МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА Тема: Психологічні ознаки булінгу в міжособистісній взаємодії

ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ М. ЖИТОМИРА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Тема: Психологічні ознаки булінгу в міжособистісній взаємодії

Розробила:

майстер виробничого навчання ЦПТО м. Житомира,

Лапко Людмила Володимирівна

2023 р.

ЗМІСТ

ВстУП……………………………………………………………………………….5

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Теоретичні засади проблеми булінгу у освітньому середовищі

1.1. Сутність поняття булінг у  освітньому процесі…………......................7

1.2. Психологічні ознаки булінгу у міжособистісній  взаємодії……………………………………………………………………………...9

1.3. Психолого-педагогічні аспекти попередження булінгу у ЗПО                                                                                       ……………………………………………………………………………………….10                                                                          

1.4. Врахування психічних особливостей учасників освітнього процесу як основа профілактики булінгу ..................................................................................13

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Попередження та протидія булінгу у закладах професійної освіти

2.1. Методична розробка профілактичного заходу щодо профілактики булінгу в освітньому середовищі……………………………………..…………...15

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….........25

ВСТУП

Освітній процес у закладах професійної (професійно-технічної) освіти в контексті формування конкурентоспроможних працівників для потреб сучасного ринку праці має відбуватися у психологічно безпечному для здобувачів освіти середовищі.  Нєвід’ємна роль в цьому процесі належить майстру виробничого навчання (класному керівнику).  Перед ними постає одне із головних завдань – бути не лише професійно компетентним, активним фахівцем для передачі молоді своїх професійних знань, умінь та навичок, а ще й формувати в колективі здобувачів освіти сприятливу психологічну атмосферу, яка необхідна для повноцінного розвитку особистості.

Ця проблема є актуальною у практичному аспекті. Важливим завданням сучасних закладів освіти є визнання існування проблеми булінгу та створення безпечного освітнього середовища для профілактики та боротьби з негативними соціальними та педагогічними наслідками цього явища.

Актуальність цієї теми обумовлена тим, що робота майстра виробничого навчання (класного керівника) не може розглядатися лише як процес навчання професії, не звертаючи уваги на виховний аспект. Важливо зазначити те, що правильно підібрані напрями виховної роботи вирішують проблему соціальної адаптації випускників закладів професійної освіти в дорослому житті.  Результатом цього є не лише бажання одержати професію, а й стати конкурентоспроможним спеціалістом, відкрити свою справу, знайти своє місце на сучасному ринку праці.

Мета роботи: на підставі аналізу сучасної літератури дослідити основні напрями виховної діяльності майстра виробничого навчання (класного керівника) в сучасних умовах.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

•                 розкрити теоретичні основи сутності поняття «булінг» у  освітньому процесі;
•                 охарактеризувати психологічні ознаки булінгу у міжособистісній взаємодії;
•                 проаналізувати психолого-педагогічні аспекти попередження булінгу у закладах професійної освіти;
•                 висвітлити основи врахування психічних особливостей учасників освітнього процесу як основа профілактики булінгу;
•                 розкрити сутність досвіду майстра виробничого навчання (класного керівника)  на прикладі роботи у закладі професійної освіти.

Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності виховної роботи педагогів закладів професійної освіти у контексті попередження та протидії булінгу серед здобувачів освіти у ЗПО.

1.        ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Теоретичні засади проблеми булінгу у освітньому середовищі.
   1.           Сутність поняття булінг у  освітньому процесі.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей. (Мал.1).

Мал.1 Початковий етап боулінгу.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо, аж до задоволення садистських потреб окремих осіб. [1].

Освітній процес у закладах професійної (професійно-технічної) освіти для формування конкурентоспроможних працівників для потреб сучасного ринку праці має відбуватися у психологічно безпечному для здобувачів освіти середовищі. Необхідність вивчення явища булінгу зумовлена збільшенням випадків його прояву в освітніх закладах. Аналіз педагогічної та психологічної літератури засвідчує, що у закладах освіти значно зростають випадки свідомого жорстокого ставлення з боку сильніших чи старших учнів до слабших членів колективу. Випадки булінгу часто замовчують, не обговорюють,  дбаючи про власну репутацію та вважаючи, що це явище саме зникне, але в таких ситуаціях все відбувається навпаки – булінг набирає обертів і стає жорстокішим. [12].

 Сварка чи конфлікт має відмінні ознаки від булінгу (цькування), які потрібно вміти розрізняти для своєчасного виявлення таких випадків:

- повторюваність дій (вчинення фізичного, психологічного, економічного, в

тому числі й у соціальних мережах насилля, що відбувається два або більше разів стосовно однієї особи);

-  цькування завжди має злі наміри (метою булера є спеціальне вчинення психічної або фізичної шкоди, приниження, провокування виникнення страху, тривоги, він завжди хоче, щоб потерпілий підпорядковувався, а у разі відмови спричиняє його соціальну ізоляцію);

-  у ситуаціях булінгу помітна нерівність сил між булером і потерпілим (фізична різниця, рівень соціальної та психологічної адаптованості, соціальний статус, стан здоров’я, ментальний розвиток тощо);

-  кривдник не розкаюється у вчиненому. Важливо також знати, що булінг (цькування) сам по собі не може припинитися, завжди потрібне втручання сторонніх осіб, котрі нададуть допомогу і захист усім учасникам цього процесу

Найпоширеніші види булінгу:

• фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

2.           Психологічні ознаки булінгу у міжособистісній взаємодії.

Типовими психологічними ознаками булінгу (цькування) є: дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого. Сюди входять: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо. [4].

Булінг не передбачає кримінальних дій, що починалися і розвинулися як конфлікт, тобто серйозне фізичне насильство, погрози його здійснити, збройні напади, вандалізм та інше не є булінгом. (Мал.2).

Мал.2 Відмінності конфлікту та булінгу

Серед усіх учасників булінгу найбільш негативних наслідків зазнає жертва. Дитина, з якої постійно знущаються, втрачає відчуття безпеки, постійно перебуває у стані страху та стресу, втрачає інтерес до навчання та повагу до себе. [3].

                         Виділяють таких учасників булінгу:

1) булер (кривдник) – той, хто цькує, переслідує, завдає шкоду на фізичному або психологічному рівнях;

2) жертва – дитина, яку переслідують і якій постійно завдають шкоди;

3) спостерігачі, вони можуть бути активні (ті, хто підтримують булера та допомагають йому вчиняти шкідливі дії) та пасивні (не втручаються у процес цькування, а відсторонено спостерігають).

Виділяють кілька типів жертв залежно від реакції на булінг.

                 Перше – це пасивна жертва: реагує на цькування чи знущання плачем, хвилюється, почувається незахищеною, відступає, стає «тихою», що найбільше радує кривдника і провокує на нові знущання. Переважна більшість жертв належить до цього типу.

                 Другий тип – жертва, яка провокує булера: починає спеціально дратувати, привертати увагу однолітків, у тому числі і кривдника, може реагувати як агресивно, так і стурбовано, схвильовано; певною мірою контролює ситуацію і більш схильна до протистояння булінгу, тоді як жертва першого типу уникає або погоджується із булерами. Цим двом типам жертв властива менша контрольованість власних емоцій, що показує кривднику те, що над ними можна вчиняти знущання.

                 Третій тип – хронічні жертви булінгу. Над ними знущаються у середньому по кілька разів на тиждень. Особливістю цього типу є те, що вони схильні повертатися до булера, а це провокує на нові цикли насилля. Навіть якщо жертви змінюють місце навчання, проживання, ситуація може не змінитися. Це може призвести до самогубства, оскільки вони не бачать іншого виходу із ситуації, яка склалася.

3.           Психолого-педагогічні аспекти попередження булінгу у ЗПО.

Однією з головних проблем підготовки фахівців будівельного профілю, являється «однобічність» в організації навчального процесу. Основна увага приділяється озброєнню студентів професійними знаннями та уміннями і явно недостатньо здійснюється психологічне забезпечення професійної самоідентифікації майбутнього фахівця: формування необхідних особових якостей, відношення до майбутньої професії як життєво значущої діяльності, відчуття впевненості в своїх здібностях і задоволення своїм професійним вибором. [7].

Саме від того, в якій атмосфері перебувають учні, залежить їхній настрій, їхнє здоров’я, їхнє бажання вчитися, приходити до закладу освіти. Безпечна, доброзичлива атмосфера, заснована на довірі і повазі є найкращою основою, щоб запобігти булінгу (цькуванню) в закладі освіти та становлення професійної особистості майбутніх фахівців. [11].

Для попередження та подолання булінгу має бути цілий комплексний підхід. Якщо колектив закладу освіти немає чіткої спільної колективної позиції щодо проблеми булінгу (цькування), існує ризик, що кожен учасник освітнього процесубуде чинити відповідно до своїх уявлень та переконань. Адже дуже часто, коли трапляється булінг (цькування) серед дітей, педагоги чи й самі батьки обирають позицію «невтручання». Іноді конфлікти серед дітей в колективі вважають нормальним явищем, необхідним для самоствердження.

Необхідно підкреслити, що до роботи з профілактики та подолання такого негативного явища як булінг мають бути залучені всі учасники навчально -виховного процесу –батьки, адміністрація освітнього закладу, учні, педагоги. Бесіди щодо запобігання булінгу можна проводити під час години виховання або на перервах. Вплив буде стійким, якщо обговорення теми стане постійним продовженням навчального буденного життя. Однак чіткий графік бесід теж необхідний тому, що систематичність щодо обговорення автоматично гарантує, що тема насильства серед учнів не залишиться без уваги. Короткі, але часті розмови набагато ефективніші, ніж рідкісні та довготривалі [10].

Головне правило – діяти системно, спільно і злагоджено. Навіть найбільшне байдужий викладач не зможе подолати проблему булінгу (цькування) самотужки. Це завдання для командної роботи, в якій кожен може зробити свій внесок, щоб його заклад освіти став простором безпеки і поваги як для учнів, так і для викладачів.                                                             

Закон визначає булінг як насильницькі дії, що відбуваються у навчальному закладі, проте це може відбуватися не тільки там. У закладі освіти найчастіше це явище відбувається в місцях, де відсутній контроль і нагляд дорослих. Це може бути у коридорах, вбиральнях, їдальні, сходах, дворі тощо. Поза територією закладу освіти діти/учні можуть піддаватися булінгу у дворі дому, вдома, по дорозі додому. Навіть здавалося б, у найбезпечнішому місці – вдома – також може відбуватися цькування, яке переходить у форму кібербулінгу через повідомлення телефоном, соціальні  мережі, месенджери тощо [9].

Для того, щоб попередити булінг потрібно бути терплячим та делікатним. Потрібно з'ясувати все, що можливо, проте не повторювати ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись. Запропонувати подумати, які дії допоможуть учню почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після занять тощо).

Коли керівник/керівниця закладу освіти отримує заяву про випадок булінгу,він/вона негайно повідомляє поліції, службі у справах дітей, батькам або законним представникам дитини. Потім видає наказ, яким визначає склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування). Для кожного конкретного випадку слід визначатиновий склад такої комісії, аби забезпечити неупереджений розгляд випадку. Це відбувається для того, щоб здійснити надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівців із надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо; сформувати рекомендації для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних метод, сформувати рекомендації для батьків або законних представників дитини, яка стала стороною булінгу (цькування).

У всіх загальноосвітніх, професійних та позашкільних закладах повинен бути план заходів, спрямований на запобігання та протидію булінгу (цькуванню). Заплановані заходи мають бути спрямовані на досягнення конкретних результатів. Тобто, при плануванні кожного заходу важливо вирішити, яку проблему він має вирішити та визначити чіткий критерій його ефективності. Метою проведення заходів має стати не їх кількість, а рівень зменшення булінгу(цькування) та покращення загальної психологічної атмосфери в закладі. У план заходів можна включити: тренінги, тематичні зустрічі та заняття, круглі столи, бесіди, консультації, спільні перегляди та обговорення тематичних відеосюжетів всіма учасниками освітнього процесу, щодо ненасильницьких методів поведінки та виховання, вирішення конфліктів, управління власними емоціями та подолання стресу, симуляційні ігри, театральні постановки тощо (Мал.3). [14].

                         Мал.3 Визначення проблеми заходу, яку він вирішує.

4.           Врахування психічних особливостей учасників освітнього процесу як основа профілактики булінгу.

Важливим для розуміння явища булінгу серед учнів є визначення їхніх соціальних цілей. Дослідники виявили, що у хлопців переважають мотиви фізичної домінантності, тому вони застосовують фізичні та вербальні напади, що потенційно шкодять почуттю гідності іншої людини. Дівчата замість домінантності більше фокусуються на стосунках, для них є важливим досягнення близьких взаємин з іншими.

Найскладніше зовні помітити емоційне (соціальне) знущання – систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення. Жертви можуть і не знати про чутки, що про них ходять, однак страждати від їх наслідків. Ці методи частіше використовуються дівчатами для навмисного відчуження жертви або руйнування дружніх стосунків. Маніпуляції, залякування, шантаж –це та зброя, яку застосовують до жертви з метою її соціального виключення. Кривдник витрачає багато енергії для підтриманнясвоєї позиції, статусу, влади, контролю і ніяк не для побудови дружніх стосунків [5].

Робота з молоддю завжди досить важка та напружена. Адже, не можна розглядати молодь крізь призму однієї групи людей. Кожна група завжди матиме істотні відмінні ознаки, а з року в рік такі групи будуть трансформуватись повністю. В наш час швидко змінюються ідеали та стандарти поведінки молоді, а молодь - це перша група людей, яка підтримує їх та впроваджує у повсякденне життя.

Часто ініціаторами булінгу (цькування) є діти, які мають певні індивідуальні психологічні особливості та спровоковану цим агресивну поведінку (синдром дефіциту уваги, гіперактивності, розлади поведінки, біполярний розлад).  Необхідно пам’ятати, що значну роль у виникненні булінгу відіграє сім’я: батьки як агресорів, так і жертв відрізняються неконструктивними стилями вирішення конфліктів, проблемами в комунікації. Стиль батьківського виховання, якого дотримуються деякі батьки не є ідеальним, і не є авторитетно-демократичним. Підлітки - агресори досить часто спостерігають ситуації насильства в сім’ї, а також зазнають тілесних покарань. Виникає так зване «коло насильства»: дитина бачить насильство в сім’ї, відтворює його в закладі освіти, а потім у власній родині, і цикл повторюється в наступному поколінні. У групі однолітків має місце ситуація соціального навчання: перший епізод насильницьких дій, що не отримав негативної оцінки з боку дорослих, стає «пусковим гачком» для поширення подібних ситуацій у групі. [6].

Також значну роль у процесі булінгу відіграють спостерігачі, які, за даними досліджень, становлять 88% від усіх підлітків: частина з них долучається до кривдника, інша, аудиторія, підбурює його до подальшого знущання і лише від 10 до 20 % намагаються якось допомогти, коли над кимось знущаються. Потерпілий не здатний ефективно захищати себе, тому певною мірою є беззахисним перед кривдникомабо їх групою. Кривдник не припиняє своїх дій після того, коли йому так скажуть батьки чи вчителі, він наступного разу просто «не попадеться на гарячому».

У процесі професійно-практичної підготовки педагогічний колектив навчальних закладів має вміти розпізнавати ситуації булінгу та визначати усіх учасників цього процесу. Педагічний колектив має не тільки володіти теоретичним матеріалом, а й бути готовим практично діяти у ситуаціях булінгу. Розглянуто основні компоненти сформованості готовності педагогів до роботи із ситуаціями булінгу в освітньому процесі: когнітивний (знання структури булінгу, методів і технік впливу на учасників, профілактику), мотивційно-оцінний (ставлення до своєї роботи, оцінку своїх можливостей), операційний (аналіз ситуацій, володіння стилями педагогічного спілкування), емоційний (стресостійкість, врівноваженість, розуміння невербальної кому-нікації учасників), особистісний (прогнозування поведінки учнів, саморозвиток, самовдосконалення). [13].

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Попередження та протидія булінгу у закладах професійної освіти

2.1. Методична розробка профілактичного заходу щодо профілактики булінгу в освітньому середовищі

Тема: Інтерактивне заняття «Я  і  конфлікт».

Мета: розвиток навичок позитивного спілкування, формування толерантного ставлення до людей, формування адекватної поведінки у конфліктних ситуаціях, уміння конструктивно виходити з конфліктної ситуації для запобігання проявів булінгу.

Завдання: розвиток емоційної сфери, формування вміння розрізняти емоції, називати й виражати їх; розвиток пізнавальної сфери учнів; розвиток уміння слухати та розуміти інших; розширення уявлення учнів про конфлікт, формування  навичок та вміння приймати правильні рішення в конфліктних ситуаціях; формування навичок конструктивної взаємодії з іншими в ситуація спілкування в малих групах, вміння захистити себе та свої інтереси.

Матеріали та обладнання: ватман, маркери силього та червоного кольорів, повітряні кульки, камінчики.

План заняття:

І. Теоретична частина.

ІІ. Практична частина

ІІІ. Підведення підсумків.

Хід заняття

  І. Теоретична частина.

Класний керівник: Доброго дня! Сьогодні наше заняття буде присвячене темі «Я і конфлікт». Ми поговоримо про конфліктні ситуації, які мають місце у нашому житті. За допомогою практичних прав, навчимося розв’язувати суперечливі ситуації.

Конфлікт – проблема досить серйозна. Існує навіть наука, що безпосередньо цим займається - конфліктологія. Спілкування людей – досить складний і делікатний процес. Кожний з нас вчиться цього все життя, іноді набуваючи досвіду за рахунок помилок і розчарувань. І, на жаль, дуже часто ми потрапляємо в ситуації, які визначаємо як конфліктні. Яку роль відіграють конфлікти в нашому житті? Як їм запобігти, як їх розв’язувати? Про це ми й поговоримо сьогодні.

 Конфлі́кт— зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Як ви гадаєте, як саме конфлікти заважають нашому життю, а , можливо, вони нам допомагають?”

Учасники заняття обмінюються своїми думками, класний керівник (майстер виробничого навчання)  стимулює учасників на висловлення думок, узагальнює та робить висновки.

Класник керівник: Ми живемо в сучасному світі, кожен з нас має базові знання та життєвий досвід. Ми всі знаємо основу культури спілкування, чому ж люди потрапляють в конфліктні ситуації? По-перше, всі люди по-різному реагують на одну і ту саму ситуацію (Мал 4).

Мал 4. Реакції людей із різними типами темпераменту на однакову ситуацію.

А по-друге, для того, щоб попередити конфлікт та вдало зупинити вже розпочатий, необхідно вміти визначати причину його появи. Розглянемо декілька типів конфліктів.

         А) Нерозуміння в спілкуванні. Під час спілкування люди взаємодіють для обміну інформацією. Німецьким психологом Фрідеман Шульцем фон Туном в 1981 році для інтерпретації мовних повідомлень запропонована модель чотирьох каналів, модель чотирьох вух:

         Прикладом для нас буде ситуація: «Жінка веде машину».  Чоловік, який  сидить поряд  говорить: «Дивися, там попереду зелений…».

-         Інформація:«Світлофор показує, що можна їхати».

-         Заклик:«Ну їдь же!»,«Їдь вперед, будь ласка»,«Я хочу / прошу тебе / щоб ти була уважнішою і швидше реагувала».

-         Ставлення: «У тебе уповільнена реакція в порівнянні зі мною», «Я звернувся до тебе на ти, ми в тісному взаємовідносини»,«Я думаю, що ти не помітила зелене світло або повільно реагуєш».

-         Відвертість: «Я нетерплячий. Я сам хочу сісти за кермо», «Я поспішаю, хочу, щоб ми швидше доїхали»,«Я не розумію ситуацію, чому ти ще не їдеш, якщо я бачу зелений, я не задоволений цим або вважаю що ти потребуєш моєї інструкції».

     Одержувач повідомлення може зрозуміти його не так, як цього хотів відправник. Це стосується кожного каналу. Наприклад, відправник зробив наголос на повідомленні, а одержувач сприйняв  інформацію на каналі взаємини. У моделі чотирьох каналів це одна з головних причин нерозуміння в комунікації. Тому, якщо назріває конфлікт, потрібно дізнатися, що людина мала на увазі і тоді проблема буде вичерпана.

      Б)  Справжній конфлікт (зіткнення протилежних інтересів). Приклад:

Молодята не можуть вирішити ,в який колір пофарбували кімнату.

     В) Змішаний конфлікт (який легко можна біло уникнути, але є бажання закріпити свій авторитет перед іншим). Приклад: «Дівчина починає сварку за останню цукерку».

                       Тактика поведінки, яка допомагає уникнути конфлікту:

•         співробітництво -  дії спрямовані на пошук рішення, що задовольняє обидві сторони, спільне обговорення розбіжностей;

•         протиборство  - прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування примусу та інших засобів тиску;

•         поступливість – орієнтованість на повне задоволення вимог партнера;

•         уникнення – прагнення вийти з ситуації, не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від суперечок, від викладення своєї позиції, уникаючи відповідальності за прийняте рішення

•         компроміс -  прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони, прийняття “середніх” рішень, що задовольняють обидві сторони повною мірою.

Конфліктом ви зможемо керувати, якщо уважно прослухали інформацію та запам’ятаєте кілька порад, які Ви отримаєте. В перші хвилини конфлікту люди приймають спонтанні легковажні рішення, реагують імпульсивно та потім жалкують про свою поведінку. Людина повинна витримати певний час, має заспокоїтися та примати рішення свідомо, зваживши всі «за» та «проти» [2].

       ІІ. Практична частина.

Класний керівник: Для виконання наступного завдання, всі ви об’єднаєтесь у дві групи, половина групи справа буде перша команда, зліва  - друга. Завдання наступне: визначте риси характеру, одна команда – конфліктої особистості, друга – безконфліктної. Ваш час 3 хвилини. В обговоренні повинні приймати участь усі учасники заняття. Обговорення завдання учасниками. Після відведеного часу перша команда називає свої варіанти, класний керівник (майстер виробничого навчання) записує їх у стовпчик на дошці.

Конфліктна особистість:

• Бажання домінувати за будь-яких обставин.
• Псевдо принциповість.
• Зайва прямолінійність у судженнях і висловлюваннях.
• Поганий настрій, дратівливість.
• Негативне оцінювання вчинків і дій інших.

Клачний керівник: Чи доводилося вам спілкуватися з такими людьми? Чи буваєте ви іноді такими? Чи відчуваєте ви задоволення при спілкуванні з такою людиною? В обговоренні приймають участь усі учасники.

Отже риси характеру конфліктної особистості ми визначили, а тепер, друга команда, прошу визначіть риси характеру безконфліктної особистості.

Безконфліктна людина:

• Шанобливе ставлення до думки інших.
• Спокійний настрій.
• Уміння слухати іншого.
• Стриманість у висловлюваннях і судженнях.
• Розважливість у вчинках.

Друга команда називає свої варіанти, класний керівник записує їх у другий стовпчик на дошці.

Класний керівник: Отже, з якою людиною ви хотіли б спілкуватися і якою хотіли б бути самі? В обговоренні приймають участь усі учасники.

Взагалі, бути конфліктною особистістю не тільки некрасиво, але й небезпечно для здоров'я. Переповнення будь-якими емоціями, насамперед, негативними, для людини так само небезпечно, як занадто багато повітря в кульці. Трьом учасникам заняття роздаються три кульки. Завдання першого надути кульку трошки. Завдання другого надути кульку середньо. Завдання третього надути кульку сильно. Подивіться на ці кульки. Що може трапитися з кожною із них, яка скоріше всього лусне, а яка «проживе» довше.  Учасники дискутують.

Класний керівник: Отже, застосувавши цей приклад на нас самих, який висновок ми можемо зробити? Дратівлива людина, або яка не може пробачити образи близьких чи оточуючих людей, пам’ятає їх і переживає через це, може занедужати. Також постійно конфліктуючі люди наражають на себе гнів оточуючих, які в один момент часу можуть перестати спілкуватися з ними або дати фізичну відсічь.

Нажаль трапляються випадки, коли конфліктні особистості постійно ображають навколишніх людей,  заподіюють їм психічної шкоди, принижують, тримають у страху, тривозі, підпорядковують інших своїм інтересам, спричиняють соціальної ізоляції. Сюди входять: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

 Кожному в групі роздаються маленький камінчик, пропонується покласти його до взуття та спробувати походити по аудиторії. Обговорення відчуттів після такої ходьби та після того, як його видалили.

Класний керівник: Ці неприємні відчуття відчуває людина, яку постійно ображають (як камінчик у чоботтях).  Спочатку відчуття можна терпіти, а потім душевна біль може бути нестерпною. Ви маєте запам’ятати один раз і назавжди, якщо конфлікт вже не можливо вирішити самотужки, з такою ситуацією необідно боротися. Терпіти не потрібно, достатньо звернутися за допомогою до дорослих: до батьків, до психолога, який в свою чергу залучить спеціальні служби. Але для цього необхідно навчитися озвучувати свою проблему. Пропоную спробувати це зробити прямо зараз. У кожного є те, що найбільше нас ображає, по колу, кожен з вас закінчіть, будь ласка, речення «Я ображаюсь, коли...».

Учні по черзі роблять спробу озвучити те, що їх ображає, що є першою сходинкою до уникнення конфліктної ситуації. Обговорення всіх учасників, чи легко було це говорти.

ІІІ. Підведення підсумків.

Класний керівник: Ми сьогодні гарно з вами попрацювали, а тепер давайте за це подаруємо один одному незвичайний подарункок, який не вимагає матеріальних вкладень, це – комплімент. Бо кожна людина – неперевершена особистість, яка моє право на щастя, увагу, турботу, в кожній людині є щось хороше. Кожен з вас по-черзі, називає ім’я сусіда справа, і дарує комплімент. Той учасник, який вже «отримав» подарунок повинен подякувати, і наступному сусіду також подарувати комплімент.

Потрібно завжди контролювати свій настрій, якщо він зіпсувався, з’ясуйте причини цього. Можливо, ви не завжди вмієте відрізнити головне від другорядного або ставите занадто великі вимоги до інших чи до себе. А може, ви просто перевтомилися і вам необхідно добре відпочити, виспатися. Незважаючи на причину поганого настрою, його треба поліпшити. В цьому допоможе фізична праця, рухи, прогулянка, слухання улюбленої музики або читання книжок.

А щодо конфліктів між людьми - єдиний спосіб виграти в суперечці – це розв’язати його конструктивно для обох сторін. В разі, коли конфлікт вирішити самотужки не вдається, запам’ятайте, необхідно звернутися за допомогою до дорослих: батьків, родичів, класного керівника, психолога і т.д [8].

ВИСНОВКИ

Мету роботи досягнуто – визначено, що виховна діяльність педагогічного колетиву у закладах професійної освіти щодо попередження та подолання проявів булінгу в міжособистісній взаємодії між здобувачами освіти потребує системи відповідних, всебічно обґрунтованих і правильно організованих заходів.

Класному керівнику потрібно чітко знати та вміти визначати всі компоненти булінгу. Важливо розуміти також те, що потрібно не тільки працювати вже з наявними випадками але і грамотно впроваджувати профілактику булінгу. Потрібно вміти доступно пояснити підліткам які саме загрози несе в собі дане явище та як саме потрібно поводити себе, якщо з ним зіштовхнулись. Необхідно не просто донести інформацію до здобувачів освіти, а й спонукати їх бути не байдужими до долі одногрупників. Адже, у наш час більшість підлітків  не залучаються до активних дій саме через свою байдужість до навколишніх людей.

Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел,  дав можливість встановити, що тільки комплексна систематична злагоджена робота педагогічного колективу, психолога (в разі необхідності) може дати позитивний результат в попередженні та подоланні проявів булінгу в міжособистісному середовищі здобувачів освіти. Необхідно налагоджувати виховну роботу так, щоб пробудити у молоді такі моральні феномени, як: обов’язок, совість, повага до гідності іншої людини, працелюбність, тільки тоді можна розраховувати на поліпшення психологічному ситуації в учнівському середовищі.

  Підібрано та опрацьовано 14 джерел психолого-педагогічної та методичної інформації з теми випускної роботи. Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи.

Виконано такі завдання: розкрито теоретичні основи сутності поняття «булінг» у  освітньому процесі; охарактеризовано психологічні ознаки булінгу у міжособистісній взаємодії; проаналізовано психолого-педагогічні аспекти попередження булінгу у закладах професійної освіти; висвітлено основи врахування психічних особливостей учасників освітнього процесу як основа профілактики булінгу.

У практичній частині представлено методичну розробку виховного заходу: «Я і конфлікт» на прикладі роботи у Центрі професійно-технічної освіти м.Житомира, яка спрямована на попередження та профілактику явища «Булінг» в освітньому середовищі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеєнко, Т. Ф. Явища мобінгу та булінгу в стосунках групи і особистості. Шлях освіти : наук-.метод. журн. 2012. № 2.

        2. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін. К.: Алатон, 2017. Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.

       3. Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf.

4.  Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-19 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-19.

5. Куртова С. Булінг у школі. Освіта.UA.URL: http://osvita.ua/ \school/lessons_summary/upbring/42788

6. Максимова Н. Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства  Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна. К. : Комітет сприяння захисту прав дітей, 2003.

7. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід. Навчально-методичний посібник/ За ред. Л. А. Найдьонової) О. Т. Баришпольця. К.: Міленіум, 2009. 440 с.

8.  Найдьонова Л.А. Гуманізація стосунків через подолання цькування в шкільній спільноті. Наук. студії із соц. та політ. психології: Зб. ст.  АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. К.: Міленіум, 2007. Вип. 17(20). розпізнання і захист дитини. Методичні рекомендації. К., 2014. 96 с.

10. Найдьонова Л.А. Особливості медіа-культури територіальних спільнот України (регіональні особливості молодіжної віртуальності) Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: Матеріали методол. семінару АПН України, 19 берез. 2008 р. К., 2008. 

 11. Верченко Н.В.  «Психологічні засади професійної діяльності». /уклад. Н.В. Верченко.- Біла Церква: БІНПО, 2020.- 62с.

 12.  Лукіянчук А.М. Психологічні основи професійного становлення та розвитку особистості майбутнього кваліфікованого робітника: навчально-методичний посібник.. Вид 2-ге, поробл. Доповн, Біла Церква : БІНПО, 2020. 155 с.

 13. Лукіянчук А.М. Мотивація професійної діяльності педагогічних працівників / А.М. Лукіянчук – Біла Церква : БІНПО УМО, 2020. – 46 с.

 14. Торба Н.Г. «Психологічні аспекти творчого підходу в роботі педагога сучасної професійної школи». Біла Церква : БІНПО, 2020. 120 с.