

Заборонено залишати включений пристрій.

При роботі берегти поверхню матеріалу. Щоб не забруднювати роботу, під руку підкласти чистий листок паперу.

3. Конспект заняття

Тема. Випалювання, як вид мистецтва. Інструменти і матеріали. Прилад для випалювання – будова, користування, техніка безпеки. Техніка випалювання.

Мета Формування знань про випалювання як один із способів оздоблення деревини, ознайомити з інструментами та матеріалами необхідними для випалювання; надати відомості про загальну будову електричного випалювача;

формувати естетичний смак, сприяти вихованню поваги до праці;

розвивати пам’ять, логічне мислення.

Обладнання та матеріали випалювач, олівець, копіювальний папір, малюнки та ескізи для випалювання(зразки), кнопки.

Хід заняття

І. Підготовка робочого місця

II. Організаційний момент.

III. Повідомлення теми і мети заняття.

Ви вже пробували свої сили у різноманітних заняттях: виготовлення поробок з паперу і картону. А ось, як бачите, я тримаю у руках картинки на якій є різні зображення, випалені на дерев’яній дощечці. Ці робота є більш довговічнішими, якщо порівняти поробки з паперу. І на мою думку ви всі спробуєте таку картинку зробити на сьогоднішньому занятті.

Отже, тема нашого заняття «Випалювання, як вид мистецтва. Інструменти і матеріали. Прилад для випалювання – будова, користування, техніка безпеки. Техніка випалювання»

IV. Вивчення нового матеріалу.

Випалювання є одним із найдавніших та найпопулярніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Воно розвивалося разом з іншими видами декоративної обробки деревини (різьблення, розпис, мозаїка) і нерідко доповнювало їх. Найчастіше випалюванням прикрашали вироби зі смереки, сосни, ялини чи берези. У сучасній Україні випалювання традиційно розвинене в західних регіонах. Випаленими візерунками оздоблені різноманітні сувеніри з деревини й фанери, дерев'яний посуд, меблі.

Демонструю різні вироби, оздоблені за допомогою випалювання.

Випалювати можна на будь-якій сухій деревині. Однак кращі результати можна отримати, якщо випалювати на однорідній світлій деревині листяних порід середньої або малої твердості. У нашій місцевості найкращими породами для навчальних робіт вважаються липа, вільха, береза, тополя. М'яка деревина швидко обвуглюється, тож лінії та крапки чітко вирізняються. На таких породах найкраще навчатися випалювати. Іншим надзвичайно популярним конструкційним матеріалом для випалювання є березова фанера. Вона дешевша за деревину, більш поширена й має всі необхідні якості для виготовлення різноманітних виробів та їх оздоблення випалюванням.

В даний час існує велика кількість спеціальних приборів для випалювання, але ми будемо використовувати - випалювач.

Краще всього використовувати покупні випалювачі, вони мають знімні насадки. Деякі насадки-штифти можна виготовити самому з ніхромового дроту. Робиться це досить просто – необхідно вирізати шматочок дроту і за допомогою плоскогубців надати їй бажану форму. Після цього необхідно ретельно відшліфувати поверхню насадки-штифта, яка буде безпосередньо стикатися з деревом.

Види випалювачів:

А зараз ми розглянемо будову випалювача

 

1.Корпус

2.Шнур

3.Ручка випалювача

4.Нагрівальний елемент (перо)

5.Регулятор температури

Не рекомендується відразу ж братися за складні композиції при випалюванні. Краще всього почати з відпрацювання точок, ліній та інших найпростіших елементів. Дуже важливо під час промальовування ліній рухати перо дуже плавно, не докладаючи зусиль, і підтримувати весь час однакову швидкість, щоб не відбулося обвуглювання малюнка. При випалюванні прямих ліній, ручку випалювача потрібно тримати похило, як тримають олівець, а при випалюванні кривих ліній ручка повинна знаходитися в перпендикулярному положенні до поверхні.

Як можна перенести на фанеру малюнки

Для цього треба використати копіювальний папір. Аркуші цього паперу з одного боку блискучі, тому що вкриті тонким шаром барвника (синього, чорного, червоного або іншого кольору), який легко переходить на папір або фанеру. Тому для переведення малюнку копіювальний папір треба покласти блискучим боком на поверхню деталі, де має з'явитися малюнок. Зверху на копіювальний папір кладуть аркуш з малюнком, закріплюючи кнопками. Під натиском кінчика олівця фарба з копіювального паперу перейде на поверхню деталі і, якщо все виконано точно та охайно, отримаємо на поверхні деталі той самий малюнок, який обводили олівцем. Звичайно, якщо хтось вміє гарно малювати, то можна одразу виконати малюнок за допомогою олівця на поверхні фанери, призначеної для випалювання.

Тепер, коли є перенесений на фанеру малюнок, берети випалювач і легкими контурами проводите лінії. Потренуватись у різних прийомах випалювання краще спочатку на якихось непотрібних обрізках фанери.

Також розрізняють плоске та глибоке випалювання. Перший вид випалювання є найбільш простим за своїм виконанням.

V. Практична робота учнів. Правил ТБ (див.додаток)

Практичне завдання — ознайомлення з інструментами та пристосуваннями для випалювання. Гуртківці об'єднуються в групи, їм роздаються випалювачі та роздатковий матеріал. Діти вивчають будову випалювача, повторяють правила техніки безпеки користування випалювачем. Виконують практичну роботу.

VI. Закріплення вивченого.

Повторення вивченого матеріалу.

Вихованці відповідають на запитання.

1. Що нового ви дізналися на занятті?
2. Чи подобається вам такий вид мистецтва?
3. Які ще роботи ви б хотіли виконати?

VII. Оцінювання практичної роботи.

VIII. Підсумок уроку.

1. Для чого застосовують прилад для випалювання?

2. Що змінюється в роботі приладу в разі повороту регулювальної ручки?

3. Якими способами можна перенести малюнок для випалювання на заготовку?

4. Якою має бути правильна робоча поза під час випилювання?

IX. Прибирання робочих місць

         

4 . Малюнки та ескізи для випалювання по дереву

 

 

 

 

 

5. Висновки

Дана методична розробка, може бути використана вчителями загальноосвітніх шкіл, керівниками гуртків, і тими, хто зацікавився технічною творчістю, і хто б хотів розпочати займатися таким видом мистецтва і творчості, як випалювання в початковому технічному моделюванні. Адже тут чітко розписано всі рекомендації до цієї теми, представлено розробку заняття за яким можна розпочинати працювати, показані вироби і ескізи за якими можна виготовляти готові вироби.

На сьогоднішній час багато школярів та учнівської молоді цікавляться технікою випалювання візерунків на дерев’яній поверхні. Цей вид мистецтва по дереву, з кожним днем набирає дедалі більшої популярності серед всіх вікових категорій. Картини для випалювання по дереву – це відмінний подарунок на будь-яке святкування, зроблений з любов’ю своїми руками.

«Випалювання» є розвиток творчих здібностей та художнього смаку, поняття ритму, вміння бачити і передавати красу оточуючої дійсності.

Даний вид мистецтва і творчості розвиває творчі та естетичні здібності дітей у процесі теоретичного навчання та виконання практичних робіт, розвиває стійкий інтерес до творчої діяльності.

І найбільша користь – це творче втілення всіх дитячих задумів, розвиток просторового та логічного мислення, уяви, фантазії; формування стійкого інтересу до технічної творчості.

Проведення таких занять з початкового технічного моделювання допомагає ще більше розвивати у дітей(гуртківців) творчість, працелюбність, самостійність, наполегливість і неповторність особистості дитини.

6. Бібліографія

1. Тимків Б.М., Квас К. М., Виготовлення художніх виробів з дерева. Ч. ІІ, Мозаїка. Випалювання. Розпис. – Львів: Світ, 1996.

2. Макаренко О. Казковий світ іграшки. — К.: Веселка, 1984.

3. Міщенко І.Т. Умілі руки: Проб. Нав. Посібник з трудового навчання.-К.: Рад.шк., 1990.

4. Лосина Н.Б. Книга вчителя трудового навчання : довідково-методичне видання / Н.Б. Лосина, Б.М.Терещук. – Харків: ТОРСИНГ ПЛЮС, 2006. – 608 с.

5. Навчальна програма з початкового технічного моделювання, С.О. Лихота, В.Г. Корнієнко. – К.: УДЦПО, 2014.

7. Internet - джерела

 

7. Додатки

Техніка безпеки під час роботи

1.                   Починай працювати лише з дозволу керівника.
2.                   Не працюй несправним і тупим інструментом, використовуй інструмент лише за призначенням.
3.                   Користуйся прийомами роботи з інструментами, як показав учитель.
4.                   Не носи з собою різальних і колючих інструментів, вони мають бути в школі.
5.                   Інструменти та обладнання мають зберігатися лише в призначеному місці.
6.                   У процесі роботи не розмовляй, не відволікайся побічними справами.
7.                   Під час роботи тримай своє робоче місце в належному порядку, а після роботи акуратно прибери його.

Правила безпеки праці під час випалювання

1. Виконуйте роботи із випалювання обов'язково в спецодязі.
2. Прилад вмикайте тільки з дозволу вчителя.
3. Перед вмиканням приладу підготуйте все для випалювання (підібрати заготовку та перенести на неї малюнок).
4. Не нагрівайте перо до світло-червоного кольору.
5. Після 10—15 хв роботи вимикайте прилад на 2—3 хв.
6. Періодично провітрюйте приміщення.
7. Вимикайте випалювач, коли залишаєте робоче місце.