Методичні основи розвитку усного і писемного мовлення учнів молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами

Методичні основи розвитку усного і писемного мовлення учнів молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами

Робота з розвитку мовлення в учнів спеціальної школи — склад­ний і багатоплановий процес. Успішне її виконання потребує значних зусиль як з боку педагогів, так і школярів.

У прагненні одержати результат корекційної роботи головним є надання навчанню мовлення розумово відсталих учнів класу комп­лексного, системного характеру; робота має проводитись послідовно, оскільки успіх процесу формування мовленнєвих навичок забезпе­чується клопіткою роботою над удосконаленням змісту завдань, доцільністю добору вправ.

Перший напрямок роботи з розвитку мовлення включає збагачен­ ня словникового складу мовлення, виховання в учнів умінь вико­ ристовувати слова у їх точному значенні і відповідно до завдань та ситуації спілкування. Другий напрямок передбачає формування у школярів умінь будувати словосполучення і речення за законами граматики української мови. Норми української літературної мови є обов’язковими еталоном її правильності. Третій напрямок роботи з розвитку мовлення в учнів спеціальної школи передбачає ознайом­ лення їх з теоретичними відомостями (поняття з лінгвістики тексту і стилістики), необхідними для формування мовленнєвих умінь і на­ вичок. Реалізується він у процесі виконання доступних школярам різноманітних видів діяльності. Бажаний результат можна отримати тільки при активній роботі самих учнів та дотриманні педагогічних умов: систематичність занять; послідовність навчання (послідовний перехід від етапу до етапу); різноманітність видів роботи. Зміст роботи з розвитку мовлення у молодших класах спеціалізо­ ваної школи складається з системи мовленнєвих відомостей і сис­ теми комунікативних умінь та навичок. Усі комунікативні уміння визначаються точною цільовою спрямованістю. Організація роботи над розвитком  зв’язного мовлення у школя­ рів ставить перед педагогом­дефектологом низку вимог, яких необ­ хідно дотримуватися:

1. Створення відповідних ситуація для виникнення в учнів потре­ би у спілкуванні, зацікавлення їх матеріалом, який вивчається. Тоб­ то охоплюється не лише інтелектуальна, а й емоційна сфера дітей.

2. Послідовна робота над логікою дитячих висловлювань. По­слідовність викладу думок, логічний зв’язок частин висловлювання опрацьовується з опорою на словесний план до прочитаного текс­ ту, на серію сюжетних малюнків. Поступово словесний план стає домінуючим у підготовці до зв’язного висловлювання.

3. Організація мовної основи висловлювання. Передбачається оволодіння учнями необхідною лексикою, різноманітними синтак­ сичними структурами для вираження думок на вказану тему та ово­ лодіння спеціальними мовними засобами, які забезпечують об’єд­ нання синтаксичних одиниць у єдине ціле. 4. Чітка постановка перед учнями мети висловлювання, що визна­ чає напрямок, за яким будується зв’язне висловлювання. Організа­ ція самого висловлювання, яка здійснюється з опорою на план. У цьому випадку педагог майже не допомагає учням.

5. Багаторазове тренування у зв’язних висловлюваннях в усній та писемній формах з використанням  різноманітних типів і видів вправ. Вивчення стану сформованості мовленнєвих умінь в учнів молод­ших класів спеціальної школи з розумовими вадами свідчить, що в процесі корекційного навчання можна сформувати уміння, необхід­ ні для продукування усних і писемних зв’язних висловлювань. До­ сягається це завдяки комунікативно-­діяльнісному підходу у навчанні дітей мови та формуванню мовлення.