Методична розробка: "Урахування вікових особливостей функцій організму юних спртсменів в тренувальному процесі.

Про матеріал
виконання спортсменами силових тренувальних програм дозволяє швидко збільшувати різноманітні силові характеристики, рівномірно розвивати м’язові групи, виправляти окремі недоліки статури, а також сприяти загальному зміцненню здоров’я. Проте, з комплексу причин, існують також і побоювання при проведенні таких занять з підлітками. У зв’язку із цим, виникає питання: у якому віці оптимально приступати до занять силовими видами спорту?
Перегляд файлу

Урахування вікових особливостей функцій організму юних спортсменів в тренувальному процесі.

 

Заняття спортом надають широкі можливості для розвитку фізичних, розумових і духовних якостей людини. Але одночасно це і один з найважчихвидів людської діяльності. Особливо це відображається у видах спорту, що включають вправи зі значним обтяженням. Поряд олімпійським видомспорту –важкою атлетикою, на початку 90-х років ХХ століття у країні починають активно розвиватись нові системи силового тренування, такі як: армрестлінг, бодібілдинг, бенчпресс,гирьовий спорт, пауерліфтинг.

  Як вже зазначалось вище, виконання спортсменами силових тренувальних програм дозволяє швидко збільшувати різноманітні силові характеристики, рівномірно розвивати м’язові групи, виправляти окремі недоліки статури, а також сприяти загальному зміцненню здоров’я. Проте, з комплексу причин, існують також і побоювання при проведенні таких занять з підлітками. У зв’язку із цим, виникає питання: у якому віці оптимально приступати до занять силовими видами спорту?

  Як показує практика, при відсутності протипоказань спортивні секції і клуби з силових видів спорту формуються із людей самих різних вікових груп –від 8 до 70 років і старше. Це потребує якісної організації і проведення занять із людьми визначеної вікової групи. В свою чергу для обрання тренером та застосування раціональної методики підготовки у силових видах спорту необхідно знати закономірності вікового розвитку найголовніших систем організму.

Об’єктом даного дослідження обрано навчально-тренувальний процесюних спортсменів, які спеціалізуються з пауерліфтингу. Цей силовий вид силового триборства визнаний Міжнародним олімпійським комітетом та входить до програми змагань Всесвітніх ігор з неолімпійських видів спорту. За формулюванням фахівців  змагальні вправи пауерліфтингу складають: присідання (присідання зі штангою на спині), жим(жим штанги лежачи на горизонтальній лаві), тяга (тяга штанги стоячи).

 Згідно Українського законодавства, у зв’язку з травматичністю цього виду спорту, мінімальний вік вихованців, які зараховуються до груп відділень з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, та спортивно-технічних і прикладних видів спорту комплексних дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл з видівспорту складає для хлопчиків 12 років, а для дівчаток -13 років.

 Для демонстрації юними пауерліфтерами конкурентоздатних спортивних результатів при піднятті штанги в наведених змагальних вправаху період їх підготовки необхідне виконання оптимальної тренувальної програми. Проте, зміни в функціональному стані організмуюних спортсменів, обумовлені не тільки впливом систематичних занять фізичними вправами, але й віковими особливостями.

 За узагальненнями  вони мають наступне фізіологічне підґрунття.

 Середній шкільний вік (5-9-ті класи).

 У 5-6-му класах великої різниці в рівні фізичної підготовки хлопчиків і дівчаток не спостерігається. У 11

-12 років відмінності між хлопчиками та дівчатками у швидкісно-силовій підготовленості найменші за період навчання в школі. Починаючи з 13 років м’язова маса помітно збільшується. Починає зростати її частка в загальніймасі тіла, і до 15 років вона становить уже приблизно 33%. У підлітків 12-14

 років найбільш значно змінюється сила м’язів- розгиначів тулуба, стегна і згиначів стопи. У м’язах збільшується переважно сухожильна частина, м’язова частина теж зростає, але в меншій мірі. Це трохи знижує скоротливуздатність м’язів, але збільшує їх витривалість. Сила зростає за рахунок збільшення поперечника м’язових волокон. Кількість м’язових волокон збільшується, особливо в тих

 ділянках, що здійснює найбільше розтягнення.Це підвищує швидкість скорочень м’яза. У дівчаток приріст маси тіла і сили м’язів вдвічі менше, ніж у хлопчиків. Можна зробити висновок, що морфофункціональні передумови цілком сприятливі для виконання силових вправ і хлопчиками, і дівчатами. Проте, при дозуванні навантажень необхідно враховувати, що дівчатка вдвічі відстають у приростах сили від хлопчиків, що їм значно важче виконувати вправи, пов’ язані з подоланням маси тіла, у висах і упорах.

 Різні і показники витривалості (загальної, швидкісної, силової) між хлопчиками і дівчатками, у хлопчиків вони продовжують поліпшуватися. У дівчаток же при переході від середнього до старшого шкільного віку зростання різних показників витривалості різко сповільнюється, зупиняється або навіть погіршується, що особливо помітно для статичної силової витривалості різних груп м’язів. Наприклад, статична силова витривалість(тест«вис на зігнутих руках»), що зростає до 10-11 років, різко знижується імайже не змінюється до 13-14 років, знову різко збільшується і з 15-16 років настільки ж різко знижується до рівня 7-річних дівчаток. Такі коливанн яобумовлені зростанням неактивної маси тіла в період статевого дозрівання і,звичайно ж, відсутністю тренування даного типу витривалості у школі і вдома. У дівчаток статична витривалість м’язів черевного преса і згиначівстегна, оцінювана числом згинань тулуба з положення лежачи на спині,підніманням прямих ніг до кута 90° зростає до 11-12 років, потім ці показники поступово знижуються до рівня семирічних. Проте витривалість м’язів спини у дівчаток рівномірно зростає аж до 17 років.

 Даний вік продовжує залишатися сприятливим для розвитку координації рухів юних спортсменів. Підлітки готові до розвитку більшскладних проявів спритності: орієнтуванню в просторі, ритму і темпу руху,підвищенню м’язового почуття, оцінці часових параметрів рухових дій. До 13-15 років майже завершується формування рухового аналізатора. Підвищується роль зору в орієнтуванні в просторі. Здатність точності відтворення м’язових напруг продовжує розвиватися до 16 років і досягає майже максимуму. До 15 років поліпшується здатність учнів підтримувати постійну швидкість в складно--координаційних вправах. Для поліпшення координації рухів необхідно звертати увагу на швидкий перехід від ненапруженого стану м’язів до напруженого і навпаки. Потрібно навчити вцьому віці розслабляти м’язи.

 Статеві відмінності в рівні розвитку швидкісних здібностей незначні до 12-13-річного віку. Пізніше хлопчики починають випереджати дівчаток,особливо в показниках швидкості цілісних рухових дій. До 13-14 років стає вище кутова швидкість рухів у суглобах, в більшій мірі зростає швидкість рухів кисті, передпліччя, стопи і гомілки. До 14 років досягає максимум участота в рухах, виконуваних без обтяження. Цілеспрямовані впливи або заняття різними видами спорту позитивно позначаються на швидкісних здібностях: розвивається здатність до швидкого реагування, поліпшуєтьсяшвидкість одиночного скорочення.

  Якщо в молодшому віці особлива увага приділялась розвитку гнучкості, то в середньому шкільному віці ставиться завдання підтримуватиїї на досягнутому рівні і вдосконалювати спеціальними вправами, в іншому випадку гнучкість буде регресувати. Дівчата більш схильні до розвитку гнучкості, ніж хлопчики, і їх оціночні показники більш високі.

 Старший шкільний вік (10-11-ті класи).

Велике значення дляорганізації оптимальної підготовки спортсменів старшого шкільного віку

 

мають облік і оцінка фізичного і психічного розвитку юнаків і дівчат.Необхідно враховувати як загальні вікові закономірності психічного і фізичного становлення старшокласників, так і індивідуальні особливості кожного. У 15-16 років завершується статеве дозрівання, відбувається подальше наростання м’язової маси, збільшуються м’язова сила,витривалість, закінчується зрощення тазових кісток, окостеніння стопи,кисті, грудної клітки, удосконалюється координація рухів. У юнаків збільшуються ріст, окружність грудної клітки, подовжуються ноги. За показниками життєвої ємності легень, кистьової і станової динамометрії юнаки значно випереджають дівчат. У них інтенсивно зміцнюються зв’язки,сухожилля, м’язи верхнього плечового поясу і ніг. Відзначається більшийприріст маси м’язів по відношенню до маси тіла. Хоча до 15 років скелетні м’язи, суглобово-зв’язковий апарат досягають високого рівня, розвиток їх у старшокласників ще триває. Повне зрощення кісткових епіфізарних дисків з тілом хребця триває до 23-24 років. Оскільки ще незакінчене окостеніння хребта, слід уникати надмірних навантажень на нього, особливо при піднятті значного обтяження.

В цей період удосконалюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем, наростає хвилинний об’єм серця, зменшується частота серцевих скорочень у спокої, стабілізується кров’яний тиск, збільшується життєва ємкість легенів.

 Швидкість бігу на короткі дистанції в юнаків продовжує поліпшуватися з 15 до 18 років, але в більш повільних темпах, ніж раніше. Частоту рухів, а разом з нею і швидкість більшості рухів, можна підвищити за допомогою спеціальних вправ. У цьому віці триває подальший розвиток здатності до довільного розслаблення м’язів, поліпшується диференціювання просторово-часових параметрів, удосконалюється «м’язове почуття». Проте,показники фізичної працездатності знижуються.

У дівчат цього віку ріст і розвиток ще тривають, але суттєвовідрізняються від попередніх періодів. Зростання тіла в довжину сповільнюється, і настає явне переважання збільшення в ширину. Приблизноу 65% 16-річних дівчат ріст тіла в довжину закінчується. Кістки стають більштовстими і міцними. Хребетний стовп укріплюється і здатний витримуватизначні навантаження, хоча процес окостеніння ще повністю не припиняється. М’язи набувають гарну еластичність і нервову регуляцію, їхня скорочувальназдатність і розслаблення достатньо великі. Весь опорно-руховий апарат може витримувати значну напругу і здатний до досить тривалої роботи.

Для дівчат слід особливо уважно планувати вправи, що викликають сильнийвнутрішньочеревний тиск і струс внутрішніх органів –піднімання і перенесення великих тягарів, стрибки з великої висоти, але обов’язковими мають бути вправи з помірним навантаженням для зміцнення м’язів черевного преса, спини, тазового дна.

 В цей період завершується розвиток центральної нервової системи,удосконалюються прояви аналізаторів. Нервові процеси відрізняються більшою рухливістю, хоча збудження все ще продовжує трохи переважати над гальмуванням.

 Відбувається збільшення об’єму серця, разом з тим, відбувається стрибкоподібне підвищення артеріального тиску, значно розширюється діапазон адаптаційних можливостей системи кровообігу.Життєва ємність легень і резервні можливості легеневого дихання досягають рівня дорослих. На цьому рівні підвищуються працездатність дівчат,здатність до виконання тривалої роботи, зростає і потужність виконуваної роботи. При цьому відзначається підвищення витривалості до роботи великоїі помірної інтенсивності, більш економічними стають кисневі режими при фізичних навантаженнях. Максимального зростання працездатність дівчат досягає до 16 років. У цьому віці

 помітно збільшується можливість організму працювати «в борг», тобто підвищується анаеробна продуктивність. Частота дихання при напруженій роботі наближається до показників дорослих жінок,причому досягається це, в основному, шляхом поглиблення дихання. Більш економічною становиться реакція системи кровообігу на фізичні напруги.Таким чином, дівчата-старшокласниці мають значний потенціал для виконання тренувальної роботи, спрямованої на розвиток витривалості. За тривалістю без застосування інтенсивних навантажень така робота,узгоджена з достатнім відпочинком, не поступається роботі, що виконується юнаками. І все ж рівень і динаміка працездатності жіночого організму уособлюють визначну специфіку. Дівчата мають менші функціональні резерви для інтенсивної і тривалої роботи, ніж юнаки.

 Фізичне навантаження у них викликає більше почастішання пульсу, але менше підвищення кров’

яного тиску, а період відновлення цих показників до вихідного рівнятриває трохи довше, ніж у юнаків. У дівчат 16 років спостерігається стабілізація показників кисневого забезпечення і величини фізичної працездатності.

 У роботі з дівчатами слід враховувати періодичність і характер функціональних змін, що відбуваються у них в період менструальних циклів,які супроводжуються значною перебудовою діяльності найважливішихсистем організму і суттєво впливає на загальний стан та працездатність.

Питання про заняття бігом і іншими фізичними вправами в менструальну фазу має вирішуватися суто індивідуально в залежності від самопочуття дівчат. При сприятливому перебігу менструації тренувальні заняття можливі,проте навантаження не повинне бути великим за обсягом і високою інтенсивністю, мають збільшуватися інтервали відпочинку між навантаженнями, потрібно також

 виключити з програми занять і вправи,пов’язані з сильними струсами тіла.

 Існують розробки фахівців для оздоровчих занять силовими видами спорту у студентському та дорослому віці, проте об’єктом нашого дослідження обрано юнацький віковий період.

 Таким чином, при побудові тренувального процесу з юнимиспортсменами залежить від правильного планування матеріалу для кожного вікового періоду. Тренер повинен добре знати основні засоби і методи розвитку і вдосконалення рухових здібностей юних спортсменів, психофізіологічні особливості їх організму вданому віковому періоді, а також засади побудови та проведення занять.

docx
Додано
15 травня 2020
Переглядів
262
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку