Методична розробка заняття "Інтеграційні процеси в Європі"

 

Методична розробка заняття

 

Тема:  ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

 

Мета заняття: сформувати знання про сутність, етапи та значення інтеграційних процесів у Європі та світі, становлення Європейського Союзу, об’єднання Німеччини та Брексіт; розвивати вміння аналізувати історичні події, працювати з історичними джерелами й картою, робити висновки та узагальнення; виховувати повагу до демократичних цінностей, активну громадянську позицію та усвідомлення значення європейської інтеграції для України.

  Фахові компетентності:

знати: суть інтеграційних процесів в Європі і в світі та їх наслідки для країн регіону; процес створення від Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) до Європейського союзу (ЄС);  специфіку країн й організацій – центрів ухвалення рішень, важливих для безпеки, розвитку і стабільності в сучасному світі; зміст понять: «брексіт»; час укладення Римських угод та Маастрихтського договору; основні тенденції розвитку політичних систем країн Заходу у  другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.; причини утвердження США як провідної держави «вільного світу»; значення об’єднання Німеччини й  утворення Європейського Союзу.

 Уміти: аналізувати спільні  наслідки Другої світової війни для країн Західної Європи;  встановлювати послідовність і  синхронність подій, пов’язаних з  утвердженням у  Західній Європі ліберальної демократії та соціальної ринкової економіки; використовувати карту як джерело інформації про процеси економічної інтеграції Західної Європи; визначати причини та ознаки кризових явищ в ЄС, розробляти стратегію їх подолання; визначати роль США та ЄС у сучасних міжнародних відносинах

Загальні компетентності:

критично оцінювати інформацію та використовувати її для різних потреб; генерувати нові ідеї, вирішувати життєві проблеми, аналізувати та прогнозувати історичні процеси, ухвалювати оптимальні рішення, закріпити навички аналізу та зіставлення історичного матеріалу; формувати вміння проводити історичні паралелі, робити власні висновки; формувати у студентів активну громадянську позицію, виховувати почуття гуманності, прагнення інтегруватись до Європи.

 

Оснащення: мультимедійна презентація, інтерактивні вправи, історичні документи, підручник, політична карта Європи, атлас.

Тип заняття: комбіноване заняття з елементами інтерактивних технологій навчання.

 

Література:

1.  Васильків В., Сіромський Р., Островський О. Всесвітня історія : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти (рівень стандарту). Тернопіль : Астон, 2024.
2. Гісем О. О., Мартинюк О. О. Всесвітня історія : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти. Харків : Ранок, 2019.
3. Ладиченко Т. В., Осмоловський С. Г. Всесвітня історія : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти. Київ : Генеза, 2019.
4. Полянський П. Всесвітня історія (рівень стандарту) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти. Київ : Грамота, 2024. 
5. Щупак І. Я. Всесвітня історія (рівень стандарту) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти. Київ : УОВЦ «Оріон», 2024.

Електронні підручники: https://pidruchnyk.com.ua/3026-vsesvitnia-istoriia-vasylkiv-11-klas-2024.html

Хід заняття

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ЗАНЯТТЯ

Повідомлення теми та цілей заняття.

 

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Тестовий контроль (ДОДАТОК 1)
2. Усний контроль:

• Назвіть чинники виникнення ТНК та їх характерні ознаки.
• Які зміни спричинила НТР у праці людини та у вимогах до неї?
• Що передбачала програма рейганоміки у США?
• Охарактеризуйте наслідки рейганоміки.
• Назвіть передумови та основні напрями тетчеризму.
• Охарактеризуйте сутність шведської соціальної моделі.

 

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

                                            Робота з картою

За допомогою карти «Європа в 1945–1989 рр.» виконайте завдання:

1. Користуючись картою, назвіть країни – учасниці плану Маршалла.
2. За картою встановіть, які держави увійшли до складу ОВД.
3. За допомогою карти визначте держави – члени НАТО.

 

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

             

            Вправа «Поміркуй і обґрунтуй»

Завдання. Поміркуйте: у сучасному світі існує багато глобальних проблем — війни, економічні кризи, зміни клімату, міграція. Чи може одна держава ефективно їх вирішити самостійно? Обґрунтуйте свою думку.

       Сьогодні ми розглядаємо надзвичайно актуальну тему — інтеграційні процеси у сучасному світі. Це явище, яке безпосередньо впливає на політику, економіку та повсякденне життя кожної людини.

         Сучасний світ дедалі більше стає взаємопов’язаним. Країни об’єднуються в союзи, створюють спільні економічні простори, координують політичні рішення. Європейський Союз — яскравий приклад того, як держави можуть співпрацювати заради стабільності, розвитку та безпеки.

       Водночас інтеграційні процеси — це не лише успіхи, а й виклики. Ми спостерігаємо складні історичні події, такі як об’єднання Німеччини, яке змінило політичну карту Європи, або Брексіт, що показав, що інтеграція може мати і зворотний напрям.

        Сьогодні ви спробуєте зрозуміти, чому держави об’єднуються, які переваги це дає, і з якими труднощами вони стикаються. Особливу увагу звернемо на роль США та Європейського Союзу у формуванні сучасного світового порядку. Ці знання допоможуть вам краще орієнтуватися в подіях сьогодення, адже інтеграційні процеси — це не історія минулого, а реальність, у якій ми живемо.

4.     СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

План

1. Європейська інтеграція: основні етапи і напрями про­цесу.
2. Об'єднання Німеччини.
3. Проблеми Брексіту.
4. Роль США та ЄС у сучасних міжнародних відносинах.

 

1. Європейська інтеграція: основні етапи і напрями про­цесу

        Досвід боротьби з фашизмом змушував європейців шукати по закінченню Другої світової війни такі форми міждержавних стосунків, які унеможливили б повторен­ня жахів війни. Водночас надії на забезпечення демокра­тичного і мирного розвитку повоєнного світу постійно знаходилися під загрозою переростання «холодної війни» у третю світову. Саме через розкол європейських країн за соціально-економічною та політико-ідеологічною ознака­ми, а також через військово-політичне протистояння двох систем пошуки цілісно-європейських форм інтеграції бу­ли приречені на невдачу. Інтеграційний процес в Європі набув регіонального характеру, а точніше - розпочалися два відмінні за змістом, формами і ефективністю інтег­раційних процеси: спочатку економічно і військово-політично почала об'єднуватися за допомогою США Західна Європа, а за нею під егідою Радянського Союзу намагалася не відставати і Східна Європа.

                                    Робота з термінами і поняттями

Європейська інтеграція — процес утворення нового типу міждержавних відносин, що розпочався після Другої світової війни і забезпечив країнам Західної Європи високі темпи економічного розвитку, соціально-політичну стабільність та безпеку.

 

 

       Після завершення Другої світової війни європейські держави шукали шляхи забезпечення тривалого миру та недопущення нових воєн. Одним із перших політичних діячів, який висунув ідею об'єднання європейських країн, став Вінстон Черчилль. Ознайомтеся з уривком із його промови та з'ясуйте, яким він бачив майбутнє Європи.

 

Робота з документом 

Опрацюйте документ і виконайте завдання:

1. Визначте основну мету створення Сполучених Штатів Європи, яку обґрунтовує В. Черчилль.
2. Поясніть, чому автор надає особливого значення співпраці Франції та Німеччини.
3. Висловіть власну думку: чи були пропозиції В. Черчилля актуальними для повоєнної Європи? Аргументуйте відповідь.

Із промови Вінстона Черчилля в Цюриху, 19 вересня 1946 р.

        Ми повинні створити щось на зразок Сполучених Штатів Європи… Те, що я вам зараз скажу, здивує вас. Першим кроком на шляху до створення європейської сім’ї має стати партнерство між Францією і Німеччиною. Тільки таким чином Франція зможе досягти морального лідерства в Європі. Відродження Європи неможливе без духовно великої Франції і духовно великої Німеччини. Структура Сполучених Штатів Європи, якщо вони будуть створені належним чином, має бути такою, що матеріальна сила окремо взятої країни не матиме особливого значення. Малі нації важать нітрохи не менше, аніж великі, і заслуговують уваги завдяки своїм внескам у спільну справу… Однак я змушений вас попередити. Часу, можливо, дуже мало. Зараз у нас перепочинок. Гармати мовчать. Бої припинено, проте небезпека не зникла. Щоби нам вдалось створити Сполучені Штати Європи, чи як там вони називатимуться, ми повинні починати вже зараз…

 

•      У липні 1947 р. у Парижі на нараді представників 16 європейських держав було створено Комітет європейського економічного співробітництва, який розпочав свою роботу в напрямку реалізації плану Маршала.
•      Першим кроком до економічної інтеграції країн Західної Європи став план Шумана, названий за прізви­щем міністра закордонних справ Франції (1950). Мета плану - зробити неможливою підготовку нової війни в Європі. Для цього пропонувалося взяти під міжнародний контроль виробництво вугілля і сталі в Європі.
•      В 1951 р. 6 країн - Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Голландія і Люксембург - підписали угоду про створення Європейсь­кого об'єднання вугілля та сталі. Це стало першим міждержавним об'єднанням країн Західної Європи і за­клало фундамент спільних європейських структур.
•      1957 р. створено  Єв­ропейське товариство з атомної енергії (Євроатом), по­кликане об'єднати зусилля його членів у галузі ядерних досліджень і використання ядерної енергії.
•      Своєрідним продовженням плану Шумана стало об'єднання в Європейське Економічне Співтовариство («Спільний ринок») у 1957 р. тих самих шести країн Західної Європи згідно з Римським договором. Пізніше до них приєдналися Велика Британія, Данія, Ірландія (1973), Греція (1981), Іспанія, Португалія (1986). Члени ЄЕС зобов'язалися:
  •          проводити єдину економічну і соціаль­ну політику;
  •          ввести єдині ціни на сільськогосподарську й промислову продукцію;
  •          поступово ліквідувати митні бар'єри в торгівлі одне з одним;
  •          досягти створення валют­ного союзу тощо.

      З часом мета ЄЕС змінилася - головним завданням об'єднання стала необхідність створити конку­ренцію таким економічним центрам світу як США і Японія, оскільки жодна країна Європи сама не в змозі конкурувати з ними. Для цього у 1985 р. країни-члени ЄЕС вирішили створити спільний економічний простір з вільним пересуванням своїх товарів, капіталів, послуг, робочої сили.           7 лютого 1992 р. у м. Маастрихт (Нідерлан­ди) 12 країн ЄЕС підписали Договір про Європейський Союз, що передбачав поетапну трансформацію ЄЕС в но­вий економічний, валютний, а в перспективі - і політич­ний союз.

      Договір передбачав створення політичного, економічного і валютного союзу (т. зв. «Европа без кордонів»), завершення формування єдиного внутрішнього ринку — усунення всіх перешкод на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталів і людей. Країни ЄС зобов'язалися проводити спільний курс у сфері зовнішньої політики і безпеки, основних напрямів внутрішньої економічної політики, координувати політику з питань охорони навколишнього середовища, боротьби із злочинністю, у сфері юстиції тощо. 

        Умови членства в ЄС:

•             досягнення європейських стандартів у виробництві;
•      зниження інфляції до 1,5% на рік;
•      дефіцит бюджету до 3% ВНП.

Маастрихтський договір створив політико-правові умо­ви для нового етапу європейської інтеграції. З 1 листопа­да 1993 р., коли він набув чинності, на території Європи з'явилося нове геополітичне утворення - Європейський Союз (ЄС). У його межах дозволено вільне пересування робочої сили, капіталів, цінних паперів, а з 1995 р. діють Шенгенські угоди про вільне пересування громадян країн-членів ЄС.

 

Відеофрагмент_Історія створення ЄС

Запитання до фільму:

1. Якою була першочергова мета створення європейських об'єднань після Другої світової війни та як розвивалася їхня структура?
2. Що означає процес європейської інтеграції для країн-членів та якими символами й угодами вона закріплена?
3. Яким був шлях України до отримання безвізового режиму та які умови необхідні для її повного членства в ЄС? З якими основними внутрішніми кризами та зовнішніми впливами стикається сучасний Європейський Союз?

 

Основна мета і напрямки діяльності Союзу:

•     подальше економічне і валютне об'єднання;
•     створення єдиного внутрішнього ринку Європи;
•     забезпе­чення охорони навколишнього середовища і соціального захисту європейців;
•     посилення Західноєвропейського Обо­ронного союзу, і поліпшення його співробітництва з ОБСЄ і Радою Безпеки ООН тощо.

        ЄС перетворилася на один із трьох світових центрів, успішно конкуруючи зі США і Японією.

Найважливішими інституціями Європейського Союзу є:

1. Європейська рада – визначає загальні політичні напрями та пріоритети розвитку ЄС.
2. Рада Європейського Союзу (Рада ЄС) – представляє уряди держав-членів, ухвалює законодавчі акти та координує політику ЄС.
3. Європейська комісія – виконавчий орган ЄС, який розробляє законодавчі пропозиції, контролює виконання законів і представляє інтереси Союзу.
4. Європейський парламент – представницький орган, депутати якого обираються громадянами держав-членів; бере участь у законотворчому процесі та затверджує бюджет ЄС.
5. Суд Європейського Союзу – забезпечує однакове тлумачення й застосування права ЄС.
6. Європейський центральний банк (ЄЦБ) – відповідає за грошово-кредитну політику країн єврозони та підтримує стабільність євро.
7. Європейський суд аудиторів – здійснює контроль за використанням фінансових ресурсів ЄС.

   

               Головними  установами Союзу є: Європейський фонд освіти, Євроагентство з охорони навколишнього середови­ща, Євроагентство по експертизі медичних препаратів, Європейський Валютний Інститут, головним завданням якого є введення єдиної валюти – євро (запроваджене у 2002 р., 19 країн з 27). Координують діяльність ЄС саміти - регулярні зустрічі «на вищому рівні» - глав держав країн-членів ЄС. Сьогодні до ЄС входить 27 європейських держав. У 2017 році Велика Британія почала процедуру виходу з ЄС.  

         

Випереджаюче завдання

Студентське повідомлення на тему:

«Україна і Європейський Союз»

 

План

1. Історичні передумови співпраці України з ЄС.
2. Основні етапи розвитку відносин Україна – ЄС.
3. Угода про асоціацію між Україною та ЄС.
4. Сучасний стан співпраці України з Європейським Союзом.
5. Значення євроінтеграційного курсу для України.

 

        У 2014 році Україна і Євросоюз підписали Угоду про асоціацію, а у 2017 році запроваджено безвізовий режим для в’їзду громадян України до країн ЄС.

      У лютому 2019 року Верховна Рада ухвалила закон "Про внесення змін до Конституції України, щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в НАТО" 

 

    Важливою міжнародною міжурядовою організацією, що виникла у 1949 році є Рада Європи.

Робота з історичною інформацією

Уважно прочитайте  документ.

Назвіть основні причини створення Ради Європи.

Чому інтеграційні процеси активізувались в Європі саме в повоєнний період? 

Статут Ради Європи. Лондон. 5 травня 1949 р.

          Стаття 1. Метою Ради Європи є здійснення тіснішого союзу між його членами для захисту й просування ідеалів і принципів, що є їхньою загальною спадщиною, і сприяння їх економічному і соціальному прогресу. Цю мету переслідуватимуть через посередництво органів Ради шляхом розгляду питань, що становлять загальний інтерес, укладанням угод, проведенням спільних дій в економічній, соціальній, культурній, науковій, юридичній і адміністративній областях, так само як і шляхом захисту і розвитку прав людини і основних свобод. Участь членів у роботі Ради Європи не повинна чинити негативного впливу на їхній внесок у справу Організації Об’єднаних Націй та інших організацій або міжнародних союзів, у яких вони беруть участь. Питання, що стосуються національної оборони, не належать до компетенції Ради Європи.

         Головною ме­тою цієї організації, до якої входять 47 країн Європи, є захист прав людини. При Раді діють Європейська Комісія з прав людини, Європейський Суд з прав людини, Європейський Центр Молоді, Європейський Молодіжний Фонд, Інформаційний Центр охорони природи. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. З листопада 1995 р. членом Ради Європи стала Україна, що накла­дає на неї обов'язки по прискоренню проведення еко­номічних реформ і демократизації суспільства.

    Проблеми європейської безпеки в 90-ті роки успішно вирішувалися в рамках країн-учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), яка з 1995 р. одержала нову назву - Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Під час війни на сході України ОБСЄ спорядила моніторингову місію. 

Отже, після Другої світової війни зусиллями західноєвропейських країн на старому континенті розпоча­лися інтеграційні процеси по творенню єдиного Європейсь­кого дому. Втім сьогодні, на рубежі XXI століття, розвиток Європи все ще далекий від тієї цілісності та єдності, про яку кажуть політики і про яку мріють народи.

2. Об'єднання Німеччини

    Метод «Відкритий мікрофон»  

•    Охарактеризуйте політику окупаційної влади у Німеччині після закінчення війни.
• Коли і за яких умов відбулися розкол Німеччини?
• Які партії борються за владу у ФРН?
• Які чинники сприяли німецькому «економічному диву»?

 

     Після капітуляції Німеччини у Другій Світовій війні вона згідно з рішеннями Ялтинської конференції була поділена країнами переможцями  на чотири окупаційні зони (США, Велика Британія, Франція, СРСР). У 1948 році між союзниками виявилися розбіжності, що вилилися в повномасштабний кризу, безпосереднім приводом для якої стала грошова реформа в Тризонії (окупаційних зонах США, Великобританії та Франції) – з 21 червня протягом року СРСР блокував залізничні і автомобільні шляхи союзників в західні сектори Берліна, що знаходяться під їх контролем, сподіваючись привести західних союзників до столу переговорів з метою зберегти цілісність Німеччини.

    Підсумком берлінської кризи стало об’єднання в травні 1949 року земель, що перебували в західній зоні окупації, у Федеративну Республіку Німеччини (ФРН), при цьому Західний Берлін став  автономним самоврядним містом, пов’язаним наземним транспортним коридором з ФРН; у відповідь на це в жовтні 1949 році в радянській зоні окупації була створена Німецька Демократична Республіка (НДР).

      В 1957 році уряд Західної Німеччини на чолі з Конрадом Аденауером ввів у дію т. зв. «доктрину Хальштейна», яка передбачала автоматичний розрив дипломатичних відносин з будь-якою країною, що визнала НДР. Він категорично відкинув пропозиції східнонімецької боку про створення конфедерації німецьких держав, наполягаючи замість цього на проведенні загальнімецьких виборів. У свою чергу, влада НДР заявили в 1958 році про свої домагання на суверенітет над Західним Берліном на тій підставі, що він перебуває «на території НДР».

       Лише в кінці 1960-х, після смерті ідеологів комуністичної НДР Вільгельма Піка та Отто Гроттеволя почалась нормалізація стосунків з ФРН, яка в 1973 році визнала НДР і встановила з нею дипломатичні стосунки; цього ж року НДР стала членом ООН та інших міжнародних організацій. Проте, з посиленням влади Еріка Хонеккера, який в 1971 році під тиском Леоніда Брежнєва очолив Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН), в НДР почалась нова хвиля придушення демократії і свобод під гаслом формування “нової німецької соціалістичної нації”. Станом на 1985 рік лише за спробу перетину Берлінської стіни в тюрмах НДР перебувало близько 50 тисяч чоловік.

     У жовтні 1989 року в надрах СЄПН виникла опозиція, яка не без підтримки Михайла Горбачова домоглася зняття Хонеккера з усіх партійних і державних постів, в листопаді громадяни НДР отримали право на вільний виїзд з країни, що привело до падіння Берлінської стіни (9 листопада 1989 року). На перших демократичних виборах в НДР, які відбулись в 1990 році, перемогу отримала Християнсько-демократична партія, надія на підтримку існування НДР в якості

соціалістичної альтернативи капіталістичній ФРН зазнала повного краху і нове керівництво країни почало інтенсивні переговори з ФРН про об’єднання.

     Якщо внутрішні аспекти об’єднання були визнані всім світом справою самих німців, то зовнішні стали предметом дипломатичної боротьби. На адресу уряду ФРН надійшли так звані «сім запитань Шеварднадзе», в яких СРСР цікавився майбутнім територіальним та безпековим устроєм Європи і військовою доктриною об’єднаної Німеччини. У травні і серпні 1990 року були підписані два договори про умови приєднання НДР до ФРН – територія НДР була включена до складу ФРН, і дію конституції ФРН було поширено на нову територію, а німецька марка ФРН була оголошена офіційною валютою НДР.

    У вересні 1990 року в Москві ФРН, НДР, СРСР, США, Велика Британія, Франція підписали Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, який містив рішення з усього комплексу питань об’єднання Німеччини. У Європі не створювалася нова держава, а розширювалася Федеративна Республіка Німеччина, яка існувала з 1949 року, її зовнішні кордони були проголошені остаточними, що було закріплено у відповідних документах, підписаних ФРН із Польщею та Чехією; Німеччина зобов’язалася не висувати жодних територіальних претензій до інших держав, відмовлялась від виробництва, володіння, розповсюдження ядерної, хімічної та біологічної зброї.

    Урочисте входження нових земель до ФРН відбулося 

3 жовтня1990 року – об’єднана Німеччина отримала повний суверенітет не тільки у внутрішніх, а й у міжнародних справах внаслідок відмови чотирьох держав від своїх прав і відповідальності щодо Берліна й Німеччини в цілому, від чотиристоронніх угод за підсумками Другої світової війни. 3 жовтня 1990 року після 41 року розділення Східна і Західна Німеччини об’єднались в єдину державу. 2 грудня 1990 року на перших після 1945 року загальних виборах Бундестагу явну перевагу отримала урядова коаліція ХДС/ХСС і Вільна Демократична партія (ВДП), а 17 січня наступного року Гельмут Коль став Федеральним канцлером об’єднаної Німеччини.

3. Проблеми Брексіту

Вихід Великої Британії з ЄС або Brexit 

Робота з термінами і поняттями

Брексіт («Британія» (Britain) та «вихід» (exit)) — словосполучення для позначення референдуму, на який винесли одне питання: Велика Британія має  залишатися членом Євросоюзу чи вийти з нього? Також слово «брексіт» використовують у загальному розумінні, коли йдеться про наміри Британії вийти з Євросоюзу

     Після парламентських виборів у Великій Британії у травні 2015 року переобраний прем'єр-міністр Сполученого Королівства  Девід Камерон підтвердив прихильність до маніфесту Консервативної партії у проведенні референдуму щодо британського членства в Європейському Союзі.

      Ідею Брексіту просували консервативні та націоналістичні партії, граючи на ксенофобських настроях, страху перед мігрантами. На руку їм зіграла криза з сирійськими біженцями.

       Референдум щодо членства Великої Британії в ЄС пройшов у Великій Британії та Гібралтарі 23 червня 2016 року.

Результати проведення даного референдуму:

         51,9 % виборців виявили своє бажання покинути ЄС.

         48,1 % виборців побажали залишитися в складі Європейського союзу.

          Шотландці та жителі Північної Ірландії в цілому виявили своє бажання залишитися в складі ЄС, а ось валлійці й англійці, без Лондона, проголосували за вихід. Була узгоджена остаточна дата виходу Великої Британії з Євросоюзу – 29 березня 2019 року.

        Голосування коштувало політичної кар'єри тогочасному прем'єр-міністру Британії, лідеру консерваторів Девіду Кемерону. Замість нього уряд очолила Тереза Мей, якій довелось узгоджувати з Брюсселем угоду про вихід країни з ЄС.

      Лише в жовтні 2016 року був окреслений перелік найскладніших питань Brexit: це забезпечення прав громадян ЄС та Британії, визначення фінансових зобов'язань останньої та врегулювання проблеми кордону між Великою Британією та Ірландією.

       Існувало два варіанти виходу: soft (м’який) та and hard (важкий). М’який Брексіт означав збереження відносин між Британією та ЄС на високому рівні співпраці у межах чинних договорів, Об'єднане Королівство вийде зі складу ЄС та Європейської ради, та не буде делегувати депутатів в Європейський парламент. Важкий – передбачає вихід з ЄС без угоди.

      Літом 2018 року Британський уряд оголосив про вибраний варіант стосовно виходу із ЄС: ним став план "м'якого Брексіту".  Але, у січні 2019 року, парламент Великої Британії проголосував проти запропонованої урядом Терези Мей угоди щодо виходу країни з Європейського Союзу. Понад мільйон британців підписали петицію за проведення ще одного референдуму по Брексіт.

        З 31 січня 2020 року Британія перестала бути членом Європейського Союзу.

      Згідно зі опитуванняи у Британії в листопаді 2022 року 56% респондентів вважають, що вихід з Євросоюзу був помилкою, а лише 32% впевнені, що це було хорошою ідеєю.

 

4. Роль США та ЄС у сучасних міжнародних відносинах.

      Один із напрямів у зовнішній політиці США, за власним самовизначенням, є проведення політики «м'якої сили» (Soft power). М'яка сила — це здатність держави (союзу, коаліції) досягти бажаних результатів у міжнародних справах через переконання, а не придушення (нав'язування, примус). «М'яка сила» діє, спонукаючи інших дотримуватись (або домагаючись їхньої власної згоди додержуватись, або роблячи вигідним додержання) певних нормам поведінки та інституцій на міжнародній арені, що і приводить її носіїв до досягнення бажаного результату фактично без примусу". 

    Європейський Союз проводить єдину зовнішню та безпекову політику, що дає йому можливість виступати та діяти у світовій політиці як єдине ціле.  У глобалізованому світі 27 країн-членів ЄС здатні відігравати значну роль та мати більший вплив лише у разі об’єднання зусиль. Поштовхом для цього став Лісабонський договір, який набув чинності у 2009 році. У рамках договору була введена посада Високого представника ЄС із зовнішніх справ і безпекової політики, що одночасно поєднувалася із посадою Віце-президента Європейської Комісії. Ідея спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС полягає у тому, щоб забезпечувати мир, зміцнювати міжнародну безпеку відповідно до принципів, визначених у Статуті ООН; сприяти міжнародній співпраці; поширювати та зміцнювати демократію, верховенство права, повагу до прав людини та засадничих свобод.

Робота з підручником

(П.Полянський Всесвітня історія, 11 клас, ст.77-78)

1.   Опрацюйте текст підручника та визначте основні напрями впливу США на сучасні міжнародні відносини.
2.   Назвіть ключові напрями діяльності Європейського Союзу на міжнародній арені.
3.   Заповніть таблицю.

 

Критерій порівняння	США	Європейський Союз
Політична роль
Економічний вплив
Роль у забезпеченні міжнародної безпеки

 

VI. ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.

1. Узагальнювальна бесіда.

• Які основні етапи європейської інтеграції ви можете назвати?
• Яке історичне значення мало об'єднання Німеччини?
• Які наслідки мав Брексіт для Великої Британії та Європейського Союзу?
• Яку роль відіграють США та ЄС у сучасних міжнародних відносинах?

 

2. Рефлексія.
Продовжіть речення:

• Сьогодні на занятті я дізнався(лася)…
• Найбільше мене зацікавило…
• Найважливішим для мене було…
• Отримані знання я можу використати…

 

3. Оцінювання навчальної діяльності.
Оголошення та аргументування оцінок, відзначення найактивніших студентів.

 

4. Домашнє завдання.

• Опрацювати відповідний параграф підручника.
• Повторити основні поняття: європейська інтеграція, Європейський Союз, НАТО, ОВД, Брексіт, план Маршалла.
• Підготувати повідомлення «Операція «Вісла».

 

 

 

ДОДАТОК 1

Оберіть один правильний варіант відповіді.

 

1. Укажіть поняття, яке відповідає поданому визначенню.

Якісний стрибок у розвитку науки, техніки й технологій, що зумовив докорінні зміни у виробництві, економіці, суспільстві та повсякденному житті людей.

А. транснаціональна корпорація (ТНК)
Б. науково-технічна революція (НТР)
В. соціальне ринкове господарство
Г. план Маршалла

 

2. Модель соціальної держави, що починає формуватися після Другої світової війни

   А. "держава співпраці"

   Б. "держава добробуту"

   В. "держава допомоги"

   Г. "держава підтримки"

 

3. Транснаціональні корпорації (ТНК) – це:
        А. державні підприємства
        Б. невеликі місцеві фірми
        В. компанії, що діють у багатьох країнах світу
        Г. благодійні організації

 

4. Основна ознака ТНК:
   А. відсутність прибутку
   Б. діяльність лише в одній галузі
   В. наявність філій у різних країнах
   Г. державна власність

 

5. Про яку країну йдеться:

«Завдяки високим податкам (одні з найвищих у світі) … домоглася загального добробуту: безкоштовна освіта, догляд за дітьми, піклування про людей похилого віку, охорона здоров’я та медична допомога, високі пенсії та інші складники соціального захисту»

   А.США

   Б. Велику  Британію

   В. Швецію

   Г. Німеччину

 

6. Перехід економіки до сфери послуг означає:
   А. розвиток важкої промисловості
   Б. зростання ролі торгівлі, освіти, медицини
   В. скорочення виробництва
   Г. відмову від експорту

 

7. Основною метою тетчеризму було
   А. посилення ролі держави в економіці
   Б. націоналізація підприємств
   В. зменшення державного втручання в економіку
   Г. ліквідація приватної власності

 

8. Політика тетчеризму найбільш безпосередньо проявилася у

А. розвитку системи соціального захисту та розширенні державних гарантій
Б. посиленні державного контролю над промисловістю
В. переході до планової економіки
Г. конфлікті з профспілками та страйку шахтарів у 1984–1985 рр.

 

9. Важлива складова шведської моделі

А. відсутність податкової системи

Б. високі податки для громадян із високими доходами 

В. високі податки для всіх громадян

Г. високі податки для громадян із низькими доходами

 

10. Рейганоміка — це економічна політика, яка проводилася в
    А. Великій Британії
    Б. США
    В. Франції
    Г. Німеччині

 

11.  Головна роль у відбудові західноєвропейської промисловості належала

А. "доктрині Трумена"

Б. "плану Маршалла"

В. "доктрині стримування"

Г. "державі добробуту"

 

12. Одним із соціальних наслідків рейганоміки стало

А. рівномірний розподіл доходів
Б. повна ліквідація безробіття
В. зростання соціальної нерівності
Г. зменшення соціальної нерівності

 

Оберіть три правильні відповіді.

13. До заходів рейганоміки належать:
      1. зниження податків
      2. скорочення соціальних програм
      3. збільшення державного контролю
      4. дерегуляція економіки

5. націоналізація промисловості

6. планова економіка

7. заборона страйків

 

14. Наслідками тетчеризму стало
      1. підвищення конкуренції
      2. зменшення державного сектору
      3. повна націоналізація економіки
      4. зростання приватного бізнесу

      5. зубожіння більшої частини народу

      6. відставання від провідних країн світу

      7. розрив співпраці з США

 

15. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями

1. приватизація
2. дерегуляція
3. скорочення соціальних програм
4. ринкова економіка

А. зменшення державного контролю над економікою.
Б. передача державної власності у приватні руки.
В. зменшення державних витрат на соціальні програми.
Г. економічна система, що ґрунтується на приватній власності та вільній конкуренції.
Д. передача приватної власності у державну власність

 

16. Установіть відповідність між економічною моделлю (політикою) та її характерною ознакою

1.   рейганоміка
2.   тетчеризм
3.   шведська модель
4.   соціальне ринкове господарство

А. поєднання ринкової економіки із системою соціального захисту населення
Б. зменшення державного регулювання економіки США
В. лібералізація економіки Великої Британії та скорочення ролі держави
Г. високий рівень соціального забезпечення населення

Д. запровадження централізованого державного планування економіки

 

17. Розташуйте в хронологічному порядку економічні моделі

А. соціальне ринкове господарство
Б. рейганоміка
В. шведська модель
Г. тетчеризм

 

18. Розташуйте події повоєнного розвитку у правильній хронологічній послідовності

А. початок «економічного дива» Німеччини
Б. план Маршалла
В. обрання Рональда Рейгана президентом
Г. початок страйку шахтарів у Великій Британії