А. В. Чернишева. Мета: Ознайомити здобувачів освіти з поняттями - економіка, потреби, блага, економічні потреби, виробництво; визначити фактори, які впливають на потреби; застосовувати вміння та набуті знання в повсякденному житті, поглиблювати знання про економічні поняття; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення; стимулювати розвиток вмінь учнів аргументувати свої відповіді, виховувати культуру спілкування; зацікавленість і бажання вчитися. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, схеми, відеоматеріали
А. В. Чернишева. Хід уроку. Організаційний момент. Актуалізація опорних умінь, знань та навичок. Фронтальне опитування. Що таке мас-медіа?Які є різновиди мас-медіа? Як ви розумієте поняття «свобода слова» та поясніть значення цензури?Як розпізнати мову ворожнечі?Назвіть відмінності між фактом і судженням. Які особливості захиститу прав людини в Інтернеті?
А. В. Чернишева. III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів. Слово «економіка» походить від грецького слова «oikonomia», що означає управління домашнім господарством. Існує чимало визначень цього поняття. Найчастіше ним окреслюють такі напрямки діяльності:- сукупність відносин, пов’язаних із виробництвом, розподілом та споживанням усіх потрібних для людини товарів і послуг;- діяльність окремого регіону, країни, світу;- навчальна дисципліна, що вивчає, як здійснюється господарська діяльність. Людина та її потреби є основою економічних відносин. Економіка допомагає ухвалювати правильні рішення під час здійснення покупок товарів та послуг, а також працевлаштування, ведення бізнесу; вчить, як потрібно правильно витрачати кошти для досягнення максимального ефекту; що можна зробити, щоб захистити себе від інфляції; що вигідніше: купувати житло чи його орендувати; оплачувати покупки кредитною карткою чи готівкою; яку професію обрати, щоб у майбутньому отримувати високі доходи.
А. В. Чернишева. Повідомлення теми і мети уроку. V. Вивчення нового матеріалу.1. Соціальні цілі економіки. Економіка — це господарська діяльність суспільства, що включає стосунки виробництва, споживання, обміну та розподілу. Основною метою економіки є задоволення потреб кожної людини, організацій, підприємств та суспільства загалом. Отже, економіка як сфера життя людини — це процес використання різноманітних ресурсів у виробництві, розподілі та споживанні, що спрямований на забезпечення матеріальних умов життя людини.
Сучасна економіка складається з різних галузей, таких як промисловість, сільське господарство, енергетика, будівництво тощо, до яких входять безліч різних підприємств та організацій. Усі вони створюють певні блага та послуги, необхідні для задоволення наших потреб, які називаються споживчими товарами, а також засоби виробництва, без яких було б неможливим виготовлення споживчих товарів. Це устаткування для заводів і фабрик, а також сировина, з якої виготовляють різні речі. Будь-яка сфера економічного життя передбачає наявність певних ресурсів: матеріальних, грошових, людських, часових. Ці ресурси завжди обмежені: якщо, скажімо, ви витратили гроші, щоб придбати новий телефон, ви вже не зможете витратити ці гроші на придбання нової пари взуття. Землю, на якій побудували житловий будинок, уже неможливо використати, щоб вирощувати городину. І навіть час, який ви витрачаєте на відеоігри, ви вже не використаєте для навчання або занять спортом. А. В. Чернишева
Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту та добробуту членів родини. Необхідність задоволення цих потреб спонукає до виробництва матеріальних життєвих благ. У свою чергу виробництво, створюючи нові товари та послуги, стимулює розвиток потреб людини. Так, винайдення телевізора, магнітофона, холодильника тощо значно розширило коло економічних потреб людини. Такий же діалектичний характер має взаємодія потреб і обміну. Задоволення економічних потреб здійснюється у процесі споживання. Спожитий продукт або послуга народжує нові потреби. Таким чином відбувається відтворення економічних потреб. А. В. Чернишева
3. Види потреб. А. В. Чернишева. До фізіологічних потреб належать основні потреби в товарах і послугах, без яких неможливе існування людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення). До соціальних належать потреби в освіті, медичних послугах, соціальному страхуванні, вихованні дітей, праці, транспорті, зв’язку тощо. До духовних (інтелектуальних) відносять потреби людини у відвідуванні кіно, театру, читанні художньої літератури, підвищенні кваліфікації, розвитку особистості.
Благо — це те, що здатне приносити нам користь або задоволення, що може задовольнити потреби. Повітря, яким ми дихаємо, гриби та ягоди в лісі, вода в річці — це безкоштовні блага, які дає нам сама природа. Проте є блага, які є результатом свідомої діяльності людей, виробництва, проходять через обмін — такі блага називають економічними. Економіка вивчає саме економічні блага. Економічні блага можна розділити на матеріальні, що створюються в результаті матеріального виробництва (їжа, ліки, транспортні засоби тощо), і нематеріальні, які існують у формі послуг або певного виду діяльності й створюються в невиробничій сфері (освіта, мистецтво тощо). А. В. Чернишева
Для виробництва будь-яких благ необхідні ресурси (те, за допомогою чого та із чого вони створюються). Основні виробничі ресурси:• земля — природні ресурси, необхідні для виробництва товарів і послуг;• праця — усі фізичні й розумові здібності людини, що застосовують у виробництві товарів і послуг;• капітал — сукупність матеріальних благ: машини, верстати, будівлі, дороги тощо (гроші використовуються для купівлі машин, устаткування та інших засобів виробництва, проте безпосередньо нічого не виробляють, тому їх не розглядають як виробничий ресурс);• підприємницькі здібності — здатність людини організовувати виробництво, приймати рішення, пов’язані з ризиком, упроваджувати інновації тощо (за статистикою, лише 5—10 % дорослого населення мають здатність до підприємницької діяльності, тобто можуть найбільш ефективно поєднати сучасні фактори виробництва, спонукати до ефективної діяльності трудовий колектив, розвивати виробництво на ризиковій, інноваційній основі). А. В. Чернишева
А. В. Чернишева. Розподіл – процес формування доходів людей, що беруть участь у суспільному виробництві. Обмін – процес руху товарів і послуг від виробника до споживача, який відбувається внаслідок операцій купівлі продажу. Споживання – процес вживання та використання благ для задоволення потреб. Кінцевим результатом процесу виробництва є продукт. Споживання виробленого продукту стає можливим завдяки стосункам обміну та розподілу.
А. В. Чернишева. Споживачі формують попит на товари й послуги, а потім споживають уже вироблений продукт на ринку товарів і послуг. Виробники отримують доходи від спожитих продуктів, які потім витрачаються на ресурси для виробництва. Будь-які економічні стосунки регулюються державою, яка також стає учасником цих відносин. Саме держава встановлює «правила гри», запроваджуючи законодавство в економічній сфері. Вона відіграє важливу функцію в розподілі благ, збираючи податки й потім розподіляючи державний бюджет, надаючи трансферти (беззворотну допомогу) громадянам, які цього потребують. Держава виробляє різноманітні товари й послуги, які не може надати ринок. Також держава і сама виступає як споживач певних товарів чи послуг, закуповуючи їх у приватних постачальників.
А. В. Чернишева. Економіка сьогодні передбачає кілька можливостей участі людей у виробництві:1) безпосередню участь у виробничій діяльності як організатора бізнесу – підприємця або найманого працівника;2) вкладення у виробництво власних ресурсів без особистої участі у процесі виготовлення продукції чи послуг на підприємстві, як-от акціонерний капітал, надання нерухомості в оренду тощо.
А. В. Чернишева1. Чи можливе задоволення особистих потреб без участі інших людей і зусиль суспільства?2. Поміркуйте і дайте відповіді на запитання.• Які потреби особистості можна реалізувати самотужки, а які – за участі інших людей,підприємств, громади?3. Які спільні потреби є у родини, міської (селищної) громади, громадян країни?4. Назвіть основні виробничі ресурси. VI . Закріплення вивченого матеріалу. VII. Підведення підсумків уроку. Оцінювання учнів на уроці.
