Методична розробка уроку "Віруси"

 

 

 

 

 

 

 

 

 з біології

 

 

НА  ТЕМУ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    «Віруси. Особливості їхньої організації та функціонування»

 

Мета уроку.              Сформувати знання про неклітинні форми життя – віруси як                                       

                                      важливий чинник еволюції органічного світу;                      

                                      з’ясувати  особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності                                    

                                      та розмноження, історію відкриття, розкрити механізм                 

                                      проникнення вірусу до клітини-хазяїна, гіпотези походження 

                                      вірусів, створювати умови для розвитку логічного мислення здобувачів 

                                      освіти, розвивати вміння аналізувати,  порівнювати, робити висновки.

                                      Сформувати уміння використовувати теоретичні знання про 

                                      віруси  з метою збереження власного здоров'я.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Тип уроку:                 засвоєння нових знань

Форми роботи:           навчальна лекція, еврестична бесіда, індивідуальні завдання 

                                      мультимедійна презентація  відеодемонстрація.

                             

Обладнання:                комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, інтерактивний плакат

                                       «Віруси»,  відеофрагменти «Неклітинні форми життя»,  тестові завдання.

 

Хід заняття

І. Організаційний етап.

Доброго дня! За вікном весна, іде дощ, похмуро і сьогодні на урок я до вас прийшла з парасолькою, ви запитаєте :«Чому?».  А тому, що ніякі примхи природи ні дощ, ні сніг, ні холод не зіпсують нам сонячний, позитивний настрій на уроці. Посміхнімося  одне одному, побажаємо успіхів, гарного настрою і  позитивних вражень.

ІІ. Актуалізація опорних знань

 Робота з планшетами

Онлайн-тестування

Вчитель. Давайте скористаємося нашими планшетами. В мережі інтернет перейдемо на посилання  освітньої платформи «На урок»

 https://naurok.com.ua/test/osnovni-grupi-organizmiv-bakteri-arhe-eukarioti-295406.html  і виконаємо онлайн  тестові завдання за темою  «Основні групи організмів: бактерії, археї, еукаріоти». Після виконання всіх завдань перейдіть до розділу «Результати  тестувань»

 Вчитель:

-          Давайте  поглянемо як ви справилися з тестовими завданнями.

 

Молодці, ви справилися із завданнями, отримали відповідні бали, а далі давайте з вами пограємо в гру «Вірю- не вірю». Уважно послухайте кожне речення і, якщо ви з ним згодні поставите «+», якщо ні поставите «-»

      Прокаріоти – складно побудовані одноклітинні ядерні організми «…»

      Округлі за формою бактерії називають коки «….»

      Клітини прокаріотів містять рибосоми «…..»

      Органоїдами руху у деяких бактерій псевдоподії «…»

 

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні весь цивілізований світ охопила пандемія COVID-19. Людина зіткнулася з представником вірусного царства. Пандемія- це поширення захворювання у світових масштабах. І сьогодні як ніколи стоїть гостро питання вивчення і дослідження вірусів, їх будови, розмноження, розвитку , механізм проникнення вірусів у клітину, лікування.

Віруси є збудниками  небезпечних захворювань  людини. Зокрема, це грип, синдром набутого імунодефіциту(СНІД), сказ, поліомеліт, вірусний енцефаліт, менінгіт, віспа, краснуха , сказ кір, вірусні гепатити, герпес та інші На сьогодні описано більше 500 вірусних хвороб людини. 

 

ІV. Повідомлення теми, мети, уроку.

 Вчитель. Тема нашого уроку «Віруси» і сьогодні ми з вами з ними познайомимося, помандруємо в часі  дізнаємося про історію відкриття, походження вірусів, вивчимо їх будову властивості, розмноження. Дослідимо окремих найпоширеніших вірусів, які дошкуляють людині.

(Слайд №1)

 

 

 

 

 

 

V. Сприймання нового матеріалу та його усвідомлення

       Вчитель.  Віруси — позаклітинні форми життя, які являють собою автономні генетичні системи, нездатні до самостійного існування поза організмом або клітиною хазяїна, тобто є облігантними внутрішньоклітинними паразитами. Віруси займають суміжне положення між живою і неживою матерією.До основних рис, що відрізняють їх від живих організмів, належать: відсутність клітинної будови; відсутність власної білок-синтезуючої системи; геном вірусів може бути представлений не тільки ДНК, але й РНК; деякі віруси можуть формувати всередині клітини кристали.

    Віруси дуже маленькі, щоб їх бачити. Якщо можна було б зібрати колекцію з усіх відомих вірусів, то вона умістилася в коробці розміром з макове зернятко. Для медика віруси - збудники хвороб. Для патологів - це чинники раку і лейкозу. Для ветеринарів - це винуватці епізодій, які уражають сільськогосподарських тварин. Для агрономів - збудники хвороб культурних рослин. Для еволюціоністів віруси - фактор еволюції органічного світу.

Хто вони, загадкові віруси, які зараз стали загальнобіологічною проблемою?

Спробуємо наблизитись до їхніх таємниць.

 

 

          (Слайд №2)

                       (Слайд №3)

Історія  відкриття вірусів.

             (Слайд №4)

      Вчитель.   Перше відоме свід­чення про вірусну інфекцію знайдено на давньоєгипетському барельєфі. На ньому зображений жрець з ознаками вірусного за­хворювання — паралітичного поліомієліту. Вивчення мумії фараона Рамзеса V показало, що він помер від вірусного за­хворювання — віспи — у віці близько 35 років у 1143 році до н. є. На його шкірі виявлено сліди від пустул, типових для цієї хвороби.

       Багато тисяч років віспа нищила насе­лення Землі. Лише за минуле тисячоліття від неї загинуло від 300 до 500 мільйонів людей. 1796 року відбулася важлива подія, завдяки якій протягом наступних віків були розроблені та застосовані в планетарному масштабі профілактичні засоби боротьби з цим захворюванням, передусім вакцинація. Ще у стародавньому Китаї практикували профілактику віспи, вводячи здоровим лю­дям гній з виразок хворих на віспу.

Як наслідок, в одних випадках людина переносила легку форму захворювання та набувала стійкого імунітету, в інших — інфекція призводила до смерті. Англійський лікар Едуард Джен-нер (1749—1823) дійшов висновку, що успішність вакцинації зумовлена ступенем ослаблення культури паразита.         

    1885 року відомий французький учений Луї Пастер (1822—1895) уперше перевірив на людині дію вакцини проти сказу. Він зробив щеплення дитині, яку покусав скажений собака, і тим самим зберіг їй життя. І хоча на той час віруси ще не були відкриті, саме він ввів терміни вірус. Він також розробив наукову базу для здій­снення вакцинації.

    Відкрив віруси російський учений Д. Івановський (1864—1920), який у 1892 р. оприлюднив роботу про поширення збудника мозаїчної хвороби тютюну. Він довів, що сік уражених рослин, введений здоровим, спричиняє їхнє захворювання.

 

 

Будова вірусів

(Слайд №5)

   Вчитель

          За будовою розрізняють прості та складні віруси. У простих вірусів молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) оточена тільки білковими молекулами (від декількох десятків до декількох тисяч). Складні віруси під час формування віріонів захоплюють частину клітинної плазматичної мембрани, яку вони «інкрустують» власними білками і використовують як зовнішню оболонку .

          У складі вірусної частинки може бути тільки один тип нуклеїнової кислоти — або ДНК, або РНК. Молекули нуклеїнових кислот слугують носіями генетичної інформації вірусів.

       Зверніть увагу: якщо в клітинах прокаріотів та еукаріотів ДНК дволанцюгові, а РНК — одноланцюгові, то у вірусів молекули обох нуклеїнових кислот можуть бути і дволанцюгові, і одноланцюгові.

         Ще одна важлива відмінність вірусів від клітин прокаріотів та еукаріотів полягає в їхньому унікальному способі утворювати віріони внаслідок так званого самозбирання.

         Переважна більшість простих вірусів збирається в чітко визначеному порядку, утворюючи симетричні структури . Залежно від виду вірусу, віріон може мати ікосаедричний (наприклад, збудники поліомієліту, папіломи), спіральний (вірус тютюнової мозаїки) або змішаний (бактеріофаги) типи симетрії. Зображення віріона бактеріофага, в якого «головка» з молекулою ДНК усередині побудована за ікосаедричним типом симетрії, а «хвіст» — за спіральним. Хвіст оточений чохлом з білків; усередині хвоста проходить порожнистий стрижень, через який молекула ДНК впорскується в клітину бактерії. Зверніть увагу, що цей бактеріофаг, незважаючи на ускладнення будови, належить до простих вірусів, оскільки не має зовнішньої оболонки з ліпідів і вуглеводів.

       Прості віруси виходять з ураженої клітини зазвичай унаслідок пошкодження плазматичної мембрани вірусними ферментами або руйнування (апоптозу) клітини. Віріони складних вірусів покидають клітину в оточенні ділянки її плазматичної мембрани. Цей процес називається брунькуванням.

   Гіпотези походження вірусів.

              (Слайд №6)

     Вчитель. Сьогодні існують три основні гіпотези щодо походження вірусів: регресивна, гіпотеза клітинного походження та гіпотеза коеволюції.

За регресивною гіпотезою, віруси колись були дрібними клітинами або ж бактеріями, що паразитують в більших клітинах, але з часом втратили гени, які були їм не потрібні при паразитичному способі життя.

       Гіпотеза клітинного походження свідчить, що віруси виникли з кільцевої ДНК або плазміди, яка може самовідтворюватись незалежно і переміщатися між клітинами, передаючи генетичну інформацію від одного організму до іншого.

    А гіпотеза коеволюції передбачає, що віруси виникли зі складних комплексів білків і нуклеїнових кислот.

      Наприклад, вірус гепатиту D не може самостійно синтезувати білок оболонки - він використовує в своїх цілях білок вірусу гепатиту B і тому здатний розмножуватися тільки в клітинах, заражених своїм побратимом.

    Є ще одна теорія, згідно з якою віруси виникли навіть раніше, ніж клітини. Подібно Tupanvirus, вони могли існувати як самодостатні організми і відтворювали самі себе.

 

 

 

 

 Вірус папіломи.

                               

 

      Вчитель. Наступний вірус, з яким ми з вами познайомимося – це вірус папіломи. Вірус папіломи людини (ВПЛ), або папілома вірус, є надзвичайно поширеним інфекційним вірусним захворюванням, переданим від людини до людини статевим або контактно - побутовим шляхом. За даними медичної статистики, їм заражені більше 50% населення Землі, особливо схильні йому люди зі слабкою імунною системою.

       Що таке вірус папіломи людини Вірус папіломи людини - це загальна назва великої групи вірусів, до якої входить понад 100 різновидів. Зараження ВПЛ відбувається, найчастіше, статевим шляхом при незахищеному статевому акті і при пологах від матері до дитини, однак заразитися можна, хоч і рідше, шляхом контакту ушкодженої шкіри з вірусом і через предмети особистої гігієни

Вірус імунодефіциту людини.

                                              (Слайд №8)

Вчитель. ВІЛ-інфекція  – це довготривале інфекційне захворювання, яке розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту людини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму.

 Шляхи інфікування

1. Через кров та інші біологічні рідини, які містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко);
2. Незахищені статеві стосунки з хворим незалежно від виду (анальний, вагінальний, оральний секс);
3. Внаслідок передачі від матері до дитини під час вагітності, пологів та годуванні груддю.

 ВІЛ не передається:

1. При поцілунку, кашлі і чханні;
2. Спільному використанні побутових предметів;
3. Через укуси комах;
4. При контакті з тваринами;

Вірус грипу

Бесіда:

1.  Чи хворіли ви грипом?
2. Які симптоми захворювання?
3. Як ви вважаєте грип вірусне захворювання чи бактеріальне?

 

 

 

 

 

 

 

     (Слайд №9)

 

 Вчитель. Грип — це  вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

      Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.

Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.

      Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє.

       Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.

         При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.

Такими симптомами є:

- підвищена температура тіла;

- біль у горлі;

- кашель;

- нежить;

- біль у м'язах.

Вірус віспи                                      

                                 (Слайд №10)

                            (Слайд №11)

   

 Вчитель.  Віспа — це тяжка вірусна інфекція, що викликається вірусом.

        Віспа — надзвичайно небезпечне захворювання, що поширюється від однієї людини до іншої через крапельки інфікованої слини. Заразитися можна при особистому контакті, через повітря (при кашлі та чиханні) або шляхом прямого контакту з інфікованими матеріалами. Люди, хворі на віспу, найбільш заразні протягом першого тижня хвороби, тому що саме у цей час вірус у найбільшій кількості присутній у слині. Проте деякий ризик передачі інфекції залишається, доки не відваляться всі струпи.

          Інкубаційний період захворювання варіюється приблизно від семи до 17 днів після інфікування. Початкові симптоми включають високу температуру, втомленість, головний біль та біль у спині. Висипання, найбільш помітні на обличчі, руках та ногах, з'являються через два-три дні.   

      Висипання починається з пласких червоних уражень, що розвиваються з однаковою швидкістю. Ураження наповнюються гноєм і починають покриватися кіркою на початку другого тижня. З'являються струпи, потім вони відділяються та відпадають приблизно через три-чотири тижні. Більшість пацієнтів із віспою одужують, але смертність становить до 30 відсотків.

 

Вірус паротиту

 (Слайд №12)    

           

         Епідемічний паротит (свинка, завушниця) - гостре високо контагіозне  інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, враженням слинних залоз, а іноді статевих та інших залоз, нервової системи. Збудник хвороби - вірус, нестійкий поза організмом, руйнується при нагріванні та ультрафіолетовому опроміненні. Джерело інфекції - лише людина, хворий з яскравими ознаками захворювання чи без них. Хворий стає заразним за 1-2 дні до появи ознак хвороби та в перші 5 днів захворювання.

       Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Сприйнятливість до епідемічного паротиту висока. Частіше хворіють діти.

        Особи чоловічої статі хворіють  у 1,5 рази частіше, ніж жіночої. В організм вірус потрапляє через дихальні шляхи. На слизовій оболонці розмножується та кров’ю розноситься по всьому організму. У залозах та нервовій системі він знаходить сприятливі умови для подальшого розмноження.

           Інкубаційний період продовжується від 11 до 23 днів. У хворого підвищується температура тіла, з’являється слабкість, головний біль, болі в області вуха, який посилюється при жуванні, розмові, сухість у роті. Одночасно  чи пізніше з’являється набряк під однією з мочок вуха без зміни кольору шкіри та місцевого підйому температури (запалення привушної слинної залози).                 

          Збільшення залози відбувається швидко і протягом 3 днів досягає максимуму. На цьому рівні припухлість тримається 2-3 дні, а потім поступово, протягом 7-10 днів, зменшується. Температура тіла досягає максимального вираження на 1-2 день хвороби і продовжується 4-7 днів. У 60% випадків уражаються обидві привушні слинні залози. Зазвичай, через 4-5 днів після початку захворювання, коли починається зменшення запаленої залози, починається збільшення другої залози. Іноді уражаються підщелепні слинні залози.

 

Вірус  кору 

    (Слайд №13)

           Кір — небезпечне дуже заразне вірусне захворювання, що швидко поширюється. 9 із 10 людей, з якими контактувала інфікована особа, теж захворіють, якщо вони не були щеплені.

Вірус кору поширюється під час кашлю та чхання, тісних особистих контактів. Вірус лишається активним і живе в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом 2 год. Інфікована людина може передавати вірус ще за чотири дні до і за чотири дні після появи у неї висипу.

      Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури приблизно через 10–12 днів після інфікування, яке триває 4–7 днів. На цій початковій стадії можуть виникати нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, як правило, на обличчі та верхній частині шиї.

       Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами. Він тримається 5–6 днів і потім зникає. У середньому, висип з’являється через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.

Вірус сказу

 

         (Слайд №14 )

 

 

   

      Вчитель Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

     У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

• укус;
• подряпину та мікроушкодження шкіри;
• потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

      У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

       Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

      Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиви, слизових ротоглотки.

Вірус ВІЛ

                     (Слайд № 15)

 

 

 

 

 

 

 

 

     Вчитель. ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини.

     Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших  систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого. 

       На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. .

ВІЛ передається: 

 

ВІЛ не передається:

      Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших - цей період проходить непомітно.     

           Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до  

      ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірус поліомеліту

                               (Слайд №16)

 

         Вчитель.  У середині ХХ ст. поліомієліт набуває епідемічного поширення майже у всіх країнах, стає однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я у світі.

      Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965 рр.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати, і він став інфекцією, яку можна контролювати.

     Вірус поліомієліту дуже контагіозний. Поліомієліт – це високоінфекційне захворювання, спричинене вірусом, який вражає нервову систему та може привести до паралічу або навіть до смерті. Параліч може наступати на все життя. 5–10% паралізованих помирають через ураження дихальних м’язів. Вірус може передаватися від дитини до дитини та інфікувати їх без жодних симптомів, поки не призведе до зараження та паралічу однієї дитини, яка не має щеплення.

 

 

 

 

Вірус герпесу

                                 (Слайд № 17)

 

 

 

 

         Герпес-вірусна інфекція відноситься до найбільш поширених вірусних інфекцій.

Герпетичні вірусні захворювання – одна з актуальних проблем сучасної клінічної медицини. В організмі людей герпес-віруси, як правило, довгий час перебувають безсимптомно.

       Захворювання, обумовлені ВПГ, як, правило, відмічаються довільним перебігом і вельми контагіозні. Збудники герпетичної хвороби передаються різними шляхами, але інфікування в більшості випадків відбувається при близьких фізичних контактах, передаючись від хворого здоровому: горизонтальний шлях передачі інфекції здійснюється повітряно-краплинним або статевим шляхом; вертикальний шлях – від матері плоду.

       Поширення герпес-вірусної інфекції відбувається при ґенітальних, ороґенітальних і анальних статевих , а також під час пологів, коли зараження новонародженого походить від інфікованої матері. Можливо і внутріутробне трансплацентарне інфікування плоду.

 

Коронавірус.          

   (Слайд № 18)

 

 

1 березня ВООЗ охарактеризувала спалах COVID-19 у світі як пандемію.

     Новий коронавірус 2019 року (SARS-CoV-2, або 2019-nCoV) — це новий вірус, який спричиняє розвиток респіраторних захворювань у людей (зокрема гострої респіраторної хвороби COVID-19) та може передаватися від людини до людини

    Цей вірус уперше був ідентифікований під час розслідування спалаху в м. Ухань, Китай, у грудні 2019 року.

           У людини, інфікованої SARS-CoV-2, розвивається респіраторне захворювання різної тяжкості з такими основними симптомами:

       

   Як захиститися від інфікування:

 

 Як запобігти поширенню інфекції:

 

Віруси рослин

                   (Слайд №19)

 

 

 

Повідомлення учня:

         Віруси відкрив Д.І. Івановський у 1892 р. (мозаїка тютюну). Голландський мікробіолог М.Бейєринк у 1899 р. запропонував термін „вірус” (з лат.: отрута). Американський вірусолог У.Стенлі у 1935 р. виділив вірус (білковий компонент) з листків тютюну, уражених мозаїкою. У 1937 р. англ. учені Ф.Боуден і Н.Пірі встановили, що крім білка (95%) до складу вірусів входить нуклеїнова кислота (5%). Віруси існують у 2-х формах: внутрішньоклітинній (вірусні клітини) і позаклітинній (вірусні частинки – віріони).

           Більшість вірусів отримали назву відповідно до рослини, з яких вони уперше були виділені: вірус смугастої мозаїки картоплі, вірус скручування листків картоплі, вірус тютюнової мозаїки (уражує усі пасльонові),вірус мозаїки цибулі. Сьогодні ідентифіковано та описано близько 1000 рослинних вірусів, що належать до 6 класів, трьох порядків, 60 родин і 9 підродин, 220 родів за видом нуклеїнової кислоти, морфологією вірусних часток, рослиною-господарем, способами поширення.

(Слайд №20)

 

Сьогодні на наш урок я запросила сімейного лікаря Томашпільської ПМСД  Гаврилюк Т.М, яка нам надасть інформацію про один із видів захисту від вірусів-це щеплення

ІV. Узагальнення та систематизація набутих знань.

• Теоретичні завдання

      Дати відповіді на запитання (усно):

1. Що таке неклітинні форми життя?
2. Наведіть приклади неклітинних форм життя.
3. Завдяки чому були виявлені віруси та хто їх відкрив??
4. Як класифікують віруси
5. Які віруси називають фагами?
6. Що таке пріони?
7. Що таке віроїди?

     Прочитати текст та знайти біологічні помилки:

    Віруси – це неклітинна форма живого. Це хімічні речовини – нуклеопротеїди. Віруси складаються із кількох молекул білка та двох нуклеїнових кислот ДНК і РНК. Містять воду та мають обмін речовин. Тому вірус – живий організм, складно організована речовина. Життєвий цикл вірусів складається з трьох етапів.             

VІІ.  Підсумки уроку.

  Людство  з  давніх-давен  усвідомило  ціну  здоров’я. З  розумінням  цінності  здоров’я  і руйнівних  наслідків  хвороб випливає думка про необхідність дбайливого ставлення до власного здоров’я. Активно займайтеся спортом, загартовуйтеся, споживайте іжу корисну, багату вітамінами і мінеральними речовинами, відвідуйте лікаря з профілактичною метою і 8 тоді ваша імунна система зможе подолати всі віруси і бактерії.

 

 

 

 

 

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати параграф 8

 Створити презентацію чи буклет на тему:

­       «Як  поширюються віруси»,

­       «Як уберегтися від вірусів».

 

 

 

 

Використані джерела

 

 

1. Біологія: 10 кл. : Підручник. Для загальноосвіт. навч. закл. : рівень стандарту,  / П.Г. Балан, Л.І.Остапченко, Т.А.Компанець. -К. :  Генеза, 2018. -192
2. Основні групи організмів: віруси, бактерії, археї, еукаріоти. Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків : веб-сайт. URL: https://subject.com.ua/lesson/biology/9klas_1/47.html (дата звернення: 18.05.2020).
3. Повний курс біології. Структурований довідник для підготовки до ЗНО та ДПА / Валерій Соболь. – К-П : ФОП Сисин О. В., 2019. – 416 с.
4. Симптоми коронавірусу: які вони і як захиститися від хвороби.  ВВС : веб-сайт. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-52270251 (дата звернення: 18.05.2020).