Методична розробка уроку на тему: "Правила роботи з інструментами і пристосуваннями"

Діяльність викладача. Вітає здобувачів освіти.

Діяльність здобувачів освіти. Вітають викладача.

Діяльність викладача. Перевіряє наявність здобувачів освіти та їх готовність до уроку шляхом прийняття доповіді від старости групи.

Діяльність викладача. Перевіряє організацію робочих місць та правил додержання вимог безпеки праці. Повідомляє тему програми і уроку та мету уроку. Здійснює цільову установку на досягнення мети уроку.

Діяльність здобувачів освіти. Озвучують назву теми програми і уроку. Слухають та сприймають інформацію, роблять припущення про форму проведення уроку.

Діяльність викладача. Озвучує форму проведення уроку. Ознайомлює здобувачів освіти з алгоритмом і правилами проведення уроку:

1-й етап – перевірка знань за попередніми темами програми;

2-й етап – узагальнення знань, умінь та навичок стосовно роботи із застосуванням інструмента;

3- й етап – підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію, ознайомлюються з алгоритмом та правилами проведення уроку. Задають питання (при необхідності).

Діяльність викладача. Ознайомлює з правилами опрацювання тестових завдань до предмета та критеріями оцінювання навчальних досягнень при опрацюванні тестових завдань. Перевіряє знання здобувачів освіти.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності). Опрацьовують тестове завдання №8.

Діяльність викладача. Дає відповіді на запитання.

Діяльність викладача. Повідомляє питання за темою уроку:

1. Вимоги до абразивного та ельборового інструмента та до виконання робіт із його застосуванням.
2. Вимоги до ручного електрифікованого інструмента та до виконання робіт із його застосуванням.
3. Вимоги до переносних ручних електричних світильників.
4. Вимоги до ручного слюсарно-ковальського інструмента.
5. Вимоги до пневматичного інструмента та до виконання робіт із його застосуванням.

Слово викладача. Для узагальнення пройденого матеріалу необхідно використовувати роздатковий матеріал, який має кожен здобувач освіти.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності).

Діяльність викладача. Пояснює матеріал теми уроку за питаннями.

1. Вимоги до абразивного та ельборового інструмента та до виконання робіт із його застосуванням

Абразивний інструмент — шліфувальний і різальний інструмент, робоча частина якого містить класифіковані частки абразивного матеріалу.

Залежно від виду використаного абразивного матеріалу розрізняють алмазні, ельборові, електрокорундові, карбідокремнієві та інші абразивні інструменти. Їх застосовують під час обробки різних деталей машин механізмів і приладів, забезпечуючи точність обробки до 1-4 мкм і параметрами шорсткості поверхні Ra 0,2-0,08 мкм.

Абразивну обробку широко використовують в інструментальному виробництві, де всі операції здійснюють за допомогою абразивних інструментів.

Заточувальні та шліфувальні верстати повинні відповідати загальним вимогам підрозділу 4.1 цих Правил, а також вимогам ГОСТ 12.3.028.

Абразивний та ельборовий інструмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.3.028.

До проведення випробувань абразивного та ельборового інструмента повинні допускатись працівники віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань правил безпеки праці і мають відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні на право виконувати спеціальні роботи.

Працівники, які допущені до роботи на заточувальних або шліфувальних верстатах, також повинні мати відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні.

На кожному абразивному та ельборовому шліфувальному крузі, які після отримання їх з заводу-виробника пройшли випробування, повинна бути нанесена фарбою позначка або на неробочу поверхню повинен наклеюватись спеціальний ярлик із зазначенням порядкового номера круга, дати проведення випробування, умовного знака або підпису працівника, відповідального за проведення випробувань.

Забороняється експлуатація кругів з тріщинами на поверхні, з відшаровуванням шару, що містить ельбор, а також кругів, що не мають відмітки про проведення випробувань на механічну міцність або з простроченим терміном зберігання.

На шліфувальних та відрізних кругах (крім ельборових) діаметром 250 мм і більше, а також на шліфувальних кругах, призначених для роботи на ручних шліфувальних машинах, повинні бути нанесені такі кольорові смуги, що характеризують робочу швидкість обертання кругів: жовта — 60 м/с; червона — 80 м/с; зелена—100м/с; зелена та синя — 120 м/с.

Допускається нанесення кольорових смуг на етикетку — за умови її міцного скріплення з кругом.

Інші вимоги до маркування абразивного та ельборового інструмента повинні відповідати стандартам та технічним умовам на конкретний вид інструмента.

Заточувальні та шліфувальні верстати повинні бути обладнані:

- блокувальними пристроями — для зупинення стола і шліфувального круга у разі припинення подавання електроенергії на плиту — верстати з електромагнітними плитами;

- люнетами — круглошліфувальні верстати. Люнети дозволяють шліфувати довгі деталі, у яких відношення довжини до діаметра більше або дорівнює 8;

- відсмоктувальними пристроями — верстати, на яких у повітрі робочої зони під час роботи утворюється пил з концентрацією, що перевищує граничне допустиму;

- груповими або індивідуальними установками для відсмоктування шкідливих аерозолів із зони обробки — шліфувальні верстати, що працюють з використанням охолоджувальної рідини.

Пристосування, що застосовуються для установлювання інструмента на верстатах, повинні забезпечувати співвісність інструмента зі шпинделем верстата, затиснення сегментів по довжині, не меншій за його висоту, та надійність закріплення інструмента. Прозір між отвором круга та місцем насаду повинен бути в межах допусків на діаметр насадного отвору відповідно до вимог ГОСТ 2424 та ГОСТ 21963, а насад — відповідати вимогам ГОСТ 2270.

Підручники, що застосовуються під час обробки шліфувальними кругами деталей, які жорстко не закріплені на верстаті, повинні задовольняти таким вимогам:

- підручники повинні мати пересувну конструкцію — для забезпечення установлювання та закріплювання у потрібному положенні дрібних виробів, що шліфуються та поліруються. Верстат з двома підручниками повинен мати незалежне переміщування їх;

- підручники повинні мати площадку достатнього розміру — для забезпечення стійкого положення оброблюваного виробу;

- підручники повинні установлюватись так, щоб верхня точка стику виробу зі шліфувальним кругом перебувала вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, але не більше ніж на 10 мм;

- прозір між краєм підручника та робочою поверхнею шліфувального круга повинен бути меншим за половину товщини виробу, що шліфується, але не більше 3 мм;

- по краях підручників з боку шліфувального круга не повинно бути вибоїн, відколів та інших дефектів.

Під час роботи верстата не дозволяється переставляти підручники.

Абразивний та ельборовий інструмент та елементи його закріплення (болти, гайки, фланці тощо) необхідно обгороджувати міцно закріпленими на верстаті захисними кожухами.

Захисні кожухи для шліфувальних кругів, що мають робочу швидкість до 100 м/с, повинні задовольняти таким вимогам:

- кожухи повинні бути виготовлені у вигляді зварної конструкції з листової вуглецевої конструкційної сталі марок ВСтЗ, ВСт2 згідно з ГОСТ 380, сталі марок 20, 15 згідно з ГОСТ 1050 або у вигляді виливків зі сталі марок 25 Л-ІІ та 35 Л-ІІ згідно з ГОСТ 977;

- форма та товщина стінок захисних кожухів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.028, а кожухів, що застосовуються для обгороджування шліфувальних кругів під час роботи на ручних пневматичних та електричних шліфувальних машинах, — вимогам ГОСТ 12634;

- обід та бічні стінки захисного кожуха, що виготовляється з листової сталі, повинні бути зварені суцільним, без напливів та пропалів, посиленим швом, висота якого не повинна бути меншою за товщину бічної стінки. У місцях, де в кожусі є вирізи під пристрої для правлення інструмента або для іншої мети, стінки кожуха повинні бути підсилені не менше ніж на товщину стінки, і у цьому разі ширина підсилення стінки кожуха повинна бути не менша за подвоєну товщину стінки. Не допускається застосовувати кожухи із зовнішніми тріщинами зварного шва та пришовної зони, з незвареними кратерами, підрізами, непроварами кореня шва тощо;

- розташування та найбільші допустимі кути розкриву захисних кожухів повинні відповідати зображеним на рисунку 1;

- кут розкриву над горизонтальною площиною, що проходить через вісь шпинделя верстата, не повинен перевищувати 30 ° — для кожухів, що не мають запобіжних козирків. Якщо кут розкриву перевищує 30 °, повинні установлюватись, пересувні металеві запобіжні козирки.

Пересувні металеві запобіжні козирки, що дозволяють зменшити прозір між козирком та кругом у разі його спрацювання, повинні задовольняти таким вимогам:

- конструкція козирків повинна забезпечувати переміщування та закріплення їх у різних положеннях;

- ширина пересувного запобіжного козирка повинна перевищувати відстань між двома торцевими стінками захисного кожуха;

- товщина козирка повинна бути не менша за товщину циліндричної частини захисного кожуха.

Переміщувати козирки дозволяється тільки після зупинення круга.

Круги типів ПР, ПН, К, ЧЦ, ЧК згідно з ГОСТ 2424 та сегментні круги для шліфування торцем повинні обгороджуватись захисними кожухами. Частина інструмента, що виступає з кожуха, повинна бути менше 50 % його висоти, але не більше: 25 мм — для кругів ПР, ПН, К, ЧЦ і ЧК; 40 мм — для сегментних кругів.

На зубошліфувальних та інших верстатах, де згідно з характером роботи, що виконується, шліфувальний круг повинен виступати більше ніж на 25 мм, повинно передбачатись додаткове огородження для робочої зони.

Прозір між кругом та верхньою кромкою розкриву рухомого кожуха, а також між кругом та запобіжним козирком повинен бути не більше 6 мм. Прозір між бічною стінкою захисного кожуха та фланцями для закріплення найбільшого за висотою круга, що застосовується на даному верстаті, повинен бути від 5 до 10 мм.

Під час виконання робіт знімна кришка захисного кожуха повинна бути надійно закріплена.

Далі за посиланням: https://mydocx.ru/7-12739.html.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності). Конспектують поданий викладачем матеріал до зошитів.

Діяльність викладача. Акцентує увагу на основних моментах питання уроку. Подає матеріал для запису до зошитів.

2. Вимоги до ручного електрифікованого інструмента та до виконання робіт із його застосуванням

Ручний електрифікований інструмент (далі — електроінструмент) повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0.

На корпусах електроінструмента необхідно зазначати інвентарні номери та дати проведення наступних перевірок, а на понижувальних та безпечних ізолювальних трансформаторах (далі — роздільних трансформаторах), перетворювачах частоти та захисно-вимикальних пристроях — інвентарні номери та дати проведення наступних вимірювань опору ізоляції.

Під час виконання робіт із використанням електроінструмента необхідно застосовувати електроінструмент таких класів:

а) І — електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають ізоляцію, а штепсельна вилка — заземлювальний контакт.

У електроінструмента такого класу допускається, щоб усі деталі, що перебувають під напругою, мали основну, а окремі деталі — подвійну або посилену ізоляцію;

б) II — електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Електроінструмент такого класу не має пристроїв для заземлювання.

Номінальна напруга електроінструмента класів І та II не повинна перевищувати:

- 220 В — для електроінструмента постійного струму;

- 380 В — для електроінструмента змінного струму;

в) III — електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не повинні перебувати під іншою напругою. Електроінструмент такого класу повинен живитись від безпечної наднизької напруги, створюваної:

- автономним джерелом живлення;

- перетворенням більш високої напруги за допомогою роздільного трансформатора або перетворювача з роздільними обмотками.

Електроінструмент, що живиться від електричної мережі, повинен бути оснащений незнімним гнучким кабелем (шнуром) із штепсельною вилкою.

Незнімний гнучкий кабель електроінструмента класу І повинен мати жилу, що з'єднує заземлювальний затискач електроінструмента із заземлювальним контактом штепсельної вилки.

Далі за посиланням: https://mydocx.ru/7-12742.html.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності). Конспектують поданий викладачем матеріал до зошитів.

Діяльність викладача. Акцентує увагу на основних моментах питання уроку. Подає матеріал для запису до зошитів.

3. Вимоги до переносних ручних електричних світильників

Переносні ручні електричні світильники (далі — світильники) повинні мати рефлектор, захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою; сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами або хомутами. Патрон повинен бути вбудований у корпус світильника так, щоб струмовідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для доторкання.

Штепсельні вилки світильників напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В.

Розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятись від розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В.

Для живлення світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42 В.

За особливо несприятливих умов, а саме: коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням працівника, який виконує роботу, доторканням до великих металевих заземлених поверхонь (наприклад, робота в барабанах, газоходах, топках котлів, в тунелях тощо), для живлення світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12В.

Переносний понижувальний трансформатор необхідно розміщувати поза барабанами, газоходами та топками котлів, тунелями тощо. Заземлення корпусу та вторинної обмотки понижувального трансформатора, а також вимірювання опору ізоляції і випробування її електричної міцності повинні відповідати вимогам пунктів 5.2.8, 5.2.30 і 5.2.34 цих Правил.

Не дозволяється використовувати автотрансформатори, дросельні котушки та реостати для зниження напруги живлення світильників.

Для підімкнення світильників до електричної мережі необхідно застосовувати провід з мідними жилами перерізом від 0,75 до 1,5 мм² з пластмасовою або гумовою ізоляцією в полівінілхлоридній або гумовій оболонці, що відповідає вимогам ГОСТ 7399. Провід у місцях, де він вводиться у світильник, повинен бути захищений від стирання та перегинання.

Провід світильника повинен бути захищений від випадкового пошкодження і зіткнення його з гарячими, вологими та масляними поверхнями.

Перед видаванням світильників працівники, які видають та приймають їх, зобов'язані переконатись у справності ламп, патронів, штепсельних вилок, проводів тощо.

У разі виявлення під час роботи несправності світильник необхідно спочатку вимкнути з електричної мережі, і тільки після цього замінити несправні електролампи, проводи або трансформатор на справні.

Далі за посиланням: https://mydocx.ru/7-12743.html.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності). Конспектують поданий викладачем матеріал до зошитів.

Діяльність викладача. Акцентує увагу на основних моментах питання уроку. Подає матеріал для запису до зошитів.

4. Вимоги до ручного слюсарно-ковальського інструмента

Ручний слюсарно-ковальський інструмент, призначений для повсякденного застосування, повинен закріплюватись за працівниками для індивідуального або бригадного користування. Бойки молотків та кувалд повинні мати гладку, трохи опуклу поверхню без косини, вибоїн, відколів, тріщин та задирок.

Рукоятки молотків, ковадел та іншого інструмента ударної дії повинні виготовлятись із сухої деревини твердих листяних порід (берези, дуба, бука, клена, ясеня, горобини, кизилу, граба) без сучків та косошару або із синтетичних матеріалів, що забезпечують експлуатаційну міцність і надійність у роботі; використання рукояток, виготовлених з деревини м'яких та великошарових порід дерев (ялини, сосни тощо), а також із сирої деревини, заборонено. Рукоятки молотків, зубил тощо повинні мати по всій довжині в перерізі овальну форму, бути гладкими, не мати тріщин і до вільного кінця рукоятки повинні дещо потовщуватись (крім кувалд) — для запобігання висковзуванню рукоятки з рук працівника під час змахів та ударів інструментом.

У кувалд рукоятка до вільного кінця повинна дещо стоншуватись; кувалда повинна насаджуватись на рукоятку в бік потовщеного кінця без застосування клинів. Вісь рукоятки повинна бути строго перпендикулярна до поздовжньої осі інструмента. Клини для закріплювання інструмента на рукоятці повинні виготовлятись з м'якої сталі; вони повинні мати насічки (йоржі). Під час забивання клинів у рукоятки молотків вони повинні утримуватись кліщами.

Не дозволяється працювати з інструментом, рукоятки якого насаджено на загострені кінці (напилки, шабери тощо) без металевих бандажних кілець.

Рукоятки (держаки) лопат повинні виготовлятись з деревини без сучків та косошару або із синтетичних матеріалів та міцно закріплюватись у тримачах, причому частину рукоятки, що виступає з тримача, необхідно зрізувати похило до поверхні лопати.

Ломи повинні бути прямими з відтягненими та загостреними кінцями.

Інструмент ударної дії (зубила, крейцмейселі, бородки, просічки, керни тощо) повинен мати гладку затилкову частину без тріщин, задирок, наклепу та скосів, і на його робочому кінці не повинно бути пошкоджень. Довжина інструмента ударної дії повинна бути не менше 150 мм.

Далі за посиланням: https://mydocx.ru/7-12744.html.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності). Конспектують поданий викладачем матеріал до зошитів.

Діяльність викладача. Акцентує увагу на основних моментах питання уроку. Подає матеріал для запису до зошитів.

5. Вимоги до пневматичного інструмента та до виконання робіт із його застосуванням

До робіт з пневматичним інструментом згідно з ДНАОП 0.03.-8.07-94 "Перелік важких робіт, робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх" повинні допускатись працівники, які пройшли виробниче навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99 "Типове положення про навчання з питань охорони праці". Робоча частина пневматичного інструмента повинна бути правильно заточена і не мати пошкоджень, тріщин, вибоїн та задирок. Бокові грані інструмента не повинні мати гострих ребер; хвостовик інструмента повинен бути рівний, не мати скосів та тріщин, відповідати розмірам втулки, бути щільно пригнаний і правильно центрований — для запобігання самочинному випаданню.

Забороняється працювати із пневматичним інструментом у разі наявності люфту у втулці або застосовувати підкладки (заклинювати) інструмент. Клапан увімкнення пневматичного інструмента повинен легко і швидко, без застосування зусиль, відкриватись та закриватись і не пропускати повітря в закритому положенні; цей клапан повинен бути відрегульованим до початку роботи пневматичного інструмента. Для пневматичного інструмента необхідно застосовувати непошкоджені гнучкі шланги, які повинні приєднуватись до інструмента і з'єднуватись між собою за допомогою ніпелів або штуцерів та стяжних хомутів; не дозволяється закріплювати шланги проволокою.

Місця приєднання повітряних шлангів до пневматичних інструментів, трубопроводів та місця з'єднання шлангів між собою не повинні пропускати повітря. Перед приєднанням гнучкого шланга до пневматичного інструмента повітряну магістраль необхідно продути, а після приєднання шланга до магістралі необхідно продути також і шланг, вільний кінець якого перед продуванням повинен бути закріплений. Інструмент повинен приєднуватись до шланга після прочищення сітки в футорці. На повітропідвідному трубопроводі повинна бути запірна арматура.

Підімкнення шланга до магістралі та інструмента, а також його роз'єднання необхідно виконувати за умови критої арматури.

Далі за посиланням: https://mydocx.ru/7-12745.html.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності). Конспектують поданий викладачем матеріал до зошитів.

Діяльність викладача. Акцентує увагу на основних моментах питання уроку. Подає матеріал для запису до зошитів.

Діяльність викладача.  Дає узагальнюючий висновок щодо тематики уроку.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності).

Діяльність викладача. Дає відповіді на запитання. Для узагальнення матеріалу уроку пропонує здобувачам освіти пройти тестування. Роздає тестові завдання №9, пояснює основні правила їх проходження та критерії оцінювання навчальних досягнень.

Діяльність викладача. Проводить аналіз діяльності здобувачів освіти у процесі всього уроку (відмічає позитивні результати роботи здобувачів освіти, аналізує причини помилок, зроблених здобувачами освіти на уроці  та засоби їх усунення). Акцентує увагу на досягненні (не досягненні) мети уроку.

Презентує результатів виконання тестових завдань. Повідомляє та обґрунтовує оцінки.

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності).

Діяльність викладача. Відповідає на запитання. Видає домашнє завдання. Пояснює правила та вимоги до його виконання.

Домашнє завдання

1. Розібрати допущені в ході уроку помилки.
2. Повторити та узагальнити матеріал уроку за поданим матеріалом (конспект уроку).
3. Опрацювати тестове завдання №9 та підготуватися до наступного уроку за темою: «Вантажопідіймальні механізми».

Діяльність здобувачів освіти. Слухають та сприймають інформацію. Задають питання (при необхідності).

Діяльність викладача. Дає відповіді на запитання. Дякує за увагу здобувачам освіти за підготовку до уроку.

Викладач      І.С.Голумбйовський