7 жовтня о 19:00Вебінар: Як педагогічні працівники можуть створити безпечний онлайн-простір для учнів

Методичні рекомендації "Краєзнавча робота на уроках історії. Селище Люблинець у 1980-2000 рр.: соціально-економічний та культурний розвиток"

Про матеріал
Матеріали дослідження можуть бути використані на факультативних заняттях з історії, для проведення екскурсій по Люблинцю, під час уроків з теми «Наш край», у дослідницькій роботі тощо.
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краєзнавча робота на уроках історії.

Селище Люблинець у 1980-2000 рр.: соціально-економічний та культурний розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛЮБЛИНЦЯ В 1980 – 2000  РОКАХ………………………………………………………………………...6

РОЗДІЛ ІІ. ОСВІТНІ УСТАНОВИ СЕЛИЩА В ДОСЛІДЖУВАНИЙ ПЕРІОД ТА КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ………………………………………..11

РОЗДІЛ ІІІ. ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНІ ІНСТИТУЦІЇ……………………………..18

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………...……………………….24

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..26

 

ВСТУП

Наше селище – неймовірне. Тут проживають представники різних національностей та багатьох регіонів України. Вони десятиліттями взаємно збагачують один одного надбаннями культури та традицій, мирно співіснують, встановлюючи дружні та родинні стосунки. Дух полікультурності, дух співжиття і взаємоповаги представників різних культур став ідеалом і для тих, хто проживає в Люблинці, і для тих, хто покинув свою маленьку батьківщину.

Особливістю нашого селища є те, що з невеликого хутора у кілька десятків дворів, воно в ході певних історичних та економічних обставин отримало статус селища і сьогодні є центром об’єднаної територіальної громади.

Актуальність теми даного дослідження полягає в необхідності більш ґрунтовного вивчення і повнішого та об’єктивного висвітлення особливостей соціально-економічного,  культурного та духовного  життя Люблинця в 1980 –2000-х роках із залученням історичних першоджерел місцевого походження. На наш погляд, потрібно ширше розкрити  особливості та характер суспільно-історичних умов і чіткіше визначити можливості розвитку освітніх, культурно-мистецьких та релігійних процесів у даний історичний період. Наукова робота з цієї теми буде першим ґрунтовним  дослідженням історії нашого селища у визначений період.

Об’єкт дослідження – історичний розвиток селища Люблинець у 1980 – 2000 роках.

Предметом дослідження є особливості соціально-економічного, освітнього та культурного і церковно-релігійного життя селища.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1980 – 2000 роки – період трансформації населеного пункту Люблинець у селище міського типу.

Мета роботи – на основі вивчення та аналізу різноманітних джерел та літератури охарактеризувати основні напрями соціально-економічного та культурного життя в Люблинці, починаючи з радянського періоду і до наших днів.

Відповідно до мети у процесі дослідження даної теми були поставлені наступні завдання:

  •            відтворити основні віхи соціально-економічного розвитку Люблинця у  1980-2000 рр.;
  •            проаналізувати становище й розвиток освіти;
  •            визначити та дослідити особливості культурно-мистецького життя селища;
  •            зясувати характер та зміст мистецьких процесів у полікультурному суспільстві досліджуваного періоду.

Методологічна база дослідження. Основним методологічним принципом, покладеним в основу дослідження, є принцип історизму, який розглядає всі процеси суспільного життя в закономірному й логічному розвитку, фіксованому в історичному часі й просторі. У процесі роботи над темою застосовувався комплексний підхід, що передбачає її різностороннє вивчення, тобто виділення окремих аспектів теми (у даному випадку – окремих напрямів розвитку економіки, соціального життя, освіти та культури у селищі Люблинець), дослідження кожного з них і поєднання в єдиній системній структурі. При дослідженні даної проблеми використовувалися як загальнонаукові методи (аналіз, синтез), так і спеціальні (історично-порівняльний, історико-типологічний).

Історіографія проблеми. Питання соціально-економічного, культурного та історичного розвитку Люблинця певною мірою висвітлені в узагальнювальних працях з історії Ковельщини місцевого краєзнавця Семенюка Анатолія Володимировича та в нарисі з історії Люблинецької громади заступника голови ОТГ з гуманітарних питань Поліщука Юрія Петровича, однак у цих виданнях міститься лише загальна інформація про політичні чи культурні особливості розвитку  селища в період 1980 – 2000 рр.

Джерельна база. Джерела, використані для написання роботи, можна поділити на декілька груп:

  •            Документи, зосереджені у фондах шкільного музею.
  •            Матеріали періодики, зокрема місцевих періодичних видань.
  •            Збірники матеріалів наукових конференцій.
  •            Інтернет-ресурси.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані на факультативних заняттях з історії, для проведення екскурсій по Люблинцю, під час уроків з теми «Наш край», у дослідницькій роботі тощо.

Структура роботи визначена проблемним принципом у висвітлені досліджуваної теми. Робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.

РОЗДІЛ I. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛЮБЛИНЦЯ В 1980 – 2000  РОКАХ

Селище завжди мало назву Люблинець, інших назв не було [додаток А]. Селищна рада утворена в 1987 році, з того часу колишнє село набуло статус селища [додаток Б]. А раніше була Люблинецька сільська рада, утворена 27 вересня 1979 року.

Люблинець був  центром  селищної ради, до якої входили  села Довгоноси, Калинівка. Селище розташоване за 6 км на південний захід від Ковеля. Поруч проходить залізниця Ковель-Львів зі станцією Люблинець- Волинський.

На північ, за 1 км від селища, проходить автомагістраль Варшава-Київ. Навколо поселення – ліси, що утворюють благодатну екологічну зону, а на відстані 15-30 км розташовані озера: Соминське, Соловицьке, Пісочне, Ухо, Облапське та інші. Територія – 305,4 га. Населення – 5020 осіб [11].

Наше селище має свою символіку – герб та прапор, затверджені 18 сесією 5-го скликання Люблинецької селищної ради від 26.03.2008 року, рішення №3. Розробив ці символи голова українського геральдичного товариства, львів’янин Андрій Гречило [5,39]. Срібне поле герба означає великі поклади крейди в селищі, а чотири сині мечі вістрями донизу – 4 люблинські панцирні латники, які володіли 10 волоками у селі й мали за це ставати до військової служби. У центрі герба між двома середніми мечами – підкова, яка символізує символ щастя та адміністративної приналежності до Ковельського району. Прапор Люблинця: квадратне біле полотнище, на якому 4 сині мечі вістрями донизу, два крайні – вищі від двох середніх [додаток В].

Відразу після Другої світової війни в Люблинці було створено колгосп імені Кірова, а в 1960 році його реформували в Ковельське міжрайонне підприємство по племінній справі у тваринництві, яке забезпечувало нарощування генетичного потенціалу тварин у восьми територіальних районах Волинської області. Керівником підприємства до 1988 року працював Троцюк Віталій Наумович, головним спеціалістом по селекційно-племінній роботі – Клімук Сергій Іванович.

У 1987 році додатково було відкрито Cпеціалізоване підприємство по оцінці бугаїв-плідників м’ясних порід за власною продуктивністю, на якому проводилась оцінка української та волинської породи, а також здійснювалося порівняння м’ясної продуктивності бичків чорно-рябої молочної породи до помісей чорно-рябої, схрещеної з волинською м’ясною породою і чистокровними бичками української м’ясної породи. Вирощені на підприємстві бугаї української  м’ясної породи протягом трьох років поспіль визначалися чемпіонами Всеукраїнської виставки м’ясних тварин (жива вага представлених тварин становила 925 кг, що стало своєрідним рекордом)[додаток Г].

Справжньою революцією селекційно-племінної роботи в м’ясному скотарстві стало впровадження ембріопересадок, що дало змогу в десятки разів скоротити час на отримання чистокровних тварин певної спеціалізованої м’ясної породи. Цією роботою завідував ветеринарний спеціаліст високого рівня професійної підготовки Ягнюк Йосип Дмитрович (нині покійний).

Таким чином, завдяки плідній дослідницькій і науковій роботі в 1993 році дану установу було перейменовано у Ковельське науково-дослідне племпідприємство, керівником було призначено  Духницького Миколу Савовича. Тут було працевлаштовано близько 150 осіб, для потреб яких функціонував відомчий дитячий садок на 50 місць, а також було збудовано 6 багатоквартирних та 4 індивідуальні будинки.

Керівництво та працівники цієї установи активно долучалися до відзначення загальноселищних  заходів. Зокрема, гарною традицією у 70 – 80-ті роки було проведення свята зустрічі зими, під час якого влаштовували театралізоване дійство для дітей та дорослих з катанням на великих деревяних санях, запряжених кіньми, з ярмаркою, розвагами та конкурсами [додаток Д].

А вже у 2000 році  діяльність підприємства була припинена, у зв’язку з програмою приватизації та реорганізацією його в колективне сільськогосподарське підприємство з подальшим розпаюванням.

У 1970-х роках ХХ століття розпочинається будівництво промислових обєктів. Першою організацією була ПМК-21. З  початку 80-х років діяли АТП-0262 і СПМК-14.

У 70-х роках на околицях селища було знайдено поклади піску та крейди. Це дало можливість для утворення нових підприємств. У 1971 році запрацював завод газосилікатних виробів. У 1979 – асфальтний і базальтовий заводи. Згодом утворили ВО «Ковельбудіндустрія». Тут функціонували такі цехи: силікатний (виробництво цегли), вапняний, цех утеплювача (базальтове волокно), асфальтний, ремонтно-будівельний, столярний, завод залізобетонних виробів (виробництво панелей і блоків), транспортно-сировинний цех (видобуток крейди, піску) [7,273]. Будівництво такого потужного підприємства сприяло тому, що з різних куточків колишнього Радянського Союзу сюди приїжджає молодь, щоб влаштуватися на роботу та отримати житло. Оскільки завод спеціалізувався на виробництві будматеріалів, то житлове будівництво велося швидкими темпами. Таким чином протягом 70 – 80-х років було збудовано 23 багатоповерхових будинки [Додаток Е]. Виробниче об’єднання в цей період налічувало близько 1500 працівників.

На підприємстві діяв «Здравпункт», де надавали медичні послуги лікарі різної спеціалізації, постійно працювали стоматологічний та фізкабінет. Робітники мали змогу харчуватися у заводській  їдальні або кулінарії.

В адміністративному приміщенні даного виробничого обєднання знаходилась велика актова зала. За рахунок профспілкових коштів на завод з концертами, драматичними та ляльковими виставами запрошувались артисти з Луцька, Рівного, Львова тощо. На заводі було організовано аматорський хоровий колектив, працювали різноманітні гуртки для дітей та дорослих: танцювальний, крою та шиття, з виготовлення виробів «макраме» та інші.

Серед працівників влаштовувались спортивні змагання з футболу, важкої та легкої атлетики, традиційно проводились навчання з ЦО. Ще одним способом організації дозвілля працівників були екскурсійні поїздки в такі міста, як Брест, Мінськ, Вільнюс, Ленінград, Київ, Львів та інші. Профспілка надавала можливість  оздоровлюватися робітникам та їхнім сім’ям не тільки в Україні, а й у санаторіях Грузії, Азербайджану тощо.

У 90-ті роки робота ВО «Ковельбудіндустрія» була поступово припинена через нерентабельність підприємства. Більшість жителів селища втратили роботу та змушені були працевлаштовуватися за кордоном або шукати інші способи, щоб забезпечувати свої сім’ї, саме тому в цей період поступово скорочується кількість дітей шкільного та дошкільного віку.

З 2004 року на базі цього заводу починає функціонувати ПП «Фомальгаут-Ковель» з виробництва вапна, газосилікатних блоків та транспортуванню сухих сумішей  для ремонту та будівництва. Нині підприємство має назву ПП «Фомальгаут Волинь».

11 вересня 1990 року в селищі було створено підприємство «Дирекція по виробництву газо-силікатних блоків», на якому працювало 30 чоловік, але, в зв’язку з розпадом радянської системи, будівництво припинилося. На базі потужностей даного виробництва було створено КП «Будматеріали-99». У складі підприємства було виробництво вапна гашеного, бруківки, тротуарної плитки, знаходилась дільниця з виготовлення блоків, а також борошномельне виробництво – млин. Була створена бригада будівельників, яка проводила будівельно-монтажні роботи.

У майбутньому планували випікати хліб, тобто створити власну хлібопекарню, відкрити підприємство газобетонних блоків і утеплювачів, відкрити виробництво білого цементу (єдине підприємство в Україні). У 2005 році планували прокласти по вул. Будівельників дорогу з бруківки. КП «Будматеріали-99» постійно надавало спонсорську допомогу освітнім установам селища.

Підприємство припинило існування в 2011 році у звязку із смертю власника контрольного пакета акцій Мартинюка Костянтина Архиповича.

З 1 лютого 1987 року в смт Люблинець діє лікарська амбулаторія. Сьогодні – це амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Послуги населенню тут надають 2 лікарі ЗПСМ, стоматолог, фельдшер-акушер та молодший медичний персонал.

 Сьогодні на території селища Люблинець діють декілька підприємств. Зокрема, ТОВ «Негабарит», котре забезпечує роботою 126 працівників.  Підприємство спеціалізується на перевезеннях негабаритних вантажів по Україні та зарубіжжю, у тому числі країнах ЄС. З 2012 року на базі виробничих можливостей підприємства започатковано виробництво сільськогосподарської транспортної та іншої автомобільної техніки, зокрема низькорамних причепів для перевезення сільгосптехніки, візків для транспортування жниварок до комбайнів, розкидачів органічних добрив. Також на підприємстві функціонує сучасна велика станція технічного обслуговування легкових і вантажних автомобілів [14].

З 2004 року розпочинає роботу ТЗОВ «УКРДОРС», котре займається виробництвом та реалізацією деревообробної продукції, в тому числі    міжкімнатних дверей. На даному виробництві працює 141 працівник. Підприємство є одним із представників відомої торгової марки «Двері Білорусі», яка експортує свої вироби до Іраку, Молдови, Румунії, Румунії, Саудівської Аравії, Сербії [15].

У Люблинці функціонують підприємства з невеликою кількістю працюючих (до 50 чоловік) – КП АТП-0262, ТЗОВ «Ковель Вапно», КП «Екокомунсервіс», «Волиньфармпостач».

З 2015 року головою Люблинецької селищної ради є Сіховська Наталія Миколаївна. На посаді голови вона перебуває вже майже 3 роки. Проте найбільше проектів було реалізовано, коли було утворено ОТГ. Адже стали ширшими можливості подавати заявки на різні програми та конкурси, отримувати від держави ряд субвенцій для розвитку інфраструктури. За рік і 10 місяців було реалізовано чимало проектів:

  •            у січні 2017 року – капітальний ремонт шатрової покрівлі ОНЗ «Люблинецька ЗОШ  І-ІІІ ст.» (співфінансування з Волинською обласною радою);
  •            у лютому 2017 року було виділено державну субвенцію на розвиток інфраструктури населених пунктів. За ці гроші було здійснено такі проекти: утеплення фасаду дитячого садочка; освітлення села Нові Кошари; освітлення вул.  Панаса Мирного (у Люблинці) та вул. Дачної; освітлення села Калинівка, у якому проживає 4 людини;
  •            за місцеві кошти у селі Кругель було зроблено капітальний ремонт клубу, у селі Мощена було збудовано санвузли у школі;
  •            на початку 2018 року за умови співфінансування було здійснено проект реконструкції місцевого водозабору;
  •            за допомогою державної програми з будівництва футбольних полів із штучним покриттям було збудовано футбольне поле на території школи (смт Люблинець);
  •            у лютому за кошти субвенції на розвиток соціально-економічної культури було збудовано новий дитячий майданчик у с. Мощена;
  •            за фінансування державного фонду було здійснено проект оновлення музичного устаткування у Люблинецькій школі мистецтв [Додаток Є].

Нещодавно у громаду прибула волонтер із «Корпусу миру» Сюзі Кю. Із 41-ої волинської громади отримали таку підтримку лише 2. В їх числі – і наша. Це також є досягненням Люблинецької ОТГ. Це дуже хороший досвід для жителів ОТГ. Волонтер перебуватиме у нас 2 роки. Сюзі веде англомовний клуб у школі, проводить заняття в садочку не тільки у нашому селищі, а й в інших селах громади.

Громада займається волонтерською роботою. Не раз проводилися благодійні ярмарки зі збору коштів на лікування хворих. Спільно з ОНЗ «Люблинецька  ЗОШ І-ІІІ ступенів» та священиками (отцями Матвієм Олійником та Павлом Мацеліком) громада проводить благодійні концерти для збору коштів на допомогу тим, хто потребує.

Отже, Люблинець свою історію розпочинав як маленький хутір, що налічував близько 60 дворів. Проте, завдяки віднайденим тут великим покладам піску та крейди і будівництву ВО «Ковельбудіндустрія» та інших промислових об’єктів, у 70-ті рр. минулого століття сюди приїздять на роботу сотні молодих людей з різних куточків України та колишнього Радянського Союзу. Спочатку цей населений пункт перетворився на промислове селище, а нині став центром ОТГ з достатнім рівнем розвитку промисловості, соціального та економічного життя.


РОЗДІЛ ІІ. ОСВІТНІ УСТАНОВИ СЕЛИЩА В ДОСЛІДЖУВАНИЙ ПЕРІОД ТА КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ

Приміщення Люблинецької школи було збудоване в 1975 році [Додаток Ж]. Спочатку тут навчалось близько 150 учнів і працювало 12 вчителів (Копелюк Іван Зіновійович, Копелюк Віра Артемівна, Якубович Богдан Петрович, Зубань Галина Максимівна, Сагаль Олена Данилівна, Кінах Іван Степанович, Денисюк Ніна Іванівна, Микитюк Марія Хомівна, Назарук Ольга Кузьмівна, Гридковець Зіна Василівна, Майборода Євдокія Володимирівна, Федорук Віра Адамівна).

За 10 років кількість учнів зросла до 1300, виникла потреба добудови школи. В 1985 році було збудовано новий корпус на 320 учнівських місць. Навчання проводилося у дві зміни. Очолював школу з 1975 по 1986 рр. Копелюк Іван Зіновійович. З 1986  по 1996 рр. він працював заступником директора з навчально-виховної роботи.

У 1986 році новим директором було призначено Крисюка Володимира Олексійовича, який займав цю посаду протягом 11 років. З 1997 по 2017 рік директором працювала Зейко Галина Михайлівна.

Починаючи з 90-х років кількість учнів постійно скорочується. У 2000 році у школі вже навчалося 724 учні та працювало 67 вчителів. На 1 січня 2019 року в школі навчається 405 учнів і працює 45 вчителів.

У 2017 році школа отримала статус Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Люблинецької селищної ради Волинської області», директором, за результатами конкурсного відбору стала колишня випускниця школи Хвиць Руслана Петрівна.

Звичайно, ми гордимося учнями, які закінчили нашу школу.

До прикладу, Роман Поліщук, – учасник міжнародної програми «Flex-2013», випускник факультету міжнародних відносин Львівського університету ім. Івана Франка, –  у жовтні 2017 році перебував на стажуванні в парламенті Канади [Додаток З]. Відгук про цю подію у ЗМІ написала Наталія Микольська (заступник міністра економічного розвитку і торгівлі): «Про те, що мене надихає: українська молодь, ця чудова українська молодь! Вчора відбувся День України в Парламенті Канади і презентація Canada-Ukraine Parliamentary Program. Мала чудову можливість поспілкуватись з інтернами Канадсько-Української парламентської програми, які зараз проходять стажування у Парламенті Канади. Дуже цікаві, розумні та енергійні молоді хлопці і дівчата. Саме вони – наше майбутнє!»

Безперечно, ми пишаємося нашою оперною співачкою та бандуристкою Наталією Ягодинець. Її голос можна порівняти із солов’їним. Легкість, грація та смак – все це притаманно їй. Наважившись кинути рідну домівку та  вчитись у консерваторії, Наталія у 2007 році переїжджає до Києва. На сьогоднішній день є аспіранткою кафедри бандури НМАУ імені П.І. Чайковського та студенткою  Вокально-диригентського факультету кафедри сольного співу в класі професора Г. Кабки. Одночасно працює в музичній школі Києва, де викладає основи гри та співу на бандурі. У грудні 2017 року Наталя успішно дебютувала на сцені театру НМАУ ім. Чайковського в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у ролі Оксани [Додаток И].

 Співпрацює з шоу-бізнесом, а саме: із співачкою Камалією. Лауреат Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, в тому числі й за кордоном  (Польща, Росія, Литва).

У школі навчалося ще багато випускників, які стали нашою гордістю, зокрема це:

  • Івасюк Оксана Володимирівна – викладач Київського державного університету імені Драгоманова (факультет світової літератури);
  • Нечипорук Ірина Володимирівна – викладач Дніпропетровського музичного училища (кафедра Історії української культури);
  • Оксенюк Андрій Вікторович – старший менеджер відділу аудиту в міжнародній аудиторській компанії “Deloіtte”;
  • Оксенюк Віктор Вікторович – керівник проектів Києво-Могилянської Бізнес-Школи;
  • Оксенюк Юлія Вікторівна – Всеукраїнська благодійна організація «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», фахівець відділу політики та адвокації;
  • Олексюк Тетяна Віталіївна – інженер-програміст, викладач національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне), технічний секретар приймальної комісії НУВГП (м. Рівне);
  • Сіренко Світлана Василівна – музичний редактор дитячих радіопередач на І Національному;
  • Семенака Валентина Віталіївна – молодший науковий співробітник кафедри неорганічної хімії Київського національного університету ім. Тараса Григоровича Шевченка, закінчила аспірантуру;
  • Семенака Ірина Віталіївна – завкафедрою аналітичної хімії СНУ, закінчила аспірантуру;
  • Сонюк Володимир Федорович – політолог, парламентський кореспондент, заступник редактора журналу «Вечірній вісник»,     м. Київ;

У нашій школі з 1984 року діє вокальна група і хор, незмінним керівником яких є вчитель-методист Можайська Тамара Павлівна. У 1998 році колектив отримав назву «Ранкова зірка». Він складається з двох різновікових груп, які постійно виступають на святах у школі, Будинках культури селища та району і на сценах області. «Ранкова зірка» –  лауреат  багатьох конкурсів у Республіці Польща. Першою високою нагородою 1998 року був диплом з відзнакою ІІІ Міжнародного дитячого фестивалю польської релігійної пісні в м. Лодзі (Республіка Польща). У 2003 році на VІІІ Міжнародному фестивалі в м. Лодзі хор отримав Гран-прі, а дует у складі Марини Грицюк та Маргарити Гнатюк – І місце [Додаток І].

«Те, що нас єднає», – під таким девізом в м. Бяла Подляска (Республіка Польща) в жовтні 2007 року був проведений фестиваль православної релігійної пісні, в якому взяв участь хор нашої школи, виконуючи пісні українською та старослов’янською мовами.

У грудні 2013 Генеральним консульством Республіки Польща в м. Луцьку був організований фестиваль «Співаємо польську поезію», на якому молодша група хору «Ранкова зірка» зайняла почесне ІІ місце.

Наша школа має багато талановитих солістів. За зайняті призові місця нагороджувались Анастасія Колотюк (І місце на обласному конкурсі «Срібні дзвіночки-2013»), Яна Буряк (призер районного конкурсу «Срібні дзвіночки» 2013, 2017, 2018 років).

Гордістю школи є солістка Анастасія Карпук-Сугак, котра стала переможницею районних та обласних конкурсів «Срібні дзвіночки» у 2017 та 2018 рр. У червні 2017 року на  конкурсі «Яскраві діти України» за високий професіоналізм Анастасія отримала спеціальний приз-поїздку в Міжнародний дитячий центр «Артек» в Пущі-Водиці.

Вдалим для Насті виявився і відбірковий тур Волинського обласного конкурсу ХVІ фестивалю сучасної пісні «Червона рута-2019», який відбувся 9 червня 2018 року, за результатами якого наша учениця стала переможницею і буде представляти Волинську область на Всеукраїнському конкурсі [Додаток Ї].

Наша школа постійно займається волонтерською роботою. Починаючи з травня 2015 року і по грудень 2017 року, на підтримку тяжкопоранених воїнів-односельчан та воїнів АТО в школі відбулося понад 20 акцій. Проводились також традиційні загальношкільні благодійні ярмарки-продажі солодощів та домашньої випічки на підтримку воїнів-земляків у зоні АТО. Була організована акція «Бандероль на фронт»: зібрані теплі речі, футболки та предмети екіпірування.  Проводились численні акції зі збору продуктів харчування для воїнів АТО. Учнівський та педагогічний колектив школи все передавали на схід України через військового капелана отця Матвія Олійника та волонтерів громадської організації «Серце патріота» (м. Луцьк) і були нагороджені Грамотою за значний благодійний внесок, підтримку та розуміння проблем Збройних Сил України.

Освітній заклад взяв участь і в обласних акціях «Папір рятує» (зі збору макулатури) та «Виший шеврон солдату».

Школа співпрацює з Товариством Червоного Хреста України та Дитячим фондом України. Це розповсюдження марки «Членський внесок», акції «Серце до серця», «Поспішаймо робити добро», благодійна лотерея.

ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» має свій гімн, авторами слів та музики якого є наші вчителі Гурська Раїса Леонтіївна та Буряк Тетяна Володмирівна і який виконують вчителі, учні та батьки під час усіх загальношкільних урочистих заходів.

З 1 вересня 1990 року в селищі Люблинець почала діяти нова спеціалізована школа-інтернат – освітня установа обласного підпорядкування, в якій виховувалися діти з особливими освітніми потребами.

Тут навчалися учні з 1 по 9 клас. У школі працювало близько 100 працівників: вчителі, вихователі, лікарі, техпрацівники. Першим директором був Микола Кіндратович Сидько. У 1995 році статус школи було змінено. Обласне управління освіти реорганізувало допоміжну школу в загальноосвітню звичайного типу.

За час існування цієї школи зміцніла її матеріальна база, змінився зовнішній вигляд, зросла кількість учнів.

Завдяки зусиллям педагогічного колективу про школу стало відомо в районі та області. Учні почали здобувати призові місця у районних та обласних оглядах художньої самодіяльності, у різноманітних конкурсах, ставали призерами Всеукраїнських змагань з художнього читання.

У 2018 році школа отримала статус Люблинецького ліцею Волинської обласної ради.

З 1981 року в селищі Люблинець починає діяти філіал Ковельської музичної школи по класах скрипки, фортепіано і баяна. Завідувачем був Цвід Дмитро Антонович.

У 1992 році відкрито Люблинецьку музичну школу, яку очолив Яцина Володимир Антонович. У 2004 році цей заклад отримує назву «Люблинецька школа мистецтв», де починають працювати 13 викладачів та навчається більше 100 учнів.

З 1997 року та до цього часу посаду директора обіймає Денисюк Ольга Григорівна. За таку коротку історію школа може пишатися своїми випускниками. Серед них – Никитюк Наталія, котра закінчила Луцьке державне музичне училище і свою карєру розпочала як викладач інституту мистецтв Волинського державного університету (кафедра «Музичні інструменти»). Олещук Оксана – лауреат Міжнародного фестивалю молодих виконавців у Ялті, дипломант конкурсу «Нові імена».

Робота вихованки Люблинецької школи мистецтв Вікторії Войтанік у номінації «Образотворче мистецтво» під назвою «Ой роде наш красний» у 2018 році здобула І місце у Всеукраїнському конкурсі «Об’єднаймося ж, брати мої». Церемонія нагородження зібрала більше п’ятдесяти дітей з усіх регіонів України. Диплом переможця та Почесну грамоту викладачу Грицюк Людмилі Олександрівні вручав Міністр культури України Нищук Євген Миколайович [Додаток Й].

Отож у спадок від районної влади територіальна громада отримала два позашкільні навчальні заклади: школу мистецтв (168 дітей) та дитячо-юнацьку спортивну школу (200 вихованців). Обидва заклади постійно мають високі результати в різних конкурсах та змаганнях. Незважаючи на значні витрати на утримання цих закладів, селищна рада докладає максимум зусиль для їх збереження та розвитку.

У спортивній школі функціонують секції з футболу, волейболу та важкої атлетики. Матеріальна база ДЮСШ потребує значного покращення.

На території селища є футбольне поле, яке впорядковується та підтримується в належному стані силами тренерів, дітей та їхніх батьків. Виконком селищної ради планує будівництво сучасного стадіону з роздягальнями та критою трибуною. Проектно-кошторисна документація знаходиться в стані розробки. Цей обєкт планується подати для співфінансування у фонд державного регіонального розвитку на 2018 рік.

Юні футболісти є переможцями та призерами багатьох змагань, турнірів районного, обласного та всеукраїнського рівнів. Вихованці Люблинецької спортивної школи перебувають у складі збірних команд України. Зубчик Ольга, Чапко Анастасія – члени збірної України кваліфікаційного раунду ЧЄ-2009 р. (U-17), Маткобожик Олександр, Козак Артем – члени збірної України (U-17, U-18).

Наші спортсмени сьогодні успішно виступають за професійні футбольні клуби України та Європи. Зокрема, Зубчик Ольга, срібний призер чемпіонату Польщі у складі команди «Гурнік», на даний час гравець команди UKSMSLODZ (Республіка Польща), Маткобожик Олександр – гравець команди «Зірка» Кропивницький), Козак Артем – учасник юнацької ліги чемпіонів («Динамо» Київ), на даний момент гравець команди «Паок» (Греція).

У різний час за команду ФК «Люблинець» грали такі гравці, як: Ярослав Деда, Сергій Петров (гравці ФК «Волинь»), Владислав Шкіндер (ФК Олександрія), Конюшенко Андрій провів 250 матчів у вищій лізі України.

Вагомі досягнення мають випускники секції з важкої атлетики. Мацук Олександр став першим майстром спорту з важкої атлетики в Люблинці (викладач Козлов Віктор Анатолійович), Долинський Андрій – бронзовий призер чемпіонату України з важкої атлетики серед юнаків до 13 років.

Створення належних умов та сучасної спортивної бази стане для дітей селища та всієї громади стимулом для занять спортом та нових перемог.

В 2017 році рішенням Люблинецької селищної ради від 20.09.2017 року №12-4/2017 «Про утворення комунального закладу «Центр культури і дозвілля Люблинецької територіальної громади» створено юридичну особу комунальний заклад «Центр культури і дозвілля Люблинецької територіальної громади» на базі Люблинецького міського будинку культури та затверджено Статут комунального закладу. Згідно з цим, для задоволення культурних, естетичних та духовних потреб населення Люблинецької територіальної громади з 2018 року функціонували Комунальний заклад «ЦКіД» (смт Люблинець) та 6 філій закладів культури (с. Старі Кошари, с. Довгоноси, с. Мощена, с. Черкаси, с.  Кругель, с. Нові Кошари).

Заклади культури організовують масові заходи: новорічні свята, тематичні вечори до Дня Соборності і Свободи України, Дня матері, розважальні програми, присвячені Дню захисту дітей, урочисті заходи, присвячені Дню Конституції України, проведення Дня памяті жертв голодоморів, відзначення Дня захисника України, свята до Дня Святого Миколая, вечори відпочинку для молоді. З метою залучення жителів громади до надбань української культури, зберігаючи народні традиції та розвиток народної творчості, в клубних установах проводиться низка заходів, які повязані зі святами за народним календарем та релігійними святами.

Аматорські колективи громади беруть активну участь у районних святах, конкурсах, фестивалях. І саме протягом 2018 року гурти «Акцент» та «Спалах» у червні взяли участь у фестивалі весільних обрядів, де отримали Диплом учасника за збереження автентичних традицій регіону, популяризацію та самобутнє виконання української фольклорної обрядової спадщини в Голобській громаді.

У вересні гурт «Спалах» був учасником концерту Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Лісова пісня» в селі Колодяжне. У жовтні цей же колектив отримав гран-прі на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі талантів «Київська осінь-2018» та запрошення на участь у конкурсі «Золотий голос України» [Додаток К]. Також  у жовтні гурт «Спалах» до Міжнародного Дня культури був нагороджений Подякою районної ради. У листопаді гурт «Спалах» став лауреатом ІІ премії Міжнародного фестивалю-конкурсу «Сокальські візерунки-2018».

Солістка КЗ «ЦКіД» Карпук-Сугак Анастасія посіла І місце на Міжнародному конкурсі з вокалу «Зимові фантазії» в місті Києві, у квітні в місті Луцьку на обласному етапі «Лірика природи» отримала І місце за високу виконавську майстерність, сценічну культуру, пропагування пісенних творів екологічного спрямування, І місце у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Київська осінь-2018». Солістка Даринка Середа  у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Київська осінь-2018» отримала І місце, до Міжнародного Дня культури була нагороджена подяками районної та міської ради.

У Люблинці для наймолодших вихованців функціонує ЗДО «Калинонька». Нині в цьому дошкільному  закладі навчається 271 дитина. Установа працює з 1992 року, завідувач – Наталія Логвинюк. 

У селищі працює шкільна та селищна бібліотеки (книжковий фонд становить відповідно 19753 та 19211 одиниць зберігання).

Селище Люблинець – колиска талантів. Найвідоміші з них – поетеси Світлана Степаніна Сандар, Галина Лук’янівна Оліферчук, Олена Лук’янівна Прадійчук [6,310].

Роботи майстрині художньої вишивки Ольги Степанівни Шевчик неодноразово демонструвалися на численних виставках, чимало з них розлетілися по світу до Франції, Канади, Америки та Польщі. Чудові ікони, вишиті Ольгою Степанівною, прикрашають наш храм.

Отже, на сьогоднішній день у селищі маємо два заклади загальної середньої освіти, у яких навчається більше 700 учнів, заклад дошкільної освіти «Калинонька», школу мистецтв та дитячо-юнацьку спортивну школу, центр культури і дозвілля.  Завдяки безперервній наполегливій праці викладачів та вихованців наших освітніх установ ми досягаємо високих результатів у навчанні та спорті, в музичному та образотворчому мистецтві. Наші випускники стають успішними студентами, а згодом будують успішну кар’єру в обраній галузі. Таким чином, у Люблинці створені всі належні умови для здобуття освіти та всебічного розвитку молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 


РОЗДІЛ ІІІ. ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНІ ІНСТИТУЦІЇ.

У нашому селищі діють Хрестовоздвиженський та  Святопантелеймонівський храми.

Історія Хрестовоздвиженського храму веде свій початок від 1994 року. Бо саме в цьому році на Вербну неділю під відкритим небом на території колгоспного саду було звершене перше Богослужіння. Поки не мали свого приміщення, тимчасово молилися в дитячому садочку. 

У цьому ж році було зведено храм-капличку між селами Люблинець та Довгоноси, яка служила місцем молитви на час будівництва храму. Настоятелем призначено прот. Павла  Мацеліка, котрому випала доля  збудувати храм-каплицю для тимчасового Богослужіння.

У 1995 році архієпископ Луцький Ніфонт освятив місце в центрі селища під зведення величного храму, тоді ж і розпочалося будівництво.

При в'їзді в селище розташована бетонна хрест-фігура, яка встановлена в 1997 році. Дорога звідти веде  до собору.

Святиню  збудовано на кошти прихожан. Настоятель та церковна рада доклали чимало зусиль для будівництва храму. Освячено 19 листопада 2005 року архієпископом Володимир-Волинським Симеоном.

Окрасою храму є київські дзвони та ікона Печерської Божої Матері із мощами Києво-печерських угодників. У храмі можна приклонити свої коліна перед Розп’яттям і плащаницею Спасителя, і Божої Матері. Кожної неділі й у великі свята опускається ікона Почаївської Богородиці. У церкві можна звершити всі треби та подати записки. Постійно здійснюються паломницькі поїздки прихожан по святих місцях.

Храм семикупольний, що означає сім таїнств. Його висота 32 метри, ширина 15 метрів, довжина 30 метрів, будівля опалюється і має 6 київських дзвонів, які кличуть вірян на молитву. У 2008 році із св. Успенської Києво-Печерської Лаври була привезена ікона Печерської Божої Матері, в яку вмонтовано сім капсул з мощами святих угодників Києво-печерських.

До престольного свята Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня 2009 року на кошти меценатів встановлено і освячено новий чотирьох'ярусний іконостас.

При храмі діє недільна школа, в якій проводяться заняття із Закону Божого. Навчання організовано у двох групах: молодшій (35 учнів)  і старшій (30 учнів). Діють гуртки з бісеру й вишивки та з образотворчого мистецтва. Проводяться заняття-навчання з пономарями. Існує дитячий хор, який під керівництвом матушки Ксенії Мацелік не раз займав призові місця під час проведення духовних молодіжних фестивалів. Відбуваються вечори та зустрічі з молоддю, різні свята. Традиційними стали виступи дітей на Різдво, Великдень, на День Святого Миколая. Прихожани організовують благодійні акції, допомагають людям з особливими потребами, воїнам АТО, тим, хто потребує дороговартісного лікування тощо.

25 років служить перший настоятель протоієрей Павло Мацелік. Парафія налічує 1500 дворів.

З 2012 року напередодні свята Стрітення у школі традиційно проводяться урочисті заходи, присвячені Дню православної молоді. Настоятель місцевого Хрестовоздвиженського храму протоієрей Павло Мацелік, молодіжний церковний хор, недільна школа організовують це незабутнє свято. Самі діти мають можливість продемонструвати свої таланти: кожний клас готує сценку “Життя класу” та пантоніму “Притчі” із Святого Письма. Проводиться особливий флешмоб, коли діти роздають надувні кульки в центрі селища усім молодим людям та вітають зі святом.

Щорічно настоятель Хрестовоздвиженського храму прот. Павло Мацелік звершує молебень перед новим навчальним роком. Священик бажає Соломонової мудрості під час навчання, окроплює святою водою та вручає подарунки на згадку [Додаток Л]. 

У вересні 2012 року столичними меценатами було передано копію Пересопницького Євангелія, на оригиналі якого присягають президенти. Настоятель храму відзначив, що це Євангеліє буде ще однією святинею храму.

Щороку з особливим трепетом поспішають на службу найменші: школярики-першокласники. Декого ведуть за руку батьки, когось бабуся, а хтось іде із хрещеною мамою. Настрій у всіх урочистий, піднесений. Адже у першокласників свято – перша сповідь.

Отець Павло на уроках Християнської етики і в особистому спілкуванні з учнями попередньо пояснює зміст Таїнства покаяння. Тому діти із дорослою серйозністю і відповідальністю виконують всі настанови отця Павла і батьків. Вони згадують свої провини, просять прощення у рідних. Після проповіді відбувається вручення свідоцтв-пам’яток про першу сповідь.

У 2013 році отець Павло здійснив паломницьку поїздку на гору Афон – місце подвигу й молитви. Враженнями від паломництва поділився з парафіянами: «Свою афонську молитву Владика розпочав із акафіста перед чудотворною іконою Божої Матері «Скоропослушниця» у монастирі Дохіар. Я побував у багатьох монастирях, де вклонився великим святиням: Чесному поясу Богородиці, главі св. Іоана Златоустого, іконі «Всецариця» - Пантанасса (монастир Ватопед). Помолився до Іверської чудотворної ікони (монастир Іверон), приступив до чесної глави апостола Андрія Первозванного на скиту цього святого. Приложився до чудотворної ікони святої Праведної Анни на її скиту, вклонився Дарам Волхвів і частині Древа Животворящого Хреста Господнього у монастирі святого Павла Ксиропотамського. У монастирі святого Пантелеймона молився на нічній службі та вклонився його святиням. Особливо незабутнім був нічний піший підйом до келії Гімнографів від монастиря Великої Афонської Лаври, де Владика звершив Богослужіння архієрейським чином».

16 січня 2014 року  учні недільної школи, що діє при Хрестовоздвиженському храмі смт Люблинець, здійснили поїздку до м. Луцька, де взяли участь у благодійному Різдвяному телемарафоні “Бог багатий милосердям”. Виступ відбувся на сцені Волинського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Школярі інсценізували казку “Різдвяний Колобок”. Після виступу школярів запросили на Митрополичу ялинку до обласного Будинку культури. Всі дякували отцю Павлу Мацеліку за організацію такої потрібної поїздки та за змогу долучитись до благодійної акції. Адже ця акція допоможе дітям-сиротам та людям, котрі потребують нашого милосердя та матеріальної допомоги. Приємно внести і свою невелику лепту до  великої справи.

Отець Павло Мацелік викладає християнську етику в школі, постійно проводить бесіди  як із старшокласниками, так і з молодшими школярами, намагається донести слово Боже до  всіх. Настоятель не тільки знає в обличчя та по імені  жителів Люблинця, як то кажуть "від малого до старого", але й уболіває за долю кожного, завжди готовий дати хорошу пораду, допомогти.

Cлужіння  Святопантелеймонівського храму розпочалося з 2007 року в одному з кабінетів  амбулаторії, який виділив нині покійний головний лікар Микола Гора. Через деякий час було надано земельну ділянку, де поставлено металевий вагончик. Саме в ньому і проводилися богослужіння. Потім розпочалося будівництво тимчасової каплиці, яка слугувала місцем богослужінь до завершення будівництва великого храму. Служіння в каплиці проводилося з 2009 по 2015 рік.

У 2009 році закладено фундамент великої церкви, на будівництво цього храму пішло 6 років. Першим настоятелем був отець Володимир Удуд, після нього прийшов отець Степан Старевич, який служив з 2007 по 2010 рік. У 2011 році на цю парафію було призначено отця Матвія Олійника.18 жовтня 2015 року великий храм було освячено Владикою [Додаток Н].

За період існування церкви відбулося 108 хрещень, 18 молодих пар повінчалися та 53 похорони, про що є відомості у церковній книзі реєстрацій.

Дана парафія налічує приблизно 350 прихожан із 70 сімей

При церкві діє недільна школа, в майбутньому на її потреби планується виділити окремий церковний будинок, де будуть проходити заняття  для дітей різного віку.

Сам отець Матвій здобував освіту у Волинській Православній Богословській академії, згодом вступив до Київської Православної Богословської академії, де здобув ступінь магістра. Паралельно навчався у Львівському Національному Аграрному університеті на факультеті архітектури та будівництва. Саме його дипломною роботою і був проект Святопантелеймонівського храму [Додаток М]. Крім того, за проектами священика встановлено памятні знаки Героям Небесної Сотні та Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

Цікавим є той факт, що свої перші собори він почав будувати ще в зовсім ранньому дитинстві. Використовуючи картон, сірники, фольгу та скоч у свої 14 років Матвій виготовив зменшену копію ковельського храму Юрія Переможця, в якому були престол, притвор, тетрапод та все інше у мініатюрному вигляді. Уже тоді, в далекому 2000 році, йому пророкували долю архітектора. Пророцтво збулося, бо священик сам спроектував храм, у якому веде богослужіння.

Отець Матвій – військовий капелан, з початком війни на Сході вся церковна громада активно  збирає все необхідне для воїнів і священик особисто  передає нашим захисникам. Настоятель кожного тижня проводить уроки мужності та патріотизму для старшокласників.

Отже, з двох невеличких капличок власними  силами ми створили два великі храми, які задовольняють усі релігійні потреби жителів селища. У церквах здійснюється духовне виховання дітей та молоді. Священики проводять вагому роботу для об’єднання жителів громади як через спільну молитву і служіння, так і через добрі справи. Наші духовні наставники опікуються сім’ями, котрі потрапили у складні життєві обставини, невтомно працюють над розбудовою та внутрішнім оздобленням церков, а також займають активну громадську позицію та беруть участь у всіх загальношкільних та загальноселищних заходах, присвячених пам’ятним подіям вітчизняної історії.

 


ВИСНОВКИ

Таким чином, у 1980 – 2000 роки населений пункт Люблинець  переживає ряд трансформацій. У 70-х роках минулого століття тут розпочинається будівництво ряду промислових об’єктів, найпотужнішими серед яких було ВО «Ковельбудіндустрія» та Ковельське міжрайонне підприємство по племінній справі. З 1987 році село набуває статусу селища (чисельність населення досягає 3500 чоловік). Змінюється зовнішній вигляд Люблинця: будуються багатоповерхові будинки, дитячі садки, школи, лікарська амбулаторія, клуб, магазини, заклади громадського харчування, асфальтуються та освітлюються вулиці тощо [Додаток О].

Практично всі молоді люди, які приїхали сюди у 80-их роках, були працевлаштовані в селищі та за відносно короткий період мали змогу отримати житло. Згодом ситуація дещо змінилася: у 90-их роках через програму приватизації та нерентабельність великі промислові підприємства припинили своє існування, сотні людей залишилися без роботи. Останнім було здано в експлуатацію багатоквартирний будинок по вул. Шкільній (1994 рік). З того часу державне житлове будівництво в селищі не ведеться. Проте швидко зростає кількість ошатних будинків у приватному секторі.

Згідно з проведеним нами соціологічним опитуванням серед учнів початкових класів ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» на даний час у селищі працевлаштовано 14 % їх батьків, працюють за кордоном – 4%, за межами селища – 82 %. Таке ж опитування було проведено серед учнів старших класів, результати показали, що 83 % батьків працюють за межами селища, 3% – за кордоном, а 13 % мають роботу в Люблинці [Додаток П].

На сьогодні в Люблинці функціонує декілька нових промислових підприємств: ТЗОВ «Ковель Вапно», ТОВ «НЕГАБАРИТ» ТЗОВ «УКРДОРС» та інші. З 2016 року наше селище є центром ОТГ. Лише за останні 2 роки було реалізовано ряд важливих проектів у селищі та інших населених пунктах громади, що охопили заклади освіти, медичні установи, благоустрій тощо.

Історія Люблинецької школи бере свій початок з 1975 року. Тоді це була звичайна сільська восьмирічка, а сьогодні вона є опорним навчальним закладом у громаді. Тут створено хор «Ранкова зірка», НТУ «Гіперіон», яке налічує 6 секцій та дає можливість слухачам під керівництвом учителів займатися науково-дослідницькою діяльністю, працює волонтер Корпусу Миру, котрий веде «Клуб англійської мови», діють інші гуртки різноманітного спрямування. Учні школи щорічно досягають високих результатів в обласних та всеукраїнських олімпіадах та конкурсах, стають переможцями спортивних змагань тощо.

Вагомий внесок у розвиток творчих здібностей школярів здійснюють заклади позашкільної освіти: школа мистецтв та ДЮСШ. КЗ «Центр культури і дозвілля Люблинецької територіальної громади» працює  спільно з садочками, школою мистецтв, загальноосвітніми школами, бібліотеками. Створено нові аматорські колективи, організовуються різноманітні мистецькі акції, концерти, лекції, бесіди, семінари та інші заходи.

Духовним життям громади опікуються священики Святопантелеймонівського та Хрестовоздвиженського храмів: отці Матвій Олійник та Павло Мацелік. Вони залучають жителів до спільного Богослужіння та відзначення релігійних свят, активно співпрацюють з освітніми установами та громадськими організаціями селища, організовують прихожан для участі у благодійній та волонтерській діяльності.

 Люблинець – селище молодих та ініціативних людей, котрі невтомно працюють над його розбудовою та розвитком, активно долучаються до всеукраїнських та міжнародних проектів та конкурсів, прагнуть створити тут промислове містечко європейського зразка з розвиненими інфраструктурою, сферою послуг та благоустроєм.

 

 

 

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

          Джерела

  1. Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 50. Матеріали 50-ї Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 22-й річниці Незалежності України і 495-тиріччю надання Ковелю Магдебурзького права / упоряд. А.Силюк. – Ковель, 2013. – 608 с.
  2. Минуле і сучасне Волині і Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 12-й річниці Незалежності України і 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права. Збірник наукових праць. У 2-х частинах. Луцьк: Надстир’я, 2003. – 342 с.

Література

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область / голов. редкол.: П.Т. Тронько, М. П.Бажан, М.К. Білогуров та ін. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1970. – 745 с.
  2. Корнелюк Д. Ковельщини славні імена. – Луцьк: Надстир’я, 2001.
  3. Поліщук Ю. П. Нарис історії населених пунктів Люблинецької громади. – Ковель, 2018. – 28 с.
  4. Семенюк А.В. Ковель: шлях через віки: Історико-краєзнавчі нариси. – Луцьк: Надстир’я, 2010. – 552 с.
  5. Семенюк А.В. Ковельщина: історія, слава, доля: науково-краєзнавчі нариси. –Луцьк – Ковель: Надстир’я, 2015. – 640 с.
  6. Цинкаловський О. Стара Волинь від найдавніших земель до 1914 р. Вінніпег, 1986.
  7. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Т.1. – Вінніпег, Канада. 1984 р.
  8. Rachwalski Е. Kowel. Wrocław, 2004.

 

Інтернет-ресурси

  1. Державна служба статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
  2. Ковель: історія та сучасність. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kovel.in.ua/ukr/news/.
  3.  Офіційний сайт міста Ковеля. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kovelrada.gov.ua/
  4.  ТОВ НЕГАБАРИТ  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.negabarit.ua/.
  5. ТОВ УКРДОРС – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukrdoors.business-guide.com.ua
  6.  ТОВ Ковель Вапно [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ua-region.com.ua
  7.  Люблинецька ОТГ – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lyublynets-gromada.org.ua
  8.  Люблинецький ліцей Волинської обласної ради –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lublinetsschool.ho.ua
  9. Вікіпедія – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   https://uk.wikipedia.org/wiki/Люблинець

 

 

 


ДОДАТКИ

Додаток А

    Населений пункт під назвою Люблинець відомий ще з початку ХІХ століття. За найпоширенішими свідченнями старожилів, заснували це село пани Люблинські, що за походженням були польськими шляхтичами. Проте архівні відомості свідчать про те, що Люблинець уперше згадується під назвою Люблин. Із письмових джерел дізнаємось, що люблинські панцирні латники Павло Красуцький, Потій Мостопович, Гаврило Литвинович, Павло Кашонович володіють у селі Люблині 10 волоками землі. Ці землі були їм надані князем Василем Сангушком у 1536 році взамін наділів у с. Годовичі. Лист від 1560 року Ковельського й Любачівського старости, Родомського каштеляна Гаврила Тарли, підтверджував цей обмін. А в листі, писаному ревізорами короля Сигізмунда ІІІ у 1590 році, зазначалося, що […вони, Люблінські латники, зобов’язані військовою панцерною службою на користь Речі Посполитої. Ми їх при володінні зазначеною землею і за здійснення військової повинності залишаємо]. Господарства панцирних бояр звільнялися від податків і феодальних повинностей. Імовірно, що саме охорона Ковельського замку та шляху на Люблін і дала назву селу Люблинець (Люблин).

 Садиба ж панів Люблинських була на території старого саду (західна околиця сучасного селища), селянські двори – поблизу села Довгоноси. На місці сучасної селищної ради були будинки наймитів. У обласному архіві зберігаються матеріали судової справи, з якої випливає, що місцеві селяни судилися з поміщиком Люблинським (30-ті рр. ХІХ ст.). У тому ж архіві були знайдені документи, з яких стало відомо, що пан Люблинський почав цікавитися нерухомістю, бо скуповував будинки в Ковелі та здавав їх в оренду.

Саме тоді село Люблинець було продане поміщику Конопацькому. За спогадами старожилів, Конопацькі збудували собі садибу між двома селами Люблинець та Довгоноси (сучасна територія Люблинецького ліцею). Панський маєток не зберігся, бо був спалений українськими повстанцями, а сам господар загинув під час Другої світової війни. На той час село мало близько 60 дворів з однією центральною вулицею, що вела до села Довгоноси. Відомо також, що центральною була вулиця Зіновія Копелюка (тепер центральна частина селища), а за нею починались панські землі. Крім цього, багато сімей проживали на хуторах, яких було близько тридцяти. 1939 році, після утворення Волинської області, населений пункт Люблинець увійшов до складу Мацеївського району (нині селище Луків). Лише після Другої світової війни Люблинець став частиною Мощенської сільської ради у складі Ковельського району [3].

 

Додаток Б

Результат пошуку зображень за запитом "прапор Люблинця" Результат пошуку зображень за запитом "прапор Люблинця"

Прапор та герб Люблинця

 

Додаток В

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/timeline/c4260e8396e7ef3765b4eedb65e08084.png

Населений пункт смт Люблинець, в ньому

 

 

За 2012 рік

За 2013 рік

За 2014 рік

За 2015 рік

Кількість померлих

39

37

28

28

Кількість народжених

77

61

68

45

 

Динаміка населення Люблинця має стабільну тенденцію до зростання.

 

 

 

ДОДАТОК Г

СВІДЧЕННЯ № 1

Інформація про джерело

Микола Савович Духницький, 1949 р.н.,

народився в с. Гуща Любомльського району, Волинської області. Розмова відбулася 15 листопада 2018 року в смт Люблинець

Свідчення записала Савош Таїсія Миколаївна, учениця 10 класу ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Зміст

Свідок, колишній директор Ковельського науково-дослідного підприємства по племінній справі. Описує розвиток даної установи з 1960 по 2000 роки, його спеціалізацію тощо.

 

І.: З якого року діяло Ковельське міжрайонне підприємство по племінній справі та хто його очолював?

М. С.: З 1960 року в Люблинці діяло Ковельське міжрайонне підприємство по племінній справі у тваринництві, яке забезпечувало нарощування генетичного потенціалу тварин у восьми територіальних районах Волинської області. Керівником підприємства до 1988 року працював Троцюк В.Н., головним спеціалістом по селекційно-племінній роботі – Клімук С.І.

І.: Скільки було працівників та чи мали вони якусь соціальну підтримку від держави?

М. С.: На підприємстві було працевлаштовано близько 150 осіб, для потреб яких функціонував відомчий дитячий садок на 50 місць, а також було збудовано 6 багатоквартирних та декілька індивідуальних будинків.

І.: На чому спеціалізувалося підприємство?

М. С.: У 1987 році додатково було відкрито Cпеціалізоване підприємство по оцінці бугаїв-плідників м’ясних порід за власною продуктивністю, на якому проводилась оцінка Української та Волинської породи, а також здійснювалося порівняння м’ясної продуктивності бичків Чорно-рябої молочної породи до помісей чорно-рябої схрещеної з Волинською м’ясною породою і чистокровними бичками Української м’ясної породи. Вирощені на підприємстві бугаї Української  м’ясної породи протягом трьох років поспіль визначалися чемпіонами Всеукраїнської виставки м’ясних тварин (жива вага представлених тварин становила 925 кг, що стало своєрідним рекордом). Справжньою революцією селекційно-племінної роботи в м’ясному скотарстві стало впровадження ембріопересадок, що дало змогу в десятки разів скоротити час на отримання чистокровних тварин певної спеціалізованої м’ясної породи. Цією роботою завідував ветеринарний спеціаліст високого рівня професійної підготовки Ягнюк Йосип Дмитрович.

Таким чином, завдяки дослідній і науковій роботі в 1993 році дану установу було перейменовано у Ковельське науково-дослідне племпідприємство, керівником було призначено  мене.

І.: Коли і за яких обставин підприємство припинило свою діяльність?

М. С. : У 2000 році  діяльність підприємства була припинена, в зв’язку з програмою приватизації та реорганізацією його у колективне сільськогосподарське підприємство з подальшим розпаюванням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Д

C:\Users\Администратор\Desktop\Для наукової\20190116_145933.jpg

Стаття в газеті «Прапор Леніна» про святкування проводів Зими, 1981 рік

 

Додаток Е

C:\Users\Администратор\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\завантаження.png

Новобудови Люблинця, 1980-ті роки

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Є

Інформація про джерело

Сіховська Наталія Миколаївна, 1976 р.н.,

народився в м. Ковель, Волинської області. Розмова відбулася 10 жовтня 2018 року в смт Люблинець

Свідчення записала Пляшко Софія Русланівна, учениця 10 класу ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Зміст

Свідок, голова Люблинецької ОТГ. Описує розвиток громади з 2015 по 2018 роки, участь в економічних та освітніх проектах тощо.

 

І:Скільки років ви перебуваєте на даній посаді?

Н. М.:  На посаді голови я перебуває вже майже 3 роки.

І:Які проекти були реалізовані за даний період?

Н.М.: Найбільше проектів було реалізовано, коли було утворено ОТГ. Адже стали ширші можливості подавати заявки на різні програми та конкурси, отримувати від держави ряд субвенцій для розвитку інфраструктури. За рік і 10 місяців було реалізовано не малий перелік проектів: у січні 2017 року – капітальний ремонт шатрової покрівлі ОНЗ «Люблинецька ЗОШ  І-ІІІ ст.» (співфінансування з Волинською обласною радою), у лютому 2017 року було виділено державну субвенцію на розвиток інфраструктури населених пунктів. За ці гроші було здійснено такі проекти: утеплення фасаду дитсадочка, освітлення села Нові Кошари, освітлення вул. Панаса Мирного (у Люблинці) та вул. Дачна, освітлення села Калинівка, за місцеві кошти:у селі Кругель було зроблено капітальний ремонт клубу, у селі Мощена було збудовано санвузли у школі, на початку 2018 року:за умови спів фінансування було здійснено проект реконструкції місцевого водозабору, за допомогою державної програми по будівництві футбольних полів із штучним покриттям було збудовано футбольне поле на території школи (смт Люблинець), у лютому: за кошти субвенції на розвиток соціально-економічної культури було збудовано новий дитячий майданчик у с.Мощена, на фінансуванні державного фонду було здійснено проект оновлення музичного устаткування у Люблинецькій школі мистецтв.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Ж

C:\Users\Администратор\Desktop\Для наукової\20190116_150705.jpg

Статття в газеті «Прапор Леніна» про будівництво школи, 1975 рік

 

Додаток З

E:\ДЛЯ СТІНГАЗЕТИ\23120229_10155063272020509_4639625512472376617_o.jpg

Випускник школи Поліщук Роман виступає з доповіддю в парламенті Канади, 2017 рік

 

Додаток ИСвітлина від Natalia Yagodinec.

Наталія Ягодинець в ролі Оксани, опера «Запоржець за Дунаєм» (2017 рік)

 

 

 

Додаток І

D:\Мирослава\Тамара Павлівна\1-02.jpg

Хор «Ранкова зірка» на фестивалі в Польщі (м. Лодзь), 2003 рік.

 

 

 

 

Додаток Ї

D:\Мирослава\Тамара Павлівна\DSC00838.JPG

Анастасія Карпук-Сугак на фестивалі «Червона Рута», 2018 рік

 

Додаток Й

image-0-02-05-681fc80f4d1fed7418c511958d9dcf2a457429b71f5ba890311c92da8db4ec76-V (1)

Призер конкурсу «Обєднаймося ж, брати мої» Вікторія Войтанік, 2018 рік

 

 

 

 

 

Додаток К

Світлина від Анастасії Карпук-Сугак.

Гурт «Спалах», фестиваль «Київська осінь», 2018 рік

 

Додаток Л

Світлина від Павла Мацеліка.

Отець Павло Мацелік з учнями 4-Б класу, 2017 рік

Додаток М

C:\Users\Администратор\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG-61de1e9c72b1ad38aafceae131fc5f5b-V.JPG

 

C:\Users\Администратор\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG-90d50e08f89a3b1ab818aa1e1036027c-V.JPG

 

Святопантелеймонівський храм, 2015 рік

 

ДОДАТОК Н

СВІДЧЕННЯ № 3

Інформація про джерело

От. Матвій Олійник, 1987 р.н.,

народився в м. Ковель, Волинської області. Розмова відбулася 10 листопада 2018 року в смт Люблинець

Свідчення записала Пляшко Софія Русланівна, учениця 10 класу ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Зміст

Свідок, колишній директор Ковельського науково-дослідного підприємства по племінній справі. Описує розвиток даної установи з 1960 по 2000 роки, його спеціалізацію тощо.

 

І.: З якого року розпочалося служіння храму?

М.О.: Cлужіння Святопантелеймонівського храму розпочалося в 2007 році в одному з кабінетів  амбулаторії, яке виділив нині покійний головний лікар Микола Гора. Через деякий час було виділено земельну ділянку, де поставлено металевий вагончик, саме в ньому і проводилися богослужіння. Потім розпочалося будівництво тимчасової каплиці, яка слугувала місцем богослужінь до завершення будівництва великого храму. Служіння у каплиці проводилося з 2009 по 2015 рік. У 2009 році закладено фундамент великої церкви, на будівництво цього храму пішло 6 років.

І.: Хто був першим настоятилем?

М.О.: Першим настоятелем був отець Володимир Удуд, після нього прийшов отець Степан Старевич, який правив з 2007 до 2010 року. У 2011 році на цю парафію було призначено отця Матвія Олійника.18 жовтня 2015 року великий храм було освячено Владикою.

І.: Скільки хрещень та вінчань відбулося у храмі?

М.О.: За період існування храму відбулося 108 хрещень, 18 молодих пар повінчалися та 53 похорони, про що є відомості у церковній книзі реєстрацій.

Дана парафія налічує приблизно 350 прихожан із 70 сімей.

І.: Де ви здобували освіту?

М.О.: У Волинській Православній Богословській академії, згодом вступив до Київської Православної Богословської академії, де здобув ступінь магістра. Паралельно навчався у Львівському Національному Аграрному університеті на факультеті архітектури та будівництва. Моєю дипломною роботою і був проект Святопантелеймонівського храму

 

 

 

Додаток О

 

http://www.lyublynets-gromada.org.ua/wp-content/uploads/2017/04/slider-2.jpg

 

 

http://www.lyublynets-gromada.org.ua/wp-content/uploads/2017/04/slider-1.jpg

 

 

http://www.lyublynets-gromada.org.ua/wp-content/uploads/2017/04/slider-7.jpg

 

Селище Люблинець, сучасний вигляд

 

 

 

 

 

 

Додаток П

 

Статистичні дані про працевлаштування батьків учнів ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» на основі проведеного соціологічного опитування (вересень, 2018 року)

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

docx
Додано
8 квітня
Переглядів
236
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку