Методичні рекомендації "МЕТОДИ І ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ ДІТЕЙ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ"

                                             

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ ДІТЕЙ  ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

 

                                                  

                                                  

                                             вчитель фізики Миколаївської гімназії №13

                                             Миколаївської міської ради, Миколаївської області    

                                             Міняйло Наталія Віталіївна

 

    

 

 

 

 

            

 

м. Миколаїв

2024

 

 

Зміст

 

ВСТУП  …………..…………………………………………………………3     

РОЗДІЛ1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ ДІТЕЙ  ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

1.  Основні завдання корекційно-виховної роботи  ……………………..5
2.  Корекція знань на уроках фізики………………………………………6

РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ ДІЯЛЬНІСНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ ФІЗИКИ УЧНЯМ  З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

2.1 Роль фізичного експерименту на уроках фізики ……………………..12                                                               2.2 Розв’язування задач з фізики - основна ланка в системі корекційно-  розвивального навчання учнів із затримкою психічного розвитку ……..15               РОЗДІЛ 3. ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ФІЗИКИ У КЛАСАХ КОРЕКЦІЇ ПСИХІСНОГО РОЗВИТКУ                                                                                                         3.1. Гра – спосіб пізнання навколишньої діяльності.  …………………….22                                                                                                                                                                              2.2. Приклади застосування ігрових технологій на уроках фізики                              в класах інтенсивної педагогічної корекції …………..................................24 ВИСНОВКИ  …………………………………………………………………37    СПИСОК ВИКОРИСТАНИ  ДЖЕРЕЛ  ……………………………………38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вступ.

      Зміни, що відбуваються у нашому сучасному світі, де ніщо не стоїть на місці, ставлять перед нами вимогу виховання активної, високоорганізованої людини, яка здатна пропонувати цікаві ідеї, бути активною, оригінальною, вміти підлаштовуватись до різноманітних ситуацій, приймати оригінальні, нестандартні рішення та навчатись протягом усього життя. Основним завданням школи є формування умінь знаходити, впроваджувати нові шляхи, методи, форми роботи для того, щоб підвищувати мотивацію та активність школярів, майбутніх фахівців різних галузей.

      У житті школяра пізнавальні процеси відіграють виняткову роль. Забезпечуючи сприйняття, переробку і засвоєння нової інформації, вони виступають безпосередньою основою операційного складу всіх пізнавальних і навчальних дій учня. Високий рівень їхнього розвитку (поряд зі сформованою навчальною мотивацією і здатністю до вольової саморегуляції) є важливою передумовою успішного здійснення навчальної діяльності, глибокого, міцного і творчого засвоєння матеріалу, а за рахунок цього і передумовою сприятливого розвитку особистості в цілому.

У дослідженнях останніх років відзначається тенденція зростання кількості дітей із відхиленнями фізичного та психічного здоров’я. Значну частину серед них займають особи із затримками психічного розвитку (ЗПР), яких на фоні загального погіршення дитячого здоров’я стає дедалі більше.

       Кожна дитина по-своєму унікальна, і потреби кожної дитини специфічні. Дитина з особливими освітніми потребами на сучасному етапі розвитку суспільства розглядається як особистість, яка має ті ж права, що й інші члени спільноти, але через особливості індивідуального розвитку їй необхідно надавати особливі освітні послуги. Завдяки сучасній комплексній допомозі у дітей з особливими потребами спостерігаються позитивні зміни в особистісно-мотиваційній, пізнавальній, емоційно-вольовій сфері.

      Загальне завдання шкіл класів інтенсивної педагогічної корекції полягає у створенні сприятливих умов для всебічного гармонійного розвитку особистості, з системою знань про природу, суспільство, людину.Загальноосвітні предмети відіграють важливу роль у корекційно- розвиваючому навчанні в школах і класах інтенсивної педагогічної корекції. Вивчення фізики в класах інтенсивної педагогічної корекції сприяє розв’язанню центрального завдання – корекції пізнавальної діяльності учнів із затримкою психічного розвитку, тобто подоланню або послабленню недоліків розвитку учнів цих шкіл.

    Вивчення фізики може мати значний позитивний вплив на розвиток дітей з особливими освітніми потребами, включаючи тих, хто має затримку психічного розвитку. Фізика як наука допомагає учням зрозуміти фундаментальні принципи, які керують навколишнім світом, сприяючи розвитку критичного мислення, проблемно-орієнтованого підходу та практичних навичок. Ось декілька ключових аспектів значення вивчення фізики для дітей з особливими освітніми потребами:

1. Розвиток когнітивних здібностей

Фізика вимагає логічного мислення та розв'язання проблем, що сприяє розвитку когнітивних здібностей дітей. Виконуючи завдання, які вимагають аналізу, синтезу та оцінки інформації, діти вчаться мислити більш критично та незалежно.

2. Покращення моторики та координації

Експериментальні та практичні аспекти фізики можуть допомогти у розвитку моторних навичок та координації. Робота з лабораторним обладнанням та інструментами надає можливість вдосконалити дрібну моторику, а також покращує сприйняття простору та відстаней.

3. Збагачення словникового запасу

Фізика вводить нову термінологію, яка може збагатити словниковий запас дітей. Вивчення нових понять сприяє мовному розвитку, а також покращує комунікативні навички через обговорення ідей та експериментів.

4. Соціальне включення та взаємодія

Групові проекти та експерименти сприяють соціальному включенню, вчать дітей працювати в команді, ділитися ідеями та співпрацювати з однолітками. Це допомагає розвинути соціальні навички та покращити взаєморозуміння.

5. Підвищення самооцінки

Успіх у вивченні нових концепцій та виконанні експериментів може значно підвищити самооцінку дітей з особливими освітніми потребами. Позитивний досвід у навчанні сприяє формуванню впевненості в собі та мотивації до подальшого навчання.

    Навчання фізики учнів в класах педагогічної корекції повинно здійснюватися в рамках корекційного навчання і тим самим створювати умови для успішного оволодіння ними програмного матеріалу.

    І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ ДІТЕЙ  ЗАТРИМКОЮ  ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

1.1 Основні завдання корекційно-виховної роботи

      Корекційно-розвиваючі уроки – це уроки, під час яких відпрацьовується навчальна інформація з позиції максимальної активності всіх аналізаторів кожного окремого учня. На уроці потрібно створювати такі ситуації, щоб у учня інтенсивно працювали психічні функції, спрямовані на розв’язання педагогічних завдань. Учитель повинен виступати не в ролі основного джерела інформації, а в ролі організатора результативних умов навчання. В першу чергу, мова йде не стільки про засвоєння знань, формування умінь і навичок, скільки про розвиток в учнів психічних функцій (пам’яті, уваги, сприймання, мислення), за допомогою яких він і буде засвоювати навчальну програму [2].

        Мета корекційно-розвиваючого навчання – створення умов, сприятливих   для розвитку особистості й ефективному засвоєнню нею навчального матеріалу.

                                  Основні завдання корекційно-виховної роботи:

- потребують розвитку всі види сприймання, особливо зорове та слухове, на базі яких розвиваються вищі психічні функції; з розвитком сприймання збагачуються різноманітні знання про навколишній світ і розуміння зв’язків між предметами та явищами, отже, розвивається мислення й мовлення дітей;

 - під час корекції розвитку та навчання дитини необхідно дбати про зміцнення її працездатності, уміння зосереджувати увагу й цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно  оцінювати результати;

- потрібно розвивати навчальну мотивацію, бажання вчитися, віру дитини у власні можливості, що можливе завдяки усвідомленню й оцінці реальних досягнень;

- допомогти дітям з ЗПР оволодіти різноманітними знаннями про навколишній світ, розвивати в них спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно добувати знання і користуватися ними;

- шукати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини;

- міняти види діяльності на уроці з метою відпочинку;

- здійснювати індивідуальний підхід, індивідуальну допомогу;

- давати завдання з опорою на зразки;

- проводити доступніший інструктаж щодо виконання завдань;

- для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;

- проводити динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;

- під час навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін її психічної діяльності: пам’яті, уваги, мислення, мовлення, темп роботи, вміння поборювати перешкоди;

- проводити індивідуальні корекційні заняття, на заняттях використовувати різноманітні види практичної діяльності.

Затримка психічного розвитку зачіпає всю психічну сферу дитини і, по суті, є системним дефектом. Тому процес навчання і виховання повинен будуватися з позицій системного підходу. Необхідно сформувати повноцінний базис для становлення вищих психічних функцій і забезпечити спеціальні психолого - педагогічні умови, необхідні для їх формування.

Корекція розвитку та навчання дітей може бути успішною лише тоді, коли вона максимально індивідуалізована, тому дуже важливо встановити причини, що зумовлюють труднощі у навчанні конкретної дитини.

1.2 Корекція знань на уроках фізики

      Фізика як навчальний предмет хоча і має можливості для здійснення корекційної роботи, але ще не здійснює корекції розумової діяльності. Тому, щоб процес навчання фізики носив корекційний характер, необхідно його спеціально організувати.

     На початку уроків необхідно розкривати учням практичне значення повідомлюваних знань, тому слід створювати позитивне ставлення учнів до навчального матеріалу, пробуджувати інтерес до нових знань, забезпечувати активне сприймання, усвідомлення і засвоєння знань, сприяти розвитку їх розумової діяльності [4].

      Під час вивчення нової теми частіше всього потрібно починати із створення певної життєвої ситуації, в якій особливо яскраво проявляються процеси або явища. Така ситуація ставить учнів перед проблемою, розв’язання якої вимагає засвоєння відповідних знань. Цим самим створюється ніби внутрішній стимул до оволодіння матеріалом з теми уроку. Але цей стимул слід постійно підтримувати в процесі корекційно - розвиваючого навчання, використовуючи різні методи і прийоми навчання.

      Для повідомлення нових знань варто використовувати ігрові прийоми. Також повідомлення нових знань можна починати з демонстрації будови приладів або пристроїв, їх дії або з демонстрації дослідів. Повідомлення нових знань можна будувати на основі певних знань учнів з даної теми, врахуванні їх життєвого досвіду, систематизуючи й узагальнюючи ці знання. Велику увагу потрібно приділяти розвитку логічного мислення учнів: від спостереження, від розрізнених фактів шляхом логічно побудованих систем запитань до узагальнень і висновків, до практичного використання.

В залежності від мети і змісту уроку під час закріплення навчального матеріалу можуть розв’язуватися різні завдання. В одних випадках закріплюються знання властивостей фізичних об’єктів, в інших – осмислюються узагальнення і висновки, уточнюються поняття, формуються уміння і навички. Велику увагу під час закріплення нових знань слід приділяти підбору нових прикладів, що підтверджують прояви вивчених закономірностей або властивостей фізичних об’єктів у новій ситуації. Під час закріплення знань перед учнями ставилися такі запитання, які вимагали від них передбачення результатів деяких дій на основі засвоєних знань. Наприклад: “Що відбудеться, якщо свічку, яка горить, накрити скляною банкою? Що станеться, якщо із двох ламп, з’єднаних послідовно, одна перегорить?”. Подібні запитання примушують учнів мислити, розвивати уяву, дають можливість проявити кмітливість, глибоко усвідомити свої знання і застосовувати їх у певній ситуації, отже мають корекційно- розвиваюче значення.   

 У дітей з затримкою психічного розвитку виникають проблеми у навчанні:

 - низька динаміка працездатності під час уроку;

- неуважність;

 - повільний темп осмислення інформації, виконання практичних завдань;

- непосидючість;

- не одразу розуміють пояснення;

- погано орієнтуються у зошиті;

- недостатньо розвинене словесно-логічне мислення;

 - психосоматичні порушення;

- низький рівень зорово-слухової пам'яті.

– низька мотивація до навчання.

У зв'язку з цим можна виділити кілька специфічних методів у роботі з дітьми із ЗПР з фізики:

Оскільки у таких дітей низька мотивація, вони не встигають засвоювати матеріал, тому у своїй роботі я використовую прийом "опорний конспект або схема". Під час вивчення нового матеріалу дитина кілька разів може звернутися до неї. Опорна схема полегшує засвоєння великого обсягу відомостей, загальної логічної обробки навчального матеріалу та переведення його в довготривалу пам'ять. Учні із затримкою психічного розвитку легше засвоюють матеріал у схемах. Схеми краще оформляти різними кольорами тому, що у дітей із ЗПР гостре сприйняття кольору.

      Інтелектуальна недостатність цих дітей в тому, що складні інструкції їм недоступні. Необхідно дробити завдання на короткі відрізки і пред'являти дитині поетапно, формулюючи завдання чітко і конкретно. Наприклад, замість інструкції «Склади розповідь по картинці» доцільно сказати таке: «Подивися на цю картинку. Що тут зображено? Що відбувається? і т.д.".

Ще один метод - це багаторазове повторення та промовляння визначень фізичних понять. Формули повторюємо та вивчаємо за допомогою карток, де записана вся формула, а потім пропонується картка з пропущеною фізичною величиною. Дитина має згадати яка величина пропущена.

Щоб зацікавити учнів із ЗПР використовуючи відеофрагменти, анімації, моделі це дає можливість показати демонстраційні експерименти, розглянути будову таких приладів як двигун, генератор, батарейка і т.д. Працюючи дистанційно, задаю додому відео - уроки , щоб дитина прослухала пояснення іншого вчителя і розібрала всі незрозумілі для нього моменти.

       Дуже корисні ігрові технології: комплект карток з фізичними величинами з яких можна складати формули, логічні ланцюжки залежності фізичних величин, у сьомому класі розминка з м'ячем «питання-відповідь», що сприяє і руховій активності та розвитку логічного мислення, гра «Незакінчена пропозиція» та і т.д. Для запобігання швидкій стомлюваності або зняття її перемикаю дітей з одного виду діяльності на інший, застосовую різноманітні види занять. Винятково важливе значення для дітей із ЗПР має м'який доброзичливий тон вчителя, увага до дитини, заохочення її найменших успіхів. Темп уроку має відповідати можливостям учня.

     Особливу увагу необхідно звернути вчителеві на підбір домашнього завдання для учня з ЗПР. Домашнє завдання має бути посильним, натомість має сприяти досягненню базового рівня предметних результатів. І якщо домашнє завдання передбачає вирішення фізичних завдань, то доцільно дати дитині покроковий алгоритм, інструкції для їх вирішення, подібні до того, що використовувалися на уроці. Можливо, за самостійного розв'язання завдань у класі запропонувати учню вирішити раніше розібрані завдання, але тепер самостійно чи в групі.

При виконанні домашнього завдання, пов'язаного з вирішенням завдань, учні, як правило, не можуть у визначенні логічних зв'язків між поставленими питаннями та відповідями на них. Подолати цю скруту допомагають проміжні питання та короткі відповіді учня на ці питання. Доцільно запропонувати учням пам'ятку, в якій є короткі відомості з теми, що вивчається.

Задача: Скринька під дією сили 40 Н переміщається на відстань 130 см. Визначити виконану  при цьому роботу.

Питання	Відповідь
Що необхідно визначити в  задачі?	Необхідно  визначити виконану роботу.
За якою формулою ми визначаємо роботу?	За формулою А=F∙s.
Які величини відомі за умовоюю задачи?	Сила 40Н, відстань130 см.
Як позначаються ці величини?	Сила – F, відстань – s.
Яку величину необхідно визначити у завданні? Як вона позначається?	Необхідно визначити роботу, що позначається літерою А.
Запишемо умову задачі.	Дано: F=40 Н  s = 130 см   А - ?
Чи всі величини дано у системі СІ?	Ні. s = 130 см переведемо в метри, s = 1,3м. Внесемо дані до умови задачі. Дано: F=40 Н  s = 130 см СІ 40 Н 1,3м А - ?
За якою формулою будемо розраховувати  роботу?	По формуле А=F∙s.
Визначимо чисельне значення роботи.	Дано: F=40 Н  s = 130 см СИ 40 Н 1,3м Розв’язання: А=F∙s. А =40Н 1,3 м =52 Дж А - ? Відповідь: 52 Дж.

Можна використовувати лише питання до завдання, спрямовуючи учня.

Також можна використовувати цей матеріал у вигляді брошури-розкладачки. Відповідаючи на ці запитання, учень має можливість перевірити себе, відкриваючи наступну сторінку і порівнюючи свою відповідь з правильною відповіддю. Даний варіант сприяє виробленню навичок самоконтролю.

Вправи на розвиток сприйняття.

Мета даного блоку завдань: розвиток здібностей до продуктивного сприйняття, яке передбачає розвиток спостережливості, здатності порівнювати, виділяти основні та фонові деталі образу, розвиток просторового сприйняття, сприймати форми, кольори, взаємне розташування предметів, сприйняття на основі перцептивних ілюзій.

Завдання.

1. Підрахувати скільки разів трапляються фізичні величини: a, g, S, t, F, m,                                      U, N, R, V у таблиці.

g	F	S	t	S	t	S	S
t	a	g	t	m	a	S	U
g	N	a	g	U	N	t	m
S	S	F	V	t	F	V	S
U	R	m	R	S	g	N	a

 

 

При виконанні завдання фіксується час, за який учень підрахує скільки разів зустрічається кожен знак.

 Можлива варіація цього завдання з використанням фактора колірної диференціації фізичних величин.

• Використовується варіант індивідуального та диференційованого підходу до кожного учня, тобто для кожного розмір таблиці та кількість символів варіюється.

• Символи в таблиці можна змінювати на позначення одиниць вимірювання фізичних величин, назву приладів і т.д.

• Якщо завдання даного типу я використовую як перевірочне, то даю до неї перелік додаткових питань. Наприклад:

- назвати символи;

- за допомогою яких пристроїв можна виміряти дані величини;

- назвати основні одиниці виміру даних фізичних величин тощо.

 

2. На малюнку не вистачає якоїсь деталі фізичного приладу. Визначити якої. Або дати завдання дитині, намалюй фізичний прилад із нестачею (немає стрілки, одна половина приладу тощо)

3. Виставити на демонстраційний стіл кілька приладів. Запам'ятати. Прибрати чи переставити їх. Відновити початковий стан приладів або назвати прибраний.

4. Задумати предмет, фізичну величину, прилад та за його описом вгадати задумане. Можна задавати навідні питання.

Вправи на розвиток уваги

1. Знайти картки, що утворюють пари.

На картках може бути формули, визначення, фізичний термін та її позначення тощо.

2. Головоломки. Фізичні ребуси.

3. Серед буквеного тексту є слова. Завдання полягає в тому, щоб якнайшвидше, переглядаючи текст, знайти та підкреслити слова, пов'язані з фізикою, з темою.

Наприклад, РОНПМАСАЛОГЕНПВІСИЛАЛНГЕШКРНЬЮТОНОРНГЩК ВАГАГНЕ

4. Написати в таблицю формули, які повторюються або відрізняються лише перестановкою множників. Знайти однакові формули. Засікаємо час, враховуємо правильність.

5. «Впізнай  формулу».

Картки з формулами з пропусками фізичних величин. Впізнати формулу, вставити літери, чи слова визначення, чи пропуски у речення тощо.

6. "Фізичне лото"

Картки з формулами, визначеннями ріжемо навпіл. Ділимо порівну: одну половину собі, іншу – дітям. Витягуємо одну частину, а учні шукають іншу. Формули вибираємо ті, з якими у дітей найбільші труднощі у запам'ятовуванні. Граємо дуже швидко.

7. "Знайди зайве".

Наприклад.

Фізична величина: об'єм, маса, внутрішня енергія, газ, довжина, густина.

Фізичні явища: блискавка, інерція, райдуга, градус, нагрівання.

ІІ. ВПРОВАДЖЕННЯ ДІЯЛЬНІСНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ ФІЗИКИ УЧНЯМ  З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

     Процес навчання – це двосторонній процес, який ґрунтується на діяльностях і учителя і учня. Основне завдання вчителя полягає в організації та управлінні навчально-пізнавальною діяльністю учнів, а також викладання. А основне завдання учня – учіння. В основі діяльнісного підходу лежить ідея індивідуальної активної діяльності учня, що спрямовує роботу вчителя на пошук завдань, які сприяють розвитку його особистості.

     Діяльнісний підхід, як і інші інноваційні підходи в навчанні, вимагає поетапного втілення. На першому етапі втілення, можна, наприклад, формувати елементарні загально навчальні компетенції школярів, як: знаходження головного змісту прочитаного або почутого, точне формулювання думок, побудова оригінальних висловлювань на задані питання чи теми, дослідження різних варіантів розв’язування задач, вибір найкращого, беручи до уваги різні критерії, співпраця з іншими (учнями і учителем) при виконанні спільного завдання, планування дій і часу, оцінка результатів своєї діяльності і т. д.

Вчитель знаходиться в пошуку ефективних шляхів навчання фізики. Перед ним виникає проблема: «як зацікавити учня, як досягти бажаного результату? Які форми навчання використати при цьому?» для того, щоб школярі були здатні засвоїти, а надалі використовувати здобуті на уроці знання у повсякденному житті.

Розв'язати цю проблему можна через використання системно-діяльнісного підходу в навчанні фізики, де головне місце в навчальному процесі відводиться активній та різнобічній, у максимальному ступені, самостійній пізнавальній діяльності школярів , а також перегляду змін у деяких напрямках роботи вчителя. Працюючи у цьому напрямку, передбачаю, що результатом роботи має стати досягнення у  учнів такого рівня навчальних досягнень, який би був достатнім для формування життєвої компетентності.

     Впровадження діяльнісного методу навчання у викладання фізики учням з затримкою психічного розвитку може стати ефективним способом підвищення їхнього інтересу до предмета, а також сприяти кращому засвоєнню матеріалу. Діяльнісний метод передбачає активне залучення учнів у навчальний процес через різноманітні форми практичної діяльності. Ось кілька ключових аспектів та рекомендацій щодо його впровадження:

1. Розробка індивідуалізованих навчальних планів

Врахування індивідуальних особливостей, потреб та рівня розвитку кожного учня.Встановлення реалістичних цілей та завдань, адаптованих до здібностей учнів.

2.  Фокус на практичному досвіді

Замість традиційного фокусу на теоретичних знаннях, діяльнісний метод акцентує на практичному досвіді. Це може включати лабораторні роботи, експерименти, виготовлення моделей та інші види практичної діяльності, які дозволяють учням безпосередньо спостерігати та досліджувати фізичні явища.

3.  Інтерактивність та групова робота

Діяльнісний метод спонукає до інтерактивності та співпраці між учнями через групові проєкти та дискусії. Це не тільки сприяє кращому засвоєнню матеріалу, але й розвиває соціальні навички та вміння працювати в команді.

4.  Індивідуалізація навчання

Враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, діяльнісний метод дозволяє адаптувати навчальний процес до їхніх потреб та можливостей. Це може включати модифікацію завдань, обсягу та темпу навчання.

5.  Використання асистивних технологій

Асистивні технології можуть значно підвищити ефективність діяльнісного методу, забезпечуючи учням з затримкою психічного розвитку доступ до навчальних матеріалів та інструментів. Це може включати спеціальне програмне забезпечення, інтерактивні дошки, аудіо- та відеоматеріали.

6. Підтримка та мотивація

Важливою частиною діяльнісного методу є створення позитивного та підтримуючого навчального середовища. Вчителі повинні активно заохочувати учнів, відзначати їхні успіхи та допомагають долати невдачі.

7. Забезпечення безпеки під час практичних занять

Адаптація експериментальних процедур та обладнання для забезпечення безпеки учнів. Навчання учнів правилам безпеки та основам відповідального поводження з матеріалами та обладнанням.

Всім добре відомо, щоб мислення почало працювати, людину необхідно чимось здивувати, викликати інтерес. При першій же зустрічі школярів з фізикою, як навчальною дисципліною, слід досягти максимально можливого емоційного сплеску, дотримуючись трьох кроків педагогічної діяльності: 1-й - від цікавості до здивування; 2-й - від здивування до активної допитливості і прагнення дізнатися; 3-й - до міцного знання.

На першому етапі курсу фізики доцільно відводити  для нетривалих бесід на теми, які мають зв'язок з  матеріалом, що вивчається. Під час цих бесід можна говорити про окремі етапи життя і діяльності вчених, успіхи в розвитку науки і техніки, фантастичні складові, історії відкриттів досліджуваних фізичних явищ.  При поясненні й сприйманні нового матеріалу, використовую фотографії, малюнки, електронні презентації, відеофрагменти. Такий підхід оживляє урок і сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, закріпленню і поглибленню одержуваних ними знань, створення цілісного уявлення про навколишній світ. А головне, ці прийоми дозволяють легко контактувати з учнями, викликати їх увагу, яскраво і образно піднести досліджуваний матеріал, що сприяє його засвоєнню.

2.1 Роль фізичного експерименту на уроках фізики

     Фізика – наука експериментальна. Багато часу на уроці мають займати демонстраційні та лабораторні експерименти. Для учнів демонстрація дослідів є сильним подразником, що привертає увагу новизною побаченого та ефектністю.

      Очевидно, що зацікавити учнів фізикою, добитися розуміння та засвоєння основ цієї науки, прищепити певні експериментальні вміння і навички можна лише при широкому використанні фізичного експерименту. Експеримент є найважливішим елементом процесу навчання фізики. Він виконує декілька дидактичних функцій: підвищує зацікавленість до предмета, активізує розумові здібності, розвиває спостережливість, сприяє політехнічній освіті.

     Без експерименту не можна організувати раціонального вивчення фізики. Якщо вчитель надає перевагу словесним методам навчання, це часто приводить до формалізму і механічного запам’ятовування. Тому всі зусилля вчителя фізики повинні бути спрямовані на те, щоб учні бачили дослід і самі виконували його, бачили фізичні прилади вчителя і мали можливість працювати з ними.

     Домашні експериментальні роботи  – найпростіший самостійний експеримент, який виконується учнями вдома, поза школою, без безпосереднього контролю з боку вчителя за ходом роботи.

      Головні завдання таких експериментальних робіт: формувати вміння спостерігати фізичні явища в природі та побуті; формувати вміння виконувати вимірювання за допомогою вимірювальних засобів, що використовуються в побуті; формувати інтерес до експерименту і до вивчення фізики; формувати самостійність і активність.

     Використання реального чи віртуального фізичного експериментів активізує пізнавальну діяльність учнів, але тільки поєднуване їх застосування дає позитивні результати при навчанні фізики.

Фронтальні лабораторні роботи

     Виконання лабораторних робіт передбачає володіння учнями певної сукупністю умінь, що забезпечують досягнення необхідного результату. У кожному конкретному випадку цей набір умінь залежатиме від змісту досліду і поставленої мети, оскільки визначається конкретними діями учнів під час виконання лабораторної роботи. Разом з тим вони є відтворенням узагальненого експериментального вміння, яке формується всією системою навчального фізичного експерименту і має складну структуру, що містить:

а) уміння планувати експеримент, тобто формулювати його мету, визначати експериментальний метод і давати йому теоретичне обґрунтування, складати план досліду і визначати найкращі умови його проведення, обирати оптимальні значення вимірюваних величин та умови спостережень, враховуючи наявні експериментальні засоби;

б) уміння підготувати експеримент, тобто обирати необхідне обладнання і вимірювальні прилади, збирати дослідні установки чи моделі, раціонально розміщувати приладдя, домагаючись безпечного проведення досліду;

в) уміння спостерігати, визначати мету й об’єкт спостереження, встановлювати характерні ознаки перебігу фізичних явищ і процесів, виділяти їхні суттєві ознаки;

г) уміння вимірювати фізичні величини, користуючись різними вимірювальними приладами і мірами, тобто визначати ціну поділки шкали приладу, її нижню і верхню межу, знімати показання приладу;

д) уміння обробляти результати експерименту, знаходити значення величин, похибки вимірювань ( у старшій школі), креслити схеми дослідів, складати таблиці одержаних даних, готувати звіт про проведену роботу, вести запис значень фізичних величин у стандартизованому вигляді тощо;

е) уміння інтерпретувати результати експерименту, описувати спостережувані явища і процеси, вживаючи фізичну термінологію, подавати результати у вигляді формул і рівнянь, функціональних залежностей, будувати графіки, робити висновки про проведене дослідження, виходячи з поставленої мети.

Домашні досліди і спостереження з фізики, які проводяться самими учнями: дають можливість  розширювати сферу взаємозв’язку теорії з практикою; розвивають в учнів інтерес до фізики та техніки; пробуджують творчу думку в учнів та розвивають здібності до винахідництва; привчають учнів до самостійної дослідницької роботи; виробляють в учнів цінні якості: спостережливість, увагу, ціле направленість і акуратність

Як свідчить практика, систематичне виконання учнями експериментальних лабораторних робіт дає змогу свідомо сприймати навчальний матеріал, підвищує інтерес до фізики, розвиває допитливість.

Наведемо кілька прикладів домашніх експериментальних робіт.

Приклади завдань для домашньої дослідницької роботи

1.   Продумайте та проведіть експеримент, що засвідчує явище дифузії. Зробіть звіт.
2.   Як, маючи дощечку, молоток, два цвяхи, спиртівку й пінцет, показати, що розмір монети в 5 копійок під час нагрівання збільшується? Виконайте відповідний дослід, поясніть явище.
3.   Станьте увечері неподалік від вуличного ліхтаря. Уважно роздивіться свою тінь. Задокументуйте побачене, поясніть результат спостереження.
4.   Перевірте на досліді властивість ока змінювати діаметр зіниці залежно від освітленості об’єкта розглядання.
5.   Визначте середню швидкість, я якою ви зазвичай ідете від дому до школи.
6.   Візьміть добре зволожену та віджату серветку, покладіть іі на блюдце, а блюдце поставте в холодильну камеру. Спостерігайте за нею декілька днів. Напишіть звіт.
7.   Визначте прискорення вільного падіння в домашніх умовах.

2.2 Розв’язування задач з фізики - основна ланка в системі корекційно-розвивального навчання учнів із затримкою психічного розвитку

Розв’язування задач з фізики є одним із могутніх засобів навчання фізики і розвитку учнів на конкретному матеріалі. Жодне визначення, принцип або формула не можуть бути цілком засвоєні доти, поки вони не випробувані на задачах [6].

Вправи і задачі з фізики – це форми завдань, в яких на основі викладеного в них поєднання фізичних явищ або співвідношення фізичних величин потрібно з’ясувати причини або наслідки викладеного або визначити значення фізичних величин і оцінити їх відповідно до того чи іншого завдання [5].

Місце і значення вправ і задач з фізики визначається тим, наскільки вони ефективні як засіб навчання фізики в класах інтенсивної педагогічної корекції для досягнення нормального розвитку учнів із затримкою психічного розвитку, їх загальної і політехнічної освіти, а також тим, якою мірою робота над вправами і задачами сприяє:

а) засвоєнню учнями системи знань, передбачених навчальною програмою з фізики;

б) формуванню в учнів практичних умінь і навичок;

 в) корекції і розвитку стилю фізичного мислення;

 г) підготовки до повноцінного життя і майбутньої професійної діяльності.

Практика показала, що робота учнів із затримкою психічного розвитку над вправами і задачами повинна:

1. Бути засобом повідомлення нових знань, вихідним пунктом розв’язання на уроках нових фізичних проблем.

 2. Сприяти розкриттю суті фізичних законів, явищ і закономірностей, формуванню системи фізичних понять, а також свідомому, глибокому і міцному засвоєнню учнями навчальної інформації.

 3. Коригувати і розвивати фізичне мислення учнів, зокрема здатність аналізувати і пояснювати фізичні явища та процеси, виявляти залежності між фізичними величинами, які описують їх.

4. Ілюструвати зв’язок фізики з технікою, побутом і власним досвідом учнів.

5. Виховувати навички самостійної роботи, волю і наполегливість у подоланні труднощів у процесі реабілітації.

      Велика різноманітність вправ і задач з фізики, що відрізняються змістом, композицією, тематикою, складністю, вимагає від методики навчання фізики класифікації їх за тими або іншими ознаками, що є важливим для методики використання вправ і задач у процесі корекційно-розвивального навчання учнів із затримкою психічного розвитку. Значення класифікації вправ і задач з фізики полягає в тому, що, користуючись нею, вчитель зможе уникнути однобічності у доборі задач для їх використання, забезпечить вправам і задачам кожного виду належне місце в процесі роботи з учнями, повніше і всебічніше використати все те, що дають вправи і задачі як засіб навчання, корекції, розвитку і виховання учнів із затримкою психічного розвитку.

     Оскільки основними способами розв’язування вправ і задач є логічне мислення, математичні дії і фізичний експеримент, то відповідно до цього існують такі задачі: якісні (логічні, задачі-запитання), розрахункові та експериментальні. Якісними (логічними) задачами називаються такі задачі, які розв’язуються за допомогою фізичного мислення, фізичного мислення і рисунка (фотографії), але не вимагають для розв’язання обчислень, експерименту, вимірювань. Якісні задачі мають виняткову цінність у навчанні фізики, оскільки вони коригують і розвивають фізичне мислення учнів, їх спостережливість, навчають застосовувати знання під час пояснення явищ і закономірностей фізики в природі, побуті й техніці. Розрахункові задачі – це такі задачі, які вимагають для розв’язання, крім фізичного мислення, математичних дій. Експериментальні задачі вимагають для розв’язання проведення дослідів, спостережень, вимірювань і розрахунків. Використання в навчальному процесі експериментальних задач дає можливість  розв’язувати ряд важливих педагогічних проблем, зокрема розвивати творчі здібності учнів та уміння аналізувати умову задачі і вибирати модель експерименту, вдосконалювати навички застосування законів фізики тощо. Важливим елементом розв’язування експериментальних задач є знаходження можливості постановки експерименту для вимірювання фізичних величин.  Експериментальним задачам належить вирішальна роль у формуванні в учнів експериментальних умінь і навичок, в ознайомленні їх  з основними елементами пізнання: дослідними фактами і спостереженнями.

     Нарешті, розв´язуючи  експериментальні  задачі, учні самостійно спостерігають за проходженням явищ, і процес навчального пізнання набирає дослідного характеру. Виконуючи те чи інше дослідження, учні мають справу не з новим експериментом, а з новим застосуванням відомих приладів.

      Аналіз й узагальнення методики розв’язування вправ і задач, а також спостережень у процесі їх розв’язання учнями із затримкою психічного розвитку, дають можливість використовувати таку загальну схему розв’язування задач з фізики:

 1. Ознайомлення з умовою вправи або задачі. Читати умову треба уважно, щоб учні чітко засвоїли її зміст. У разі потреби умова вправи або задачі перечитується 2-3 рази, щоб учень запам’ятав її.

 2. Пояснення невідомих термінів і виразів. Воно повинне бути чітким, логічним і зрозумілим учням. Терміни разом з поясненнями учні записують у свій фізичний словник.

 3. Фізичний аналіз вправи або задачі. Він є з’ясуванням того, які фізичні явища і закономірності становлять зміст вправи або задачі, відносно чого вони проявляються, який зв’язок між ними, які фізичні поняття ввійшли в умову вправи або задачі, який їх шлях розв’язання. Фізичний аналіз вправи або задачі виражається низкою зв’язаних між собою логічних умовиводів, що грунтуються на відомих учням фізичних закономірностях. Глибина аналізу визначається насамперед вимогами навчальної програми і рівнем знань учнів.

 4. Доповнення умови довідниковими даними. Цей процес привчає учнів до роботи з табличними даними, довідковою літературою, збірником задач.

5. Короткий запис умови. Він має глибокий педагогічний зміст. Щоб записати коротко умову вправи або задачі, учні повинні уважно розібрати її, зрозуміти, про що в ній говориться і що треба визначити.

6. Вираження даних в СІ. Для того, щоб учні без утруднень виконували цей етап розв’язування вправи або задачі, треба своєчасно подати їм співвідношення між одиницями фізичних величин.

7. Виконання рисунка, схеми, підготовка обладнання тощо.

 8. Вибір прийому, методу і способу розв’язування вправи або задачі.

9. Формулювання відповіді на запитання, визначення значень шуканих величин.

10. Аналіз відповіді, тобто порівняння відповіді з фізичними умовами вправи або задачі, з реальним життям, з відповіддю у підручнику або збірнику задач, має і фізичний, і методичний смисл. Аналіз відповіді дає можливість виявити допущену учнем помилку, порівняти фізичні події з реальною дійсністю, відновити в пам’яті відповідні фізичні положення.

11. Інші способи розв’язання вправи або задачі. З’ясування можливості визначення фізичних величин, що не є шуканими за умовою, галузей і мети практичного використання розглянутих явищ і закономірностей, корекції і розвитку фізичного мислення учнів.

12. Практичне використання фізичних процесів або явищ, про які йдеться мова у вправі або задачі. Вказівка на практичне використання фізичних явищ і закономірностей має глибокий зміст, оскільки це сприяє подоланню формалізму в знаннях учнів, розширенню політехнічного кругозору учнів і підвищенню у них інтересу до розв’язування вправ і задач.

      Працюють в класах, де навчаються учні із затримкою психічного розвитку, потрібно мати на увазі, що основним завданням під час розв’язування задач є формування в учнів навичок застосовувати отримані знання, використовувати їх в окремих випадках, готувати учнів до практичної діяльності. Тому потрібно дотримуватися певної послідовності під час виконання вправ. Розв’язування розрахункових задач не повинно бути першою ланкою в ланцюжку вправ. Обчислювальна частина задачі висувається на перший план і учні не розуміють її фізичної суті. Тому розв’язування вправ після вивчення нової теми повинне розпочинатися з розгляду прикладів розв’язування задач і якісних (задач-запитань, логічних задач). Якісні задачі сприяють закріпленню в пам’яті учнів розглянутого на уроці матеріалу, сприяють усвідомленому сприйманню учнями фізичної суті розглянутих на уроці питань і слугують прекрасним засобом для формування навичок і вмінь застосовувати знання на практиці. Учнів цікавлять також задачі, які супроводжують фізичним експериментом, а саме: для постановки задачі, для розв’язання задачі, для перевірки результатів розв’язку. Наступним кроком у вправах учнів є розв’язання розрахункових задач. Підбирати задачі потрібно такі, що ілюструють практичне застосування фізичних закономірностей у техніці й побуті і які не є громіздкими і складними.

    Добираючи експериментальні задачі, треба враховувати   вік учнів, їх психологічні особливості і рівень знань з фізики. Експериментальні задачі дають ефект тоді, коли учні достатньою мірою володіють відповідним матеріалом. Форма постановки задачі має бути  зручною для розв’язування на кожному етапі уроку.

 Вводити експериментальні задачі під час навчання доцільно поступово, використовуючи допоміжні досліди.

Весь процес розв’язування експериментальної задачі можна умовно поділити на чотири основних етапи

1. Підготовчий

2. Дослідний

3. Реалізуючий  (вимірювальний)

4. Підсумковий

Кожному етапу відповідає певний психічний стан учня, який може бути створений вчителем за допомогою різних дидактичних  матеріалів.

    На першому етапі учнів ознайомлюють з умовою задачі та переліком  приладів та матеріалів, які потрібні  для виконання експерименту. Потім пригадують означення шуканих фізичних величин, з´ясовують,  які властивості тіл чи які явища вони характеризують, визначають  їх зв'язок з іншими фізичними величинами і записують відповідні формули.

    На другому етапі розробляють теоретичний шлях розв’язання задачі  і складають план виконання дослідів. Далі з наявного обладнання учні добирають потрібні для виконання  досліду прилади і предмети , визначають ціно поділки вимірювального приладу і межі вимірювання, вибирають спосіб вимірювання і формулу, яка  йому відповідає. Потім,  виконавши в разі потреби схематичний малюнок установки, складають установку і перевіряють її дію, визначаючи найефективніші умови для дослідження.

    Третій етап – це виконання досліду. При цьому учням повідомляють  експериментально встановленні дані, яких бракує в задачі. Встановивши кількість потрібних вимірювань, складають таблицю, в яку заносять  значення величин, і виконують вимірювання. Водночас учні демонструють  свої вміння  користуватися вимірювальними приладами. В робочу формулу  підставляють  середні значення даних експерименту і визначають шукану величину.

   Начетвертому етапі учні аналізують і перевіряють  достовірність знайдених результатів і роблять висновки.

   Після вивчення певного розділу або теми курсу фізики учням пропонуємо завдання підсумкового характеру. Такі завдання дають можливість з’ясувати як учні засвоїли теоретичний матеріал, яких практичних умінь і навичок вони набули. Крім того, завдання підібрані і побудовані так, що учень, виконуючи їх, вважає, що він сам це знає і вміє робити без допомоги учителя або свої товаришів.

ІІІ. ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ФІЗИКИ У КЛАСАХ КОРЕКЦІЇ ПСИХІСНОГО РОЗВИТКУ

  3.1. Гра – спосіб пізнання навколишньої діяльності.

Ігрові технології навчання на уроках, зокрема фізики, мають місце при здійсненні дидактичної гри. Це форма організації навчання, яка здійснюється педагогом на основі цілеспрямованої організованої діяльності учнів за спеціально розробленим ігровим сценарієм, спираючись на максимальну самоорганізацію учнів при моделюванні досвіду людської діяльності.

   Якщо навчально–пізнавальну діяльність постійно “підживлювати” новими нестандартними підходами та ігровими елементами, то навчання стає більш цікавим, глибоким і гнучким, а це все веде до значного підвищення його результативності.

Гра, являється простим та близьким людині способом пізнання

навколишньої дійсності, є найбільш природним та доступним шляхом до оволодіння тими або іншими знаннями, вміннями та навичками.

Гра поряд з працею і навчанням - один із основних видів діяльності  людини, дивовижний феномен нашого існування.

За означенням Г. Селевка,  «гра -  це вид діяльності в умовах ситуацій, які направлені на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складаються і вдосконалюється    самоуправління поведінкою.»

«У дитини є жага до гри, і треба його задовольняти – радив А.С. Макаренко – необхідно не тільки їй дати час пограти, але й заповнити цією грою все життя дитини. Все її життя – це гра.»  Відомий французький фізик Луї де  Бройль стверджував, що всі ігри (навіть самі прості) мають багато спільних елементів з працею вченого. В грі приваблює поставлена задача і трудність, яку можна подолати, а  слідом радість відкриття і відчуття подоланої перешкоди. Саме тому всіх людей, незалежно від віку, приваблює гра .

   Гра, як одне з найдивовижніших явищ людського життя привертала до себе увагу філософів та дослідників різних епох (Платон, Аристотель, Гегель, Шиллер).

    У вітчизняній педагогічній літературі зустрічаються різні погляди і підходи до суті дидактичних можливостей ігор. Деякі вчені, наприклад, Л.С. Шубіна, Л.І. Крюкова та інші, відносять їх до методів навчання. У.П. Бедерканова, Н.Н. Богомолова характеризують ігри як засіб навчання. Ігрову діяльність як проблему розробляли Д. Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн.

    Найглибше технологію гри, як форми організації і вдосконалення учбового процесу розглянута С.Ф.Занько, Ю.С. Тюнниковим і С.М. Тюнниковою, які вважають, що до розвитку теорії проблемного навчання, її основних понять, принципів, методів гра не могла отримати, і не мала педагогічної логіки побудови ні в аспекті дидактичної інтерпретації структури і змісту проблем, ні в аспекті організації здійснення процесу гри.

Отже, зрозуміло , що ця тема досить актуальна і цікавить не лише філософів, батьків та вихователів, а й вчителів, тому що ігрові технології у школі почали використовувати порівняно недавно. Актуальність ігрових технологій заключається в тому , що учню по своїй природі подобається грати. Гра дозволяє розширити межі власного життя дитини,уявити те,що вона не бачила. Під час гри активізуються психічні процеси всіх учасників ігрової діяльності: увага, запам’ятовування, інтерес, сприйняття і мислення. Гру супроводжують цікавість, задоволення і радість. Все це разом взяте, безумовно, полегшує навчання. Учні захоплюються, не помічають, що учаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію.

3.2 Приклади застосування ігрових технологій на уроках фізики                              в класах інтенсивної педагогічної корекції

    Сучасна освіта ставить перед вчителями численні завдання, особливо в контексті роботи з дітьми, які мають затримку психологічного розвитку. Однією з ключових складових успішного навчання є використання інноваційних методик, зокрема ігрових технологій, які не лише забезпечують ефективне засвоєння матеріалу, але й збуджують інтерес до предмету. Використання ігрових технологій на уроках фізики для дітей з особливими потребами має безперечні переваги.

По-перше, ігрові методи дозволяють створити сприятливу інтерактивну атмосферу, в якій діти відчувають себе комфортно. Це особливо важливо для учнів з затримкою розвитку, які можуть мати труднощі у взаємодії з іншими та концентрації уваги. Ігрові технології допомагають залучити їх до навчального процесу та розвинути ключові навички, такі як співпраця та проблемне мислення.

По-друге, ігрові технології створюють можливість індивідуалізувати навчання з урахуванням потреб кожного учня. Завдяки різноманітним інтерактивним іграм та симуляціям, вчителі можуть адаптувати матеріал до рівня розвитку кожного учня. Наприклад, використання віртуальних лабораторій дозволяє дітям з відхиленнями у фізичному виконанні експериментів отримати такий самий досвід, як і їхні більш успішні однолітки.

Крім того, ігрові технології сприяють розвитку моторики та координації рухів, що є важливим для дітей з особливими потребами. Ігрові симуляції можуть допомогти вдосконалити рухові навички та зміцнити м'язи, що сприятиме їхньому загальному фізичному розвитку.

Нарешті, використання ігрових технологій на уроках фізики для дітей з затримкою психологічного розвитку дозволяє зробити процес навчання більш цікавим та захоплюючим. Вчитель, який вміє використовувати ігрові методи, може створити навчальне середовище, де кожен учень буде мотивований до досягнення успіху.

Отже, використання ігрових технологій на уроках фізики для дітей з затримкою психологічного розвитку є ефективним та цілеспрямованим підходом до навчання таких учнів. Це допомагає забезпечити їхнє повноцінне включення до навчального процесу та розвиток їхнього потенціалу. Ось кілька прикладів, як це може бути реалізовано:

Симуляції та інтерактивні додатки: Використання комп'ютерних програм та веб-сайтів з фізичними симуляціями дозволяє учням експериментувати з різними фізичними явищами без необхідності великих витрат на обладнання. Це може бути особливо корисно для учнів з обмеженими можливостями, оскільки вони можуть відчути себе більш комфортно у віртуальному середовищі.

Групові ігри та проекти: Спільні ігрові завдання та проекти можуть створити сприятливу атмосферу співпраці та взаємодопомоги. Наприклад, учні можуть створити ігрову "корабельну битву", де їх кораблі представляють різні фізичні закони, а їх рух і взаємодія визначаються за цими законами.

Рольові ігри: Цей підхід може бути особливо ефективним для вивчення складних концепцій. Наприклад, учні можуть виконувати ролі частинок атома у великому масштабі, де вони взаємодіють за правилами квантової механіки.

Гонки знань та вікторини: Змагання між учнями в формі гонок знань або вікторин може бути заохочуючим і стимулюючим способом закріплення матеріалу. Це також може допомогти виявити та підкреслити успіхи кожного учня.

Ігри зі зміною ролі: Учні можуть грати в ролі вчених, які вирішують реальні проблеми, пов'язані з фізичними явищами. Наприклад, вони можуть працювати в групах, щоб розробити експеримент для вивчення сили тяжіння або дослідити явище магнетизму.

Універсальні інтелектуальні ігрові технології на різних етапах уроку

Перш за все, в треба мотивувати навчальну діяльність учнів. Для цього застосовуються різні прийоми

1.Асоціації на дошці .

Цей метод залучає власний досвід учнів, має високий рівень зацікавленості, проводиться фронтально.

Залежно від змісту має три форми проведення:

Поняття. Учитель вертикально на дошці записує основне поняття, яке мають опрацювати учні. Далі він просить учнів назвати ознаки цього поняття або асоціації, яке воно у них викликає. Обов’язковою умовою є те, щоб слова мали спільні з основними поняттями літери.

Квітка. Учитель малює на дошці квітку (серединка та чотири пелюстки). У серединці записує основне поняття. Після цього він просить учнів назвати прояви й характеристики поняття й записує їх на пелюстках.

Прямокутник. Учитель малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Потім він просить учнів назвати його синоніми, антоніми, прикметники, дієслова, що, на їхню думку, пов’язані з цим поняттям.

Всі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації закінчуються, вчитель пропонує учням з кожної групи відібрати по три найхарактерніші. Із відібраними асоціаціями відбувається подальша робота.

2.  Картинна галерея

Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття або явища. Об’єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки поняття, що зображені на картинах. Після завершення роботи у групах представники називають одну ознаку. Вчитель записує їх на дошці.

4. Кросворди.

Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом:

1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клі­тинки.

2. Сформулювати питання до слів у заповненому кросворді.

3. Заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його значення.

4. Створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були вивчені раніше.

5. Мозкова атака.

Цей прийом полягає у колективній творчій роботі з розв’язання певної складної проблеми. Всіх учнів об’єднує спільна робота над пошуком істини.

  6.Відстрочена загадка

На початку уроку вчитель дає загадку (або маловідомий і дивний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом.

7. Показуха (скульптура)

Учитель називає поняття, дію, процес або явище. Об’єднавши учнів класу в декілька груп, він пропонує представникам кожної групи через хвилину представити його у вигляді скульптури (без слів). Після демонстрації вчитель організовує обговорення за такими питаннями:

Що вказує на те, що саме назване поняття представлене групою?

Якими засобами вони його передали?

Які ознаки поняття їм удалося передати?

8.Дивуй

Найбуденніші й повсюдні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування - початкова фаза розвитку пізнавального інтересу.

На уроці вчитель розповідає: «Одного разу, в одній африканській школі хлопцям читали розповідь про дивну країну, в якій люди ходять по воді! І найдивніше, що ця розповідь була правдивою! А ми з вами ходимо по воді? Ми так звикли до води, що часто не помічаємо її властивостей» (за А. Гіном).

9.Фантастична добавка

У цьому прийомі вчитель доповнює реальну ситуацію елементами фантастики. Наприклад, перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, змінити значення будь-якого параметра, який зазвичай залишається постійним або має певне значення. Універсальний підхід - написати фантастичну (прочитати підготовлені вдома) розповідь, есе, вірші, використовуючи знання з предмета.

10.Читаємо! (використання художньої і нау­ко­во-популярної літератури)

Уривки з художніх і науково-популярних творів можна використовувати на різних етапах уроку і з різною метою: для ілюстрації, для постановки питань на закріплення вивченого матеріалу, на формування мотивації.

 

При перевірці домашнього завдання можна використовувати наступні прийоми:

1.Бліц-опитування по ланцюжку.

Перший учень ставить коротке питання другому. Другий - третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь - кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліц-турнірі, тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.

Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання. При цьому треба вибрати рефері, які контролюватимуть правильність відповідей і час, за який учні впораються із завданням.

2. «Вірю - не вірю»

Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні.

3.Місткий кошик

Цей методичний прийом дуже доречний перед проведенням тематичного оцінювання, оскільки грає роль розминки.

На аркуші паперу діти малюють кошик, на якому пропонується написати терміни (поняття,закони.) з вивченої теми. Головне, щоб «кошик» був заповнений доверху. Через певний час учитель зупиняє гру і просить одного з учнів зачитати слова. Учні викреслюють назви, які повторюються в їх записах. Переможцем виявиться учень, у якого більше за інших записано термінів, тобто в якого найбільш місткий кошик для знань.

4. «Так - ні»

Це універсальна гра, яка дуже подобається дітям і залучає до активної участі в уроці.

Учитель загадує щось (природне явище, число, предмет, історичну подію). Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відповідає словами «так», «ні», «так і ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна використовувати і для організації відпочинку і для створення інтригуючої ситуації. Перевагами прийому є те, що він навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Якщо питання некорект­не або вчитель не може дати на нього відповідь з дидактичних міркувань, то він відмовляється від відповіді наперед обумовленим жестом. Після гри треба обов’язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вдалими. Головне в цьому прийомі - навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати вчителя незліченною кількістю питань.

  5.  Лото

Цей методичний прийом теж вимагає попередньої підготовки. На аркуші щільного паперу або на картоні великими буквами записують формули (умовні знаки, словарні слова і т. д.), які були вивчені на попередніх уроках. Потім аркуш паперу розрізають так, щоб на кожній частині паперу залишилися окремі цифри, букви, математичні (хімічні, географічні) знаки. Розрізані частини лото (у двох екземплярах) перемішують на столі. Учитель викликає двох учнів до столу і пропонує скласти формули (слова). Перемагає той, хто це зробить швидше і правильніше. До гри можна ввести рефері, який оцінить і прокоментує ре­зультати.

Цей методичний прийом ідеально підходить для індивідуальної роботи (тихого опитування). Покладіть на столі перед учнем (який через певні причини соромиться відповідати при всіх) лото і попросіть зібрати його за визначений час. Тим самим ви перевірите його знання.

Варіант 1. Учні отримують по вісім карток, які виготовляє вчитель. Можна взяти стандартний білий аркуш, на якому намалювати з одного боку якийсь простий малюнок (будинок, квітку, дерево), або одразу підготувати аркуші з малюнками і розрізати їх на вісім частин. Зі зворотного боку на утворених картках написати текст, поділений на певні частини. Запропонувати учням розкласти ці картки за логічною послідовністю. Виграє той, хто правильно складе малюнок.

Варіант 2. Учитель роздає учням картки з малюнками, але без тексту. Учні складають картинку і по черзі перевертають картки. Потім учитель читає текст, що містить вісім логічних частин (це можуть бути поняття, явища, характеристики тощо). Учні по черзі пишуть по одному реченню на кожній картці (зліва направо або зверху вниз).

Після виконаної роботи учні перемішують свої картки і передають сусіду по парті. Отримавши чужі картки, учень має розкласти їх у певному порядку, щоб отримати малюнок. Виграє той, хто швидше впорається із зав­данням.

6.Знайди помилку

Варіант 1. Якщо матеріал, що перевіряється, добре знайомий учням, то цей методичний прийом провокує виникнення ситуації успіху на уроці. А якщо матеріал новий, то успішні пошуки помилки, присмачені щирою похвалою і захопленням учителя, дозволять дітям відчути себе дослідниками й експертами.

Учитель у своєму повідомленні припускається помилок, які слід знайти, або лунають тексти, в яких явно спотворена інформація або заплутані визначення, маршрути, послідовність викладу, героям приписують чужі думки і вчинки, даються невірні тлумачення подій і процесів.

Учитель просить знайти у висловленому тексті (задачі, завданні) помилки. Можна вказати кількість помилок.. Виявлення такої помилки свідчить про глибоке знання предмета і розвиває критичне мислення учнів.

помилковість.

Учитель дає серію формул або формулювань, серед яких є як правильні, так і неправильні. Завдання групи - знайти неправильні, довести їх неправильність і замінити. Наприклад. Невірне визначення: «Прилад, що дозволяє встановити поверхню горизонтально, називають рівнем». У результаті роботи учні замінюють на інше: «Прилад, що дозволяє встановити горизонтальність

до них.

7.  Світлофор.

Дуже простий, але ефективний методичний прийом. Підготувавши матеріали одного разу, ви довго пожинатиме плоди своєї працьовитості. Світлофор - це довга смужка картону (завдовжки 9 см, шириною 4 см), яка з одного боку обклеєна червоним папером, з другого - зеленим. «Працює» світлофор дуже просто: під час проведення усного опитування всі учні сигналізують учителеві, чи знають вони відповідь на питання (зелений бік - готовий відповідати, червоний - не готовий). Позитивним моментом у цій ситуації є те, що під час проведення опитування, пасивність неприйнятна. Хочеш - не хочеш - треба підняти картку і сказати, чи знаєш ти це питання. Учитель пояснює учням, що, піднявши червону картку і заявивши про незнання, учень відмовляється від відповіді. Показавши зелену - будь добрий, відповідай. Під час проведення усного опитування можна зробити так: запросити двох-трьох (не обов'язково сильних, але відповідальних) учнів до дошки і доручити їм роль помічників учителя.

Помічникам слід заздалегідь видати підготовлені аркуші, на яких написані прізвища учнів і розкреслена таблиця для опитування (див. табл.). Роль помічників полягає в тому, щоб на аркуші відзначати роботу конкретного учня, тобто кількість піднятих зелених (+) і червоних (–) карток. Інтрига в тому, що клас не знає, чиї прізвища записані на аркушах, тому працюють усі.

Через п'ять хвилин проведення усного опитування в учителя, по-перше, є чітке уявлення, що із запропонованого на попередньому уроці (темі), діти засвоїли добре, а до чого варто звернутися ще раз. По-друге, помічники здають учителеві таблиці, в яких уже підсумована кількість правильних відповідей, і вчитель чесно й аргументовано виставляє дев'ять оцінок за усне опитування.

7.Сніжна грудка.

Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів.

Алгоритм цього прийому стисло можна описати так:

Слово - речення - питання - відповідь.

Варіант 1. Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення». Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього.

Варіант 2. Кожний учень додає до першого речення свій літературний «шедевр», таким чином, щоб утворився безперервний ланцюжок певних граматичних категорій.

8.Тренування пам’яті й уважності.

Варіант 1. Це достатньо цікавий прийом, він особливо ефективний, коли учні будуть готові працювати з ним. Попередьте їх заздалегідь, щоб вони уважно читали домашній параграф.

Учитель дає учням аркуш, на якому посередині розташований текст, вірша, частина задачі. Завдання полягає в тому, щоб учні змогли написати необхідний текст зверху і знизу наявної фрази. Або спробувати висловити його усно - що ж мало передувати фразі й чим вона повинна була закінчуватися.

Варіант 2. Учитель пропонує учню прочитати текст домашнього параграфа і при цьому закладкою закриває частину тексту. Учень відтворює цей текст по пам’яті. Клас стежить за підручником і оцінює однокласника.

 9. Bпізнай мене

На уроці можна запропонувати учням виступити від імені відомої персони (вченого, історичного героя), при цьому не називаючи її, але описуючи вчинки, відкриття, міркування.

Приклад 1.

 «Моє ім'я залишилося у фізиці (закон, який носить моє ім'я, гвинт, який носить моє ім'я), у математиці (аксіома та спираль, які носять моє ім'я). Залишилося і моє знамените слово “Еврика” („Я знайшов”). Хто я?»

(Архімед)

Під час вивчення нового матеріалу і роботи над текстом застосовують прийоми:

1. «Вартові»

Учні уважно читають текст. Учитель пропонує відвідати країну «Фізика» Для цього їм потрібно пройти повз вартових. Але спочатку вчитель пропонує учням пройти кастинг на роль вартових. Для цього учні складають запитання до тексту. Ті два учні, які склали найбільше запитань (за визначений час), будуть виконувати роль вартових. Вартові по черзі ставлять запитання бажаючим потрапити до країни. Ті, хто відповіли, пропускаються вартовими, а іншим рекомендується ще почитати текст. Потім учні оцінюють вартових: чи достатньо глибокі й цікаві запитання вони поставили, чи повністю розкрили сутність матеріалу у своїх запитаннях.

2.«Шерлок Холмс»

Учням пропонується швиденько прочитати текст і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом. Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці. Визначається найдовший список питань. Учні дають відповіді на них. Учитель відзначає найбільш активних гравців.

3.Шпаргалка

Учням пропонується зробити шпаргалку (у три етапи) до складного або великого за обсягом тексту домашнього завдання. Цей методичний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням.

Етап 1. Скласти план тексту, використовуючи всього декілька ключових слів. Умова: на читання однієї сторінки тексту і конспектування відводиться тільки 1 хвилина. Записи, які стосуються однієї сторінки підручника, відділяються суцільною лінією.

Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез. На роботу з однією сторінкою тексту відводиться 3 хвилини.

Етап 3. До шпаргалки записують питання з кожної сторінки, час роботи - 3 хвилини.

Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпаргалки і питання)..

4. «Павучки»

Для роботи над поняттями можна використовувати невеликі структурно-логічні схеми - «павучки». Слово обводять овалом і до нього підбирають ключові слова, які характеризують ці поняття. Ці слова утворюють «ніжки павучка». «Павучки» використовуються для усної зв’язної мови, характеристики понять.

5.Асоціативні схеми

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування - слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиками, не зберігається у мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

Уявіть, що мозкові клітини - наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символа, від якого розгалужуються інші елементи.

2. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної ­гілки.

3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5. Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.

6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з тематики.

Сміливо малюйте, сміливо користуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат. Влаштуйте конкурс на кращий зошит з номінаціями - «Найяскравіша», «Найакуратніша», «Найбільш творча», «Містер суперсхема» і т. д. Але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне - знання, а конкурс тільки для того, «щоб примусити коня пити»

6. «Моделі, що ожили»

Цей методичний прийом є модифікацією вправи театральної педагогіки «Побутові механізми». Будь-яку навчальну модель, схему, малюнок, досвід можна запропонувати для «оживлення» учням, з’єднаним у робочі мікрогрупи (три-вісім осіб). Виконується ця дія без слів і коментарів, тільки з допомогою міміки, жестів. Не існує обмежень у застосуванні цього прийому (тільки відсутність сміливості у педагога, а фантазією вас щедро обдарують діти), уявіть собі, як здорово виглядає дослід з хімії або фізики, що «ожив», модель кругообігу води в природі або розподіл клітин.

Незвичність завдання й обмеженість часу (не більше 4-5 хв на підготовку) примушують учнів проявити кмітливість. По ходу демонстрації результатів «оживлення» учні інших мікрогруп відгадують, що саме оживляли.

У вихідному варіанті завдання учасники гри показують дію приладів, що були отримані ними за жеребкуванням, роботу їх внутрішніх механізмів. Учні домовляються, хто буде тією або іншою частиною механізму і яким чином йому доведеться взаємодіяти з іншими «частинами» під час «роботи» приладу.

7.Рольова гра "Вчений і дослідник": Учні можуть бути розділені на групи, кожна з яких відіграє роль вченого або дослідника, що вивчає певне фізичне явище. Наприклад, одна група може вивчати властивості магнітів, інша - оптичні явища, а третя - закони руху. Кожна група представляє свої відкриття та дослідження перед іншими учнями, використовуючи прості демонстрації та розповіді.

 Під час закріплення та узагальнення матеріалу можна застосовувати такі прийоми:

1.Аукціон.

Учні повторюють якесь явище. Вони доповнюють один одного, отримуючи якомога більше знань про нього . Той, хто назве ознаку останнім, а інші не зможуть доповнити, виграє та отримує відповідно найвищу оцінку.

2. Вікторина "Фізичні факти": Вчитель складає серію питань про фізичні факти, які вивчалися на попередніх уроках. Наприклад: "Яка сила притягування між двома об'єктами залежить від їх мас та відстані між ними?" (відповідь: сила тяжіння). Учні відповідають на питання швидко, після чого вчитель оголошує переможця.

3. Гонка на знання фізичних одиниць: Учні можуть бути розділені на команди та змагатися в тому, щоб першими назвати правильну одиницю вимірювання для певного фізичного параметра. Наприклад, вчитель може сказати "Час вимірюється в...", а учні мають відповісти "секундах".

4. Фізична вікторина "Хто перший?": Учні мають швидко відповідати на питання вчителя, піднімаючи руку чи натискуючи на кнопку. Перший учень, який відповів правильно, отримує очко для своєї команди. Питання можуть бути різної складності та тематики.

5. Гонка "Знайди пару": Вчитель показує картки з фізичними термінами та їх визначеннями. Учні мають знайти пару, яка відповідає одна одній. Наприклад, картка з написом "Сила" має бути зіставлена з карткою, на якій написано "Величина, яка змінює швидкість тіла".

6. Вікторина "Фізичні експерименти": Учні можуть відповідати на питання про результати або принципи фізичних експериментів, які проводилися на уроці. Наприклад: "Яке явище спостерігається, коли ви тягнете магніт біля ковзанки зі скляною трубкою?" (відповідь: відхилення компасу показує наявність магнітного поля).

7. Крокодил.

Учні діляться на дві команди. Один з учнів (або невеличка група) демонструє дослід, явище з допомогою міміки й жестів, без слів чи обладнання. Переможе команда, котра швидше розгадає показане.

8.Створи тест.

Запропонуйте учням наприкінці року створити тест, який би охоплював весь вивчений матеріал параграфа. Поясніть правила і принципи складання тестів, покажіть на прикладах, як це зробити правильно. Уточніть рівень створюваних тестів та їх тип (з однією правильною відповіддю, з декількома правильними відповідями та ін.). Кожен тест необхідно супроводжувати варіантами відповідей і фактичними відповідями. Мажна запропонувати кожному учню скласти по 2-3 питання до тесту. Сенс цього завдання не стільки в оцінюванні роботи, скільки у формуванні навичок складання тестів, тому обов’язковим є аналіз роботи учнів.

 9.Учені та їхні відкриття

Учні сидять по двоє за одним столом. Один з них називає прізвище вченого, інший має швидко назвати його відкриття. Рефері відстежує час відповіді, який обговорюється заздалегідь.

Приклад 1.

Фізика

1-й учень. Галілей.

2-й учень. Відкрив закон вільного падіння тіл. Паскаль.

3-й учень. Відкрив закон передачі тиску рідинами й газами. Ньютон.

10.Есе  . 

Есе - твір невеликого обсягу, що розкриває конкретну тему й має підкреслене суб’єктивне трактування, вільну композицію, орієнтацію на розмовну мову, прихильність до парадоксів. Написання есе покликано звернути учня до свого досвіду в усіх його протиріччях із певного питання.

11.Рольова гра "Вчений і експеримент"

 Учні можуть бути поділені на групи, кожна з яких відіграє роль вченого та його асистента. Вчитель може представити певний фізичний експеримент або демонстрацію, а групи повинні пояснити його принцип дії, обговорити результати та визначити, які фізичні закони застосовуються. Потім ролі можуть бути обмінені, щоб кожен учень мав можливість виступити у ролі вченого.

12.Рольова гра "Фізична відкриття"

Учні можуть бути запрошені до вигаданого фізичного світу, де вони відіграють роль вчених, які відкривають нові фізичні закони або явища. Наприклад, учні можуть досліджувати, які сили діють на об'єкти у космічному просторі або які фізичні закони керують рухом космічних тіл.

13.Рольова гра "Жива фізична історія"

 Учні можуть відігравати ролі великих фізиків чи винахідників, які зробили значний внесок у розвиток науки. Кожен учень вивчає історію та внесок свого обраного вченого, а потім презентує цю інформацію перед класом, використовуючи костюми та реквізит.

14.Рольова гра "Фізика в реальному житті"

Учні можуть бути запрошені відіграти ролі різних персонажів з реального життя, які використовують фізичні принципи у своїй роботі. Наприклад, вони можуть відігравати ролі інженерів, які проектують мости, фізиків, які розробляють нові технології чи лікарів, які використовують медичні прилади.

        Етап уроку : рефлексія.

1.Бортовий журнал.

Це - форма фіксації інформації з допомогою ключових слів, графічних моделей, коротких речень та умовиводів, питань. Частинами «бортового журналу», що задає викладач і які будуть заповнюватися учнями, можуть бути ключові поняття теми, зв’язки, які може встановити учень, важливі питання.

2.Незакінчене речення.

«Фізика для мене - це...»

«Я б запитав автора підручника про...»

«Я б хотів (не хотів) бути на місці...»

 3.Підіб’ємо підсумки.

Промовляння за такою схемою:

На уроці я... - дізнався... - зрозумів... - навчився... - найбільший мій успіх - це...

- найбільші труднощі я відчув... - я не вмів, а тепер умію... - я змінив своє ставлення до... - на наступному уроці я хочу...

Етап уроку:  Домашнє завдання.

Етап уроку:  Домашнє завдання.

1.Безпрограшна лотерея.

Діти дістають із коробок номери завдань (вправ, задач). Як варіант один з учнів дістає завдання з коробки для свого ряду (на групу дітей).

2.  Вибери завдання сам.

На дошці заздалегідь записані домашні завдання трьох рівнів, і учні вибирають собі комбінацію придатних для них варіантів за інтересом і силою.

  3. Заздалегідь.

На початку теми повідом­ляються всі завдання, які необхідно виконати, поділивши на обов’язкові й додаткові, письмові й усні. Обмовляються терміни складання завдань та їхній обсяг, принципи оцінювання, чи є можливість вибору завдань та ін.

Висновок

Використання різноманітних методів та прийомів викладання фізики у корекційних класах має вирішальне значення для забезпечення якісної та доступної освіти дітям з особливими освітніми потребами, включаючи тих, хто має затримки психічного розвитку. Ці методики дозволяють адаптувати навчальний процес до індивідуальних здібностей та потреб кожної дитини, сприяючи їхньому комплексному розвитку, самостійності та інтеграції у суспільство.                                                                                                                          Переваги спеціалізованих методів викладання фізики в корекційних класах:

Індивідуалізація навчання: Адаптація змісту, темпу та методів викладання до особливостей розвитку кожної дитини забезпечує ефективне засвоєння знань.

Розвиток критичного мислення: Через практичні заняття та експерименти учні вчаться аналізувати, порівнювати та робити висновки, що сприяє формуванню критичного мислення.

Соціальна адаптація: Групові заняття та проекти допомагають дітям краще адаптуватися у соціальному середовищі, розвивають навички спілкування та взаємодії.

Емоційний розвиток: Ігрові та інтерактивні методи сприяють позитивному емоційному стану учнів, підвищують інтерес до навчання та знижують рівень тривожності.

Перспективи використання методів викладання фізики в корекційних класах:

Інтеграція новітніх технологій: Впровадження цифрових інструментів та асистивних технологій відкриває нові можливості для адаптації навчального процесу та підвищення його ефективності.

Міждисциплінарний підхід: Інтеграція фізики з іншими предметами (математика, технології, екологія) може забезпечити більш глибоке розуміння природничих наук та їх застосування в повсякденному житті.

Професійна підготовка вчителів: Розвиток спеціалізованих програм підготовки та підвищення кваліфікації вчителів, які працюють у корекційних класах, для використання інноваційних методик викладання.

Не варто боятися нестандартних дітей, для цього є нестандартні підходи в освіті: інформаційні технології, інтерактивні методи та форми навчання. Варто лише хотіти допомогти дітям з особливими потребами позбутися відчуття самотності, надати їм можливість зростати і розвиватися в середовищі однолітків. Вони роблять наше суспільство більш гуманним.

Викорис т ана лі тература :

1. Бондар В.І. Стан і перспективи розвитку державної системи навчання дітей з       психофізичними вадами // Дефектологія,1997.-№3. – С.2-7
2. Затримка психічого розвитку в дітей: Методичні рекомендації / Укл. Т.Д. Ілляшенко, М.В. Рождественська. – К., 1992.-96 с.
3. Концепція спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами в Україні// Дефектологія,1996.-№1. – С.2-5
4. Перова М.Н. Обучение элементам физики и химии учащихся вспомогательной школы: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1969. – 127 с.
5.  Сиротюк В.Д., Запорожан В.П. Збірник задач з фізики для 7-9 класів   спеціальних загальноосвітніх шкіл (класів) інтенсивної педагогічної корекції. – К.: Благовіст, 2004. – 175 с. (Автором розроблені зміст і структура збірника задач, підібрані та запропоновані задачі для 7 і 9 класу, інші розробки належать співавтору). (Гриф МОН України)
6.  Програма з фізики для 7-9 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (класів) інтенсивної педагогічної корекції (для учнів із затримкою психічного розвитку) / Укл. В.Д. Сиротюк. – К.: Богдана, 2002. – 40 с. (Гриф МОН України
7. Сиротюк В.Д. Навчання фізики учнів із затримкою психічного розвитку в школах і класах інтенсивної педагогічної корекції: Монографія. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – 313 с.
8. Усі уроки фізики. 8 клас./ Кирик Л. А.— Х.: Вид. група «Основа», 2008.   
9.  Уроки фізики у 7-8 класах./В.Ф.Савченко_К.Перун,Ірпінь,2002.,320 с.