Методична розробка заняття з дисципліни «Правознавство» на тему: «Основи кримінального права України»

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

МОГИЛІВ- ПОДІЛЬСЬКИЙ  ТЕХНОЛОГО – ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

методична розробка заняття

з дисципліни «Правознавство»

 

«Основи кримінального права України»

 

 

 

 

 

 

2018

 

ТЕМА:  «Основи кримінального права України»

Дата	Група
19.02.2019	Б 58/9-16

 

 

 

 

 

Слайд 1

Вид заняття:   лекція-відеопрезентація.

 

Мета:

Навчальна – домогтися засвоєння студентами знань по темі «Основи кримінального права України»;  виділити і актуалізувати в пам’яті студентів поняття, предмет, методи та джерела кримінального права; визначити поняття, ознаки види злочинів та відповідальність за їх скоєння;

Розвиваюча – розвивати наочно-образне мислення студентів, удосконалювати уміння систематизувати надану інформацію та виділяти головні правові терміни;

Виховна –  сприяти формуванню правомірного світогляду студентів, інтересу до державотворення нашої Батьківщини, виховувати почуття національної гідності та патріотизму.

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечують:

• Основи правознавства: «Людина в адміністративних та кримінальних відносинах».

-         Історія України: «Україна  в  умовах  незалежності. Конституційний процес в Україні 1991-1996 рр.».

 

Предметні компетенції:

• Просторова компетенція – локалізація дії кримінального права в часі та просторі на карті України.
• Хронологічна компетенція – визначення видів та термінів позовної давності за окремі види злочинів.
• Логічна компетенція – узагальнення та дія нормативно-правових актів в галузі кримінального права.
• Інформаційна компетенція – аналіз змісту отриманої інформації по темі.

 

Функції:

Знати: поняття, предмет регулювання метод та джерела кримінального права; кримінально-правові відносини; кримінальний злочин: поняття, види, склад, ознаки та  стадії вчинення; співучасть та її види; кримінальна відповідальність: поняття та види.

Вміти: формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси; сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності; виховувати інтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.

 

Забезпечення заняття:

Наочні посібники:

Карта: «Україна в роки незалежності».

ТЗН: мультимедійний проектор, електронні слайди: поняття, предмет регулювання та метод кримінального права; джерела кримінального права; кримінально-правові відносини; кримінальний злочин: поняття, види, склад, ознаки та стадії вчинення злочинів; кримінальна відповідальність: поняття та види.

 

Література:

• Основна:

1. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. У двох частинах. – К., 2001;
2. Кримінальне право України. Навчальний посібник. У 2-х книгах за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К., 2004;
3. Кримінальне право України. Підручник. В 2-х частинах ред М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К., 2002;
4. Мельничук О.А., Мельничук О.Ф. Правознавство. – Вінниця 2007;
5. Правозавство: за ред.\ Копейчикова В.В., Колодія А. М.  К. -2006;
6. Правозавство: за ред.\ Тімченка С.М., Коломойця Т.О. Запоріжжя - 2007;
7. Правознавство: за ред. П.Д. Пилипенка. – Львів, 2003;

 

• Додаткова:

8. Конституція України від 28 червня 1996 р.;
9.  Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.;
10.  Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2002.

 

Зміст і структура заняття

І. організаційна частина:

• перевірка наявності студентів;
• створення оптимального психологічного клімату.

Метод: робота з цитатою:

«Незнання законів не звільняє від відповідальності».

 

 

ІІ. Підготовка студентів до заняття:

 

1. Повідомлення теми і мети заняття:

 

ТЕМА:  «Основи кримінального права України».

Мета: На занятті розглядається тема «Основи кримінального права України», яка допоможе уникнути виникненню правопорушень та підвищити правову свідомість у повсякденному житті.

 

План.

1. Поняття, предмет регулювання, метод та джерела кримінального права.

 

2. Кримінальний злочин: поняття, види, склад, ознаки, стадії вчинення, співучасть та її види.

 

3. Кримінальна відповідальність: поняття та види.

 

Слайд 2

 

 

 

2. Мотивація  навчальної діяльності.

  Методи: розповідь, проблемне питання

Викладач: Народжуючись, кожна людина отримує певний обсяг правоздатності. Впродовж життя права особи збільшуються, але взамін вона має належно виконувати покладені обов’язки та вибирати види правомірної поведінки. У разі, якщо суб’єкт не дотримується букви закону, тоді натупає покарання, яке має бути пропорційне вчиненому злочину та носити насамперед виховну функцію. Проблема заняття: «Чи носять фізичні та моральні обмеження, що застосовуються до злочинця виховний характер?».

Слайд 3

 

3. Актуалізація опорних знань.

Метод:інтерактивна вправа: «коло думок»

 

Викладач: Вивчаючи попередні галузі правознавства, Ви ознайомилися з поняттями «права» та «мораль», які також присутні у кримінальному праві.

 Пригадайте: Що таке право та мораль, які між ними спільності та відмінності?

Слайд 4

 

Орієнтовані відповіді студентів:

  У регулюванні суспільних відносинах право і мораль взаємодіють один з одним, роблячи взаємний вплив. Вони побудовані на єдиних основах, виражають загальнолюдські цінності й ідеали, покликані регулювати поводження людей. У той же час це різні нормативні регулятори, вони мають свої особливості.

   Мораль (моральність), на відміну від права, — це правила поведінки людей, що виражають сформовані в суспільстві представлення про справедливість, добро, достоїнство, честі, совісті.

   Моральні норми діють через свідомість людей, підтримуються суспільною думкою. Але моральні норми не всесильні. Вони відрізняються відомою невизначеністю, моральними поглядами людей у залежності від рівня їхньої культури, віку. Розходження в моральних представленнях часто приводять до конфліктних ситуацій, життєвим зіткненням. Норми моралі не забезпечуються якими-небудь особливими законами, державними органами.

   Право також виражається в загальних правилах поведінки, нормах. У своїй основі правові норми мають моральний характер. Наприклад, як моралі, так і праву суперечать дії, що принижують достоїнство людської особистості, що зазіхають на його життя і волю. Однак правові норми виражені в законах, інших юридичних документах; вони мають офіційний характер і зв'язані часом із примусовим виконанням правил покоління. Виражаючи в нормативних документах, правові норми відрізняються строгою визначеністю по змісту, однозначністю.

    На відміну від моралі, право характеризується тим, що юридичні норми підтримуються силою державного примусу і при необхідності до порушника можуть бути застосовані діючі, часом тверді міри. Сила моралі, виражена в суспільній думці, дуже значна, але вона спрацьовує не завжди, а головне — немає особливого апарату, який би своєю діяльністю ефективно забезпечував проведення в життя необхідних мір.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Поняття, предмет регулювання, метод та джерела кримінального права.

Методи: бесіда-демонстрація, проблемне питання.

 

Викладач: Конституція 1996 року проголосила Україну правовою демократичною державою. Однією з ознак такої держави є наявність високої правової культури та правосвідомості громадян. Досягнення цього можливе лише за умови достатньої правової обізнаності населення. Без належного рівня правових знань і навичок правомірної поведінки неможлива свідома участь особи в суспільному та державному житті. Між тим, кожен громадянин повинен знати свої права та вміти легальними засобами захистити їх.    

 Пригадайте: Які джерела права виникли впродовж існування людства?

 

Орієнтовані відповіді студентів:

     Правовий звичай - санкціоновані державою правила поведінки, що склалися в результаті багаторазового повторення людьми певних дій.  Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а тільки ті, котрі мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і  історичному етапу його розвитку. Правовий звичай — найбільш давнє джерело права, яке історично і фактично передувало закону. Зберігав значення в середньовіччі, не втратив популярності в сучасних правових системах традиційно-общинного типу.

       Релігійно - правова норма — санкціонований і забезпечуваний державою акт-документ, що містить церковний  канон чи іншу релігійну норму, яка має загальнообов'язкове значення. Релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових системах (напр., у мусульманських країнах).

       Правовий прецедент — акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим чи адміністративним органом, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.

      Нормативно-правовий договір  - двостороння чи багатостороння угода, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами  з метою врегулювання якої-небудь життєвої ситуації. 

       Міжнародно-правовий акт — спільний акт-документ двох чи декількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну чи припинення прав і обов'язків у різноманітних відносинах між ними.

Нормативно-правовий акт — рішення компе­тентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовніш­ній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні на­слідки.

Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти.

Закон — нормативно-правовий акт, прийнятий парламентом або самим народом шляхом референдуму,  що має вищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини.

Підзаконні нормативно-правові акти — нормативно-правовий акт компетентних органів, прийнятий відповідно до закону й на його виконання.

 

2. Кримінальний злочин: поняття, види, склад, ознаки, стадії вчинення, співучасть та її види.

Методи: демонстрація, пояснення, «мікрофон», складання тез, ситуаційна вправа

 

     Викладач: Кримінальне право — одна з галузей права України, що охоплює два основні інститути: злочин і покарання. Назва цієї галузі походить від терміну «злочин» (лат. crimen). Звідси ця галузь права в Ук­раїні має назву      «кримінальне право».

    Поняття «кримінальне право» прийнято розгля­дати у двох його значеннях: по-перше, позитивне (об'єктивне) кримінальне право — це самостійна га­лузь законодавства, репрезентована самодостатнім законодавчим актом — Кримінальним кодексом; по-друге, кримінальне право — це галузь юридичної науки про чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, про його історію й тео­рію, про кримінальні закони інших держав.

Слайд 5-13

 Пригадайте: Які є види правомірної поведінки?

 

Орієнтовані відповіді студентів:

     Правомірна поведінка — суспільно необхідна, бажана поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, що виражається у здійсненні правових норм, гарантується та охороняється державою.

   Протиправна поведінка — поведінка, що характеризується порушенням норм права (правопорушення).

   Правопорядок — це одна зі складових громадського порядку, яка полягає у правовій регламентації суспільних відносин та вимозі додержання чинних правових норм. В основі правопорядку лежить принцип законності.

   Законність — це один з принципів державного та суспільного життя, що полягає у вимозі суворого й неухильного додержання законів усіма учасниками правовідносин.

 

Під час  демонстрації слайдів та пояснення викладача, студенти складають тези: «Види, ознаки та склад злочинів».

Слайд 14-19

 

• Орієнтовані тези студентів.

Правопорушення (злочин) — це винне протиправне діяння, вчинене суб’єктом правовідносин.

Об’єкт (соціальні цінності, захищені правовою нормою, на які посягнув правопорушник).

Суб’єкт (той, хто скоїв правопорушення)

Об’єктивна сторона (діяння у формі дії або бездіяльності)

Суб’єктивна сторона (сприйняття правопорушником свого протиправного діяння та його наслідків)

Ознаки правопорушення:

1) виявляється у формі дії або бездіяльності;

2) діяння вчинене суб’єктом правовідносин;

3) діяння вчинене осудною особою;

4) суспільно небезпечне;

5) не тільки власне діяння, але й потенційна загроза, що його здатна спричинити;

6) винне (умисне чи необережне);

7) наявність причинного зв’язку між діянням та суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Склад — це система об’єктивних та суб’єктивних ознак, які визначають певне діяння як правопорушення.

1. Суб’єкти — це осудна і дієздатна особа, яка вчинила правопорушення.

2. Суб’єктивна сторона — наявність вини у формі умислу або через необережність.

3. Об’єктивна сторона — діяння у формі дій або бездіяльності, а також умови, обставини, засоби, наслідки тощо.

4. Об’єкт — цінності, що охороняються правовою нормою.

Слайд 20-25

 

3. Кримінальна відповідальність: поняття та види.

Методи: демонстрація, пояснення, проблемне питання, робота з нормативно-правовими актами.

Викладач: Кримінальна відповідальність — вид юри­дичної відповідальності, що встановлюється держа­вою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційно­го характеру.

Звідси, по-перше, кримінальна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, що встановлю­ється державою в кримінальному законі. Отже, тіль­ки Кримінальний кодекс установлює кримінальні покарання, дає вичерпний перелік покарань, перед­бачає підстави, порядок, межі їх призначення.

По-друге, кримінальна відповідальність застосо­вується лише судом і лише до особи, винної у вчи­ненні злочину.

По-третє, кримінальна відповідальність — це обов'язки злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) чи організаційного (позбавлення права мати певну посаду) характеру.

Слайд 26-32

 

 Пригадайте: Чому покарання в кримінальному праві є суворіші, ніж в адміністративному, хоча ці галузі права пов’язані між собою?

 

Орієнтовані відповіді студентів:

Особливістю кримінального законодавства є те, що воно спрямоване переважно на захист громадян та держави від учинення злочинів, а адміністративне правоорієнтується на регулювання суспільних відносин, які виникають у повсякденному житті.

У разі, коли особа вчинила злочин, між нею та спеціальними органами держави відбувається певна реальна взаємодія, тобто виникають юридичні відносини, які називають кримінально-правовими. У межах таких відносин між особою, яка вчинила злочин, та державою виникають взаємні права та обов'язки.

З одного боку, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відповідати перед державою за скоєне та має право на те, щоб до неї було застосоване покарання саме за той злочин, який вона вчинила. З іншого боку, держава має право засудити злочинця за вчинене ним діяння та зобов'язана дати правильну оцінку цьому діянню, застосувати до злочинця справедливе покарання.

Слайд 33-34

 

ІV.  Узагальнення і систематизація знань.

Методи:самостійна робота, розв’язування ситуаційних завдань

 

1) Усне опитування.

1. Що таке кримінальний злочин?

2. Які є види злочинів?

3. Склад злочину – це…

4. Стадії вчинення злочинів?

5. Співучасть у злочині?

6. Кримінальна відповідальність – це…

7. Що таке кримінально-правова норма?

8. Яка будова кримінально-правової норми?

9. Що таке умисел?

10. Які є ролі співучасників?

11. Дія кримінального закону в часі та просторі – це…

12. Які є джерела кримінального права?

2) Письмовий контроль:

Додаток № 1 Тестові завдання

 

Додаток № 2 Ситуаційні вправи:

Слайд 34-38

 

V.  Підведення підсумків заняття.

Методи: «мозковий штурм» (колективний пошук рішення)

  Розв’язування проблемного завдання теми «Чи носять фізичні та моральні обмеження, що застосовуються до злочинця виховний характер?».

Слайд 39

Орієнтовані відповіді студентів:

Покарання є заходом примусу,  що застосовується від  імені держави  за  вироком  суду  до  особи,  визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання  має  на  меті  не тільки кару,  а й виправлення засуджених,  а  також  запобігання  вчиненню  нових  злочинів   як засудженими, так і іншими особами. Покарання  не  має  на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

До осіб,  визнаних винними у вчиненні злочину,  судом  можуть бути застосовані такі види покарань: штраф; позбавлення військового,  спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права  обіймати  певні  посади  або  займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання        в        дисциплінарному       батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

 

Заключне слово викладача.

Покарання є реакцією держави на злочин. Якщо суспільно небезпечне діяння не спричиняє за собою покарання, то воно не може вважатися злочином. Кримінальна караність є обов'язковою ознакою злочину.

Покарання є особливою юридичною мірою державного примушення, яка міститься в кримінально-правовій нормі і призначається тільки по вироку суду особі, визнаній винною в здійсненні злочину. Вказане примушення полягає в передбаченому Кримінальним кодексом позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи. Кримінальне покарання породжує судимість людини. Покарання для злочинця має бути пропорційним вчиненому злочину і носити виховний характер з метою запобігання наступних злочинів як підсудним, так і іншими членами суспільства.

     Повідомлення оцінок студентам за усне опитування, відмітити кращі відповіді, вказати кращі відповіді.

 

VІ. Домашнє завдання: Опрацювати тему: «Особливості кримінальної відповідально від неповнолітніх».

 

 

Викладач:                                                 Подуфалов П.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

Тестові завдання:

 

1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилось:

а) 18 років;

б) 16 років;

в) 16 років , а за окремі види злочинів – 14  років;

г) з 21 року.

2. Строк давності – це строк:

а) від скоєння злочину до винесення  вироку;

б) від винесення  вироку до відбуття  покарання;

в) який  розділяє два різних злочини скоєні однією особою;

г) звернення до суду з позовом.

3. Максимальний строк позбавлення волі для неповнолітнього складає:

а) не більше 10 років;

б) не більше 15 років;

в) не більше 20 років;

г) не має правильної відповіді.

4. Осудність – це ;

а) здатність засудити особу;

б) здатність особи  усвідомлювати свої дії;

в) здатність  подати позов до суду;

г) здатність до скоєння злочину.

5. Рецидив злочину – це:

а) скоєння повторно декількох злочинів передбачених однією статтею ККУ;

б) скоєння нового злочину особою, яка має судимість за  умисно скоєний злочин;

в) скоєння злочинів передбачених різними статтями ККУ.

6. Закон, що посилює кримінальну відповідальність:

1. не має зворотної сили;
2. має зворотну силу.

7. Вина може виражатися у формі:

1. умислу;
2. діяльності;
3. бездіяльності;
4. необережності.

8. Допишіть види злочинів за ступенем тяжкості:

1. особливо  тяжкі злочини;
2. ........................;
3. ........................
4. злочини, які не являють великої суспільної небезпеки.

9. Викресліть зайве. Ознаками злочину є:

1. протиправність;
2. жадність;
3. вина;
4. мотив.

10. Серед співучасників розрізняють:

1. ....................................;
2. ....................................;
3. підбурювач;
4. ...................................

11. Видами кримінального покарання є:

1. застереження;
2. обмеження дозвілля;
3. позбавлення права займатися певною діяльністю;
4. обмеження волі.

12. Пом’якшуючою обставиною є вчинення злочину:

1. інвалідом;
2. групою осіб;
3. у стані алкогольного сп’яніння;
4. неповнолітнім.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

Ситуаційні вправи:

№ 1

14-ти річний А. побив свою однокласницю за те, що вона відмовилась з ним танцювати на дискотеці, заподіявши ушкодження, що спричинило розлад здоров'я.

1. Чим злочин відрізняється від проступку?
2. Які існують примусові заходи до неповнолітніх?
3. Чи понесе А. відповідальність за свій вчинок?

№ 2

    Визначте чи є в даних  діях склад злочину: О., перебуваючи в нетверезому стані,  побив С., заподіявши їй легкі тілесні ушкодження без розладу здоров^’я.  Того ж дня  О. погрожував розправою Г. та її неповнолітній доньці. О був затриманий працівниками міліції.

1. Що таке склад злочину?
2. Чи є в  діях О. склад злочину?
3. Яку відповідальність понесе О.?

 

№ 3

К.,    відрекомендувавшись інспектором енергонагляду, і шляхом обману привласнив  у 10 громадян 300 гривень.

1. Що таке кримінальна відповідальність та її підстави?
2. Яку відповідальність К. понесе?

 

№ 4

Громадянин О.Г. з каменем в руках вискочив із-за рогу будинку і наніс удар по голові громадянину В.П., який ішов мимо. Переконавшись, що людина мертва, О.Г. почав шукати в її кишенях гроші. Не знайшовши нічого, він стягнув з убитого светр і продав його для придбання горілки.

1. Які діяння було скоєно О.Г. та яку відповідальність він понесе?
2. Назвати обтяжуючі вину обставини при вчиненні такого злочину, як убивство?

 

 

№ 5

Школяр переходив дорогу в недозволеному місті, був збитий автомашиною, водій якої, як виявилось, не міг своєчасно загальмувати. Доставивши потерпілого в лікарню, водій через деякий час дізнався, що підліток помер. Які обставини буде враховувати суд при розгляді справи?