30 вересня о 18:00Вебінар: Використання нестандартних завдань у навчанні природничих дисциплін

Методичні рекомендації для вчителів, які працюють з учнями з проблемами слуху "Оволодіння словесною мовою – необхідна умова соціалізації нечуючої дитини"

Про матеріал

Відомо, що за рівнем мовленнєвого розвитку учні з вадами слуху відстають від своїх чуючих однолітків, які навчаються у масовій школі. Вирішуючи аналогічні з масовою школою завдання розвитку мовлення учнів, педагоги школи для дітей з вадами слуху повинні розставити свої акценти, визначити корекційний характер навчання на цьому етапі роботи.

Уміння спілкуватися з оточуючими - досить велика проблема для дітей з порушеннями слуху. Їх словниковий запас обмежений, а мова маловиразна. Втрата можливості усної комунікації у дітей найчастіше робить їх замкнутими і пасивними. Вони бояться вступати в контакт з оточуючими їх чуючими людьми. Але щодня і багаторазово учням доводиться у житті звертатися до когось, вітати своїх знайомих, прощатися, когось дякувати, перед кимось вибачатися. В даній роботі розглядається проблема формування діалогічного мовлення людини, що має проблеми зі слухом, як одна з важливих умов його адаптації в суспільстві, успішної взаємодії з оточуючими.

Перегляд файлу

Оволодіння словесною мовою – необхідна умова соціалізації нечуючої  дитини

      Соціалізація особистості – це складний процес її взаємодії з соціальним середовищем, в результаті якої формуються якості людини як справжнього суб'єкта суспільних відносин. Однією з головних  цілей соціалізації є пристосування, адаптація людини до соціальної реальності, що є, мабуть, найбільш важливою умовою нормального функціонування суспільства. Соціалізація дітей з вадами слуху особливо актуальна, оскільки їх адаптація в суспільстві дозволить їм пристосуватися до явищ навколишньої дійсності. Для таких дітей це особливо потрібно, щоб повноцінно функціонувати в суспільстві. Пошук нових шляхів удосконалення зв'язного мовлення, навчання діалогу нечуючих учнів є досить актуальним, оскільки включення такої  дитини в суспільно корисну діяльність і соціально активне життя передбачає розвиток здатності розуміти звернену до неї мову співрозмовника і говорити розбірливо, зрозуміло для оточуючих.

Тому вважаємо, що проблема розвитку діалогічного мовлення учнів з вадами слуху є актуальною, своєчасною та, як свідчить практика життя, розв'язуваною. У зв'язку з цим, формування діалогічного мовлення людини, що має проблеми зі слухом, виступає  як одна з важливих умов його адаптації в суспільстві, успішної взаємодії з оточуючими. Відомо, що за рівнем мовленнєвого розвитку  учні з вадами слуху  відстають від своїх чуючих однолітків, які навчаються у масовій школі. Вирішуючи аналогічні з масовою школою завдання розвитку мовлення учнів, педагоги школи для дітей з вадами слуху повинні розставити свої акценти, визначити корекційний характер навчання на цьому етапі роботи.

Слабочуючі діти, особливо підлітки , перебувають у тому віковому періоді, коли активізується їхнє спілкування з чуючими  однолітками. Тому в загальноосвітній школі-інтернаті  важливо проводити спеціальну роботу, спрямовану на удосконалення діалогічного мовлення учнів, з метою успішної соціалізації в середовище людей, що нормально чують. У той же час відомі особливості мовлення слабочуючих учнів (недостатній обсяг словникового запасу, аграматизми, нечіткість звуковимови і ін.) істотно обмежують їх комунікативні можливості.

Уміння спілкуватися з оточуючими - досить велика проблема для дітей з порушеннями слуху. Їх словниковий запас обмежений, а мова маловиразна. Втрата можливості усної комунікації у дітей найчастіше робить їх замкнутими і пасивними. Вони бояться вступати в контакт з оточуючими їх чуючими людьми. Але щодня і багаторазово учням доводиться у житті звертатися до когось, вітати своїх знайомих, прощатися, когось  дякувати, перед кимось вибачатися. Формування діалогічного мовлення слабочуючих учнів на уроках і в позаурочній діяльності вимагає реалізації комплексу педагогічних умов, що включають підвищення якості мовлення школярів; відображають інтереси і реальні ситуації спілкування дітей, сприяють їх соціалізації; підвищенню мотивації та розширенню практики їх спілкування з чуючими  співрозмовниками; включення спеціальних вправ, що оптимізують комунікативні вміння школярів; розвиток діалогічного мовлення учнів у всіх видах позаурочної діяльності.

Слабочуючі діти, на відміну від чуючих,спонтанно не володіють в достатній мірі розмовною діалогічною мовою. Навчання вмінню вести діалог — одне з актуальних завдань уроків педагогів, які працють в класах з дітьми з проблемами слуху. Навчання діалогічному  мовленню дітей зі зниженим слухом будується на основі зразка, даного у вигляді діалогічного тексту, пов'язаного з ситуацією, в якій відбувається спілкування.

 

Найбільш сприятливі умови для вдосконалення комунікативних умінь слабочуючих учнів створюються спеціально на уроках і в позаурочній діяльності , а діти з проблемами слуху можуть використовувати набуті в процесі діалогу мовні навички в природних життєвих умовах ( у магазині, аптеці,банку, лікарні, тощо ).

Для учителя однією з найважчих завдань є розвиток в учнів уміння самостійно розвивати нитку бесіди, змінювати, варіювати текст складеного діалогу.

Розгорнутий процес складання діалогу може включати наступні фази:

1)проектування діалогу;

2)його ситуативна експозиція;

3)повідомлення конспекту;

4)введення готових фрагментів;

5)розвиток реплік і управління діалогом по ходу його проведення;

6)фіксування діалогу в пам'яті;

7)його розігрування;

8)внесення подальших змін.

Учитель має можливість зосереджувати увагу учня на простих, доступних розумінню питаннях.. «Питально–відповідна»  форма дає можливість педагогу спрямовувати пізнавальну діяльність учня. При цьому він може бути упевнений (за відповідями учня), що учні правильно сприймають зміст  і умови питання, вірно відповідають.

Досвід власної роботи дозволяє визначити найбільш оптимальні методи і прийоми  розвитку діалогічного мовлення нечуючих учнів, а саме:

1.Ігри.

Наприклад, можна провести гру на тему: "Магазин", "В аптеці", "В бібліотеці", « Зустріч з письменником» та ін.

У тому випадку, якщо учні затрудняються в ході діалогу, учитель (вихователь) пропонує таблички, на яких записані репліки.

2.Демонстрація по ходу діалогу.

Демонстрація може знайти застосування при вивченні таких тем, як:

шкільній бібліотеці", "У кабінеті медсестри" та ін.

В цьому випадку діалог краще всього проводити на місці: у бібліотеці, в медпункті, у відділенні банку.

Наприклад, діалог на тему "У шкільній бібліотеці" можна провести в бібліотеці, попередньо підготувавши до такої розмови бібліотекаря і учнів.

3. Ведення діалогу після екскурсії, минулого вихідного дня, канікул, переглянутого кінофільму, вистави та ін.

Такого виду діалоги можна проводити за темами: "В музеї", "Відвідання картинної  галереї", "Мої літні (весняні, зимові, осінні) канікули", "Про переглянутий кінофільм, виставу".

4. Складання діалогу після читання тексту.

5. Складання діалогу по ситуації, яка виникла.

6. Продовження діалогу за початком.

7. Складання діалогу-інтерв'ю.

Можна запросити на бесіду  людину будь-якої професії, можна взяти інтерв'ю у вчителя, вихователя, батьків.

8. Знаходження діалогу в художньому творі і його розігрування за  ролями.

9. Складання діалогу з розсипного тексту.

Дані види роботи дозволяють нам,педагогам, розвивати у дітей з вадами слуху діалогічне мовлення. А це, в свою чергу, допоможе їм адаптуватися в суспільстві чуючих, повноцінно співіснувати з ними, не відчуваючи при цьому труднощів у спілкуванні. Оволодіння словесною, в тому числі діалогічною, мовою – необхідна умова соціалізації нечуючої  дитини.

За час роботи зі слабочуючими дітьми нами розроблено і апробовано близько 50 діалогів на різні теми. Особливий інтерес у старшокласників викликають такі   теми: « Україна на карті світу», «УТОГ», « Небезпечна залежність», « Служби порятунку» «Моє хобі»; «« Древній Київ»; « М.В.Гоголь і Україна»,«Світ моїх захоплень»;«Робота над проектом»;« Мій помічник – словник»;            «Улюблений письменник»;«Улюблене свято»;  «Улюблений художник»;«Мій телефон»;«Мій комп’ютер»; « Поїздка в театр», «У світі професій», «Зустріч друзів» та ін.

 

 

Проблемі навчання діалогічному  мовленню присвячено ряд робіт методистів, в яких відображені різні точки зору і підходи до цієї проблеми. Тим не менш, проблема навчання діалогічному  мовленню  продовжує залишатися особливо гострою у навчанні дітей з порушеним слухом. Про наявність даної проблеми свідчать і дані проведених досліджень серед учнів 8-12 класів нашої школи-інтернату .

 

 

Із   35 опитаних учнів старших класів 13  не відчувають особливих труднощів у використанні в мовленні діалогів, часто їх застосовують, відчувають потребу у цьому. Тоді як  22 старшокласники воліють частіше використати жестову мову, дактиль, ніж застосовувати повноцінний діалог у спілкуванні з будь-якої теми.

 

 

23 учні з 35 опитаних  відзначають , що самостійно у своїй мові діалог не використовують через те, що їм важко його вести. Лише 12 учнів старших класів відповіли, що будувати діалогічне висловлювання їм легко.

Тим не менше, абсолютна більшість опитаних (24 з 35) проявляють інтерес до діалогу, розуміють його роль і значення в мовленні.

Начало формыКонец формыСлабочуючі діти, особливо підлітки, перебувають у тому віковому періоді, коли активізується їхнє спілкування зі чують оточуючими. Тому в загальноосвітній школі, особливо у 8-12 класах, важливо проводити спеціальну роботу, спрямовану на удосконалення діалогічного мовлення учнів з вадами слуху з метою успішної соціалізації в середовищі людей, що нормально чують.

Навчання діалогу дітей з вадами слуху – складний, багатоступінчастий процес і складає одну з центральних завдань розвитку усної мови ( і мови загалом). Тому робота над діалогічною мовою виступає і як мета, і як засіб практичного оволодіння мовою.

Діалогічне спілкування на уроці зберігається у всіх  класах, і інакше просто

не може бути. Все більше зростає роль тематично зумовлених бесід, які розгортаються як діалоги більш складної структури з включенням монологічної мови: «Як я провів вихідний день (свято, канікули)», «Як ми ходили на екскурсію», « Відвідування театру» та ін. Це особливий навчальний діалог, що протікає в ситуації природного спілкування, хоча і в умовах шкільного уроку, адже  учитель хоче знати і про те, як відпочивали його учні,— вони розповідають йому про це; або вчитель хоче перевірити знання учнів щодо  тієї чи іншої календарної дати і повідомити їм нові відомості.

Однак за межами шкільного класу діти постійно опиняються в ситуаціях, що вимагають мовних контактів. Вони повинні оволодіти вмінням вести діалог у різних життєвих обставинах: в певному місці, з певними співрозмовниками, з певного приводу (з певною метою), наприклад,«У шкільній бібліотеці», « На вулиці в місті (селі)».

 

 

 

      Приведемо приклади застосування діалогу на різних етапах уроку.

Під час організаційного моменту діалог між учителем і учнем може мати такий зміст:

1- Ганно, як ти мене чуєш?

- Я чую добре..

-Запитай у Микити, як працює його апарат.

- Микито, як працює твій слуховий апарат?

- Мій апарат працює нормально.

 

2.– Добрий день, діти!

– Добрий день.

–Хто сьогодні черговий?

–Я чергова.

–Лізо, роздай, будь ласка , словники.

–Добре.

 

Одним із способів сприйняття мови на кожному уроці навчання учнів з проблемами слуху є сприйняття на слух, за экраном (Е).

(Е). -Сідайте, дівчатка

(Е).- Ілля, скажи Артему, нехай сідає.

 (Е). -Артем, сідай.

Е).- Сідайте всі

Однак, більша частина мовного матеріалу,що має відношення до організації діалогу, може сприйматися слухо-зорово, тобто без екрану.

    Неодномінною структурною одиницею уроку мови в школі, де навчаються діти з вадами слуху, є мовні зарядки. Проводяться вони на початку уроку і мають на меті закріплення вимовних навичок (злитність, пауза, інтонація і т.п.).Матеріал мовної зарядки представлений у формі міні-плакату. А форми роботи неомінно передбачають застосування діалогу. Зразок тексту мовної зарядки:

«Одна Батьківщина, і двох не буває, 
Місця, де родилися завжди святі. 
Хто  рідну оселю  свою  забуває, 
Той   долі  не знайде  в  житті!».

Зразки завдань:

–Інна, прочитай текст мовної зарядки, дотримуючись логічного наголосу у фразі.

–Дмитро, правильно прочитай розповідне речення.

– Євген, прочитай перші два рядки.

–Олю, чому вчить цей текст?

Цілком логічним є застосування  діалогу  під час реалізації положень плану уроку.

Наприклад:

–Діти, що ми зараз робили?

–Відповідали на питання за текстом.

 –Що будемо робити далі?

–Складати план тексту  і т.п.

 

 

 

Наука і практика доводять, що  дитина з вадами слуху володіє всіма потенційними можливостями стати соціально повноцінною особистістю. Формування мовленнєвих навичок і вмінь у діяльності – найбільш надійний, психологічно вмотивований стимулятор до виховання потреби в словесному спілкуванні.

 

  Всім учасникам навчально-виховного процесу необхідно усвідомити, що навчання діалогічному мовленню  дітей  з вадами слуху у школі необхідно проводити  на всіх уроках і в позакласній діяльності, де на основі оволодіння типовими формами стимулювання діалогічного і реагування в учнів формується вміння брати участь у словесної комунікації. У зв'язку з цим завдання учителя ( вихователя)в тому, щоб розвивати і закріплювати в учнів вміння викликати мовленнєву реакцію співрозмовника, отримати потрібну інформацію, реагувати на висловлювання, давати ствердну або заперечну відповідь, задавати питання і відповідати на них, бути ініціатором розмови, підтримувати і доводити її до кінця.

Для формування навичок комунікації необхідно в процесі навчання створювати умови мовного спілкування. Система роботи повинна викликати необхідність спілкування і потребу в ньому.На основі тільки мовленнєвих дій сформувати мову неможливо. Діти не "заговорять", не почнуть спілкуватися. Розвиток мовлення дітей з порушенням слуху слід розглядати як формування їх мовленнєвої діяльності, тому доцільно навчати їх спілкуванню в процесі ділової взаємодії, у ході якої створюється мотивація для виникнення саме мовленнєвої діяльності, діяльності спілкування.

Розвиток діалогічного мовлення учнів з вадами слуху – дуже важлива частина всього навчально-виховного процесу школи-інтернату, що сприяє найбільш успішній адаптації глухих дітей у середовище тих, хто чує.

Враховуючи реалії сьогоднішнього життя, педагоги нашої школи, які працюють з дітьми з проблемами слуху, чітко усвідомлюють важливість розвитку у таких дітей саме мовленнєвої функції як єдиної ефективної на даному етапі розвитку суспільства умови  їх успішної адаптації і соціалізації.

 

 

 

 

 

 

doc
Пов’язані теми
Педагогіка, Методичні рекомендації
Інкл
Додано
21 січня 2018
Переглядів
3448
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку