Технологія “Створення ситуації успіху”

Технологія “Створення ситуації успіху”

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання.

У нас не повинно бути нещасливих учнів, душу яких гнітить думка, що вони ні на  що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися”.

В. О. Сухомлинський

Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій гуманістичний потенціал, але й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвиваючу, «людиноутворюючу» функцію. Така спрямованість освіти виявляється у відкритості самої освітньої структури відносно інших суспільних інститутів, у взаємодії учасників навчально-виховного процесу, свободи висловлювання та реалізації різноманітних точок зору, визнання прогресивними і провідними цілей особистісного розвитку дитини, створення ситуації успіху для тих, хто навчається.

Провідною формою організації навчальної діяльності в школі є урок. Але як би не змінювалася тема, мета, завдання, зміст, "незмінними залишаються наші турботи про створення найсприятливіших умов для навчання, розвитку й виховання кожної дитини", створення атмосфери психологічного комфорту. Це збагачує емоційне життя учнів, створює піднесений настрій.

Народження педагогічної технології "Створення ситуації успіху" було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А. С. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої радості", а В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у створеній ним "Школі радості". Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення можливостей упровадження у навчально-виховний процес такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у навчанні..

Актуальність  проблеми  сьогодні  полягає  в  тому,  що:

• знання, якості, мислення сучасної людини мають бути гнучкими, мобільними, конкурентноздатними;
• особистість має вміти володіти комунікативною культурою, працювати в команді;
• критичне мислення, оцінювання ситуації, вміння знаходити шляхи вирішення  проблем – запорука успіху;
• вміння працювати з інформацією, використовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення – вимоги сучасного життя.

В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тільки особистісно орієнтоване навчання дає можливість кожно­му учню реалізувати індивідуальні особливості, розви­нути свою пошукову активність.

Cитуація успіху — це суб'єктивний психологічний стан задоволення результатом фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей результат як успіх. Успішність теж тлумачиться як успіх, однак він є зовнішнім, бо оцінюється іншими. Усвідомлення ситуації успіху учнем, розуміння її значимості виникає після подолання психологічних бар'єрів страху бути не таким як усі, трудно­щів незнання, невміння тощо.

Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.                 Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, успішність, втілена на вербальному рівні. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися. Успіх створює сильний додатковий імпульс до активної роботи, сприяє становленню гідності учня.

     Отже, ситуація успіху стає фактором розвитку особистості школяра. Її переживає як учень слабкої успішності, так і учень високої продуктивної діяльності, як мудрий, досвідчений педагог, так і молодий фахівець.

    Головний зміст діяльності педагога полягає в тому, щоб кожен учень був успішний, це сприяє розвитку впевненості учня в собі,  підвищенню самооцінки, розвитку почуття власної значимості.

Завдання педагога— допомогти особистості ди­тини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Головна мета діяльності вчителя- створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Умови запровадження  ідеї: 

• позитивний настрій для навчання;
• відчуття себе рівним серед рівних;
• усвідомлення особистісної цінності;
• можливість вільно висловлювати свою думку і вислуховувати інших.

З педагогічної точки зору ситуація успіху — це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім'ї.

З психологічної точки зору успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив їх.

З соціально-психологічної точки зору успіх — оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. В тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх. Може  змінюватися коло людей, думку яких цінує особистість, але сутність успіху не змінюється.

      Успіх – це поєднання уміння, старання, пізнання, інтересу та похвали дитини.

Навіть інколи , переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати незгладимих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік стиль свого життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору, шаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість особистості, сприяє перетворенню та реалізації духовних сил.

Ситуація — поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають учня до будь-яких дій. Створюючи ситуацію для кожної дитини, необхідно враховувати її інтереси, захоплення, здібності.

Ситуація успіху — поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. 

Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" допомагає долати труднощі, включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за до­помогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів.         Наші діти, при досить високому рівні теоретичних знань, недостатньо підготовлені до успішного дорослого життя в демократич­ному суспільстві, де цінується ініціативність, са­мостійність суджень в ухваленні рішень. Вони скупі у спілкуванні, часто не можуть вис­ловити правильно власну думку, схильні до того, щоб відсидітися, бути не поміченими на уроці, не навчені особистісно проявляти себе в школі, вони й за її поро­гом нерідко залишаються такими ж пасивними, не впевненими в собі людьми. Найголовніша причина цього не лише та, що наша школа залишається просвітницькою, зорієнтованою на запам'ятовування різноманітних фактів, ідей, а не на розвиток в учнів критичного погляду на явища, уміння співпрацювати. Головна причина також та, що дитина під час перебу­вання в школі втрачає радість навчання, пізнання ново­го, спілкування з книгою, учителем,однолітками.

       Велика роль у подоланні цих негативних явищ на­лежить учителю, який має замислитися не тільки над тим, як знайти якомога більше інформації і подати її в цікавій, доступній формі, а й над тим, як привернути інтерес учня до навчання, до предмета, як максималь­но наблизити навчальний процес до життєвих реалій, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомити свої здібності, віру у власні сили.
       Працюючи  вже  не  один   рік  у  школі, я  зрозуміла, що  для реалізації цих завдань допоможе  використання на практиці технології «Створення ситуації успіху». Вона є досить ефективною і значимою серед інших сучасних педагогічних технологій, які використовують для розвитку й виховання кожної дитини.

       Для того , щоб розпочати роботу за  педагогічною технологією "Створення ситуації успіху" потрібно з'ясувати з якою категорією дітей за даною технологією ми будемо працювати. Виділяють наступні типи учнів за педагогічною технологією "Створення ситуації успіху" :

"Надійні"— це школярі, які мають добрі здібності, працюють самостійно, сумлінно ставляться до своїх обов'язків, самостійні, упевнені в собі. У класі такі діти почуваються спокійно, упевнено, захищено. Основа їх надійності — у постійному відчутті радості, що відбулася як результат усвідомлення ними своєї значущості в шкільному житті. Та хоча радість їх у чомусь буденна, проте постійна та глибока. Такі учні користуються авторитетом у класі та серед учителів. У роботі з ними потрібна спеціальна методика.

"Упевнені в собі"— здібності таких учнів можуть бути і вищими, ніж у "надійних", однак система їх роботи не настільки налагоджена. Періоди успіху, злету змінюються розслабленням, спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на невдачі. У класі викликають симпатію, однак вадами таких учнів, крім можливих збоїв у роботі, є швидке звикання до успіху, переростання впевненості в самовпевненість.

"Невпевнені"— це загалом успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов'язані, зазвичай, з нав­чанням. Вони більш-менш відповідально ставляться до справи. Головна розпізнавальна риса їх — невпевненість у своїх силах. Причини цього можуть бути різні: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна психологічна атмосфера в сім'ї, епізодичні невдачі тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на несправедливість учителів, на необ'єктивність оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем цієї категорії залежить і від особистості учня, і від рівня взаємин з учителем, і від конкретної ситуації.

Категорія учнів "Зневірені"— це переважно діти, які мають непогану підготовку, здібності. Однак після відчутної колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю можуть бути різноманітні. Серія невдач, нетактовність педагога, си­туація в родині, у якій спочатку дитина займала місце загального улюбленця, а потім потрапила в ситуацію "Попелюшки".

Навчання за технологією передбачає три етапи: 

Перший — «Діагностика інтелектуального фонду колективу». Його мета –
виявлення школяра з групи невпевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і покладистий).

Другий — «Вибір інтелектуального спонсора». Мета — вияв­лення школяра, який із задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, упевнений у своїх силах, активний і відповідальний).

Третій — «Фіксація результату і його оцінювання». Мета — створити умови для самовираження та самоствердження учнів, заохотити до такого виду діяльності інших.

Прогнозовані результати: створення сприятливих психолого-педагогічних умов для саморозвитку та самореалізації особистості школяра.

Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія здійснюється, тому що успіх гарантований лише для тих, хто докладає до його здійснення власні зусилля. Шляхи створення ситуації успіху різні, вони залежать від груп школярів, з якими працює вчитель. Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, наблизити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

Прийом «Невтручання» – максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми «надійним учням. Давати їм деякий час  спокою для того, щоб самостійно розібратися в собі та ситуації.

Прийом «Холодний душ». Учитель не поспішає з поліпшенням оцінок, навпаки дещо відтягує час. Він не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, ущемлені амбіції, але й трохи «підсипає солі» (за А.С. Макаренко).

Сенс прийому  «Емоційне поглажування» – вселити дитині віру в себе, похвалити за будь – що, навіть незначне;  усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа  вчителя розкриті  і готові  піти  на емоційний контакт.

Сутність прийому «Анонсування» – спершу обговорити  з учнем,  що йому потрібно зробити. Це мовби репетиція майбутньої  події. Така попередня підготовка  створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у своїх власних силах.

У прийомі «Гидке каченя» створити всі можливі умови для розквіту дитини. Необхідно, щоб хтось повірив  в неї,  забажав допоїти  удосконалитися.

Прийом «Миша в сметані» – потрібно, щоб вчасно надійшла допомога як з боку вчителя, так і збоку учнів, потрібно підтримати  прагнення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні  сили, показати учню, що і вчитель і діти  бачать в ньому особистість, яка здатна здолати труднощі.

Сутність  прийому «Сходи» або «Стань у стрій» – вчитель веде вихованця  поступово вгору. Етапи прийому:

•   «Психологічна атака» – переломити стан психологічної напруги;
•   «Емоційне блокування» – обмежувати розгортання образи, розчарування, втрати віри у власні  сили;
•   «Вибір головного  напряму» – встановити центр психологічної напруги дитини, знайти шляхи його нейтралізації;
•   «Вибір рівних можливостей» – створити для невпевненого школяра приблизно рівні з однокласниками можливості виявити себе;
•   «Неочікуване порівняння» – порівняти роботу, зроблену декількома учнями, при цьому показавши найкращі відмітні якості праці учня, задля  якого проводиться цей прийом;
•   «Стабілізація» – створити умови, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості часто повторювалася.

Прийом «Даю шанс» – раніше підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності.

Прийом «Сповідь» – розкриття перед учнями стану свої душі, щире звернення до найкращих дитячих почуттів.

Прийом «Емоційний сплеск» – дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його інтелектуальні можливості.

Прийом «Обмін ролями» – вчитель показує дітям, що вони здатні зробити набагато більше, ніж від них очікують.

Прийом «Зараження» – складається з декількох етапів:

•   «Позитивна єдність емоційного й інтелектуального фону колективу» – заразити колектив інтелектуальними успіхами;
•   «Вибір гносіоносія» – потужного джерела інтелектуального носія»;
•   «Створення ситуації змагання». Завдання педагога на цьому етапі припускає  виявлення гідного «суперника»;
•   «Вибір адекватних стимулів змагання». Стимул у цьому прийомі повинен бути привабливим для учнів, при втраті своєї актуальності швидко змінювати свою форму, тобто виступати як рухлива категорія.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм: 

1. Зняття страху. Допомогає перебороти невпевненість у власних силах.

("Люди вчаться на своїх помилках і  знаходять  інші шляхи вирішення проблем ”).

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.

("У тебе обов’язково вийде ”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті ”).

3. Прихований інструктаж дитини  про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу, не забудьте про ...”).

4. Внесення мотиву. Показує дитині, заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. ("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”, "Так хочеться швидко побачити...”).

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити  не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

       Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до себе, на підсвідомому рівні, це для них – найважливіший фактор життя. Їм потрібна підтримка, захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно, на тому ж підсвідомому рівні, привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками. Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях дитини, ми стимулюємо їх закріплення. Треба звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості мозку, як «остання вербальна конструкція». Тому слова, що сказані останніми, відразу набувають образного втілення, яке (на підсвідомому рівні) стає для мозку спонуканням до дії. У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо.

         Наприклад, «...працюємо спокійно, врівноважено, щоб встигнути..», а не «..не поспішайте, не галасуйте, не сперечайтеся, бо не встигнете...»; або «...тобі сьогодні не вистачає впевненості...», а не «...ти відповів , як нездара...». Щоб створити мотивацію на успішну діяльність, треба робити наголос на цьому: «...ви легко зрозумієте...», «...сконцентруємо увагу, щоб краще засвоїти...», «...ваші можливості необмежені...», «...усі проблеми ми успішно подолаємо...», «...ваша праця завжди плідна...».

          Для створення ситуації успіху важлива емоційна культура вчителя, його психологічна компетентність, вербальна «інструментовка». Усний коментар педагога здатний пом’якшити гіркоту, підбадьорити, дати надію, викликати почуття співпереживання. Адже доброзичлива оцінка старшого завжди наро­джує в маленькому серці бажання бути кращим, бути самим собою. Щоб дитина повірила у свої можливості, які є запо­рукою успіху, я використовую такі висловлювання: « Ти зараз на правильному шляху», «У тебе це вийшло!», «Я пишаюся тим, як ти працював», «Ти близький до істини», «Я знала, що ти можеш це зробити», « Ти швидко вчишся», «Це правильний шлях», «Сенсаційно!», «Це була першокласна робота», «Ти досягнеш успіху», Мені подобається хід твоїх думок», «Я пишаюся тобою», «Це вже успіх!», « Це твоя перемога», «Я вірю в тебе» та ін.

          Важливу роль у створенні ситуації успіху в навчально-виховному процесі в початкових класах відіграють батьки. Адже саме вони найбільше вірять у найкращі якості своєї дитини. Та й ніхто інший не в змозі зроби­ти те, на що здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат праці. Тому впроваджуючи цю технологію, я велику увагу приділяю роботі з батьками. Мене завжди турбує питання як зробити так, щоб ставлення батьків позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало її. З цих міркувань я пропоную батькам лекції з цього питання, проводжу індивідуальні бесіди, даю поради, розробляю пам’ятки. Впевнена, що успіх дитини залежить в певній мірі від сім’ї, від тих умов, мікроклімату, що склався у сім’ї.

Важливу роль у створенні ситуації успіху відіграє особистість вчителя. Тільки той може ство­рити умови для задоволення від навчання, хто може викликати любов і повагу школярів до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, в стосунках з учнями чесний і відвертий. Педагогові потрібно мати гаряче серце й холодний розум, щоб не допустити поспішних непродуманих рішень. Вчите­лю варто завжди бути доброзичливим, веселим, ство­рювати позитивну атмосферу, бажати дитині лише добра, постійно пробуджувати в юному серці бажан­ня стати сьогодні кращим, ніж учора. Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у її сили, її успішність.

      Ситуація успіху – доволі тонкий педагогічний інструмент. Вона породжує радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість. А  якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів, суспільного визнання особистості, яке направлене на подальше життя дитини.

Вимоги до особистості й діяльності педагога

Для створення ситуації успіху важлива емоційна культура вчителя, його психологічна компетентність, вербальна «інструментовка», наприклад, такі висловлю­вання педагога :

• Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде...
• Саме ти й міг би зробити таку справу...
• Це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічого страшного...
• Починай же! Я впевнений, ти це добре зробиш...
• Ось ця деталь вийшла в тебе дуже гарно!

І головне, що необхідно вчителю, який приступає до роботи за педагогічною технологією "Створення ситуації успіху", — створити оптимістичну установку дитини, забути на деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Безперечно, ця технологія заслуговує на пильну увагу з боку вчителів сучасної школи.

Основними умовами створення психологічного комфорту є:

•   задоволення потреб дитини;
•   створення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;
•   відчуття рівного серед рівних;
•   сприймання вчителя як друга, порадника.

Завдання учителя – навчити учнів вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять. 

Умови створення ситуації успіху на уроці:

•                               атмосфера доброзичливості в класі впродовж усього уроку;
•                               "авансування" дітей перед тим, як вони розпочнуть виконувати завдання;
•                               висока мотивація пропонованих завдань;
•                               реальна допомога в просуванні до успіху— прихована інструкція   діяльності;
•                               педагогічна підтримка в процесі виконання роботи.

Існує чимало способів підтримати учня під час виконання завдань на уроці. Ця підтримка потрібна постійно. І це має бути чимось більшим, ніж кілька фраз, які весь час повторюються: "добре", "дуже добре" і "відмінно". Щирість, творчість і розмаїтість — сильне знаряддя в побудові самоповаги дитини. Принцип навчання й виховання успіхом є одним із факторів розвитку особистості школяра. Цей принцип сприяє формуванню позитивного ставлення до навчання, школи, праці, тобто сприяє ефективності навчання. Кожен учитель має взяти за основу запропонований алгоритм створення ситуації успіху на уроці.

Педагог повинен піклуватися про те, щоб навчально-виховний процес, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової. Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його переживання. Впливаючи на вихованця, вчитель повинен говорити дитині правду, хай і гірку. Як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю.

Кожна дитина особлива, по-своєму неповторна й обдарована. Звернення вчителя до її найкращих почуттів обов’язково матиме успіх і знайде відгук у дитячих серцях. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось наше найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися..

Щоб дійти до мети, треба перш за все йти.

О. де  Бальзак

ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ

КАНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КАНІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І –ІІІ СТУПЕНІВ №4

КАНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Створення ситуації успіху в навчальній діяльності учнів початкових класів

Підготувала

учитель початкових класів

Борсенко Тетяна

Олексіївна

Канів - 2017