Виховна година на тему "Україна - мати. Вмій її захищати"

Автор: Підгородецька Валентина Григорівна.

Тема: Україна – мати. Вмій її захищати.

Мета: формувати у школярів ціннісне ставлення до Батьківщини, шанобливе ставлення до подвигів співвітчизників, прагнення примножувати своєю працею здобутки українського народу;

розвивати в учнів почуття гордості за славне минуле рідного народу, національну самосвідомість та громадянську активність;

формувати соціальну, громадянську та полікультурну компетентності дітей.

Форма проведення: усний журнал.

Обладнання: проектор , ноутбук, відео-презентація, плакати із висловами.

Підготовчий етап

1. Вибір редколегії:

а) головний редактор – Маковей О.Г. (допомога учням у визначенні теми, змісту, в оформленні журналу, запрошенні гостей, розподілі обов’язків);

б) відповідальний редактор сторінок (Прокопов Валерій);

в) кореспонденти (Янковський Антон, Краковетський Максим,);

г) художники, які оформлюють приміщення та ілюструють окремі сторінки  (Сідень Діана, Шумкова Надія);

д) музичний редактор (Страшенко Наталя).

2. Визначення назви сторінок:

Сторінка 1 «Україна – рідний край»

Сторінка 2 «Козацькому роду нема переводу»

Сторінка 3 «Слово поета стоїть на захисті Вітчизни»

Сторінка 4 «Ми не хочемо війни»

 

3. Дата проведення: 16 жовтня 2019 року

Перебіг заходу

І. Відео «Україна – це ти» (додаток1).

ІІ. Вступне слово класного керівника.

Україна – наш рідний край. Це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. З таких маленьких рідних куточків і складається наша велика Батьківщина.

Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглянув творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:

•         Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

Вітчизна, як рідна мати, - це наша доля, яка дісталася нам на радість і на горе, на всі випробування, біди і захоплення, на безперервну щоденну працю і свята.  Сьогоднішня зустріч пройде у формі усного журналу на тему:  «Україна-мати. Вмій її захищати». Запрошуємо переглянути  першу сторінку нашого журналу  «Україна – рідний край».

Дівчинка. Я – українка! Вигодувана й випестувана материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я виросла, рідну мою Україну.

Хлопчик. Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.

( по черзі розповідають вірш В.Сосюри «Любіть Україну…»)

Учениця.

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Учень
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Учениця
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Учень
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Учениця
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
Учень
в огні канонад, що на схід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Учениця
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Учень
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Учениця
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!

Учень (по карті України): Україна – одна з найбільших європейських країн. За площею вона більша за Францію, Іспанію, Швецію, Польщу.

Україна -  неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Має спільні сухопутні державні кордони з Білорусією, на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Також вона має межі морського кордону  з Румунією, Росією, Болгарією, Туреччиною, Грузією.

 Україна – це  чудовий куточок планети. Нам потрібно її берегти і любити.

Пісня «Тільки в нас на Україні», сл..Н.Май, муз. Н.Май.

Класний керівник . Все частіше ми звертаємося до наших витоків: історії нашої країни, рідної мови, козацької вольниці. Звертаємося до минулого, щоб зрозуміти сучасне.

Ніхто не здолає твій дух і свободу

Козацькому роду тримать булави,

Міцній, Україно, для щастя народу

Для вірних нащадків на славу живи!

Перегортаємо другу сторінку  нашого журналу «Козацькому роду нема переводу».

Учень. Корені нашої духовності у минулому, коли була ненька-мати – Запорозька славна Січ. Вона – праматір української державності і реальна військово-політична сила України, яка упродовж століть протидіяла спробам ворогів поставити український народ на коліна.

Учень. Запорізька Січ і козацтво – легендарне минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської та національної гідності і талановитості.

Учень. 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці, в нашій країні відзначається День українського козацтва. Цей день - данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та досягнення Україною своєї незалежності. З 2014 року 14 жовтня відзначається День захисника України. Насправді – небагато у нас таких важливих дат, як день тих, чий обов’язок  – Батьківщину захищати.

Учень. Хто ж такі козаки? Відповіді учнів

(  - козак - вільна озброєна людина;

•         селяни, які змушені були тікати від панів, шукаючи свободи, волі та справедливості;
•         козаків в народі називали “святими лицарями”, їх оспівували в народних думах, піснях, легендах.)

Які козацькі пісні ви знаєте? ( «Розпрягайте, хлопці, коней», «Їхав козак на війноньку», «Їхали козаки із Дону додому», «Ой на горі та й женці жнуть», «Засвистали козаченьки»)

Пісня «Козацькому роду – нема переводу» сл. Мирослава Воньо,  муз. Миколи Балеми

Класний керівник. Наша Батьківщина мала славні періоди історії, найважчі випробування, але так і не скорилася.

Учень. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом, начебто сам Господь послав нам її як подарунок. Однак ми цим подарунком долі не зуміли скористатися -  час розставив усе на свої місця і довів, що за незалежність слід боротися, за неї треба віддавати життя, молитися, її треба цінувати. Боротьба за незалежність України продовжується і зараз. У цій страшній борні наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає. Гідними нащадками Української  армії є воїни, які по праву називаються захисниками Вітчизни.

Учень. Багато синів наших сіл, міст  пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гордістю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України. Гідно захищали кордони нашої Батьківщини і жителі нашого села, а саме: Ярмульський Анатолій, Горецький Олексій, Стоянов Іван, Войцевич Віктор, Левенець Володимир, Батовський Роман). Частина наших земляків  віддали найдорожче – своє життя. І навряд чи хто-небудь з них думав, що воно обірветься так: раптово, далеко від рідного дому.

 (Розповідь учнів про Сінкевича  М. Завірюху О.)

(слайд з фото Максима Сінкевича та короткими відомостями)

Учень. Максим Олегович ніс службу у складі 28-ї окремої механізованої бригади (смт. Чорноморське, Одеської області) та загинув смертю хоробрих під час бою біля населеного пункту Березове Мар’їнського району Донецької області. Бій відбувся в 150 метрах від опорного пункту бригади. Була виявлена розвід група бойовиків – один з них підірвався на міні-розтяжці. Одеські мотострілки вийшли на перехоплення. В цей момент до супротивника підійшло підкріплення – не менше 50 терористів. Механізована бригада втратила трьох бійців та ще троє поранені. В бою (10.11.2014року) загинули: лейтенант Максим Сенкевич, солдат Віталій Токар та Віктор Бошняк. Максим навчався у нашій школі. В селі  проживають його рідні та близькі, здобув вищу освіту у Миколаївському університеті ім. В.Сухомлинського.

Учень. (слайд з фото Олександра Завірюхи та короткими відомостями)

Олександр Завірюха в 2013 році вирішив стати військовим, служив в 79 аеромобільній бригаді. Йому подобалась служба, із задоволенням виконував завдання в зоні АТО. Вийшов з-під Іловайського котла. Потім приїхав на короткострокову відпустку, питань щодо повернення на службу взагалі не виникало «Я йду захищати українську землю, я знаю за що воюю».

Після відпустки він на своєму БТРі їхав в донецький аеропорт для виконання бойових завдань. В цей час підступно, із засідки, в БТР потрапив снаряд із танка. Олександр миттєво загинув разом зі своїми побратимами. Від хлопців мало що залишилося. Ризикуючи власним життя, рятував друзів. Вихованням нашого відважного земляка (с.Кам’яна Балка) займався батько та бабуся. Вони виростили справжнього героя.

Класний керівник. Видатні митці слова, справжні патріоти своєї матері-України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Саме цьому присвячена третя сторінка нашого журналу «Слово поета стоїть на захисті Вітчизни».  Вслухаймося в їх палке, пристрасне, щире поетичне слово.

Учениця

Ліна Костенко

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи, Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми,а завтра – ви.

Учень

Ганна Коназюк 

Чи думав хлопчик, граючи в війну, 

Що доведеться друга поховати

І автомата справжнього тримати, 

Закарбувавши поглядом труну...

 

Чи мати знала вбитого хлопчини, 

Коли приклала вперше до грудей, -

Війна схоронить вихором смертей

В двадцятий рік на синові родини...
 

І хочеться від розпачу волати, 

Бо правди смак такий, немов полин.

Провідати могилу йде не син, 

А згорблена, стара і сива мати...

 

Учениця

Анатолій Хромов

Війна

І зима не зима
і війна не війна
Назбирала смертей
як зерно на жнива
Натрусила нам сліз
мов травневим дощем
Для війни це каприз
І вона хоче ще
І відважні доньки
і найкращі з синів
Від’їжджають на Схід
у обійми війни
У обіймах зими
там де грім канонад
Кожен іншому ворог
кожен кожному брат

І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива!

 Класний керівник. Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас вона! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...

Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від «ласих» на чуже добро близьких та далеких сусідів. Не треба нам війни, ми за мир та спокій на Землі.

Четверта сторінка нашого журналу «Ми не хочемо війни»

Звучить пісня «Мальви» сл. Б. Гура, муз. В. Івасюка)

(Виходять учні, виносять малюнки).

Учень. Хоч ми школярі, але теж внесли свій маленький  вклад у велику справу –  благодійність і моральну підтримку нашим воїнам. Наші малюнки стали символом миру та оберегу для військових у зоні АТО.

 (коментують малюнки )

Учень. Підготували та відправили лист нашим солдатам; (зачитування листа).

Привіт, солдате!

 Ми з тобою особисто не знайомі. Зараз ми живемо тільки завдяки тобі. Тут, на мирній території, ми не чуємо кулеметних канонад, не чуємо бомб, маємо можливість вчитися, але ця війна торкнулася нашої душі. Ти зараз там, на сході, захищаєш свою країну на передовій. Знаємо, що дуже страшно, лунають постріли, проте ти йдеш вперед, вперед у бій. Дякуємо, що борешся за волю України, незалежність, за її життя та майбутнє кожної людини, і пам’ятаєш, що серед тих людей – також і ми, діти.

Тільки благаємо, повернись живим, чуєш? Не лети високо в небо, бо тут, на цій землі, тебе чекають батьки, дружина, діти, вся сім’я. Ти знай, що вся країна молиться за тебе, молимося і ми щодня. Ми молимося до неба аби в нашій країні настав мир.

Для нас ти – Герой, ти той, хто віддає життя за майбутнє своєї Батьківщини. (учні 8 класу Чаусівського НВК №2)

Учень.  Давайте замислимося над одним важливим питанням: що можна зробити для того, щоб настало спокійне життя в Україні? Пропонуємо вам  виконати таке завдання. Свої побажання висловите на символічних голубках, які прикріпимо на карті України. (діти прикріплюють голубків та висловлюють свої думки) відео-кліп «Нам потрібне мирне небо».

Учень. Сподіваємося що вони принесуть мир та спокій нашій Батьківщині, припинять кровопролиття та страждання тисячі українців. Нехай ці голубки повернуть додому батьків, синів, чоловіків та братів, щоб спокій запанував у душах та серцях людей.

Класний керівник. Україна – наш спільний дім. Тож ми маємо дбати, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса.

Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, майбутніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож не звертаючи на всі щоденні турботи пам’ятайте про головне – вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку створив Господь подібною собі, виховуйте в собі високе почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, будьте гідними своїх дідів та прадідів.

Разом будуймо сильну державу

Вільну, велику, єдину.

За мир у всьому світі —

Це значить: за народ,

За колоски налиті,

За шум весняних вод!

За мир у всьому світі —

Це значить: за життя,

За руки працьовиті,

За матір і дитя!

Додаток 1

https://www.youtube.com/watch?v=076EyPEVWuU

Додаток 2

Додаток 3