Методична розробка семінарського заняття «Індія в ІІ половині ХХ – на початку ХХІ ст.»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ «Індія в ІІ половині ХХ – на початку ХХІ ст.»

Освітня мета: охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику Індії відчасів здобуття незалежності до сьогодення; розкрити особливостіекономічного і політичного розвитку країни, визначити особливостірозвитку Індії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Виховна мета:сприяти вихованню в учнів загальнолюдських духовних цінностейта взаєморозуміння між народами, виховувати повагу до історіїрізних країн. Розвиваюча мета: подальше формування в учнів вміння пояснити історичні факти,аналізувати, критично мислити, висловлювати власні судження,розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями. Тип уроку: семінар

Війну, де повстає на брата брат,Всевишній прокляне сто раз. Рабіндранат Тагор Утворення Республіки Індії та Пакистану. Розвиток Індії у 1950-1980-ті р.р. Основні напрямки у внутрішній і зовнішній політиці Джавахарлала Неру та Індіри Ганді. Розвиток Індії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Офіційна назва країни, Індія, походить від історичної назви річки Інд. Конституція Індії визнає та вживає у офіційному користуванні також другу (власне, історично – першу) назву, Бгарат, яка походить від імені давньоіндійського царя Бгарати, історія якого описана в «Магабгараті». Третя назва, Гіндустан (з перської – «країна індійців»), використовується з часів Імперії Великих Моголів, однак офіційного статусу не має. Річка Інд. Державний прапор Індії

Індія, як колонія Британії, брала участь у Другій світовій війні: 3 млн індійців воювали на фронті. Під час бойових дій у країні розвинулося машинобудування. Тому Індія сплатила всі борги Британії і вийшла з війни економічно зміцнілою. Однак країна не мала адміністративної єдності через багатоетнічний склад населення Індії, протистояння двох основних релігійних громад — індуїстів, інтереси яких представляв Індійський національний конгрес (ІНК), та мусульман, очолюваних Мусульманською лігою. Усе це заважало згуртуванню населення і послаблювало національно-визвольний рух.

У складі Британської імперії Індія являла собою цілісну територію, якою правив віце-король. Але не було адміністративної єдності. Півострів Індостан був поділений на провінції, округи, князівств. Її населення було багатоетнічним і до того ж різних віросповідань. Усе це заважало згуртуванню населення. У 1947 р. Велика Британія прийняла рішення про розділ Індії на домініони – Індійський Союз і Пакистан. До яких наслідків призвело це рішення?І. Утворення Республіки Індія та Пакистану.

Одразу після закінчення Другої світової війни рух проти колоніального панування охопив широкі верстви населення Індії. Лідери двох головних общин – Індійський національний конгрес та Мусульманська ліга спочатку разом виступили проти колоніальної залежності, завдяки чому Індія отримала статус домініону.

15 серпня 1947 року Індія здобула незалежність та поділ на 2 домініони – Індійський Союз і Пакистан. Такий поділ зумовлено місцем проживання 2 найбільших релігійних груп – індусів і мусульман. Та кордони були проведені без врахування національних та історичних особливостей, що призвело до тривалого індо-пакистанського конфлікту. Між релігійними групами та їх лідерами не було взаємопорозуміння. Непримиренні позиції стосовно майбутньої країни призвели у 1947 р. до збройного зіткнення між індусами і мусульманами. За цих умов парламент Великої Британії прийняв «Акт про незалежність Індії, що передбачав розподіл колишньої колонії на два домініони – Індійський Союз і Пакистан.

Поділ на 2 домініони: Індійський Союз і Пакистан.

Такий поділ зумовлено місцем проживання 2 найбільших релігійних груп – індусів і мусульман. Та кордони були проведені без врахування національних та історичних особливостей, що призвело до тривалого індо-пакистанського конфлікту.

ІІ. Розвиток Індії у 1950-1980-ті рр. Основні напрямки у внутрішній і зовнішній політиці Джавахарлала Неру та Індіри Ганді.26 січня 1950 р. набрала чинності конституція Індії. Індія проголошувалася «суверенною демократичною республікою». Перший уряд очолив Джавахарлал Неру. Курс Неру у внутрішній і зовнішній політиці. Основи державного ладу, внутрішньої та зовнішньої політики Індії були закладені за прем'єр-міністра Дж. Неру (1947-1964 р.р.), для якого ідеалом розвитку країни був демократичний соціалізм. Дж. Неру провів аграрну та адміністративну реформу. Розвиток промисловості передбачав створення державного і приватного капіталізму.

Після смерті Дж. Неру у 1964 р. прем’єр-міністром Індії стає Лал Бохадур Шастрі, який дотримувався курсу Неру. Але у 1965 р. виникає новий військовий конфлікт з Пакистаном через Кашмір. Індії і Пакистану за допомогою міжнародних політичних сил вдалося владнати ситуацію. В січні 1966 р. Л. Б. Шастрі несподівано помирає. Новим прем’єр-міністром стає донька Дж. Неру – Індіра Ганді. Вона мала гарну освіту. В уряді Шастрі займала посаду міністра інформації та радіомовлення.

Уряд І. Ганді усвідомлював необхідність проведення рішучих соціально-економічних реформ. «Соціалізм, що є нашою метою, не означає експропріації багатих і передачу всього бідним. Його сенс у тому, щоб зменшити економічну нерівність і скоротити розрив у доходах».Із виступу Індіри Ганді по Всеіндійському радіо 20 січня 1966 р. «Із хвилюванням душі берусь я за розв’язання величезних проблем, що стоять перед нами. Сили та впевненості додають мені вчення, що їх заповіли Ганді та мій батько, а також власна моя безмежна віра в індійський народ. В останні роки, як і в минулому, він продемонстрував прагнення і спроможність впоратися з новими труднощами. На цій традиційній для Індії основі ми здатні протистояти будь-яким випробуванням… Сьогодні я знову повторю клятву вірності ідеям творців нашого суспільства – ідеям демократії та секуляризму, планової економіки і соціального прогресу, миру та дружби між народами».

Внутрішня політика. Зовнішня політика. Націоналізація банків;передача до рук держави експортної та імпортної торгівлі;організація торгівлі товарами широкого вжитку у містах і сільській місцевості;обмеження діяльності монополій;продовження аграрної реформи;зменшення податку на невеликі ділянки землі;скасування пенсій та привілеїв для князів;запровадження надзвичайного стану 1975 р.;заборона страйків;порушення громадянських прав і свобод;антигуманні методи розв’язання демографічної проблеми (примусова стерилізація). Співробітництво із СРСР. У грудні 1971 р. Індія розпочинає війну проти Пакистану і доводить її до успішного кінця. Після цього авторитет Індії на міжнародній арені зростає. Внутрішня і зовнішня політика Індіри Ганді:

Відеофрагмент «Індіра Ганді – історія дивовижної жінки в Індії».

Робота з історичним документом № 3. «Прагнучи створити державу Халістан на території Пенджабу (північно-західної частини Індії), сикхські сепаратисти закликали до розчленування Індії, тероризували населення, вбивали небажаних їм політичних і громадських діячів, провокували зіткнення між різними релігійними громадами. Сикхи організували низку диверсій на залізницях, індійських авіалайнерах. Навесні 1984 р. вони захопили Золотий храм в Амрітсарі, перетворивши його на штаб-квартиру. Операція урядових військ «Блакитна зірка» з очищення храму від терористів не тільки не поставила крапку в розв’язанні пенджабської кризи, а й стала відправним пунктом для її подальшого трагічного розвитку — убивства сикхськими екстремістами прем’єр-міністра І. Ганді 31 жовтня 1984 р.».

ІІІ. Розвиток Індії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.Індія вступила у ХХІ ст. ядерною державою з 1974 р., що продемонструвало можливості її економіки.

У грудні 1984 р. прем’єр-міністром Індії стає син І. Ганді – Раджив Ганді, який спрямував свої зусилля на: подальше зміцнення єдності країни; боротьбу проти сепаратистів; боротьбу проти «старих ворогів» індійського суспільства: бідності, безробіття, неписьменності, хвороб.

Рам Натх Ковінд,з 25 липня 2017 р. –президент ІндіїНарендра Дамодардас Моді, з 21 травня р. – прем’єр-міністр Індіі Соні Ганді,вдова колишнього прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді. В 2004 р. на парламентських виборах опозиційна тоді партія Національного Конгресу досягла перемоги під керівництвом Соні Ганді.

Індія є дванадцятою за економічним потенціалом країною у світі, третьою в Азії (після Китаю та Японії). Розвиток економіки Індії Індійська економіка наприкінці ХХ – на поч. ХХІ ст. переживала період стрімкого зростання. Завдяки високим річним темпам приросту економіки (8 %) накопичено золотовалютний резерв (майже 140 млрд. доларів США), стабільному ринку цінних паперів і на 20% експорту, Індія стала привабливою країною для іноземних інвестицій.

Національна та кастова структура індійського суспільства Індія – найбільш багатонаціональна країна світу. Тут налічують понад триста народів і народностей. Найбільш із них – хіндустанці, біхарці, бенгальці, маратхі, телугу, таміли. В Індії розмовляють понад 20 різними мовами, є близько 700 діалектів. Офіційний статус надано 15 мовам. Проте державною мовоб вважається хінді. Для міжнаціонального спілкування широко використовується англійська, яка має статус тимчасової державної мови. Багато століть у країні існувала кастова структура суспільства. Хоча Конституція Індії 1950 р. проголосила рівноправність каст, однак пережитки кастових суспільних відносин зберігаються і досі, особливо в сільській місцевості. Стійкість кастових відносин повязана з головною релігією індійців – індуїзмом. Ії сповідують майже 80 % населення, 14 % - мусульмани. З інших релігій найбільше прихильників у християнства, сикхізму, джайнізму й буддизму.

Індія в міжнародній політиці вигідне географічне положення; розвиток економіки; зміцнення науково-технічного потенціалу.

Дипломатичні відносини між Україною і Індією встановлені в 1992 р.

Як склалися українсько-індійські відносини на початку XXI століття?

Розвиток туризму в Індії

Метод «Займи позицію»

Метод (прийом) «Здивуй»

Дякуємо за увагу!Домашнє завдання: Опрацювати 15 параграф підручника. Дати відповіді на запитання в кінці параграфа 15.