Методичні матеріали на тему: "Зоогігієна птиці та свиней"

Зоогігієна птиці та свиней

1. Гігієна Птиці.2. Гігієна Свиней. Зміст:

1. Гігієна птиці

Вигульна система–дуже давній метод утримання птиці, суть якого полягає у вільному її пересуванні всередині приміщення, а також за його межами на неогороджених чи огороджених майданчиках навколо пташника. Вигульна система – це передусім екстенсивне ведення птахівництва, за якого вплив зовнішніх сезонних факторів настільки сильний, що і виробництво продуктів птахівництва також має сезонний характер. При такому утриманні несучок найбільшу кількість яєць отримують у II кварталі, менше – у III і ще менше (або зовсім не отримують) – у IV і І кварталах. Птиця, по суті, утримується в природних умовах, при цьому має можливість заховатися у приміщення від вітру, дощу чи снігу.

Утримання на підлозі без вигулівз регульованим мікрокліматом у приміщенні, «вирівнює» виробництво яєць впродовж року. Тепер існують кілька способів утримання птиці на підлозі, а саме: утримання на глибокій підстилці, на планковій або сітчастій підлозі. Утримання на глибокій підстилці передбачає вистилання підлоги приміщення підстилковим матеріалом шаром 5–12 см. Цей матеріал повинен мати високу теплоізоляційну та гігроскопічну властивість, бути не ураженим мікроскопічними грибами, достатньо сипучим, відносно дешевим. Як підстилковий матеріал використовують солом'яну січку, тирсу, деревну стружку, лушпиння соняшникового насіння, сухий торф тощо. При утриманні птиці використання глибокої підстилки менш ефективне через те, що вона дуже забруднюється послідом, і наприкінці терміну експлуатації у пташнику нагромаджується велика кількість аміаку, видалити який важко навіть за допомогою примусової вентиляції. Негативний вплив на птицю посилюється і через те, що в осінньо-зимову пору підвищується вологість повітря у пташниках, зростають затрати на їх обігрів тощо. Для вдосконалення підлогового утримання птиці всю площу пташника покривали сіткою, послід прибирали за допомогою скребкових транспортерів. Така система дозволила щоденно прибирати послід, збільшити щільність утримання птиці на 1 м2 площі підлоги пташника. Таке утримання можна вважати перехідним від підлогового до кліткового.

Кліткова система–птицю розміщують малими групами або навіть індивідуально. Це не лише полегшує спостереження за ними, а й допомагає вчасно вилучати хвору чи низькопродуктивну птицю. Рух птиці, розміщеної в клітці, обмежений. Це має як позитивне, так і негативне значення. Встановлено, що продуктивна птиця, позбавлена можливості рухатися, споживає менше кормів порівняно з тією, яка утримується на підлозі. За даними різних авторів, економія становить від 10 до 15%. Водночас кліткове утримання справляє негативний вплив на організм птиці: розвивається гіподинамія, внаслідок чого порушується обмін речовин, передусім обмін кальцію. Хвороби, пов'язані з гіподинамією, в практиці часто називають клітковою втомою несучок. 

2. Гігієна свиней

Для кожної вікової групи свиней передбачають окреме приміщення, місткість якого повинна відповідати визначеному поголів’ю та тривалості виробничого циклу з урахуванням підготовчих робіт, які проводяться в приміщенні перед постановкою тварин. Сюди відносять: цех відтворення, який містить ділянку для утримання кнурів ділянку для утримання холостих, супоросних свиноматок та ремонтних свинок; ділянку для підсисних свиноматок, яка в свою чергу може бути поділена на групи свиноматок, які готуються до опоросу та підсисних; ділянку для вирощування поросят після відлучення, а також цех відгодівлі призначений виключно для відгодівельного поголів’я. Такий поділ на цехи обов’язків на всіх фермах з трьохфазною системою вирощування та відгодівлі молодняку незалежно від потужності.

Ремонтний молодняк розміщують на ділянці холостих та супоросних свиноматок. Для кожної ділянки виділяють окреме ізольоване приміщення чи окремі споруди, які з’єднуються критими переходами чи скотопрогонами. Допускається розташування ділянок в одному приміщенні, в цьому випадку приміщення кожної ділянки відокремлюють спеціальною перегородкою. При вході на ділянку слід подбати про облаштування дезінфекційного килимка. Ділянки утримання кнурів, холостих та супоросних свиноматок і ремонтного молодняку розташовують недалеко один від одного. Якщо така можливість є, здійснюється блокування споруд чи з’єднання їх критими переходами. Ділянки підсисних свиноматок з поросятами, вирощування поросят після відлучення та цех відгодівлі розділяють на ізольовані секції, які вміщають одну виробничу групу.

Застосовують вигульну та безвигульну системи утримання. Вигульна система застосовується при утриманні кнурів, холостих та супоросних маток та ремонтного молодняку. Для організації прогулянок передбачають вигульні майданчики або встановлюють обладнання для активного моціону. Поросят після відлучення та відгодівельний молодняк утримують безвигульно.

Кнурів утримують невеликими групами по 5 голів, агресивних та особливо цінних у виробничому відношенні – в індивідуальних станках. Холостих маток та умовно поросних утримують групами по 5 – 12 голів або індивідуально, поросних маток – групами по 12 голів. Утримання підсисних свиноматок індивідуальне, в станках з лігвом та відділенням для підгодівлі поросят. З метою попередження задушення поросят станок необхідно обладнати пристроєм для фіксації матки в перші 10 – 15 днів після опоросу. При високому рівні годівлі можливе фіксоване утримання маток на весь підсисний період [4]. Поросят після відлучення та відгодівельний молодняк утримують групами по 10 – 25 голів.

Підлога в станках для утримання свиней повинна бути міцною, неслизькою, з низькою термопровідністю, водонепроникною, стійкою до впливу зливної рідини та дезінфікуючих речовин. Нахил підлоги в зоні лігва в сторону гнойового каналу повинна бути 5 – 6%. На підлозі з коефіцієнтом теплової активності більше 13 необхідно використовувати підстилку. При утриманні підсисних свиноматок з поросятами використовують підстилку з розрахунку 1,5 кг тирси або подрібненої соломи. При груповому утриманні свиней огорожа станків має наступну висоту: для кнурів-плідників – 1,4 м, поросят-сисунів – 0,5 – 0,8 м, поросят після відлучення – 0,8 м, для решти поголів’я – 1,0 м. Перегородки між суміжними груповими станками в зоні лігва повинні бути суцільними, в зоні дефекації – решітчастими, з вертикальним розташуванням планок. Лігво переходить в зону дефекації з виступом 50 – 70 мм. Фронт годівлі визначають за співвідношенням кількість тварин : місце годівлі (1 : 1).

Необхідний температурний режим в лігвах поросят-сисунів та в станках поросят після відлучення підтримується за допомогою підвішування однієї лампи інфрачервоного випромінювання потужністю 250 Вт на станок на висоті 70 см при народженні, 100 см в кінці підсисного періоду та 120 см в період дорощування. Можливо застосування підлоги з підігрівом в зоні відпочинку тварин. Параметри мікроклімату наведено в таблиці 12.

Дякую за увагу!