Методична розробка з дисципліни «Сімейна медицина» Тема: «Гострі хірургічні захворювання органів травлення в практиці сімейної медицини»

Комунальний вищий навчальний заклад

«Нікопольський медичний коледж»

Дніпропетровської обласної ради»

 

 

 

 

Методична розробка

практичного заняття № 3

з дисципліни «Сімейна медицина»

 

Тема: «Гострі хірургічні захворювання органів травлення

     в практиці сімейної медицини»

Спеціальність 223 «Медсестринство»

Спеціалізація «Лікувальна справа»

Курс: ІV  Семестр: VІІІ

Кількість навчальних годин: 6

 

Викладач: Ковальчук Т.М.

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії клініко-терапевтичних дисциплін

та вузьких спеціальностей

Протокол  від «_______________»  № ____

 

Голова циклової комісії _________Н.І. Шайко

Методична розробка практичного заняття № 3

 

Дисципліна: «Сімейна медицина»

Спеціалізація «Лікувальна справа»

Тема: «Гострі хірургічні захворювання органів травлення в практиці

    сімейної медицини»

Кількість навчальних годин: 6

 

1.  Актуальність теми

Кожному медичному працівнику дуже важливо знати які захворювання дають синдром «гострого живота», а також уміти вчасно запідозрити їх, скерувати пацієнтів із цим синдромом на консультацію до кваліфікованого хірурга. Тому, як відомо, що поява ознак подразнення  очеревини приховує небезпеку розлитого перитоніту з відповідними небажаними наслідками.

Гострі хірургічні захворювання органів травлення в практиці сімейної дільниці трапляються часто. Своєчасна діагностика,  та направлення на вторинний рівень, медичним персоналом сімейної дільниці, - важливий аспект у прогнозі захворювання.

 

2. Результати навчання:

• фахові (предметні) компетентності (знати, вміти, практичні навички)

Після  вивчення теми студенти повинні знати і володіти:

• основні симптоми  при гострому животі,  вікові аспекти;
• методику обстеження пацієнта з хірургічною патологією;
• методики надання невідкладної медичної допомоги при гострому животі;
• роль фельдшера в профілактиці жовчнокам’яної хвороби, хронічного панкреатиту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки;
• сидром шлунково-кишкових кровотеч: найчастіші причини, інструментально-лабораторна діагностика;
• роль фельдшера в профілактиці шлунково-кишкових кровотеч.

 

Студенти повинні вміти:

• визначити основні симптоми  у пацієнта з гострим животом;
• провести обстеження пацієнта при гострій хірургічній патології;
• визначати групу крові пацієнта та резус-фактор;
• проводити проби на біологічну сумісність крові донора та реципієнта;
• надати невідкладну допомогу при гострому животі, жовчній кольці, шлунково-кишковій кровотечі;
• проводити реабілітаційні заходи та диспансерне спостереження  за пацієнтами хірургічного профілю;
• оформлювати медичну документацію.

 

• загальні компетентності:

• усвідомлювати відповідальність за професійні дії перед пацієнтами, колегами, суспільством;
•    виховувати  уважне, чуйне ставлення до проблем пацієнта;
• уміння працювати самостійно та в команді;
•    здатність  шукати, обробляти інформацію з різних  джерел;
•    уміння приймати  обґрунтовані  рішення;
•    уміння адаптуватись до нових ситуацій;
•    уміння оцінювати та підтримувати якість виконаної роботи.
•    здатність застосування  отриманих знань  з даної теми  в майбутній  медичній практиці

 

3. Методи і прийоми навчання:

 

-    Словесні: пояснення нового  матеріалу із застосуванням бесіди, розповіді, пояснення, репродуктивна бесіда;

• Наочні: робота з роздатковим  матеріалом; демонстрування навичок; робота з підручником;
• Практичні: відпрацювання нового матеріалу із застосуванням наочності;  індивідуальне та фронтальне опитування.
• Інтерактивні: робота в парах.

4. Методи контролю:

Індивідуальне опитування, фронтальна теоретична експрес-співбесіда, тестовий контроль, індивідуальний тренінг і контроль практичних навичок, тренінг у вирішенні навчальних задач.

5. Міждисциплінарна інтеграція

 

Дисципліна	Знати	Вміти
1. Попередні: Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка                         Основи психології та міжособового спілкування     Хірургія Внутрішня медицина Педіатрія Інфектологія	Медичну документацію. Методику проведення маніпуляції.   Підготовку  пацієнта до лабораторних та інструментальних досліджень. Комунікацію між фельдшером, пацієнтом та його родичами. Особливості догляду при різних захворюваннях   Особливості спілкування з пацієнтами з вадами слуху, зору.   Обстеження пацієнтів з гострою хірургічною патологією. Основні чинники ризику, класифікацію, вікові аспекти, основні принципи лікування та профілактики гострої хірургічної патології . Основні причини виникнення болю в животі	Оформлювати медичну документацію. Виконувати медичні  маніпуляції Підготувати пацієнта до лабораторних та інструментальних методів дослідження. Спілкуватися  з пацієнтом та його родичами.   Здійснювати догляд за хворим   Спілкуватися  з пацієнтом та його родичами.     Провести обстеження пацієнта з різною патологією Проводити профілактичні заходи при конкретних захворюваннях
2. Наступні: Медична та соціальна реабілітація	Методи фізіотерапії, які застосовують для реабілітації хірургічних  хворих	Складати індивідуальні реабілітаційні програми

6. Література

Навчальна

Бондаренко А.Д. Навчальний посібник з внутрішньої медицини. — К.: Медицина, 2010 р.

Енциклопедія “Сімейна медицина”: У 5 т. /О.Ю. Барнеш, В. Беш, Р.Г. Голик та ін., за ред. В.Г. Передерія, Є.Х. Заремби. — К.: Здоров’я, 2008. — 736 с.

Казьмин В.Д. Справочник домашнего врача. — М.: Астрель, 2000.

Мостовий Ю.М. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів. — Вінниця: Нова книга, 2011.

Організаційні основи сімейної медицини: У 3 кн. / О.М. Гиріна, П.В. Грішило, Т.Г. Лязякова та ін..; за ред. В.Ф. Москаленка. — К.: Медицина, 2007. — 392 с.

Середюк Н.М., Вакалюк І.П. Внутрішня медицина: Терапія: Підручник. — К.: Медицина, 2010. — 688 с.

Сімейна медицина: У 3 кн. — Кн. 1: Організаційні основи сімейної медицини / За ред. В.Ф. Москаленка, О.М. Гиріної. — К.: Медицина, 2007. — 386 с.

 

Методична

Філоненко М.М. Методика викладання у вищій медичній школі на засадах компетентісного підходу: Методичні рекомендації для викладачів та здобувачів наукового ступеню доктора філософії ВМНЗ України. – К., 2016.-88с.

Планування роботи на занятті

«Гострі хірургічні захворювання органів травлення

в практиці сімейної медицини»

 

Етап заняття	Зміст заняття
Підготовчий етап (40 хв.): 1. Організація навчання.     2. Мотивація навчальної    діяльності.   3. Оголошення теми та мети     заняття.   4. Актуалізація опорних знань.   5. Контроль СРС № 6 тема: «Участь фельдшера в проведенні диспансерного спостереження хірургічних хворих»	Бесіда викладача з черговим студентом; заповнення журналу.   Розповідь викладача.     Розповідь викладача.     Фронтальне опитування студентів.   Індивідуальне опитування.   Тестові завдання.
Основний етап. Формування професійних вмінь та навичок.  (190 хв.): 1. Формування професійних вмінь та навичок: Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу до лабораторного дослідження. 2.Підготовка пацієнта до рентгенологічних, ультразвукових, радіоізотопних, ендоскопічних обстежень. Визначення групи крові і резус-фактора. Проведення проби на біологічну сумісність крові донора та реципієнта. Надання невідкладної медичної  долікарської допомоги при : гострому животі; жовчній кольці; шлунково-кишковій кровотечі. Проведення реабілітаційних заходів на амбулаторному етапі спостереження за хірургічними хворими.   2.Самостійна робота студентів: робота з інструкціями по плану проведення заняття; робота з алгоритмами .	Демонстрація відео практичних навичок підготовленого викладачем.   Відпрацювання практичних навичок керуючись інструкціями та під керівництвом викладача.   Практичний тренінг.   Практичний тренінг.   Практичний тренінг.   Практичний тренінг.     Практичний тренінг.   Практичний тренінг.     Практичний тренінг.   Практичний тренінг.     Відпрацювання практичних навичок керуючись інструкціями.
Заключний етап (40 хв.): 1.  Узагальнення та систематизація знань.   2. Підбиття підсумків заняття.      Виставлення оцінок.      3. Домашнє завдання.	Індивідуальний контроль навичок та їх результати. Тестовий контроль. Навчальні задачі. Ситуаційні завдання. Аналіз та оцінка результатів клінічної роботи.   Конспект Лекції на тему «Проблеми надання довготривалої медичної допомоги населенню. Гіпертензивний синдром. Суглобовий синдром у практиці сімейної медицини».   Підручник:  «Медсестринство в сімейній медицині» Антропов Т.О., с. 76-110, 305-317, 451-474. СРС: «Здоровий спосіб життя »

 

7. Підготовчий етап: (40 хв.)

Мотивація навчальної діяльності.

Перевірка вхідного рівня знань.

Матеріали методичного забезпечення підготовчого етапу заняття.

 

7.1 Мотивація навчальної діяльності.

Однією з основних задач медичних працівників в їх практичній діяльності є постановка діагнозу. Ця задача може бути більш легкою або більш складною в залежності від характеру захворювання. Тому фельдшер повинен добре знати причини виникнення основних загально клінічних симптомів соматичної патології з якими пацієнти найчастіше  звертаються до сімейного лікаря, методи обстеження пацієнтів та тактику фельдшера  при конкретних захворюваннях.

Гостра хірургічна патологія органів черевної порожнини відноситься до тієї групи захворювань, які потребують термінових невідкладних заходів, спрямованих на врятування життя хворого. Це зумовлено клінічним перебігом хірургічних захворювань і характеризується тим, що кожної миті, з моменту захворювання, постає реальна загроза життю хворого в разі ненадання невідкладної допомоги.

 

7.2. Оголошення теми та мети заняття.

Тема сьогоднішнього практичного заняття – «Гострі хірургічні захворювання органів травлення в практиці сімейної медицини».

Мета сьогоднішнього заняття: опанувати практичні навички фізичного обстеження хворого з синдромом гострого живота, вміти обґрунтувати та сформулювати клінічний діагноз, призначити додаткові методи обстеження (лабораторні, інструментальні), визначати групу крові пацієнта та резус-фактор, проводити проби на біологічну сумісність крові донора та реципієнта, надати невідкладну допомогу при гострому животі, жовчній кольці, шлунково-кишковій кровотечі.

 

Питання для фронтального опитування  

 

1. Біль в животі: основні причини, чинники ризику.
2. Визначення  поняття «гострий живіт».
3. Захворювання які входять до терміну «гострий живіт».
4. Гострий апендицит: визначення, причини виникнення, класифікація, основні клінічні симптоми.
5. Гострий холецистит: визначення, причини виникнення, класифікація, основні клінічні симптоми.
6. Гострий панкреатит: визначення, причини виникнення, класифікація, основні клінічні симптоми.
7. Перфоративна  гостро – дуоденальна виразка: визначення, причини виникнення, класифікація, основні клінічні симптоми.
8. Кишкова непрохідність: визначення, причини виникнення, класифікація, основні клінічні симптоми.

 

 

Питання для індивідуального опитування 

 

1. Вікові аспекти перебігу гострої хірургічної патології органів ШКТ.
2. Тактика фельдшера   у вирішенні проблем пацієнта з  гострою хірургічною патологією органів ШКТ в домашніх умовах.
3. Участь фельдшера  в профілактиці гострих хірургічних захворюваннях на дільниці.
4. Невідкладна допомога при гострому животі на до госпітальному етапі.
5. Шлунково – кишкові кровотечі: визначення, найчастіші причини виникнення, вікові аспекти.
6. Оцінювання тяжкості стану пацієнта.

 

Тести

 

1.У чому полягає перша медична допомога у разі діагностики “Гострого живота”?

А. У знятті болю знеболюючими засобами;

В. У зменшенні запалення введенням антибіотиків;

С. У зняттi болю за допомогою спазмолiтикiв;

D. У зменшенні запалення за допомогою холоду (міхура з льодом).

Е. Промити шлунок та поставити клізму.

 

2. У хворого Б., 59 років, три дні тому з’явився біль в епігастральній ділянці, який перемістився в праву здухвинну ділянку. Була нудота, одноразове блювання. Хворий займався самолікуванням (анальгін, грілка, промивання шлунка), стан хворого погіршувався, на 2-у добу з’явилось багаторазове блювання, біль поширився на весь живіт. При огляді стан хворого тяжкий, ейфоричний. Шкірні покриви бліді. Пульс 128 в 1 хв. АТ - 95/60 мм рт. ст. Язик сухий. Живіт напружений, болючий більше в правій здухвинній ділянці. Позитивний симптомЩоткіна-Блюмберга по всьому животі. Температура - 37, 2^о С. Лейкоцитоз 18 х 10⁹. Про яке захворювання можна думати у даному випадку?

А. Перфоративна виразка шлунка;

В. Гострий холецистит;

С. Перитоніт;

D. Панкреатит;

Е. Паранефрит.

 

3. Яка найбільш специфічна ознака у хворого на гострий апендицит?

А. Біль внизу живота;

В. Під час повертання на правий бік біль в животі посилюється;

С. Багаторазове блювання, нудота;

D. Підсилена перистальтика кишечника;

Е. Позитивний симптом Сiтковського.

 

4. Як запобiгти розвитку перитонiту у хворого з проникаючим пораненням живота?

А. Мiсце поранення обколоти новокаїном;

В. Накласти асептичну пов’язку;

С. Накласти асептичну пов’язку та ввести антибіотики;

D. Ввести сульфанiламiди та антибіотики;

Е. Покласти холод на живiт.

 

5. У чому полягає перша допомога у разі гострого холециститу?

А. У прикладаннi холоду на живіт;

В. У введеннi спазмолiтикiв i болезаспокійливих;

С. Промити шлунок, ввести 0,1 % - р-н атропіну і 1 % - р-н промедолу;

D. У виклику операцiйної бригади;

Е. У негайному промиванні шлунка i постановці очисної клізми.

 

6. Найбiльш iнформативний метод, який пiдтверджує дiагноз шлунково-кишкової кровотечi:

1. Проба Вебера
2. Визначення об’єму циркулюючої кровi
3. Езофагогастродуоденоскопiя
4. Комп’ютерна томографiя
5. Коагулограма

 

7. Напруження м’язiв передньої черевної стiнки є характерною ознакою:

1. Загострення виразкової хвороби шлунка
2. Загострення хронічного холециститу
3. Загострення хронічного пієлонефриту
4. Гострого перитонiту

 

8. Ознака, нетипова для гострого панкреатиту:

1. Рiзкий бiль у животi
2. Багаторазова блювота
3. Тахiкардiя
4. Рiзкий головний бiль

 

9. Синюшно-фіолетові плями на шкірі навколо пупка й на бічній стінці живота (симптом Мондора) свідчать про:

1. Перфоративну виразку
2. Цироз печінки
3. Панкреонекроз
4. Позаматкову вагітність
5. Міжпетельний абсцесс

 

10. Найчастіша причина виникнення гострого панкреатиту:

1. Жовчнокам’яна хвороба
2. Загострення виразкової хвороби 12-палої кишки
3. Пошкодження пiдшлункової залози
4. Кардiоспазм
5. Вагiтнiсть

 

11. Найбільш характерний для перфоративної виразки симптомокомплекс:

1. Виразковий анамнез, поступово наростаючий бiль у животi, блювота жовчю
2. Виразковий анамнез, багаторазова блювота, дiарея
3. Виразковий анамнез, несподiваний "кинджальний" бiль, дошкоподiбний живiт

 

Еталони відповідей

 

1	Д
2	С
3	Е
4	С
5	А
6	С
7	D
8	D
9	С
10	А
11	D

 

Критерії оцінювання відповідей для тестового контролю на підготовчому етапі заняття

ОЦІНКА	КІЛЬКІСТЬ ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ
«5»  100 - 91 %	11 тест.
«4»     90 - 76 %	10  тест.
«3»   75 - 51 %	9-8  тест.
«2»    50 %	7 і менше

 

ОЦІНКА	« 5 »	« 4 »	« 3 »	« 2 »
Кількість помилок	0	1	2-3	4 і більше

Навчальні задачі

 

Задача № 1

Хворий П., 40 років, впав з даху на землю (висота 3 м), вдарився животом до своїх колін, відчув біль в животі, загальну слабкість, бажання прилягти. При огляді: шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом, хворий ейфоричний, твердить, що з ним все в порядку. Живіт м’який, болючий незначно. На всьому протязі позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Перистальтика підсилена. Часте сечовипускання.

Про яке пошкодження живота треба подумати?

Яку першу медичну допомогу необхідно терміново надати на місці пригоди?

 

Задача № 2

 У хворого Б., 59 років, три дні тому з’явився біль в епігастральній ділянці, які змістився в праву здухвинну ділянку. Була нудота, одноразова блювота. Хворий займався самолікуванням (анальгін, грілка, промивання шлунка), стан хворого погіршувався, на 2 добу з’явилась багаторазова блювота, біль поширився на весь живіт. При огляді стан хворого тяжкий, ейфоричний. Шкірні покриви бліді. Пульс 128 уд./хв. АТ 95/60 мм рт.ст. Язик сухий. Живіт напружений і болючий більше в правій здухвинній ділянці. Позитивний синдром Щоткіна-Блюмберга на всьому животі. Температура 37,2 ˚С. Лейкоцитоз 18х10⁹.

Про яке захворювання можна думати?

Які лікувальні заходи треба провести хворому і в чому їх особливості?

 

Задача № 3

 У хворої, 28 років, з жовчнокам’яною хворобою 12 годин тому з’явився сильний біль в правому підребер’ї, епігастрії з іррадіацією в праву лопатку, нудота. Під час больового приступу була лихоманка, температура тіла піднялась до 38 ˚С. Через дві доби після приступу з’явилась жовтяниця. Стан хворої середньої тяжкості. Шкіра і склери жовтого забарвлення, пульс 98 уд./хв. Язик вологий, живіт м’який, відмічається болючість в епігастрії. Жовчний міхур не пальпується. Білірубін крові 90 ммоль/л, діастаза сечі 128 по Вольгемуту.

Про яке захворювання можна думати?

Яка лікувальна тактика пропонується?

 

 

 

Еталони відповідей до задач

 

Задача № 1

Закрита травма живота (розрив паренхім. орган., кишечника).

Холод на живіт.

 

Задача № 2

Розлитий  перитоніт (апендицит).

Холод на живіт.

 

Задача № 3

ЖКХ, холедохолітіаз, мех. жовтяниця.

Оперативне лікування.

Перевірка самостійної роботи

 

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ

Важливою складовою діяльності фельдшера є профілактика хірургічних захворювань та здійснення диспансеризації населення. Основною метою диспансеризації є активне виявлення, планове оздоровлення та реабілітація хірургічних хворих.

Диспансеризацію і реабілітацію хірургічних хворих здійснюють за допомогою лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та соціально-економічних заходів.

 

Засоби диспансеризації

Головними засобами диспансеризації є:

1) огляд та обстеження хворихі здорових;

2) взяття на облік та систематичне спостереження;

3) лікування та реабілітація хворих;

4) рекомендації з працевлаштування;

5) виявлення шкідливих факторів у розвитку захворювань;

6) активна постановка питань перед адміністрацією про створення нормальних умов праці і життя;

7) проведення лікувально-оздоровчих заходів із використанням санаторіїв, баз відпочинку, лікувальної фізкультури, раціонального режиму життя.

 

Групи диспансеризації хірургічних хворих

На основі всебічного обстеження виділяють три групи населення:

Д-І – здорові;

Д-ІІ – практично здорові (особи, у яких захворювання не загострювалося протягом декількох років);

Д-ІІІ – хворі.

Диспансерному спостереженню підлягають хворі Д-ІІІ з такими хірургічними захворюваннями:

1) грижами;

2) хронічним апендицитом;

3) ускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки (кальозні, пенетруючі виразки, пілоростеноз і т. ін.);

4) гемороєм;

5) випаданням прямої кишки;

6) облітеруючими захворюваннями артерій;

7) варикозним розширенням вен;

8) трофічними виразками;

9) хронічним тромбофлебітом;

10) хворі після великих операцій на грудній, черевній порожнинах і т. ін.

Диспансерному спостереженню підлягають допризовники з хірургічними захворюваннями, з приводу яких необхідно провести оздоровлення в короткі терміни, до призову у військо.

Усі хворі з пограничними захворюваннями знаходяться на диспансерному обліку у терапевтів (хронічним холециститом, панкреатитом, захворюваннями легень нетуберкульозної етіології та ін.).

Інваліди Великої Вітчизняної війни, особи, що потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС, онкологічні хворі (включаючи осіб із передпухлинними захворюваннями), а також хворі на кістково-суглобовий туберкульоз, підлягають диспансерному спостереженню в спеціальних лікувально-профілактичних закладах (шпиталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, радіаційний, онкологічний, туберкульозний диспансер і т. ін.), куди вони повинні направлятись для активного лікування і реабілітації. При відсутності таких спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів всі хворі з хірургічною патологією знаходяться під диспансерним наглядом у хірурга амбулаторії або регіонарної поліклініки.

Відбір хворих для диспансерного спостереження проводять лікарі за активною участю фельдшера. Періодичність оглядів хворих, які знаходяться на диспансерному обліку – один раз на шість місяців. Хворі з судинною патологією, крім варикозного розширення вен, повинні оглядатися один раз у 2-3 місяці. Хворі з варикозним розширенням вен, одиничними поліпами товстої кишки, а також хворі, оперовані з приводу одиничних тубулярних аденом, – один раз у рік Здійснюючи плановий патронаж, фельдшер, акушерка повинні налагодити тісний контакт із хворим, уміти давати оцінку його стану здоров’я, проводити спостереження за перебігом хвороби, виконувати лікарські призначення, своєчасно направляти хворих на активне (оперативне) лікування тощо. При проведенні диспансеризації вони повинні приділяти велику увагу проведенню санітарно-освітньої та профілактичної роботи.

Тривалість диспансерного спостереження за хірургічними хворими залежить від ефективності проведення лікувально-профілактичних заходів, характеру перебігу та прогнозу захворювання.

Для оцінки результатів диспансеризації та стану кожного хворого заповнюється індивідуальна карта амбулаторного хворого (форма № 25), яка позначається літерою “Д” (диспансеризація). Крім того, на кожного диспансерного хворого заповнюється контрольна карта диспансерного спостереження, куди періодично (не менше 2 разів на рік) вносяться дані, на основі яких готують етапний епікриз або заключення.

Показники ефективності диспансеризації

Головними показниками ефективності диспансеризації є:

1) дані про оздоровлення вперше виявлених хворих і тих, що знаходяться тривалий час на диспансерному обліку;

2) дані про перебіг захворювання (одужання, покращення,погіршення, без змін, летальність);

3) кількість випадків і днів непрацездатності, виходів на інвалідність.

У випадку повного одужання хворий знімається з диспансерного обліку.

Слід відмітити, що своєчасна, якісна, раціональна і планомірна диспансеризація має важливе значення в лікуванні хворих: зменшуються затрати на оздоровлення, зменшується кількість випадків тривалої непрацездатності та виходу на групу інвалідності, знижується летальність від хірургічних захворювань.

 

8. Основний етап: (190 хв.)

Проведення професійного тренінгу.

Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

 

БІЛЬ У ЖИВОТІ

Етіологія болю в животі

Причини гострого болю в животі дуже різноманітні. Найчастіше він виникає при патології таких органів:

шлунка та дванадцятипалої кишки:

• перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки;
• гострі харчові отруєння;
• гострий заворот і гостре розширення шлунка;

печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози:

• жовчнокам’яна хвороба;
• гострий або загострення хронічного холециститу; перфорація жовчного міхура;
• гострий або загострення хронічного панкреатиту;
• швидке збільшення печінки при серцевій недостатності;

тонкої і товстої кишок:

• гостра кишкова непрохідність;
• прорив кишки (черевний тиф, пухлини, неспецифічний виразковий коліт);
• гострий апендицит;

судин:

• тромбоз брижових артерій і вен;
• розшарування аневризми аорти;
• вузликовий періартеріїт;

очеревини і брижі:

• перитоніт;
• піддіафрагмовий абсцес;

гінекологічних захворюваннях:

• позаматкова вагітність;
• перекручування ніжки кісти;
• гострий аднексит;
• перфорація матки (аборт, розрив під час вагітності);

нирок і сечових шляхів:

• сечокам’яна хвороба;
• пієлонефрит;
• інфаркт нирки;

серця і легенів:

• інфаркт міокарда;
• перикардит;
• гостра пневмонія;
• плеврит;
• емболія легеневої артерії;

селезінки:

• розрив селезінки (травматичний або при спленомегалії);

нервової системи:

• оперізувальний лишай;
• сегментарні порушення;

інших захворюваннях: діабетична кома, хвороба Шен- ляйна—Геноха, криз при хворобі Аддісона і тиреотоксикозі, психопатії та ін.

 

Для диференціальної діагностики багато важить проведений аналіз болючого синдрому: характер болю, іррадіація, причина виникнення, зв’язок із блюванням, проносом, кашлем та ін.

Біль у правому верхньому відділі живота найчастіше пов’язаний із захворюваннями печінки, жовчного міхура, дванадцятипалої кишки, правої нирки. При захворюваннях жовчних шляхів вони іррадіюють у праве плече і праву лопатку, при ураженні підшлункової залози — у спину, при каменях у нирках — у пахвинну ділянку, яєчка. У верхньому лівому відділі біль з’являється при ураженні підшлункової залози, селезінки, лівої нирки. У правій нижній частині живота біль можуть спричинити ураження апендикса, сліпої кишки, правої нирки, сечоводу, статевих органів. У лівій нижній частині живота — при ураженні спадного відділу товстої, сигмоподібної кишки, лівої нирки і сечоводу, статевих органів.

Велике діагностичне значення має характер болю. Переймоподібний біль спостерігають при спастичних скороченнях непосмугованих м’язів порожнинних органів. Біль, що поступово наростає, характерний для запальних процесів. Переймоподібний біль найчастіше трапляється у разі механічної кишкової непрохідності, ниркової і печінкової кольки. Біль за типом удар кинджалом з’являється при внутрішньочеревній катастрофі (проривна виразка, внутрішньочеревна кровотеча, прорив гнояка або кісти).

Важливо знати, на які хвороби раніше страждав хворий (виразкова, жовчно- або сечокам’яна хвороба та ін.), у жінок важливо зібрати гінекологічний анамнез. Під час об’єктивного обстеження важливо ретельно обстежити всі органи і системи. Звернути увагу на здуття живота, напруження м’язів передньої черевної стінки (гострий живіт), наявність запаху від хворого, ціанозу, набряків, збільшення печінки, жовтяниці.

 

Синдром гострого живота

Термін “гострий живіт” застосовують, коли не вдається встановити точний діагноз гострого хірургічного захворювання органів черевної порожнини.

Симптоми гострого живота:

• раптова поява болю в животі (постійного або переймоподібного);
• нудота і блювання;
• часто затримка випорожнень і припинення відходження газів;
• обмежене або поширене напруження м’язів передньої черевної стінки;
• позитивний симптом Щоткіна—Блюмберга.

 

Особливості збирання анамнезу в жінок

із симптомами гострого живота

У всіх жінок із симптомами гострого живота необхідно зібрати гінекологічний анамнез. Розмовляти із хворою потрібно наодинці, без родичів, а тим паче сторонніх осіб. З’ясувати дату останньої менструації, останнього огляду гінекологом,

наявність хронічних гінекологічних захворювань, кількість абортів і пологів. Пам’ятати, що за різними причинами жінки приховують імовірність вагітності, до останнього моменту приховують наявність кримінального аборту. Треба пацієнтці докладно пояснити, що прихована нею інформація заплутає медичного працівника і відтягне надання адекватної допомоги.

Пам'ятайте! У цьому випадку найдоцільніша гіпердіагностика. У сумнівних випадках рекомендують залучати до спільної консультації хірурга й гінеколога в умовах багатопрофільної лікарні.

Невідкладна допомога. При клінічній картині гострого живота хворого негайно госпіталізують у хірургічне відділення. До моменту госпіталізації забороняється вводити болезаспокійливі засоби, антибіотики, проносні, ставити клізму, давати хворому грілку. Не варто витрачати час на уточнення діагнозу в умовах дільниці сімейної медицини.

 

Гострий апендицит

Починається з болю в животі різної локалізації, найчастіше в надчеревній ділянці або правій здухвинній ділянці. Біль несильний, триває від 2 до 8 год, потім локалізується в правій здухвинній ділянці. Біль може затихнути на деякий час, а при деструкції червоподібного відростка знову посилитися, з’являючись на 2-й або 3-й день.

Можуть з’явитися такі синдроми: диспепсичний (втрата апетиту, нудота, однократне блювання, затримка випорожнень і газів, блювання не полегшує стану), запальний (температура тіла найчастіше субфебрильна, у загальному аналізі крові — лейкоцитоз, збільшена ШОЕ), перитонеальний (напруження м’язів передньої черевної стінки, позитивний симптом Боткіна—Блюмберга).

 

З’являються симптоми:

 

• Ровзинга — поштовхоподібні рухи руками в лівій здухвинній ділянці посилюють біль у правій здухвинній ділянці

 

 

• Ситковського — біль у правій здухвинній ділянці посилюється в положенні хворого лежачи на лівому боці

 

 

• Воскресенського (симптом сорочки).

Особливості гострого апендициту в дитячому віці (до 3 років):

• труднощі збирання анамнезу;
• складність отримання об’єктивних даних;
• локалізація болю найчастіше в ділянці пупка;
• бурхлива клініка — багаторазове блювання, пронос, висока температура тіла;
• немає обмеження запалення через недорозвинення великого чепця, об’єктивні дані: лежать на правому боці або спині зі зведеними ногами, черевна стінка може брати участь в акті дихання, м’язи передньої черевної стінки можуть не напружуватися, рідше, ніж у дорослих, визначається симптом Щоткіна—Блюмберга.

 

 

Особливості гострого апендициту в осіб похилого і старечого віку:

• реактивність організму знижена;
• больовий синдром виражений незначно;
• диспепсичний синдром найчастіше виявляється ознаками динамічної кишкової непрохідності;
• запальний синдром не виражений (температура тіла здебільшого у нормі, немає лейкоцитозу і збільшення ШОЕ);
• перитонеальний синдром і симптоми апендициту виражені незначно.

 

 

Особливості гострого апендициту в жінок у другій половині вагітності:

• зрушення больової зони залежно від терміну вагітності;
• рідко можна визначити напруження м’язів живота;
• симптоми виражені незначно;
• виражений запальний синдром;
• у положенні лежачи на лівому боці — біль у ділянці матки і пупка.

Синдром непрохідності кишок

Це такий стан, коли припиняється просування кишкового вмісту в напрямку від шлунка до відхідника.

Розрізняють механічну непрохідність (пухлина, заворот, закупорювання просвіту кишок каловим каменем, клубком аскарид, спайкова хвороба) і динамічну, коли порушується перистальтика кишок (при перитоніті, після операції, при тяжкій нирковій кольці й ін.).

Клініка: гострий початок, біль у надчеревній ділянці, затримка випорожнень і газів, блювання при високій непрохідності, з’являється симптом Валя (шум плескоту під час пальпації роздутої кишки) у разі завороту кишок, при інвагінації пальпується щільне болюче утворення в черевній порожнині.

Діагностика: рентгенографія органів черевної порожнини (чаші Клойбера), УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія.

 

 

Гострий холецистит

У його основі запально-деструктивний процес у жовчному міхурі. Часто поєднується з жовчнокам’яною хворобою. Біль виникає раптово у правому підребер’ї, іррадіює у праву лопатку, праве плече, багаторазове блювання, підвищення температури тіла до високих цифр.

Позитивні симптоми Ортнера, Щоткіна—Блюмберга. У загальному аналізі крові — лейкоцитоз, збільшення ШОЕ.

 

Гострий панкреатит

 

Летальність при хірургічному лікуванні становить 16— 50 %. Починається з появи гострого болю в надчеревній ділянці, лівому підребер’ї або оперізувальний біль (уражені тіло, хвіст або вся підшлункова залоза). Нападу передують застілля з уживанням великої кількості алкоголю і жирної їжі. Хворі не знаходять собі місця від болю, імовірний шок. З’являються симптоми Воскресенського (відсутність пульсації черевної аорти над пупком), Корті (промацування в надчеревній ділянці поперечної ковбасоподібної болючої припухлості), Мейо—Робсона (болючість у ділянці лівого реброво-здухвинного кута).

При деструкції залози з’являються симптоми Мондора (фіолетові плями на шкірі лиця і тулуба), Грюнвальда (петехії навколо пупка і в сідничих ділянках), Куллена (ціанотично- жовтувате забарвлення в ділянці пупка).

 

 

У загальному аналізі крові — лейкоцитоз, збільшення ПІОЕ. Підвищення діастазу в сечі. Для діагностики застосовують УЗД, комп’ютерну томографію, лапароскопію.

Синдром шлунково-кишкових кровотеч

 

Найчастіші її причини:

• виразки та ерозії шлунка і дванадцятипалої кишки;
• пухлини різної локалізації;
• дивертикули стравоходу, шлунка, кишок;
• кровотечі з розширених вен стравоходу;
• неспецифічний виразковий коліт;
• геморой, тріщини відхідника, випадання прямої кишки;
• геморагійні діатези.

 

Кровотечі в просвіт травного каналу мають 2 періоди:

1. латентний період починається з моменту надходження крові в травний канал і виявляється загальними ознаками крововтрати: слабкістю, запамороченням, шумом у вухах, блідістю шкірних покривів, холодним липким потом, тахікардією, зниженням артеріального тиску. Залежно від швидкості крововтрати цей період триває від декількох хвилин до доби;

 

2. явний період при шлунковій кровотечі — блювотні маси з домішкою крові або кольору кавової гущі, потім з’являються дьогтьоподібні випорожнення (мелена), при кишковій кровотечі з’являється червона кров у калі.

 

Найчастішою причиною кровотеч є виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. Для діагностики велику роль відіграє виразковий анамнез, виникнення болю через певний проміжок часу після споживання їжі, припинення болю з початком кровотечі. Серед невиразкових причин — ерозивний гастрит, але тяжкі кровотечі він спричинює рідко. Рак шлунка спричинює кровотечі в період розпаду пухлини. Крім кровотечі спостерігається низка загальних і місцевих симптомів: втрата апетиту, відраза до м’ясної їжі, кахексія, пухлина, що пальпується (схема 15).

 

Кровотечі з розширених вен стравоходу і шлунка виникають при цирозі печінки. Звертати увагу на анамнез (перенесений вірусний гепатит, зловживання алкоголем, хронічний гепатит). Загальний стан тяжкий, збільшені печінка і селезінка, розширені вени передньої черевної стінки, асцит, жовтяниця.

При геморагійних діатезах — тривалий анамнез спостерігання у гематолога, наявність крововиливів на шкірі (“шкіра леопарда” в разі тромбоцитопенічної пурпури), генералізована кровоточивість (з ясен, носа і т. ін.).

Якщо є геморой, тріщини відхідника, випадання прямої кишки, у діагностиці допоможе огляд ділянки відхідника, пальцеве дослідження прямої кишки, що проводять у колінно- ліктьовому положенні. Починають з огляду, потім палець у рукавичці, змащеній вазеліном, уводять у відхідник. Звертають увагу на стан слизової оболонки відхідника й слизової ампули прямої кишки, рухливість стінки та ін.

 

Диференціальна діагностика кровотеч різної локалізації

 

Ознака		Легенева		Стравохідна		Шлункова		Кишкова
Анамнез		Захворювання легенів (туберкульоз, абсцес, бронхоек- татична хвороба, рак легенів та ін.)		Цироз печінки		Виразкова хвороба, рак шлунка		Неспецифічний виразковий коліт, геморой
Зв’язок кровотечі		3 кашлем				Із блюванням
Забарвлення крові		Червона піниста		Червона		Кольору кавової гущі		Червона
Випорож- нення		N		N		Мелена		Кал із червоною кров’ю
Аускультація легенів		Вологі велико- і середньо- пухирчасті хрипи		N		N		N
Пальпація органів черевної порожнини	N		Збільшення розмірів печінки		Болючість у надчеревній ділянці		Болючість уздовж товстої кишки
Дослідження для підтвердження діагнозу	Рентгенографія легенів. Бронхографія		Езофагофіброгастродуо- деноскопія				Ректорома- но-скопія, колонос- копія, пальцеве дослідження прямої кишки

 

Інструментально-лабораторна діагностика

 

Для розв’язання питання про об’єм крововтрати підрахувати “шоковий” індекс за методом Альговера (співвідношення частоти пульсу і систолічного артеріального тиску). У нормі співвідношення становить 0,5. Підвищення його до 1 відповідає втраті 30 % об’єму циркулюючої крові (ОЦК), до 1,5 — 40 %, до 2 — втрата 70 % ОЦК.

У разі підозри на захворювання стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки — езофагофіброгастродуоденоскопія, при захворюваннях кишок — ректороманоскопія, колоноскопія.

Загальний аналіз крові, гематокрит, коагулограма.

Пальцеве дослідження прямої кишки.

Термінова консультація хірурга.

 

 

 

При обстеженні пацієнтів студенти повинні дотримуватися таких комунікативних алгоритмів:

 

Збір скарг та анамнезу у пацієнтів з внутрішніми хворобами

1. Привітний вираз обличчя, усмішка.

2. Лагідний тон розмови.

3. Привітання та представлення, прояв інтересу, поваги та турботи.

4. Збір скарг та анамнезу пацієнта.

5. Пояснення результатів обстеження.

6. Пояснення дій (госпіталізація, проведення певних обстежень), які плануються до виконання в майбутньому.

7. Завершення розмови.

 

Фізикальні методи обстеження пацієнтів з внутрішніми хворобами

1. Привітний вираз обличчя лікаря, усмішка.

2. Лагідний тон розмови.

3. Привітання та представлення, прояв інтересу, поваги та турботи.

4. Пояснення пацієнту, яке обстеження буде зроблено та отримання його згоди.

5. Встановлення контакту з пацієнтом та намагання викликати його довіру

6. Попередження про можливість виникнення неприємних почуттів при обстеженні.

7. Підготовка до проведення обстеження ( чисті теплі руки, обрізані нігті, теплий фонендоскоп, при необхідності – використання ширми ).

8. Проведення обстеження ( демонстрація клінічної навички ).

9. Пояснення результатів обстеження.

10. Завершення бесіди.

 

 

Повідомлення результатів обстеження пацієнтам з внутрішніми хворобами

1. Привітний вираз обличчя лікаря, усмішка.

2. Лагідний тон розмови

3. Привітання та представлення, прояв інтересу, поваги та турботи.

4. Коректна та доступна для розуміння пацієнта пояснення результатів того чи іншого обстеження

5. Залучення пацієнта до бесіди (порівняння результатів даного обстеження із попередніми результатами, з’ясування, чи зрозумілі для них ваші пояснення).

6. Завершення бесіди.

 

Планування та прогнозування результатів  консервативного лікування:

1. Привітний вираз обличчя лікаря, усмішка.

2. Лагідний тон розмови.

3. Привітання та представлення, прояв інтересу, поваги та турботи.

4. Коректна та доступна для розуміння пацієнта пояснення необхідності лікування,  що призначається.

5. Залучення пацієнта (акцент на особливостях прийому препаратів, тривалості прийому, можливих побічних діях; з’ясувати, чи зрозумілі для пацієнта ваші пояснення ).

6. Завершення бесіди.

 

Повідомлення прогнозу лікування

1. Привітний вираз обличчя лікаря, усмішка.

2. Лагідний тон розмови.

3. Привітання та представлення, прояв інтересу, поваги та турботи.

4. Коректна та доступна для розуміння пацієнта пояснення очікуваних  результатів лікування, що призначається.

5. Залучення пацієнта до бесіди (акцента важливості безперервного лікування, дотримання призначеної схеми лікування, з’ясування чи зрозумілі для пацієнта ваші пояснення).

6. Завершення бесіди

ПРОТОКОЛ

«Біль у животі»

 

А. Первинний огляд: прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг, контроль профузної кровотечі. Інгаляція кисню за показаннями.

Б. Вторинний огляд:

1. Огляд "з голови до п'ят". Життєві ознаки, пальпація живота, визначення пульсу на стегнових артеріях.

2. Збір анамнезу:

а) алергія;

б) медикаменти, що приймав регулярно останнім часом, їх ефект;

в) перенесені захворювання, оперативні втручання;

г) останній прийом їжі, випорожнення, нормальний останній менструальний цикл;

е) припущення щодо причини болю, що супроводжуються нудотою, блювотою, метеоризмом; локалізація, тривалість болю.

В. Якщо болі обумовлені травмою, лікування шоку відповідно протоколу.

Г. НІЧОГО НЕ ДАВАТИ ЧЕРЕЗ РОТ.

Д. Зручне положення пацієнта. Попередження блювоти. Зібрати і зберегти випорожнення, сечу, блювотні маси.

Е. ЕКГ-моніторинг, лікування відповідно протоколу аритмії, що виникла.

Ж. ВВ введення ізотонічного розчину. При гіпотензії можливими причинами болю в животі може бути розірвання аневризми, селезінки, печінки, позаматкова вагітність і т. п.

З. При відсутності протипоказань призначають наркоз закисом азоту.

Примітка. Використання медикаментів, крім наркозу закисом азоту, для зняття болю в животі протипоказане на догоспітальному етапі.

И. Якомога швидше транспортувати хворого в найближчий лікувальний заклад

Клінічний протокол ведення хворого при гострому болі в животі

Алгоритм дій при нирковій кольці

Симптоми: сильний біль у поперековій ділянці з іррадіа­цією в пахвинну ділянку, статеві органи. Біль може супровод­жуватися блюванням, іноді підвищенням температури тіла, з'являється озноб.

 

 

 

 

 

 

Печінкова коліка

(симптом ЖКХ чи дискінезії жовчних шляхів) 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструкція

«Техніка надання невідкладної допомоги при печінковій кольці»

 

Мета: лікувальна (відновлення відтоку жовчі).

Оснащення: грілка, рушник, стерильні шприці, голки, гумові рукавички; лікарські препарати.

 

Етапи	Обгрунтування
1. Негайно повідомте лікаря про погіршення стану хворого.	Стан хворого потребує лікарської допомоги.
2. Створіть умови максимального фізичного та психічного спокою, допоможіть хворому прийняти вимушене положення: лежачи на правому боці, ноги зігнуті у колінах та приведені до живота.	Зменшення болю.
3. Надягніть гумові рукавички.	Забезпечення інфекційної безпеки.
4. Використайте долікарняні засоби невідкладної допомоги: - грілку на праве підребер'я на 10-15 хвилин	- за призначенням лікаря (якщо немає ознак запалення);
5. Приготуйте необхідні ліки та виконайте призначення лікаря: - атропін 1 мл 0,1% розчину п/ш; - платифілін 1 мл 0,2% розчину в/м або в/в; - но-шпа 2 мл 2% розчину в/м або в/в; - папаверин 2 мл 2% розчину в/м або в/в; - анальгін 2 мл 50% розчину в/м або в/в; - баралгін в/м, в/в; - димедрол   - промедол 1 мл 2% розчину п/ш;       - після знеболення хворому можна дати сольові проносні препарати	- спазмолітична дія;       - знеболююча дія; - комбінована дія; - посилення дії основних препаратів; при відсутності знеболюючого ефекту. Медсестра повинна пам'ятати, що застосування морфію не рекомендується, бо він викликає спазм сфінктера жовчного міхура.
6. При відсутності ефекту необхідно госпіталізувати хворого у хірургічне відділення.
7. Після закінчення продезінфікуйте використане приладдя, зніміть рукавички, вимийте руки.	Забезпечення інфекційної безпеки
8. У подальшому медсестра повинна наглядати за станом хворого, контролювати дієту.	Профілактика рецидиву.
9. Показники параметрів спостереження фіксуйте у відповідній медичній документації.

Алгоритм дій галузевого стандарту освіти

«Надавати невідкладну допомогу при

шлунково – кишковій кровотечі»

 

Оснащення: Гумовий балончик, стерильні марлеві серветки, гумові рукавички, міхур з льодом, шматочки льоду, лікарські препарати

 

Етапи	Обгрунтування
1. Провести об’єктивний огляд дитини , оцінити блювотні маси і стілець	Визначення стану дитини
2.Підготувати необхідне оснащення.	Забезпечення чіткості виконання процедури
3.Забезпечити дитині повний спокій, горизонтальне положення. На живіт покласти холод. Не годувати	Забезпечення комфортного положення дитині
4. Вимити і висушити руки, одягнути рукавички	Забезпечення інфекційної безпеки
5. Викликати лікаря і до його приходу в/в струминно ввести  10% розчин кальцію глюконату –0,2 – 0,4 мл /кг, 20 % розчин глюкози – 10 мл з 5% розчином аскорбінової кислоти – 1 мл або краплинно 5% розчин амінокапронової кислоти 5 мл/кг маси тіла. Протягом доби після кровотечі хворому не дозволяють вживати їжу. Можна ковтати дрібні шматочки чистого льоду. З другої доби хворий починає вживати їжу в рідкому і холодному стані. З третьої доби призначають дієту № 1а. Спостерігати за дотриманням ліжкового режиму.	Догоспітальна допомога
6. Вимити і висушити руки, зняти рукавички	Забезпечення інфекційної безпеки
7. Зробити відмітку про виконання маніпуляції в  листку призначень.	Забезпечення передачі інформації

Алгоритм підготовки до ендоскопічних методів дослідження органів травлення

Мета: візуальне дослідження стравоходу, шлунка, дванад­цятипалої кишки, високо розташованих ділянок товстої киш­ки, прямої і сигмоподібної кишки.

 

Послідовність дій	Вказівки до виконання, при­мітки, попередження
Фіброгастродуоденоскопія (ендо­скопічне дослідження стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки). Навчити пацієнта підготовки до до­слідження і провести бесіду про мету, перебіг і нешкідливість процедури. Виключити напередодні вранці спо­живання їжі, води, лікарських препа­ратів, не палити, не чистити зуби. Уранці в призначений час проводити пацієнта в ендоскопічний кабінет з направленням і рушником	Переконатися в правиль­ності зрозумілої інформації Примітка. За призначен­ням лікаря промити шлу­нок за 1,5—2 год до дослі­дження
Колоноскопія (ендоскопічне дослі­дження товстої кишки). Навчити пацієнта підготовки до до­слідження: провести бесіду про мету, перебіг і нешкідливість процедури. За три дні до дослідження рекомендо­вано безшлакову дієту № 4. Протягом двох днів до дослідження призначають проносні засоби. Увечері напередодні дослідження зро­бити очисну клізму. Натще у день дослідження зробити очисну клізму за 4 і 2 год до дослі­дження. Провести премедикацію за призначен­ням лікаря за 20—30 хв до досліджен­ня	Переконатися в тому, що пацієнт правильно зрозумів інформацію
Ректороманоскопія (ендоскопічне дослідження прямої і сигмоподібної кишки). Навчити пацієнта підготовки до дослідження і провести бесіду про мету, перебіг і нешкідливість процедури. Провести очисну клізму ввечері й уранці за 1,5—2 год до дослідження. Спорожнити сечовий міхур безпосередньо перед дослідженням. Уранці натще провести пацієнта в маніпуляційний кабінет	Переконатися в тому, що пацієнт правильно зрозумів інформацію

 

Алгоритм підготовки пацієнта

до УЗД органів черевної порожнини і органів малого таза

 

Мета: визначення положення, форми, розмірів, структури різних органів черевної порожнини (печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, селезінка) і органів таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза).

 

Послідовність дій	Вказівки до виконання, примітки, попередження
УЗД органів черевної порожнини Навчити пацієнта підготовки до дослідження і провести бесіду про мету і перебіг процедури. Виключити з раціону харчуван­ня за 3 дні до дослідження газо­твірні продукти (овочі, фруктові соки, молочні, дріжджові про­дукти, чорний хліб) — дієта № 4; не приймати таблетовані пронос­ні засоби. Провести очисну клізму ввечері напередодні дослідження. Виключити споживання їжі за 18—20 год до дослідження. Не палити перед дослідженням (тютюнопаління спричиняє ско­рочення жовчного міхура).	Переконатися в тому, що пацієнт правильно зрозумів інформацію. За призначенням лікаря при ме­теоризмі вживати активоване вугілля
Натще за день дослідження з'явитися в кабінет УЗД. Взяти із собою рушник, простирадло, направлення УЗД органів малого таза Бажана підготовка як перед УЗД органів черевної порожнини + наповнений сечовий міхур. За 2—3 год до дослідження випити 1—1,5 л рідини (перевареної води). Можлива підготовка з використанням сечогінних препаратів

 

Алгоритм підготовки пацієнта

до рентгенологічного дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки

 

Етапи

Обґрунтування

Пояснити пацієнту мету і перебіг майбутнього дослідження та отри­мати його згоду. Пояснити пацієнту перебіг май­бутньої підготовки: за наявності стійких запорів і ме­теоризму — увечері й уранці за 1,5 год до дослідження поставити очисну клізму; споживати їжу не пізніше 20-ї години; уранці напе­редодні дослідження виключаєть­ся сніданок і споживання лі­карських засобів через рот. Проінформувати пацієнта про точний час проведення дослі­дження. Попросити пацієнта повторити перебіг підготовки до досліджен­ня (в амбулаторних умовах)

Забезпечується право пацієнта на інформацію. Забезпечуються необхідні умо­ви для проведення досліджен­ня. Забезпечується можливість своєчасного проведення проце­дури. Необхідний елемент навчання пацієнта

 

Алгоритм підготовки пацієнта

до рентгенологічного дослідження товстої кишки

 

Етапи

Обгрунтування

Пояснити пацієнту мету і пе­ребіг майбутнього досліджен­ня й отримати його згоду на дослідження. Пояснити пацієнту правила майбутньої підготовки до до­слідження. Пацієнт приймає 60 мл рици­нової олії о 12—13 год дня на­передодні дослідження. Па­цієнту дозволені сніданок, обід і вечеря ввечері напере­додні дослідження. Примітка. Якщо в пацієнта пронос — рицинова олія про­типоказана! Зробити 2 очисні клізми з ін­тервалом 1 год увечері напе­редодні дослідження. Зробити 1—2 очисні клізми вранці напередодні дослід­ження (не пізніше ніж за $ год до дослідження). (Супроводити пацієнта в рент­генологічний кабінет на при­значений час

Забезпечується право пацієнта на інформацію й мотивація до пра­вильної підготовки до дослідження. Забезпечується усвідомлена участь пацієнта в підготовці. Забезпечується ретельне очищення верхніх відділів товстої кишки. Забезпечується очищення нижнього відділу товстої кишки. Забезпечується своєчасне виконан­ня процедури

 

 

 

Алгоритм підготовки пацієнта

до рентгенологічного дослідження жовчного міхура

і жовчовивідних шляхів

 

Мета: діагностика захворювань жовчного міхура.

Протипоказання: тяжкі ураження печінки, гострі запаль­ні захворювання печінки з підвищеною температурою тіла.

 

Послідовність дій	Вказівки до виконання, примітки, попередження
Пероральна холецистографія: провести бесіду про необхідність дослідження й навчити підготов­ки до нього. Дати таблетки контрольної речо­вини за 14—17 год до досліджен­ня, малими порціями протягом 1 год через кожні 10 хв, запивати солодким чаєм. Уранці натще привести пацієнта в рентгенологічний кабінет	Звільнити кишки від умісту природним шляхом перед до­слідженням. При метеоризмі поставити очисну клізму вве­чері, за дві години до сну. Примітка. Забезпечити па­цієнта письмовою інформацією, якщо він має труднощі в нав­чанні. Примітка. Дозу і вид контрас­тної речовини визначає лікар-рентгенолог
Внутрішньовенна холецистогра­фія: провести бесіду про необхідність дослідження, навчити підготовки до нього. За 1—2 дні до дослідження про­вести пробу на чутливість до рент-генконтрастного засобу. У разі не­гативної проби продовжити підго­товку. Напередодні ввечері провести очисну клізму. Уранці натще привести пацієнта в рентгенкабінет	Примітка. Забезпечити па­цієнта письмовою інформацією, якщо він має труднощі в на­вчанні

 

Алгоритм навчання пацієнта

збирати сечу на аналіз для визначення активності амілази

 

Мета: забезпечити якісну підготовку до дослідження і своєчасне отримання результату.

Підготовка: інформувати і навчити пацієнта.

Оснащення: чиста й суха скляна банка, направлення/ети­кетка.

 

Етапи	Обґрунтування
1. Пояснити пацієнту/члену ро­дини зміст і необхідність майбут­нього дослідження і отримати його згоду на дослідження	Забезпечити право пацієнта на інформацію, усвідомлену участь пацієнта в дослідженні
2. Пояснити мету і перебіг май­бутньої підготовки до досліджен­ня	Залучити пацієнта/родину до усвідомленої участі в підготовці
3. а) в амбулаторних умовах: пояснити пацієнту правила підго­товки посуду для збирання сечі: скляну банку ємністю 200 мл із кришкою необхідно промити со­дою; б) в амбулаторних і стаціонарних умовах: ознайомити пацієнта/ро-дину з умовами збирання сечі: сечу збирають у будь-який час без спеціальної підготовки в кіль­кості 100 мл. У лабораторію доставляють сві-жовипущену теплу сечу! Примітка. Своєчасні методики дають змогу визначати амілази в холодній сечі. Медсестра повинна знати, яку методику застосову­ють. В амбулаторних умовах сечу зби­рають прямо в поліклініці і відра­зу ж відносять банку в лабора­торію	Умова, що вимагає методики визначення амілази
4. Попросити пацієнта повторити всю інформацію, поставити пи­тання з техніки підготовки зби­рання сечі	Переконатися в тому, що па­цієнт правильно зрозумів ін­формацію
5. Указати, до яких наслідків призведе порушення рекомендацій медсестри	Порушення умов підготовки і збирання матеріалу призведуть до помилкових результатів дослідження, що утруднить діагностику і лікування
6. а) в амбулаторних умовах: дати направлення на дослідження, заповнивши його за формою; пояснити пацієнту, куди і коли він/родина повинні принести банку і направлення; б) в умовах стаціонару: зазначити місце і час, куди принести банку; вчасно доставити зібраний матеріал у лабораторію	Забезпечити своєчасне дослідження

Визначення груп крові за системою АВ0

 

Алгоритм

«Визначення групи крові з допомогою цоліклонів анти-А і анти-В»

Зміст і матеріальне забезпечення

Візьміть скарифікатор, ­спирт, ­вату, ­тарілку, ­скляні­­ палички, ­цоліклони анти-А, анти-В,­дві ампули з розчинником, предметні скельця

Розкрийте ампулу цоліклону анти-А та анти-В і дві ампули з розчинником. Змішайте. Нанесіть на тарілочку дві краплі цоліклону анти-А та дві краплі цоліклону­ анти-В на протилежному боці. Змішайте різними краями предметного скла досліджувану­ кров з цоліклонами­ у співвідношенні­ 1 :10. Через­ 2 – 3 ­хв-­оцініть результат.

 

 

Реакція еритроцитів з цоліклонами			Група крові
	Анти-А­	Анти-В­
1	«-»	«-»	О (І)
2	«+»	«-»	А(ІІ)
3	«-»	«+»	В(ІІІ)
4	«+»	«+»	АВ(ІV)

 

Алгоритм

«Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток»

 

Зміст і матеріальне забезпечення

Візьміть скарифікатор, ­ спирт,  вату, тарілку, ­ предметні скельця, ­ скляні­палички, ­сироватки­ 2 - х серій ­3 - х групп, ­піпетки, ­0,9% розчин  NaCl

Поставте на чистій тарілці зліва вгорі й справа написи групп крові:  О (І), А(ІІ), В(ІІІ), АВ(ІV) Нанесіть під кожним написом окремо краплі стандартних сироваток двох серій Обробіть м’якоть кінцевої фаланги ІV ­пальця лівої руки ваткою з спиртом. Проколіть скарифікатором шкіру. Заберіть першу краплю крові ватною кулькою. Нанесіть з допомогою окремої скляної палички кров на тарілку поряд з сироваткою­  (у співвідношенні­1: 10) Змішуйте кожну краплю крові й сироватки між собою окремою скляною паличкою. Спостерігайте за реакцією аглютинації протягом­ 3­хв. Додайте по­ 1 краплі­ 0,9% розчину  NaCl Оцініть результати через­ 2  - 3­хв.

 

 

Група крові­	Аглютиноген	Аглютинін­
I	0	α, β
II	A	β
III	B	α­
IV	A,B	0

 

Визначення груп крові базується на знаходженні за відомими аглютинінами­ аглютиногенів­ (за допомогою стандартної сироватки)­ і навпаки­ (за допомогою­ цоліклонів анти-А і анти-В)

 

Вимоги для визначення груп крові:

1. ­Добре освітлене приміщення.
2. ­Температура в приміщенні­ 15 – 20 ­С.
3. Перевірити придатність стандартних сироваток чи цоліклонів.
4. Співвідношення каплі крові та сироватки­ (цоліклонів) – 1: 10.­
5. Кожну краплю крові та сироваток перемішувати окремими кутами­ предметних скелець
6. ­Додавання краплі фізіологічного розчину хлориду натрію.

Алгоритм

«Визначення резус-належності крові експрес-методом зі стандартним­

універсальним реагентом у пробірці без підігріву»

 

1. На дно центрифужної пробірки ­(10мл)­ наносять ­1­ краплю антирезусної сироватки групи АВ­(ІV), ­що містить­33% поліглюкіну.
2. Потім до неї додають­ 1 ­краплю досліджуваної крові.
3. Круговими рухами похитують пробірку так, ­щоб її вміст розтікся по стінках.­
4. Через­ 2 - 3хв. додають ізотонічний р-н натрію хлориду.
5. Наявність аглютинації (­великі пластівці на фоні світлої рідини)­ свідчать­ про резус-позитивну кров.

 

 

 

 

Алгоритм

«Визначення резус-належності крові експрес-методом зі­

стандартним універсальним реагентом на площині без­

підігріву»

 

1. На білій пластинці пишуть прізвище та ініціали особи,­ кров  якої­ досліджують.
2. На лівому краю пластинки пишуть­ «сироватка-антирезус»,­ на правому ­• «контрольна сироватка­» (розведена альбуміном сироватка АВ­(ІV), яка не­ містить тіл анти резус.
3. Відповідно до напису додають 1 - 2­краплі­ «реактиву антирезус»­ і контрольної­ сироватки.
4. До обох крапель додають досліджувані еритроцити.
5. Розмішують, ­похитують, ­через­ 3 – 4 ­хв ­додають ізотонічний р-н, ­знову  5 - 6­хв.
6. Похитують.
7. Аглютинація в краплі зліва­•­ - кров резус-позитивна.
8. Аглютинація відсутня­• - ­кров резус-негативна.
9. Результат вірогідний лише за відсутності аглютинації в правій­ (контрольній) краплі.

 

 

Алгоритм

«Визначення резус-належності крові експрес-методом

цоліклональними D ­і С реагентами»

 

1. ­На пластинці змішують велику краплю реагенту анти - D супер з маленькою краплею крові.
2. Через20 – 30 ­хв-­похитують пластинку.
3. Через­2 – 3 ­хв ­відбувається пелюсткова аглютинація.
4. Якщо кров резус-негативна, ­аглютинація відсутня.
5. Якщо резус-фактор виявляють у донора, ­ то в разі негативної реакції­ аглютинації обов’язково проводять дослідження крові з реагентом анти-С­ супер­ (аналогічно, ­ як із реагентом анти - D супер ). ­ За відсутності­аглютинації з анти-С супер кров можна вважати резус негативною.

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка хворого до переливання крові та компонентів крові

 

Тепер переливання крові розцінюють як операцію трансплантації тканин.

Тому для проведення гемотерапії допускаються лише той середній медичний персонал, ­ який пройшов курси підвищення кваліфікації при СПК (станціях переливання крові). ­Він працює під безпосереднім керівництвом лікаря. У першу чергу це стосується визначення груп крові та проведення проб на сумісність, ­ які проводить згідно з вимогами.

 

Підготовка хворого до проведення гемотерапії включає:

 

1. Вияснення алергологічного та гемотрансфузійного анамнезів.
2. Визначення протипоказів до переливання­•­ -  тут слід виявити групу­ небезпечних пацієнтів(вагітних, ­ повторні вагітності, ­ де в анамнезі викидні,  наявність в анамнезі частих абортів, ­звертати увагу на хворих із сепсисом, ­алергією­ (цим пацієнтам значно зменшують дозу крові для переливання, ­ а найкраще­ перелити компоненти крові).­
3. Визначення придатності крові до переливання­ (кров у флаконі­ розділюється на чіткі три шари­• - ­ внизу рівномірний шар еритроцитів, ­ на яких­ плавають лейкоцити, ­і шар світло-жовтої плазми).­
4. Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток або­ цоліклонів і завірення результату дослідження в лікаря, ­який розписується в історії­ хвороби.
5. Визначення резус-належності хворих, ­ яке здійснюється в лабораторії­ лікувального закладу підготовленим фахівцем за допомогою стандартних­ сироваток анти-D або моноклональних антитіл анти-D і анти-С.
6. Вимірювання температури, ­пульсу, ­АТ, ­частоти дихання хворого.
7. Проведення проби на індивідуальну сумісність.

 

 

Алгоритм

«Визначення індивідуальної сумісності крові перед переливанням»

 

Зміст і матеріальне забезпечення

Візьміть тарілочку, ­ піпетку,  шприц,  спирт, ­ голку,  джгут, ­ валик,  вату,  кров донора, ­центрифугу, ­пробірку.­

Візьміть­ 5­мл крові з вени хворого.ж Відцентрифугуйте кров­ (або поставте в холодильник на­ 12 ­ год, ­ щоб відстоялась ) ­для отримання сироватки.­­ Нанесіть піпеткою­ 1 – 2 ­краплі сироватки хворого на тарілочку. Змішайте кров донора з сироваткою хворого у співвідношенні­ 1: 10 Спостерігайте за реакцією­ 5хв, ­похитуючи тарілочкою. Оцініть результат.

 

 

 

Алгоритм

«Визначення резус-сумісності крові перед переливанням»

 

Зміст і матеріальне забезпечення

Візьміть чашку Петрі,  піпетки,  шприц,  спирт,  голку,  джгут,  валик,  вату,  кров донора, ­центрифугу, ­пробірки-.

Візьміть­ 5­мл крові з вени хворого. Відцентрифугуйте кров­ (або поставте в холодильник на­ 12 ­ год, ­ щоб відстоялась ) ­для отримання сироватки.­­ На чашку Петрі нанесіть піпеткою 1 – 2 ­краплі цієї сироватки. Потім змішайте кров донора з сироваткою хворого у співвідношенні 1:10. Чашку Петрі поставте на водяну баню при температурі­ 44 - 48С0 на 10 хв. Читайте результат, ­поставивши чашку Петрі на білий фон.

 

Донорська кров сумісна,  якщо у вказаних пробах не спостерігається реакція­ аглютинації.:

 

1. Перед переливанням флакон з кров’ю, ­компонентами крові слід витримати­ після взяття з холодильника упродовж­ 30 – 40 ­хвилин, ­а в термінових випадках­• - ­ у­ термостаті або на водяній бані протягом­ 10 – 15 ­ хвилин при температурі не вище­37¯С. Слід пам’ятати,  що після розмороження повторне вживання замороженої­ плазми неприпустиме.
2. Порадити хворому випустити сечу.
3. Проведення біологічної проби­ ( з цією метою внутрішньовенно струминно­ увести­ 10 – 15  мл донорської крові, ­ компонентів крові чи препаратів крові з­ інтервалом у ­3 хвилини­ триразово й під час пауз контролюючи стан хворого -  ­пульс, ­частоту дихання, ­АТ, ­розпитуючи у хворого, ­чи немає болей у попереку чи­ за грудиною).  При переливанні декількох середників з кожним із них проводять­ біологічну пробу-­ При проведенні біологічної проби дітям їм уводять стільки­мілілітрів крові, ­скільки дитині років.

 

 

Під час проведення трансфузії заборонено:

 

1. Виконувати переливання крові чи компонентів у забруднених поміщеннях.
2. ­ Проводити переливання із флакона­ «відкритим способом», ­ однією­ системою, ­однією системою декільком хворим.
3. Підігрівати кров, ­інші препарати перед переливанням вище­37¯­С.
4. Проводити підбір крові декільком хворим одночасно.
5. Виконувати гемотрансфузію декільком хворим з різною групою та резус - належністю в одному приміщення і в той же час.
6. ­Ліквідовувати флакони із залишками крові,  які перелиті хворому раніше, чим через ­48­годин після трансфузії.
7. Залучати до проведення операції переливання крові медичний персонал, ­який не має відповідної підготовки.
8. Переливати кров, ­ еритромасу без проведення всіх,  передбачених­ Інструкцією,   ­проб на сумісність крові.­

Спостереження за хворим під час і після переливання крові та­

компонентів крові­

 

Після переливання крові чи компонентів крові слід організувати спостереження за хворим­:

• дотримання постільного режиму й голоду впродовж­ 2 - х годин після­ гемотрансфузії;
• вимірювання температури тіла через­ 2­ години після переливання крові, ­ а­ при її підвищенні повторювати вимірювання щогодини протягом ­4 - х годин;
• медичний контроль за загальним станом, ­ пульсом,  величиною АТ, частотою дихання,­ кількістю й характером сечі в перші­ 6 – 12 1­ годин після­ гемотрансфузій, ­про що робиться відмітка в історії хвороби; ­
• розпитують у хворого, ­ чи немає скарг на болі в ділянці попереку чи за­ грудиною;
• лабораторний контроль за загальним аналізом сечі та крові.

 

 

 

 

Геморагiчний шок

Діагностичні критерії:

 

Геморагiчний шок виникає як наслідок масивної крововтрати з кровоносного русла. Визначення ступеню крововтрати виробляється по клінічній картині:

• дефіцит ОЦК до 10% - слизові оболонки клейкі, тургор шкіри тістоподібний, діурез знижений, кінцівки до кистей і стопи теплі, психічний стан нормальний, симптом «блідої плями» не більш 2 сек, пульс не змінений, АТ в межах вікової норми, ЧСС не змінена, ЧВД не змінена;
• дефіцит ОЦК до 20% - слизові оболонки сухі, тургор шкіри в «формі намету», діурез різко знижений, кінцівки теплі до ліктьових і колінних суглобів, дратівливість або тривога, симптом «блідої плями»  більш 2 сек, периферичний пульс ослаблений або відсутнє, АТ знижується в ортостатичному положенні, ЧСС підвищені до 10-20% щодо норми, ЧВД не змінені;
• дефіцит ОЦК до 30% - слизові оболонки сухі, тургор шкіри в «формі намету», діурез відсутній, кінцівки холодні на всьому протязі, напівнепритомний стан, симптом «блідої плями» більш 5 сек, периферичний пульс слабкий або відсутній, АТ знижене, ЧСС підвищена на 30-40% щодо норми, ЧВД підвищена на 30-60 % вікової норми;
• дефіцит ОЦК до 50% - слизові оболонки сухі, тургор шкіри в «формі намету», діурез відсутній, кінцівки холодні на всьому протязі, напівнепритомний стан, симптом «блідої плями» більш 5 сек, периферичний пульс слабкий або відсутній, АТ знижене, ЧСС підвищена на 30-40% щодо норми, ЧВД підвищена на 30-40% вікової норми.

 

Медична допомога:

1.За показниками - комплекс серцево-легеневої реанімації.

2.Усунути причину кровотечі.

3.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, інгаляція 100% кисню.

4.Катетеризація магістральних судин.

5.Iнфузiя колоїдних розчинів у дозі 5-6 мл/кг зі швидкістю 0.75-1.2 мл/кг/хв до відносної стабілізації АТ , потім - 0.1-0.5 мл/кг/хв.

6.При неефективністі – в/венно  7-7.5% розчин NaCl у дозі 2-4 мл/кг зі швидкістю 60-80 кап/хв або сольові розчини в  дозі 20 мл/кг.

7.При необхідності - анестезiологiчне забезпечення  кетамiном (кеталар, калiпсол) у дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

8.Екстрена госпіталізація в положенні Тренделенбурга до спеціалізованого стаціонару або відділення IТ.

 

9. Заключний етап: (40 хв.)

Підведення підсумків заняття.

Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття:

 

Навчальні задачі

 

Задача № 1

Жінка після гінекологічної операції, проведеної 5 міс тому, скаржиться на біль у надчеревній дільниці. Випорож­нень не було протягом доби, гази не відходять.

Який імовірний діагноз?

Які дії фельдшера?

 

Задача № 2

У пацієнтки на УЗД виявлено камені в жовчному міхурі. Нападів печінкової кольки не було. Пацієнтка звернулася до сімейної медсестри з питанням: чи можна для видалення ка­менів використовувати жовчогінні засоби?

 

Задача № 3

Пацієнт скаржиться на біль оперізувального характеру, що з'явився після весілля, блювання. Подібні стани були і раніше.

Який імовірний діагноз? План обстеження.

 

Задача № 4

Сімейну медсестру викликали до диспансерного хворого з виразковою хворобою шлунка. Скаржиться на дуже сильний біль у животі, який відчув після робочої зміни на заводі. Від­значає, що раніше ніколи не боліло так сильно. Вимагає зроби­ти знеболювальний укол.

Які дії сімейної медсестри?

 

Задача № 5

Виклик до пацієнта віком 67 років, що скаржиться на блювання, поганий апетит, схуднення. Блювотні маси — тем­но-коричневого кольору. Раніше не хворів. Який імовірний діагноз? Які дії сімейної медсестри?

Оцініть тяжкість стану пацієнта зі шлунковою кровоте­чею. Пульс — 100 за 1 хв, AT — 100/50мм рт. ст. ЧДР — 22 за 1 хв.

 

Задача № 6

Пацієнт зі скаргами на біль у шлунку запитує в сімейної медсестри, яке дослідження йому краще вибрати — рентгено­графію шлунка чи фіброгастроскопію.

Дати відповідь і поясни­ти чому?

Еталони відповідей до задач

 

Задача № 1

Імовірний синдром кишкової непрохідності, що могла спричинити спайкова хвороба після гінекологічної операції. Терміново викликати сімейного лікаря для розв'язання питан­ня екстреної госпіталізації в хірургічне відділення.

 

Задача № 2

Не можна, жовчогінні препарати можуть спровокувати напад печінкової кольки.

 

Задача № 3

Хронічний панкреатит. УЗД підшлункової залози, копрограма, дослідження крові і сечі на амілазу, діастазу

 

Задача № 4

Уводити знеболювальні препарати протипоказано, ос­кільки є небезпека проривання. Терміново викликати сімейно­го лікаря.

 

Задача № 5

Підрахуємо "шоковий індекс" Альговера: шоковий ін­декс = частота пульсу : систолічний тиск = 100/100 = 1,0. Та­кий індекс свідчить про втрату ОЦК до 30 %, тобто стан хворо­го тяжкий.

 

Задача № 6

Фіброгастроскопію, оскільки вона дає кращий відсоток виявлення захворювань шлунка, за потреби можна провести прицільну біопсію.

 

Тести

1. Причиною болю в животі можуть бути захворювання:

а) інфаркт міокарда;

б) гострий апендицит;

в) виразкова хвороба;

г) сечокам'яна хвороба;

ґ) усе, перелічене вище.

2. Дуже сильний ("кинджальний") біль у животі характерний для:

а) гострого гастриту;

б) неускладненої виразкової хвороби;

в) шлункової кровотечі;

г) проривної виразки шлунка;

ґ) діабетичної коми.

3. Виберіть симптоми гострого живота:

а) біль, напруження м'язів передньої черевної стінки, позитивний симптом Щоткіна—Блюмберга;

б) біль у животі, брадикардія;

в) блювання у вигляді кавової гущі, дьогтьоподібні випорожнення;

г) блювання, пронос, підвищення температури тіла;

ґ) порушення відходження газів,  відсутність випорож­нень.

4. Дії сімейної медсестри в разі підозри на синдром гостро­го живота:

а) дати грілку;

б) увести анальгін внутрішньом'язово;

в) дати таблетки но-шпи;

г) увести баралгін внутрішньовенно;

ґ) терміново інформувати сімейного лікаря.

5. Особливості апендициту в осіб похилого і старечого віку:

а) виражена температурна реакцій;

б) виражений симптом Щоткіна—Блюмберга;

в) нормальна температура тіла, слабко виражений симптом Щоткіна—Блюмберга;

г) виражені симптоми Ровзинга, Ситковського, Воскресенського;

ґ) усе неправильно

6. Синдром непрохідності кишок включає симптоми:

а) дьогтьоподібні випорожнення;

б) криваве блювання, пронос;

в) затримання випорожнень і газів, блювання;

г) підвищення температури тіла, пронос;

ґ) усе, перелічене вище.

7. План обстеження хворого на виразкову хворобу вклю­чає:

а) холецистографія, копрограма;

б) фіброгастроскопія, кал на приховану кров;

в) промивні води шлунка;

г) УЗД органів черевної порожнини;

ґ) усе, перелічене вище.

8. Які медикаменти приготує медсестра для надання невід­кладної допомоги при нирковій кольці:

а) димедрол, строфантин;

б) но-шпа, анальгін;

в) седуксен, реланіум;

г) ранітидин, делагіл;

ґ) супрастин, димедрол?

9. Підготовка   хворого   до   рентгенівського  дослідження шлунка:

а) клізма вранці;

б) клізма ввечері;

в) безшлакова дієта;

г) уранці натще;

ґ) усе, перелічене вище.

10. Нормальні показники ШОЕ у жінки, мм/год;

а) 2-5;

б) 5—8;

в) 6—10;

г) 10—15;

ґ) 2—15.

11.У пацієнта з виразковою хворобою шлунка з'явилось блювання кавовою гущею. Яке найімовірніше ускладнення:

а) шлункова кровотеча;

б) кишкова кровотеча;

в) легенева кровотеча;

г) прорив;

ґ) переродження в рак?

12. До загальних ознак крововтрати належать:

а) блювання кавовою гущею;

б) дьогтьоподібне випорожнення;

в) поява червоної крові у випорожненнях;

г) блідість, тахікардія, зниження AT;

ґ) підвищення температури тіла

13. Яке обстеження пріоритетне за підозри на шлункову кровотечу:

а) рентгенографія шлунка;

б) фіброгастроскопія;

в) колоноскопія;

г) ректороманоскопія;

ґ) УЗД органів черевної порожнини?

14. Кровоспинні препарати:

а) анальгін, димедрол;

б) вітаміни, есенціале;

в) кальцію хлорид, амінокапронова кислота;

г) строфантин, еуфілін;

ґ) ранітидин, омепразол.

15. Підготовка до фіброгастроскопії включає:

а) промивання шлунка;

б) клізму ввечері;

в) клізму вранці;

г) з'явлення вранці натще;

ґ) усе, перелічене вище.

16. Виберіть препарати з ульцерогенним ефектом:

а) ранітидин, фамотидин;

б) метронідазол;

в) нестероїдні протизапальні засоби, кортикостероїди;

г) омепразол, кларитроміцин;

ґ) усе, перелічене вище.

17. Гепатотоксичною дією володіють:

а) аналгезивні, седативні засоби;

б) гепатопротектори;

в) фестал, панзинорм;

г) вітаміни;

ґ) інтерферони.

18. Хворий скаржиться на біль у ділянці відхідника, наявність червоної крові у випорожненнях. З якого обстеження необхідно почати:

а) загальний аналіз крові;

б) пальцеве дослідження прямої кишки;

в) ректороманоскопія;

г) колоноскопія;

ґ) іригоскопія?

19. Який об'єм крововтрати припускаєте в пацієнта  якщо шоковий індекс за методом Альговера становить 1:

а) 10 %;

б) 20 %;

в) 30 %;

г) 40 %;

ґ) 50 % ?

Еталони відповідей

 

1	ґ
2	г
3	а
4	ґ
5	в
6	в
7	б
8	б
9	ґ
10	ґ
11	а
12	г
13	б
14	в
15	г
16	в
17	а
18	б
19	в

 

Критерії оцінювання відповідей для тестового контролю на підготовчому етапі заняття

ОЦІНКА	КІЛЬКІСТЬ ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ
«5»  100 - 91 %	19 - 17 тест.
«4»     90 - 76 %	16 - 14  тест.
«3»   75 - 51 %	13 - 11 тест.
«2»    50 %	10 і менше

 

ОЦІНКА	« 5 »	« 4 »	« 3 »	« 2 »
Кількість помилок	0 - 2	3 - 5	6 - 8	9 і більше

 

Орієнтовна карта для  організації самостійної роботи

студентів з навчальною літературою

 

Тема: «Проблеми надання довготривалої медичної допомоги населенню.

 Гіпертензивний синдром. Суглобовий синдром у практиці сімейної

 медицини»

 

Навчальні завдання	Вказівки до виконання	Відповідь
Проведення реабілітаційних заходів, диспансеризації на амбулаторному етапі спостереження.	Підготувати реферат	Презентація реферату на ПЗ №4
Підготовка пацієнта до проведення рентгенологічного дослідження, артроскопії, артроцентезу, біопсії синовіальної оболонки.	Підготувати мультимедійну презентацію	Демонстрація на ПЗ №4
Проведення записів електрокардіограми, моніторингу ЕКГ.	Підготувати мультимедійну презентацію	Демонстрація на ПЗ №4
Надати рекомендації щодо режиму, лікувальної дієти, раціонального працевлаштування, немедикаментозного лікування гіпертонічної хвороби.	Підготувати реферат	Презентація реферату на ПЗ №4
Скласти комплекс ЛФК для пацієнтів із суглобовим синдромом.	Підготувати мультимедійну презентацію	Демонстрація на ПЗ №4

 

Критерії оцінювання знань студентів

для практичного заняття

з дисципліни «Сімейна медицина»

 

Оцінка за практичне заняття з дисципліни «Сімейна медицина» із середнього арифметичного балів, отриманих за виконання: - усних відповідей, - тестових завдань, - демонстрацію практичних навичок.

 

Оцінювання усної відповіді 1,5 бал
«Відмінно»	«Добре»	«Задовільно»	«Незадовільно»
Студент глибоко і ґрунтовно засвоїв матеріал, послідовно, грамотно і логічно його викладає, у відповіді тісно пов’язує теорію з практикою. Вміє порівнювати, класифікувати, узагальнювати, приймати ґрунтовні рішення Вільно справляється з різними видами завдань.	Студент міцно засвоїв матеріал, грамотно і по суті відповідає. Не допускає суттєвих помилок у відповідях. Вміє зіставляти та узагальнювати матеріал, робити висновки.	Студент має знання основного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає помилки, недостатньо правильно формулює, порушує послідовність у викладанні матеріалу. Володіє вмінням зіставлення та узагальнення.	Студент не знає частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, невпевнений у відповідях. Відтворює матеріал на рівні розпізнавання окремих фактів та фрагментів.
Оцінювання вирішення тестових завдань 1,5 бал
«Відмінно»	«Добре»	«Задовільно»	«Незадовільно»
100-91%	90-76%	75-51%	50 і менше%
Оцінювання демонстрації практичної навички та вміння 2 бал
«Відмінно»	«Добре»	«Задовільно»	«Незадовільно»
Студент точно виконує практичні навички різного ступеня складності (оволодів практичним навичками, що передбачені програмою).	Студент точно виконує практичні навички різного ступеня складності, але допускає незначні, непринципові помилки. Уміє застосовувати отримані знання в практичній діяльності.	Студент в процесі виконання практичних навичок допускає серйозні помилки, відчуває складнощі у простих випадках.	Студент не оволодів програмою (допущені суттєві помилки, не вироблені практичні навички, не сформовані вміння).