Методичні матеріали на тему: "Граматичні категорії іменників"

Тема: “Граматичні категорії іменника. І відміна іменників”

Мета: Ознайомлення з граматичними категоріями іменника та особливостями їх відмінювання, формами запису іменників у словник та визначення відміни іменників за закінченням родового відмінка однини і множини. І відміна іменників.

План

1. Іменник. Основні граматичні категорії іменників.
2. Форми запису іменників у словнику.
3. Визначення відміни та основи іменників.
4. Правила відмінювання іменників І відміни.

Іменник – самостійна частина мови, яка вказує на назву предмету та відповідає на питання: хто? що? У ветеринарній термінології найчастіше вживаються саме іменники.

Основні граматичні категорії іменників:

1. Два числа:    однина - singularis
                           множина – pluralis
2. П’ять відмін
3. Шість відмінків:
   називний (хто? що?) - Nominativus
   родовий (кого? чого?) - Genetivus
   давальний (кому? чому?) – Dativus
   знахідний (кого? що?) – Accusativus
   орудний (ким? чим?) - Ablativus
   кличний (форма звертання) – Vocativus
4. Три роди: 
               чоловічий – genus masculinum (m)
               жіночий – g. feminimum (f)
               середній – g. neutrum (n)

Будова слова
 

В латинській мові слова мають аналогічну будову як і в українській мові. Щоб знайти корінь, треба підібрати однокореневі слова. Перед коренем стоїть префікс, після – суфікс, а після суфікса – закінчення.

Способи утворення слів:

Афіксальний спосіб – це словоутворення простих слів шляхом приєднання до кореня префіксу, суфіксу або закінчення.

Наприклад, у ветеринарних термінах найчастіше зустрічаються такі префікси:

 суфікси:
 

Без афіксальний спосіб – це словоутворення складних слів шляхом з’єднання двох або декількох коренів. При цьому складові частини таких слів з’єднуються між собою за допомогою сполучних голосних – о, - і.

Латинські іменники у словниках пишуть у формі називного відмінку однини, вказують закінчення родового відмінку, а потім ставлять знак роду.

vita, ae (f) – життя
amicus, i (m) – друг
casus, us (m) – випадок

Основу іменників визначають шляхом відкидання від слова закінчення родового відмінку.

Латинські іменники поділяються на 5 відмін. Визначають відміну за закінченням родового відмінку:

aqua - ознака  першої відміни -  aquae
folium - ознака другої відміни – folii
flos - ознака третьої відміни – floris
fructus - ознака четвертої відміни – fructus
species - ознака п’ятої відміни – speciei

До першої відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення – а, а в родовому відмінку – закінчення – ае – це ознака І- відміни.

Наприклад:
Officina, ae f – аптека

 Planta, plantae f – рослини

Відмінкові закінчення іменників І  відміни: