Формування емоційно – етичної компетентності
учнів в умовах воєнного стану
У професійному стандарті за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)» визначено професійні компетентності, до яких включена емоційно-етична компетентність як: здатність усвідомлювати особисті відчуття, почуття та емоції, потреби, керувати власними емоційними станами; конструктивно та безпечно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу; усвідомлювати та поціновувати взаємозалежність людей і систем у глобальному світі.
Унаслідок повномасштабних воєнних дій, відчуття загрози проблема формування емоційно – етичної компетентності учня є надзвичайно гострою. Відчувається відсутність необхідної кількості можливостей для розвитку даної компетентності.
Емоційна компетентність – це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуваєте, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції (М.Рейнольдс).
Формування емоційно-етичної компетентності особистості, має ґрунтуватися на глибокому засвоєнні етичних знань, опануванні відповідних умінь, навичок, усвідомленні морально-етичних цінностей, норм моралі та етики, сформованих рис характеру та професійної спрямованості особистості.
Основні напрямки формування емоційно – етичної компетентності школярів, в умовах реальної постійної загрози життю:
- регуляція стресу;
- мотивація до навчання;
- стабілізація емоцій;
- формування правил взаємодії дітей;
- створювання умов для розвитку самооцінки школярів.
Наші діти мають різний досвід життя під час війни. Тож завдання вчителя допомогти дитині, підтримати її, спрямувати (у разі необхідності) до відповідного фахівця.
З власного досвіду, працюючи в зоні активних бойових дій, пропоную рекомендації колегам щодо формування емоційно – етичної компетентності учнів:
- розумійте власні емоційні стани, ваші учні залежні від них;
- спілкуйтеся з дітьми так, щоб вони проявляли свої емоції;
- дайте можливість школярам поділитися емоціями в приватній розмові;
- будьте поруч з ними, які б емоції не були: радість чи страх, сум чи печаль, гнів чи злість;
- нагадуйте дітям про здоровий спосіб життя;
- допомагайте учням раціонально планувати свій вільний час;
- підтримуйте емоційну рівновагу;
- створюйте умови формування мотивації учнів до навчання;
- створюйте етичне освітнє середовище;
- пропонуйте завдання емоційної та етичної спрямованості;
- підбирайте завдання так, щоб у кожної дитини в класі з’явилося відчуття, що вона чогось навчилася, а значить отримала позитивні емоції;
- допомагайте їм повірити у власні сили;
- знаходьте хвилинку для наповнення дітей радістю.
Пам’ятайте: емоційно – етична компетентність – запорука ментального відновлення дітей.
Емоційна компетентність розвивається шляхом навчання, тренування, набуття досвіду (С.Стайн).
Слід відзначити, що тільки маючи емоційну зрілість вчитель може претендувати на головну роль у формуванні емоційно – етичної компетентності учнів.
Список використаних джерел
Професійний стандарт за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)» (наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 24.12.2020 №2736)
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/pedagogy/article/view/445/401
file:///C:/Users/user/%D0%92%D0%BE%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE/Downloads/312.pdf