Методичні основи викладання фізики засобами цільового призначення
Боденчук О.В. вчитель фізики та математики Кам’янець-Подільського навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради
Із входженням України до європейського освітнього простору відбувається реформування та наближення освіти до західноєвропейських зразків, у основу яких закладено орієнтування на неповторну, унікальну, творчу та конкурентноздатну особистість, яка б упродовж усього життя навчалась, уміла самостійно трансформувати існуючі в своїй свідомості знання та приносила користь собі та суспільству.
Головне завдання навчання фізики – забезпечення міцного і свідомого оволодіння системою якостей фізичних знань, достатніх для вивчення сумарних предметів і продовження освіти. Якості фізичних знань передбачають розвиток диференційованого за рівнями і напрямами навчання відповідно до особистісних і суспільних інтересів[2].
Актуальними питаннями методики навчання фізики визначаються напрямки активізації та мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів [1]. Проблеми організації пізнавального процесу з фізики легко розв’язуються за умов збільшення об’єму дидактичного матеріалу з використання еталонних вимірників якості фізичних знань, удосконалення системи викладу навчального матеріалу з використанням дидактичних ресурсів, чим і займаються ряд вчених-дослідників: П.С.Атаманчук, В.І. Баштовий, С.П.Величко, О.І.Ляшенко, І.В. Корсун, Є.В.Коршак, В.В.Мендерецький, А.І. Павленко, В.Д. Сиротюк та інші.
Комплексне дослідження й всебічна розробка дидактичних основ використання еталонних вимірників якості знань у навчанні фізики студентів реалізує ідею цілеспрямування фізичної освіти на розвиток творчих здібностей та активізацію пізнавальної діяльності за умов особистісно орієнтованого навчання.
Враховуючи те, що акт пізнавальної діяльності кожного суб’єкта відбувається різними способами: в залежності від їх психомоторних властивостей, емоційно-вольових процесів. Виділяють такі основні якісні характеристики засвоєння пізнавальних задач – параметри усвідомлення, стереотипності, та пристрастності [2].
Такі якісні характеристики процесу навчально-пізнавальної діяльності окреслюють сутність будь-якого людського пізнання у межах минулого, теперішнього та майбутнього часів його перебігу. Цим забезпечується цілісна картина структури людської свідомості – минуле (стереотипність), теперішнє (усвідомлення), майбутнє (пристрастність).
Якщо ж говорити про відзеркалення властивостей пізнавальної діяльності особистості, то вирізняють такі якісні їх види (еталонні вимірники якості знань): розуміння головного (РГ), заучування знань (ЗЗ), наслідування (НС), повне володіння знаннями (ПВЗ), уміння застосовувати знання (УЗЗ), навичка (Н), переконання (П) [1].
Якщо ж говорити про відзеркалення властивостей пізнавальної діяльності особистості, то вирізняють такі якісні їх види (еталонні вимірники якості знань): розуміння головного (РГ), заучування знань (ЗЗ), наслідування (НС), повне володіння знаннями (ПВЗ), уміння застосовувати знання (УЗЗ), навичка (Н), переконання (П) [1] (таблиця 1)
Таблиця 1
Параметри |
Рівні навчальних досягнень |
Перебіг у часі |
|||
Початковий |
Середній |
Достатній |
Високий |
||
Пристрастність |
Символіка, термінологія, окремі фізичні поняття, фрагменти розуміння суті фізичних явищ і процесів |
Наслідування |
Повне володіння знаннями |
Переконання |
Майбутній |
Усвідомленість |
Символіка, термінологія, фрагменти окремих фізичних понять |
Розуміння головного |
Уміння застосовувати знання |
Теперішній |
|
Стереотипність |
Певна обізнаність з фізичною символікою та термінологією, неправильне трактування фізичних величин і понять |
Завчені знання |
Навичка |
Минулий |
Такі якісні характеристики процесу навчально-пізнавальної діяльності окреслюють сутність людського пізнання у межах минулого, теперішнього та майбутнього часів його перебігу. Цим забезпечується цілісна картина структури людської свідомості – минуле (стереотипність), теперішнє (усвідомлення), майбутнє (пристрастність).
Теоретичною основою дослідження стали теорії розвитку особистості, теорія поетапного формування розумових дій, теорія розвивального навчання, теорія виховання, теорія і методика управління пізнавальною діяльністю, теорія взаємозв’язку теоретичного та емпіричного в навчанні фізики.
Метою дослідження було розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити дидактичні основи використання еталонних вимірників якості знань у навчанні фізики
Досягнуті результати дослідження:
Таким чином, інноваційні тенденції у навчально-пізнавальному процесі з фізики поширюють рекомендовані міністерством освіти і науки України глобальну мету навчання і завдання вивчення фізики.
Література