Методичні рекомендації "Формування емоційно-етичної компетентності учнів в умовах воєнного стану"

Формування емоційно – етичної компетентності

учнів в умовах воєнного стану

У  професійному  стандарті  за  професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з  дипломом  молодшого  спеціаліста)»  визначено професійні компетентності, до яких включена емоційно-етична компетентність як: здатність усвідомлювати особисті відчуття, почуття та емоції, потреби, керувати власними емоційними станами; конструктивно та безпечно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу; усвідомлювати  та  поціновувати  взаємозалежність людей і систем у глобальному світі.

Унаслідок повномасштабних воєнних дій, відчуття загрози проблема формування емоційно – етичної компетентності учня є надзвичайно гострою. Відчувається відсутність необхідної кількості можливостей для розвитку даної компетентності.

Емоційна компетентність – це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуваєте, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції (М.Рейнольдс).

Формування  емоційно-етичної  компетентності особистості,  має  ґрунтуватися  на  глибокому  засвоєнні  етичних  знань, опануванні  відповідних  умінь,  навичок,  усвідомленні  морально-етичних  цінностей,  норм моралі  та  етики,  сформованих  рис  характеру та  професійної  спрямованості  особистості.

Основні напрямки формування емоційно – етичної компетентності школярів, в умовах реальної постійної загрози життю:

-         регуляція стресу;

-         мотивація до навчання;

-         стабілізація емоцій;

-         формування правил взаємодії дітей;

-         створювання умов для розвитку самооцінки школярів.

Наші діти мають різний досвід життя під час війни. Тож завдання вчителя допомогти дитині, підтримати її, спрямувати (у разі необхідності) до відповідного фахівця.

З власного досвіду, працюючи в зоні активних бойових дій,  пропоную  рекомендації колегам щодо формування емоційно – етичної компетентності учнів:

-         розумійте власні емоційні стани, ваші учні залежні від них;

-         спілкуйтеся  з дітьми так, щоб вони проявляли свої емоції;

-         дайте можливість школярам  поділитися емоціями в приватній розмові;

-         будьте поруч з ними, які б емоції не були: радість чи страх, сум чи печаль, гнів чи злість;

-         нагадуйте дітям про здоровий спосіб життя;

-         допомагайте учням раціонально планувати свій вільний час;

-         підтримуйте емоційну рівновагу;

-         створюйте умови формування мотивації учнів до навчання;

-         створюйте етичне освітнє середовище;

-         пропонуйте завдання емоційної та етичної спрямованості;

-         підбирайте завдання так, щоб у кожної дитини в класі з’явилося відчуття, що вона чогось навчилася, а значить отримала позитивні емоції;

-         допомагайте їм повірити у власні сили;

-         знаходьте хвилинку для наповнення дітей радістю.

Пам’ятайте: емоційно – етична компетентність – запорука ментального відновлення  дітей.

Емоційна компетентність розвивається шляхом навчання, тренування, набуття досвіду (С.Стайн).

 Слід відзначити, що тільки маючи емоційну зрілість вчитель може претендувати на головну роль у формуванні емоційно – етичної компетентності учнів.

Список використаних джерел

Професійний стандарт  за  професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з  дипломом  молодшого  спеціаліста)» (наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 24.12.2020 №2736)

http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/pedagogy/article/view/445/401

file:///C:/Users/user/%D0%92%D0%BE%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE/Downloads/312.pdf