Методична розробка заняття "Еміграційна література. «Празька поетична школа української поезії».

Тема заняття: Еміграційна література. «Празька поетична школа української поезії».

Мета заняття:

навчальна:- дослідити історичні умови й функціонування української літератури за кордоном, причини другої хвилі еміграції українців, створення «празької школи» української поезії; розвивати навички сприймати розвиток літератури в історичному контексті.

виховна: виховувати почуття патріотизму

Тип заняття: засвоєння нових знань

Міжпредметні зв’язки: історія України, культурологія, психологія, географія.

Методи навчання : монологічний, діалогічний, демонстративний, проблемний, пояснювальний, інтерактивні методи навчання

Структура заняття і розрахунок часу:

І. Організаційний момент 2 хв.

ІІ. Повідомлення теми заняття

та мотивація навчальної діяльності студентів 10 хв.

А) Прослуховування пісні 4 хв.

Б) Вирішення проблемного питання 3 хв.

В) Повідомлення теми, мети, епіграфу заняття 3 хв.

ІІІ. Сприйняття нового матеріалу 55хв.

А) З’ясування нових понять 2хв.

Б) Мозковий штурм 4 хв.

В) Міні лекція 5 хв.

Г)Словникова робота 3 хв.

Д)Історична довідка 6 хв.

Е) Колективна робота 15 хв.

Є) Аналіз поезій 20 хв.

ІІІ. Підведення підсумків заняття 11 хв.

А)Метод «Прес» 3 хв

Б)Підведення підсумків заняття 5хв.

В) Прослуховування пісні «На Україну повернусь» 3хв.

IV. Домашнє завдання 2 хв. 

 

Навчально – методична література:

1. Колесниченко-Братунь Н. Еміграція душі, або феномен митця-емігранта в контексті українського менталітету // Всесвіт. –1996. -№5 – 6. –С.162.

2. Луцький Ю. Ще до проблеми двох батьківщин // Сучасність. –1963. -№3. –С.108 – 110.

3. Олена Теліга. О краю мій... Твори. Документи. Біографічний нарис / Упоряд. Н. Миронець.— К., 1999.

4. Фасоля А. , канд. пед. наук Еміграційна література: ключ до розуміння

5. Шерех Ю. Стилі української літератури на еміграції // Шерех Ю. Не для дітей. – Мюнхен, 1964.

Забезпечення заняття: тексти поезій, портрети представників «празької школи», мультимедійна дошка, комп’ютер, слайд-презентація.

Епіграф заняття:

Хто пережив страшну операцію розриву з живим тілом Батьківщини, хто відчував пекучий брак Батьківщини, як вічно роз’ятрену рану, хто задихався в чужому повітрі, у чужому підсонні, під чужим небом…, той зрозуміє психологічний стан емігранта.

Є.Маланюк

Попередня підготовка до заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми та мотивація навчальної діяльності

Проблемне завдання

 Ми сприймаємо світ емпірично, тобто через світ наших відчуттів. Зараз я пропоную звернутися до вашого світу відчуттів. Заплющте  очі та намалюйте картину, яка виникне у вашій уяві під час прослуховування пісні. Після цього ви повинні відповісти на запитання:

Які картини намалювалися у вашій свідомості?

Яку пору року ви б змалювали у пісні?

З яким кольором асоціюється у вас пісня ?

 

(Звучить пісня «Журавлі» у виконанні Квітки Цісик «Чуєш, брате мій..»)

 

(Відповіді студентів)

 

Слово викладача

Відлітали у вирій журавлі. Відлітали, щоб більше не повернутись. Безмірна туга і печаль розносилися по світу від того журавлиного плачу.

 

Хто ж ті журавлі, що не дочекалися весни на Батьківщині і у вирію так довго?

 

Це — наша родина українська, розкидана по америках, бразиліях, нових зеландіях, бельгіях, канадах. А єдина для всіх наша праматір — Україна, а ми всі — її діти. Різні, як у кожній родині. Близькі й далекі. Українці Канади навіть вважають цю пісню гімном емігрантів.

 

Тема нашого заняття «Еміграційна література». «Празька поетична школа української поезії».

 

Образ журавлів, які відлітають у чужі краї, став глибоко символічним і близьким усім тим, хто з різних причин був змушений покинути Батьківщину.

 

Метод «Мікрофон»

Що означає слово «батьківщина» для кожного з вас?

 

(Студенти висловлюють свої думки)

 Отже, батьківщина — це рідна земля, місто, рідні люди...

А емігранти – це  чужоземці, вигнанці, люди, хворі Україною… У них забрали рідну землю, небо, могили предків, але не змогли лишити Любові, пам’яті, прагнення жити Батьківщиною.

Сам тому не випадково стануть слова емігранта Євгена Маланюка епіграфом заняття. “Хто пережив страшну операцію розриву з живим тілом Батьківщини, хто відчував пекучий брак Батьківщини, як вічно роз’ятрену рану, хто задихався в чужому повітрі, у чужому підсонні, під чужим небом…, той зрозуміє психологічний стан емігранта».

 Сьогодні ми спробуємо віртуально пройти шлях емігранта, сприйняти його психологію, підґрунтя поетичної творчості й побачити ту Україну, омріяну, виболілу, незвичну. А по закінченню заняття обов’язково знайдемо відповідь на запитання: які ж обв’язки та відповідальність має виконувати держава перед людьми, щоб вони не втрачали генетичний зв'язок зі свої корінням.

 

Сприйняття нового матеріалу.

З’ясування нових понять

Для початку пропонує з’ясувати ключові поняття, що допомагатимуть нам протягом заняття.

Діаспора – (з гр. - розсіяння) по різних країнах народів, вигнаних за межі Батьківщини завойовниками;

 Міграція - переселення народів у межах однієї країни або з однієї  країни в іншу;

 Імміграція - в'їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне проживання;

 Еміграція - переселення зі своєї країни в іншу на постійне місце проживання, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.

 

Метод «Мозковий штурм»

• Пригадайте умови еміграції на початку ХХ ст..

Українці, що емігрували перед першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє матеріальне становище. Більшість прямували до США, де влаштовувались робітниками на шахтах і фабриках, розташованих у великих містах або поблизу них.

 Ці іммігранти переважно молоді парубки, спочатку планували заробити гроші і повернутися додому. Але з часом життя США здавалося більш привабливим і вони залишилися. А з приїздом жінок - українців, почалися формуватись сім'ї. Так зростала українська громада у великих містах.

 Іншу групу складали ті переселенці, що покидали домівку, сподіваючись зайнятись сільським господарством в чужих краях, де земля була доступною і дешевою. Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в малозаселених районах Канади, Бразиліїі і США.

• Назвіть письменників першої хвилі еміграції.

Володимир Гнатюк, Філарет Колесса, фольклористи

• Окресліть основну тематику їх творчості  еміграції.

Заробітчанські, емігрантські пісні.

• Назвіть найяскравішого представника в українській літературі, хто звертався до теми І хвилі еміграції.

Найяскравішим представником в українській літературі був Василь Стефаник, який чине найповніше розкрив тему еміграції в новелі «Камінний хрест»

 

Міні-лекція (розповідь викладача ведеться на фоні кадрів із фільму «Бег» за мотивами повісті М.Булгакова)

 

Еміграція… Процес, що супроводжувався надіями на краще життя та їхнім крахом. Явище, коли села пустіють, занепадає життя і ллються безмежні сльози. Сльози розлуки та плачу за рідною землею. Наші співвітчизники змушені були назавжди виїжджати за кордон за різних часів і з різних причин. Однак еміграція ніколи не була для них порятунком. Виїзд до чужої країни з чужою культурою і мовою є швидше трагедією для українців, які споконвіку славилися своєю прив'язаністю до рідної землі, рідної віри, рідної домівки.

Психологічні особливості емігрантів відзначалися тим, що вони весь час перебували на найвищому емпіричному щаблі, тобто стані гострого відчуття навколишнього світу, стані постійного творчого польоту, а історичні події, що відбувалися на той час повертали їх до реальності, жахаючи своєю дійсністю. Саме тому, маючи неабияку силу волі, вони не могли пристосуватися до таких умов, не могли виживати та шукали порятунку далеко за межами батьківщини, на благодатній землі, розплачуючись при цьому одвічною тугою та ностальгією.

 

                              Росли тополі кронами на захід ,

   Немов тяглися тужно за хребти,

   Немов душею рвалися – іти !-

   На віщий звук, на рідний глас, на заклик.

   Чому ж ти рук навстріч не простягла,

   Чом не зробила те , що не могла ?

   Їх океанний вітер підганяв,

   Але не міг зірвати, то обняв

   І сам завив від туги і печалі.

   …Під’їло корінь глеєм і одчаєм-

   Попадали. Як вершник із коня,

   Оце вони, твої,  Вкраїно, креси.

   Оце вона – діаспора така.

   Ти вслід гукаєш: відродись, воскресни!

   З супутника, із неба, з літака,

   Нове пагіння вибухло корінням –

   Зелений клин оглянуло з полів.

   Пагіння чує голос українний,

   Але воно не розуміє слів.

   Оце твоя діаспора, оце.

   Прийди, заглянь діаспорі в лице,

   Протри свої скляні учені очі:

   Оце крислате і плечисте – хлопчик,

   Оця билинка – дівчинка оце.

   Вони не гнуться вітром за Урал.

   Вони нічийні на вітрах студених.

   Їх навіть Бог окрав і покарав

   За те , що ти їм не дала імення.

   Наворожи їм слово і сліди

   У материнське лоно поклади,

   Наплач їм сліз і пробуди їм спрагу

   До вірності, до слави  і одваги.

   Ти їм одна надія і опора…

   Діаспора?..

   У глибині душі

   Ти відчуваєш – спора! Поспіши

   Подати руку , де в сльозі не вмиті ,

   Вигнанці голоду , не баришів,

   Стоять твої , Вкраїно,  рідні діти.

 

Друга хвиля еміграції спричинила від’їзд за кордон саме інтелігенції –скульпторів, таких як М.Черешньовський, котрий створив пам’ятники Лесі Українки в Клівленді (США) і Торонто (Канада), композиторів, таких як А.Рудницький, який започаткував модерністський напрям в українській музиці,  авіаконструкторів, таких як І.І. Сікорський - творець двох найбільш потужних літаків, істориків -  С.Томашівського, Д.Олянчина, В.Кучабського, літературознавців Б.Лепкого, М.Гнатишака, К.Чеховича, філософів -  Д. Чижевського,  батька телебачення В.К. Зворикіна, та багато інших видатних людей, які були не байдужі до долі своєї батьківщини та більше не могли жити під утисками політичних репресій, під гнітом, який не давав їм вільно творити та утверджувати незалежність своєї держави.

 

Словникова робота

Зараз пропоную вам скласти семантичний синонімічний ряд, що продовжує словосполучення сум емігранта.

смуток, журба, нерадість, невеселий настрій, скорбота, сумування, туга, ностальгія

 

Слово викладача

Україна стає для поета-емігранта раною, болем, святістю, прокляттям. Шукаючи “свою” Україну чи то в стилізації фольклору (О.Лятуринська, О.Стефанович), чи то в історіософських розмислах про неї (Ю.Клен, Є.Маланюк), поети-емігранти творили ідеалізований образ Вітчизни.

 Світогляд поетів-емігрантів, був перевантажений неймовірною трагедією їхнього народу… Комплекс «втраченої  батьківщини» і майже травматична туга за нею в творчості цих поетів-емігрантів є фактором великого значення. Україна для цих поетів була реальнішою дійсністю, ніж дійсність, в якій вони жили в еміграції.

Чи не найяскравішою сторінкою української еміграційної літератури ХХ століття є «празька поетична школа», що утворилася у місті Подєбрадах в Празі.

 

Випереджальне завдання:

Історична довідка:

Історія виникнення «Празької поетичної школи»,

Після поразки УНР у 1921 році чимало українців опинились в еміграції в Чехословаччині. Тодішній президент цієї країни Томаш Масарик сприяв тому, щоб українці могли здобути тут освіту рідною мовою. За 30 км. Від Праги, у Подєбрадах, було відкрито Українську господарську академію, до якої одразу вступило 300 студентів. У Празі функціонували Вищий педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова, Український вільний університет, Українська мистецька студія. Тут розквітало мистецтво слова. Юрій Дараган, Євген Маланюк, Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Оксана Лятуринська, Олена Теліга, Наталя_Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович, рій Липа, Юрій Клен, об’єднані світоглядними засадами, державницькими переконаннями й мистецькими уподобаннями, склали «Празьку школу поетів». За своїм стилем її учасники були неоромантиками, але філософською заглибленістю й любов’ю до класичних форм споріднювалися з київськими неокласиками. «Пражани» сформулювали свою концепцію людини. Це – духовно-сильний, національно-свідомий українець. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності за долю батьківщини, щирий патріотизм – основний пафос їхньої творчості.

 

Колективна робота

Пропоную вам проаналізувати таблицю та ознайомитися з представниками «Празької школи», їх  ідейно-стильовими рисами та тематикою творчості, жанрами, в яких вони працювали

Празька поетична школа	ІІ хвиля еміграції
Представники:	Юрій Дараган, Євген Маланюк, Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Оксана Лятуринська, Олена Теліга, Наталя_Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович, Юрій Липа, Юрій Клен.
Ідейно-стильові риси:	Історіософська концепція (катастрофізм). Перша світова війна, криваві європейські революції засвідчили катастрофу старого, традиційного, сільського світу й утвердження нового, індустріального, активного, агресивного. Україна опинилася на вістрі цих світів і постраждала найбільше. Волюнтаризм (людина може і мусить будувати власну долю, захищати свою свободу, боротися з несправедливістю. Звідси – культ героїв, подвигів. Войовничий націоналізм: боротьба за Українську самостійну державу. Трагізм світосприйняття: увага до болісних переживань людини, пов’язана із поразкою в боротьбі за високі ідеали. Стильовий синкретизм: поєднання у творчості різних стилів модернізму, наприклад неокласицизму і неоромантизму.
Тематика  творчості:	Відродження України після І світової війни; Безмежність часу і простору; Оспівування вольової людини; Громадянська лірика; Інтимна лірика; Пошук гармонії, мета до майбутнього і невблаганна смерть у боротьбі; Історичне минуле України; Патріотична лірика; Бойове лицарство.
Тип художнього мовлення:	поети-пражани заклали особливий тип художньої мови в XX столітті (історична, археологічна, релігійна, міфологічна, мілітарна лексика), що залишила глибокий слід в українській поезії і своїми можливостями збагачувала й збагачує наступні літературні покоління.
Жанри:	Ліричні вірші, новели, сонети, поезії-мініатюри, медитації, вірші-звертання, балади

 

 

Слово викладача

Людська сутність проявляється через призму її любові до батьківщини, до матері, до коханої людини. Саме ці теми ми зустрічаємо і у поезіях поетів-емігрантів. Тому зараз проаналізуємо вірші найвидатніших поетів та зробимо нотатки у зошитах.

Аналіз поезій

Прослухайте та знайдіть ключові слова, що відображають стан героя.

Де перебуває ліричний герой?

За чим він сумує?

 

Євген Маланюк

Під чужим небом

 

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх...

 

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: кари! кар!

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий – несу чужий тягар.

 

А я на полум’ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір’ях – вітряки.

 

Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут – в вікні опустиш штору –

І п’єш самотній, смертний біль...

 

Де краще людині: на чужині, чи на рідній землі?

 

Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе добре — цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає. Виявляється, що туга за батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі. Отже, головна думка віршу — людина щаслива по-справжньому тільки на своїй батьківщині.

 

Не випадково поезію ще називають лірикою. А що ми розуміємо під поняттям лірика?  (Лі́рика (грец. - твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття.

Чому поезію називають лірикою? Тому, що вона найбільше близька до музики, відображає внутрішній стан людини, її почуття, переживання. Лірика – то є музика!

Зараз я пропоную відчути єдність музики та поезії, відчути те, що відчували емігранти. Вашій увазі пісня Ольги Богомолець на слова поетеси-емігрантки Олени Теліги.

 

Олена Теліга

Вечірня пісня

 

За вікнами день холоне,

У вікнах – перші вогні…

Замкни у моїх долонях

Ненависть свою і гнів!

Зложи на мої коліна

Каміння жорстоких днів

І срібло свого полину

Мені поклади до ніг.

Щоб легке, розкуте серце

Співало, як вільний птах,

Щоб ти, найміцніший, сперся,

Спочив на моїх устах.

А я поцілунком теплим,

М’яким, мов дитячий сміх,

Згашу полум’яне пекло

В очах і думках твоїх.

Та завтра, коли простори

Проріже перша сурма –

В задимлений, чорний морок

Зберу я тебе сама.

Не візьмеш плачу з собою –

Я плакать буду пізніш!

Тобі ж подарую зброю:

Цілунок гострий, як ніж.

Щоб мав ти в залізнім свисті

Для крику і для мовчань –

Уста рішучі, як вистріл,

Тверді, як лезо меча.

 

Знайдіть у поезії слова, які звучать агресивно.

Віднайдіть антонімічні пари.

Яку роль виконує жінка у цій поезії?

 

Батьківщина, яка легко відпускала своїх дітей, доводила їх до гріхопадіння, вбивала все, заради чого людина приходить у цей світ – заради любові! Лірична героїня готова взяти зброю помститися за свої нещастя, за свою тугу, за всі лиха, які відчуває на чужині. Сум’яття, що породжує агресію, страждання змушують ліричну героїню забути про свій обов’язок на землі та взяти до рук зброю навіть замість чоловіка.

 

Ми починали наше заняття з журавлів, зі зграєю, яка відлітала на чужину. Зграя птахів то наша нація. Зараз пропоную прослухати поезію та зясувати, з яким же птахом асоціює  себе ліричний герой?

Ю.Липа ,,Щоденний бій»

Ім’я сучасного - ми,

Ім’я будучини - чин,

Хто спинився - той служить тьмі,

Хто в поході - звитяжець він,

Він підлетить, як орел,

Він зіллє все,

Що з глибини джерел

День нам несе.

 

Ліричний герой порівнює себе з орлом. Чим характеризується цей птах? Це хижий птах-одинак, який не буде їсти падаль. Він  величний і гордий, увесь час знаходить у стані ризику, бою. Метафоричний образ орла – це символ того, ким ставали емігранти на чужині. Втрачаючи зв'язок з батьківщиною, вириваючи з корінням все, що тримало на рідній землі, українці на чужині вже не були нацією, відбувалася страшна індивідуалізація особистості, коли кожен сам по собі, кожен сам за себе.

 

Метод «Прес»

На основі опрацьованих відомостей про еміграційну літературу, прослуханих поетичних творів побудуйте узагальнений портрет-асоціацію українського поета-еміграта. ВІН — українець, вигнанець…

 

Підведення підсумків заняття

Новий привид еміграції приходить до нас. Четвертий привид за всю нашу історію. Чи зможемо ми подолати його? Чи хочемо ми повторювати досвід «Камінного хреста»?

Еміграція — це слово одночасно лякає нас і приваблює. Лякає тих, хто вболіває та переживає за цвіт нації, за наш народ. Приваблює тих, хто розчарувався у реаліях нашого життя та прагне знайти щось краще за кордоном. Мабуть, знаходять, якщо не повертаються додому. А якщо й повертаються, то у цинкових трунах — символах того, що вони знайшли на Заході. Щастить тільки одиницям, і ці одиниці ведуть за собою в еміграцію нові хвилі емігрантів. Замість одного мертвого постають двоє живих. І марять Заходом. Їдь на Захід, молодий чоловіче, їдь на Захід.

На сьогодні за межами України проживає близько п'ятнадцяти мільйонів українців. Більшість діаспори складає науково-мистецька еліта, яка продовжує розвивати свої національні політичні, громадські, культурні, наукові та духовні ідеї і за головну мету своєї діяльності ставить повноцінне існування незалежної української держави. Однак неможливо творити державу за її межами. Саме тому українська влада повинна зробити все для того, щоб у громадян нашої країни не виникало потреби їхати світ за очі у пошуках кращого життя.

 Роман Купчинський «Одкровенне серце».

 (Вірш звучить у супроводі уривка з «Реквієму» Моцарта.)

 Розігнала доля нас по світу,

 Як той вітер листя восени,

 Не дала нам ані дня радіти,

 Не дала нам сонця, ні весни...

 Коротаєм вік свій на чужині

 І скриваєм наш сердечний біль.

 Повій же, вітре, з України,

 Принеси нам запах рідних миль.

 Ой ти, доле, нещаслива доле,

 Не зупинить цього вітру час,

 Зашумить ще українське поле

І Великдень прийде ще до нас!

 

 Пам'ятаймо про тих, хто зараз далеко від нас, але завжди був і є з нами. У слові, у пісні.

 (Звучить закінчення пісні «На Україну повернусь».)

Прослуховування пісні «На Україну повернусь»

Домашнє завдання

За життям, творчістю поетів-емігрантів підготувати конкурсну творчу роботу «На Україну линуть журавлі»