Методична розробка

теоретичного заняття № 20

 

Дисципліна Історія України

Спеціальність 223 «Медсестринство»

Спеціалізація «Лікувальна справа»

Тема: «Етносоціальні та культурні процеси в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Наш край у 1945-2016рр.»

Курс І

Кількість навчальних годин: 2

                                         

І. Актуальність теми

Економічна криза вплинула на соціальну сферу України. Погіршилися демографічні показники — знизилася народжуваність, збільшилася смертність, почалася депопуляція. Усе частіше стали лунати тривожні голоси про те, що якщо не прийняти негайних запобіжних заходів із боку держави, уже в першій половині XXI століття реальністю для України може стати загроза самому існуванню українського народу.

Знизився життєвий рівень переважної більшості населення. Інфляція повністю знищила скромні заощадження, накопичені частиною громадян протягом свого життя.

Дестабілізації соціальних процесів сприяли високі темпи майнової і соціальної диференціації населення, різка поляризація населення на «нових багатіїв» та бідняків, фактична відсутність «середнього класу», який є гарантом суспільної стабілізації в більшості економічно розвинутих країн. Катастрофічно погіршилась екологічна ситуація.

Матеріальне благополуччя більшості українських родин значно погіршилося внаслідок дії фінансової кризи 1998 р., у результаті чого протягом короткого часу українська гривня знецінилася майже вдвічі.

 

ІІ. Мета заняття

Навчальна:

•                 Розкрити основний зміст етносоціальних процесів за роки незалежності.
•                 Дати оцінку державній політиці в даному питанні. Розвиваюча:
•                 Охарактеризувати стан навколишнього середовища та його вплив на демографічні процеси.
•                 Закріплювати навички роботи з несистематизованим історичним матеріалом.

Виховна:

•                 Сприяти вихованню неупередженого, толерантного і доброзичливого ставлення до інших людей, народів.

 

 

Студенти повинні знати:

•                 Основні поняття та терміни: соціальна диференціація, депопуляризація, трудова міграція, поліетнічна держава, міжнаціональні відносини, національна політика, національні меншини,репатріація.
•                 Основні події: 2001 рік – перепис нвселення.

 

 

Студенти повинні вміти:   

•                 Розкривати основний зміст етносоціальних процесів за роки незалежності.
•                 Давати оцінку державній політиці в даному питанні.
•                 Характеризувати стан навколишнього середовища та його вплив на демографічні процеси.
•                 Працювати з несистематизованим історичним матеріалом.
  

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна	Знати	Вміти
1.Попередні (забезпечуючі) дисципліни Історія України (шкільний курс) Всесвітня історія (шкільний курс)	Всесвітня історія «Від «перебудови» до розпаду СРСР (1985 – 1991 рр.). Нові незалежні держави», Географія України «Україна та країни Східної Європи», Людина і світ «Толерантність», Правознавство «Державний лад»,	Порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти
2.Наступні дисципліни (що забезпечуються)   Історія України	Основні поняття та терміни: соціальна диференціація, депопуляризація, трудова міграція, поліетнічна держава, міжнаціональні відносини, національна політика, національні меншини,репатріація. Основні події: 2001 рік – перепис нвселення.	Розкривати основний зміст етносоціальних процесів за роки незалежності. Давати оцінку державній політиці в даному питанні. Характеризувати стан навколишнього середовища та його вплив на демографічні процеси. Працювати з несистематизованим історичним матеріалом.
3.Внутрішньодисциплінарна інтеграція (теми даної дисципліни, з якими інтегрується та, що вивчається) Україна в умовах незалежності та боротьби за неї	Процеси державотворення в Україні протягом ХХ ст.               Розпад Радянського Союзу Здобутки і втрати України за роки незалежності	Визначати основний шлях України до незалежності, Знати основні причини розпаду Радянського Союзу; Формувати уявлення про втрати і здобутки України в умовах незалежності; Аналізувати та порівнювати історичні події та процеси, їх оцінювання.

 

 

 

 

 

V. Зміст теми: (додається)

Структура заняття

І. Перевірка знань

ІІ. Вивчення нового матеріалу

План:

1.               Загальна характеристика соціальних зрушень в українському суспільстві.

А) Демографічні зміни;

Б) соціальна диференціація.

2.     Міжнаціональні відносини. Результати Всеукраїнського перепису населення 5—14 грудня 2001 р.

3.               Наш край у  1945 – 2016 роках.

 

ІІІ. Закріплення нових знань

ІУ. Підсумки

У. Домашнє завдання

 

I.                   ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

1.Чому реформи, які проводив Л. Кучма, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра у 1993 p., виявилися неефективними?

2.Поміркуйте, чому заходи, що були здійснені Президентом Л. Д. Кучмою у 1994-1997 pp., виявилися недостатньо ефективними?

  3. Які проблеми зараз існують в України на шляху європейської інтеграції?

4. Які шляхи їх розв’язання ви можете запропонувати?

 

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Загальна характеристика соціальних зрушень в українському суспільстві.

Основні соціальні процеси, що відбулися за роки незалежності:

1. Поглиблення соціальної поляризації.

2. «Розмивання» середнього класу.

3. Зростання бідності.

4. Поява безробітних і незареєстрованої зайнятості.

5. Зростання чисельності маргінальних прошарків та їх впливу на суспільство.

Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики призвели до значних змін у соціальній структурі українського суспільства.

Що найпомітніше, так це значне майнове розшарування. Якщо в 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України (10 %) в 4 рази перевищував відповідний показник найбідніших (10 %), то 1999 р. цей показник зріс у три рази. За оцінками експертів, 10 % населення України концентрують 40 % доходів, причому 3/4 цих доходів мають кримінальне походження.

За дослідженнями соціологів, такий розрив у доходах може призвести до соціальних вибухів. (Порогом є десятикратне перевищення.) Проте слід відзначити, що прошарок заможних людей є незначним і складає 2—4 % населення.

У той же час непомірне зросли масштаби бідності, яка охопила всі верстви населення, незалежно від професій, освітніх та демографічних ознак. Якщо раніше бідні були переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров'ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні родини тощо, то протягом останніх років у розряд бідних потрапили і ті верстви, які за своїми соціально-демографічними ознаками були найбільш захищені від такого ризику: молодь з високою професійно-освітньою підготовкою, люди ЗО—50 років, що мали високу кваліфікацію і роботу, пенсіонери, які отримували максимальну пенсію, діти. Повсякденним стало таке явище, як безробіття. Хоча офіційно зареєстрований показник безробіття невисокий, декілька відсотків працездатного населення, але реально він значно вищий. Досить поширеним стало приховане безробіття: люди офіційно значаться на якомусь підприємстві, але реальної заробітної плати не отримують через простої на виробництві тощо.

Зростання бідності відбувалось за рахунок «розмивання» середнього класу (люди з середніми доходами, що займають міцне становище у суспільстві). Аналізуючи зміни в складі середнього класу, слід підкреслити, що «доперебудовний» середній клас складався переважно з науково-технічних працівників та службовців. Статус його представників визначався переважно рівнем освіти та способом життя, а не привілейованим економічним становищем. На сучасному етапі основою середнього класу є підприємці, високооплачувані спеціалісти, частина науково-технічних працівників і службовців. З покращанням економічного становища відбувається зростання середнього класу. Проте він на сьогодні ще не є основою для стабільного розвитку країни.

Аналіз даних про розшарування населення за рівнем доходів, витрат та реального споживання свідчить про те, що переважна частина населення споживає набагато більше, ніж має офіційних доходів. Це свідчить про поширення незареєстрованої зайнятості серед усіх верств населення. Різниця полягає лише в тому, що одні групи вдаються до такої діяльності тому, що це єдине джерело реальних доходів (не кримінального походження), яке дає хоч якось прожити, а інші саме за рахунок порушення законодавства отримують високі та надвисокі доходи.

Значні соціальні зрушення сталої соціальної системи призвели до формування досить помітного прошарку людей, який називають маргіналами (у народі більш поширена назва бомжі та інші). До цієї групи належать особи, які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, втратили або втрачають зв'язок з його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану.

  Різко в Україні почала знижуватися народжуваність, а смертність зростала з початку 70-х років. На сьогодні демографічна ситуація в Україні складна. Щороку помирає на 150 тис. людей більше, ніж народжується. Дитяча смертність в Україні (кількість померлих дітей віком до 1 року на тисячу народжених) нині у два рази вища, ніж у розвинених країнах.

За народжуваністю Україна посідає сьогодні останнє місце серед держав СНД, а за смертністю — одне із перших. 80% українських дітей — хворі.

1. 40 тис. жінок не доношують вагітності, зростає материнська смертність.

2. За життєвим рівнем наша країна в останні роки опинилася на одному з останніх місць у світі.

3. В Україні відбувається «старіння нації», ба народжуваність невисока. Це посилює навантаження на населення, яке працює, і гостро ставить питання про соціальні програми.

4. Значно зросли онкологічні, психічні, серцево-судинні захворювання та кількість хворих на туберкульоз, СНІД. Зростає наркоманія й алкоголізм, які спричиняють зростання смертності населення.

Тривалість життя в Україні на 6-7 років коротша, ніж у розвинених країнах світу.

5. Значною проблемою є зростання кількості розлучень, що призводить до виховання багатьох дітей у неповних сім’ях (на кожну тисячу населення є 5,5 шлюбу і 4 розлучення).

6. Відбувається скорочення кількості шкіл, лікарень, закладів культури, обезлюднення сіл.

Причини демографічних змін у суспільстві:

• тяжке матеріальне становище більшості населення, яке не має змоги лікуватися, купляти необхідні ліки, повноцінно харчуватися тощо;

• проведення економічних реформ, які погіршують становище населення;

• існування злочинності, наркобізнесу;

• криза сім’ї;

• подальша емансипація жінок, прагнення їх кар’єри і небажання народжувати навіть двох — трьох дітей;

• згубний вплив екологічних проблем на демографічні процеси та здоров’я людей;

• гостра соціально-демографічна проблема — урбанізація — процес розширення міст і міських поселень у той час, коли зникає велика кількість сіл. Великі міста, особливо промислових районів України, стали зонами найбільшого забруднення: найбільш забрудненими містами в Україні є Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг, Луганськ, Макіївка, Маріуполь, Одеса, Слов’янськ тощо;

• науково-технічний прогрес, який призвів до забруднення навколишнього середовища і погіршення умов існування людини;

• немає високоефективних очисних споруд.

Соціальна диференціація суспільства

Для соціальної структури України характерне розшарування суспільства.

1. Зростає кількість великих підприємців.

У перші роки незалежності на повну силу працювали механізми незаконного збагачення, що дали можливість формуватися олігархічному капіталу.

5% населення України розпоряджаються більше ніж 50% доходів держави.

2. «Багатими» в багатьох випадках ставали завдяки не підприємницькій діяльності, а маніпулюванням державною власністю, ресурсами, спекуляції, злочинній діяльності, корупції, «тінізацїї» економіки тощо.

На сьогодні «тіньовий» обіг поза банківським обліком становить більше ніж 40% національного доходу.

3. Значно поглибилася майнова диференціація суспільства між найбагатшими і значним прошарком незаможних. Доходи 10% багатшої частини стосовно 10% нижчої у десятки, а то й сотні разів більші, тоді як у розвинених країн цей показник від 5,5 до 8-9 разів.

4. Формується клас середніх і дрібних підприємців.

В Україні формування «середнього класу» — гаранта стабільності в суспільстві — проходить повільно.

5. Є групи людей, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю.

6. На селі відбувається процес формування фермерства.

7. Є дрібні селяни — власники.

8. Якісних змін зазнає робоча сила, виникає необхідність підвищення її кваліфікації, не вистачає висококваліфікованих робітників багатьох спеціальностей.

 

 

2. Міжнаціональні відносини. Результати Всеукраїнського перепису населення 5—14 грудня 2001 р.

Попередні підсумки перепису оприлюднені 29 травня 2001 р. Загальна кількість населення становить 48 млн. 416 тис. осіб (у 1989 р. — 51,54 млн. осіб). Населення міст становить 32 млн. 538 тис. осіб (67 % від загальної кількості населення). Порівняно з 1989 р. кількість місцевого населення скоротилася на 2,3 %. Сільське населення складає 15 млн. 878 тис. осіб (32 %), порівняно з 1989 р. зросло на 1,8 %. Перепис засвідчив значне зниження кількості окремих національних меншин: євреїв, німців, угорців, росіян. Натомість зросла кількість кримських татар, вірмен, грузин тощо.

 

Фактори, які зумовили зменшення населення.

1. Перехід в Україні до моделі однодітної сім'ї, прийнятої в усіх розвинутих країнах.

2. Несприятлива економічна ситуація впродовж останніх 10—20 років.

3. Погіршення ситуації, пов'язаної з охороною здоров'я.

4. Старіння нації. Чверть населення — люди похилого віку. Висока смертність.

5. Перевищення еміграції над еміграцією тощо.

 

 

 

3. Наш край 

Загальна кількість наявного населення Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 3398,4 тис.осіб, у тому числі міське населення — 2836,2 тис.осіб, сільське населення — 562,2 тис. осіб. Загальна кількість постійного населення становить 3395,1 тис. осіб.

Таблиця демографії (Джерело : http://www.dneprstat.gov.ua)
1962	1979	1989	1995	1998	2001	2004	2006	2008	2013
2901,0	3639,4	3881,2	3888,8	3758,7	3567,6	3502,9	3447,2	3398,4	3307,8
В період з 1962 по 2013 рік (тис. ос.)

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., кількість чоловіків становить 1643,3 тис. осіб, або 46 %, жінок — 1924,3 тис.осіб, або 54 %. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей.

Національний склад області
Національність	Кількість (тис. осіб)	%	Національність	Кількість (тис. осіб)	%
Українці	2825,8	79,3 %	Татари	3,8	0,11 %
Росіяни	627,5	17,6 %	Німці	3,8	0,11 %
Білоруси	29,5	0,8 %	Грузини	2,8	0,08 %
Євреї	13,7	0,4 %	Болгари	2,3	0,06 %
Вірмени	10,6	0,3 %	Корейці	1,4	0,04 %
Азербайджанці	5,6	0,2 %	Узбеки	1,4	0,04 %
Молдовани	4,4	0,12 %	Греки	1,1	0,03 %
Цигани	4,1	0,11 %	Інші національності	15,6	0,4 %

 

 

Мовний склад населення

Українську мову вважають рідною 67 % населення області, російську мову визначили як рідну 32 % населення.

Райони та міста обласного значення	Українська	російська	білоруська	вірменська
Дніпропетровська область	67,0	31,9	0,2	0,2
Дніпро (міськрада)	46,5	52,5	0,1	0,2
Вільногірськ	81,4	18,3	0,3	0,0
Кам'янське (міськрада)	65,5	33,8	0,2	0,2
Жовті Води (міськрада)	77,1	20,9	0,1	0,1
Кривий Ріг (міськрада)	71,4	27,2	0,2	0,1
Марганець (міськрада)	72,2	26,7	0,2	0,5
Нікополь	56,0	42,7	0,1	0,1
Новомосковськ	80,9	18,5	0,1	0,1
Покров (міськрада)	67,7	31,7	0,2	0,1
Павлоград	59,2	39,8	0,1	0,1
Першотравенськ	40,2	58,9	0,2	0,1
Синельникове	78,0	20,2	0,1	0,1
Тернівка (міськрада)	21,2	78,0	0,1	0,0
Апостолівський район	86,6	12,6	0,4	0,1
Васильківський район	94,5	4,6	0,2	0,2
Верхньодніпровський район	90,0	9,2	0,2	0,1
Дніпровський район	80,7	18,3	0,2	0,1
Криворізький район	91,4	7,7	0,3	0,2
Криничанський район	94,0	4,7	0,4	0,3
Магдалинівський район	93,9	4,8	0,1	0,7
Межівський район	94,7	3,9	0,1	0,1
Нікопольський район	89,7	9,8	0,2	0,1
Новомосковський район	86,2	12,9	0,2	0,2
Павлоградський район	76,0	23,4	0,1	0,2
Петриківський район	95,5	4,0	0,1	0,2
Петропавлівський район	91,4	8,0	0,1	0,3
Покровський район	95,3	4,2	0,1	0,2
П'ятихатський район	92,3	6,3	0,2	0,4
Синельниківський район	90,0	8,8	0,2	0,2
Солонянський район	92,7	6,4	0,2	0,2
Софіївський район	94,6	4,3	0,3	0,1
Томаківський район	92,8	6,6	0,3	0,1
Царичанський район	95,4	3,9	0,1	0,2
Широківський район	92,5	6,4	0,6	0,1
Юр'ївський район	92,8	6,0	0,2	0,1

Найбільші населені пункти

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 11,0 тисяч за даними Держкомстату

Дніпро ▼976,5 Першотравенськ ▼28,7 Кривий Ріг ▼636,3 Тернівка ▼28,7 Кам'янське ▼237,2 Вільногірськ ▼23,5 Нікополь ▼113,9 Підгородне ▲19,5 Павлоград ▼107,7 П'ятихатки ▬18,9 Новомосковськ ▼71,1 Верхньодніпровськ ▼16,4 Марганець ▼47,7 Апостолове ▼14,0 Жовті Води ▼45,6 Зеленодольськ ▼13,5 Покров ▼40,1 Слобожанське ▲13,1 Синельникове ▼31,1 Васильківка ▼11,8

(Курсивом позначені селища міського типу)

 

 

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

        Які соціальні зрушення відбулись в українському суспільстві за роки незалежності?

        Чим вони були спричинені?

        Чи відбулися демографічні й етнічні зміни за роки незалежності? Якщо так, то які?

        Яку національну політику проводить Україна?

 

VІ. План та організаційна структура заняття

№ п/п	Основні етапи заняття, їх функція та зміст	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення: контролю, наочності, інструкції, обладнання тощо	Розподіл часу
Підготовчий етап                                                                                  10 хв.
1.	Організація заняття			2 хв.
2.	Постановка навчальних цілей та мотивація			3 хв.
3.	Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь. Перевірка домашнього завдання тема:	Фронтальне опитування	Питання	5 хв.
	Основний етап			65 хв.
4.         5	Опрацювання нового матеріалу «Етносоціальні та культурні процеси в Україні наприкінці ХХ – поч. ХХІ ст. Наш край 1945-2016рр.» План: 1.Загальна характеристика соціальних зрушень в українському суспільстві. 2.Міжнаціональні відносини.  Результати Всеукраїнського перепису населення 5—14 грудня 2001 р. 3.Наш край 1945-2016рр.»   Узагальнення вивченого матеріалу	Проблемне питання Дискусія                     Індивідуальний контроль	Таблиці, презентації Конспекти, схеми Відеосюжет
	Заключний етап			5 хв.
6.	Підведення підсумків заняття		НМК
7.	Оцінювання студентів	Аналіз та оцінка результатів роботи
8.	Домашнє завдання:Тема: Етносоціальні та культурні процеси в Україні наприкінці ХХ – поч. ХХІ ст. Література: Історія України (підручник для ВНЗ), Гупан В.М. , Пометун О.І.	Обмін враженнями

 

VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття

(додаються)

 

VIII. Література для викладачів

Навчальна література:

  Основні підручники та навчальні посібники:

7. Новітня Історія України (підручник), 11 кл., Турченко Ф.Г. та ін., Генеза, 2007;

8. Історія Украї

  Додаткові підручники та навчальні посібники:

1. Історія України (навчальний посібник), Світлична В.В. 2010 р.

2. Історія Украї