Реферат "Технологія «створення «ситуації успіху»- як засіб гуманізації навчально-виховного процесу"

Про матеріал
У сучасній школі велике значення має мотивація до навчання. Цей реферат допоможе вчителю розібратися, що таке "ситуація успіху" і як її створити на уроці.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологія «створення «ситуації успіху»- як засіб гуманізації навчально-виховного процесу

 

 

 

Виконала вчитель

 початкових класів

ХЗОШ № 68

Муковніна І.М.

 

 

 

 

 

Харків

2019

 

 

І. Вступ

ІІ. Основна частина

  1. Поняття «успіх»  з соціально-педагогічної, психологічної точок зору.
  2. Складові психології успіху
  3. Створення ситуації успіху в навчально-виховному процесі в класі
  4. Особливості впровадження педагогічної технології «створення ситуації успіху» в сучасний урок.
  5. Створення ситуації успіху у молодших школярів через формування

     ключових компетентностей

6. Основні прийоми педагогічної технології "Створення ситуації успіху"

ІІІ. Висновки.

IV. Література

V. Додаток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензія

 

 на  творчу «Технологія «створення ситуації успіху» - як засіб гуманізації навчально-виховного процесу»  вчителя початкових класів ЗОШ № 68 Муковніної Ірини Миколаївни

 

                    Стаття Муковніної Ірини Миколаївни  присвячена взаємодії вчителя і дітей. Кожна дитина для вчителя є особистістю. У статті висвітлено основні методи  взаємодії вчителя на уроці. Здійснено аналіз основних стратегій і методів роботи.

               Метою роботи є висвітлення причин, основних методів роботи,  створити умови успіху для кожної дитини та намагання вчителя  виховати дружні стосунки.

                 Автор визначає, що ситуація шкільного навчання вимагає від педагогів специфічних зусиль для організації взаємодії з учнями, побудованої на суб’єкт-суб’єктних відносинах, що визначає ефективність педагогічної праці і сприяє розвитку суб’єктності всіх учасників освітнього процесу. Зважаючи на це, актуальним є формування психологічних засобів подолання конфліктів у педагогічному процесі.

                  Актуальність цієї роботи  не викликає сумнівів, бо метою є вміння вчителя адаптувати дитину в школі, а точніше – створити умови для адаптації успіху для кожної дитини.

                   Автор ставить і вирішує, по суті, одну задачу: уміння побачити у кожній дитині особистість, розкрити її найкращі якості та спрямувати їх у потрібне русло, сіяти в дитячих серцях добре і  вічне, а саме: любов і повагу, плекати людяність та вдячність.

                 Творча робота має чітку структуру. Вона складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків і списку використаних джерел. У першому розділі проаналізовано психолого-педагогічну й методичну літературу з досліджуваної проблеми. У другій частині розкривається методи ефективної взаємодія вчителя та учнів на уроці. У третьому розділі в конспектах уроків  узагальнені  теоретичні  відомості,  результати дослідно-експериментальної перевірки. Висновки, зроблені І.М. Муковніною, чіткі й вичерпні. Вчителем  було опрацьовано достатню кількість першоджерел, у тому числі й останніх публікацій з досліджуваного питання.

 Таким чином, творча робота  відповідає всім вимогам, що висуваються до робіт такого типу.

 

 Рецензент - старший учитель ,

заступник директора

з навчально-виховної роботи 

ХЗОШ № 68                                                                               Єрецький В.В.              

 

 

Вступ

           У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

                                                                                            В.О.Сухомлинський

 Навчання  допомагає бути  впевненим у своїх діях і вчинках. Придбати цю впевненість допоможуть  освітні заклади різного типу, одним з яких є школа. Однак часто доводиться чути від учнів школи фрази, що виражають небажання навчатися у школі. У деяких  дітей відсутнє прагнення  розширити запас своїх знань. Вони з  більшим  задоволенням будуть займатися іншими справами, ніж ходити до школи. Чому це відбувається? Дитина, йдучи до школи, сподівається домогтися визнання і розраховує заслужити любов і повагу з боку вчителів і однокласників. Крах цього світлого оптимізму - найсерйозніша проблема навчання. Чому  через деякий час дитина  втрачає інтерес до навчання? Хто винен у цьому? Яку роль при цьому відіграє вчитель? Чи може вчитель сформувати інтерес в учнів до навчального процесу і за допомогою чого?

 На ці та багато інших питань шукали відповіді не тільки наші сучасники, а й педагоги минулих років. Про те, як краще організувати навчання дітей міркував К. Д. Ушинський. У своєму педагогічному творі «Праця в її психічному та виховному значенні» К. Д. Ушинський зазначив: «Розумова праця учня, успіхи і невдачі в навчанні - це його духовне життя, його внутрішній світ, ігнорування якого може призвести до сумних результатів. Дитина не тільки дізнається щось, засвоює матеріал, але і переживає свою працю, висловлює особисте ставлення до того, що йому вдається і не вдається ».

  У цій роботі К. Д. Ушинський прийшов до висновку, що тільки успіх підтримує інтерес учня до навчання. А інтерес до навчання з'являється тільки тоді, коли є натхнення, що народжується від успіху в оволодінні знаннями. Дитина, що ніколи не пізнала радості праці у вченні, не пережила гордості від того, що труднощі подолані, втрачає бажання інтерес вчитися. Першою заповіддю виховання К. Д. Ушинський вважав за необхідність дати дітям радість праці, успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості і власної гідності за свої досягнення.

 Василь Олександрович Сухомлинський  стверджував, що методи, які використовуються в навчальній діяльності, повинні викликати інтерес у дитини до пізнання навколишнього світу, а навчальний заклад стати школою радості: радості пізнання, радість творчості, радості спілкування. Це визначає головний сенс діяльності вчителя: створити кожному учневі ситуацію успіху.

  Один з відомих американських вчених, психолог, психотерапевт і педагог, який розробляє методи педагогічного спілкування з дітьми,                 У. Глассер так само переконаний, що успіх має бути доступний кожній дитині,  якщо дитині вдасться досягти успіху в школі, то у нього є всі шанси на успіх у житті.

  Велику увагу створенню ситуацій успіху приділяє А.С. Бєлкін, доктор педагогічних наук. Він твердо переконаний, якщо дитину позбавити віри в себе, важко сподіватися на його «світле майбутнє». Одне необережне слово, один непродуманий крок вчителя можуть надломити дитину так, що потім не допоможуть ніякі виховні хитрощі. Уникнути цього допоможуть рекомендації дані в книзі А. С. Бєлкіна «Ситуація успіху. Як її створити? »

  Багато наших сучасників висловлюють думку про те, що учень тоді тягнеться до знань, коли переживає потреба в навчанні, коли їм рухають здорові мотиви та інтерес, підкріплені успіхом.

   Вчитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Вчитель повинен створити такі умови, в яких дитина відчувала б впевненість в собі і внутрішні задоволення; він повинен пам'ятати що дитині необхідно допомагати досягати успіху в навчальній діяльності. А для цього потрібно створювати ситуації успіху. Створення таких ситуацій потребує від вчителя знання психології дитини, бажання бачити в будь-якій дитині успішну людину.

  Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної праці, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю. У цьому багато уваги треба приділяти мотивації діяльності. Якщо дитина знає, для чого вона це робить, вона буде працювати з більшою наполегливістю.

  Однією з важливих цілей навчання є розвиток особистості кожного дитини. Це можливо, якщо навчання і виховання побудовано таким чином, що доставляє дитині радість пізнання. Кожний урок повинен стати відкриттям для дитини. Навіть предмет, який дається важко, не потрібен виробляти в дитині небажання навчатися. Навчання і виховання сприятимуть розвитку дитини в тому випадку, якщо у нього виникає інтерес до навчання. Але як вплинути на його формування? Для того, щоб сформувати інтерес в учнів,  необхідно створювати ситуації успіху!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Поняття «успіх»  з соціально-педагогічної, психологічної точок зору.

 Технологія „Створення ситуації успіху” виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з життєвими труднощами.

Успіх у навчанні - єдиний джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Радість успіху молодшого школяра відрізняється від радості підлітка. Молодший школяр не стільки усвідомлює успіх, скільки переживає. Підліток і усвідомлює, і переживає, але не завжди може докопатися до його джерел, не завжди адекватно оцінює його. Старший школяр, як дорослий, підходить до свого успіху або невдачі аналітично, шукає їх коріння, намагається прогнозувати свої можливості. У різних «вагових категоріях» розташовуються успіхи і за ступенем глибини радості. Одні буквально приголомшують особистість дитини, значні для нього, залишають глибокий слід; інші ніби ковзають по поверхні, не піднімають бурі почуттів, але тим не менш-більш стійкі, а тому і більш глибокі.

В основі очікування успіху  - прагнення заслужити схвалення; прагнення утвердити своє  "Я", свою позицію, зробити заявку на майбутнє.

Успіх - поняття неоднозначне, складне, має різне трактування. З соціально-психологічної точки зору - оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості і результатами її діяльності. Кожен член спільноти, яким би великим або малим воно не було, завжди оточений системою, так званих, експектацій (очікувань) від його вчинків, дій, лінії поведінки. Зрозуміло, і сама особистість несе в собі ціле созвездіе різних очікувань по відношенню до рідних, близьких членам тієї формальної або неформальної групи, до якої вона входить. Людина чекає певних вчинків, які задовольняють його надії (побоювання) і цього ж чекають від нього.

  У тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значимих для особистості, можна говорити про успіх. Може змінюватися те коло людей, думкою яких дорожить особистість, але суть успіху не змінюється.

З психологічної точки зору успіх, як вважає А. Бєлкін - це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагнула особистість в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, надіями, або перевершив їх. На базі цього стану є формування нового, більш сильні мотиви діяльності, змінюються рівні самооцінки, самоповаги. У тому випадку, коли успіх робиться стійким, постійним, може початися свого роду реакція, що вивільняє величезні, сховані до пори можливості особистості .

З педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, при яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому, це досягнення значних результатів у діяльності, як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.               У педагогічному сенсі успіх може бути результатом продуманої, підготовленої тактики вчителя, сім'ї.

Головний сенс діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити кожному вихованцю ситуацію успіху. Тут важливо розділити поняття «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація - це поєднання умов, які забезпечують успіх, а сам успіх - результат подібної ситуації. Ситуація це те, що  спроможний організувати вчитель: переживання ж радості, успіху щось більш суб'єктивне, зумовлене значною мірою погляду з боку. Завдання вчителя в тому й полягає, щоб дати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

 Успіх може бути короткочасним, частим і тривалим, миттєвим, стійким, пов'язаних зі всім життям і діяльністю дитини. Все залежить від того, як ситуація успіху закріплена, триває, що лежить в її основі. Важливо мати на увазі, що навіть разове переживання успіху може настільки змінити психологічне самопочуття дитини, що різко змінює ритм і стиль його діяльності, взаємовідносин з оточуючими. Ситуація успіху може стати свого роду спусковим механізмом подальшого руху особистості. Особливо якщо це стосується навчання - найголовнішої лінії очікувань дитини, самого головного рубежу його прагнень.

З соціально-психологічної точки зору оптимально співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості і результатами її діяльності. Кожен член спільноти, яким би великим або малим воно не було, завжди оточений системою так званих експектацій (очікувань) від його вчинків, дій, лінії поведінки. Зрозуміло, і сама особистість несе в собі ціле сузір'я різних експектацій по відношенню до рідних, близьких, одноліткам, членам тієї формальної або неформальної групи, в яку вона входить. Вона чекає певних вчинків, у яких задовольняються її надії (або побоювання), і цього чекають від неї. 

У тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значущих для особистості, можна-говорити про успіх. Може змінюватися те коло людей, думкою яких дорожить особистість, але суть успіху не змінюється. Так, для молодшого школяра найбільш значущими будуть збулися очікування вчителя, батьків. Для підлітків - очікування однокласників, друзів, найбільш авторитетних дорослих; для старшого школяра - думка батьків, однолітків.

Ключовими у визначенні успіху є  внутрішні відчуття: стан, коли ми відчуваємо почуття задоволеності і подяки за те, що маємо і що нас оточує, коли ми задоволені своїм життям в всіх її аспектах. У силах кожного з нас створити ситуацію, в якій ми з повним правом скажемо: «Я домігся успіху. Я кращий ».

 Одним з головних якостей успішної людини, безсумнівно, є вміння і сміливість брати на себе відповідальність. З цього починається побудова власної сходи успіху.

  Концепція індивідуальної відповідальності - один з ключових моментів у досягненні успіху. Будь-яка подія в нашому житті є наслідком наших реакцій на попередні події. А, значить, якщо нам не подобаються наслідки - потрібно просто змінити свою реакцію. 

  1. Складові психології успіху

Віра в себе

  Коли дитина щиро в що-небудь вірить, то всю навколишню дійсність вона розглядає під даним кутом зору.  Щоб стати капітаном корабля під назвою «Життя», потрібно, перш за все, цього захотіти, а потім - повірити в те, що це можливо. Повірити в себе і свої сили. Дитина з позитивним мисленням досить добре підготовлена до життєвих випробувань, зазвичай упевнено дивиться в майбутнє. Вона об’єктивно оцінює себе і свої можливості і якщо помічає в собі відсутність якихось талантів, то не дуже засмучується, а просто переключається на ті сфери діяльності, в яких здібності її можуть розкритися краще. Це оптиміст, який завжди досягає поставленої мети. Він щиро вірить в успіх, і тому налаштований на перемогу, підсвідомість лише виконує закладену в неї програму. Мислити позитивно – перший крок до того, щоб стати позитивним.

Тяжіння хорошого

 Успішні люди притягують до себе успішних.  Щасливі люди притягують до себе щасливих. Звідси випливає просте життєве правило: хочеш бути успішним - тримайся успішних людей. З дитинства кожен із нас набуває «індивідуальний набір», в який часто входять різні комплекси, переконання, установки, «любовно» вирощені батьками, друзями по двору та іншими людьми, чий спосіб життя має на нас вплив. Діти  можуть переймати  ці установки і переконання, можуть також успадковувати їх, міркувати про їх правильності чи хибності. При цьому часто ми забуваємо про те, що практичні будь-які переконання є обмежувачами, які діють подібно гальмах, не даючи розвернутися потенціалу, вони стримують нас. Крім того, «рамки» породжують двох головних ворогів особистого успіху - сумніви і страх, які, у свою чергу, не дозволяють використовувати природні таланти і здібності в повній мірі.

Боротьба з невдачами

  Невдача - Якесь негативне слово, і мало хто замислюється, скільки насправді позитиву воно несе. Адже якщо подумати, невдачі загартовують, вчать не здаватися і йти до мети, у що б то не стало. Життя триває, і якщо в є план і бажання досягти висот, то зупинятися на півдорозі вже точно не варто. Цьому вчать нас приклади багатьох відомих людей. Як відомо, будь-яка дія має свою причину і свою передісторію. Лакмусовим папером успіху можна назвати наше ставлення до невдач. Промахи, проблеми і нещастя трапляються практично у будь-якої людини. Але ставлення до власних поразок може бути різним. Невдачі позитивні тим, що загартовують нас - характер і дух, і змушують щоразу підніматися, обтрушуватись і продовжувати свій шлях після падіння, як би гірко не було. І страх перед невдачею - найбільша перешкода для досягнення успіху. З провалом перед дитиною  можуть відкритися нові можливості, яких вона не помічала раніше - і все тому ж, що невдача змушує змінити погляд на проблему.

Позитивний  світогляд

  Навколишня реальність  знаходиться в постійному розвитку: нові знання і навички, нова інформація і нові події щодня  включаються або у вже створені раніше структури, або утворюють нові. Першим доданком перемоги у внутрішній битві з невдачею є позитивний світогляд. Негативні думки впливають на наше життя руйнівно. І, швидше за все, не випадково з'явилася фраза «Чого боїшся, то й станеться». Мотивація вимагає «мотиву», і чим ясніше дитина його усвідомлюватите, тим більшого досягн. Все, що оточує і що відбувається - події за забарвленням абсолютно нейтральні.

Сьогодні, у порівнянні з іншими історичними епохами, все більше людей прагнуть до успіху. І все більше людей її досягають. Напевно, ніколи ще не існувало стільки можливостей для перетворення мрії в реальність, як в наші дні. Тому так важливо навчити дитину дивитися на світ позитивно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Створення ситуації успіху в навчально-виховному процесі  в класі

 Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, успішність, втілена на вербальному рівні. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися. Успіх створює сильний додатковий імпульс до активної роботи, сприяє становленню гідності учня.

         Отже, ситуація успіху стає фактором розвитку особистості школяра. Її переживає як учень слабкої успішності, так і учень високої продуктивної діяльності, як мудрий, досвідчений педагог, так і молодий фахівець.

       Технологія „Створення ситуації успіху” звучить у таких висловлюваннях педагога:

  • Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде ...
  • Саме ти і міг би зробити таку справу ...
  • Починай же! Ти це добре зробиш! ..
  • Ось ця деталь (елемент, частина) вийшла дуже гарно! ..

Педагогічна технологія „Створення ситуації успіху” включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортають роботу з різними категоріями учнів.

 У цій педагогічній технології учнів умовно поділяють на групи.

Категорія учнів „Надійні” – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі. Основа їх надійності – в постійному відчутті радості, яка відбулася. Та хоча радість їх в чомусь буденна, проте постійна та глибока. У роботі з учнями категорії «надійні» спеціальної методики не потрібно. На таких учнів завжди можна покластися на уроці і  в позакласний час. Таких дітей поважають діти і педагоги за їх впевненість і сумлінність, відповідальність за свої вчинки.

Впевненість. У наш час вона потрібна всім. Це дуже важливо. Коли людина впевнена в собі, він буде готовий на все. У „Впевнених” – здібності можуть бути і вищими, ніж у „надійних”, але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію і в однокласників, і у вчителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сім’ях. Кожен день педагог  повинен разом з дитиною проводити певні прості дії. Але потрібно враховувати той факт, що відбуватися це має в однаковий час, тоді дитина стане більш впевненою. У такому випадку дитина буде розуміти, що відбувається, і контролювати всі дії. Вона буде в безпеці. Гра дозволить дитині краще пізнати світ, дізнатися про себе набагато більше інформації, та й про людей теж. Не варто також забувати, що під час гри дитина навчиться вирішувати різні проблеми, які будуть у неї  виникати по ходу життя, це також допоможе зробити дитину впевненою у собі. Коли виховуємо дитину, ми повинні використовувати тільки позитивні твердження. Не заперечувати прохання дитини в грубій формі. Все потрібно робити з любов'ю і ласкою. 

Учні третьої категорії – „Невпевнені” – цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах. Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість вчителів і необ’єктивне оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем категорії „невпевнені” залежить і від особистості учня, і від стилю міжособистісних взаємин, і від конкретної ситуації. Якщо раптом у дитини щось не виходить - не біда, ми повинні підтримати її прагнення досягти успіху, вирішити задачу, яка у неї не виходить. Отже, якщо у нього не виходить вирішити певну проблему, треба допомогти  розділити її на кілька завдань, які будуть більш прості в рішенні. З такими завданнями дитина вже точно зможе впоратися самостійно. Це зробить її  спокійною, впевненою у собі, додасть відчуття безпеки. 

„Зневірені”  мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сім’ї (улюбленець –„попелюшка”). Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Така дитина легко стає „ізгоєм” через свою вразливість, нестандартність, небажання змінювати свій світогляд. Основні прийоми в роботі з такими дітьми – створення ситуації успіху через виконання серії доступних доручень і завдань.

 Соціально невпевнені, а внаслідок цього агресивні, закомплексовані, закриті від зовніш­нього світу та заглиблені в себе діти — проблема актуальна і серйозна. Її розв'язання по­требує тривалої, послідовної, скоординованої роботи всіх дорослих, які оточують такого малюка. Якщо вчасно не виявити і не подолати цих труднощів розвитку, то в подальшому виникнуть різні психологічні негаразди у вже дорослої особистості. Треба правильно добирати слова, з якими ми звертаємось до дітей, щоб допомогти їм спрямувати думки та дії в потрібному ракурсі. Завжди стосовно дітей необхідно казати те, що ми бажаємо бачити, а не те, чому намагаємося запобігти.

 Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до себе, на підсвідомому рівні, це для них – найважливіший фактор життя.

 Їм потрібна підтримка, захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно, на тому ж підсвідомому рівні, привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками. Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях дитини, ми стимулюємо їх закріплення та розвиток як рис, характерних для цієї особистості.

 Треба звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості мозку, як „остання вербальна конструкція”. Тому слова, що вимовлені останніми, відразу набувають образного втілення, яке (на підсвідомому рівні) стає для мозку спонуканням до дії.

 У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо.

 Наприклад, „..працюємо спокійно, врівноважено, щоб встигнути..”, а не „..не поспішайте, не галасуйте, не сперечайтеся, бо не встигнете...”; або „...тобі сьогодні не вистачає впевненості...”, а не „...ти відповів , як нездара...”. Щоб створити мотивацію на успішну діяльність, треба робити наголос на цьому: „..ви легко зрозумієте...”, „... сконцентруємо увагу, щоб краще засвоїти...”, „...ваші можливості необмежені...”, „...усі проблеми ми успішно подолаємо...”, „...ваша праця завжди плідна...”.

 Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, її успішність, втілена на вербальному рівні.

Задача вчителя:

  • Надати можливість молодшим школярам нести відповідальність за спільну діяльність.
  • Створювати  ситуації, щоб діти працювали по черзі, слухали один одного і обмінювалися думками, матеріалами.
  • Організовати  роботу дітей в групах, парах, для того, щоб вони отримували ширшу перспективу через обмін знаннями, ідеями, думками.
  • У класній кімнаті розміщувати різні матеріали, що регулюють спільну роботу дітей.
  • Чітко формулювати  вимоги до поведінки учнів при спільній діяльності, визначаю конкретні завдання, інструкції.
  • Адаптувати  матеріал і навчальні прийоми для того, щоб врахувати індивідуальні запити, інтереси та особливості дітей.
  • Використовувати  різні методи і наочність з метою задоволення потреб молодших школярів.

 Батьки є партнерами і учасниками навчального процесу, ціную їхні ідеї та прислухаюся до них. Вони – мої перші помічники у створенні навчальної бази, в проведенні свят і прозаїчних буднях, разом з ними організовую навчально-виховний процес, вирішую проблеми, приймаю рішення. Бо ніхто інший не в змозі зробити те, на що здатна сім’я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат виховання дитини.

 Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось моє (наше) найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися.

4.Особливості впровадження педагогічної технології «створення ситуації успіху» в сучасний урок.

Сучасний урок – це ефективний урок, де активізована розумова діяльність учнів, де вчитель постійно має вдосконалювати відомі методи роботи, шукати засоби, які б сприяли глибокому засвоєнню програмового матеріалу.

Завдання педагога – допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від  здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Як же створити учням оптимальні умови для самовираження, як зробити навчання комфортним?

Цьому сприяє система навчання, яка може задовольнити освітні потреби кожного учня відповідно до його здібностей, інтересів та можливостей. У цьому аспекті мене найбільше зацікавили педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» (за А.Бєлкіним),  технологія повного засвоєння навчального матеріалу (С.Смирнов, В.Тоболін, В.Шаталов), концепція розвивального навчання (Л.Виготський, Д. Ельконін, В.Давидов), комбінована система організації навчально-виховного процесу М.Гузика. 

 Уже багато років я працюю над проблемою підвищення ефективності уроку як основної форми організації навчально-виховного процесу, і з досвіду роботи переконалася; ефективним є той урок, на якому на всіх і на все вистачає часу й уваги, коли всім цікаво вчитися, коли діти безпосередньо на уроці розібралися і в основному засвоїли новий матеріал.

 Цього можна досягти, якщо урок максимально цілеспрямований його зміст, структура і методичні підходи підпорядковані навчальній меті; найбільше уваги за часом і обсягом роботи приділяється новій темі.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем. Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога глибоких знань навчального предмета, педагогіки, методології, психології; залежить від ерудованості, практичних умінь учителя, творчості, майстерності. У своїй роботі опробовую спосіб інтеграції таких сучасних технологій навчання :

    Інтерактивні технології;

    Особистісно зорієнтоване навчання.

Сучасний урок – це урок демократичний. Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

З метою підвищення у дітей самооцінки та набут­тя ними соціальної впевненості доцільно проводити розвивальні ігри-вправи. Наприклад, такі.

Мій безмовний товариш

Діти приносять з дому улюблені іграшки. По черзі вихо­дять на середину й описують свою іграшку (м'яка, тверда, в які ігри з нею грають, за що люблять цю іграшку, чим вона відрізняється від інших). Потім розповідають про себе від імені своєї іграшки (чи хороший господар, охайний, слухняний, турботли­вий, за що його любить).

Дорослий уважно слухає і спрямовує емоції, настрій, самооцінку дитини у позитивне русло.

Вчимося довіряти

Учасники сидять на стільчиках півколом, вчитель  пропонує їм вибрати собі пару — товариша, якому вони могли б довіритися. У кожній парі дорослий зав'язує комусь одному очі хустинкою. Діти прохо­дять перешкоди, заздалегідь підготовлені вчителем. Дитина з не зав'язаними очима попереджає свого товариша про перешкоди, шепочучи на вуш­ко: підніми ногу, опусти, переступи, йдемо вправо, вліво, пройдемо навприсядки тощо. Потім дорослий зав'язує хустинкою очі іншій дитині з пари і змінює перешкоди.

Ці нескладні ігри допоможуть дітям розкритися, зрозуміти себе та інших.

Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні. Основою педагогічної технології «Створення ситуації успіху» є особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання і виховання. 

Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який формує радість пізнання.

На сьогоднішній день з’ясовано, що готовність до шкільного навчання – багатоякісне утворення, яке містить мотиваційну, соціально-психологічну, емоційну, вольову та інтелектуальну готовність дитини до навчання в школі. Досить велика кількість учнів є невстигаючими у навчанні, і річ не в складних програмах викладання навчального матеріалу, чи занадто вимогливих вчителях, а в тому, що діти психологічно слабко підготовлені до навчання в школі. У першу чергу, проблема криється в слабкій мотивації, нерозумінні своєї нової, внутрішньої позиції школяра. 

Створення ситуації успіху має певний алгоритм.

1.Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. Якщо дитина не боїться йти до школи, то це перший крок для успішного навчання.

Бесіда-гра "Я йду до школи!"

Мета: активізувати відомості дітей про школу і шкільне життя.

Інструкція: "Діти, давайте поділимося на дві команди. Назва однієї команди буде "Всезнайки" (це такі люди, які все знають), а іншої – "Незнайки" (такі люди, які нічого не знають). Я буду наводити запитання, команда "Всезнайки" має відповідати на всі запитання тільки правильно, а команда "Незнайки" повинні шуткувати і відповідати на всі запитання неправильно. За кожну правильну відповідь всезнайкам ставимо "+", і незнайкам за кожну неправильну ставимо "+". Кожна дитина має спробувати себе в обох ролях.

Запитання:

  1. Чи потрібно ходити до школи?
  2. навіщо потрібно ходити до школи?
  3. Чим зазвичай займаються в школі? (Що ви будите робити в школі?)
  4. Що потрібно мати учневі, щоб бути готовим до школи?
  5. Що таке уроки? Чим на них займаються учні?
  6. Як потрібно поводити себе на уроках у школі?
  7. Що таке домашні завдання?
  8. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?
  9. Чим ви будите займатись вдома, коли прийдете зі школи?
  10. Що нового з’явиться в твоєму житті, коли ти підеш у школу?

Дати дітям зрозуміти, для чого вони йдуть до школи, навіщо їм вчитись, що дасть їм це навчання.

2.Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.(У тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті.) Але не треба перебільшувати авансування. Дитина буде чекати авансування, але може не досягати гарних результатів.

Гра "Пантоміма"

Мета: прийняття позиції школяра дитиною, зменшення рівня тривожності, страхів пов’язаних зі школою, розвиток емоційної сфери.

Інструкція: "Діти, давайте спробуємо за допомогою різноманітних поз, рухів тіла показати, як виглядають..."

Завдання: добрий вчитель, злий вчитель; учень, який вчиться на самі п’ятірки – відмінник; учень, який погано вчиться; зошит неохайного учня; учень, який не хоче йти до школи; учень, який старанно робить уроки; уважний учень; неуважний учень; учень, який боїться відповідати; учень, який із задоволенням іде до школи.

Після гри потрібно обговорити з дітьми, кого їм було приємніше показувати, кого кумедніше, яким краще бути учнем, тим, з кого сміються, чи тим, кого поважають і ставлять на зразок іншим. За допомогою оплесків визначте ту дитину, яка краще всіх виконала завдання. (Можна ногородити орденом – "Найкращий мім".)

3.Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання.

  (Можливо краще почати з…; виконуючи роботу не забудьте про…)

4.Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання.(Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…)

Гра "Сокіл і лис"

Мета: моделювати навчальну ситуацію і розвивати довільність.

Інструкція: Обираються сокіл і лис. Інші діти – соколята. Сокіл вчить своїх соколят грати. Він бігає в різних напрямках і одночасно робить різні рухи руками (вверх, в сторони, вперед тощо). Зграйка соколят біжить за ним і слідкує за його рухами, намагаючись точно скопіювати їх. В цей час з нори вискакує лис. Соколята швидко присідають, щоб лис їх не помітив. (Лис з’являється по команді ведучого і ловить лише тих, хто не встиг присісти.) соколята, яких спіймали на деякий час вибувають з гри. Після гри всі сідають у коло і вислуховують пояснення, чому лис зловив соколят (неуважність на уроках призводить до погіршення навчання, нерозуміння предметів, відставання і отримання поганих оцінок, щоб цього не сталось треба бути уважним і, якщо щось не зрозуміло, попросити пояснити ще раз).

5.Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється.(Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)

6.Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій.(Ми дуже хочемо розпочати роботу…)

Вправа "Я не можу – я можу – я спробую"

Мета: розвивати мотивації до навчання.

Інструкція: Якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання, говорячи, що вона точно з ним не впорається, дорослий просить ї уявити іншу дитину, яка знає набагато менше ніж вона, і, дійсно, не може впоратись із завданням (не знає літер, цифр, не вміє говорити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевняють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують, зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого, і весь клас, група говорять "чарівні слова":

  • "Я не можу..., – і кожен по черзі каже, чому це завдання для нього важке;
  • "Я можу...", – діти по черзі кажуть, що вони можуть зродити;
  • "Я спробую і зумію..." – кожен намагається сказати якою мірою він зможе виконати завдання, якщо докладе зусиль.

Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише, що кожен чогось не вміє, чогось не може, але кожен зуміє, якщо спробує, схоче це зробити і бути не гіршим за інших.

7.Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі.(Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…;  найбільше тобі вдалося…)

Вправи на вміння дитини регулювати і контролювати свої емоції і поведінку.

Мета: саморегулювання і зняття психоемоційного напруження дітей.

Інструкція: Пояснити дітям, що таке емоції і до чого вони можуть призвести, якщо не вміти регулювати ними і контролювати їх. Дитині кажуть:

  1. "Якщо ти відчуєш, що почав хвилюватись і хочеться когось вдарити, існує досить простий спосіб доведення собі своєї сили: обхопити долонями лікті і сильно притиснути руку до грудей. Це поза витриманої людини, тобто людина бере себе в руки";
  2. "Спробуй сильно-сильно надавити п’ятками на підлогу, руки затисни в кулаки, і зчепи зуби. Ти могутнє дерево, в тебе сильні корені, і ніякий вітер тебе не зламає. Це поза впевненої всобі людини.";
  3. "Якщо ви втомилися у школі на уроці, то на перерві необхідно встати, розвести широко ноги, зігнути їх трошки в колінах, зігнути тіло і вільно опустити руки, випрямити пальці, нахилити голову до грудей, трошки відкрити рот. Легенько похитатися з боку в бік, вперед, назад. Потім різко труснути головою, руками, ногами, тілом. Ти витрусив всю свою втому, але ще трошки залишилось, спробуй ще раз.";
  4. "Коли ти дуже втомився, тобі важко, хочеться лягти, але потрібно ще працювати, необхідно "скинути гору з плечей". Треба встати широко розвести ноги, підняти плечі вгору, відвести назад і різко опустити. Зробіть цю вправу 5-6 разів і втома мине".

 

Ситуація успіху має штучно створений характер, бо вчитель на деякий час посилює акцент на позитивних досягненнях учнів і не зважає їх недоліки.

Створення ситуації успіху – це педагогічна технологія, яка допомагає дитині зрости успішною, відчути радість від подолання труднощів, формує переконання. Що все в житті дається завдяки затраченим зусиллям. 

Внутрішня позиція вчителя  стосовно дитини:

  • Хотіти чути дитину.
  • Хотіти бути потрібним малюку, а не змушувати його діяти за вашим бажанням.
  • Бути готовим приймати почуття і настрій дити­ни, не оцінюючи і не засуджуючи.
  • Щиро вірити у здатність малюка самостійно приймати рішення і діяти, а не намагатися ро­бити все за нього.
  •   Слухати малят зацікавлено, емоційно реагува­ти на їхні висловлювання.
  • Говорити з дітьми, всміхаючись, використову­ючи м'які інтонації, не дуже голосно і не дуже швидко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Створення ситуації успіху у молодших школярів через формування ключових компетентностей

Молодший шкільний вік є визначальним у подальшому розвитку особистості та формуванні базових компетентностей. Необхідно сприяти розвитку життєвих компетентностей учня та формуванню його життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості а саме:

-здобуття життєвого досвіду, організовувати навчально-пошукову, дослідницьку діяльність учнів;

-життєве прогнозування;

-прийняття рішень та планування дій;

-розв’язання типових життєвих завдань, організовувати тісну співпрацю з батьками, як першими вчителями і партнерами;

-самоорганізація та самовиховання (навчальні ситуації, дискусії, що спонукають дітей до активного обміну думками)

-надати можливість обдарованим дітям розвивати творчий потенціал.

Усім відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але часто забувають діти люблять учитися добре! І тому головне завдання вчителя – створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що «я знаю», «я вмію».

Учителеві потрібно організовувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен (обов'язково кожен) відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі у навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої можливості. І педагог повинен вчасно підтримувати учня, похвалити навіть за не значимий крок до пізнання. Навчальна діяльність відрізняється від усіх інших однією дуже важливою особливістю.

 У навчальній діяльності дитина під керівництвом учителя оперує науковими поняттями, засвоює їх. Однак при цьому жодних змін у саму систему наукових понять вона не вносить. Результатом навчальної діяльності, під час якої відбувається засвоєння наукових понять, перш за все, є зміна самого учня, його розвиток. Можна напевне сказати, що ці зміни – засвоєння дитиною нових способів дій із науковими поняттями. Навчаючись, дитина змінює сама себе.

Якими саме мотивами може і повинне – керуватися навчальна діяльність? Вочевидь, ними можуть бути мотиви, що безпосередньо пов’язані з її змістом, тобто мотиви набуття узагальнення способів дій, але точніше кажучи, мотиви свого зростання, свого вдосконалення.

Якщо у дітей сформуються такі мотиви, то ті загальні мотиви діяльності, що пов’язані з позицією школяра наповняться новим змістом і набудуть нових сил. Тепер позиція дитини – це не просто позиція учня, який відвідує школу та охайно виконує завдання учителя, але й позиція людини, яка вдосконалює сама себе, в цьому і містить міститься значущість навчання: особисте вдосконалення набуває суспільного змісту.

Створити ситуацію успіху для кожного школяра можливо через формування ключових компетентностей. І саме нам, учителям, не слід забувати слова В. О. Сухомлинського: «Є успіх, є бажання вчитися. Особливо важливо це на першому етапі навчання – в початковій школі, де дитина не вміє долати труднощі, де невдача приносить справжнє горе».

Кожна дитина має усвідомлені (і не усвідомлені) природні духовні потреби, які вимагають негайного або поступового задоволення, втілення в якійсь сфері переживань, почуттів чи діяльності. Але щоб духовна потреба змогла реалізуватися, доводиться вчитися, аби стати компетентним у жаданій сфері. Так виникає необхідність у формуванні певних компетентностей. Саме на успішність задоволення природних потреб учнів, що зробить їх компетентними та життєпридатними, і сподіваються діти та їхні батьки.

Формування компетентностей відбувається в процесі різноманітних видів діяльності на уроках та поза уроками: активних, пасивних, інтерактивних, індивідуальних, групових і т.д. Всі вони важливі, бо діюча особистість повинна зуміти виконати й просту, механічну роботу, й складну творчу. Проте, зрештою, творчі види роботи – найважливіші,бо дитину в майбутньому чекає освоєння світу, а це не виконання вправи за зразком, це безперервна творчість, постійне розв’язання нестандартних завдань. Ще Сократ говорив: «Поставити дитину у безвихідь – значить поставити її у більш сильну позицію, оскільки тоді вона захоче дізнатися про щось нове й не зможе бути задоволеною, перебуваючи в стані незнання, вона неодмінно захоче вийти з такого стану, тобто – дізнатися».

Саме на уроці відбувається все найголовніше: йде навчання, в процесі якого виявляються і розвиваються здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, прищеплюється прагнення до самостійного пошуку. Учитель, вивчивши учня під час класно – урочних занять, зможе ефективно працювати з ним індивідуально, бо індивідуальні заняття (будь-то допомога вчителя у разі «відставання» учня; чи підготовка до олімпіади, або робота над новим дослідженням) – це продовження діалогу між учнем та учителем, що розпочався під час уроку. У випадку відсутності діалогу буде відсутньою й ефективність індивідуальної (позакласної) роботи.    

Створення ситуації успіху породжує радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість, як потребу в ній всього колективу і все це спрацьовує на позитивний результат у досягненні поставленої мети. Адже, якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів, суспільне визнання особистості, яке направлене на подальше життя дитини. Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим.

 

  1. Основні прийоми педагогічної технології "Створення ситуації успіху"

Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія здійснюється, тому що успіх гарантова­ний лише для тих, хто прикладає до його здійснення власні зусилля. Шляхи створення ситуації успіху різні, вони залежать від груп школярів, з якими працює вчи­тель. Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, на­близити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

Прийом "Невтручання" — максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми.

         "Холодний душ" — учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальза­мом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком).

"Анонсування" — спершу треба обговорити з уч­нем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події. Якщо педагог буде переконувати учня та на перших порах підтримає його (відстежить, проконтролює), то успіх обов'язково прийде. Це додаткові завдання (за аналогією) для класу і індивідуальні для окремих учнів. Бажано оголошувати заздалегідь питання для самостійної роботи і називати прізвища учнів, яких учитель хоче опитати по темі, окремих параграфів. Можна провести пробну контрольну роботу.

"Невпевненим" така попе­редня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.

"Гидке каченя" — прийом для "зневірених" учнів. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, ство­рити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

       Сенс прийому "Емоційне заохочення" у тому, щоб уселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зро­зуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

Важливо мати на увазі, що навіть разове переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття дитини. Але ситуація успіху може стати спусковим механізмом подальшого руху особистості.

 “Ти можеш!” – повинен нагадувати вчитель учню. “Він може!” – повинен нагадувати колектив. “Я можу!” – повинен повірити в себе учень. (В.Ф.Шата-

лов)

        "Сходинки до успіху" — крок за кроком підніма­тися разом з учнем сходинками знань. 

        "Емоційне блокування" — це обмеження розгор­тання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістич­ної оцінки подій на оптимістичну.

        "Стабілізація" — створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторю­валась.

        "Даю шанс" — спеціально підготовлена педаго­гом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувану для самої себе розкрити власні можливості, здібності. Заздалегідь підготовлена ситуація, в якій учень несподівано для себе може відкрити свої можливості.

         Прийом "Сповідь" — щире звернення до найкра­щих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчите­лем відповідної реакції учня.

         Прийом "Стеж за нами" використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами дум­ки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

        "Емоційний сплеск" — це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можли­вості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання. Корисний тим учням, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя - вивільнити енергію, перепрямувати  її в ланцюжок дій своїм добрим словом підтримки.

         Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

        "Створення ситуації змагань" — завдання педа­гога — виявлення гідного "суперника" й утримання си­туації інтелектуально-творчого змагання під педа­гогічним контролем.

        "Вибір адекватних стимулів" — стимул для ро­боти повинен бути привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.                                      "Допомога друга" — це вчасна допомога як з бо­ку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнен­ня дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

       Сутність прийому "Еврика" є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання. Прийом створення умов, за яких учень, виконуючи завдання, несподівано відкриває свої можливості, невідомі йому до цього. Завдання вчителя - побачити це, підтримати учня і поставити перед ним нову мету, обумовивши алгоритм дій з учням для досягнення успіху. Приховано.

       Прийом "Навмисна помилка" активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати при пе­ревірці знань. Використовувати з урахуванням віку та особистісних характеристик дитини. Обов'язково використовувати знайомий або раніше вивчений матеріал.

       Шляхи створення "ситуації успіху" різні, вони зале­жать від груп школярів, з якими працює вчитель. У кожної дитини є задатки, які можна розвинути здібності. Вчитель повинен побачити їх, розвивати - це головна справа педагога!

 

 

                                            Висновки

Провідним принципом освіти є гуманістична спрямованість педагогічного процесу. гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов, спрямованих на розкриття і розвиток здібностей школяра, його позитивну самореалізацію. Свою гуманістичну місію освіта реалізує через два соціальних функції: вона готує людину до виконання різних соціальних ролей і одночасно формує здатність міняти самого себе і своє буття. Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіти реалізувати свій гуманістичний потенціал, а й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвиваючу, «людиностворюючу» функцію, не «скасовуючи», а якісно перетворюючи функцію адаптивну. Подібна спрямованість освіти виражається у відкритості самої освітньої структури по відношенню до інших суспільних інститутів, по взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу, свободи вираження і реалізації різних точок зору, визнання як прогресивних і провідних цілей особистісного розвитку дитини, створення ситуації успіху для тих, хто навчається. У процесі навчальної діяльності становище вчителя та учня, що далеко не рівнозначно. Учитель пов'язаний з учнями цілою системою формальних і неформальних зв'язків, за характер яких він несе відповідальність перед суспільством, перед родиною учня, перед учнем і перед власною совістю. Треба частіше розмовляти з учнем, вибираючи для цього теми цікаві для нього, побажання, потреби, щоб допомогти йому успішно пройти складний шлях особистісного самовизначення. Вчитель повинен прагнути бути відвертим і відкритим, постаратися вселити сили в учня, тобто вчитель і учень повинні знаходитися у рівноправних позиціях: відвертість вчителя повинна бути направлена до учня, як до людини. Педагог повинен бачити особистість, визнавати її неповторність, незамінність, поважати думки, почуття учнів, право на свободу вибору. Цим він визнає їх рівність, їхнє право на співробітництво, в будь-яких офіційних відносинах вони не були.

  Іншими словами, рівність -- завжди співробітництво, але не будь-яку співпрацю - рівність. Співпраця - Це взаємна повага особистостей, готовність допомагати самореалізації їх можливостей, оптимальна віра в майбутнє. Співпраця не можна розглядати лише як спільну діяльність чи добре налагоджене взаємодія. Весь сенс співробітництва в тієї радості, яку воно дає. Радість і її очікування повинні пронизувати все життя і діяльність дитини. Очікування радості - джерело його руху вперед. Ні очікування - немає і творчої особистості. Радість сама по собі не виникає, її пальне - успіх. Обов'язковий і неодмінний успіх, який окриляє людини.

Таким чином, співпраця є необхідною умовою для особистісного самовизначення учнів. Воно сприяє відкриттю перед учнями перспективи їх зростання, допомагає домагатися радості успіху, а також реалізувати одну з головних завдань навчально-виховного процесу - допомогти усвідомити свої можливості та повірити в себе.

 Співпраця вчителя та учнів, засноване на любові до дітей, прийняття їх як особистостей, припускає створення в навчальному процесі ситуацій переживання успіху.

 Багато говорили і говорять про Школі радості В.А. Сухомлинського. Цікаво, чи всі учні початкових класів з радістю поспішають до школи сьогодні. Було проведено експериментальне дослідження з виявлення рівня сформованості позитивної мотивації до навчання в учнів початкових класів. За результатами цього дослідження всього 38 учнів зі ста радісно йдуть у школу. Що є причиною небажання відвідувати школу? Однією з причин є те, що діти не мають успіху у навчальній діяльності.

 У переживанні ситуації успіху особливо потребують учні, які відчувають певні труднощі в навчанні. У зв'язку з цим необхідно підбирати такі завдання, з якими учні цієї категорії могли б упоратися без особливих ускладнень і лише потім переходити до більш складним вправам. У досвіді передових вчителів з цією метою використовуються, так звані, здвоєні завдання, де перше готує до виконання більш складного завдання. Надійним шляхом створення ситуацій успіху є диференційований підхід до визначення змісту діяльності та характеру допомоги учням при її здійсненні. Природними в цьому випадку повинні бути і словесні, заохочення, підбадьорюючі учня, що викликають у нього впевненість у своїх силах, прагнення відповідати оцінці вчителя. Велике значення у створенні ситуацій успіху має загальна морально-психологічна атмосфера виконання тих і інших завдань, оскільки це значною мірою знімає відчуття непевності, боязні приступити до зовні складним завданням.

 Таким чином, організація співпраці між учителем та учнями, створення відносин довіри і взаєморозуміння, переживання радості і успіху гуманізізує процес навчання, формуючи у його учасників впевненість в собі і повагу. Тільки співробітництво дозволить вчителю, і орієнтуватися на успіх учня, і створювати спеціальні ситуації, що сприяють переживання емоційного підйому школярами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. rusnauka.com

 

  1. lyakhova.info2012/07/страх-і-віра-вуспіху/ ua-referat.comПсихологія_успіху.doc

 

  1. arhiv-statey.pp.ua

 

  1. http://ikf2007.ru

 

  1. http://osvita.ua/school/lessons

 

  1. http://zakinppo.org.ua/kabineti/kabinet-doshkilnoi-pochatkovoi-ta-inkljuzivnoi-osviti/

 

  1. http://www.world-and-man.ru/

 

  1. http://dnz37.klasna.com/uk/site/

 

  1. http://psylist.net/

 

  1. http://vihovateli.com.ua/

 

  1. http://www.ukrdeti.com/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

ПРИРОДОВЕДЕНИЕ

Тема: Явления природы и их изучение

Цель: Дать представление о характерных признаках  явлений  природы  в разные времена года, расширить знания детей об изменениях в неживой  природе .Развитие представления учащихся о многообразии  явлений  природы  в разные времена года. Способствовать развитию связной речи, оперативной памяти, произвольного внимания, логического мышления. Воспитывать через элементы театрализации, музыки, отрывков произведений известных писателей в детях эстетическое восприятие  природы , культуру поведения при фронтальной работе.

Ход  урока

І. Самоопределение к учебной деятельности

Начнём наш урок природоведения.  А что мы должны совершать на каждом уроке?  А чтобы заметить что-то новое, какие умения вы должны развивать в себе?  Каким вы хотите, чтобы получился наш  урок ?  Это будет зависеть от того, как мы будем помогать друг другу. Итак, чему будет посвящён наш  урок ?

ІІ. Актуализация опорных знаний

Послушайте загадку.

Посмотри, мой милый друг,
Что находится вокруг?
Небо светло-голубое,
Солнце светит золотое,
Ветер листьями играет,
Тучка в небе проплывает.
Поле, речка и трава,
Горы, воздух и листва,
Птицы, звери и леса,
Гром, туманы и роса.
Человек и время года –
Это все вокруг … природа.

 

- А какая природа бывает? (Живая и неживая)

Сейчас мы с вами проведём речевую разминку.

- Я буду задавать вопросы, а вы на них отвечать.

- Дождь бывает зимой? - Снег бывает :? - Град бывает:? - Листопад бывает:?

- Иней бывает..? - Гроза бывает:? - Туман бывает :? - Радуга бывает:?

- На основе этих вопросов сформулируйте тему сегодняшнего урока.(явления природы)

III. Постановка проблемы

Какую же цель мы поставим на этом уроке ? (узнать о  явлениях  природы .)

- Мы поговорим о  явлениях  природы , в разные времена года.

IV. ”Открытие” нового знания 

- Я в вопросах вам называла явления природы. А что такое "явление"?

- Более точное значение этого слова можно узнать в специальных словарях. Обратимся к толковому словарю Ожегова (показываю словарь) и найдем значение слова " явление" (показываю как работать со словарём).

"Явление природы- всякое обнаружение чего-нибудь".

Откройте  учебник на с.5

Что изображено на этих картинках? Перечислите. (дождь, иней, листопад, снегопад, снег, таяние снега, ледоход, гроза, роса, радуга, туман)

- Что вы перечислили? (явления природы)

опыт

Плотно сжать сухой комочек ваты. Затем опустить его в блюдце с водой. Комочек с ваты будет разворачиваться и набухать от воды. Осторожно приподнять вату (пинцетом) за верхнюю часть над блюдцем. Если воды достаточно, то капли начнут капать в блюдце.

Учитель поясняет детям все действия:

- Посмотрите, представьте, что в руках у меня маленькое облако, оно насыщается водой. Воды набралось очень много. Наше облако превратилось в тучу, капельки воды не могут удержаться в ней и начинают падать. Идёт дождь.

– Какие времена года (сезоны) вы знаете? (Осень, зима, весна, лето)

На доску вывешиваются иллюстрации с явлениями природы с данным временем года.

- На какой вопрос мы должны были ответить?( А может ли дождь быть во все времена?)

VI. Включение нового знания в систему знаний и повторение

Игра.  «Угадай, к какому времени года относятся явления природы?»

Учитель называет явления природы – ученики показывают карточки с изображением времени года.

Дождь                  Метель

Снег                     Листопад

Радуга                  Ледоход

Туман                   Иней

Таяние снега        Гром и молния

Сделаем  вывод нашего урока: изменения в  природе : дождь, снег, град, ветер, метель, радуга, гром и молния, туман, иней, листопад – все это  явления  природы 

VIІ.Рефлексия учебной деятельности на  уроке 

1 Работа в тетради (с.3-4)

VIІІ.Домашнее задание   с. 5-7

 

 

 

 

9. Пальчиковая разминка

10. Составление слов из слогов, данных в беспорядке.

Упр.7 с. 8

11. Работа с предложением.

Закончи предложение.

- Я читаю предложение,  вы должны дописать одно слово. Медведь осенью засыпает, а весной … .

Берёзка от ветра наклонилась, а затем … .

Мокрое бельё развешивают, а сухое … .

Вечером солнце заходит, а утром … .

Старую мебель надо вынести, а новую … .

Мальчик рукавичку уронил, а потом … .

Птицы осенью улетают, а весной … .

Весна уходит, а лето … .

Старые дома сносят,  а новые … .

Пчела в улей влетела, а затем … .

Дождь травку намочил, а солнышко …

III.  Итог занятия

1. Игра со слогами

- Возьмите у первого слога первый слог, у второго слова – второй слог.

«Подсказка»:

1 + 2:

Лупа + мина =  луна

Чайник + щука = чайка

Коза  + конфета = кофе

Зина + мама = зима

Жаба + кора = жара

Метель + пушок  =  мешок

Котёнок + роса = коса

Ворона + мода = вода

Папа + макет = пакет

IV. Рефлексия. Оценка деятельности учащихся.

Домашнее задание   с.8, упр.8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Урок внеклассного чтения. "В гостях у сказки"

Цель: расширять знания детей о богатстве устного народного творчества, понять необходимость чтения сказок

Ход урока

Организационный момент. 

“Сказка – ложь, да в ней намёк - добрым молодцам урок”. А. С. Пушкин

2. Подготовка к изучению материала.

Ребята, сегодня мне хочется пригласить вас в необычное путешествие. Мы отправимся в удивительную страну, в которой вы не раз уже бывали и встречались с ее необыкновенными жителями.

Есть на свете страна такая, 
Где всех приключений не счесть,
Любят эту страну все дети,
Волшебство и загадки там есть.

Сказки любят все: и дети, и взрослые. С самого раннего детства мы слышим сказки. Когда вы были маленькими, вам рассказывали сказки родители, бабушки, а потом вы пошли в школу и сами научились читать. Читая сказки, мы поникаем в чудесный, загадочный, таинственный мир.

Они вдохновляют писателей и поэтов, композиторов и художников. По сказкам ставят спектакли и кинофильмы, создаются оперы и балеты.

Для чего нам читать сказки?

- За правильные и полные ответы вам будут вручаться изображения сказочных героев, и вы в конце урока расположите их возле нашего сказочного замка.

5. Работа над новым материалом.

1) Актуализация опорных знаний.

Для того, чтобы узнать про все чудеса сказки, нужно вспомнить, что же такое сказка.

Сказка – это народно-поэтическое произведение о вымышленных лицах, событиях с участием волшебных фантастических сил, часто выдумка, неправда, ложь.

- Чем сказки отличаются от рассказов? (В сказке есть волшебство)

Интересная сказка. Там чудеса…

- удивления

- грусти

- радости

Сказка – это что-то чудесное. Поищем с вами чудеса. Буквы перепутались, и стало непонятно, что за сказки пришли к нам в гости.

Игра “Перепутанные буквы” + индивидуальные задания

“шааМ и двеемьд” (“Маша и медведь”)

“вочмокоайДю” (“Дюймовочка”)

“шулЗаок” (“Золушка”)

1. Твои вершки, твои корешки. (Медведь и мужик)

2. Алёнушка, сестрица моя, костры горят высокие. (Алёнушка и братец Иванушка)

Вам предстоит проверить, правильно ли написаны названия сказок и литературных героев.

Игра “Путаница”

Дать правильное название сказок и литературных героев.

Сестрица Алёнушка и братец Никитушка

Елена Некрасивая

Кощей Бесстрашный

Жар – муха

Баба Бяка

Игра “Видели – не видели!”

Я буду называть события. Если такое бывает, вы отвечайте “Видели, видели!”. Если такого не бывает, то вы молчите.

1. В зоопарке у ворот спит огромный бегемот.

2. За полями, за лесами ходит курица с рогами.

3. Вот слонёнка тихий сон охраняет старый слон.

4. Чернобровая куница - замечательная птица.

5. Злой презлющий серый волк на ребят зубами щёк!

6. а зеленый крокодил важно по полю ходил.

7. Пони, маленькие пони, до чего забавны пони!

Сказочные герои – одна из примет сказок. Вот и сказочные герои пришли к нам.

Назвать полное имя того или иного героя, продолжив имя + индивидуальные задания для сильных учеников.

1. Кощей. (Бессмертный)

2. Василиса. (Премудрая)

3. Змей. (Горыныч)

4. Елена. (Прекрасная)

5. Сестрица. (Алёнушка)

6. Братец. (Иванушка)

7. Доктор. (Айболит)

Определить сказку по началу.

1. Жил старик со старухой, у них была дочка и сынок маленький.

- Дочка, дочка! – говорила мать. – Мы пойдем на базар, а ты будь умна, береги братца, не ходи со двора.

Старшие ушли, а дочка забыла, что ей приказывали, посадила братца на травке под окошком, а сама побежала на улицу, заигралась, загулялась.

“Гуси-лебеди”, русская народная сказка.

2. Появилась девочка в чашечке цветка,
И была та девочка чуть больше ноготка.
В ореховой скорлупке та девочка спала
И Маленькую ласточку от холода спасла.

Х.К. Андерсен “Дюймовочка”.

Итог урока. 

У каждого народа есть свои сказки: они различны и чем-то похожи друг на друга. Различны, потому что они возникли в разных странах, и в них отразились обычаи разных народов и разных стран.

Схожи между собой, потому что в них отразились мечты народов о счастье, их вера в победу добра над злом.

- Так что же объединяет сказки?

1. Добро побеждает зло.

2. Все заканчивается хорошо.

3. Все сказки учат добру.

Для чего нам читать сказки?

- Сказки учат доброте, честности, находчивости, любви к труду и многому другому, очень важному для нас.

- Учит бескорыстной любви, преданности и самоотверженности.

- В каждой сказке есть доброта и привычка выручать из беды.

- Сказка помогает побеждать добро и зло.

Сказки собирают народную мудрость, учат нас добру, ценить красоту. Недаром они заканчиваются словами: “Сказка – ложь, да в ней намек – добрым молодцам урок”

Выводы детей.

 

doc
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
30 жовтня
Переглядів
23
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку