Методичні рекомендації для роботи з учнями ООП початковій школі

Методичні рекомендації для роботи з учнями ООП початковій школі.

Інклюзія – це включення дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інвалідністю в загальноосвітні навчальні заклади. Інклюзивне навчання означає , що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання , в загальноосвітніх класах , в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі , так і з перепланування школи , класів програм і діяльності з тим , щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом .

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг , що права дітей на освіту та права здобувати  її за місцем особливими освітніми потребами  в умовах загальноосвітнього закладу .

Інклюзивний освітній заклад – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей , незалежно від їхніх фізичних , емоційних , соціальних , емоційних та інших особливостей.

Особа з особливими освітніми потребами – особа . яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту .

Інклюзивне навчання – система освітніх послуг , гарантованих державою . що базується на принципах недискримінації . врахування багатоманітності людини , ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників .

Інклюзивне освітнє середовище – сукупність умов , способів і засобів їх реалізації для спільного навчання , виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

Основними завданнями інклюзивного навчання є :

• Здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня у середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти ;
• забезпечення різнобічного розвитку дітей , реалізація їх здібностей ;
• створення освітньої реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб з особливостями психофізичного розвитку ;
• створення позитивного мікроклімату у загальноосвітньому навчальному закладі з інклюзивному навчанні, формування активного міжособистісного спілкування дітей з особливими освітніми потребами з іншими учнями ;
• забезпечення диференційованого псиного  – педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами ;
• надання консультативної допомоги сім’ям , які виховують дітей з особливими освітніми потребами , залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання .

Основні напрями психологічного – педагогічного супроводу інклюзивного навчання :

1. Психопрофілактична та психокорекцій на допомога дитині з особливими освітніми потребами.
2. Інформаційного  – роз’яснювальна робота з педагогами та батьками.
3. Психологічне консультування батьків.
4. Створення сприятливого соціально – психологічного середовища через спеціальну підготовку педагогів та учнів конкретного класу .

Для організації інклюзивного навчання учня команда протягом двох тижнів з початку навчання складає його індивідуальну програму розвитку за встановленою формою , підписується всіма членами команди , одним з батьків ( іншим законним представником ) учня та затверджується керівником закладу освіти . Індивідуальна програма розвитку переглядається не рідше ніж двічі на рік та повинна враховуватися педагогічними працівниками під час освітнього процесу в інклюзивному класі .

Для учнів може складатися індивідуальний навчальний план ,який повинен містити , зокрема:

1. Інформацію про назву закладу освіти , прізвище та власне ім’я учня ;
2. Клас в якому він навчається ;
3. Цілі виконання та строк дії індивідуального навчального плану ;
4. Загальний обсяг навчального навантаження та кількість годин на тиждень навчального предмета .
5. Інформацію про адаптацію чи модифікацію змісту освітніх компонентів освітньої програми , послідовність , форму і темп їх засвоєння , очікуванні результати навчання .

Процес навчання молодших школярів з різними освітніми потребами має такі особливості :

• Простий виклад матеріалу ;
• Повторюваність ;
• Поглиблений індивідуальний і диференційований підходи ;
• Предметно – наочний і практичний характер ;
• Опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вад інтелектуальної сфери  ;
• Спеціальна організація навчальної діяльності , зокрема розвиток стимулів до навчання та пізнавальних інтересів , керівна роль учителя, що виявляється сукупності форм ( педагог дає знання , організовує спостереження , інструктує . перевіряє , оцінює ) .

У інклюзивній загальноосвітній школі використовуються ту ж структуру і типи уроків , які визначені загальною дидактикою , але з урахуванням особливостей учнів .

Структуру уроку визначають набір конкретних елементів ( етапів ):

1.Організаційна частина ;

2.мотивація і стимулювання навчальної – пізнавальної діяльності ;

3.Актулізація опорних знань .

4.Перевірка знань учнів .

5.методика викладання й керування процесом оволодіння знаннями ( засвоєння знань , формування навичок і умінь , застосування ЗУН у практичну діяльність , узагальнення ЗУН ) .

6.Діагностика навчальних досягнень учнів.

7. Закріплення нового матеріалу.

8.Повідомлення домашнього завдання.

9.Закінчення уроку.

За дидактичною метою визначають тип уроку. У дидактиці виділяються наступні типи уроків

( В.Онищук )

1.Урок засвоєння нових знань.

2.Урок формування умінь та навичок .

3.урок застосування знань , умінь та навичок .

4. Урок узагальнення і систематизації .

5. Урок перевірки , оцінювання та корекції ЗУН .

6.Комбінований урок , які є найбільш використовуваними у початковій школі .

Кожному типу уроку притаманна лише його структуру.

Одні уроки охоплюють усі елементи структури, а інші – лише деякі . Комбінований урок поєднує у собі декілька типів року і їх провідні етапи. До прикладу можна назвати комбінований урок , котрий поєднує урок засвоєння нових знань і формування первинних навичок , або ж урок формування умінь , навичок і застосування ЗУН у стандартних умовах .

Урок в інклюзивному класі має передбачати включення таких етапів як:

•         Психологічну підготовку ( 2 хвилини);
•         Логопедичну розминку (3 хвилини )
•         Фізкультхвилинку ( 5 хвилин )
•         Основний етап ( 20 – 25 хвилин )
•         Заключний етап ( 5 хвилин )

Організація навчальної діяльності молодших школярів відповідає проведенню уроків у малокомплектних школах, де вчитель по черзі проводить спільну діяльність з різними групами дітей в класі. Разом з тим учитель повинен визначати пріоритетні підходи до навчання молодших школярів, аби створити оптимальні умови для успішного задоволення індивідуальних освітніх потреб усіх учнів , розвивати їх творчі здібності і розумовий потенціал . Загальноприйнятими є :

Пасивний підхід – це така форма взаємодії учнів і вчителя , за якої вчитель є основною діючою фігурою уроку , передає інформацію , а учні виступають у ролі пасивних слухачів.

Активний підхід – це така форма взаємодії учнів і вчителя , за якої вчитель і учні взаємодіють один з одним під час уроку і учні тепер не пасивні слухачі , а активні учасники уроку . Вони знаходяться в постійному взаємозв’язку . Учень відповідає на запитання вчителя ,розповідає . В учителя є можливість співпраці з кожним учнем окремо .

Інтерактивний підхід – це спеціальна форма організації навчальної та комунікативної діяльності , в якій учні виявляються залученими в процес навчання , мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того , що вони знають і думають . Відбувається спілкування всіх членів класу . місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться на досягнення цілей уроку . Він же розробляє план уроку (як правило , це сукупність інтерактивних вправ і завдань , в ході роботи над якими учень вивчає матеріал ).

Урок в інклюзивному класі вимагає інтерактивної форми взаємодії вчителя та учнів , оскільки спілкування в парах , групах між групами в учнів формуються знання , в тому числі і власну думку , з тієї чи іншої події , явища , активна життєва позиція , творчі здібності ;

Розвивається мова,  почуття відповідальності за спільну справу , систематизуються , аналізуються , конкретизуються і корегуються уявлення , поняття ;

Встановлюються логічні зв’язки , що сприяють розумінню закономірностей і світоглядних ідей.

Інтерактивні форми навчання орієнтуються на сучасні технології навчання . Основою діяльністю вчителя в умовах інтерактивного навчання є особистісно орієнтований підхід.

Структура інтерактивного уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів . Мотивація – початковий етап уроку , покликаний сконцентрувати увагу учнів на досліджуваному матеріалі , зацікавити їх , показати необхідність чи користь вивчення матеріалу.
2. Оголошення , представлення теми , мети та очікуваних навчальних результатів .
3. Надання необхідної інформації .
4. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття . Вивчення  основного матеріалу – головний цільовий етап уроку , на якому учні безпосередньо отримують нові знання . На цьому етапі , як уже було сказано вище , учителем повинні бути підібрані завдання , при виконанні яких учні отримують необхідні знання , навички та вміння.
5. Підведення підсумків . Закріплення – важливий етап уроку , не тільки підвищує ефективність засвоєння матеріалу в цілому , зацікавленість учнів , ай формує у свідомості учнів послідовну логічну структуру знань і методів , що застосовуються в даному предметі , а не розрізнену розсип відомостей.
6. Оцінювання результатів уроку . Найбільш поширений спосіб оцінювання на інтерактивних уроках – набір балів і командне оцінювання.