Методичні рекомендації по формуванню дії читання і письма

Українська загальноосвітня школа I-III ступенів №1

Методичні рекомендації по формуванню дії читання і письма дітей шестирічного віку на уроках навчання грамоти за

системою розвивального навчання

Д.Б.Ельконіна-В.В.Давидова

                                                              Автор: Бережняк Ліна Миколаївна,
                                                              вчитель-методист початкових класів,
                                                              спеціаліст вищої категорії
                                                              Української  ЗОШ  I-III cтупенів №1
                                                              Обухівського району Київської області

м.Українка

2016-2017 н.р.

I. Формування дії читання і письма є головним у навчанні грамоти.

На цьому етапі звуковий(фонемний)аналіз слів має перетворитися на звуко-буквений. Перед дітьми постає проблема: якою буквою позначається той чи інший звук мовлення і чому?

Досвід роботи за системою розвивального навчання Д.Б. Ельконіна-В.В. Давидова підтверджує доцільність застосування позиційного (складового) принципу української графіки.

II. Необхідно, перш за все, розкрити перед учнями знакову природу букв. Буква вводиться як один із багатьох можливих знаків для запису звукового (фонемного) складу слова, але таких, що відомі широкому загалу людей. Зрозуміти знакову природу букв дітям буде  легше тоді, коли вони самі пройдуть той шлях, який пройшло людство від вимови слова до його запису.

     Складовий принцип української графіки пов’язаний з двома її особливостями:

1) позначення на письмі твердості-м’якості приголосних фонем;

2) позначення фонеми [й].

В роботі показано першу особливість позиційного принципу української графіки.

     Буква приголосного, наприклад, може позначати тверду і м'яку фонему (сина-синя). Якщо написати тільки одну букву «н»,   дізнатися, яка це фонема (м’яка чи тверда) не можна. Потрібно побачити цю букву разом із наступною, побачити склад або поєднання букв. Лише у сполученні з іншими буквами можна визначити фонемне значення букви: галка-галька, моря-моя.

     Таким чином, позиційний принцип української графіки відбиває співвідношення складу фонем української мови і абетки. Ці відношення закріплені в правилах української графіки, які діти засвоюють шляхом розкриття їх системності, їх узагальнюючого характеру.

Дитина, яка усвідомила цей принцип, оволоділа ним, спроможна прочитати і написати будь-який склад, будь-якою буквою, як тільки дізнається про її фонемне значення.

Цей загальний позиційний принцип графіки визначає послідовність вивчення букв. Серед букв голосних звуків спочатку вводиться буква «о» (при введенні цієї  букви учні бачать однозначне співвідношення між звуком (фонемою) і буквою «о»). Інші букви голосних вводяться парами: а-я, у-ю, і-ї, е-є, що дає змогу учням вже на цьому етапі оволодіти загальним способом читання  будь-яких складів; дитина вчиться орієнтуватися на букву голосного, яка знаходиться в позиції після приголосного.

На цьому етапі діти знайомляться також із деякими знаками спрощеного фонетичного запису слів (транскрипція). Це дає змогу зафіксувати, який саме звук позначається тією чи іншою буквою. Під час ознайомлення з першими буквами приголосних звуків (в, р, л, м, н) виявляється, що учні вже вміють читати склади типу:  ра-ря, лу-лю, не-нє  тощо.

Таким чином діти відкривають і моделюють основне правило української графіки - правило позначення твердості-м'якості за допомогою букв голосних звуків.

III. Організація роботи.

Щоб розкрити учням знакову природу букв, учителю потрібно створити таку ситуацію, яка потребує пошуку засобів для позначення конкретного звука.

Роботу можна почати з гри «Вгадай слово». Вчитель викликає одного з учнів і пошепки промовляє йому слово (наприклад, коні). А той визначає послідовність звуків у ньому і фіксує на звуковій моделі, наприклад, куля, поні, Поля, Галя  тощо. Кожне запропоноване слово перевіряється- прочитується за моделлю. Зрозуміло, що діти можуть так і не вгадати «записане» слово. Чому? Адже на моделі позначений кожен звук? Учитель повинен допомогти дітям визначити причину цього:

- Чи можна впевнено сказати, який перший звук в цьому слові?

- Ні, адже значком «–» позначається будь  який твердий приголосний – це може бути  звук [м], [с], [к] і будь  який інший.

- Який другий звук у «записаному» слові? Напевне сказати не можна – це будь  який голосний.

- А якщо для  кожного звука придумати свій власний значок?  Зможете тоді прочитати слово?

    Учні обговорюють цю пропозицію у групах і домовляються, якими значками будуть позначати кожен звук (використовують колір, геометричні фігури тощо).   Кожна  пропозиція обговорюється, учні разом з учителем виявляють «слабкі» місця кожного нового способу (дуже багато значків, незрозуміло іншим  людям  тощо). Переконавшись у  нераціональності запропонованих способів, діти самі прийдуть до буквеного способу позначення звуків на письмі, адже вони вже знають усі букви, вміють їх «друкувати», знають «ім’я» кожної букви.

Тільки тепер учитель може записати загадане слово на дошці буквами, і діти, які вже вміють  читати, прочитають його.

    Таким чином діти, пропонуючи різні способи позначення звуків на письмі, пройшли своєрідний шлях від слова, що звучить, до написаного слова (від звука до букви).

   Добре, якщо вчитель  розповість дітям, що цей шлях, який тривав  тисячі років, пройшло усе людство.

Отже, учні зробили висновок: звуки на письмі в кожній мові 

позначаються особливими знаками-буквами.

Одразу ж виникає питання: «Як саме звуки позначаються буквами?»

Досліджувати цю проблему діти будуть на наступних етапах навчання. Спочатку в звукову модель вводяться букви для позначення голосних звуків, а потім приголосних. Щоб уникнути переорієнтації на букву при роботі  зі звуками в тих дітей, які не повністю володіють способами  звукового (фонемного) аналізу, перехід до букв доцільно здійснювати  після того, як усі звуки в слові знайдено.

    Завдання цього етапу – розкрити дітям способи позначення буквами голосних звуків у залежності  від твердості чи  м’якості попереднього приголосного. Перша буква  голосного, з якою знайомляться діти, буква «о» завжди позначається буквою «о».

Працюють діти у наступній послідовності.

Діти (один учень у дошки) складають у зошитах звукову модель слова «колобок» :  - 0 – 0 – 0 -  .

Учитель просить послухати, як правильно вимовляється це слово  і пропонує дітям хором і поодинці вимовити його. Після цього діти визначають, який голосний звук  у слові «колобок» повторюється.

Діти «шукають» значок-букву для цього звука, замінюють звуки буквами «о»,  завдяки чому у них з’являється звуко- буквена модель:

               - 0 – 0 – 0 –

                 о    о    о

Після цього слово прочитується (дужкою) за складами.

   Щоб показати учням однозначність літери «о», вчитель добирає слова, де звук [о] і на початку слова, і після  твердих  та м’яких приголосних. Одразу ж слід уводити знак транскрипції, щоб показати, який саме звук позначається буквою «о».

   Усі  інші букви голосних подаються парами, щоб діти  вже на цьому етапі почали вчитися позиційного читання.

Склавши звукову модель слова «акула», учні  визначають голосні звуки, знаходять у касі  букв велику і малу букви «А» «а», позначають ними  звуки [а] у цьому слові. Учитель пропонує вірш, потішку, загадку тощо. Учні повинні спочатку знайти імена зі звуками [а], а потім  з-поміж цих імен обрати ім’я, що відповідає моделі: - 0 – 0  .

Діти визначають, що імена Галя і Таня відповідають цієї  моделі, бо в кожному імені є по два звуки [а].

- Якою буквою позначимо перший звук [а]? Другий?    

З’являється запис: - 0 – 0

                                  а      я

- Діти, а чи можна той самий звук [а] позначати різними буквами «а», «я» ?

- Як же дізнатися, коли для позначення звука [а] використовується буква «а», коли «я» ? Учитель фіксує задачу на дошці: [а]

                   Я  ?  А

- Діти, ще раз уважно подивіться на звукову модель слова «Галя».

- Після якого приголосного звука стоїть перший звук [а]?

- Який звук [г] – твердий чи  м’який?

- Який приголосний, м'який чи твердий, стоїть перед другим звуком [а] в імені  «Галя»?

- Після якого приголосного стоїть перший звук [а]? Другий?

- Якою буквою ви його позначили?

- Який висновок ви можете зробити?

Діти обговорюють це питання в групах і формулюють висновок.

- Звук [а] на письмі позначається буквами «а», «я». Буква «а» позначає звук [а] після твердого приголосного, буква «я» позначає звук [а] після  м’якого приголосного.

Вчитель записує висновок на дошці:  [а]        [а]

                                                                     А          Я

Тепер закреслимо знак питання на попередній схемі-завдання вирішене. 

Отже, ви зробили два «відкриття»:

1)   [о]           2)     [а]                       [а]                [а] 

       О                 А    Я                      А                  Я   

Учні фіксують свої лінгвістичні « відкриття» (модель слова, схема слова) у спеціальному зошиті.

З іншими парами букв голосних звуків діти працюють аналогічно.    

Дуже важливо, щоб учні обирали  букву голосного, спираючись на якість (твердість-м’якість) попереднього приголосного: чуєш твердий звук перед голосним, обираєш букву «а», або «у», чуєш м’який – обираєш букви «я», «ю». Рух від звука до  літери - основа письма.

Одночасно на основі букви голосного звука діти  визначають якість приголосного:   - «а», - «у», = «я», = «ю».

- Бачиш букви «а», «у»… - попередній приголосний твердий, бачиш букви «я», «ю»… - попередній приголосний м’який (рух від звука до букви  - основа читання).