Методична розробка виховного заходу на тему: «Чарівна краса вишиванки»

 

 

Новомосковський кооперативний коледж економіки та права

ім. С.В. Литвиненка Дніпропетровської ОСС

Циклова (предметна) комісія загальноосвітньої підготовки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

виховного заходу

"Чарівна краса вишиванки"

 

 

Розробила: викладач Знахур Н.Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

         У кожного народу є свій традиційний одяг, якому притаманні особливі елементи, що перейшли у спадок від предків. Це не просто одяг, а безцінне надбання нації, невід’ємна частина її багатої історії, звичаїв та традицій. Духовним символом українського народу споконвіку була прекрасна вишиванка.

         Наші пращури наділяли вишиванку надзвичайною силою, вірили, що це таїнство вершить долю людини. До сьогоднішнього дня усім відоме повір’я «в сорочці народився – значить поталанило». Вишиванка наповнює свого власника здоров’ям, духовною і фізичною красою, світлом та любов’ю. Адже кожен вишитий елемент, який прикрашає українську сорочку, несе у собі магічне значення і наділяє свого господаря особливою силою, оберігає його.    

          Калина означає красу й продовження роду, дуб – силу та життя, троянда – палке кохання, барвінок – вірність, мак – молодість та захист від зла, а соняшник – символ сонця, світла і праці. Мають свій глибокий зміст і геометричні та зооморфні орнаменти. Сорочку вишивають кольоровими нитками, а найбільше підсилюють дію орнаменту яскраво-червоні кольори, вони надають вишиванці цілющої сили. Щодо розташування візерунків на сорочці, то їх краще зосереджувати на комірах, рукавах та манжетах, тобто в місцях, де одяг найбільше прилягає до тіла.

         Обов’язковою умовою під час вишивання сорочки є світлі та чисті думки майстрині. З кожним стібком чи хрестиком вишиванка вбирає в себе частинку людської душі. Добрі та щирі помисли втілюються у вишиту сорочку, роблячи її магічним оберегом для того, кому вона назначається.

        Шанують і люблять українці свою вишиванку, одягають її на національні свята та урочисті моменти життя, власноруч вишивають для найрідніших людей і усією країною відзначають день вишиванки – щирої душі нашого великого народу.

 

 

 

Тема: Чарівна краса вишиванки (до Всесвітнього дня вишиванки)

Мета:

-        ознайомити студентів з традиціями рідного краю,

-    розширити уявлення про вишиванку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців;

-   виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці; почуття національної гордості;

-   сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення.

     Форма проведення: свято

Обладнання: вишиванки, ноутбук, проектор, екран, презентація «Чарівна краса вишиванки», музичне оформлення: пісні «Рушничок», «Моя сорочка-вишиванка», «Мамина сорочка».

 

Хід проведення

Святково прибрана українська світлиця, оформлена виставка вишитих виробів. Звучить фонограма пісні "Україно, моя вишиванко", О.Злотника на слова Г.Булаха.

Викладач. Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Сьогодні в Україні відзначають День вишиванки – міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції, вишиту сорочку.

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

Не для когось, не для забаганки,

А для себе ти її носи.

 

 

 

 

І ведучий. Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковими для нашої традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки української вишивки не станеш справжнім українцем.

Вишивка виникла давно. Мабуть, ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної при­роди, свої переживання та відчуття, бо через недовго­вічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва.

 

ІІ  ведучий. Однак знаємо, що українська вишивка сягає своїм корінням у сиву давнину. Елементи символіки сучасних українських узорів перегукуються з орнаментами, що прикрашали посуд трипільських племен. Історик Геродот писав, що вишивкою був прикрашений одяг скіфських племен. У Черкаській області було знайдено срібні пляшечки з фігурками чоловіків, одягнених у вишиті сорочки, датовані шостим століттям нашої ери.

 

І ведучий. Дуже цінувалась вишивка в Київській Русі. Сестра Володимира Мономаха Анна організувала в Андріївському монастирі школу, де дівчата вишивали золотом і сріблом. XVI-XVII століття - епоха українського Відродження, найбільший розквіт вишивки.

     Вишиванням споконвіку займалися жінки, вважаючи, що це благотворно впливає на їх характер, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

Рушники, рушники…

Тут червоне із чорним

Так магічно сплелось,

Що нагадує віхи життя.

І здається, він крилами зараз пригорне

І належить тобі те зболіле, святе каяття.

 

 

 

II ведучий. Український рушник... Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і вишиті рушники. А тому в Україні немає жодної оселі, де б не полум'яніли рушники.

I ведучий. А скільки народних приказок про український рушник!

1. Хата без рушників — родина без дітей.

2. Рушники на кілочку — хата у віночку.

3. У коморі сволок — на ньому рушників сорок.

4. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати — буде чим гостей зустрічати.

 

II ведучий. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина вишивала чимало рушників. Сватам, щоб зв'язати в церкві руки молодим. Рушники, на які клали весільні калачі. Висіли рушники і над головами молодих.

I ведучий.  Рушниками прикрашають ікони в церкві. Перев'язували хрести, що стояли на перехрестях доріг і битих шляхах. Їх не можна було міняти, поки вони самі не впадуть від негоди. Також і в останню путь готували рушники.

Читець 1

Тримаю вишиті старенькі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене…

Заполонили світ нейлони та шовки…

Кому потрібні вишиті ромени?

Гортаю білу грядку полотна,

Засіяну барвінком і любистком.

Сміється вишита прабабою весна,

Ховається за квітами і листом.

Голублю диво-дивне із пісень,

Що хрестиком і стелиться і в’ється.

 

Сіріє за вікном звичайний день,

А в рушниках волошками сміється.

Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в колисці,

Що старостів чекали на святки,

 

Розшиті маками, заквітчані, барвисті.

Благословенна будь на всі віки,

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа мого народу – рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.

Читець 2

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

 

II ведучий. Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це — сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.

Танок «Рушничок»

I ведучий.  Вишита сорочка – це традиційний народний одяг українців. Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували її. Бо вірили, що вона захищає людину від усього злого. Вважається, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг.

 

 

 

II ведучий. Жіноча сорочка належить до найстаршої одежі наших предків. Можна припустити, що за княжих часів на Україні-Русі в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат.

Матеріалом для всіх жіночих українських сорочок завжди було й є біле лляне, чи конопляне, полотно домашньої роботи або купована біла бавовняна матерія. Білий колір українських сорочок - це найстарша й найхарактерніша їх особливість.

Про українську вишиту сорочку складено чимало пісень, легенд, написано багато віршів.

Читець розповідає легенду

      Був час, як на землі люд вимирав. Від якої хвороби, того ніхто не знав. Ото іде чоловік і враз впаде, зчорніє, запіниться і вмре. Втікали люди з сіл в ліси. Та слідом за ними гнала і хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п'ятеро дітей. Тільки наймолодша Іванка ще здорова. Але не вберегла. Почала сохнути і вона. А ще просить матінку:

-   Врятуй, мамо, я не хочу вмирати! Порятуй!

   Одного разу до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийшла, Марія не чула.

- Слава Богові! - привіталася. - Що, помирає остання? А могла б і жити. Аж кинулася Марія.

- Як? Бабусю сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшеньку! Взяла, напевно, старенька до серця той плач і мовила:

- Повідаю тобі тайну тої страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!

- Присягаю донечкою!

- Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. Ти тяжко перенесла смерть родини, дам тобі раду. Виший на рукаві, на пазусі і всюди хрести. Та лиш чорні або червоні, щоб здалека чорти виділи.

 

 

Мати так і зробила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:

• Виший ще терен... А калину....

А Маріїне серце стискалося від болю, що людські діти мруть. Не витримала. Від хати до хати бігала і кричала:

- Шийте, шийте хрести... Вишивайте, будете жити. Рятуйтеся! А люди не вірили Марії. Тоді вона взяла на руки Іванку і забила в дзвін на сполох. За хвилю всі збіглися.

- Не вірите! Дітей мені ваших шкода!

І зірвала з Іванки вишиту сорочку. Дитина на очах зчорніла і померла

-   Вишивайте сорочки дітям і собі!

Та й впала мертвою коло донечки.

З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Матері навчають дочок, а дочки своїх дочок. І вже ніхто не обходиться без вишиванок. Радощі і болі життя вишивають жіночі руки у своїх вишиванках.

 

I ведучий.  Візерунки вишивок були не лише простими прикрасами, але оберегами, які захищали від злих духів, хвороб, різних напастей. Погляньте на вишиванки, серед них немає двох однакових. Тому що майстрині до своєї роботи підходили творчо.

Для оздоблення виробів використовували різні мотиви. Орнаменти вишиванок розділяють на чотири групи: геометричні, рослинні, зооморфічні (тваринні), антропоморфні (зображення людей). Давайте розкриємо деяку символіку вишиванок.

Студенти  розповідають про символи вишиванок

    Калина – дерево нашого українського народу. Червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущого роду. Калина – символ духовного життя жінки: її дівоцтво, любов та краса, заміжжя, радість і горе.

     Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна,бога сонячної чоловічої енергії розвитку життя. Мотив, що найчастіше зустрічався на парубочих сорочках і поєднував у собі символи сили і краси, але сили незвичайної,

 

 

 краси невмирущої. Він оберігає людину від усіляких негараздів. Від злого чародійства.

Важкими гронами в’ється виноград – це символ міцної сім’ї.

    Мак – означає красу та молодість жінки. Ніжна квітка несе в собі пам'ять народу. Дівчата, в сім’ях яких були загиблі, вишивали узори маку на сорочках, присягаючи зберегти й продовжити свій рід.

    Квітка лілеї приховує в собі таємницю життя. Це символ дівочих чарів, при чарування хлопців для утворення сім’ї.

    Троянда (ружа) – улюблена квітка українців, є символом краси і чистоти. Її вишивали на сорочках, адже ця квітка нагадує сонце.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева – символі нової сім’ї.

 

II ведучий. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води, Сонця і Землі, які представлені на вишивках у вигляді геометричних фігур, квітів, птахів та тварин.

I ведучий.  Вишивали сорочки переважно матері, щоб їхні діти були, немов польові квіточки – гарні та веселі.

Вишивкою ніжною, на білім полотні,
Вишивала щастя й долю, мамо ти мені.
Кольорами ясними, всі лягли нитки,
В кожнім своїм хрестику, усміхнешся ти.
Скільки серця, й радості, вишивці дала,
Щоб щаслива донечка й радісна була.
Щоб життя веселкою між роками йшло,
Щоб квітками й зеленню вмаяне було.

 

Пісня «Мамина сорочка» (автор Наталія Май)

II ведучий. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в   народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально-

 

побутових,  козацьких,  чумацьких… За  традицією,  дівчина,  готуючи  придане,  мала  вишити  своєму  нареченому  сорочку:

Шовком  шила,  шовком  шила,  золотом  рубила.

Та  для  того  козаченька,  що  вірно  любила.

 Сорочка (особливо  чоловіча)  була символом кохання, вірності. В давньому  замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі,  таким щоб і чоловік до  жінки був», тобто «білий – милий».

ВИШИВАНКА

З вечора пригожого аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина вишивала,

Чорну і червону нитку брала.

А що чорна ниточка – розставання,

А червона ниточка – то кохання.

Щоб та чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка гладко слалась.

Встану я в неділеньку спозаранку,

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься,

Будеш ти носить її коло серця.

 

I ведучий.  Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності, стає актуальною і підсилюється сучасними формами одягу, новими узорами, взятими людьми все з тої живої Землі-матінки, з рідної природи. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції.

І коли все це вишите власними руками з любов’ю і добром, то в домі панує затишок, любов, хороша і благодатна аура. Та й сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, її вдягають на свято і в будень, від малих дітей до людей поважного віку. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного

 

 

з нас, адже в ній – тепло рук рідної нам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають нас, в ній – сила, тепло, життя.

 

Читець

Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.
Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.

 

II ведучий. Ми могли б ще дуже багато і довго розповідати про цей прекрасний вид мистецтва, але наше свято наближається до завершення.

Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

 

 

Мереживом виткане наше життя,      
Душею свій час відчуваєш.     
І буде настільки цікавим буття,        
Які в нього нитки вплітаєш.    

 

I  ведучий.                     Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

На  вишиванках осявають путь.

Звучить пісня «Моя сорочка-вишиванка»

(гурт "Струни серця")

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Години спілкування. 9–11 класи / Укладач В. М. Андрєєва. — Х. : Вид. група «Основа», 2014. — 128 с. — (Серія «Класний керівник»)

 

2. Національно-патріотичне виховання. 9–11 класи / В. М. Сухорукова, Л. П. Царик — Харків: Вид-во «Ранок», 2017. — 192 с.

 

Інтернет-ресурси:

http://vsviti.com.ua/ukraine/40112

http://korali.info/usna-tvorchist/10-neimovirnih-virshiv-ta-pisen-pro-vishivanku.html

http://odyag.ukrsov.kiev.ua

http://lybustok.com.ua

http://lubava.in.ua

https://naurok.com.ua/scenariy-svyata-vishivanka-simvol-batkivschini-dzerkalo-narodno-dushi-1598.html