Методичні рекомендації щодо формування українського мовлення російськомовних першокласників НУШ

Методика і практика

Методичні рекомендації щодо формування українського мовлення російськомовних першокласників НУШ

Ольга Тоічкіна

вчителька Родинської ЗОШ № 8

Покровської міської ради Донецької області

У південно-східних регіонах  України  майже всі школи  перейшли  на навчання українською мовою. Проте діти, які вперше прийшли  в україномовні  школи, мають обмежений обсяг української лексики, недостатні орфоепічні та граматичні уміння.

  Зміст і методична система шкільного курсу української мови не повністю враховують особливості навчання української мови таких дітей, виховання в них належного рівня мовленнєвої культури, хоча сучасна загальноосвітня школа має забезпечити російськомовним школярам такий рівень оволодіння державною мовою, який давав би їм змогу надалі користуватись нею в усіх сферах суспільно-політичної та професійної діяльності.

Аналіз мовознавчої літератури показав, що проблема культури мовлення як окремої лінгвістичної дисципліни завжди була в центрі посиленої уваги вчених. Цій проблемі присвячено праці провідних вітчизняних лінгвістів і методистів - Н. Бабич, О. Біляєва, І. Білодіда, М.Жовтобрюха, А. Каніщенко, А. Коваль, Л.Мацько, В. Русанівського та ін. Вони вивчали питання мовної культури особистості та суспільства, комунікативні якості культури літературного мовлення та мовного виховання. Психологічний та психолінгвістичний аспекти визначеної проблеми досліджували Л.Виготський, М.Жинкін, О.Леонтьев, О.Лурія, С.Рубінштейн,І. Синиця та ін.  Лінгводидактичні засади навчання другої мови в білінгвістичному оточенні висвітлювалися вченими-методистами А.Богуш, Н. Пашковською, В. Труновою, М. Успенським, О. Хорошковською.

  Аналіз наукової, психологічної і лінгводидактичної літератури свідчить, що особливо актуальним на сьогодні є пошук шляхів оптимізації мовного вихо-вання учнів, які приходять у перші класи шкіл з українською мовою навчання саме з російськомовних родин. Слід зазначити, що і вивчення досвіду вчителів з проблеми формування культури українського мовлення російськомовних дітей переконливо доводить необхідність методичних новацій у цій галузі.

Інтерферуючий вплив російськомовного оточення проявляється, передусім, на фонетичному, граматичному рівнях, чим суттєво погіршує опанування правильності (вимова, написання) та чистоти мовлення. З огляду на це постає потреба в ретельному відпрацюванні саме цих ознак. Лише свідоме ставлення учнів до норм, притаманних системі української мови, здатне забезпечити досконалий рівень їхнього мовлення, що вимагає дотримання фонетичних, лексичних, граматичних норм сучасної української літературної мови та визначає ступінь оволодіння мовленнєвою культурою.

   Гіпотеза дослідження - якщо під час оволодіння загальномовленнєвими вміннями та навичками впроваджувати науково обґрунтовану та методично доцільну педагогічну систему формування культури українського мовлення, яка охоплює поетапність засвоєння основних комунікативних ознак мовленнєвої культури, раціональне використання адекватних методів, прийомів і засобів мовленнєвого розвитку, відповідну організацію навчально-мовленнєвої діяльності шляхом мовного забезпечення і побудови системи вправ, то це підвищить ефективність оволодіння російськомовних першокласників нормативним українським мовленням.

Дослідження дозволило обґрунтувати окремі психолого-педагогічні передумови процесу формування культури українського мовлення російськомовних першокласників:

- вчитель,організовуючи навчально-мовленнєву діяльність з метою засвоєння основних комунікативних ознак мовленнєвої культури, має враховувати індивідуально-вікові особливості учнів, забезпечувати адекватну мотивацію, доцільне поєднання методів, прийомів і засобів мовленнєвого розвитку;

- добираючи мовні одиниці для використання їх у процесі вивчення української мови, формування мовленнєвої культури, вчитель має створювати атмосферу підтримки та словесного заохочування дітей під час побудови висловлювань і спілкування;

- застосування системи вправ (підготовчих і мовленнєвих) у процесі засвоєння першокласниками культури українського мовлення має активізувати продуктивну мовленнєву діяльність школярів, поліпшувати рівень володіння загальномовленнєвими вміннями і навичками;

- поступовий перехід від простих до складніших завдань, від повільного до швидкого темпу вправляння, виконання репродуктивних, оперативних і тренувальних вправ дозволить російськомовним першокласникам ефективно засвоїти доступні їхньому розумінню основні комунікативні ознаки мовленнєвої культури, а надалі - вільно і досконало спілкуватися українською державною мовою.

Експериментально доведено, що набуття вмінь досконалого мовлення, яке характеризується сформованістю його основних комунікативних ознак, а саме: правильності, точності, лексичного багатства, чистоти, доречності, логічності, виразності та норм ввічливості, виробляється ефективно, якщо забезпечується вчителем відповідна організація навчально-мовленнєвої діяльності, яка полягає, передусім, у створенні системи вправ для опанування мовленнєвої культури, спеціальному мовному забезпеченні цього процесу (мовленнєве середовище, позитивне емоційне стимулювання, пізнавальний інтерес, активізація мовленнєвої діяльності), у зразковому мовленні педагога.

З'ясовано, що у структурі вмінь унормованого мовлення молодших школярів домінуючими є правильна звуковимова, уточнення, збагачення й активізація лексичного складу, опанування діалогічної та монологічної форм мовлення. Згідно з цим, як переконує дослідно-експериментальна робота, формування культури українського мовлення російськомовних першокласників має підпорядковуватись таким чотирьом напрямкам:

1. Засвоєння норм сучасної української літературної мови (орфоепічна та граматична правильність мовлення).

2. Формування навичок активної роботи зі словом (точність, чистота, багатство мовлення).

3. Формування вмінь діалогічного висловлювання (доречність, мовленнєвий етикет).

4. Формування навичок монологічного мовлення (логічність, виразність).

Визначено, що опанування молодшими школярами основних комунікативних ознак мовленнєвої культури має відбуватись поетапно, з урахуванням ступеня нарощення труднощів, закономірностей набуття мовленнєвих умінь і навичок.

Як засвідчило дослідження, у процесі впровадження системи формування мовленнєвої культури доцільно використовувати такі методи мовленнєвої практики: пояснювально-ілюстративний, імітаційний, репродуктивний, оперативний, продуктивно-творчий (комунікативний).

На підставі аналізу експериментальних даних з'ясовано, що системність і різноманітність вправ за змістом і формою виконання мають забезпечувати позитивну мотивацію навчальної діяльності, збуджувати пізнавальний інтерес школярів щодо оволодіння досконалим мовленням, виховувати повагу до української мови як державної; свідоме ставлення учнів до норм, притаманних системі сучасної української літературної мови.

  За результатами експерименту визначено, що пропедевтичним аспектом у системі роботи з формування культури українського мовлення школярів має стати виконання підготовчих вправ, спрямованих на засвоєння правильності (орфоепічної, граматичної) як визначальної комунікативної ознаки. Надалі на її усвідомленні базується формування решти ознак, які доцільно відпрацьовувати за допомогою системи спеціальних мовленнєвих вправ( тренувальних, продуктивних і комунікативно-творчих).

 Підготовчі вправи забезпечують відпрацювання навичок слухання-розуміння україномовних текстів, засвоєння вимови та наголосу слів, вправляння у вживанні їх у граматичних і синтаксичних конструкціях, заучування напам'ять прислів'їв, загадок, скоромовок, віршів тощо.

Вправи для продуктивного мовлення (мовленнєві) є базовою частиною розробленої нами експериментальної системи формування мовленнєвої культури. Враховуючи ступінь нарощення труднощів та комплексність самого поняття "культура мовлення" запропоновано систему вправ на засвоєння найбільш важливих та доступних для молодшого шкільного віку основних комунікативних ознак: правильності, точності, логічності, чистоти, багатства, виразності, доречності та мовленнєвого етикету, які, у свою чергу, розподіляються за вищезазначеними чотирма напрямками опанування культури мовлення.

  Стрижнем дослідно-експериментального навчання виступили розробка і практична реалізація науково обґрунтованої і методично доцільної лінгводидактичної експериментальної системи формування культури українського мовлення російськомовних першокласників, яка включала поетапність засвоєння комунікативних ознак мовленнєвої культури, методичне забезпечення і відповідну організацію навчально-мовленнєвої діяльності.

Дослілження дозволило простежити відчутні позитивні зміни у засвоєнні першокласниками експериментального класу культури українського мовлення.

  Результати перевірки ефективності розробленої нами та апробованої у процесі експериментального навчання лінгводидактичної системи засвідчили, що формування основних комунікативних ознак культури українського мовлення учнів експериментального першого класу відбувалось значно успішніше, ніж у контрольному, покращилась змістовність висловлювань, кількість реплік (речень) у діалозі та монолозі, їх насиченість граматичними формами, мовновиражальними засобами. Так, перевірка нормативності мовлення свідчить про те, що в експериментальному класі, порівняно з контрольним, суттєво зріс рівень дотримання досліджуваних комунікативних ознак. Наприклад, точність мовлення поліпшилась на 15,5%, орфоепічна правильність - на 17,0%, доречність - на 28,2%. Кількість порушень мовлення зменшилась на 37,1%.

Позитивні результати експериментальної роботи є достатньою підставою для підтвердження висунутої нами гіпотези дослідження, засвідчують ефективність розробленої експериментальної системи формування культури українського мовлення російськомовних першокласників і дають змогу зробити висновок про обов'язкове врахування поетапності засвоєння основних комунікативних ознак мовленнєвої культури, раціональне методичне забезпечення та відповідну організацію навчального процесу.

Експериментально доведено, що реалізація запропонованої лінгводидактичної системи дає змогу розвивати пізнавальний інтерес до вивчення української мови, оскільки її засобами дитина пізнає навколишній світ, отримує всебічний розвиток; збуджує бажання творити за допомогою слова і, як наслідок, збагачує свій, особистісний інтелектуальний потенціал, духовність і загальну культуру.

   В організації експерименту, в щоденній роботі допомагає методичний посібник для вчителів:

НУШ : порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. - Київ: Літера ЛТД, 2019. - 208 с.; Посібник "Формування комунікативної компетентності молодших школярів у процесі навчання української мови" / К. І. Пономарьова. – 131 с.; Формування у молодших школярів умінь створювати власні висловлювання на уроках літературного читання : методичні рекомендації/Вашуленко О. В. - [Електронне видання]. Київ : Педагогічна думка, 2020. 71 с.; НУШ: теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи: навчально-методичний посібник / Котик Т.М.- Тернопіль: Астон, 2020 - 192 с.