Методична стаття. Співпраця викладачів і батьків дітей з особливими освітніми потребами в закладах мистецької освіти".

Світлана Подгорна,

Полтавська дитяча музична школа № 3 імені Бориса Гмирі

СПІВПРАЦЯ ВИКЛАДАЧІВ І БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАКЛАДАХ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

У статті аналізується співпраця викладачів і батьків дітей з особливими освітніми потребами в закладах мистецької освіти.

Ключові слова: викладач, батьки дітей з особливими освітніми потребами, співпраця, заклади мистецької освіти.

Заклади мистецької освіти виявляють і розвивають індивідуальні здібності, збагачують емоції та почуття, забезпечують загальне естетичне виховання у всіх дітей. Форми поєднання індивідуального навчання на заняттях зі спеціальності і групових заняттях з предметів колективного музикування (хор, сольфеджіо, музична література, оркестр) сприяють розвитку  соціально-емоційного інтелекту. Необхідною умовою успішного навчання в закладах мистецької освіти дітей з особливими освітніми потребами є співпраця учня, викладача і батьків.

Проблему інклюзивної освіти вивчали, А. Ананьєв, С. Воронова, О. М. Тодорова та ін. Формування компетентного батьківства приділяється значна увага у сучасних зарубіжних та вітчизняних дослідженнях. Дослідники цього феномена підкреслюють його інтегративну природу, яка виявляється в поєднанні, усвідомленні, розумінні, відчутті та дій батьків (H. Bode, I. Bex, Weis та ін.).

Мета статті надати основні знання щодо співпраці викладачів і батьків дітей з особливими освітніми потребами в закладах мистецької освіти.

Завдяки взаємодії викладачів і батьків дітей з ООП в закладах мистецької освіти, можна досягти найбільш позитивних результатів [3]. Обов’язковим у процесі реалізації індивідуальної програми траєкторії розвитку дитини з особливими потребами є моніторинг - регулярне спостереження за процесом особистісного виховання шляхом обміну інформацією між викладачем та батьками. Викладач має бути готовим до прийняття нестандартних рішень, до компромісів, бути спостережливим, приймати важливі педагогічні рішення, враховуючи думку батьків [4].

Педагогічний досвід дозволяє зробити висновок, що навчання в закладах мистецької освіти необхідне кожній дитині, незалежно від її природних здібностей чи стану фізичного або психічного здоров’я.

«Музика –це уява –фантазія –казка –творчість –це доріжка, йдучи якою дитина розвиває свої духовні сили. Музична мелодія пробуджує в дітей яскраві уявлення. Вона ні з чим не зрівняний засіб виховання творчих сил розуму» (В. Сухомлинський).

Залучення батьків та інших членів сім’ї до навчального процесу є необхідним. Важливою є любов і вдячність дітей до своїх рідних і близьких, які багато знають, вміють і можуть.

Для узгодження дій родини та закладів музичної освіти доцільно дотримуватися таких вимог. Основою співпраці музичного закладу і родини є взаємоповага. Співпраця має ґрунтуватися на довірі один до одного. Одним з найважливіших чинників в зміцненні довіри є порозуміння. Всі учасники взаємодії мають чітко усвідомлювати власну роль і функції інших учасників. Взаємодія викладача і батьків можлива за умови їхньої духовної єдності. Основою цієї єдності є любов до дитини, сприймання її як вільної особистості, розуміння проблем становлення людської гідності, дорослішання і творчого розвитку.

Для виховання дітей з особливими потребами, батьки і викладачі є прикладом для наслідування, самопізнання, самовиховання і саморозвитку.

Для досягнення позитивного результату все має значення: фізичний і розумовий стан дитини, можливість робити вільні і сконцентровані рухи та рівень психологічної адаптації в суспільстві, комунікація з іншими дітьми, готовність психіки сприймати навчання гри на інструменті тощо. Одним із важливих чинників в навчанні дітей з особливими потребами є присутність на уроках батька або матері. Така дитина часто не бажає спілкуватися зі сторонньою людиною і тоді навчання проходить через батьків. Наприклад, викладач грає музичний твір або вправу, пояснює батькам як потрібно зіграти. Присутній на уроці учень підсвідомо засвоює матеріал, а вдома в звичній для себе атмосфері, під контролем батьків, його засвоює. Запорукою вдалого навчального процесу є бажання батьків дитини з особливими освітніми потребами створити всі необхідні для занять умови, а також зацікавленість в її музичному розвитку.

Прояви любові та співпраця викладачів з батьками підсилюють ефект навчання. Довірливі відносини викладачів і батьків дітей з особливими освітніми потребами дозволяють визначити загальну мету і досягати її.

Варто також пам’ятати про виключно індивідуальний підхід до учня. Викладач має думати про те, як реабілітувати дитину в суспільстві, навчити її поводитись в незвичній для неї ситуації, на сцені. І тут приходять на допомогу батьки, адже вони перші вчителі своєї дитини, добре розуміють і знають сильні й слабкі сторони, здібності та особливості розвитку, і саме тому можуть підтримувати найефективніше.

Співпраця викладачів і батьків дітей з особливими освітніми потребами ґрунтуються на довірі, а великою частиною довіри є проінформованість.

Щоб навчання в інклюзивному просторі було успішним, потрібно працювати над створенням відповідного освітнього клімату й сукупності наступних практичних підходів: розвиток позитивного ставлення до дітей з особливими освітніми потребами та можливостей їхнього розвитку і навчання; індивідуальний підхід; гнучка навчальна програма і викладання, використання перевірених технологій і методів.

Без співпраці та допомоги батьків дітей з особливими освітніми потребами, інклюзивне навчання неможливе, адже їхня роль поширюється на кілька сфер. Батьки ухвалюють рішення разом зі своїми дітьми, або від їхнього імені, допомагають іншим у прийнятті рішень, надаючи цінну інформацію і своє бачення.

Отже, реалізуючи інклюзію в мистецькій освіті, необхідно пам’ятати: цінність людини не залежить від її здібностей та досягнень; всі діти потребують підтримки та дружби зі своїми однолітками; кожна дитина здатна відчувати та мислити; різноманітність посилює всі сторони людини; кожна дитина має право на спілкування і право бути почутим.

Навчання в закладах мистецької освіти допоможе кожному відчути й прийняти свою унікальність, розвинути музичні та комунікативні здібності, інтелект, чутливість.

Співпраця викладачів і батьків дітей з особливими освітніми потребами в закладах мистецької освіти допоможе досягти найбільш позитивних результатів.

Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Виховання особистості. К.: Либідь, 2003. кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади.

2. Колупаєва А.А., Савчук Л.О. Діти з особливими потребами та організація їхнього навчання. К. 2010.

3. Полєвіков І.О., Щедролосєва К.О. Особистісно орієнтована технологія як основа освітньої траєкторії навчання дітей з особливими потребами в мистецькій школі. –К.: ДНМЦЗКМО. 2019. -130 с.

4. Управління педагогічними інноваціями в інклюзивній освіті: [ навч. посіб. ] / А.М. Ананьєв, С.В. Воронцова, М.М. Тодорова, [та ін.]; за заг. наук. ред. С.К. Хаджирадєвої. К.: Освіта України. // Наука і освіта. 2016. №6. С.82-85.

Подгорна Світлана Миколаївна – викладач вищої категорії, старший викладач народного відділу Полтавської дитячої музичної школи №3 імені Бориса Гмирі.