Методична розробка на тему ""Навчання лексики за комунікативною методикою

`ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛЕКСИКУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ …………………………………………………………………………5

 

1.                      Лексичні одиниці…………………………………………5
2.                      Лексичний запас……………..……………………………6
3.                      Цілі навчання лексики…………………...……………….9
4.                      Особливості лексичних одиниць……………………….12
5.                      Відбір лексичного матеріалу…………………………..13

 

РОЗДІЛ 2. НАВЧАННЯ ЛЕКСИКИ ЗА КОМУНІКАТИВНОЮ МЕТОДИКОЮ……………………………..……………………………….16

 

2.1 Комунікативний метод викладання іноземних мов. Основні ознаки та принципи……………………………………………………………….……  16

2.2 Основні принципи навчання лексики за комунікативною методикою…………………………………………………………………..  19

2.2.1 Прийоми розширення лексичного запасу…………………...   21

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………  26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………  28

ДОДАТКИ…………………………………………………………… 30

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Лексика в системі мовних засобів є одним з найважливіших компонентів мовної діяльності. Це визначає її важливе місце на кожному уроці іноземної мови.

Лексика – це той словесний матеріал, яким учні повинні навчитися легко і швидко оперувати у процесі спілкування англійською мовою, через це оволодіння нею – необхідна передумова використання мови як засобу спілкування. Основною метою навчання лексики є створення необхідних передумов для формування мовної діяльності.

Упродовж багатьох десятиліть науковці досліджували проблему навчання лексичного матеріалу. Існує багато праць на цю тему. Але це питання й до сьогодні залишається актуальним. У цій роботі ми спробуємо узагальнити вже відомі знання, конкретизувати їх та дослідити прийоми навчання лексичного матеріалу за комунікативною методикою.

Формування лексичних навичок постійно знаходиться у плані зору вчителя. Його завдання полягає у тому, щоб досягти повного засвоєння школярами програми лексичного мінімуму, закріпити в їх пам’яті словниковий запас на середньому етапі навчання.

Володіння іноземною мовою передбачає знання певної кількості слів. Проте, одного лише знання слів для здійснення мовної діяльності недостатньо. Можна знати багато слів, але не вміти їх використовувати під час спілкування. Для практичного засвоєння та використання лексики в мові потрібно піклуватися про розвиток в учнів автоматизованого підбору слова під час мовлення та здатність включати їх у синтагму і фразу, стежачи за правилами лексичної єдності англійської мови.

Успішне оволодіння іноземними лексичними матеріалами – одна з найважливіших умов засвоєння мови. У той же час існують великі труднощі щодо накопичення лексичного матеріалу. Одна з причин цього – безмежність мови, її словникового складу. Для досягнення досить швидких результатів необхідно обмежити обсяг виучуваного лексичного матеріалу, ретельно вибирати перспективні напрями засвоєння мови. Це може бути лексика повсякденного спілкування, тематика і зміст якої достатньо відображені у підручниках, а також у численних розмовниках та посібниках з англійської мови.

Вищезазначене вказує на актуальність теми курсової роботи.

Мета роботи – виявити основні прийоми навчання лексики англійської мови за комунікативною методикою.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1.               Дати визначення поняттю лексична одиниця.
2.               Виявити основні цілі навчання лексики.
3.               Визначити особливості лексичних одиниць англійської мови
4.               Визначити основні ознаки та принципи комунікативного методу у викладанні англійської мови.
5.               Визначити основні прийоми вивчення лексичних одиниць англійської мови.

Об’єктом роботи виступають лексичні одиниці англійської мови та прийоми їх вивчення в загальноосвітній школі.

Предмет роботи – основні принципи та закономірності вивчення лексики за комунікативною методикою.

Під час роботи ми будемо застосовувати такі методи, як описовий, порівняльний та дослідницький.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛЕКСИКУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

1.    Лексичні одиниці

 

Часто лексику ототожнюють зі словами. Дійсно, у нашій уяві лексика складається, головним чином, зі слів. Сюди належать так звані кореневі, безафіксні слова (red, a car, a man); складні (football, a classroom); похідні (disappointment, cold-hearted, right-handed, dangerous). Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом. Лінгвістичні критерії і методичні міркування дозволяють віднести до лексики інші одиниці, які також, як і слова, що цілісно відтворюються в мовленні, означають один будь-який предмет дійсності. До розряду лексичних одиниць слід віднести:

1.               слово (a girl, a tree, good);
2.               стійкі словосполучення з непереосмисленими компонентами: music centre, affirmative action, acid rain;
3.               стійкі словосполучення з частково переосмисленими компонентами: acid rock, air breather, air house,
4.                стійкі словосполученнями, що належать до римованого сленгу: movers and shakers, nuts and bolts,
5.               фразеологічні одиниці: the dragon’s teeth, the frozen limit, full house.
6.               кліше: if I’m not mistaken, it is well known, it’s up to you, it is important to know, it is (was) suggested to….

З методичної та психологічної точки зору всі ці зовнішньо різні мовленнєві одиниці поєднуються тим, що учні засвоюють їх у цілісному вигляді і вживають в мовленні на основі єдиного словесного стереотипу, який формується за допомогою лексичних вправ [2, 159].

Систематичне накопичення учнями словникового запасу, його постійне розширення – одне з головних завдань навчання іноземної мови. Без знання слів неможливо ні висловити, ні зрозуміти навіть найелементарнішої фрази. Але, вивчивши навіть велику кількість слів можна не зуміти висловитися.

Одного лише запам’ятовування лексики для практичного оволодіння мовою недостатньо: потрібно засвоїти слововживання. Це і важче і легше, ніж просте заучування вокабуляра. Важче тому, що слововживання потребує не тільки знання слів (plane – літак; літак - plane), але й уміння маніпулювати ними в ході висловлювань (Travelling by plane is the fastest way of travelling; plane is more comfortable than train); легше тому, що маніпулювання лексикою в ході висловлювань дає можливість глибше її осмислювати і краще запам’ятовувати.

Отже, головне в навчанні лексики – досягти того, щоб учні оволоділи слововживанням. Це складне завдання вирішується у двох аспектах: необхідно не тільки вживати лексику у власному мовленні, а й розуміти її в мовленні інших. В методиці довгий час вважалось, що, навчившись говорити, ті, хто вивчають іноземну мову, більше здатні розуміти матеріал, який вживають. Проте мовна практика не підтверджує цієї думки. Виявляється, навіть добре засвоєне слово часто важко впізнати, так як на письмі, а особливо – в усному мовленні воно всюди "маскується" під новим оточенням, змінюючи своє основне значення і зовнішній вигляд, ніби повертаючись до нас своєю незвичайною стороною. Виявляється, що способи здійснення діяльності того, хто говорить, з одного боку, і діяльності того, хто слухає – з другого, мають свої особливості, які потребують диференційованого підходу в навчанні як при поясненні, так і, особливо, у вправах. Звідси випливає, що слова, які увійшли до словникового мінімуму учнів, повинні засвоюватися ними подвійно: як в інтересах говоріння (репродуктивний аспект), так і в інтересах читання і слухання (рецептивний аспект) [2, 160].

 

2.    Лексичний запас

 

Розрізняють активний, пасивний та потенціальний лексичний запас. Активний запас порівняно обмежений. Він формується в результаті ґрунтовного опрацювання матеріалу і використовується у висловлюваннях і на письмі. Письмовий запас значно ширший і на його основі будується процес читання і сприймання чужого мовлення на слух. Названі дві категорії лексичного матеріалу постійно змінюються, зокрема розширюються в міру збагачення досвіду людини. У навчанні іноземної мови потрібна особлива увага, тому що знання формуються протягом усього періоду навчання.

До потенціального запасу відносять:

•                   складні і похідні слова, побудовані з передбачених в мінімумі основ за знайомими словотвірними моделями;
•                   інтернаціональні слова, які зберігають в німецькій і рідній мові схожість звучання і написання і загальність значення;
•                   ряд значень багатозначних слів, які семантизуються в опорі на знання головного значення.

В.А.Бухбіндер [2] визначає реальний і потенціальний словниковий запас. Вся лексика мінімуму повинна бути засвоєна практично упродовж курсу вивчення іноземної мови, забезпечуючи розвиток їх продуктивної і рецептивної мовної діяльності, тому вона відноситься до реального словникового запасу. Разом з тим потрібно проводити роботу, внаслідок якої прищеплюється уміння впізнавати і розуміти словникові одиниці, які зустрічаються вперше, але мають знайомі елементи, опора на які дає можливість досягнути їх розуміння.

Знання іноземної мови асоціюється зі знанням слів, в той час, як володіння мовою – з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексичної одиниці у спілкуванні.

Оволодіння іноземної лексики можна уявити як певну послідовність дій зі сприйняття лексичних одиниць, ознайомлення з їх змістовою стороною, їх осмислення, запам’ятовування, а також набуття навичок вживання й розпізнавання лексичних одиниць в мовленні.

З методичної точки зору цей складний процес включає велику кількість компонентів. Основними з них є: подання, пояснення, різноманітні вправи для тренування і застосування контролю над процесом становлення і формування лексичних навичок.

Можливість розуміти невивчену лексику зростає в контексті, оскільки контекст, по-перше, полегшує семантизацію слів потенціального запасу, по-друге, дозволяє визначати значення багатьох слів незалежно від їх форми і складу, через здогадування. Звичайно, здогадування повинно мати підстави, не перетворюватись в мимовільне вгадування. Семантизація слів, яка відноситься до потенціального запасу учнів, як і лексичне здогадування, повинні спеціально вивчатися [4, 18].

Нині діюча програма вимагає оволодіти за весь курс навчання 1000 лексичними одиницями. Ця кількість "покриває" певне число мовленнєвих ситуацій і засвоюється, як правило, уже в VІІІ класі. Три уроки англійської мови в тиждень у VІІІ – Х класах служить удосконаленню навичок володіння уже засвоєною лексикою в даному об’ємі. Завдання навчання читання текстів, в яких зустрічається більш широкий діапазон лексики, вимагає, однак, певного розширення пасивного словникового запасу учнів шляхом формування їх потенціального словника, головним чином, за рахунок домашнього читання.

Ще один резерв розширення потенціального словникового запасу використовується, якщо навчати розуміти ряд слів, що зустрічаються у тексті (усному чи письмовому), які не входять у словниковий мінімум, але доступні для розуміння у зв’язку з наявністю їх знайомих елементів.

За деякими підрахунками, на основі лексичних одиниць словника-мінімума може бути забезпечене розуміння при читанні і аудіюванні ще 2500 – 3000 слів потенціального словникового запасу. Крім того, рецептивний запас буде збагачуватись за рахунок мовної і контекстуальної здогадки.

Отже, за курс навчання учні повинні засвоїти 850 лексичних одиниць, які входять у їх реальний словниковий запас як найбільш вживані і цінні для шкільного курсу. Всі вони повинні бути завжди "під рукою" не тільки при говорінні, а й при читанні та аудіюванні. Учень повинен швидко і безпомилково згадати потрібне слово і вимовити його, утворити потрібну граматичну форму і сполучити його з іншими словами за змістом усього висловлення. При рецептивному засвоєнні, у такій кількості слів, які можна потенціально зрозуміти, потрібно впізнати слово, відрізнивши його від усіх йому подібних, визначити на основі формально виражених ознак характер його зв’язків з іншими словами і після цього його значення в даному контексті [5, 90].

 

1.3 Цілі навчання лексики

 

Уточнення складу лексичних одиниць і завдань навчання лексики дозволяє сформулювати головну практичну мету словесної роботи в середній школі: рецептивне і репродуктивне оволодіння словами, усталеними зворотами, клішованими зворотами в ході формування їх реального і розширення потенціального словникового запасу, а також розвиток лексичної здогадки в інтересах навчання аудіювання, читання, та говоріння іноземної мовою.

Крім того, в середній школі в ході оволодіння лексикою вирішуються також загальноосвітні завдання. Хоча на уроках іноземної мови не відбувається ознайомлення з мовними поняттями, було б неправильно припускати, що навчання позбавлено освітньої цінності. Остання складається не стільки з оволодіння новими поняттями, скільки зі збагачення уже існуючих. Так, засвоюючи іншомовну лексику, учень стикається з новим способом позначення понять, відомих йому з попереднього досвіду й закріплених рідною мовою. Перед ним розкриваються нові способи членування іноземною мовою явищ навколишнього середовища за допомогою своєрідної мережі лексико-семантичних відношень, властивих цій мові. Ознайомлення з мовним способом позначення понять стимулює їх більш всестороннє і глибоке осмислення, в тому числі і в ході наявних чи не наявних порівнянь виучуваних лексичних одиниць з еквівалентними одиницями рідної мови. Подібні мисленнєві операції мають значну освітню цінність [2, 162].

Щодо освітньої мети, то вона полягає, головним чином, у розширенні і поглибленні понять, які знайомі з попереднього досвіду. Так, англійське слово court означає не тільки "суд", але й "подвір’я". Для вираження поняття дієслова come українська мова має такі дієслова: "прийти", "приїхати", "прибувати" "походити (бути родом)" та інші. Таким чином, come може потребувати уточнень, щоб передати повний зміст цих дієслів. Таких прикладів є дуже багато.

Наступна мета навчання лексики – виховна. Можна помітити, що повною мірою виховна дія на учнів виявляється лише при навчанні мовленнєвої діяльності, коли виховує не окреме слово, а закінчену думку. Хоча це цілком справедливо, проте не слід забувати, що для вираження соціально значущого змісту мало одного лише задуму, потрібен достатній запас мовних засобів. Вирішення виховних завдань потребує включення в готовий словник учнів семантично вартісних слів, які відповідають ситуативному і тематичному напрямку їх мови, які допомагають досягнути комунікативних цілей, реалізації виховних аспектів навчання.

Метою навчання лексичної сторони усного мовлення є оволодіння будівельним матеріалом для здійснення усно-мовного спілкування, тобто безпосередніми засобами передачі понять, думки в цілому.

Психологи вважають, що слова – найважливіші засоби (інструменти) другої сигнальної системи. Відображуючи дійсність і називаючи поняття, вони зберігаються у згорнутій формі в нашій довготривалій пам’яті.

Тому при вживанні слів в усному мовленні рідною мовою ми передусім:

а) добуваємо потрібне слово, необхідне для реалізації нашої мовленнєвої інтенції, задуму із довготривалої пам’яті (операція виклику, вибору слова);

б) потім включаємо його в мовленнєвий потік, який виникає у певних комунікативних цілях, зіштовхуючи, поєднуючи його з іншими словами.

Під час навчання іноземної мови повинні здійснюватися не дві, а три дії (операції):

1.               ввести слова в довготривалу пам’ять;
2.               викликати їх у випадку необхідності, активізувати їх;
3.               спонукати до включення слова в мовленнєву ланку (у зв’язне мовлення) з урахуванням його парадигматичного і синтагматичного аспектів.

Таким чином, учень повинен:

а) зрозуміти і запам’ятати іншомовне слово, його значення, звукову і графічну форму;

б) вибрати саме його для здійснення певної комунікативної ситуації;

в) вміти вживати його у мовленні поряд з іншими словами.

З усіх цих дій саме остання є найбільш складною, тому що тут лексика, з одного боку, невіддільна від граматики. З іншого боку, лексика мови, яка вивчається, може вступати у протиріччя з лексикою рідної мови, бо лексична валентність в рідній мові та іноземній часто не співпадає. Так, наприклад, збігом лексичної поєднуваності слів в українській та англійській мовах можуть служити словосполучення:

голова сім’ї – (the) head of the family

але:

ніс корабля – (the) prow of the ship (а не nose)

директор школи – (a) headmaster (а не director)

З точки зору рідної мови часто не вмотивовано вживання прийменника. Звідси випливають труднощі при включенні слів у мовлення, які ґрунтуються на інтерференції рідної та іноземної мов.

Значні труднощі для засвоєння викликає незбіг об’єму значень українського та англійського слова, наприклад: в українській мові дієслово отримувати має ширше значення і може виражатися декількома англійськими дієсловами: gain, receive, obtain, get. Це ускладнює вибір слова. Наявність таких труднощів робить необхідною роботу як над ізольованими словами, так і над словами у контексті.

При цьому для нас суттєво, що при навчанні лексичної сторони говоріння і письма ми йдемо від змісту до форми і вживання; при навчанні лексичної сторони аудіювання і читання – від форми до вживання та значення.

1.4 Особливості лексичних одиниць

 

Дехто вважає, що слово – це, головним чином, його форма, звучання, інші – що це його значення. Так, нерідко на уроці заучують "слова", повторюючи їх без осмислення змісту. Іноді не звертають уваги на перекручування звукового вигляду слова, аби лише значення було зрозумілим. В обох випадках мовлення учнів зазнає збитків. Правильно організована словникова робота повинна враховувати, що слово (взагалі лексична одиниця) – це мовний знак, який має певну єдність, гармонію змісту і форми. Із цього головного положення випливають інші, що характеризують лексичні одиниці з різних сторін і потребують обліку в навчанні:

1.               Під формою слова слід розуміти "матерію звучання" – його звукову оболонку, яка сприймається на слух. На основі слухового сприйняття формується психічне уявлення, образ слова, що бере участь у його сприйнятті та відтворенні. У писемному мовленні слово виступає у графічній формі, яка часто не має повної відповідності зі звуковою. В навчанні лексики потрібно враховувати особливості вимови і написання лексичних одиниць, що вивчаються. В основі оволодіння лексичної одиниці лежить її складний слухо-зорово-моторний образ, який формується у ході введення і пояснення лексики і стабілізується в ході мовного тренування і практики.
2.               Змістову сторону слова утворює його значення, в якому закріплюються психологічні уявлення про позначуваний даним словом предмет чи явище дійсності. Існування слова (лексичної одиниці) і його функціонування визначається єдністю його форми і змісту. Значення реалізується у більшості випадків в кількох лексико-семантичних варіантах (Напр.: find – знаходити, приходити до висновку; back – (ім.) спина, великий чан, (дієсл.) підтримувати, (прикм.) задній, віддалений). Слід зауважити, що граматичне значення багатьох слів в англійській мові виявляється безпосередньо з контексту.
3.               Вживання слова пов’язане з його граматичним оформленням, завдяки якому воно утворює різні словоформи: good – better, think – thought, go - went.

Поряд з власними "внутрішніми" властивостями, слову властиві також особливі "зовнішні" ознаки – здатність поєднуватися з іншими словами, завдяки чому утворюються словосполучення, а з них – синтагми і фрази. Сполучуваність – досить важлива функціональна характеристика слова. Опрацювання сполучуваності – важливий аспект у навчанні лексики, який підштовхує учнів до володіння репродуктивними видами мовної діяльності. Щоб оволодіти лексикою, потрібно виконувати велику кількість вправ на сполучуваність [2, 163].

 

1.5 Відбір лексичного матеріалу

 

Відбір лексичного мінімуму необхідно проводити, тому що неможливо, по-перше, повністю засвоїти словниковий склад англійської мови, який охоплює сотні тисяч лексичних одиниць; по-друге, у практиці спілкування люди використовують обмежений словниковий запас, який обслуговує ті чи інші сфери комунікації; по-третє, лексичні одиниці розрізняються за своїми комунікативними цінностями: одні з них придатні для вживання у будь-якій комунікації (це і є найбільш уживана лексика), інші характерні тільки для однієї чи кількох суміжних комунікативних сфер. Ці міркування дають можливість визначити суть і завдання відбору лексики, які полягають у виділенні за допомогою певних критеріїв частини словникового запасу мови, які відповідають можливостям і цілям курсу навчання англійської мови в школі.

Результат відбору лексики оформлюється у вигляді словника-мінімума і враховується авторами підручників, посібників, збірників, текстів для домашнього читання під час їх складання [1, 110].

Таким чином, учитель стикається лише з результатом відбору – складом лексичних одиниць, які включені у тексти і вправи підручника. Разом з тим, доцільно ознайомитися з основними принципами цього відбору для того, щоб отримати повніше уявлення про вживання лексичних одиниць і творчо підходити до проблеми відбору лексики.

Під лексичною одиницею розуміють не тільки слово, а й стійке словосполучення, оскільки воно як структурно визначена частина лексичної системи мови виступає в мовленні неподільно, самостійно, тобто не конструюється кожен раз заново, а включається в висловлення у готовому вигляді. Стійкість словосполучення проявляється у фіксованому положенні його членів, які неможливо ні замінити іншими, ні поміняти місцями.

Стійкі словосполучення можуть бути і фразеологізованими, якщо у них хоча б один компонент зазнав переосмислення: a balmy voice “медовий голосок”, a beauty sleep “ранковий сон”.

Згідно з теорією І.В.Рахманова, критерії вживання лексики потрібно розділяти на дві групи: основні і допоміжні.

До основних належать:

1.               Сполучуваність, під якою розуміють здатність лексичних одиниць вступати в сполучення з іншими одиницями у процесі утворення фрази, яку використовують у мовленнєвому акті.
2.               Семантична цілісність, під якою розуміють вибір лексичних одиниць, які виражають найважливіші поняття з різних сфер людської діяльності.
3.               Стилістична необмеженість, у відповідності до якої при відборі словника-мінімума перевага надається нейтральному лексичному матеріалу, що враховує специфіку повсякденно-побутового мовлення і книжно-писемного стилю.

Це дозволяє залишити за межами мінімуму все, що тяжіє до вузько направлених і спеціалізованих сфер спілкування, в тому числі діалектизми, термінологію, архаїзми, арго.

Практика відбору показала, що слів, які відповідають цим трьом критеріям, дуже багато, так як вони не "вкладаються" у шкільний курс навчання. Тому необхідно продовжувати "просіювання" слів через сито додаткових критеріїв, до яких відносять: багатозначність, словотвірна здатність, частотність, будівельна спроможність.

Отже, ці принципи показують, що дуже тяжко і ретельно визначається частота вживання кожної лексичної одиниці перед тим, як її включити до мінімального словникового запасу, наскільки серйозно потрібно підходити до відбору лексики на всіх етапах навчання англійської мови у школі [11, 38].

Поряд із цим в текстах, а іноді й у підручниках, зустрічаються лексичні одиниці, значення яких для більшості учнів без спеціального звертання до словника залишається не відкритим. Помилкове включення таких одиниць до механізму пояснення і вправ призводить до того, що натреновуються лексичні явища, які не приносять користі комунікації і робиться це за рахунок дійсно потрібної лексики, на роботу з якою не вистачає часу.

Щоб запобігти цьому, мінімальний словниковий запас повинен стати настільною книгою і надійним орієнтиром для кожного вчителя.

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  НАВЧАННЯ ЛЕКСИКИ ЗА КОМУНІКАТИВНОЮ МЕТОДИКОЮ

 

2.1 Комунікативний метод викладання іноземних мов. Основні ознаки та принципи.

 

На початку ХХІ століття формується характерна тенденція до посилення комунікативної спрямованості навчального процесу, основне завдання якого організувати процес навчання іноземній мові, адекватний процесу реального спілкування. Розробкою комунікативного методу займалися як зарубіжні так і вітчизняні методисти. Найбільш вагомий внесок в обґрунтуванні методу зробили Г. Уідоусан, У. Літлвуд (Велика Британія), Г.Е. Піфо ( Німеччина), Ю.І. Пассов ( Росія).

На відміну від традиційної (граматико-перекладної) методики, основною метою навчання іноземній мові за цим методом є навчання не системі мови, а її застосуванню в реальному (переважно усному) спілкуванні; а основним засобом навчання виступають не письмові тексти і граматичні вправи, а ситуації, що моделюють реальне спілкування.

У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції – здатності правильно і доречно використовувати мову залежно від конкретної ситуації спілкування. Сам термін «комунікативна компетенція» є центральним у комунікативній методиці навчання іноземних мов, і більшість вчених вважають формування комунікативної компетенції у тих, кого навчають, метою навчання іноземної мови.

Основними ознаками комунікативного методу є наступні:

1) основне завдання – навчити учнів розмовляти іноземною мовою якщо не на рівні носія мови, то хоча б на рівні, необхідному для подальшої роботи;

2) основним засобом навчання виступають ігри, що моделюють реальні ситуації спілкування, найтиповіші для даного контингенту учнів. Оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними), а також видами мовленнєвої діяльності (говорінням, аудіюванням, читанням та письмом) відбувається під час практичного застосування цих засобів;

3) обмежене використання рідної мови під час навчання іноземній. Фактично, замість перекладу лексичних одиниць з іноземної мови на рідну викладач на початкових етапах використовує наочність (малюнки, фотографії тощо), а на слідуючих етапах – пояснення іншомовних слів іноземною мовою.

Проте, власний досвід доводить: вивчити іноземну мову чи навчити цій мові інших без використання рідної мови неможливо, оскільки не всі лексичні одиниці можна зобразити на малюнках. При поясненні значення слів іноземною мовою можуть виникати нові незнайомі слова, що значно ускладнює процес запам’ятовування;

4) вивчення системи мови (граматики) є переважно інтуїтивним, тобто, на відміну від традиційної методики, де граматика і лексика є основним предметом навчання, при навчанні за комунікативним методом граматика необхідна лише для правильної побудови речень, проте від учнів вимагається не механічне заучування граматичних правил, а інтуїтивне відчуття правильно побудованих фрагментів мовлення;

5) лексика вивчається не ізольовано (без контексту) як у традиційній методиці, а виключно в контексті під час її застосування.

Серед основних принципів навчання, які використовуються під час застосування комунікативного методу можна виділити наступні:

1) принцип мовленнєвої спрямованості (комунікативності) полягає в тому, що шляхом до реалізації мовленнєвої практичної мети є практичне користування мовою у ситуаціях, максимально наближених до ситуацій реального спілкування;

2) принцип індивідуалізації, тобто урахування індивідуально-психологічних особливостей учня (студента), які впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю;

3) принцип автентичності означає, що під час навчання іноземній мові мають використовуватися автентичні матеріали, тобто, оригінальні, створені не для навчальних цілей. Особливо цей принцип актуальний при викладанні іноземної мови у школах з поглибленим вивченням англійської мови, де вчителі використовують неадаптовані тексти для розширення словникового запасу учнів;

4) принцип інтерактивності означає, що навчання відбувається переважно у групах, оскільки в умовах групової взаємодії між студентами утворюється спільний фонд інформації про досліджуваний предмет, яким вони користуються разом. Досвід показує, що при груповій роботі підвищується не лише мотивація студентів, а й їх успішність;

5) принцип інтенсивного використання фонових знань учнів є надзвичайно актуальним. Адже основне завдання тут, як вже зазначалося, навчити учнів працювати з текстами, розуміти нову лексику. За вимогами комунікативної методики учні повинні вміти не лише читати і перекладати тексти, а й розмовляти за даною тематикою;

6) принцип контекстуальної обумовленості (ситуативності) означає, що мова і мовні засоби застосовуються в межах відповідного соціального контексту, тобто, ситуативно. Саме ситуація, контекст дозволяють впізнати, семантизувати і запам’ятати значення кожної лексичної одиниці, адже механічне заучування слів, граматичних форм та речень не дозволяє запам’ятати їх надовго. Натомість, контекст дозволяє адекватно зрозуміти кожне слово, словосполучення та речення завдяки його контекстуалізації – співвіднесенням його значення зі значенням навколишніх одиниць. До того ж ситуативність, як обов’язковий елемент комунікативного методу, дозволяє стимулювати мовленнєву діяльність студентів та розвинути їх мовленнєві навички [12].

Яким же чином вищезгадані принципи комунікативної методики пов’язані з вивченням лексики англійської мови?

 

 

 

2.2. Особливості навчання лексики за комунікативною методикою

 

Як уже зазначалося раніше, навчання лексики за комунікативною методикою повинно проходити виключно в контексті, під час її застосування. Тому не буде помилкою зробити висновок, що головна роль у вивченні лексики за комунікативною методикою відводиться ситуативності, яка невідривно пов’язана з індивідуально-психологічними особливостями кожного учня, їх вмінням працювати індивідуально та в групах.

Оскільки мова ситуативна, то ситуації слід використовувати з самого початку роботи над словом. При цьому ситуацію розуміють як сукупність мовленнєвих і не мовленнєвих умов, які задають учневі, необхідних і достатніх для того, щоб він правильно здійснив мовну дію у відповідності до наміченої комунікативної задачі [13, 55].

Ситуації на мовленнєвому рівні направлені на організацію умов для реалізації самостійних висловлювань учнів, коли перед ними стоїть завдання висловити власні думки і своє відношення до певної проблеми. Увага учнів при цьому спрямована на задум, а не на ті мовні засоби, за допомогою яких він буде виражений. При презентації лексичних одиниць акцентується увага на обробленні цих мовних засобів, а ситуації покликані створювати комунікативний фон, тобто ту комунікативну спрямованість, яка буде сприяти вживанню слів у мовленні.

Нова лексика запам’ятовується легше, якщо вона буде вступати в асоціативні зв’язки з раніше вивченими словами. Асоціативні процеси сприяють мимовільному запам’ятовуванню.

Ситуації можна поділити на два типи: відкриті і закриті. Закриті ситуації характеризуються парадигматичними зв’язками слів (ці слова належать до однієї частини мови), наприклад "дні тижня". В закритих ситуаціях розрізняють упорядковані, які мають чіткі межі і чіткий порядок розташування елементів, і невпорядковані ситуації, які мають такі ж чіткі межі, але елементи можуть знаходитися у різних позиціях. Відкриті ситуації характеризуються синтагматичними зв’язками слів (слова, що належать до різних частин мови) [13, 57].

Ситуації при введенні і закріпленні нового лексичного матеріалу є сходинкою підготовки до реалізації ситуації в мовленні. При презентації вони можуть бути співвіднесені з ситуативними етюдами. Використання ситуацій викликає цілеспрямовану активність та зацікавленість учнів. Як результат учні намагаються варіативно використовувати словниковий запас іноземної мови. Вони легше і самостійно вживають ті сполучення, які були введені у процесі презентації з опорою на ситуативні прийоми. Ростовцева В.М. приводить приклад ситуації, який можна використовувати при презентації лексичного матеріалу з теми "Food" у 6 класі.

Для того, щоб учні говорили на цю тему, їм необхідно використовувати лексичні одиниці, які називають продукти харчування. Для введення і первинного закріплення цих слів Ростовцева Вероніка Михайлівна [13] пропонує серію окремих ситуацій, які можуть бути визначені шляхом поєднання між собою і реалізовуватися на уроках. Наприклад, на першому занятті із вказаної теми учитель пропонує лексичний ряд слів на позначення продуктів – масло - butter, сир - cheese, хліб - bread, молоко - milk. Для закріплення нових слів можна описати дії у відповідності до таких завдань:

"I have bought some food. Which products you are going to put into refrigerator (cupboard)?". На наступному занятті учитель продовжує ідею першого уроку: "Let us remember, what I have brought from the shop. " і додає нову лексику: ряд слів, який позначають інші продукти – риба - fish, м'ясо - meat, чай - tea. "Today I have also bought…".

"All food is in the refrigerator, but it should be unfrozen. Name all food you need to take out. We are going to identify the best helper among you: who’ll manage to take everything out without my help!".

Таке завдання може мати характер змагання.

Для тренування нового матеріалу можна використовувати ситуації, які носять ідею надання допомоги комусь. Наприклад: "I’m going to prepare soup and I need your help. What products do I need for this meal?", "Please, help your grandma to lay the table. What will you serve? " [13, 59].

При такому поданні матеріалу, встановлюються лексичні зв’язки нових слів з уже вивченими, зокрема з дієсловами. Учні знайомляться зі сферою вживання нових слів у типових для них ситуаціях.

На завершальному етапі вивчення нового матеріалу, для закріплення та перевірки знань, замість письмових диктантів та тестів, які викликають лиш хвилювання в учнів, можна використати кросворди чи ребуси. Їх розв’язання також може мати характер змагання.

Єдине, про що не слід забувати при викладенні нового матеріалу так це те, що лексику доцільно вводити дозовано, в певній послідовності.

Можливість використання ситуативних прийомів у роботі з лексичним матеріалом на етапі презентації забезпечує швидке включення нового матеріалу у мовлення.

 

2.2.1 Прийоми розширення лексичного запасу

 

Крім запропонованого Ростовцевой методу, серед провідних ситуативних прийомів навчання лексики за комунікативною методикою, виокремлюють такі, як: дебати, рольові ігри, дискусії, діалоги, словникові вікторини. В ході жвавого обговорення певної проблеми учні набувають нових знань та відпрацьовують їх до рівня навичок. Крім того, дебати, вікторини та дискусії являються свого роду змаганням, яке активізує пам'ять дітей. Учні невимушено вступають в бесіду, намагаються підтримати її. Використовуючи фонові знання та нову лексику учні здатні вести дискусію, відстоювати свою позицію.

Що стосується рольових ігор, то вони спрямовані на приведення у дію механізмів мотивації, а тому й на підвищення ефективності навчання іншомовного спілкування [6, 111]. Рольова гра є особливим типом діяльності, в якому мотив полягає в самому процесі, у змісті самої дії [10, 53].

Вона одночасно спирається на свідоме і підсвідоме оволодіння навчальним предметом, зокрема передбачає вплив на емоційну сферу учнів з метою полегшення запам’ятовування матеріалу. Саме в рольовій грі створюються передумови для використання усіх засобів впливу на психіку студентів, а також дотримується принцип індивідуального навчання через групове [7, 73; 14, 196].

Слід зауважити, що під час створення рольових ігор вчитель повинен враховувати коло інтересів учнів, ситуації спілкування повинні бути природними, а теми – цікавими.

Виходячи з цього, викладачі кафедри англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна розробили комплекс рольових ігор (“My Family”, “Meals”, “The City I Live In”, “University. My Speciality”, “Business Contacts”, “Scientific Conference”), які послідовно вводяться до навчального процесу за мірою зростання їх складності. Такий комплекс може слугувати прикладом для розробки подібного комплексу для загальноосвітньої школи. Кожна гра складається з трьох етапів: підготовчого, ігрового та заключного. Дуже важливо при цьому організувати навчальний процес таким чином, щоб інтерес учнів підтримувався на високому рівні на всіх етапах рольової гри – від підготовчого до заключного. Видатні педагоги підкреслюють, що пізнавальний інтерес є одним з найбільш значних мотивів навчання у загальній структурі мотивації пізнавальної діяльності [15, 10].

Підготовчий етап передбачає засвоєння лексико-граматичного матеріалу в процесі виконання тренувальних вправ, а також формування навичок усного мовлення під час виконання комунікативних вправ, які моделюють реальні комунікативні ситуації і не обмежують студентів у виборі мовних засобів.

Саме за допомогою рольової гри відбувається формування та розвиток мовленнєвих навичок та вмінь [14, 204; 7, 13]. Крім засвоєння нової лексики, в процесі гри формується вміння працювати колективно, згуртованою командою над вирішенням спільної задачі.

Не менш цікавим та корисним елементом комунікативної методики у вивченні лексики англійської мови є використання віршів та пісень. Вченими доведено, що при використанні віршів на уроці, новий лексичний матеріал запам'ятовується швидше.

Використання поезії в процесі навчанні сприяє розвитку основних комунікативних умінь: читання, аудіювання, говоріння, причому останнє найчастіше виступає у формі обговорення змісту поетичного твору, що може викликати теперішню дискусію в класі, оскільки проблеми, що зачіпають у поетичних творах, універсальні, носять життєвий характер, не завжди припускають однозначне рішення.

Поезія в даній методиці використовується як зразок сучасного автентичного розмовно-літературного мовлення [8, 47]. Вивчення лексики проходить в нерозривному зв’язку з культурою країни.

Використовуючи вірші, ми розробили урок англійської мови для учнів 3 класу на тему «Wild and domestic Animals».(Додаток 1).

Особливо цікаво працювати з віршами в старших класах, де робота відбувається за наступним планом:

1.          Подання вірша: читання та переклад. Розбір всіх граматичних структур, що втримуються у вірші.
2.          Робота над лексичними одиницями: знаходження всіх іменників, прикметників, дієслів.

Потім, після чергового прочитання, у вірші закриваються окремі слова, і учні повинні відновити їх по пам'яті.

В результаті на закріплення лексики йде значно менше часу. Вивчення лексичних одиниць відбувається в ігровій формі, що сприяє комфортному стану учнів на уроці.

Працюючи в старших класах, головним завданням перед учнями вчитель ставить розвиток загальнокультурних умінь збирати, систематизувати й узагальнювати культурознавчу й іншу інформацію, що представляє інтерес для учнів. Учні повинні вміти представити рідну країну і її культуру, життя людей в ній іноземною мовою.

Вчителі мають навчити учнів не тільки фразам, даним у підручнику, але й навчити побачити прекрасне в культурі нашої країни й спробувати донести це до слухача, використовуючи ті можливості й засоби, якими володіє учень. Звичайно, така робота подобається учням. Зміст даної роботи - підібрати риму, передати зміст, закладений автором, правильно підібрати граматичні структури. В учнів переборюється психологічний бар'єр, формується мотивація навчання. Кожен учень вимовляє в зовнішній або внутрішній мові незнайому лексику по кілька разів, вчиться самоаналізу своєї роботи. Практично вже на наступному уроці учні можуть вільно володіти новою лексикою, тому що знання вони добували самостійно.

Однак, ефективність використання образів поезії в значній мірі залежить від правильно організованої послідовності роботи з ними й вибору вправ, що стимулюють розумову діяльність учнів та сприяють розвитку в них мотивації.

Пісня – ще один засіб розширення лексичного запасу, тому що з її допомогою діти вивчають нові слова, словосполучення та мовні кліше сучасної англійської мови. У піснях уже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації. Тут є власні імена, географічні назви, реалії країни, мова якої вивчається, поетичні слова. Це сприяє розвитку в школярів почуття мови, допомагає довідатися його стилістичні особливості. За допомогою пісень краще засвоюються й активізуються граматичні конструкції. Пісні сприяють удосконалюванню навичок іншомовної вимови.

Розучування й використання коротких, нескладних по мелодійному малюнку пісень із частими повторами допомагає закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму. Завдяки музиці на уроці створюється сприятлива атмосфера, знижується психологічне навантаження, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови.

Крім вищерозглянутих прийомів вивчення лексики на уроках англійської мови, на сьогоднішній день великої популярності набуває використання мультимедійних технологій.

Новітні комп’ютерні технології навчання дають змогу організувати урок якомога продуктивніше. Існує безліч комп’ютерних програм, які можна застосовувати на уроці англійської мови як допоміжний засіб при введенні нового лексичного чи граматичного матеріалу.

Представлений у вигляді електронних презентацій матеріал істотно розширює можливості звичайних підручників за рахунок використання звукового й відео супроводу й ефектів анімації. У ході роботи з комп'ютером в учнів задіються слухові і візуальні канали сприйняття, що дозволяє збільшити не тільки обсяг сприйманої інформації, але й міцність її засвоєння. Зміст матеріалу опирається на принцип обліку індивідуальних особливостей учнів з різним рівнем готовності до навчання, що передбачає можливість розвитку кожного учня, а також дозволяє вибудовувати його індивідуальну освітню траєкторію.

Ефективність організації даного процесу залежить від використання вправ максимально наближених до природних умов з метою збереження комунікативної діяльності. Тому кожна вправа повинна бути вмотивованою. Оскільки використання лише підручників для вирішення цих завдань є недостатнім, то надалі на нашу думку, буде доцільним використання засобів інноваційних технологій у комплексі.

Сучасні інформаційні технології мають бути ефективним інструментом, який полегшить засвоєння знань, зробить навчання інтерактивним, комунікативно спрямованим, цікавим, наочним, індивідуальним.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Безмежність англійської мови та її словникового складу викликає великі труднощі щодо накопичення лексичного матеріалу.

На протязі декількох десятиліть зарубіжні та вітчизняні науковці досліджували проблему навчання лексичного матеріалу. Це питання й до сьогодні залишається актуальним.

У даній роботі ми спробували узагальнити та конкретизувати вже відомі знання, дослідити цілі та особливості лексичних одиниць англійської мови, дослідити прийоми навчання лексичного матеріалу за комунікативною методикою.

Розглянувши основні ознаки та принципи вивчення лексики англійської мови, ми дійшли висновку, що ситуативність, яка невідривно пов’язана з індивідуально-психологічними особливостями кожного учня відіграє головну роль у вивченні лексики за комунікативною методикою.

Розглянувши основні прийоми вивчення лексики за комунікативною методикою, ми дійшли висновку, що можливість використання таких прийомів у роботі з лексичним матеріалом як дискусії, рольові ігри, вірші, пісні та словникові вікторини забезпечує швидке запам’ятовування та включення нового матеріалу у мовлення. А впровадження нових мультимедійних технологій у процес навчання, не лише сприятиме швидкому запам’ятовуванні матеріалу, але й мотивує учнів. Крім цього, в процесі навчання відбувається засвоєння не тільки іноземної мови як засобу спілкування, але і розвиток всебічних якостей особистості учнів. Комунікативний метод став основою для створення підручників з англійської мови в середній школі.

Сучасний комунікативний метод є поєднанням багатьох способів навчання іноземної мови і знаходиться на верхівці еволюційної піраміди різноманітних освітніх методик.

Таким чином, лексичний матеріал англійської мови, шкільний словниковий запас – це той розмовний мінімум, яким учні повинні володіти в основній школі. Завдання вчителя у цьому випадку – донести до учнів, засвоїти і закріпити якомога більше лексичних одиниць для того, щоб учні використовували їх у подальшій практиці спілкування.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.               Бланк Л.Д. До питання про зв'язок лінгвістичної теорії з практичного викладу лексики // Викладання іноземних мов: історія і практика. – М.: Наука, 1971. – С. 106-118.
2.               Бухбіндер В.А. Основи методики викладання іноземних мов. – К.: Вища школа, 1986.
3.               Вишневський О.І. Діяльність учня на уроці іноземної мови. – К.: Рад. шк., 1989.
4.               Гревцева Г.М. Педагогічна скарбничка (нім. м) // Відродження. – 1994. – № 9. – С. 16-19.
5.               Жилко Н.М. Організація лексичного матеріалу на етапі його первинного засвоєння у процесі навчання читання: У кн.: Методика викладання іноземної мови. – Вип. ІІ. – К.: Рад. шк., 1992. – С. 89-93.
6.               Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. – М.: Просвещение, 1985. – 160 с.
7.               Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 176 с.
8.               Кирпичникова Е.П. Роль музыки и песен в изучении английского языка // Иностр. языки в школе. - 1990. - № 5. - С.45-48.
9.               Кузьменко Ю.В. Вправи для формування лексичних навичок // Бібліотека журналу "Іноземні мови". – 2003. – № 4. – С. 21-25.
10.          Леонтьев А.А. Некоторые проблемы обучения русскому языку как иностранному. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 88 с.
11.          Навчання лексичного матеріалу. Сучасна технологія навчання іншомовного матеріалу. – К.: Ленвіт, 1996. – С. 39-51.
12.          Ніколаєва С.Ю. та інші. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах – К.: Ленвіт, 1999
13.          Ростовцева В.М. Використання ситуації при презентації лексики // ІМШ. – 1988. – № 4. – С. 55-60.
14.          Тер-Саакянц Г.М., Красовская Н.А. Применение ролевой игры // Методика интенсивного обучения иностранным языкам. – К.: Рад. шк., 1988. – С. 194-208.
15.          Щукина Г.И. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении. – М.: Просвещение, 1984. – 176 с.
16.          Ямкова Н.А. Вивчення лексики у V – VІ класі за допомогою гри з картинками // ІМШ. -1979. – № 2. –С. 46-48.

Додаток 1

 

Тема: Тварини. Опис тварин

 

Мета:

ознайомити учнів з лексичними одиницями (ЛО); відпрацювати їх вимову; вчити вживати їх в усному мовленні, формувати уміння описувати тварин; практикувати у розумінні прочитаного тексту; підготувати учнів до самостійного висловлювання з теми на основі почутого; викликати зацікавленість вивченням даної теми на іноземній мові, бажання поглиблювати свої знання англійської мови як засобу спілкування.

 

Обладнання: картки з новими  ЛО; роздатковий матеріал(картки з асоціативними зображеннями).

 

 

План уроку

1.Підготовка до сприйняття іншомовного мовлення

• Привітання
• Повідомлення теми і мети уроку
• Вступна бесіда за темою уроку

2.Основна частина уроку

•   Практикування в читанні вірша
•   Заповнення таблиці
•   Введення ЛО, їх семантизація.

3.Заключна частина уроку

• Підведення підсумків уроку
• Домашнє завдання

 

Хід уроку

 

I.Підготовка до сприйняття іншомовного мовлення

 

1.Привітання

 

Teacher (T): Good morning, children! I’m glad to see you. Who is on duty today? Ok. What day is it today? What season is it now? Do you like today’s weather? Describe it, please. (Чергові учні описують погоду і їх відношення до неї)

 

2.Повідомлення теми і мети уроку

 

T: The topic of our today’s lesson is “Animals». We are going to learn their appearance and way of living. By the end of the lesson you should:

• Learn new words
• Find out and remember some facts from the topic;
• Read and discuss the text and do some other interesting things.

 

So, let’s start our lesson.

 

3.Вступна бесіда за темою уроку

 

So, children, today we’ll speak about domestic and wild animals. We’ll discuss their features and way of nutrition. What kind of food do wild and domestic animals like to eat?

 

 

II. Основна частина уроку

 

1.Практикування в читанні віршів

(на картках)

 

Учні читають за учителем, а потім самостійно

The Rabbit Brown bunny sites inside his burrow Till everything is still, Then out he slips along the furrow, Or up the grassy hill. He nibbles all about the bushes, Or sits to wash his face, But at a sound he stamps, and rushes At a surprising pace. You see some little streaks and flashes, A last sharp twink of white, And down his hidy-hole he dashes And disappears from sight.	Spiders Spiderlings hatch from eggs. Each one has eight tiny legs. A spider has more eyes than you. Most have eight, and you have two. A spider has two body parts. Across its web it quickly darts. From a spider's spinnerets Sticky spider silk jets. Spiders feel the frantic tugs, Of their favorite food; it's bugs!
What is a Whale? A whale is not as small as us. Most whales are bigger than a bus! A whale is not like a fish in the sea. A whale breathes air like you and me. A whale can't walk upon the ground. A whale must swim to get around. A whale is a mammal just like me.	Horse Who gallops swiftly down the lane, Slowing to a trot when I pull the rein? Who has a pony tail and a mane? Of course - it's my horse! Who loves to jump and leap and bound, Stomping its hooves upon the ground? Who likes to play and horse around? Of course - it's my horse! Who nibbles oats and piles of hay? Who has a stable where to stay? Who likes to whinny and just say "Neigh"? Of course - it's my horse!
A frog. The little green frog Jumps on a log, Takes off his cloak And begins to croak!	Kangaroo Today, when I was at the Zoo, I watched the mother kangaroo. Inside her skin she has a pocket. She puts her baby there to rock it.
Crocodile I said to crocodile: "Will you play with me?" "Oh,no," - said Crocodile. "oh, no," - said he. Here is my tooth-brush And here is my cup so new. I must brush my teeth. I cannot play with you.	The lion My paws are big and strong, My tail is very long, My mane is fine and thick, And I’m very big.

 

 

 

2. Game ”Animals”. Look, say and write.

 

 

 

Animals	Walk	Run	Fly	Swim	Jump
rabbit	+	+			+
whale
spider
frog
crocodile
chicken
horse
goat
kangaroo
lion
mice

 

 

 

1. A rabbit can walk, run and jump but it can't fly or swim.

2. ……………………………………………………………

3. …………………………………………………………….

4. ……………………………………………………………..

5. ……………………………………………………………..

6. ……………………………………………………………..

7. ……………………………………………………………..

8. ……………………………………………………………..

9. ……………………………………………………………..

10. ……………………………………………………………

11. …………………………………………………………….

 

 

 

3. Crocodiles are ugly animals! They have got a big mouth and a long body. They have got four short legs and a long tail. Crocodiles can swim and they can walk, too! They eat meat and fish.

Read again and write yes or no.

1 Crocodiles have got three short legs.                                         ........

2 Crocodiles can swim.                                                                    ........

3 Lion look like horses.                                                                   ........

4 Kangaroos eat meat.                                                                      ........

5 Frogs are very tall animals.                                                          ........

6 Rabbits can jump.                                                                          ........

 

4.Введення ЛО, учні отримують картки з новими словами.

А)Читають за вчителем, потім ланцюгом.

Wolf, hare, bear, bee, hippo, giraffe, elephant, cow, mouse, goat.

 

 

III.Заключна частина уроку

 

1.Підведення підсумків

Teacher:    -What new facts about animals have you learnt? Was it interesting for you?

 

2.Домашнє завдання

Скласти письмово опис будь-якої тварини.

  Teacher:  - For the next lesson you have to prepare a crossword concerning our topic.