Методичні рекомендації «Рівний доступ до якісної освіти: задоволення освітніх потреб та розвиток творчого потенціалу обдарованої учнівської молоді"

 

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації

Вище професійне художнє училище № 5 м. Чернівці

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації для молодих викладачів

та майстрів виробничого навчання

 

 

«Рівний доступ до якісної освіти:

задоволення освітніх потреб та розвиток

творчого потенціалу обдарованої

учнівської молоді в ЗП(ПТ)О»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     Викладач: А.М.Бурдейна-Романик         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Чернівці 2022

 

Викладач-А.М.Бурдейна-Романик                                                                       спеціаліст вищої категорії,       

викладач художніх дисциплін

                                                                    

 

Розглянуто і схвалено        

на засіданні методичного об’єднання           

художнього-реставраційного профілю

протокол № 2 від 10 жовтня 2022 р.                   

голова комісії __________ О.Я.Іщенко

 

 

 

 

 

 

         Поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї є одним з головних завдань сучасної державної політики в галузі освіти. Ця тема обумовлена необхідністю  створення умов рівного доступу до якісної освіти, задоволення освітніх потреб для подолання вад розвитку через творче самовираження, самореалізацію.    Вміння здобувачів освіти - основне питання всього процесу навчання. Серед проблем, які виникають у зв'язку з освітньою реформою, на перше місце в області дидактики виходить проблема  засвоєння знань здобувачів освіти. Актуальність сприяння розвитку творчих здібностей обдарованої молоді  зумовлена реаліями сьогодення, які вимагають від особистості не лише знань, але й усвідомлення нею власної ролі та відповідальних дій згідно з принципами життя та пріоритетом прав людини. Дана робота включає вивчення шляхів, методів, засобів які сприятимуть задоволенню освітніх потреб, покращення якості освіти та підвищення педагогічної майстерності.

 

 

 

 

        

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ……………………………………………………………………………………3

 

1. Рівний доступ до якісної освіти……………………………………………………5

2. Методи навчання  які  сприяють  розвитку  творчого потенціалу учнівської обдарованої молоді……………………………………………………………………8

3. Досвід роботи з постановки практичних завдань на занятті……………………11

Висновки……………………………………………………………………………….14

Список використаної літератури…………………………………………………… 15

 

Додатки………………………………………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

           Беззаперечним є факт, що рівень освіти – це важливий  чинник  входження людини на ринок праці і формування її конкурентоспроможності та певного соціально-економічного статусу. Поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї є одним з головних завдань сучасної державної політики в галузі освіти, національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації права громадян на освіту [1]. В Україні планомірно здійснюються заходи, спрямовані на послідовне реформування всієї освітньої галузі, підвищення її якості і конкурентноздатності відповідно до сучасних суспільно-економічних викликів і світових глобалізаційних процесів. Такий соціальний вибір не випадковий, оскільки пов’язаний з геополітичною конкуренцією між країнами, зокрема в царині інтелектуальних ресурсів, адже у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти є головним аргументом у забезпеченні такого рівня життєвої й професійної компетентності людини, розвитку людського потенціалу, який би задовольняв насамперед потреби особистості, суспільства і держави. Однією з нагальних проблем, яка стоїть перед освітою є створення в установах освіти рівного доступу та умов для якісної освіти, інтелектуального та творчого розвитку особистості.

          Актуальність даної теми обумовлена необхідністю  створення умов рівного доступу до якісної освіти, задоволення освітніх потреб для подолання вад розвитку через творче самовираження, самореалізацію. В Україні відбувається становлення нової системи професійної освіти, яка спрямована на здійснення істотних змін в педагогічних технологіях, що відповідають вимогам сьогодення. Тому виникає потреба в розробці технологій нетрадиційних форм навчання, що мають на меті підвищення якості професійної підготовки здобувачів освіти і рівня професіоналізму викладача. Якість підготовки конкурентоздатних фахівців, яких готує середня професійно-технічна освіта, багато в чому залежить від рівня викладання спецдисциплін, засобів формування інтересу до предмету. Прагнення вчителів досягти найкращих результатів у розв’язанні освітніх завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків.  Особливо це актуально, я  вважаю, для основ композиції – спецдисципліни, яку я викладаю. І мій  досвід роботи в цьому напрямі, показує, що застосування такого виду методів ,значно покращує процес засвоєння нових знань, сприяє розвитку творчих здібностей у  учнів та їхньому подальшому заохоченню до навчання. Ще Я. А. Коменський проголошував: “… Альфою та омегою нашої дидактики нехай буде: пошук та відкриття способу, при якому б вчителі менше навчали, а учні більше б вчилися.” У Конституції України зазначено, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, що права та свободи людини не можуть бути скасовані чи обмежені і що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками.

Розвиток здібностей та обдарувань здобувачів освіти, задоволення їх інтересів і потреб у самовизначенні та самореалізації може відбуватися лише за умов якісного методично підготовленого уроку та якісного навчально-матеріального забезпечення. 

         Робота написана з метою вивчення шляхів, методів, засобів які сприятимуть задоволенню освітніх потреб, покращення якості освіти та підвищення педагогічної майстерності.  Викладач  повинен  знаходити  шляхи такої організації навчального процесу, які б давали можливість залучати усіх здобувачів освіти групи до активної роботи на занятті. Адже уміле керівництво  активності на занятті стимулює творчі можливості особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Рівний доступ до якісної освіти

 

           На сучасному етапі розвитку суспільства відбуваються значні зміни, як у соціально-економічній, так і культурній сферах життя України. У зв’язку з цим Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ століття)” пріоритетними визначено гуманізацію та гуманітаризацію системи освіти, що має сприяти вихованню й розвитку духовної культури підростаючого покоління. Головною метою соціального розвитку сучасного суспільства є повага до людського розмаїття, встановлення принципів солідарності та безпеки, що забезпечує захист та повну інтеграцію у соціум усіх верств населення, в тому числі й осіб з обмеженими можливостями здоров’я. В основу інтеграції закладено принцип доступності та дотримання прав людини щодо рівного доступу до здобуття якісної освіти. "Держава створює умови для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти". [7]

У сучасному динамічному світі успіх як окремих громадян, так і держави в цілому залежить, серед іншого, від можливостей отримання якісної освіти, що передбачає активну участь людей у житті суспільства. Рівень освіти є важливим чинником входження людини на ринок праці, формування конкурентоспроможності та певного соціально-економічного статусу. Відторгнення від сфери освіти розуміється як обмеження чи неможливість здобуття освіти будь-якого рівня (від дошкільної до вищої). Саме рівень освіти й кваліфікації визначають можливості професійної зайнятості молоді, її конкурентоспроможність на ринку праці, а отже є важливим чинником інтеграції нових поколінь у суспільство. Освіта, здебільшого, визначає і соціальний статус людини, рівень її культури, що, зрештою, впливає на формування тієї чи іншої структури потреб та реалізацію відповідної поведінки і способу життя. Освіта - це один з найдавніших соціальних інститутів, що викликана потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навички, готувати нові покоління для життя, готувати суб’єктів  соціальної дії для вирішення економічних, соціальних, культурних проблем, що стоять перед людством. У сучасному світі освіта - складне і різноманітне суспільне явище, сфера передачі,  засвоєння  і перероблення знань і соціального досвіду.  Інклюзивна освіта - гнучка індивідуалізована система навчання дітей з особли-

востями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання. Навчання відбувається за індивідуальними навчальними планами та забезпечується медико-соціальним та психолого- педагогічним супро-

водом. Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б від-

повідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей

 її психофізичного розвитку. Освіта є певна система навчальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми залучення їх досвідів в засвоєнні багатств культури. Освіта інтегрує різні види навчальної і виховної діяльності, їх зміст в єдину соціальну систему, орієнтує їх на соціальне замовлення, на соціальні потреби людства. Серед соціальних інститутів суспільства сучасної цивілізації освіта займає одну з провідних позицій. Адже благо людини, становище культури та духовності в суспільстві, темпи економічного, науково-технічного, політичного і соціального прогресу саме і залежать від якості і рівня освіти. [8].  Конституція України у ст. 53 гарантує всім громадянам право на освіту. Видатний психолог Швацький С.Т. говорив, що «початки творчої сили існують майже у всіх ... треба лише створити для прояву її відповідні умови.». Розвиток творчих здібностей школярів набув в даний час великого соціального значення. Суспільству потрібні не просто освічені працівники-виконавці, а фахівці, які виконують роботу швидко, якісно, красиво, творчо. Доведено, діти з особливими освітніми потребами розвиваються по тим же самим закономірностям, що і їх нормальні однолітки. Це відноситься як до закономірностей пізнавальної діяльності, так і до розвитку дитини в цілому. Розвиток здібностей та обдарувань учнів, задоволення їх інтересів і потреб у самовизначенні та самореалізації може відбуватися лише за умов якісного навчально-матеріального забезпечення. Оскільки взаємозв’язок між рівнем освіти населення та людським розвитком країни визнається як беззаперечний факт, то усунення проявів соціального відторгнення від сфери освіти, різноманітних інституційних та фінансових бар’єрів перед отриманням освіти, а також підготовка молоді до самостійного трудового життя є передумовою досягнення загального прогресу в розвитку суспільства. При цьому доступність освіти визначається не як кінцева мета, а як важливий чинник забезпечення соціальної цілісності та стабільності суспільства.  У Національній доктрині розвитку освіти проголошено, що метою державної політики є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України. При цьому серед пріоритетних напрямів такої політики визначається розвиток професійно-технічної освіти. Держава повинна забезпечувати "підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукомістких й інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці". Проголосивши рівний доступ до здобуття якісної освіти, доктрина реалізує його у сфері професійно-технічної освіти шляхом:                                                                 - надання можливості безоплатної первинної професійної підготовки в державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладах; - розвитку мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань і форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці; - поєднання професійно-технічної й повної загальної середньої освіти; - забезпечення варіативності та гнучкості освітньо-професійних програм з урахуванням змін на ринку праці та попиту на нові професії; - створення умов для надання професійно-технічним навчальним закладам освітніх й інших послуг населенню, зокрема здобуття або підвищення робітничої кваліфікації, а також перепідготовки незайнятого населення; - розвитку співпраці з підприємствами, установами, організаціями - замовниками підготовки кадрів, державною службою зайнятості; - участь роботодавців у забезпеченні функціонування та розвитку професійно-технічної освіти; - оновлення матеріально-технічної бази та впровадження інформаційних технологій.   Відповідно до того, що професійна освіта, яка має свою специфічну підсистему - професійно-технічну освіту, певні освітні рівні, які можуть здобуватися, починаючи з базової загальної середньої освіти і закінчуючи вищою, визначається як система знань, умінь і навичок у певній сфері трудової діяльності й розподіляється на нижчу, середню і вищу. Оскільки це видове поняття відносно родового "професійна освіта", вона має свої специфічні напрями, потребує власного науково-методичного забезпечення, конкретизації мети, завдань тощо.    Головна мета професійної освіти може бути конкретизована у трьох напрямках.  Перший - створення умов для оволодіння людиною знаннями і навичками у сфері професійної діяльності, отримання кваліфікації чи перекваліфікація, що забезпечує участь особистості в суспільно корисній праці відповідно до її інтересів і здібностей. При цьому професійна освіта може розглядатися як засіб самореалізації особистості, оскільки саме у професійній діяльності найбільш повно розкриваються здібності людини, а також як засіб соціального самозахисту, усталеності й адаптації до умов ринкової економіки.  Другий напрям - виховання соціально активної особистості, яка у своєму житті керується загальнолюдськими (честь, совість, людська гідність, справедливість) та культурно-національними (працелюбність, волелюбність, толерантність тощо) цінностями і здатна до перетворення виробництва, виробничих, економічних, суспільних відносин, до участі в управлінні, несе відповідальність за результати своєї діяльності тощо. Третій напрям - задоволення нагальних і перспективних потреб виробництва у кваліфікованих фахівцях, рівень підготовки яких відповідав би вимогам науково-технічного, соціального прогресу, які б були професійно мобільними, мали різнобічні професійні і загальноосвітні знання, уміння та навички. [4].  

2. Методи навчання  які  сприяють  розвитку  творчого потенціалу учнівської обдарованої молоді .

            В. Сластьонін відзначає, що "методи цілісного педагогічного процесу - це способи професійної взаємодії педагога і учнів, з метою вирішення освітньо-виховних  завдань".  У педагогіці існує велика кількість класифікацій методів навчання.  Найголовніші, які сприяють розвитку художньо-творчих здібностей: інформаційно-рецептивний - направлений на розвиток творчого сприйняття та розуміння предметів  мистецтва; репродуктивний - відтворена репродукція як засіб повторення готових зразків або робота за готовими зразками, термінологічно вживається не лише в дидактиці, а й в образотворчому мистецтві, архітектурі, інших видах творчої діяльності; частково-пошуковий - спрямований на формування необхідних знань, умінь і навичок, що забезпечують високий рівень розвитку художньо-творчих здібностей, на формування особливого стилю розумової діяльності, дослідницької активності, самостійності, і полягає в підготовці і застосуванні проблемних ситуацій, творчих завдань.

дослідницький - розвиває  творчі  вміння  та  навички;  формує  творче професійно орієнтоване мислення .   [5]

асоціативний - застосовується для розвитку зв’язку між художнім, образно-асоціативним і логічним мисленням, тобто між роботою правого і лівого півкуль, які підтверджують чи спростовують роботу творчої уяви і образно-асоціативного мислення; порівняння та узагальнення - сприяє порівнянню та узагальненню різних зразків моделей або малюнків; декоративної інтерпретації та стилізації - дозволяє досягти високого рівня виразності декоративної композиції і сприяє розвитку образно-асоціативного мислення, образноасоціативної уяви, емоційно-асоціативного сприйняття, площинно-орнаментального бачення; метод емоційного сприйняття - сприяє формуванню цілісного образу предмета, на підставі якого через концентрацію, тобто більш чітке, узагальнене сприйняття, будується художньо-творча діяльність; методи проектування - націлені на створення об’єктивно і суб’єктивно нового продукту.   [6]

Діяльність здобувачів освіти при використанні цього метода розрахована на розвиток творчого мислення, творчих здібностей в основі якого лежить особистий досвід. Евристичні методи - сприяють розвитку творчої фантазії та уяви, знаходженню нових шляхів рішення під час розв’язання творчих завдань. Застосування на заняттях дидактичних принципів у сукупності зі спеціальними методам  і методично продуманими формами організації навчання, забезпечує оптимальну реалізацію навчальних завдань. Методика процесу  розвитку  художньо-творчих  здібностей  у  здобувачів освіти  на заняттях зі спеціальних дисциплін дозволяє виділити наступні істотні компоненти навчання: тісний взаємозв’язок теоретичного курсу навчального матеріалу з практичною частиною; необхідність розробки комплексу вправ аналітичного, дослідницького і практичного характеру; спрямованість кожного навчального завдання на вирішення творчих завдань; постановка навчальних завдань, спрямованих на виявлення специфіки образної мови спеціальних дисциплін (формоутворення, просторова композиція, декоративність, пластичність, колорит і т д.); використання наочного матеріалу; активізація в учнів потреби у творчому пошуку  за допомогою постановки завдань проблемного типу; взаємозв'язок методів розвитку художньо-творчих здібностей з урахуванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти; застосування комплексного підходу при навчанні, спрямованого на придбання професійних художніх  знань, умінь і навичок, необхідних для майбутнього художника.

Методи навчання «Основ композиції »:

 I. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

 1) За джерелом інформації:

- Словесні: лекція (традиційна, проблемна, лекція-пресконференція) із застосуванням комп’ютерних інформаційних технологій (Презентація),  пояснення, розповідь, бесіда.

- Наочні: ілюстрація, демонстрація.

2) За логікою передачі і сприймання навчальної інформації: індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичні.

3) За ступенем самостійності мислення: репродуктивні, пошукові.

4) За ступенем керування навчальною діяльністю: під керівництвом  викладача; самостійна робота учнів: з аналогами; виконання індивідуальних навчальних завдань.

II. Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально- пізнавальної діяльності:

-Методи стимулювання інтересу до навчання: навчальні дискусії; створення ситуації пізнавальної новизни; створення ситуацій зацікавленості (метод цікавих аналогій тощо).

- Складання конспекту з теми за заданим, або самостійно складеним планом;

- Підготовка доповідей з теми;

-Розробка тестових завдань;

- Добір додаткового теоретичного та ілюстративного матеріалу;

Методичне забезпечення курсу:

-опорні конспекти лекцій;

-навчальні  посібники;

-робоча навчальна програма;

-інструкційні картки виконання практичних завдань;

-збірка тестових  завдань для тематичного  оцінювання навчальних досягнень   здобувачів освіти;

 

3. Досвід роботи з постановки практичних завдань на занятті.

 

         Основи композиції, являються сукупністю важливих художньопластичних засобів які втілюють найтиповіші чинники побудови й організації композиції.

        А для засвоєння цього здобувачам освіти слід на взаємозв’язках простих елементів, мотивів довкілля відкривати завжди цікаві й пластично різноманітні формотворчі співставлення, що можуть пізніше трансформуватись у певні художні організми. [2] Тут  важливим  моментом  є логічний  підбір  для  показу здобувачам освіти аналогічних  композицій,  робіт  відомих  художників.   Навчання  на  мистецьких графічно-живописних  творах  доповнює  цінне й художньо якісне підґрунтя розвитку  творчої  уяви  й  мислення. Саме вміння викладача правильно визначити обсяг та структуру  змісту завдань,  організувати  індивідуальну діяльність здобувачів освіти, вчасно надати практичні поради, консультації, озброїти їх методикою самоконтролю, налагодити ефективний контроль, забезпечує високу якість виконання ними визначених завдань. З цією метою я виготовляю інструкційні картки (дод 1), таблиці; розробляю диференційовані завдання тощо.

       Усе це цілком і повністю здатне розкривати чимраз ширші, і навіть необмежені, горизонти бачення й сприйняття природного навколишнього середовища, світу загалом, що є матеріалом і запорукою художнього осмислення й реалізації необхідних навчально-методичних завдань, а згодом і творчих робіт. [2]

       Якщо поглянемо у порівнянні мистецькі твори різних часів і народів, то чітко й ясно простежується добра стабільна і послідовна тенденція високої, саме мистецької культури виконання цих творів.  Тут первинною основою виступає якраз побудова речі, її структура та оздоблення чи, художньою мовою говорячи, її композиція. І це є визначальним відправним пунктом у “прочитанні“ твору, виявленні, сучасному запозиченні та розвитку її мистецьких вартостей.

        Зауважимо, що первинні засоби художньої виразності, якими є крапка, лінія, смуга (пряма чи хвилеподібна), пляма, площина, що в пластично-ритмічній сукупності завдяки градації тону, фактури й кольору температури, утворюють складні композиційні зіставлення й структури, які зародившись в глибокій давнині, про що свідчать найдавніші пам’ятки мистецтва, і до сьогодні не втратили актуальності та є основою художнього самовияву здобувача освіти у формі створеної ним самодостатньої композиції на основі художнього тлумачення природи, довкілля. При співставленні цих елементів  чи  мотивів  можемо  говорити,  зокрема,  про ті, які  пізніше  виникли лінійні рапортно-орнаментальні композиції простого регулярного чи ускладненого нерегулярного характеру, лінійно-плямові рапортно-орнаментальні композиції нерегулярного характеру . Стосовно аналогів слід наголосити на історико-етнічних,  художньо-етнографічних  особливостях  культур  і мистецтва  різних  народів, що не втрачає  і мабуть  не  втратить своєї  історико-національної і художньої вартості, яка повинна би розвиватись згідно навчальних вимог і творчих потреб часу.

       Надзвичайно важливою композиційною проблемою є засвоєння здобувачами освіти замкнутих (осередкової,  розкриття  осередку  в формат  композиції, безосередкової)  композицій. Адже  це та основа композиції,  на якій будуються рівновага , симетрія, асиметрія, статика,  динаміка, акцент,  нюанс та  контраст  кольору, ритм  тощо. Це не повний перелік того художнього арсеналу, котрими  повинні оволодіти здобувачі освіти, які в процесі  послідовної  праці  зможуть  це  використати, розвинути й збагатити.  Провідним, визначальним і  підсумковим  є те, що здобувачі освіти повинні оволодіти  певними  знаннями,  навичками  й  досвідом  художньо  передавати елементи,  мотиви природи,  довкілля  якогось із натурних мотивів, скажімо натюрморту,  рослинного  світу, архітектури  міста, народного мистецтва чи уявних тем “ тощо. Ці, як і попередні завдання окрім використання ахроматичних тонів   виконуються в хроматичних гамах з використанням фактур, аплікацій різними матеріалами. Важливою ділянкою орнаментальної культури є засвоєння проблем взаємодії елементу чи мотиву з тлом композиції. Завдання ускладнюються завдяки введенню градації тону і кольору температури і включають такі  вправи як перевага геометричних, рослинних (фіто-, орніто-, зоо-, чи антропоморфних) елементів або мотивів над тлом; рівні вартості елементу і тла ; модифікація (симетрія подібності) елементів, мотивів.На допомогу приходять навички, знання з курсу кольорознавства, інших профілюючих дисциплін, що використовуються учнями в основах композиції. Взагалі - то  всі  дисципліни,  які  покликані формувати професійний світогляд, мають доповнювати  й взаємодіяти одна з одною. Саме  тут і відкривається широкий простір можливостей навчально-методичної співпраці  викладацького складу в справі підвищення рівня й вдосконалення проблематики профілюючих дисциплін.[2] Вивчення  художньої грамоти є  цікавим передусім  як естетична самоціль.  В аспекті навчально-методичного комплексу дисциплін ця проблема є провідною так, як  в майбутньому сприятиме формуванню індивідуального творчого почерку автора за допомогою інтерпретації, імпровізації, асоціації елементів природи, навколишнього світу.Саме вміти це все вирішити мистецькою мовою з виявом особистісних художніх уподобань було і залишається визначальною проблемою навчально - методичного процесу в мистецьких закладах різного рівня. Це те підґрунтя, яке формує художній світогляд, мислення та індивідуальність митців не лише сьогоднішнього, але й завтрашнього дня. [2]

Висновки

      Завданнями професійно-технічної освіти на сучасному етапі є: забезпечення громадянам можливості реалізації конституційного права на отримання професійної кваліфікації відповідно до їх покликань і здібностей; задоволення потреб економіки у кваліфікованих та конкурентоспроможних робітниках; сприяння зайнятості населення в ринкових умовах. Тому процес організації навчальної діяльності здобувачів освіти в системі професійно-технічної освіти відбувається на основі тісної взаємодії теорії і практики. Практичні уміння і навички формуються на основі знань, що поглиблюються, вдосконалюються. Глибокі знання, постійний пошук нестандартних, нетрадиційних форм навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей – основа роботи кожного педагога. На мою думку, уроки мають викликати в здобувачів освіти почуття радості, здивування. Варто вчити  бачити естетичні деталі через малюнок, закладати духовні основи у процесі роботи над композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети слід використовувати різні методи і прийоми роботи.  Цьому можуть сприяти:  прекрасна музика під час малювання, яка може налаштувати не тільки окремого здобувача освіти, а й всю групу на певну хвилю, примусити прислухатися до своїх власних хвилювань і почуттів, навчитися осмислювати їх. Але для того, щоб музика на уроці виконала свою роль, варто поступово навчатись не тільки слухати й сприймати її, а й переживати її зміст. Саме творчий  підхід до роботи дає можливість вчителю відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці. Людина спроможна творити себе. Інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно орієнтованого,  проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення  дасть змогу розвивати творчі здібності,  формувати творчі особистості серед учнівської молоді.

 

 

 

 

 Список використаної літератури

1.   Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 “Про Національну доктрину розвитку освіти” [Електроний ресурс] // Указ Президента України. – Режим доступу: http://golovbukh.ua/regulations/2337/245648/

2.     Гудак  В.А. ст. «Основи композиції - провідна ланка навчально - методичного процесу  підготовки митця».Вісник ХДАДМ.2010. - 47- 49 с.

3. Дейкун, Д. І. Методичні рекомендації з оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів у сільських районах: навчально- методичний посібник [Текст] / Д. І. Дейкун, О. В.Пастовенський. за ред. О. А. Удода // Ін-т Інноваційних технологій МОНМС України. – 2011. – С.

4.   Теорія і методика професійної освіти : навч. посібник / за ред. З. Н. Курлянд. – Київ : Знання, 2012. – 390 с.  

5.   Педагогика и психология высшей школы: учеб. Пособие / под ред. М. В. Буланова - Топоркова. - Ростов - н/Д.: Феникс, 2002. - 660 с.

6.    Методика організації проектно - технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці/ під ред.. О.М. Коберника. - Науковий світ, 2005. - 8, 92с.

7.   Радкевич В. О. Професійна освіта і навчання для сталого розвитку суспільства / Валентина Радкевич // Проф.-техн. освіта, 2015.

8.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2541-19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1   Інструкція  до практичної роботи
Тема	Симетрія та асиметрія.
Мета:	Навчитись створювати формальні композиції різних типів (симетричні та асиметричні).
Прилади і матеріали:		Папір (білий, тонований) формату А-3, туш, гуаш, акварель,  олівці, лінійка
Теоретичні відомості   Симетрична композиція (мал 1, б) має одну або декілька осей симетрії. Три основних види симетрії: - дзеркальна – грунтується на рівності двох частин фігури, розміщених як предмет і його відображенням в дзеркалі. - осьова –досягається обертанням фігури відносно осі симетрії - ґвинтова –  досягається в результаті обертового руху лінії або площини навколо нерухомої осі. Асиметрична композиція (мал. а)не містить осей або точки симетрії, при цьому є урівноваженою,побудова композиції, коли її елементи не врівноважені щодо центра.                                                                                                                           1                                                                               а                                                                                      б
Контрольні запитання   Які є типи композиції? Головна ознака симетричної композиції. Яка композиція не містить осі або точки симетрії?
Завдання для роботи   Намалювати зразки типів композиції: симетричної та асиметричної. Розмір зображень 14х18 на ф. А3 з дотриманням вимог Послідовність виконання завдання:      проаналізувати зразки симетричних та асиметричних композицій;      обрати форму та колір елементів;      визначити осі та їх кількість в симетричній композиції;      визначити способи врівноваження асиметричної композиції (розмір, кількість, колір елементів);      виконати ескізи побудови композицій;      намалювати композиції за ескізами;      перевірити правильність виконаного завдання