Музейна педагогіка, як складова компетентності вчителя історії
Перебудова системи освіти України, подальше вдосконалення навчального процесу в школі ставить питання про удосконалення, активізацію форм і методів навчання. Різноманітним методам активізації навчання, від яких залежить немалий успіх роботи учителя і школи в цілому, присвячений не один десяток досліджень, як у теорії педагогіки, так і в приватних методиках викладання окремих навчальних предметів.
Нині історична наука в Україні переживає непрості часи переосмислення, перегляду та реформування поглядів на викладання історії в школі. Відбувається створення національної моделі шкільної історичної освіти, спрямованої на висвітлення історії України та зарубіжних країн, яка сприяє формування поняття про єдині закономірності розвитку суспільства, показує відмінності й особливості в історичному поступі різних народів. Шкільна програма з історії передбачає засвоєння значного за обсягом матеріалу в обмежений час. Це ставить перед учителем складне завдання: як це зробити? Зважаючи на вищезазначене цілком очевидна суспільна та науково-методична актуальність обраної нами теми.
Незважаючи на різну кількість компонентів розвитку пізнавальної активності учнів, що називають дослідники, саме сьогодні ми повинні зорієнтувати вчителя на пошук та застосування у навчальній роботі нових методів, форм і прийомів вивчення історії. Таке явище не лише закономірне, але й необхідне і відбуватися воно має на високому професійному рівні.
Особливу актуальність у процесі вдосконалення та активізації форм і методів історичного навчання набуває його позашкільний компонент. Важливу роль у цьому відіграють музеї саме історичного профілю і напрацювання музейної педагогіки.
Проблемами взаємодії музеїв і шкіл займались українські та російські дослідники серед них: Б. Столяров, І. Мєдвєдєв, Т. Галкіна, С. Троянська та інші. У своїх роботах вони розкрили широке коло питань, пов’язаних із взаємовигідною педагогічною співпрацею музеїв і шкіл. Сучасний досвід практичної взаємодії музеїв і шкіл показує, що найбільшу ефективність мають інтерактивні методи в музейній педагогіці, які передбачають активну взаємодію учнів та музейних працівників.
Світова музейна педагогіка спирається на дані вікової психології та фізіології. У США є музеї, вся колекція яких орієнтована на завдання освіти. Там школярам пропонують різні форми пізнавальної діяльності: описати, проаналізувати, зіставити з тим, що ти знаєш.
Така установа допомагає подолати розрив між реальним життям і навчальним досвідом дитини, особливо коли потребує її активної участі. Деякі історичні й природничі музеї мають спеціальні дублікати експонатів, декотрі використовують муляжі. Наприклад, у Музеї Нью-Йорка є дитяча програма «Будь ласка, торкайте», що проводиться в певній частині експозиції, де є реконструкція будинку XVII століття.
Тривалий час у вітчизняній галузі традиційно вважали, що до завдань музею не входить навчання, тобто систематична передача знань. Він сприймався лише як місце дозвілля чи прикладної ілюстрації отриманих раніше знань про ті чи інші події та явища. Працівники музеїв вважали, що освітню функцію забезпечують просто відкриті в певний час двері. Під впливом зарубіжних тенденцій та у відповідь на виклики сьогодення вони змушені змінювати формат екскурсій на більш пізнавальний, створювати інтерактивні освітні програми, задовольняючи потреби відвідувачів у враженнях і практичних навичках.
До проблеми музейної педагогіки відноситься визначення оптимальних форм взаємовідносин між партнерами в галузі культурно-освітньої діяльності. Головним стає питання про взаємодію з навчальними закладами, насамперед – зі школою.
Взаємодія музею та школи розглядається як рівноправне співробітництво. Музейна педагогіка передбачає, що освіта та виховання учнів повинні здійснюватися на музейному матеріалі, який являє собою загальнолюдські цінності. Музейна педагогіка має важливе значення в системі освіти і розвитку учнів, вона сприяє всебічному розвитку особистості учня, активному пізнанню навколишнього світу. Об’єктом та предметом музейної педагогіки визначають зміст, методи та форми педагогічної діяльності музею, особливості його впливу на різні категорії учнів, а також визначення місця навчального музею в системі освіти.
В школі спілкування під час освітнього процесу має більш вербальний характер, музей надає школі можливість вчити дітей за допомогою першоджерел. Освіта в музеї, на відміну від школи, здійснюється в умовах особливої естетичної та предметної середи, яка має свій інформаційний простір.
Важливо навчити дiтей розумiти цiннiсть i ставитися до музею як до духовної скарбницi народу і держави.
Музейні експозиції можуть успішно використовуватись у сучасних педагогічних технологіях, сприяти створенню ефективного навчального середовища, формуванню в учнів емоційно-ціннісного ставлення до знань, подолання міжкультурних стереотипів.
Предметом музейної педагогіки є проблеми, пов’язані зі змістом, методами і формами педагогічного впливу музею, особливостями цього впливу на різні категорії населення, а також з роллю музею в системі запровадження освіти. Таким чином, музейна педагогіка формується на суміжні не лише музеєзнавства, історії, краєзнавства, мистецтва, а й педагогіки та психології.
Об’єкт музейної педагогіки – культурно-освітні аспекти музейної комунікації, тобто особливий підхід до діалогового процесу, що відбувається в музеї. Цей підхід ставить завдання участі музею в формуванні вільної, творчої, ініціативної особистості, здатної стати активним учасником такого діалогу.
Список використаних літературних джерел.
1. Караманов О. В. Музей–школа–університет: особливості педагогічної взаємодії в сучасному «суспільстві знань» / Караманов О. В. // Освіта та педагогічна наука. – 2013. – № 4.
2. Макеева И. А. Музей в системе социального воспитания // Молодой ученый. – 2011. – № 1.
3. Мочкіна Л. І., Гурко Т. С. Нестандартні уроки з історії України. – Тернопіль: Мандрівець, 2002.
4. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007.
5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: АСК, 2004.
6. Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. – 2002. - №1.
7. Філіппенко Р. І., Куделко С. М. Є. К. Рєдін – професор Харківського університету. / Р. І. Філіппенко, С. М. Куделко. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008.
8. Юхневич М.Ю. Я поведу тебя в музей: Учебное пособие по музейной педагогике / М.Ю. Юхневич. Министерство культуры РФ, Рос. институт культурологии. – М., 2001.